CC BY
157
СОЩАЛЬНА Ф1ЛОСОФ1Я I Ф1ЛОСОФ1Я 1СТОРП УДК 165.12:177.5:351.858:316.64(3)
«_» 1 *
О. В. КРАСНОКУТСЬКИИ1
1 Запорiзький нацюнальний унiверситет (Запорiжжя)
ОСОБЛИВ1СТЬ ПРОЯВУ ВЗАСМОЗВ'ЯЗКУ ПОЛ1ТИЧНО1 ТА ПРАВОВО1 СВ1ДОМОСТ1 - РОЗВИТКУ 1ДЕОЛОГ11 ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ЗА ЧАС1В СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
Мета роботи. Дослвдити особливiсть прояву взаемозв'язку политично! та правово! свщомосп й, одночасно i3 цим, розвитку вдеологп державотворення як специфiчного рiзновиду теоретично обгрунтовано! практично! свiдомостi, якою керувалися першi творцi державних форм за чаав Стародавнього Сходу. Методолопя. В основу роботи покладено принципи матерiалiстично! дiалектики, принцип iсторизму, формацшний та цивiлiзацiйний подходи. Наукова новизна. Отримаш результати дослвдження, що резюмують наукову новизну, можна сформулювати у виглядi таких тез: а) виявлено двi форматнi лши державотворчо-вдеолопчно! взаемодй, що розгорталась у кра!нах Сходу за стародавнiх часiв; б) сформовано уявлення про державотворчо-iдеологiчну матрицю Стародавнього Сходу; в) встановлено, що моторика дано! державотворчо-щеолопчно! матрицi кореспондуеться в цiлому з державно-владним плином тих чаав. Висновки. Особливiсть прояву взаемозв'язку политично! та правово! свщомосп - розвитку iдеологi! державотворення за чаав Стародавнього Сходу полягае в юнуванш двох форматних лiнiй державотворчо-iдеологiчно! взаемодй', що мала мюце в умовах розгортання буття державно-оргашзованого суспiльства: лiнiя перша - одностороння дiя полiтично! свiдомостi на правову свiдомiсть; лiнiя друга - асиметричний зворотнiй вплив правосвiдомостi на полггачну свiдомiсть. Такий дволiнiйний формат позначено! взаемодй створював оригiнальну державотворчо-iдеологiчну матрицю, в межах яко! закономiрно поставала до життя, утворювалась вищевказана вдеолопя, формуючи в процесi свого розвитку вщповщний рiзновид державотворчого iдеологiчного явища - державотворчу iдеологiю сходно! рабовласницько! держави.
Ключовi слова: полiтична свщомють, правова свiдомiсть, iдеологiя державотворення, державна влада, Стародавнiй Схвд.
Актуальшсть теми дослщження
Як i будь-який сощальний феномен, що юнуе в юторичному простор1-час1, щеолопя державотворення у своему розвитку шдпорядкована певним законом1рностям, кожна з яких постае, як вщомо, у форм1 прояву того чи шшого закону, тобто суттевого, стшкого, повторюваного, внутршнього, об'ективного й необхвдного зв'язку вс1х предмет1в i явищ. Ор1ентуючись на процесуальну, каузальну природу
державотворчо! щеологи, нами рашше був виявлений взаемозв'язок, що юнуе м1ж двома И складовими - пол1тичною свщомютю й правосвщомютю; з'ясовано характер цього взаемозв'язку, який зумовлюе змшу, розвиток державотворчого щеолопчного явища [4].
Осмислення провщно! законом1рност1 останнього, специфши И прояву на р1зних етапах ютори, i перш за все в часи Стародавнього Сходу, - невщ'емш фрагменти дослщження проблеми формування означено! щеологи, розв'язання яко!, безперечно,
сприятиме розбудов1 справжньо! суверенно! та незалежно! державност в умовах буття сучасного укра!нського суспшьства. А отже, з'ясувавши провщну законом1ршсть становлення й розвитку дослщжуваного щеолопчного феномена, доцшьно перейти до анал1зу особливостей И прояву на р1зних етапах ютори, розпочавши його, цей анал1з, !з час1в сиво! давнини (Стародавнього Сходу).
Нагадаемо, що на пороз! XXI ст., протягом бшьш шж цшого десятил1ття, проблема iдеологi!' державотворення шд кутом зору тих або шших аспекпв прямо чи опосередковано час в1д часу шдшмаеться й розглядаеться на р1вш монографхчно! л1тератури (В. Воловик, Л. Губерський та ш.), у дисертацшних дослщженнях (I. Миклащук, М. Плешко та ш.), публшащях у перюдичних фахових виданнях (М. Снш, О. Хорошилов та ш.), у матер1алах доповщей та вистутв на конференщях, навчальнш л1тератур1. При цьому автори вщповщних праць, як правило, обходять своею увагою розгляд особливостей прояву взаемозв'язку пол1тично! та правово!
свщомост - pозвиткy iдеологiï деpжавотвоpення - на piзниx етапах iстоpiï людства загалом i за часiв Стаpодавнього Сходу зокpема. Дyмаeться, що саме заpаз настае час, нагода цей недолш випpавити, пpинаймнi pозпочати його ви^авляти. Як i pанiше, в сво1'х соцiально-фiлософськиx пошyкаx ми сп^аемось насампеpед на мисленнeвi теоpетичнi моделi
В. Воловика [7, с. 311-320] i пpодовжyeмо концептyалiзyвати деpжавотвоpчy щеологда як оpигiнальний piзновид теоpетично обrpyнтованоï пpактичноï свiдомостi, що спpямована на ствоpення якiсно ново1' деpжави.
^иймаючи за концептyальний доpоговказ eднiсть фоpмацiйного й цивiлiзацiйного пiдxодiв до осягнення всесвiтньо-iстоpичного пpоцесy, пpинагiдно виокpемимо двi iстоpичнi епохи, y масштабних гоpизонтаx яких цiлком можливо, як уявляеться, виявити найбiльш загальнi особливостi ^ояву взаeмозв'язкy полiтичноï фоpми сyспiльноï свщомосп й пpавосвiдомостi на piзниx етапах ^TOpii' людства, а pазом iз тим зафiксyвати, пpоаналiзyвати специфiкy pозвиткy iдеологiï деpжавотвоpення на фонi еволюцшного поступу людського сyспiльства. Так, якщо у межах пеpшоï iстоpичноï епохи, що охоплюе пеpiоди Стаpодавнього св^у, Сеpедньовiччя й Вiдpодження, вказаний взаемозв'язок мае один свш якiсно визначений ^ояв, детеpмiнyючи плин деpжавотвоpчоï щеологп у вiдповiдномy конкpетно специфiчномy тpендi, який чiтко пpослiдковyeться й фшсуетъся, то в pамкаx дpyгоï епохи, що охоплюе пеpiоди Нового й Нов^нього часiв, цей взаемозв'язок набувае шшого свого вияву, що е досить очевидним, обумовлюючи pозвиток деpжавотвоpчого iдеологiчного явища вiдповiдно до дещо iнакшого, у поpiвнянi з попеpеднiми часами, тpендy, ново1' деpжавотвоpчо-iдеологiчноï тенденци, яка залишае свiй вiдбиток у pеальниx деpжавно-полiтичниx матpицяx сyспiльного буття, у фоpматаx яких вiдбyваються наявш пpоцеси деpжавного бyдiвництва, твоpення й пеpетвоpення деpжав, тих чи шших деpжавниx констpyкцiй. Kеpyючись пpинципом iстоpизмy, видаеться пpавомipним pозпочати осмислення особливостей пpоявy взаемозв'язку полiтичноï та ^авовох' свiдомостi, pозвиткy дослiджyваноï iдеологiï на piзниx етапах
ieropn людства з pозглядy пеpшоï iстоpичноï епохи, що закономipно вб^ае у себе пеpедyсiм славнозвiснi часи Стаpодавнього Сходу.
Мета дослiдження.
З огляду на це, генеpальна мета даноï соцiально-фiлософськоï pозвiдки - дослщити особливiсть пpоявy взаемозв'язку полiтичноï та пpавовоï свiдомостi й, одночасно iз цим, pозвиткy iдеологiï деpжавотвоpення як специфiчного piзновидy теоpетично обrpyнтованоï пpактичноï свiдомостi, якою кеpyвалися пеpшi твоpцi деpжавниx фоpм за часiв Стаpодавнього Сходу.
Виклад основного матерiалу
Доцшьно нагадати, що на зоpi людськоï цивiлiзацiï, у пеpвiснообщинномy сyспiльствi сощальна влада здiйснювалася головним чином на най^осттому пpимiтивномy piвнi, патpонyючи сво1м владним впливом пеpвiснy спiльнотy, що не знала аш пpиватноï власност^ анi класовоï дифеpенцiацiï -незмшних сyпyтникiв сощально-
неодноpiдного сyспiльства. У такш пеpвiснiй спiльнотi, на початкових етапах пеpвiснообщинного ладу, не було чiткоï межi мiж носieм i об'ектом влади. Таке оpганiчно цшсне людське коло, товаpиство саме було i суб'ектом влади, i ïï об'ектом. ^и цьому владний вплив вщбувався на основi звича1в, тpадицiй, моpалi, забезпечуючи цiлiснiсть i стабшьнють пеpвiсного загалу [5, с. 139]. Зpозyмiло, що за таких умов пеpшi владнi носiï спиpалися у сво1х дiяx на iще недифеpенцiйованy певним чином сyспiльнy свiдомiсть, що тшьки-но заpоджyвалась i, звiсна piч, не мала чiткого подiлy на фоpми (полiтичнy фоpмy свiдомостi й ^авову), що закономipно з'являлись лише pазом iз полiтичним поступом суспшьства, деpжавно-полiтичною еволюцieю соцiальноï матеpiï. До pечi, з ускладненням соцiально-полiтичноï життeдiяльностi, появою пpиватноï власностi, соцiальноï неpiвностi й pозшаpyванням людського загалу на класи зpостаe пpотиpiччя мiж сyспiльними та iндивiдyально-гpyповими iнтеpесами, зумовлюючи поступове виокpемлення, видiлення суб'екта влади вщ ïï об'екта. Паpалельно з цим iз об'ективною необxiднiстю вщбуваеться становлення й такоï полiтичноï фоpми оpганiзацiï сyспiльного
буття, як держава; формуючись у материнському лонi суспшьно! свiдомостi, вiдправляються у вiдносно самостшне духовне плавання полiтична й правова свщомють, маркуючи в iдеальних горизонтах мапстральш шляхи свого руху. Такий процес, себто виокремлення владного суб'екта вiд його об'екта, становлення держави, у стародавшх народiв протiкав по^зному, маючи кожного разу сво! ушкальш, неповторнi, своeрiднi форми, але на своему завершальному етапi вiн, як правило, завжди вступав в однакову фазу: стадда лептимаци владних повноважень суб'екта влади, який отримував загальновизнане право здшснювати державне будiвництво, створювати й перетворювати державний органiзм. Означений процес набув свого осмислення у державотворчш думщ у виглядi договiрно! моделi походження держави й державно-владних вiдносин у соцiально-неоднорiдному суспiльствi,
концептуальш положения яко! були представленi у рiзнi часи творчiстю А. Августина, Т. Гоббса, Г. Грощя, I. Канта, Каутшь!, Дж. Локка, Мо-цзи, Дж. Роулза, Ж.-Ж. Руссо, Б. Стнози, iнших видатних мислителiв ушх часiв i народiв. Згiдно з теоретичними iмперативами вказано! моделi, у ходi iсторичного процесу у тому або шшому соцiумi укладаеться певний суспшьний договiр мiж членами сощально! спiльностi, що знаменуе утворення певно! державно! конструкци, визначае взаемнi права й обов'язки суб'екпв i об'екпв державно-владних вiдносин, цiлковиту лептимшсть повноважень верховного суб'екта влади в держав^ що розповсюджуеться, у першу чергу, на здшснювану ним практику державно-будiвничих справ, удосконалення державно-пол^ично! життедiяльностi конкретно! людсько! спшьносп.
Варто наголосити, що вказана мисленнева модель допомагае осмислити момент становлення як державно-владних вщносин, початок закономiрного характеру розвитку державно! влади у сощально-неоднорщному суспiльствi, так i державотворчого iдеологiчного явища у людськш спiльнотi, що позбавилась соцiально! однорщност й стала на шлях будiвництва державно-полiтичних форм. Адже якщо у щлюному первiснообщинному суспiльствi, де не було сощально! диференщаци й роздшьного iснування сторiн
владно! взаемодi!, взаемозв'язок суб'екта й об'екта влади, маючи в сощальному середовищi «щеальний» прояв, забезпечуе розвиток тако! взаемодi! на найпростшому рiвнi пiдпорядковуючо! сили, то в сощально-неоднорiдному державно-органiзованому суспшьств^ в якому сторони владно! взаемодп вiдокремленi одна вiд iншо!, мають рiзнi, а часом протилежнi, штереси, позначений взаемозв'язок зумовлюе становлення й розвиток повноцiнних державно-владних вщносин, сторони яких чiтко визначенi. Це по-перше. Окремо зауважимо, що вже на завершальному етат первюнообщинного ладу - у соцiумах общинно! колективносп, де бiльш-менш виразно вщзначилися першi ознаки соцiально! нерiвностi й досить ч^ко намiтилася класова диференщащя, поступово почався й процес становлення повнощнних владних вiдносин, передусiм, влади пол^ично!. Вiн активiзувався у перюд розпаду первiснообщинного ладу й формування шститу^в класового суспiльства, у першу чергу, шституту приватно! власностi, закладаючи пiдмурки переможно! ходи тернистими стежками захщно! та схiдно! цивiлiзацiй тако! пол^ично! форми органiзацi! суспiльного життя, якою виявилась держава. I, по-друге, якщо первюна громада - природний носiй владних повноважень на свганку людсько! цивiлiзацi! спиралася у сво!х дiях на недиференцiйовану, примiтивно оргашзовану суспiльну свiдомiсть, найпростiший практичний !! конструкт, то !! наступник -полiтично-органiзована державна спшьшсть в особi перших бущвничих державних конструкцiй пiд час здшснення вiдповiдних державотворчих практик уже спиралася головним чином на двi форми суспiльно! свiдомостi - пол^ичну свiдомiсть i правосвiдомiсть, - що мали закладений вiд природи державотворчий потенщал, iманентне державотворче спрямування, взаемозв'язок яких обумовлював становлення й розвиток державотворчих iдеологiчних сощально-духовних вiдносин, а разом з ними й нового, яюсно визначеного сегменту практично! свщомосп, а саме: щеологи державотворення.
Як бачимо, ускладнення сощально-полiтично! життедiяльностi суспiльства, зростаюче протирiччя мiж суспiльними та iндивiдуально-груповими iнтересами
зумовлюють нарiвнi iз вщокремленням
cy6'œra й oб'eктa влaди тaкoж i npo^c пocтyпoвoгo фopмyвaння тaкoï гол^ичш1' фopми opгaнiзaцiï cycпiльcтвa, як дepжaвa. Рaзoм iз виникнeнням дepжaви m тлi пoлiтичнoï влaди вiдбyвaeтьcя cтaнoвлeння й poзвитoк дepжaвнoï влaди, дepжaвнo-влaдниx cтpyктyp, iнcтитyтiв, opгaнiв, тoбтo aпapaтy дepжaви, щo пoкликaний зa пocepeдництвa дepжaвнo-влaднoгo впливу зaбeзпeчyвaти poзбyдoвy дepжaвнoгo opгaнiзмy й життeдiяльнicть coцiaльнo-нeoднopiднoгo cycпiльcтвa. Пopяд iз цим зaкoнoмipнo фopмyeтьcя й пpaвo як cиcтeмa пpaвил пoвeдiнки, нopм, якi вcтaнoвлeнi a6o caнкцioнoвaнi дepжaвoю, мaють
зaгaльнooбoв'язкoвий xapa^rep, виpaжaють вoлю дoмiнyючoï y cycпiльcтвi чacтини нaceлeння, cпpямoвaнi нa peгyлювaння cycпiльниx вiднocин i дoтpимaння якж зaбeзпeчyeтьcя цiлecпpямoвaнoю дiяльнicтю дepжaвнoгo aпapaтy. Як вiдoмo, пepшим зa xpoнoлoгieю y Cтapoдaвньoмy cвiтi вiдбyвaeтьcя виникжння дepжaв y cxiднiй цивiлiзaцiï.
Дo peчi, coлiдapизyeмocь y дyмцi [2, c. 1314; 6, c. 124-125], щo пpинципoвi вiдмiннocтi cx^roro й зaxiднoгo цивiлiзaцiйниx шляxiв poзвиткy пoлягaли y тoмy, щo та Cxoдi, нa вiдмiнy вiд Зaxoдy, дe пpивaтнa влacнicть вiдiгpaвaлa шнуючу poль, вiднocини пpивaтнoгo тoвapнoгo виpoбництвa, opieнтoвaнoгo нa pинoк, нe зaймaли визнaчнoгo мicця. Цe, y cвoю чepгy, нe мoглo нe пoзнaчитиcь нa зacтiйнoмy xapaктepi cxiдниx coцiaльниx cтpyктyp, нa вiдcyтнocтi нa Cxoдi yмoв для poзвиткy пoлiтичниx i пpaвoвиx iнcтитyтiв, пoкликaниx
oбcлyгoвyвaти пoтpeби гpoмaдянcькoгo cycпiльcтвa, щo нapoджyвaлocь: дeмoкpaтичнe cycпiльнe caмoвpядyвaння iз пpaвaми тa oбoв'язкaми кoжнoгo пoвнoпpaвнoгo гpoмaдянинa, члeнa пoлica-pecпyблiки, пpaвoвi гapaнтiï йoгo ^rnara^ iнтepeciв, пpaв i cвoбoд. Bищeзгaдaнi ocoбливocтi cxiднoï цивiлiзaцiï - в^ута^ть дoмiнyючoï poлi пpивaтнoï влacнocтi, зacтiйний xapaктep poзвиткy - були гoлoвними визнaчaльними pиcaми дepжaв Cтapoдaвньoгo Cxoдy, ocнoвoю типoлoгiчнoï cxoжocтi ocтaннix, та вiдмiнy вiд aнтичниx кpaïн, щo динaмiчнo poзвивaлиcь, a пoтiм i ^arn Зaxiднoï Gвpoпи, нacтyпникa amm^i' цивiлiзaцiï.
Oчeвиднo, щo зaгaльнa cпeцифiкa, caмoбyтнiй дepжaвнo-пoлiтичний бpeнд cycпiльcтв Cтapoдaвньoгo Cxoдy визнaчaлиcь, як мiнiмyм, двoмa ocнoвними дeтepмiнaнтaми. Пepшa з ниx - вд ciльcькa гpoмaдa, oбщинa, як тpaдицiйнa пepвиннa клiтинкa, фopмa cпiвжиття члeнiв cxiдниx coцiyмiв пpaдaвнix чaciв (як пpиклaд, пaтpoнiмiï y Cтapoдaвньoмy Krnaï), щo бaгaтo в чoмy збepiгaлa pиcи пaтpiapxaльнo-poдoвoï opгaнiзaцiï, визнaчaючи в зaгaльниx pиcax xapaктep пoлiтичнoгo буття, ocoбливocтi тoгo чи iншoгo дepжaвнoгo opгaнiзмy, нaявниx пpaвoвиx cиcтeм цж cycпiльcтв. Дpyгa - тpaдицiйнicть як iмaнeнтнa pиca ocтaннix, щo знaйшлa cвiй яcкpaвий виpaз, зoкpeмa, в ïx cтiйкiй бaгaтoyклaднocтi, icтopичнiй нacтyпнocтi coцiaльниx,
пoлiтичниx, пpaвoвиx фopм i шстшупв cxiднoï цивiлiзaцiï cивoï дaвнини, a тaкoж пaнyючoгo впливу peлiгiйнoï cвiдoмocтi, ïï iдeoлoгiчнoгo ceгмeнтy y вiдпoвiднoмy цивiлiзaцiйнoмy пpocтopi.
У цiлoмy ж пoлiтичнy opгaнiзaцiю cтapoдaвнix ^arn Cxoдy iлюcтpye низкa визнaчaльниx мoмeнтiв. Пo-пepшe, дocить piзнoбapвний coцiaльний cклaд тieï чи iншoï cxiднoï cпiльнoти, щo oбyмoвлювaвcя бaгaтoyклaдним ycтpoeм ïï гocпoдapcькoгo життя й yтвopювaвcя гoлoвним чинoм y мeжax тpьox ocнoвниx coцiaльнo-клacoвиx гpyп: a) тиx ocí6, щo були пoзбaвлeнi зacoбiв виpoбництвa, a тaкoж зaлeжниx пiднeвiльниx тpyдiвникiв, дo якиx вiднocилиcь, звичaйнo, й paби; б) вiльниx дpiбниx виpoбникiв, тoбтo ceлян-oбщинникiв i peмicникiв, щo жили cвoeю пpaцeю; в) пaнyючoгo coцiaльнoгo пpoшapкy, куди вxoдили зaзвичaй пpидвopнa apиcтoкpaтiя, кepyючий cклaд apмiï, зaмoжнa вepxiвкa зeмлepoбcькoï oбщини тoщo. no-дpyгe, вiдcyтнicть чiткoï coцiaльнo-клacoвoï cтpyктypи cxiдниx cycпiльcтв, кoнкpeтнo визнaчeниx мeж мiж ocнoвними вepcтвaми нaceлeння. Пo-тpeтe, нaявнicть y дepжaвнo-гол^ичнш бyттeвocтi кpaïн Cтapoдaвньoгo Cxoдy cпeцифiчнoгo aттpaктopy, дe пpoдyкyвaвcя yнiкaльний ctocí6 icнyвaння пoлiтичнoï мaтepiï - cxi^a дecпoтичнa дepжaвнo-пoлiтичнa фopмa. Цe пiдтвepджye, зoкpeмa, й кoнцeпцiя «cxiднoï дecпoтiï», якa пpoнизye coбoю тиcячoлiття й cягae cвoïм кopiнням кoнцeптiв дaвньoгpeцькoгo миcлитeля Гepoдoтa Гaлiкapнacькoгo (V ст. дo н.e.), який з лeгкoï pyки oднoгo зi cвoïx
славетних нащадкiв М. Цицерона отримав титул «батько ютори», що й дос неодмiнно додаеться до iменi великого грека. Вщповщно до !! положень «схщна деспопя» - це, з одного боку, форма правлшня iз необмеженою владою спадкового монарха, владарювання котрого всiляко обожнювалось, який виступав одноошбним законодавцем i вищим суддею, а з iншого, централiзована держава з жорстким тоталiтарним режимом, всеохоплюючим надзором за безправними шдданими розгалуженого державного апарату, що тдпорядковувався верховному володарю в особi деспота. Яскравий тому приклад -централiзована iмперiя Стародавнього Китаю й царства Стародавнього Сгипту. Щоправда, подекуди у прадавшх схiдних суспiльствах влада державних керманичiв обмежувалась радою знат чи народними зборами, або ж самоуправними мюькими общинами. Однак таю винятки лише шдтверджують загальний тренд формування державних пiрамiд кра!н Сходу, що випливав iз дi! вищеназваного аттрактору державно-пол^ичного буття тих далеких прадавшх чашв. По-четверте, наявнiсть у вшх стародавнiх кра!нах схiдно! цившзаци единого спiльного вектору полiтичного розвитку, у фарватерi якого вони просувалися загальним напрямом державно-пол^ично! еволюцi!: вiд невеликих племiнних утворень, окремих мют-держав до провiдних царств, а по^м i до централiзованих iмперiй, переважно багатоетнiчних, що створювались за рахунок насильницького приеднання сумiжних територiй. По-п'яте, формування фундаменту пол^ично! органiзацi! кра!н, що розглядаються, здебшьшого на морально-етичних, релтйних цiнностях, що вiдводили верховному можновладцю особливу мюда: поеднання державно-полiтично! спшьносп, закрiплення едностi соцiально-неоднорiдного загалу на певнш територi!. По-шосте, посилення державно-владних повноважень схiдних правителiв супроводжувалось активною правотворчiстю, створенням писаних правових судебниюв, кодексiв (наприклад, Звщ законiв Хаммурапi, або ж Кодекс Хаммурат, створений у Стародавньому Вавилош у ХУШ ст. до н.е.).
Проiлюстрована полiтична органiзацiя кра!н Стародавнього Сходу, яю за своею глибинною природою являли собою той чи шший варiант рабовласницького суспiльства,
зумовлювала разом i3 народженням тако! полiтичноï форми органiзацiï суспшьного буття, як держава, становлення й системи правових норм, стародавнього права cx^roï цившзаци, що закономiрно несло на œ6i вiдбиток вiдповiдного пол^ично-
органiзованого суспiльства. Таке право, по-перше, закрiплювало соцiальну нерiвнiсть, що виявлялося, насамперед, у приниженому положены рабiв, а також у становш нерiвностi вiльного люду; по-друге, було тюно пов'язано з релтею, релiгiйною мораллю, практично кожна його норма мала вщповщне релiгiйне обгрунтування; по-трете, мало за основне свое джерело на протязi сторiч звича].', якi зберiгали певну актуальнiсть навт тодi, коли з'явились писанi судебники, брахмансью компiляцiï та iншi джерела писаного права, що загалом закршлювали найбшьш розповсюдженi звичаï, вкорiнену судову практику.
Означена специфша полiтичноï оргашзацп прадавнix суспiльств Сходу, вiдповiдного права, на пiдставi якого в останшх творилися якiсно визначенi правовi вщносини, звiсно ж, визначала й особливосп двох форм суспiльноï свiдомостi - пол^ично1' форми й правовой -що тшьки-но поставали до життя на територiяx сxiдниx соцiально-неоднорiдниx спшьнот, безпосередньо вiддзеркалюючи наявне полiтико-правове буття, розвиваючись, еволюцiонуючи разом iз ним. Так, зокрема, в суб'ективних образах навкружно1' полiтичноï реальностi закрiплювалося особливе мiфологiчне, мiстично-релiгiйне вiдношення до владного феномена, державно1' влади й, водночас, до державност^ царственостi, особисто1' персони правителя-державотворця. «Визнання вищого, божественного авторитету, що оргашчно випливае iз сущого свiтопорядку, а отже, й необмежених деспотичних повноважень правителя, було основоположним елементом сxiдноï духовно1' культури, релiгiйноï iдеологiï, визначаючим значною мiрою рiзнi сторони життедiяльностi давньосxiдниx суспшьств» [2, с. 19], - пишуть окремi автори. 1з ïxнiми думками, у принцит, погоджуються й шшк «Чiльне мiсце у полiтичнiй свщомосп ранньокласових суспiльств займали мiфи про божественне, надприродне походження суспiльниx порядюв. 1з цими мiфами були тюно пов'язаш традицiï обожнення iснуючоï влади та ïï припишв. Царi, жерщ, суддi та iншi представники влади
ввaжaлиcя нaщaдкaми aбo нaмicникaми бoгiв i нaдiлялиcя cвящeнними pиcaми» [3, c. 24]. Зaзвичaй пiдмypки пoлiтичнoï cвiдoмocтi cxiднoгo люду cтapoдaвнix чaciв збepiгaли мopaльнo-eтичнi, peлiгiйнi iмпepaтиви, щo в^лято звeличyвaли вищу дepжaвнo-влaднy пepcoнy, кoтpa yocoблювaлa зeмнy дepжaвнy eднicть, пepшoгo oчiльникa дepжaви, пiднocячи йoгo вeлич y виcoчинy, дo caмиx нeбec. Дo peчi, як cвiдчить icтopiя, iщe y Cтapoдaвньoмy Gгиптi eпoxи дaвньoгo цapcтвa (III тиc. дo н.e.) дepжaвним кepмaничaм, фapaoнaм, cтaв нaдaвaтиcя cвящeнний титул ««ита бoгa Coнця», a y Cтapoдaвньoмy Krn-aï кoжнoгo iмпepaтopa, пpaвитeля-дecпoтa, нaймeнyвaли ж iнaкшe, як «отн нeбa». Aнaлoгiчнe cтaвлeння дo дepжaвниx вoлoдapiв cпocтepiгaлocь i в Cтapoдaвнiй Iндiï тa Cтapoдaвньoмy Baвилoнi.
Пoгoджyeмocь iз думтою [2, c. 20], щo гол^ичш cвiдoмicть мeшкaнцiв Cxoдy пepioдy c™oï дaвнини нaдiлялa пpaвитeлiв вcecильними, дecпoтичними пoвнoвaжeннями нe тiльки в етлу бoжecтвeннoгo xapaктepy дepжaвнoï влaди, are тaкoж в cилy тieï oднoociбнoï poлi циx влaдapiв y пiдтpимaннi бeзпeки, пpaвocyддя, coцiaльнoï
cпpaвeдливocтi, eднocтi в cycпiльcтвi, якa тpaдицiйнo зaкpiплювaлacя зa ними y пeвниx iдeaльниx фopмax. Cтiйкicть пaтpiapxaльнo-oбщинниx вiднocин, нa пiдrpyнтi якиx фopмyвaлиcь пepвиннi дepжaвнo-дecпoтичнi кoнcтpyкцiï, cтвopювaлa y cycпiльнiй cвiдoмocтi, пoлiтичнiй ïï фopмi, oбpaз пpaвитeля-oтця, зaxиcникa cлaбкиx i знeдoлeниx. Toмy пpиклaд - кoнфyцiaнcтвo як татвш iдeoлoгiя Cтapoдaвньoгo Kитaю. Звичaйнo, тaкi yявлeння пpo блaгi, бoгoyгoднi дiяння пpaвитeлiв пoвиннi були пiдтpимyвaтиcя ïx дepжaвнo-влaднoю coцiaльнo-знaчимoю дiяльнicтю, ята, дo peчi, бyлa ocoбливo пpитaмaннa Baвилoнiï. Tyт дopeчнo згaдaти, зoкpeмa, пpo icнyючy y цiй пpaдaвнiй кpaïнi пpaктикy цapcькиx нaкaзiв, щo звiльняли бiднякiв вiд ïxнix бopгiв, пpaвoвиx пpипиciв, щo oбмeжyвaли бopгoвe paбcтвo тpиpiчним cтpoкoм, вcтaнoвлeння пpoцeнтiв лиxвapcькoгo зaймy тoщo.
Зaкoнoмipнo бyлo тe, щo пpaдaвнi пpaвoвi гогляди cxiднoï цивiлiзaцiï, нapiвнi з гол^ичними, тicнo пepeплiтaлиcя зi cвiтoглядними, мopaльними, peлiгiйними й iншими yявлeннями. Aджe пpaдaвнi пpaвoвi
зaбopoни пocтaвaли oднoчacнo i як зaгaльнocвiтoгляднi пpинципи, i як peлiгiйнi зaпoвiдi, i як мopaльнi ^иптеи, якими кepyвaлиcя y пoвcякдeннoмy житп житeлi cивoï дaвнини. Taкi iдeaльнi кoнcтpyкцiï мoжнa cпocтepiгaти, мiж шшим, гopтaючи cтopiнки Звoдy зaкoнiв Хaммypaпi, пpaвoвиx пpипиciв Taлмyдy, iндiйcькиx peлiгiйниx книг, iншиx cтapoдaвнix пaм'ятoк пpaвa, пoлiтикo-пpaвoвoï думки Cxoдy.
В yмoвax зapoджeння пoлiтичнoï мaтepiï, ïï дepжaвнo-пoлiтичнoгo пocтyпy тepeнaми Cтapoдaвньoгo Cxoдy, нeoбxiднocтi твopeння пepшиx дepжaвниx фopм зaкoнoмipнo вiдбyвaлacь взaeмoдiя нeщoдaвнo нapoджeниx пoлiтичнoï cвiдoмocтi й пpaвocвiдoмocтi, oбyмoвлюючи yтвopeння вищoгo cфepичнoгo кoмпoнeнтy пpaктичнoï cвiдoмocтi, iдeoлoгiï дepжaвoтвopeння, якoю кepyвaлиcя вiдчaйдyшнi пioнepи дepжaвнoгo бyдiвництвa, твopцi нaйпepшиx мoлoдиx дepжaв. Beльми oчeвидним e тe, щo дaнa взaeмoдiя пpoxoдилa гoлoвним чинoм y фopмaтi тaкoï нaйбiльш зaгaльнoï cxeми: з oднoгo бoкy, oднocтopoнньoï ди пoлiтичнoï cвiдoмocтi нa пpaвoвy cвiдoмicть, a з iншoгo, acимeтpичнoгo звopoтнoгo впливу дpyгoï фopми cycпiльнoï cвiдoмocтi m пepшy. У кoнтeкcтi вищeнaзвaниx yмoв пpoвiднi пoлiтичнi гpaвцi пaнyючoгo coцiaльнoгo пpoшapкy, кoтpi oднoчacнo виcтyпaли y poлi ключoвиx cyб'eктiв пpaвa, дocягaють вищoгo piвня пoлiтичнoï, i, швш piч, пpaвoвoï, caмocвiдoмocтi й з oб'eктивнoю нeoбxiднicтю iнiцiюють, пpoвoдять iдeoлoгiчнo-
дepжaвoтвopчy дiяльнicть, щo мae, бeзпepeчнo, як пoлiтичний кoнтeнт, тaк i пpaвoвий. Нaoчний пpиклaд кoнкpeтниx peзyльтaтiв oзнaчeнoï iдeoлoгiчнoï дiяльнocтi - ад дepжaвoтвopчi кoнцeпти Kayтiльï y Cтapoдaвнiй Iндiï, Koнфyцiя, Лao-цзи, Mo-цзи, Шaн Янa y Cтapoдaвньoмy Kитaï тoщo. Дepжaвoтвopчi кoнцeпцiï, якi з'являлиcя внacлiдoк вiдпoвiднoï дiяльнocтi, були, як пpaвилo, cyгyбo пpиклaдними, цe пo-пepшe, тaкими, щo нe тiльки збepiгaли, are й poзвивaли peлiгiйнo-мiфoлoгiчнi yявлeння, вд пo-дpyгe, a тaкoж, пo-тpeтe, тими, щo нe нaдтo вiдoкpeмлювaлиcя вщ мopaлi й являли coбoю пepeвaжнo eтичнi пoлiтикo-пpaвoвi дoктpини. «Пiдвищeний irnepec дo пpoблeм мopaлi взaгaлi xapaктepний для iдeoлoгiï клaciв, щo фopмyвaлиcя... Пepeтвopeння в cycпiльcтвi й
державi у багатьох давньосхiдних вченнях пов'язувались iз змiнами морального вигляду людей. Саме мистецтво управлшня часом зводиться до морального вдосконалення государя, до управлшня силою особистого прикладу» [3, с. 25]. Зазначеш концепци, по-четверте, продукувались iдеологами пануючих соцiальних верств i «...освячували сощальну нерiвнiсть, привiле! знатi, владу верхiвки. Основи суспiльства проголошувались божественними установленнями, й будь-яка спроба посягнути на них розглядалась як виклик богам. Народним масам прагнули вселити благоговшний страх перед божественною владою государя, привити смиреннiсть i поюршсть» [3, с. 26]. На тлi розгорнуто! полiтично! щеолопчно-державотворчо! дiяльностi активiзуеться утворююча складова процесу формування iдеологi! державотворення (пол^ична свiдомiсть) i цiлком закономiрно з'являеться полгтичний державотворчо-iдеологiчний стан конкретно-iсторичного рабовласницького суспшьства Стародавнього Сходу, що з необхщшстю спричиняе активнiсть перетворюючо! наслщково! складово! вказаного процесу (правосвiдомостi), а разом з тим i появу правового державотворчо-iдеологiчного стану позначеного суспшьства, у лош якого закршлювались цивiлiзацiйнi пiдмурки схiдно! рабовласницько! держави, що мала досить виразний деспотичний характер.
Таку дда пол^ично! свщомосп на правову слiд розглядати, ясна рiч, як вияв одностороннього зв'язку мiж ними. Зворотному ж впливу правосвщомосп на полiтичну свiдомiсть, що виступав як результат прояву зворотного зв'язку вщповщних форм суспшьно! свiдомостi, судилося бути у т далекi часи лише тiльки асиметричним, тобто таким, що стримував подальшi державотворчi потуги утворюючо! складово! процесу формування щеологи державотворення. I тут показовими е тези, яю частково проливають свiтло на глибиннi духовш процеси, у тому числi державотворчо-iдеологiчну взаемодiю, що вiдбувалися в надрах суспшьно! свщомост схвдних спшьнот Стародавнього св^у, в яких, зокрема, йдеться про те, що «пануючш iдеологi! протистояли полiтичнi погляди пригноблених. Вони критикували офiцiйнi релiгiйнi догми, шукали новi форми вiри (наприклад, раннiй буддизм),
виступали проти гшту й свавшля, висували вимоги на захист справедливость 1х iдеi чинили значний вплив на розвиток полiтичноi теорii. Пашвш круги завжди були вимушенi враховувати в щеологп вимоги експлуатованоi бшьшосп» [3, с. 26]. Проте таю пол^ичш погляди, що свiдчили про зростання рiвня полiтичноi самосвiдомостi пригноблених сощальних прошаркiв, тих, хто волею долi не займав вищого пануючого мiсця в ieрархii того чи шшого схiдного стародавнього рабовласницького суспшьства, не змогли ютотним чином змшити вже певним чином закрiпленi, вкоршеш контури правового державотворчо-iдеологiчного стану
вищеозначеного суспiльства, передусiм, через обмеженiсть природи останнього, слабкiсть правово!' культури його головних пол^ико-правових акторiв, доволi консервативний характер правовоi iдеологii, що домывала в ньому. Внаслiдок такого стану речей, а точшше - неможливост повноцiнноi реалiзацii полiтично забарвлених думок, концептiв рiзних соцiальних шарiв щодо !хньо! посильно! участi у державних справах, говно! консервацii правовоi щеолопчно-
державотворчоi дiяльностi й рашш утвореного вiдповiдного державотворчо-iдеологiчного стану, в сощумах Стародавнього Сходу мали мюце чисельнi акцii соцiального протесту, що так чи шакше впливали на перебш державно-полiтичноi життeдiяльностi певних спiльнот, персональний склад верховного суб'екта влади, але ж, що щкаво, не змiнювали iстотним чином шдвалини буття рабовласницького суспiльства й держави, прямо не посягаючи на них. Примгтно, що пiд час викладення специфши полiтики й права, пол^ичних i правових вчень схiдних краш часiв сиво! давнини зазвичай говориться про те, що «...посилення деспотичних рис давньосхiдноi держави вiдбуваеться часто у процеа боротьби не з народом, а зi знаттю, з аристократичними й жрецькими колами, сепаратизмом» [2, с. 21], або ж що «багато акцш сощального протесту проходили пiд гаслами морального змюту й були направленi проти конкретних нос^в чи узурпаторiв влади. Народш маси виступали головним чином за вщновлення справедливостi, перерозподiл багатства, але не шддавали сумнiву економiчнi й полiтичнi основи суспiльства» [3, с. 25].
1з вищесказаного випливае, що духовний взаемозв'язок, який нас безпосередньо цiкавить, в умовах розгортання буття соцiально-неоднорiдного, державно-
органiзованого суспiльства Стародавнього Сходу обумовлював взаемодiю вiдповiдних форм суспшьно! свщомосп, що вiдбувалась у форматi односторонньо! ди пол^ично! свiдомостi на правову свiдомiсть i, водночас, асиметричного зворотного впливу
правосвiдомостi на пол^ичну свiдомiсть i що шюструе особливiсть прояву даного взаемозв'язку у часи юнування вказаного суспiльства. Такий формат позначено! взаемодй створював оригшальну
державотворчо-iдеологiчну матрицю, в межах яко! закономiрно поставала до життя, утворювалась iдеологiя державотворення, формуючи в процес свого розвитку вiдповiдний рiзновид державотворчого щеолопчного явища - державотворчу щеолопю схщно! рабовласницько! держави. Такою щеолопею, теоретично обгрунтованою практичною свiдомiстю, й керувалися верховнi носи державно-владних повноважень, суб'екти державно! влади, створюючи, перетворюючи, вдосконалюючи тi чи iншi конструкци схiдних державних органiзмiв, що поставали у славетному минулому далекое' сиво! давнини.
1з певною цiкавiстю вiдзначимо той факт, що глибинний св^ духовного життя кра!н Стародавнього Сходу, практично! компоненти суспшьно! свiдомостi державно-
органiзованого люду, будiвничих державних форм (щеологи державотворення), багато в чому перегукувався iз навколишньою державно-владною дшснютю тих часiв, вiдповiдаючи, зокрема, особливостям виявленого нами ранiше тренду розвитку державно-владних вщносин, державно! влади [5, с. 140-141], носи яко! тд час здшснення сво!х державотворчих справ керувалися, звюна рiч, щойно названим типом щеологи державотворення.
Нагадаемо, що у державах Стародавнього Сходу (Стародавньому Сгишг, Стародавнш 1нди, Стародавньому Кита!, Вавилони тощо) державно-владнi вiдносини розвивалися шляхом активiзацi! постiйних легiтимних одностороннiх дш суб'екта державно! влади на !! об'ект i зворотно! нелегiтимно! ди останнього на вiдповiдного владного ношя, здiйснювано! у стихiйнiй, довiльнiй формь
Внаслiдок практики лептимно!
односторонньо! дi! державно-владного суб'екта на його об'ект як прояву одностороннього зв'язку мiж ними у кожнш державi Стародавнього Сходу поступово складалася могутня система державно! влади, побудована на жорсткому шдпорядкуванш об'ектiв державно-владних вiдносин суб'ектам, що реалiзовувалося за допомогою примусу, покарання. «Сильна, караюча влада, -стверджувалося в «АртхашастрЬ>, - це едине, що забезпечуе нишшне й майбутне юнування» [1, с. 161]. Така владна система була досить ефективною при формуванш й становленш стародавшх держав Сходу. Однак вона виявилася доволi непродуктивною, коли щ державш органiзми досягали свого бшьш-менш стабiльного iснування. Оскiльки тодi в державно-пол^ичнш життедiяльностi кра!н Стародавнього Сходу на перший план реалiзацi! виходили iндивiдуально-груповi iнтереси суб'екта влади в держав^ котрi неодмiнно вступали у протирiччя зi суспiльними iнтересами, зумовлюючи активний прояв негативного соцiального начала владного феномена й зростаюче невдоволення з боку об'екпв державно-владних вщносин. У таких умовах спостер^аеться активний прояв зворотного зв'язку мiж суб'ектом i об'ектом влади, що зумовлював наявнють у стародавнiх державах Сходу зворотно! ди владного об'екта на його суб'ект, яка здшснювалася у стихшнш, довiльнiй формi. Так, у кра!нах Стародавнього Сходу неодноразово вщбувалися збройнi виступи найбiднiших верств населення, якi були спрямованi проти полiтики певних державних керманичiв. Тут доречно згадати i повстання найбщшшого населення у Стародавньому Gгиптi наприкшщ перiоду Середнього Царства, i повстання сшьських жителiв у Стародавньому Кита! (збройш виступи «червонобрових», «жовтих тюрбашв» та iн.) у перiод правлшня династi! Хань. Поряд iз цим у стародавшх кра!нах Сходу нерщко вiдбувалася протидiя верховному суб'екту влади з боку державного апарату середньо! ланки. Дана протидiя протiкала в основному у формi сепаратизму (зокрема, тенденщя до сепаратизму в Стародавнiй 1нди у часи iмперi! Маур'!в). Як правило, у вшх випадках зворотно! ди об'екта влади на !! суб'ект у кра!нах Стародавнього Сходу вщбувалося
значне ослаблення могутност державного можновладця, зменшення ступеня
iнтенсивностi односторонньо! дi! суб'екта на об'ект державно-владних вщносин, що призводило до руйнування системи державно! влади у тш або iншiй давньосхiднiй державi й до поступового ослаблення останньо!.
Отже, як бачимо, у кра!нах Стародавнього Сходу державно-владш вiдносини розвивалися шляхом активiзацi! легiтимних одностороннiх дш суб'екта державно! влади на !! об'ект i зворотно! нелегiтимно! ди такого владного об'екта на його суб'ект, здшснювано! у стихiйнiй, довшьшй формi. Позначений державно-владний плин зумовлювався об'ективним взаемозв'язком державного можновладця як владного суб'екта, з одше! сторони, й об'екта державно! влади, з шшо!, i в цiлому кореспондувався iз моторикою iснуючо! у той час державотворчо-щеолопчно! матрицi, у межах яко! формувалась iдеологiя державотворення схiдно! рабовласницько! держави, якою керувалися у сво!х дiях творцi вiдповiдних державних будов: мют-держав, царств, iмперiй тощо.
Наукова новизна
Отримаш результати дослiдження, що резюмують наукову новизну, можна сформулювати у виглядi окремих тез: по-перше, виявлено двi форматш лiнi! державотворчо-iдеологiчно! взаемодi!, що розгорталась у кра!нах Сходу за стародавшх часiв; по-друге, сформовано уявлення про державотворчо-щеолопчну матрицю
Стародавнього Сходу, в межах яко! закономiрно утворювалась щеолопя державотворення, що формувала в процес свого розвитку державотворчу iдеологiю схщно! рабовласницько! держави; по-трете, встановлено, що моторика дано! державотворчо-iдеологiчно! матриц
кореспондуеться в цiлому з державно-владним плином тих часiв.
Висновки.
Особливють прояву взаемозв'язку полiтично! та правово! свiдомостi - розвитку iдеологi! державотворення за чаав Стародавнього Сходу полягае, насамперед, в iснуваннi двох форматних лшш державотворчо-iдеологiчно! взаемодi!, що мала мюце тодi в умовах розгортання буття
сощально-неоднорщного, державно-
органiзованого суспiльства: лiнiя перша -одностороння дiя полiтичноï свщомосп на правову свiдомiсть, з одного боку, й лшя друга - асиметричний зворотнiй вплив правосвiдомостi на пол^ичну свiдомiсть, з iншого. Такий дволшшний формат позначено!' взаемодiï створював оригiнальну
державотворчо-iдеологiчну матрицю, в межах якоï закономiрно поставала до життя, утворювалась вищевказана iдеологiя, формуючи в процес свого розвитку вiдповiдний рiзновид державотворчого iдеологiчного явища - державотворчу щеолопю сxiдноï рабовласницькоï держави, якою як теоретично обгрунтованою практичною свщомютю керувалися верxовнi носи державно-владних повноважень, суб'екти державноï влади, створюючи, перетворюючи, вдосконалюючи тi чи iншi конструкци сxiдниx державних органiзмiв.
Моторика iснуючоï у тi далекi прадавш часи державотворчо-iдеологiчноï матрицi, у межах якоï формувався щойно названий тип щеологи державотворення (iдеологiя державотворення сxiдноï рабовласницькоï держави), котрим керувалися у сво]^ дiяx творцi вiдповiдниx державних будов (мют-держав, царств, iмперiй), у загальних рисах кореспондувалася iз державно-владний плином, що був властивий крашам Стародавнього Сходу, i вщповщае конкретному тренду розвитку державноï влади, а саме: активiзацiï легiтимниx одностороншх дiй суб'екта державноï влади на ïï об'ект i зворотноï нелегiтимноï ди такого владного об'екта на його суб'ект, здiйснюваноï у стихшнш, довiльнiй формi.
Перспективи подальших розвщок у даному напрямку - продовження концептуального аналiзу особливостей прояву закономiрностi розвитку iдеологiï державотворення на рiзниx етапах iсторiï, зокрема, специфши вияву вiдповiдного взаемозв'язку в часи юнування заxiдноï цивiлiзацiï перiоду античность
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Артхашастра, или Наука политики / [пер. с санскрита ; изд. подгот. В. И. Кальянов ; ред. комис. : В. В. Струве (отв. ред.) и др.]. - М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1959. - 793 с.
2. История государства и права зарубежных стран : учебник для вузов : в 2 ч. / [Жидков О. А., Крашенинникова Н. А., Савельев В. А.
и др.] ; под общ. ред. О. А. Жидкова, Н. А. Крашенинниковой. - 2-е изд., стер. - М. : Норма, 2003. - Ч. 1. - 624 с.
3. История политических и правовых учений : учебник [для студ., аспир. и препод. юрид. вузов и факульт.] / [Воротилин Е. А., Лейст О. Э., Мачин И. Ф. и др.] ; под ред. О. Э. Лейста. - М. : Зерцало-М, 2002. - 688 с.
4. Краснокутський О. В. Взаемозв'язок политично! та правово! сввдомосп як закономiрнiсть становления й розвитку вдеологи державотворення / О. В. Краснокутський // Нова парадигма. - 2013. -Випуск 116. - С. 76-88.
5. Краснокутський О. В. Особливосп розвитку державно! влади на р!зних етапах юторп:
v> 1 *
А. В. КРАСНОКУТСКИИ 1
1 Запорожский национальный университет (Запорожье)
ОСОБЕННОСТЬ ПРОЯВЛЕНИЯ ВЗАИМОСВЯЗИ ПОЛИТИЧЕСКОГО И ПРАВОВОГО СОЗНАНИЯ - РАЗВИТИЯ ИДЕОЛОГИИ ГОСУДАРСТВЕННОГО СТРОИТЕЛЬСТВА ВО ВРЕМЕНА ДРЕВНЕГО ВОСТОКА
Цель работы. Исследовать особенность проявления взаимосвязи политического и правового сознания и, одновременно с этим, развития идеологии государственного строительства как специфической разновидности теоретически обоснованного практического сознания, которой руководствовались первые творцы государственных форм во времена Древнего Востока. Методология. В основу работы положены принципы материалистической диалектики, принцип историзма, формационный и цивилизационный подходы. Научная новизна. Полученные результаты исследования, которые резюмируют научную новизну, можно сформулировать в виде таких тезисов: а) выявлены две форматные линии идеологического взаимодействия, которое было напрямую связано с государственным строительством и разворачивалось в странах Востока в древние времена; б) сформировано представление об идеологической матрице Древнего Востока, связанной с государственным строительством; в) установлено, что моторика данной идеологической матрицы, связанной с государственным строительством, корреспондируется в целом с государственно-властным течением тех времён. Выводы. Особенность проявления взаимосвязи политического и правового сознания - развития идеологии государственного строительства во времена Древнего Востока состоит в существовании двух форматных линий идеологического взаимодействия, которое было связано с государственным строительством и имело место в условиях развертывания бытия государственно-организованного общества: линия первая - одностороннее действие политического сознания на правовое сознание; линия вторая -асимметричное обратное воздействие правосознания на политическое сознание. Такой двухлинейный формат обозначенного взаимодействия создавал оригинальную идеологическую матрицу, связанную с государственным строительством, в пределах которой закономерно возникала, образовывалась вышеуказанная идеология, формируя в процессе своего развития соответствующий вид идеологического явления, имеющего непосредственное отношение к созданию государства, - идеологию государственного строительства восточного рабовладельческого государства.
Ключевые слова: политическое сознание, правовое сознание, идеология государственного строительства, государственная власть, Древний Восток.
авторитарна та демократична моделi державного управлшня / О. В. Краснокутський // Культуролопчний вюник: науково-теоретичний щор!чник Нижньо! Наддншрянщини. - 2008. - Випуск 21. - С. 139-145.
6. Скворець В. О. Життеустрш народу як сощальний феномен : монографiя / В. О. Скворець. - Запорiжжя : КСК-Альянс, 2012. - 376 с.
7. Сощальна фшософ!я : монографiя / [Воловик В. I., Лепський М. А., Бутченко Т. I., Краснокутський О. В.]. - Запорiжжя : Просвиа, 2011. - 376 с.
CO^AHBHA OWOCOOIfl I OMOCOOW ICTOPII
1 *
A. V. KRASNOKUTSKY1
1 Zaporizhzhya National University, (Zaporizhia)
THE SPECIFICS OF MANIFESTATIONS OF THE INTERRELATION POLITICAL AND LEGAL CONSCIOUSNESS AND DEVELOPMENT IDEOLOGY OF STATE-BUILDING IN THE TIMES OF THE ANCIENT EAST
The purpose of the work. Investigate the specificity of manifestations of the interrelation political and legal consciousness, and, at the same time, the development of the ideology of state-building as a particular species of theoretically informed practical consciousness, which was used by the creators of state forms in the times of the Ancient East. Methodology. The study is based on the principles of materialist dialectics, historicism, formational and civilizational approaches. The scientific novelty. The obtained results of a study that summarize the scientific novelty can be formulated in the form of abstracts: a) identified two lines of ideological interaction on state building in the East in ancient times; b) formed a theoretical model of ideological matrix of state-building of the Ancient Orient; c) revealed, that the motility of this ideological matrix is consistent with the development of power in the state of those times. Conclusions. Specificity of manifestations of the interrelation political and legal consciousness and development ideology of state-building in the times of the Ancient East - is the existence of two lines of ideological interaction in the field of state-building in a state-organized society: the first line - the unilateral influence of political consciousness on the legal consciousness; the second line - the asymmetric inverse influence of legal consciousness on political consciousness. These two lines of ideological interaction (the unilateral influence of political consciousness on the legal consciousness and the asymmetric inverse influence of legal consciousness on political consciousness) have created original ideological matrix of state-building. Within this ideological matrix of statebuilding in the times of the Ancient East formed corresponding view ideological phenomenon - the ideology of statebuilding of oriental slave state.
Keywords: political consciousness, legal consciousness, the ideology of state-building, state power, the Ancient East.
REFERENCES
1. Arthashastra, ili Nauka politiki [Arthashastra, or Science policy]. Moscow, Leningrad, USSR Academy of Sciences Publ., 1959. 793 p.
2. Jidkov O.A., Krasheninnikova N.A., Saveliev B.A. and others. Istoriya gosudarstva i prava zarubezhnykh stran [History of state and law of foreign countries]. Moscow, Norma Publ., 2003. Part 1. 624 p.
3. Vorotilin E.A., Leyst O.E., Machin I.F. and others. Istoriya politicheskikh i pravovykh ucheniy [History of political and legal doctrines]. Moscow, Zercalo-M Publ., 2002. 688 p.
4. Krasnokutsky A.V. Vzaemozvyazok politychnoi ta pravovoi svidomosti yak zakonomirnist stanovlennya y rozvytku ideologii derzhavotvorennya [The interrelation of political and legal consciousness as regularity formation and development of the ideology of the state building]. Nova paradygma - New paradigm, 2013, issue 116, pp. 76-88.
5. Krasnokutsky A.V. Osoblyvosti rozvytku derzhavnoi vlady na riznykh etapakh istorii: avtorytarna ta demokratychna modeli derzhavnogo upravlinnya [Features development of state power at different stages of history: authoritarian model and democratic model of state governance]. Kulturologichnyy visnyk: naukovo-teoretychnyy shorichnyk Nyzhnoi Naddnipryanshyny - Culturological herald: scientifically and theoretical yearbook of Lower Dnieper, 2008, issue 21, pp. 139-145.
6. Skvorets V.O. Zhytteustriy narodu yak socialnyy fenomen [Living arrangement of people as a social phenomenon]. Zaporizhia, KSK-Alliance Publ., 2012. 376 p.
7. Volovik V.I., Lepskiy M.A., Butchenko T.I., Krasnokutsky A.V. Socialna filosofiya [Social Philosophy]. Zaporizhia, Prosvita Publ., 2011. 376 p.
