Особа з функціональними обмеженнями здоров’я та її життєві стратегії: сутність понять Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

СОЦ1ОЛОГ1Я

УДК 316.74:37-056.26

Г. В. Бурова, кандидат сощолопчних наук

ОСОБА З ФУНКЦЮНАЛЬНИМИ ОБМЕЖЕННЯМИ ЗДОРОВ'Я ТА II ЖИТТ6В1 СТРАТЕГИ: СУТН1СТЬ ПОНЯТЬ

Надано теоретичне обгрунтування концепту «життeвi стратеги», який харак-теризуе формування життевого шляху i поведтки молодi з функщональними обме-женнями здоров 'я.

Ключовi слова: особа з функщональними обмеженнями здоров 'я, стратегiя, стратеги життя, життева перспектива, життевий свШ, життевий шлях.

Актуальтсть проблеми дослщження зумовлюеться зростанням чисель-ност людей з функщональними обмеженнями i зб^шенням кшькосп уро-джених вад та хрошчних захворювань як в УкраЛш, так i в усьому свт. Нинi в УкраЛш iнвалiднiсть мають близько 2,4 млн людей, з них - приблизно 350 тис. дтей. Питома вага недостатньо доездатних дiтей - 1,6 % [1]. У данй си-туацп нагальною потребою е створення таких умов, аби людина з функщо-нальними обмеженнями могла стати сощально i економiчно корисною для суспiльства, реалiзувати себе у соцiальному життi, зробити посильний внесок у розвиток держави. Тому важливим завданням е пошук i реалiзацiя техноло-гiй роботи з студентською молоддю з функщональними обмеженнями здоров'я, щоб розвинути И здiбностi до штеграцп у сустльне життя, реалiзу-вати И життевi стратеги вiдповiдно до 11 особливих потреб.

Стутнь науковог розробленост1 проблеми. Значних результапв в аналiзi умов розвитку i адаптаци молодi з функщональними обмеженнями здоров'я досягли таю дослщники, як Г. Бойко, В. Бондар, Т. Вюковатова, В. Липа, В. Синьов та ш. Завдяки !х зусиллям визначено базовi показники, критери та рiвнi соцiально-психологiчноl адаптаци молодо з вадами здоров'я, розроблено II модель та основш стратегiI сощально! адаптаци. Проблемами отримання освiти молодi з обмеженими можливостями здоров'я займаються так сощо-логи, як О. Дшэва- Фаворська, О. Ярська-Смiрнова, Т. Добровольська, Д. Зайцев.

© Бурова Г. В., 2011 261

Всник НацюнальноГ юридичноГ академП УкраГни iменi Ярослава Мудрого № 9, 2011

Проте питання забезпечення вшьного обрання життевих стратегш шва-лiдами та умови !х реалiзацil сьогоднi обговорюеться лише найбiльш залуче-ними до дано! проблеми науковцями та представниками окремих громадських органiзацiй. При формуванш життевих стратегiй молодi з функцюнальними обмеженнями здоров'я недостатньо звертаеться увага на взаемодга шдивща, який мае функцюнальш обмеження здоров'я, з сощальним середовищем, тобто не враховуеться достатньою мiрою багатошарова будова обох компонентов «швалщ - сусшльство».

Метою статп е виявлення сутностi та особливостей процесу формуван-ня життевих стратегш студентсько! молодi з функцюнальними обмеженнями здоров' я.

Виклад основного матерiалу. Життевi стратеги особистосп е комплекс-ним феноменом i пов'язанi з категор1ями, як! характеризують життя людини в цшому та 11 поведiнку. Соцюлоги все частiше використовують так поняття, як «стратепя життя», «поведшка виживання» та ш. Термiн «стратепя» запо-зичено з вшськово1 термшологи, де вш означав планування вшськових дш i регулювання битв, а соцюлопчного сенсу набув пiзнiше. Уперше комплекс-ний психолоочний аналiз життево! стратеги особистосп було здшснено К. Альбухановою-Славською, яка визначила суттсть i основш характеристики стратегiй життя, чинники, що впливають на !х формування i реалiзацiю; ав-торка також запропонувала розгорнуту типолопю стратегiй.

У соцюлоги категори, що репрезентують концепт «стратеги життя», до-слiджувалися тiею чи шшою м!рою представниками р!зних мпрям!в. На-самперед щею свщомо1 орiентацil поведiнки людини вiдображено у теор1ях сощально1 ди М. Вебера та Т. Парсонса. У феноменологи розробляються концепци суб'ективностi та iнтерсуб'ективностi поведшки особистост (А. Шюц, П. Бергер, Т. Лукман), стратепчно1 дй i взаемоди (I. Гофман). У симво-л!чному iнтеракцiонiзмi (У Томас, Дж. Г. Млд) розглядаеться роль символ!в i значень в штерпретаци людьми життево1 ситуаци, конструюваннi ними сво1х дш. 1нтегрований аналiз стратеНчно1 поведiнки людей здшснили П. Бурдье, Ю. Габермас, Е. Гщденс, П. Штомпка. Предметом !х наукового ана-л!зу стали складнi взаемозв'язки стратегш та сощальних i культурних умов життедiяльностi людей.

У соцюлоги 90-х роюв ХХ ст. стратеги, жите^в! плани людей нерiдко розглядалися на пiдставi теоретичних схем, сформованих вщповщно до ще-олоочних настанов, хоча слщ вщмггити i деякi концепци, в яких глибоко аналiзувалися р!зш аспекти стратепчно1 поведiнки особистосп: диспозицш-но! регуляцп сощально1 поведiнки (В. Ядов), цшеспрямовано1 поведiнки (Н. Наумова), життевих плашв молод! (М. Руткевич, М. Титма, В. Шубкш, В. Люовський), життевих цiнностей (М. Лашн, Л. Беляева) та ш.

Поняття «стратепя» дозволяе описувати спомб рацюнального ставлення до життя. У довщкових виданнях термiн «стратепя» визначаеться найчастше

як «мистецтво планування кер!вництва, заснованого на в!рних i майбутнiх прогнозах» [2]. Вш позначае так само певний напрям дiяльностi оргашзаци, пов'язаний з обгрунтуванням, розробленням та запровадженням у життя кон -цепцш i piшень виробничого i сощального характеру [3]. Проте на вщшну вщ iнших способiв життя (життевих цiлей, планiв тощо) - це спомб свщомого планування i конструювання особою власного життя шляхом поетапного фор-мування майбутнього. Саме у ходi такого конструювання людиш вдаеться конкретизувати для себе змiст понять «життевий свгг» та «життевий шлях».

Вщзначимо, що далеко не вс вченi розглядають стpатегiю пльки як ра-цiональне знання, що формуеться в певнiй стpуктуpi дiяльностi особи. Час-тина з них вважае, що стратепя суть явища дiяльностi мозку. «Початковим матеpiалом, - пишуть В. Гоpянiна та I. Масалков, - для декодування суб'ективного досвщу е стратеги. Стратепя е вщпрацьованою мозком посл!-довнiстю репрезентацш i змiн, що ведуть до конкретно! мети, але при цьому незалежно вщ змiстовноï спpямованостi поведшки. Кожен фрагмент страте-гiï - це етап ментального процесу (програми), для якого характерно викорис-тання одного з п'яти вiдчуттiв (внутршнього або зовншнього)» [4].

Таким чином, у визначенш поняття «стpатегiя життя» й дом немае лопч-но1 чiткостi i ясностi. Воно тлумачиться або як система перспективних уявлень i оpiентацiй особи, або ще вужче - як система цшей, планiв та цiннiсних оpiентацiй. На наш погляд, найбiльш теоретично обгрунтованою е точка зору Ю. Резника та О. Смipновоï, як! до структурних компонентiв стpатегiï життя вщносять не тшьки цМ життя, а й шш компоненти д!яльносп, що оpiентують i спрямовують поведiнку особи на певш перспективи [5].

На думку К. Абульханово1-Славсько1, особа виступае активним суб'ектом свого життя, здатним до самооргашзацп та саморегуляци. Ïï якосп як суб'екта д!яльност не залежать безпосередньо вщ вжових етатв або стадiй життево-го шляху. Життеву стратегию як спомб оргашзаци життя необхщно вщр!зня-ти також вщ шших способ!в - життевоï позицп. На вщм!ну вщ них стратепя е iнтегpацiйною характеристикою життевого шляху. «Життева стpатегiя у найбшьш загальному вигляд! - це постшне приведения у вщповщшсть осо-бистост (ïï особливостей та характеру) i способу життя, побудова ïï життя спочатку з огляду на сво! !ндивщуальш можливосп i дан!, а попм з тих, що виробляються у житп. Стратепя життя полягае у способах змши, перетво-рення умов, ситуацш життя вщповщно до цшностей особистосп...» [6].

Отже, стратегiя життя у соцюлопчному розумшш являе собою дина-м!чну, саморегульовану систему соцюкультурних уявлень особи про власне життя, яка ор!ентуе i спрямовуе ïï поведшку протягом тривалого часу. Вона передбачае ухвалення або скасування найб!льш значущих ор!ентир!в i прю-ритепв на довготривалу перспективу. З позицш системного анал!зу стратег!! у структур! життед!яльност! особи входять до системи ор!ентування разом з системами мотивацш, вольового ршення та контролю. Таке ор!ентування

Всник НацональноГ юридичноГ академП УкраГни iменi Ярослава Мудрого № 9, 2011

виконуе по суп функцию рефлекси життя з погляду його образу, сенсу, цш-ностей, норм та цшей.

Життевi стратеги належать до особливого класу орiентацiй особистосп. 1х розр!зияють за характером, адже вони шщюються життевою активнiстю та адаптившстю до певних життевих позицш. Це, як правило, надситуативш та штеграцшш (коли особи характеризуються здатнiстю шдшматися над рiвнем конкретно1 життево1 ситуацп i утримувати цiлiсне уявлення), довго-тривалi i перспективнi (розрахованi на достатньо тривалий час i оч!куваш у перспективi) ор!ентацп особи. Кр!м стратегiчного р!вия в системi ор!енту-вання, особ! притаманний також тактичний (оперативний) рiвень, репрезен-тований ситуативними, частковими, короткочасними орiентацiями. Разом з перспективними орiентацiями «вщ сьогодення до майбутнього» можлив! ретроспективнi ор!ентацп «вщ сьогодення до минулого». Спрямованiсть у минуле, переживания i пригадування минулого характерш для особливого типу рефлексивное' д!яльност - ретроспективного орiентувания (таблиця).

Таблиця

Система життевого орieнтування особи

Пвдсистема ор!еитуваи-ия особистост! Елемеити системи ор!ентування особи (ор!еитацп)

Перцеп-тивш Життево-смислов! Цштсш Нормативш Цшьов!

Пiдсистема стратепч- иого орiвитуваи-ня сприйияття !захоплеи-ня майбут-шм розтз-навання ! осмислеи-ня майбут-иього оцшюваи-ня май-бутиього ! припису-вання йому значень уведення системи регуляцп та контро лю над май-бутшми по-д!ями визначення прогнозо-ваиих або очжуваиих результата

Пщсистема оперативного (повсякдеи-иого) ор!еи-тування сприйняття поточних подш жит-тя розумшия повсякдеи-ного життя оцшюван-ня поточ-иих подш за ступе-ием 1х зна-чущост! застосування ситуатив-них правил ! засоб!в контролю форму-лювання ! виршеиия поточних життевих завдань

Пiдсистема ретроспек-тивиого орь еитуваиия (ор!енту-ваиия у мииулому) сприйняття ! переживания подш минулого життя пригадуван-ня ! осмис-леиия мииу-лого оцшюваи-ия минулого досвщу життя вироблення критерпв для ор!ента-цп в мииу- лому висунен-ия ретро-спективних цшей

Стратепя по суп являе собою штегральну характеристику життевого шляху. Побудова життево! стратеги мае здшснюватися з урахуванням типо-лопчних вщмшностей !ндивщуально! траектори життя особи з функщональними обмеженнями здоров'я. При цьому цей процес вщбуваеться тшьки в активному стан! особи. Актившсть виступае необхщною передумовою побудови стратег!! життя. Вона визначае р!вень вщповщносп i баланс м!ж бажаним i необхщним, особистим i сощальним [6].

У працях Ю. Резшка, Т. Резтк, О. См!рново! стратеги життя розглядаються як символчно опосередковат. За своею доею вони вважаються щеальними утво-реннями, що реал!зуються у поведшщ людини, спрямованш на ор!ентири i прю-ритети сустльства. 1деальтсть стратеги виявляеться, з одного боку, суб'ективно, оскшьки вона м!стить уткальт i неповторт, особистюш сенси i цт, яю вини-кають ситуативно; а з другого - об'ективно, оскшьки стратепя включае культурно зумовлен зразки, стандарти, норми i щнносп, засвоеш людиною у процес! сощатзацц. Якщо об'ективна щеальтсть локатзуеться в культур!, то суб'ективна -пронизуе шдивщуальну свщом!сть та поведшку людей, !х минулий досвщ i цт як передбачення майбутнього. Ю. Резшк видшяе власне сощальне вимрювання життевих стратегш, яке зароджуеться на перетиш об'ективно! i суб'ективно! щеальносп, - у сфер! так звано!' штерсуб'ективносп, що створюеться на основ! узгодження взаемних уявлень i очгкувань. 1деальтсть стратеги тюно пов'язана з !! реальшстю, тобто стратепчною поведшкою, шд якою розум!еться зовншня форма вияву жигтево!' стратегй [7].

Соцюлопчний пщхщ до вивчення життевих стратегш молод! з функщональними обмеженнями здоров'я полягае в ор!ентаци на дослщження шститу-цшних процемв, структур та мехашзм!в. При цьому шституцшний анал!з включае три аспекти: 1) выявления типовых зразтв i форм життевих стратегш, шституцшно закршлених i врегульованих за допомогою узгоджених норм (з !х подальшою типолопзащею); 2) анал1з процесу тституцюнал1заци життевих стратегш з погляду мехатзм!в !х виникнення (обрання), формування, розвитку i змши (життев! стратегй описуються у термшах щентифжаци, шди-вщуал!заци, адаптаци, саморегуляци); 3) пояснения системних зв'язюв — як внутржтх, так i мiжособистiсних (м1ж !ндивщом i сощальним оточенням).

Поняття «стратепя життя» по сво!й суп характеризуе, з одного боку, систему сощокультурних уявлень особи про свое майбутне життя, ор!ентую-чи, спрямовуючи ïï повсякденну поведшку протягом тривалого часу, а з другого - спошб свщомого планування i конструювання людиною власного життя шляхом поетапного формування свого майбутнього.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що стратегiя життя в ïï соцюлопчному розумшш виступае як динам!чна, саморегульована система сощокультурних уявлень особи про власне життя. Ця система здатна ор!ен-тувати i спрямовувати поведшку людини протягом тривалого часу, адже вона передбачае визначення або ухвалення найб!льш значущих ор!ентир!в i прю-ритепв на довготривалу перспективу.

Увага соцюлоов перш за все фокусуеться на проблем^ за якою молодь з функцюнальними обмеженнями здоров'я мае «HepiBHHÜ старт» порiвняно з шшими i отримуе «нерiвнi можливостi». Такий фокус аналiзу е цiлком ви-правданим i доцшьним, адже сприйняття встановлених життевих стратегiй молоддю з функцюнальними обмеженнями здоров'я по суп являе собою процес входження особистосп у систему суспiльних вщносин, який породжуе сощаль-ну взаемодгю <анвалщ - суспiльство» i «суспiльство - швалщ» за умови здат-носп особи з вадами здоров'я до самостшного або частково самоспйного ви-конання основних соцiально значущих функцш. Евристичний потенцiал кате-горiй «жип^ стратеги» та «особа з функцюнальними обмеженнями здоров'я» стае запорукою виявлення специфiчних умов формування ефективних життевих стратегш осiб з функцiональними обмеженнями здоров'я, можливостей 1х адаптаци та соцiалiзацil, особливостей штеграцй осiб з вадами здоров'я у су-часне сустльство з урахуванням 1х особливих потреб.

Л1ТЕРАТУРА

1. Белова Т. Ситуацш з дiтьми-iнвалiдами / Т. Белова // Реформування соцiальних служб в Украгш: сучасний стан i перспективи: зб. статей за матер. мiжнар. наук.-практ. конф. Львiв, 5-7 черв. 2002 р. - Львш, 2003. - С. 207-211.

2. Сорокин П. А. Система социологии : в 2 т. / П. А. Сорокин. - М. : Наука, 1993. -Т. 2. - С. 34.

3. Трофимова Р. П. «Локальные цивилизации» и взаимодействие в них культурных и экономических факторов [Електронний ресурс] / Р. П. Трофимова // Вестник ФА. -2001. - № 2 (18). - Режим доступу: http://vestnik. fa. ru/2(18)2001/5. html

4. Горянина В. А. Преображение жизненных ситуаций. Эффективные психосоциальные технологии / В. А. Горянина, И. К. Маслаков. - М., 1999. - 230 с.

5. Резник Ю. М. Социальное измерение жизненного мира (введение в социологию жизни) / Ю. М. Резник. - М., 1995. - 238 с.

6. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. - М., 1991. - 268 с.

7. Резник Ю. М. «Социология жизни» как новое направление междисциплинарных исследований / Ю. М. Резник // Социс. - 2000. - № 9. - С. 38-46.

ЛИЧНОСТЬ С ФУНКЦИОНАЛЬНЫМИ ОГРАНИЧЕНИЯМИ ЗДОРОВЬЯ И ЕЕ ЖИЗНЕННЫЕ СТРАТЕГИИ: СУЩНОСТЬ ПОНЯТИЙ

Бурова Г. В.

Дается теоретическое обоснование концепта «жизненные стратегии», который характеризует формирование жизненного пути и поведения молодежи с функциональными ограничениями здоровья.

Ключевые слова: человек с функциональными ограничениями здоровья, стратегия, стратегии жизни, жизненная перспектива, жизненный мир, жизненный путь.

PERSONALITY WITH FUNCTIONAL LIMITATIONS OF HEALTH AND ITS VITAL STRATEGIES: ESSENCE OF CONCEPTS

Burova G. V

In the given article author gives theoretical ground of the concept "life strategies ", which characterizes the creation of life journey and the behavior of youth with functional limitations of health.

Keywords: person with functional limitations of health, strategy, life strategy, life perspective, life journey.

УДК 141.7+130.2

О. М. Кузь, кандидат соцюлопчних наук, доцент

Ф1ЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГ1ЧНА РЕФЛЕКС1Я СОЦ1АЛЬНОСТ1

Присвячено визначенню шзнавального статусу фiлософсько-антроnологiчноi рефлексП як у царит фтософп, так i в и мiждисциплiнарних стосунках iз сощально-гуматтарними науками. Ця обставина актуалiзуe звернення до теоретичних пере-думов i перспектив фiлософсько-антропологiчноiрефлексп соцiальностi. Вiдмiчено становлення такого теоретичного дискурсу соцiальностi, що долае дисциплтарш межi соцiальноi фтософп i фiлософськоi антропологи, ттегруючи при цьому iхнi здобутки. Показано, що фiлософсько-антропологiчна рефлекая, спрямовуючи свою увагу до граничних тдвалин людського способу буття у свiтi, виходить в онтологiч-ну площину i саме тут знаходить сощальтсть як суттсну конститутивну ознаку людини.

Ключов1 слова: людина, сощальтсть, сощальнареальтсть, фтософсько-антро-пологiчна рефлекЫя, постсучастсть.

Актуальн^ть проблеми зумовлюеться об'ективною проблематизащею сощальносп як сутшсно1 характеристики людини ! способу И буття у свт, розвиток якого все бшьше визначаеться не традицшними сощальними детер-мшантами, а невизначеним трансцендентуванням у майбутне, що ! надае йому постсучасного характеру.

Становлення ! розвиток !ндустр!ального та пост!ндустр!ального сустль-ства спричинили кардинальш трансформаци традицшних сощальних основ, форм ! способ!в сощального життя людини та мехашзм!в И сощал!зацп. При-чому щ докоршш змши мають для сощальносп подвшш наслщки. З одного

© Кузь О. М., 2011 267