CC BY
6150
JURISPRUDENCE /
свою очередь может послужить причной для возбуждения дисциплинарного производства в отношении судьи.
Подводя итог вышесказанному, хотелось бы обратить внимание на то, что, не обращая внимания на всевозможный подход к значению совещательной комнаты в рамках административного процесса, больше целесообразным видится позиция о предоставлении судье возможности удаления в совещательную комнату. Соблюдение такового подхода к принятию решения послужит исключению стороннего воздействия на судей при вынесении решения. А это считается залогом выполнения конституционного права о независимости судей и руководстве их лишь только закону, собственно, что содержит значительный смысл для принятия судом решений по собственному внутреннему убеждению на основании материалов дела, которые изучались в судебном заседании.
Таким образом, для законодательного разрешения возникших недостатков нужно привнести в ст. 29.11 ч. 1.1 КоАП РФ следующее содержание:
«По окончании совершения всех процессуальных действий суд удаляется в совещательную комнату для постановления решения, о чем объявляется присутствующим в зале судебного заседания». Использованные источники: 1. Федеральный закон от 6 декабря 2011 г. № 413-Ф3 «О внесении изменений в Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях и статьи 26 и 26.1 Федерального закона "О
физической культуре и спорте в Российской Федерации"» // Собр. законодательства РФ. 2012. 12 дек. № 50. Ст. 735.
2. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях от 30 декабря 2001 г. № 195-ФЗ // Рос. газ. 2001. 31 дек. № 256.
3. Панова, Л. Г. Наречия группы «сразу... немедленно ... сию секунду» в нарративном и диалогическом режимах // Диалог'2000. Т. 1. Теоретические проблемы / под ред. А. С. Нариньяни. Протвино, 2000. С. 222-223.
4. Постановления Конституционного Суда РФ от 17.06.2004 №12-П; от 15.07.1999 №11-П; от 29.06.2004 № 13-П // URL: http://doc.ksrf.ru/deci-sion/KSRFDecision30281.pdf (дата обращения: 11.01.2017).
5. А. В. Руденко. Соблюдение правовой определенности в законодательстве субъектов Российской Федерации об административных правонарушениях в решениях Верховного Суда Российской Федерации // Lex Russica. 2018. №6 (139). URL: https://cyberleninka.ru/artide/n/soblyudenie-pravovoy-opredelennosti-v-zakonodatelstve-subektov-rossiyskoy-federatsii-ob-administrativnyh-prav-onarusheniyah-v (дата обращения: 29.10.2019).
6. Определение в отношении ЗАО «Нива» по ч. 1 ст. 19.5 КоАП РФ [Электронный ресурс] // Ро-сПравосудие : сайт. URL: http://rospra-vosudie.com/act-opredelenie-v-otnoshenii-zao-niva-po-ch-1 -st19-5-koap-rf-mamedova-l-a-zantarin-ro-man-aleksandrovich-23 -01-2012-19-5-ch-1-s
УДК 343.91.343.985
Листушенко Руслан Вжторович
астрант науково-до^дно'Х лабораторИ з проблем кримталктичного забезпечення та судовоХ експертологИ НШ№ 2
ШацюналъноХ академИ внутрштх справ (Украина, Киев) DOI: 10.24412/2520-2480-2020-3082-50-56 ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ КРИМШАЛ1СТИЧНО1 ХАРАКТЕРИСТИКИ
ЗТВАЛТУВАННЯ
Lystushenko Ruslan Victorovych
postgraduate student of the scientific research laboratory on problems of criminalistics support and forensic expertise ESI №2 National A cademy ofInternal Afairs (Ukraine, Kyiv)
THE IDENTITY OF THE CRIMINAL AS AN ELEMENT OF THE FORENSIC CHARACTERISTICS
OF RAPE
Анотацiя
В статтi розглянуто нормативно-правову дефiнiцiю зТвалтування з урахуванням остантх законо-давчих змт. Окреслено склад злочину, передбаченого статтею 152 Кримшалъного кодексу УкраХни. Визначеш особливостi об 'ективних та суб 'ективних ознак зТвалтування. Наведена статистика вчинення зТвалтуванъ зурахуванням особи злочинця. Шаведенi особливостi кримталктично'Х характеристики особи злочинця. Розглянутi типовi ситуацп протидпроз^дуванню з боку пiдозрюваноi особи.
Аннотация.
В статье рассмотрена нормативно-правовая дефиниция изнасилования с учетом последних законодательных изменений. Определен состав преступления, предусмотренного статьей 152 Уголовного кодекса Украины. Определены особенности объективных и субъективных признаков изнасилования. Приведена статистика совершения изнасилований с учетом личности преступника. Приведены особенности
<<Ш11ШетиМ~^®и©Ма1>#3(Ш2)),2©2© / JURISPRUDENCE
51
криминалистической характеристики личности преступника. Рассмотрены типовые ситуации противодействия расследованию со стороны подозреваемого лица.
Abstract.
The article deals with the legal definition of rape in the light of recent legislative changes. The composition of the crime under Article 152 of the Criminal Code of Ukraine was outlined. The particular qualities of objective and subjective indicias of rape was determined. The statistics of rape taking into account the perpetrator's personality were given. The particular qualities of the forensic characteristics of the perpetrator's personality were given. Typical situations of counteraction to the investigation by the suspect were considered.
Ключовi слова: зТвалтування, статевi злочини, статева недоторкатсть, статева свобода, особа злочинця, досудове роз^дування.
Ключевые слова: изнасилование, половые преступления, половая неприкосновенность, половая свобода, личность преступника, досудебное расследование.
Keywords: rape, sexual offenses, sexual integrity, sexual freedom, personality of the offender, pre-trial investigation.
Вступ.
Статева недоторкатсть - це природна та соць альна цшшсть, на основi яко! щ сусшльш вщно-сини формуються та шдтримуються комплексом правових засобiв захисту. Згвалтування - цишчне та жорстоке правопорушення проти життя та здо-ров'я, чесп та пдносп. Хоча загальний рiвень зло-чинносл сексуального насильства е незначним (за-галом, частка згвалтування, а також сексуальних злочишв у структурi злочинносп в УкраТш колива-еться в межах 1% за останш 50 рошв), навiть порiв-няно невелика шльшсть викликае занепокоення громадськостi через високу сустльну небезпеку ще! категорп злочишв, тяжюсть !х насладив, гли-боку фiзичну, моральну та психологiчну травму жертв та !х близьких. Однак така шкода не шдда-еться прямому вимiрюванню, оск1льки вона представлена глибокими психотравмуючими особис-тими переживаннями.
Постановка науковоТ проблеми. Згвалтування - найпоширешший злочин у груш статевих злочишв. Будучи одшею з найнебезпечшших форм антисощально! поведiнки, насильницький злочин традицшно займае центральне мюце у статистицi правоохоронних органах. У свою чергу, насильс-тво, спрямоване на задоволення сексуального потягу, що принижуе гiднiсть особи, що завдае шкоди Г! здоров'ю та життю, переслщуеться як найважчий злочин. Слщ зазначити, що суспiльство, яке пере-бувае в економiчнiй та моральнш кризi, стае бiльш толерантним до рiзних форм насильства, насампе-ред психiчного, у тому чи^ до сексуального. Ця закономiрнiсть цшком актуальна для сучасно! Ук-раГни: ми спостерiгаемо, як насильство стае все бшьш поширеним у ам'Г, на роботi та в суспiльствi взагалi. Сексуальне насильство вже не вважаеться примусом, припиненням свободи людини i не роз-цiнюеться як злочин. Ця обставина е одшею з причин поширення злочинних форм сексуального насильства на основi психiчного насильства.
Аналiз останшх досл1джень i публiкацiй. Проблеми законодавчо! регламентаци, розслвду-вання згвалтування та шших статевих злочинiв ви-вчалися такими вченими як Ю. Александров, Л. Андреева, Ю. Антонян, М. Бажанов, Б. Блiндер, I. Гальперш, Л. Гаухман, А. 1гнатов, С. Киренко, М.
Корчовий, С. Косенко, А. Пюнтковський, В. Саф-ронов, О. Синеокий, М. Шаргородський, та iн. Останнi законодавчi змши було ретельно розгля-нуто О. Дудоровим, однак ще залишилися питання, як1 потребують вивчення.
Метою статт е висвiтлення законодавчих змiн i дослiдження деяких особливостей особи злочинця при розслщуванш згвалтувань.
Виклад основного матерiалу. Вiдповiдно до ст. 152 Кримшального кодексу УкраГни (далi КК УкраГни) згвалтуванням е вчинення дiй сексуального характеру, пов'язаних iз вагiнальним, аналь-ним або оральним проникненням в тiло шшо! особи з використанням генiталiй або будь-якого шшого предмета, без добровшьно! згоди потерпiлоi особи (згвалтування) [2].
Поточний законодавчий шдхвд до визначення згвалтування, серед шшого, враховуе Конвенцш Ради Свропи "Про запобiгання та протидш насиль-ству щодо жшок i домашньому насильству та боро-тьбу iз цими явищами", зокрема в частиш визначення вщсутносп згоди жертви на сексуальний контакт.
Крiм того, будь-який жорсткий пвдхвд до кри-мiнального переслщування за сексуальнi злочини (наприклад, вимога надання доказiв фiзичного опору у вах випадках) загрожуе запобiганням по-карання певних видiв згвалтування, що загрожуе ефективному захисту сексуально! автономп особи (рiшення £СПЛ у справi "М.С. проти Болгарii", 4 грудня 2003 р.). Як правильно зазначаеться, у цьому рiшеннi £СПЛ трактуе "примус" не вузько, а трак-туе це як порушення принципу сексуально! автоно-мii, де вщсутшсть добровiльних та консенсусних дiй з боку жертви е справжньою загальною ознакою примусу [20].
Об'ектом сексуальних злочишв е сусшльш вь дносини, яш полягають у забезпеченнi штереав та потреб людини у сферi вiдносин мiж статями - сексуальних потреб особистосп. Однак, по-перше, задоволення сексуальних потреб людини не може за-вдати шкоди штересам iнших, втручання держави в цю сферу життя можливе лише для запобтання сексуально! агресп - сексуальних насильств, вчине-них проти волi та бажань шшо! людини. По-друге, сексуальш ввдносини - це стосунки мiж людьми,
,ГОМ8РКиВЕ]ЧСЕ / <<Ш^ШМУМ~^®УГМа1>#Ш®2)),2©2©
52
тому сексуальш ди, спрямованi на тварин або не-живi предмети, не охоплюються згвалтуванням. По-трете, у сферi сексуального життя встановлю-ються обмеження для забезпечення нормального бiологiчного та сощального розвитку неповноли'-нiх. По-четверте, на сучасному етапi розвитку сус-пшьства не лише сексуальнi стосунки м1ж особами чоловiчо! та жшочо! стал, але й вiдповiднi добровь льш вiдносини мiж дорослими одше! стал вщно-сяться до сфери сексуальних потреб особи. [21 с. 6]
Статева свобода (право особи самостшно оби-рати собi партнера для сексуального стлкування, форму такого стлкування i не допускати у цш сферi будь-якого примусу) та статева недоторка-нiсть (охоронюваний законом стан, за якого заборо-няеться вступати в сексуальнi контакти з особою, яка з певних причин не е ноаем статево! свободи) -це основш безпосереднi об'екти злочину. Додатко-вими об'ектами е - зокрема, належний фiзичний i псих1чний розвиток неповнолiтнiх, тiлесна i психь чна недоторканiсть, честь i гвдшсть особи [6, с. 7].
Жертвою злочину е людина, як жшка, так i чо-ловiк, незалежно ввд його попередньо! поведiнки (включаючи аморальну) та вiдносин iз суб'ектом злочину (перебуваючи з ним у фактичному чи законному шлюб1) [11, с. 124].
До того ж, згвалтування потертло! особи, яка перебувае iз гвалпвником у шлюбi, утворюе кваль фжований склад злочину (ч. 2 ст. 152 КК Укра!ни), а на шдстаы Закону ввд 6 грудня 2017 р. № 2227-VIII iз ст. 477 Кримiнального процесуального кодексу Укра!ни виключено норму, зпдно до яко! згва-лтування, вчинене повторно або особою, яка ра-шше вчинила будь-який iз злочинiв, передбачених ст.ст. 153-155 КК Укра!ни, якщо гвалтiвником е чо-ловiк (дружина) потертло! особи, ввдносилось до правопорушень, кримiнальне провадження щодо яких розпочиналось лише на пiдставi заяви потер-пшо!(-ого) [1].
Враховуючи заруб1жний шдхвд врегулювання вказаного питання вiдповiдно до § 203 КК Австрп, якщо особа вчиняе стосовно свого подружжя чи того, з ким вона перебувае у незареестрованому шлюб^ згвалтування чи сексуальне примушування без обтяжуючих обставин, то кримiнальне пересль дування е можливим тiльки за заявою потертло! особи. Передбачене ст. 190 КК Швейцарп згвалтування дружини, вчинене и чоловiком, який прожи-вае з нею спшьно, караеться тiльки за скаргою, яка мае бути подана не шзшше 6 мюящв.
Водночас те, що особа, яка перебувае з гвалть вником у шлюб^ не вправ впливати на "долю" кри-мшального провадження щодо вчиненого стосовно не! злочину, передбаченого ст. 152 КК Укра!ни, i що "амейне" згвалтування визнане квалiфiкованим рiзновидом аналiзованого правопорушення, може розцiнюватись як одне зi сввдчень послiдовностi за-конодавця в частиш забезпечення жорсткого юри-дичного реагування на рiзнi прояви домашнього на-сильства (однiею з його форм е сексуальне насиль-ство) та мiнiмiзацi! його латентностi [6 с. 10].
Потерпший характеризуе суб'ективний еле-мент суспiльних вiдносин, на який спрямований
злочинний напад. Виправдовуючи рiзницю м1ж жертвою та об'ектом злочину, Б. Сидоров зазначае, що жертва е ноаем сустльних ввдносин у формi ш-дивщуального iнтересу суб'екта до об'екта. Пося-гання на суб'екта, чи! права та свободи порушеш, або яким загрожуе небезпека, ставить його в становище потерпшого [18, с. 15].
Об'ективна сторона згвалтування (ч. 1 ст. 152 КК Укра!ни) - це дп сексуального характеру, пов'язаш iз вапнальним, анальним проникненням у тiло шшо! особи з використанням генiталiй або будь-якого шшого предмета, без добровшьно! згоди потерпiло! особи.
Диспозиц1ю статп "дi! сексуального характеру, пов'язаш з вапнальним, анальним або ораль-ним проникненням у тiло шшо! особи", викорис-тану у ч. 1 ст. 152 КК Укра!ни майже досл1вно запо-зиченого зi ст. 36 Стамбульсько! конвенцi!. Варто зазначати, що для вчинення згвалтування вимага-еться безпосередньо ввдповщне проникнення, а не ще якась додаткова д1я (дп) сексуального характеру, як це випливае з то! ж, не зовам вдало онов-лено!, ст. 152 КК Укра!ни.
Порiвняно з попередньою редакцiею ст. 152 КК Укра!ни ця стаття, викладена в редакцi! Закону в1д 6 грудня 2017 р. № 2227-^11, ютотно розши-рила меж1 об'ективно! сторони складу злочину "згвалтування".
Це виявляеться насамперед у тому, що, тд ста-тевими зносинами з погляду iнкримiнування попередньо! редакци ст. 152 КК Укра!ни розумiвся тiльки природний (гетеросексуальний) статевий акт (ко!тус) - введения статевого члена чоловжа в жi-ночу шхву, яке може викликати вагiтнiсть. Наразi згвалтуванням визнаеться не лише згаданий акт (останнiй з урахуванням термiнологi!, використано! в ст. 152 КК Укра!ни, вочевидь, мае тлумачитись як вагшальне проникнення в тiло ж1нки з використанням генггалш чоловiка), а й iншi рiзновиди проникнення у вагшу (пiхву), а також проникнення в анус або рот шшо! особи (тобто в отвори тша людини, бюлопчно для цього не призначеш) за допомогою як статевого члена чи шшо! частини тша людини, так i будь-якого предмета. Також варто зазначити, що рашше статевi зносини визнавались згвалтуванням за умови, що вони поеднуються iз застосуван-ням фiзичного насильства, погрозою його застосу-ванням або з використанням безпорадного стану потерпшо! особи. Тобто, один iз трьох вказаних альтернативних способiв забезпечував наявшсть об'ективно! сторони згвалтування, без яких взагалi в д1ях особи не було б наявносп складу кримшаль-ного правопорушення. При цьому перелш способiв, за наявностi хоча б одного з яких природш статевi зносини мiж особами жiночо! i чоловiчо! статi ви-знавались згвалтуванням, був вичерпним.
Стаття 152 КК Укра!ни, викладена в редакци Закону вщ 6 грудня 2017 р. № 2227-^11, як на обов'язкову ознаку злочину вказуе (за винятком ч. 4 ще! статп) не на конкретний спосiб, а на недобро-вiльнiсть - ввдсутшсть вiльного волевиявлення по-терпiло! особи на проникнення в один iз трьох и
<<Ш11ШетиМ~^®и©Ма1>#3(Ш2)),2©2© / JURISPRUDENCE
природних отворiв. Вагшальне, анальне або ора-льне проникнення в тiло iншоi особи визнаеться згвалтуванням як у тому раз^ коли воно поедну-еться iз застосуванням фiзичного насильства, пог-розою його застосуванням або з використанням безпорадного стану потерпiлоi особи, так i в iнших випадках вiдсутностi !! добровiльноi згоди на таке проникнення.
Суб'ективна сторона згвалтування характери-зуеться прямим умислом. Розглядаючи мотиви, ва-рто зазначити що вони можуть бути доволi рiзними. Сюди можна ввднести: задоволення статево! прист-растi, бажання принизити потерпiлу особу, помсту, хултансьш спонукання, ревнощi, прагнення сексуального самоствердження, релiгiйна ненависть, бажання примусити потерпiлу особу одружитись тощо.
Стаття 152 КК Укра!ни не мютить вказiвок на завiдомiсть для гвалпвника нi про перебування по-терпшо! у станi вагiтностi, нi про вгк особи.
Стосовно вiку особи, до уваги можна було взяти постанову Пленуму Верховного Суду Укра-!ни ввд 30 березня 2008 р. № 5 "Про судову практику у справах про злочини проти статево! свободи та статево! недоторканносп особи", зокрема пункт 10, де вказано, що допускалась "необережшсть". Так, квалiфiкуючi ознаки, пов'язанi з вiком потер-пшо! особи, iнкримiнувались обвинуваченому не лише тод^ коли вiн знав або допускав, що вчиняе згвалтування неповнолггньо! чи малолггньо! особи, а й у раз^ коли вiн мгг i повинен був це усвшомлю-вати.
Такий щдх1д аргументуеться тим, що у випа-дку якщо у закош ввдсутня вказiвка на завшомють i шкоду або не визначене псих1чне ставлення до не!, то вшображення у психiцi суб'екта кримшального правопорушення може бути наступним: усввдом-лення цiеi ознаки; усвiдомлення можливосп !! ная-вностi; неусвiдомлення за умови, що правопоруш-ник м^ i повинен був !! усвшомлювати.
Дiйсно, жоден злочин не може вважатися уми-сним, якщо суб'ект не усвшомлюе природу об'екта або обставини об'ективно! сторони, якi суттево впливають на природу та стутнь суспiльно! небез-пеки. Адже за законодавчим визначенням умисел характеризуеться усвшомленням суспiльноi небез-пеки дiяння [15, с. 168-169].
Як зазначае П. Лейленд, мiж згодою та поко-рою е рiзниця: згода, вшсутшсть яко! означае згвалтування, е покорою, однак, з цього не випливае, що покора завжди означае згоду [14, с. 108].
Законодавче визначення "використання гешта-лiй чи будь-якого iншого предмета", е не зовам ко-ректним, тому що: можна використовувати певний предмет (шструмент), вшокремлений вiд цiлого, але не частини тша чи органу людини, як пенiс; ге-нiталii людини фактично визнаються об'ектом зов-шшнього свiту; статеве проникнення в оргашзм ш-шо! людини можливо за допомогою не тшьки ста-тевих оргашв, але й iншо! частини людського тiла; статевi органи людини подiляються на зовнiшнi (у жшок - це лобкове пiдвищення, велик! й малi соро-
53_
мгтш губи, переддвер'я пiхви, залози i цибулини пе-реддвер'я, дiвоча плiва) i клiтор; у чоловiкiв - мошонка, що вмщуе яечка, i статевий член) i внутрь шнi (у жшок - це яечники, матка, фаллопieвi труби i пiхва; у чоловiкiв - яечка з придатками, ам'яви-вiднi протоки з ам'яними мiхурцями, ам'явпорс-кувальш протоки, передмiхурова залоза i куперовi залози) [17 с. 45].
З огляду на вказане стае зрозумшим, що гвал-тiвник може проникнути в один iз трьох природних отворiв iншоi людини хiба що за допомогою тако! складово! гешталш, як статевий член. Водночас фь зично неможливо зробити проникнення за допомо-гою, наприклад, жшочо! пiхви, на вадмшу вiд iнших частин тша (наприклад, пальщв) або предметiв.
Проникнення в оргашзм шшо! людини iз застосуванням будь-яких органiв, а не тшьки стате-вих оргашв, також згадуеться у ч. 1 ст. 36 Стамбу-льсько! конвенцп.
"De lege lata" (з погляду чинного закону) сек-суальне проникнення з використанням негенiталь-них частин тша слш розглядати як проникнення за допомогою будь-якого шшого предмета.
Крiм того, бiльш чiткий i водночас iстотно аде-кватний замшник доволi неоднозначного звороту "актiв сексуального характеру, пов'язаних iз вагiна-льним, анальним чи оральним проникненням тша шшо! людини", застосований у ч. 1 ст. 152 КК Ук-ра!ни i майже механiчно (буквально) запозичений у ст. 36 Стамбульсько! конвенцii', де наявне форму-лювання "сексуальне проникнення у пiхву, аналь-ний отвiр або рот жертви частиною тша або предметом". Отже, для оцшки дiяння згвалтування пот-рiбно лише належне проникнення, а не будь-яю додатковi сексуальш дii, за вiдсутностi добровiль-но! згоди партнера, як це випливае iз оновлено! ст. 152 КК Укра!ни.
Порiвняно з попередньою редакщею ст. 152 КК Укра!ни, нова диспозицiя, викладена у Законi Укра!ни вiд 06.12.2017 № 2227-VIII, значно розши-рила меж1 об'ективно! сторони злочину "згвалтування".
Особа злочинця, е важливим елементом кримь налiстичноi характеристики будь-якого злочину. Кримшалютичне розсл1^вання згвалтування е особливо важливим, осшльки саме сексуальнi злочини найб№ше залежать в1д "внутрiшнiх" причин [12, с.
4].
Поняття особи як об'екта кримшалютично! iдентифiкацii вiдрiзняеться в1д загального поняття особи в кримшологп та соцiологii. До вденти-фiкацiйно! структури особи злочинця необхвдно включати так1 сторони як сощальна спрямованiсть, психiчний склад, тiлесна оргашзащя та мовний апа-рат. 1нформативну структуру особи можуть допов-нювати рiзноманiтнi вiдхилення у !! розвитку та станi (як психiчних властивостей, так i соматично! органiзацii) [9 с. 35].
М. В. Салтевський пропонуе особу злочинця описувати як сощальнобюлопчну систему, власти-востi i ознаки яко! в1дображаються в матерiальному середовищi й використовуються для розкриття та
,ГОМ8РКиВЕ]ЧСЕ / <<Ш^ШМУМ~^®УГМа1>#Ш®2)),2©2©
54_
розслвдування злочишв. До таких властивостей ввд-носяться фiзичнi, бiологiчнi та соцiальнi [16, с. 56].
Слушною е думка О. Н. Колесшченка, який вважае, що до комплексу ознак особи, як елемента кримшалютично! характеристики включаються всi ознаки, як можуть служити визначенню ефектив-них шляхiв i методiв встаиовления, розшуку й ви-криття злочинця. Частина з них мае не тшьки кримшалютичне значення (наприклад, попереднi судимосп), але й важливi для розкриття злочину (наприклад, хитрощi злочинця). Змют даного еле-мента кримшалютично! характеристики визнача-еться набором ознак особи, специфiчних для осiб, як1 вчиняють злочини даного виду, i суттевих для !х успiшного розслвдування. Система ознак особи злочинця включае ознаки демографiчнi, а також ознаки, яш вiдображають окремi моральнi, психо-логiчнi особливостi (наприклад, риси характеру) [10, с. 80].
Iншi автори вважають, що правопорушником е людина, котра вчинила кримiнальне правопору-шення унаслвдок властивих !й психологiчних особ-ливостей, антигромадських поглядiв, негативного ставлення до етичних цiнностей i вибору суспвдьно небезпечного шляху для задоволення сво!х потреб або вiдсутнiсть прояву необхвдно! активностi в за-побiганнi негативному результатовi [3, с. 16].
На думку В. О. Жбанкова, особа злочинця, як i будь-яка шша людина, характеризуеться рiзно-манiттям ознак: демографiчних (статтю, вiком, станом здоров'я), моральних (свiтоглядом, iнтересами, спрямовашстю), соцiальних (трудових, амейно-по-бутових) i психологiчних (емоцiями, темпераментом, вольовими якостями тощо) [7, с. 128-129].
Будучи рiзновидом особи загалом, особа злочинця мае загальш ознаки (стать, вш, фах, освiта, сощальний стан, роль у суспiльствi), а також влас-тивi лише особi злочинця специфiчнi ознаки, як1 ви-значають i виражають характер i ступiнь Г! суспвдь-но! небезпеки. Характеристика особи злочинця на-лежить до основних елементiв кримiналiстичноí характеристики згвалтування.
Знання рис особистостi, на думку Д. А. Шеста-кова, дае нам ввдповвдь, чому одна людина у разi го-строго конфлiкту здатна просто зупинитися та тти, шша - вбити себе, а третя вчинити злочин [22, с. 7].
Кримшал1стичний аспект вивчення особис-тосп злочинця представляе особливий iнтерес, осшлъки при розслiдуваннi будь-якого злочину необхвдно враховувати властивостi та стани пвдозрю-ваного, як1 були виявлеш при розслiдуваннi або значущi для шдиввдуал1зацп покарання.
Важливiсть вивчення особи злочинця закрш-лена також на законодавчому рiвнi. Зокрема, зако-нодавець зобов'язуе слвдчого повнiстю та всебiчно дослвдити особу пвдозрюваного, обставини, що впливають на ступiнь та характер ввдповвдальносп, а також iншi обставини, що характеризують його особу.
Таким чином, особа злочинця - це дуже специ-фiчне поняття, яке дозволяе описати риси харак-
теру, особистюш та соцiальнi характеристики лю-дини, схильно! до вчинення суспiльно небезпечних дiянь.
Д. Н. 1саев з В. £. Каганом вважають, що у ви-вченш особистостi з аномальною сексуальною по-ведiнкою особливе значення мае аналiз усiх бюло-гiчних та внутршшх психологiчних зв'язкiв [8].
Аналiз кримшальних проваджень 2017-2018 рок1в щодо винних оаб, показав, що такий вид зло-чину як згвалтування спричинений наступними чинниками: алкоголiзм, садизм, хул1ганство, пси-хоемоцiйний розлад. 87% з пвдозрюваних у згвалту-ваннi були в сташ алкогольного сп'янiння на момент злочину, а 13% - у тверезому сташ. Типовими для них е ранш сексуальш переживання, надмiрний iнтерес до сексу, легшсть обговорення сексуальних питань та встановлення раннього вербального контакту. 57,9% злочинщв у вiцi 25-40 рошв, 36,8% -18-25 рок1в, 5,3% - 14-18 рошв. У 100% випадшв злочинщ не мають постшно! роботи, 47,3% мають професiйну освиу, 42,1% мають середню освiту, iншi мають вищу освiту. 57,9% - одиноких, 26,3% - розлучеш, 15,8% одружилися на момент згвалту-вання, а 79% не мають сво!х дiтей [19, с. 80].
У б№шосп випадк1в згвалтування згадуеться той факт, що ва учасники злочину вживали алкоголь.
М. О. Ларченко визначае поняття особи, вин-но! у згвалтуваннi, як сукупшсть соцiально обумо-влених характеристик характеру, поведшки, специ-фiчних аспектiв мотиваци та системи цiнностей лю-дини, що складають едину структурну сутшсть, спричиняють злочинну сексуальну активнiсть i без-посередньо беруть участь у безпосереднш сексуа-льнiй активностi злочинця [13, с. 311].
Найважлившою умовою формування особис-тостi гвалтiвника е те, що в б№шосп випадшв ви-никають негативнi сiмейнi умови, до яких належать батьк1вський алкогол1зм, скандали м1ж ними, фiзи-чне покарання пвдлитав та в1дсторонення дней в1д будь-яко! активно! дiяльностi. Все це призводить до розвитку пристрасп, пiдвищеноí збудливостi, нете-рпiння, неможливосп подолати життевi труднощi в критичнш ситуацií.
Таким чином, щоб з'ясувати мотиви вчинення згвалтування, слвд спочатку вивчити особу злочинця. Так, за словами Ю. М. Антоняна, мотиви вчи-нення конкретного злочину починають виникати досить рано, i щоб зрозумiти мотиви поведiнки лю-дини, треба володiти iнформацiею про !! життя, яке вона прожила з дитинства, коли ва зовшшш впливи поглинаються найбiльш активно [4, 5].
Упм вивченню особи пвдозрюваного слiдчi придiляють недостатньо уваги. Це пов'язано iз за-вантаженiстю слвдчих та брак часу на встановлення повних вiдомостей конкретного правопорушника; недосввдчешсть у розслiдуваннi кримiнальних пра-вопорушень проти статево! сводоби та статево! не-доторканостi особи; нехтвуванням слвдчими методик та рекомендацiй щодо розслвдування вказано! вище категорií кримшальних правопорушень.
<<Ш11ШетиМ~^®и©Ма1>#3(Ш2)),2©2© / JURISPRUDENCE
СлДдчим значно б полегшило роботу створення електронних баз даних про чоловшв i жДнок з вДд-хиленнями у сексуальнДй поведiнцi з вДдкритим доступом. Таким чином це додатково б слугувало пре-вентивнивним заходом. Наприклад особа при зна-йомствД могла б перевiрити у так1й базД, чи немае там ведомостей про особу, з якою виникае знайомс-тво, що вцДлому б значно зменшило кшьшсть вчи-нених кримДнальних правопорушень проти статево! свободи та статево! недоторканостД особи. Правовою основою для створення таких баз даних мп- би стати, для прикладу, Закон Укра!ни "Про державну реестрацДю осДб Дз сексуальними розладами". У той же час, для реалДзаци цДе! пропозицп необх1дно, перш за все, активДзувати роботу з виявлення таких оаб.
Розглянемо ситуацп, коли особа, яка вчинила згвалтування намагаеться перешкоджати розслДду-ванню.
З боку гвалтДвника, незнайомого потерпДлому, протидДя слДдству може здшснюватися шляхом приховування згвалтування (створення перешкод для звернення жертви до правоохоронних оргашв) або створення перешкод у встановленнД обставин злочину тсля вДдкриття кримДнального прова-дження.
До приховування згвалтування варто вДднести: раптовий напад на обрану жертву, який супрово-джуеться ударом, що призводить до втрати свДдо-мостД, стискання дихальних шляхДв тощо, коли гва-лтДвник нацДлений на вчинення насильства в обста-винах, що заважають потерпДлому пам'ятати зовшшшсть нападаючо! особи, а отже, перешко-джають пошуку та ДдентифДкацп тако! особи; зни-щення або приховування слщв, що залишилися пД-сля нападу (слДдчим вДдомД випадки, коли злочи-нець посипав тютюном мДсце нападу поблизу непритомно! жертви); напад на обраного потерпД-лого за допомогою засобДв маскування обличчя (маска, рестратор, капюшон тощо); погрози (вбивст-вом, фДзичною розправою), якщо потерпДлий вирД-шить звернутися до правоохоронних оргашв та повДдомити про вчинення вДдносно нього згвалтування [5].
Згадуючи про створення перешкод у встанов-леннД обставин згвалтування пДсля вДдкриття кримД-нального провадження, сюди модна вДднести насту-пнД: переховування вДд оргашв досудового розслД-дування шляхом змДни мДсця проживания (роботи) пДсля звернення потерпшого до правоохоронних органДв (наприклад, у раз! вДдповДдних публДкацДй у ЗМ1); вплив на потерпДлу особу, погрожуючи йому або !й та вмовляння вДдмовитись вДд звинувачення у згвалтуваннц вплив на свДдкДв Дз застосуванням погроз (вбивством, фДзичною розправою щодо сводка або членДв його сДм'!) або пДдкупу, щоб зму-сити !х вДдмовитись вДд показань або дати свДд-чення, якД ставлять пДд сумнДв точшсть шформацп, вже зДбрано! слДдчим; спроба вплинути на експерта, слДдчого через погрози чи тдкуп з метою спону-кання !х до прийняття незаконних рДшень у кримД-нальному провадженш.
55
Заходи протидД! розслДдуванню гвалтДвника, який знайомий з потерпДлою, можуть дещо вДдрДз-нятися вДд попередшх. Таким чином, щоб прихо-вати згвалтування, вДн може вчинити так до: вве-дення потерпшого перед згвалтуванням у несвДдо-мий (безпорадний) стан за допомогою алкогольних напо!в, наркотиков чи сильнодДючих наркотиков; передати певну суму грошей (у кишенД, у сумочцД) чи речД жертвам; залякування жертви разом Дз пог-розами фДзичного насильства та погрозами поши-рення серед поширених знайомих щодо "аморально!" поведДнки.
Дл "знайомого" насильника характеризуються тим, що вДн прагне органДзувати згвалтування таким чином, щоб зробити його малоймовДрним, або непе-рспективним звернення жертви до правоохоронних органДв. ПДсля вДдкриття кримДнального провадження вДн може заперечувати сексуальний акт мДж ним та жертвою або говорити про добровДльнДсть статевого акту та його обставин, намагатися впли-вати на жертву та свДдкДв загрозами чи хабарницт-вом тощо [23]. СлДд пДдкреслити, що вплив на поте-рпДлу вДд згвалтування особу може здшснюватися не лише особисто пДдозрюваним, а й за допомогою родичДв та друзДв чи найманих людей (наприклад, телефоннД погрози, вДдстеження та побиття, пДдпал тощо). Тому пДд час досудового розслДдування так-тичне завдання нейтралДзаци можливо! протидД! слДдству пДдозрюваним повинно постДйно контро-люватися слДдчим.
Висновки. Згвалтування - це кримДнальне пра-вопорушення, в якому мДститься система факторДв навколишнього середовища, якД характеризують мДсце, час, об'ект нападу, склад ствучасникДв та характер стосункДв насильника та жертви, вчинення та приховування згвалтування. Без встановлення особи злочинця, процес досудового розслДдування буде неможливо закДнчити належним чином. Створивши бази даних про осДб з вДдхиленнями у сексу-альнДй поведшщ (серДйних гвалтДвникДв), слДдчим було б простДше отримати характеризуючу Днфор-мацДю про особу, а особи, при знайомствД з новими людьми були б обДзнанДшД про те, чи варто його продовжувати, що слугувало б превентивним заходом для вчинення згвалтувань. Використовуючи Дн-формацДю про слДдову картину та !! зв'язок з Дн-шими елементами кримДналДстично! характеристики, можна висувати версД! стосовно поди злочину та особи, яка вчинила згвалтування, про !! можливе мДсцеперебування, передбачити можливД слДдчД си-туацД! на наступних етапах розслДдування. Це допо-може бДльш ефективно складати план розслДду-вання згвалтування та встановити всД обставини, якД тдлягають доказуванню у максимально короткД строки, а також забезпечити дотримання прав всДх учасникДв кримДнального провадження.
Список використаних джерел:
1. Про внесення змДн до КримДнального та Кри-мДнального процесуального кодексДв УкраТни з метою реалДзацД! положень Конвенци Ради Свропи про запобДгання насильству стосовно жДнок Д до-машньому насильству та боротьбу з цими явищами:
56
JURISPRUDENCE / <<Ш^ШМУМ~^®УГМа1>#Ш®2)),2©2©
Закон Укра!ни станом на 11 сiч. 2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2227-19#Text
2. Кримiнальний кодекс Укра!ни : Кодекс, Закон вад 05.04.2001 № 2341-II URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page5.
3. Антонян Ю. М. Изучение личности преступника: учеб. пособие. Москва: ВНИИ МВД СССР, 1982. 80 с.
4. Антонян Ю. М., Голубев В. П., Кудряков Ю. Н. Изнасилование: причины и предупреждение. Москва.: ВНИИ МВД СССР, 1990. 192 с.
5. Антонян Ю. М. Личность преступника / Ан-тонян Ю. М., Кудрявцев В. Н., Эминов В. Е. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. - 366 с.
6. Дудоров О. О. Злочини проти статево! сво-боди та статево! недоторканосп особи (основш положения кримшально-правово! характеристики) : практ. порадник / МВС Укра!ни, Луган. держ. ун-т внутр. справ ш. Е.О. Дддоренка. - Северодонецьк : РВВ ЛДУВС iм. Е.О. Двдоренка, 2018. - 92 с.
7. Жбанков В. А. Человек как носитель криминалистически значимой информации / Жбанков В. А. - М. : УМЦ при ГУК МВД РФ, 1993. - 149 с.
8. Исаев Д. Н., Каган В. Е. Половое воспитание и психогигиена пола у детей. Ленинград:, 1979. 87с.
9. Клименко Н. И. Криминалистические знания: природа, структура, оптимизация использования : автореф. дисс. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 "Уголовный процесс ; криминалистика ; судебная экспертиза" / Н. И. Клименко. - К., 1993. - 40 с.,
10. Колесниченко А. Н. Содержание и значение криминалистической характеристики преступлений / А. Н. Колесниченко // Актуальные проблемы советской криминалистики : сб. науч. тр. -М., 1980. - С. 81-82.
11. Кузнецов В. В., Савченко А. В. Кри-мшальне право Укра!ни: питання та задачi для подготовки до вступних, семестрових та державних екзамешв : Навч. поаб. / За заг. ред. О. М. Джужи. Вид. 2-ге доп. та перероб. К. : Центр учбово! лгге-ратури, 2011. 392 с.
12. Ларченко М. О. Кримшолопчна характеристика особистосп злочинця, винного у статевому
злочиш: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ки!в, 2009. 28 с.
13. Ларченко М. О. Детермшанти вчинення статевого злочину. Юридичний вюник Причорно-мор'я. 2011. № 2 (2). С. 308-319.
14. Лейленд П. Кримшальне право: Злочин, покарання, судочинство (Англшський шдхвд) / Пер. з англ. П. Таращук. К.: Основи, 1996. 192 с.
15. Рарог А. И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. 276 с.
16. Салтевський М. В. Кримшалютика : [тдруч.] : у 2 ч. - X. : Консум ; Основа, 1999. - Ч. 1. - 1999. - 416 с.
17. Самодш А.В., Чуприна О.В., Жилш Т.П. та ш.: Домедична допомога : тдручник [для слухачiв вищ. юрид. навч. закл.] / за заг. ред. В. В. Стеблюка. - Ки!в : Нац. акад. внутр. справ, 2018. - 226 с.
18. Сидоров Б. В. Поведение потерпевших от преступления и уголовная ответственность: авто-реф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.08 / Рязань, 1997. 21 с.
19. Симоненко Н.О. Розслвдування згвалтувань минулих рошв.: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Ки!в, 2018. 285 с.
20. Харитонова О.В. Ключовi засади гендерно! полггики в кримшальному правi Укра!ни та основш напрями реформ щодо протидп насильству сто-совно жшок та домашньому насильству: науково-практичний поабник. Х.: Права людини, 2018. 344 с.
21. Холод О.П. Поняття, спшьш ознаки та кла-сифiкацiя злочишв проти статево! свободи i статево! недоторканосп. Науковий вiсник Львiвського державного унiверситету внутрiшнiх справ. 2009. № 3. С.1-10.
22. Шестаков Д. А. Криминология: учебник для вузов. 2-е изд, перераб. и доп. Москва: Юридический центр Прес, 2006. 443 с.
23. Эй Лонсвэй К. Проблема ложных заявлений о сексуальном насилии. URL: http://void-hours.livejournal.com/1657.html.
