CC BY
636
Кожен фахiвець прагне мати власну бiблiотеку за своею спещальшстю i таке прагнення е цшком природним. OKpiM фахово1 бiблiотеки, батькам ще варто мати педагогiчну бiблiотеку — невiд'емну частину загально1' домашньо1' книгозбiрнi, а то й фамiльноï, що, як найкращий маеток, передаеться родовими та свояцькими лшями вiд поколiння до поколшня. Адже в кожного батька е двi професiï: водночас з фахом, скашмо, агронома, лiкаря, тракториста чи продавця, вiн займае ще одну вщповщальну перед своею шм'ею, Богом i людьми та власною совiстю посаду — посаду домашнього вихователя власних дiтей. Не меншою мiрою це стосуеться й матерь
При багатьох дитячих закладах ддать "Педагопчш свплищ" для батькiв, в яких зiбрано лiтературу про виховання дпей у сiм'ï, матерiали про передовий досвщ родинного виховання, педагопчш пам'ятки для батька, матерi, бабуш й дщуся, стiннiвки "Сiм'я та дитсадок" з практичними порадами й рекомендащями щодо впливу на формування характеру дитини, украïнськоï нацiональноï свщомосп й патрiотизму, виховання волi, уваги, пам'яп, культури поведiнки, плекання духовност^ розумових i творчих здiбностей, естетичних смакiв, утвердження здорового способу життя.
Жодна поважна справа чи подiя на Украïнi не обходиться без участ громадськостi, що повною мiрою стосуеться й допомоги дитячiй установi та сiм'ï у вихованнi дошкшьнят. Традицiï нашого народу спираються на те велике значення, яке надаеться ролi громади в життi кожно1' людини i суспiльства загалом. Допомогу шмЧ з виховання дiтей шляхом залучення громадськостi ширше проаналiзуемо в подальших наших дослiдженнях.
Л1ТЕРАТУРА
1. Закон "Про внесения змш i доповнень до Закону Украшсько1 РСР "Про освггу". — К.: Генеза,
1996. — 36 с.
2. Ушинський К. Д. Вибраш педагопчш твори: В 2-х т. — К.: Радянська школа, 1983. — Т. 1.
3. Макаренко А. С. Розмова з читачем: Твори в 7 т. — К.: Радянська школа, 1954. — Т. 4. — 424 с.
4. Сухомлинський В.О. Батьшвська педагопка. — К.: Радянська школа, 1978. — 22 с.
5. Сухомлинський В. О. Сто порад учителевг Вибр. твори в 5-ти Т. — К.: Радянська школа, 1978. —
Т. 2. — 537 с.
Оксана ВОРОЩУК, Людмила ГАБОРАК
РОБОТА СОЩАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З СШ'бЮ ДИТИНИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
У cmammi розглянуто проблеми сшей, що виховують дитину з особливими потребами; простежено особливостi роботи сощального педагога з ними та ïx дiтьми; показано, що сощально-педагогiчна робота спрямована на вiдновлення виховного потенцiалу 'ï, захист прав члетв родини у кризових ситуащях тощо. Таку роботу здшснюе соцiальний педагог у школi, спецiалiсти соцiальниx служб дiтей та молодi i кризових центрiв. Проаналгзовано й опублковано результати анкетування батьюв, що виховують дитину-iнвалiда.
Одним iз найважливших чинниюв прогресивного розвитку суспшьства на початку третього тисячолотя е гуманне, милосердне, дбайливе ставлення до дпей i молод^ як не мають можливосп вести повнощнне життя внаслщок недолшв у фiзичному та розумовому розвитку. Дгш з особливими потребами, як i iншi дпи, народжуються з однаковим правом на життя. В Украш юторично склалася ситуащя, за яко1' вони залишалися сощально незахищеною категорiею i деякою мiрою iзольованi вщ сощуму. Тому щ дпи перебувають в умовах штернатних закладiв або на вихованш у сiм'ï, яка не здатна вести повнощнне життя.
Ниш в Укра1'ш спостер^аеться тенденцiя зростання чисельносп iнвалiдiв (низький рiвень медичного обслуговування, катастрофа на ЧАЕС, поширення СН1Ду, наркоманiï, алкоголiзму). Питання сощально1' пiдтримки захисту дiтей з особливими потребами набувае небувало1' гостроти. Значно зросли труднощi у сiм'ях, де виховують дпей-шваладв.
Однi з перших дослщжень про взаемовплив хвороби й швалщносп одного з членiв шмЧ на родичiв проводилися у 30-т роки ХХ столiття в Сполучених Штатах Америки у науково-
дослiдницьких центрах у Балтимор^ Йельському унiверситетi, Нацiональному iнститутi охорони здоров'я у Вашингтон^ Фiладельфiйському цен^ виховання дiтей i Темпльському ушверситеть
У 80-тi роки у педагопщ виник цiлий напрям, орieнтований на залучення матерi до виховання й навчання дитини iз церебральним паралiчем з перших мiсяцiв життя (А. Петьо, А. Акош, М. Акош — Угорщина); дослiджуeться взаемовплив дитини з штелектуальною та фiзичною недостатнютю i всiх членiв родини (М. Селiман, Р. Дарлiнг — США).
У втизнянш науцi до проблеми им% яка виховуе дитину з особливими потребами, зверталися М. 1пол™ва (про проблеми виховання й догляду за дитиною з церебральним паралiчем), С. Болтiвець (про дiтей з психоневролопчними захворюваннями), Л.Лебедева, Л. Ступшкова, Л. Вiкулова, Н. Белопольська (про виховання в им'1 глухо! дитини), В. Юрьева (вплив дитини з вродженими патолопями на психолопчне самопочуття в им'1), В. Синьова (робота допомiжноl школи з сiм'ями), Р. Майромяна i М. Семого (тдходи до консультування сiмей з дтми, якi мають вiдхилення у розвитку).
Окреслена проблематика не вичерпуеться наявними дослщженнями. Допомога сiм'ям, у яких виховуеться дитина-iнвалiд, стае найважливiшою проблемою сьогодення. Тому метою статт1 е необхщнють розглянути проблеми сiмей, що виховують дiтей з особливими потребами i особливостi роботи соцiального педагога з ними для покращення и життедiяльностi.
Сьогоднi, коли ринкова полiтика змусила частково демократизувати державш структури i зробити кiлька кроюв у бiк лiбералiзацil економiки, сощальш працiвники i соцiальнi педагоги зайнялися сощальною роботою з функцiональними обмеженнями дiтьми. Вони повернули професiйну дiяльнiсть до людини, зосередившись на створенш мiсцевих органiзацiй i громадських товариств, яю вивчають питання соцiального захисту шмей з дiтьми-iнвалiдами i допомагають у вирiшеннi !х проблем.
Питанню захисту дггей з обмеженими функцюнальними можливостями в останнi роки придшяеться все бiльше уваги. Позитивну роль у цьому вщграв Закон Украши вiд 16 листопада 2000 року "Про державну сощальну допомогу швалщам з дитинства та дгам-швалщам", де вперше порушено питання про необхщшсть пошуку шлях1в i механiзмiв полiпшення життя таких дiтей та створення умов для 1хньо1 штеграци в суспiльствi [6, 21].
Сощальний педагог покликаний зайнятися пошуками шляхiв i механiзмiв покращення життя таких дггей, котрi виховуються у шм'ях. Робота з сiм'ею зумовлена групою таких чинникiв: типом им'1; проблемами, яю iснують у им'1; видом сощального iнституту, що працюе з шм'ею, та напрямами фахово! тдготовки спецiалiста, який надае послуги им'1. Вiдповiдно до ознак типу внутрiшньо сiмейних стосункiв i стилю шмейного виховання, батькiв, загалом можна подшити на чотири групи.
Перша група — батьки з вираженим розширенням батьювських почугтiв (гiперопiка). Дитина е центром уие! жигтедiяльностi у зв'язку з чим комушкативш зв'язки з
оточенням деформоваш. Батьки мають неадекватш уявлення про потенцiйнi можливосп свое! дитини, в матерi вщзначаеться надмiрне почуття тривоги й напруження.
Друга група сiмей характеризуемся стилем холодного спшкування (гiпопротекцiею). Характерне зниження емоцiйних контактiв батькiв з дитиною, проекщя на дитину з боку обох батьюв чи одного з них власних небажаних якостей. Батьки фшсують зайву увагу на лшуванш дитини, висувають вимоги до медперсоналу, намагаючись компенсувати власний психiчний дискомфорт за рахунок емоцшного вiдкидання дитини.
Третю групу шмей характеризуе стиль сшвробггаицтва — конструктивна i гнучка форма взаемовiдповiдальних вiдношень батькiв i дiтей у спiльнiй дiяльностi. Такий стиль виникае при вiрi батьюв в успiх свое! дитини i сильнi сторони И природи, при послщовному осмисленнi необхiдного обсягу допомоги, розвитку самостшносп в дитини у процес становлення особливих способiв И взаемодп з навколишнiм свiтом.
Четверта група шмей мае репресивний стиль шмейного спiлкування, який характеризуемся батьювською настановою на авторитарну лiдерну позищю (частiше батькiвську). Як образ стосунюв, проявляеться в песимiстичному поглядi на майбутне дитини, в постшному обмеженш И прав тощо [4, 152].
Найбiльш складним для батьюв е перiод, пов'язаний з народженням дитини з вадами психофiзичного розвитку. Першi труднощi виникають у cîm'ï при встановленнi дiагнозу, коли батьки потребують духовноï i психологiчноï тдтримки, квалiфiкованоï консультацiï про хворобу або вади дитини, повно'' iнформацiï про ïï наслiдки як для дитини, так i для cîm'ï. Батьки в процес звикання до ситуацн проходять таю стадн:
Перша стадiя — стадiя шоку, агресiï, заперечення. Члени cîm'ï шукають "винного" в тому, що сталося, звинувачують один одного, лiкарiв. Iнодi агресiя спрямовуеться на новонародженого, мати вщчувае до нього негативш почуття, бачачи, що дитина не така, як шшг У cîm'ï росте напруга, попршуеться соцiально-психологiчний клiмат. Трапляеться "реакщя заперечення": батьки не вiрять, що дитина народилася з вщхиленнями в розвитку.
Другу стадГю називають "фазою скорботи" — смутку за бажаною здоровою дитиною, яко'' немае. Батьки починають розумiти, що вони вiдповiдальнi за не].', але вiдчувають себе безпорадними в питаннях виховання й догляду за дитиною, шукають поради спещалюта.
НарештГ, третя стадiя — адаптаци. Батьки "приймають" ситуацiю, що склалася, починають будувати життя з урахуванням того, що в cîm'ï е аномальна дитина [4, 144]. Показниками адаптаци е таю ознаки, як зменшення почуття смутку, шдсилення щкавосп до навколишнього свiту, поява готовност активно вирiшувати орiентацiю на майбутне.
Але навГть ця умовна адаптащя проходить не завжди. Батьки часто вщчувають почуття неповноцiнностi, що поглиблюеться ставленням навколишнiм до них i дитини. НавГть якщо cîm'ï не розпадаються, в них часто виникають проблеми мiжособистiсних стосункiв, конфлiкти з приводу виховання дитини, розподшу обов'язюв по догляду за нею. Несприятливий психологiчний стан батькiв приводить до того, що вони не можуть адекватно ощнити можливосп дитини, неправильно ïï виховують.
У працях сучасних науковщв А. Капсько'', I. Зверево'', В. Стинсько', I. Мамайчук, В. Ткачьово'' показано, що в сГм'ях, де виховуються дiти з ДЦП, найбiльш частий тип стосункiв — пперошка, що гальмуе особистий розвиток дитини, позбавляе ïï самостшностГ, сприяе закрiпленню гальмiвних рис особистостi i формуванню нереальних планiв на майбутне.
Загальний стан батькiв характеризують як "внутршшй" (психологiчний), так i "зовшшнш" (соцiальний тупик) чинники. Видiляють три рiвнi якiсних змiн, що мають мюце в сiм'ях цiеï категорн: психологiчний, соцiальний, соматичний. На психологгчному рiвнi у матерi дитини спостерГгаеться стрес, що мае пролонгований характер, який здшснюе сильний деформуючий вплив на психшу iнших членiв cîm'ï i стае умовою рiзкоï, травмувально'' змiни сформованого життевого укладу cîm'ï. На соцгальному рiвнi спостерiгаеться втрата контакпв, сiм'я стае малокомунiкативною, вибiрковою у зв'язках; вiдбуваеться деформацiя у стосунках мiж батьками хворо'' дитини, внаслщок чого часто спостерiгаються розлучення. На соматичному рiвнi виникае паталопчний ланцюжок: захворювання дитини веде до психогенного стресу матерi, який, у свою чергу, провокуе соматичнi чи психiчнi захворювання.
Тому соцiально-реабiлiтацiйна робота, в першу чергу. спрямована на вщновлення виховного потенцiалу cîm'ï, захист прав членiв родини у кризових ситуацiях, змiну соцiального та сГмейного статусу окремих членiв cîm'ï. Така робота здшснюеться соцiальним педагогом у школГ, спецiалiстами соцiальноï служби дггей та молодi, кризових центрiв. Об'ектами сощально'' реабштаци в cîm'ï е члени родини, яю потребують медично'' або професшно'' реабштаци. ДГяльнють спещалютГв з реабштаци cîm'ï спрямована на укршлення родинних зв'язюв, подолання вщчуженосп дитини чи члешв родини вгд cîm'ï, корекщю взаемостосунюв у cîm'ï, допомогу окремим членам родини у професшному та сощальному становленнг
Основними формами роботи з сощально'' реабштаци cîm'ï е Гндивщуальш та груповг Серед Гндивщуальних форм роботи важлива роль належить консультащям та психотерапевтичним бесщам Гз батьками, подружжям та дГтьми — "Пщтримай свое дитя", "ПовГр у себе", "Подай дитиш свою руку". Серед групових форм роботи варто вщзначити треншговГ заняття, яю можуть проводитися як з подружшми парами, так i окремо з чоловГками та жшками — "Разом до перемоги", "Родинний дГм будуймо разом", "Я i моя сГм'я". В останш роки з метою визначення ставлення батьюв до дитини практикуються треншги "Моя дитина". Груповими формами психолого-педагопчно'' реабштаци е семшари, вщеолекторп, зустрГчГ зГ
спещалютами, групи самодопомоги тощо. Провiдною формою професшно1 реабштацп е курси переквалiфiкацil.
У практицi використовують короткотермiновi i довготермiновi моделi роботи. Серед короткотермшових: кризово-iнтервентна i проблемно-орiентовна моделi [6, 41].
Кризово-iнтервентна модель роботи з ктентами передбачае надання допомоги безпосередньо у кризових ситуащях, якi можуть бути обумовленi змшами в природному циклi чи подiями, що випадково травмують. Втручання спещатспв у такий перiод е досить ефективним, оскшьки в час кризово! ситуаци людина особливо сприйнятлива i швидко вiдгукуеться на прояв допомоги. Допомогу можна вважати успiшною, якщо вдаеться зняти гостру тривожнiсть, напругу, агресивнiсть, коли виникае нове розумшня проблеми.
Поява в им'1 дитини з певними фiзичними чи псиичними вадами е також причиною стрешв. 1з метою попередження негативних наслщюв ще1 проблеми, им'1 надаеться реабштацшна допомога соцiального педагога, який оперативно втручаеться в життеву ситуацiю i допомагае мобiлiзувати усi сили на тдтримку батькiв i дитини.
Звичайно, психолопчна допомога е домiнувальною. Проте i втручання соцiального педагога е виправданим, оскшьки допомога мае бути не стшьки глибоко психолопчною, скшьки комплексною i широкою за обсягом проблем та учасниюв подiй, чию увагу потрiбно привернути до проблеми им'1.
Щоб попередити вiдмову вiд дитини i залучити сiм'ю до процесу реабштаци, необхiдно, щоб вона мала реальну уяву про перспективи дитини i про ту роль, яку шм'я може вщграти в И житп. Головним у цш ситуаци е допомога им'1 у подоланш пригнiченостi, розгубленостi, вiдчаю, батькам — у формуванш активно1 позици у реабшггаци дитини. 1з щею метою спецiалiст надае освiтню шформацшну допомогу, яка дозволяе им'1 "побачити" етапи вiдновлювального лiкування i перспективу дитини, повщомляе про можливостi визнання тимчасово1 iнвалiдностi i пов'язаних iз нею пiльг.
Таким чином, сощальний педагог через просвiтницьку i посередницьку дiяльнiсть досягае ефекту психолопчно1 тдтримки, впливае на почуття сумнiвiв i страху, якi заважають контролю над ситуащею. Крiм того, сiм'я може бути залучена до програми шмейно1 терапи i навчальних тренiнгiв, метою яких е налагодження контактiв мiж сiм'ями та подолання прихованих проблем, характерних для кризових ситуацiй.
Звичайно, кожна шм'я потребуе значно1 уваги i рiзного рiвня активностi в допомозь Втручання у кризову ситуащю, зазвичай, е першою сходинкою взаемоди соцiального педагога з сiм'ею, яка виховуе дитину з особливими потребами. Наступною сходинкою е проблемно-орiентовна взаемодiя, що е короткотермiновою стратепею роботи, тривалiсть яко! не перевищуе 4 мiсяцiв i передбачае приблизно 10-12 контактiв iз клiентом.
Проблемно-орiентовна модель мае на метi виршення практичних питань, зосереджуеться лише на тш проблемi, яку усвiдомлюе ктент i над якою вiн готовий працювати. Саме в цей перюд ктент переходить до вирiшення ряду проблем самостшно, що свiдчить про результатившсть роботи спецiалiста.
Ця технолопчна модель застосовуеться як в шдивщуальнш, так i в груповiй терапи, в тому числi й у робоп з сiм'ями, основний принцип яко! полягае в концентрацп уваги на пом'якшенш основних проблем через визначення i вирiшення спершу простих завдань, а поступово й складних, що переконуе клiента у його спроможносп вирiшувати проблему.
Соцiальний педагог у межах ще1 технологiчноl моделi поеднуе в едину систему методи роботи з окремим iндивiдом (одним iз батькiв чи дитиною), шм'ею в цiлому, а також iз сiм'ею та И найближчим оточенням. Звичайно, робота з усiею шм'ею потрiбна, якщо назрiла криза у стосунках мiж членами сiм'l, попршився стиль виховання, психологiчний клiмат им'1 став несприятливим тощо. Важливим методом проблемно-орiентовноl моделi е укладення угоди мiж спецiалiстом, який надае допомогу, i клiентом — у цьому випадку це сiм'я чи И представник. Угода мае мiстити: опис ключово1 проблеми (чи проблем), яка вимагае виршення; мету i завдання спроектовано1 роботи; процедури й методики, яю будуть застосованi; вимоги до клiента i спецiалiста, визначення ролей кожного з них у процеш виршення проблеми (для соцiального педагога це — зус^ч^ бесiди, листи, оформлення документiв, телефоннi контакти
тощо); обумовлюються також термши спiльноï дiяльностi i дiï, якщо угода буде порушена одшею 3i сторiн.
Цей метод дозволяе надати вiдносинам бiльш органiзованого i чгткого характеру. KpiM того, угода — це один 3i способiв реалiзацiï етичних принципiв у взаеминах спещалюта i клiента, встановлення довiрливих стосунюв, можливiсть уникнути непорозумiнь.
Довготривалi форми роботи потребують пролонгованого спiлкування з ктентом (вiд 4-х мiсяцiв i бшьше) i в основному базуються па психолого-соцiальному пiдходi. Психо-соцгальна модель взаемоди з ктентом передбачае бшьш повне розумiння людей у контекст дiйсностi, що iснуе, i використання цих знань пiд час допомоги ктентовг Таким чином, основна щея цiеï моделi полягае в тому, щоб зрозумГти людину в ситуаци, пов'язати ïï почуття, переживання, вчинки з впливом довкшля i виявивши причинно-наслiдковi зв'язки, знайти вихiд iз несприятливого становища.
У межах ще1' моделi аналiзуеться не лише сучасне, але й минуле клiента, для чого можна використати метод генограм сГмейного дерева. Водночас використовуеться метод шдивщуально1' роботи, оскшьки ктент у психо-сощальнш моделi часто перебувае в пасивнш позици. Основне завдання ще1' моделi — змiна клiента в конкретному випадку сiмейноï системи, адаптащя ïï до виконання своеï специфiчноï функцiï — реабiлiтацiï дитини-iнвалiда.
Використання в робот соцiального педагога рiзних моделей, методiв i форм роботи свщчить, що його участь у комплекснш реабiлiтацiï сiмей, якi виховують дГтей з особливими потребами з метою шдвищення ïхньоï соцiальноï адаптаци, може давати помiтнi соцiально значущi i педагогiчнi результати. Але при цьому необхщно застосовувати адекватнi тактики. А.Капська виокремлюе п'ять основних тактик соцiально-реабiлiтацiйноï роботи з сiм'ею.
Перша тактика — безпосередня робота з конкретною шм'ею: вщвщування соцiальним пращвником (чи педагогом) сiм'ï, зустрiч з усГма членами родини, спостереження за спшкування з дитиною, визначення стратеги поведшки, навчання, вирiшення проблем; вщвщування спецiалiста батьками, спостереження за тим, як вш спiлкуеться з дпъми, веде прийом, консультування; спiльна участь у засщаннях комiсiï, коли обговорюються проблеми дитини.
Друга тактика — опосередкована робота з конкретною сГм'ею, що передбачае: ведення батьками i спещалютом-куратором детальних записiв про дитину, надання iнформацiï батькам про хiд ïï реабштаци; забезпечення батькiв методичною литературою, створення карт розвитку дитини, передача у тимчасове користування Ггор, приладiв для розвитку дитини тощо.
Третя тактика — безпосередня робота з групою батьюв — передбачае: зустрiчi зi спецiалiстами в офiсi для обговорення спiльних планiв, методик, поведшки; оргашзащю семiнарiв для батькiв, рольових Ггор, бесiд, перегляд вiдеопрограм для занять; залучення до проведення спшьних дозвiльних заходiв — свят, акцш тощо.
Четверта тактика — опосередкована робота з групою батьюв, яка передбачае таю види робiт: шформування батькiв про новiтнi технологiï роботи з дггьми, пiдготовка письмових пропозицш i домашнiх завдань, копiювання потрГбних матерiалiв; опитування шляхом письмового анкетування, шдготовка стендiв, виставок для батьюв; пiдготовка навчально-методичних посГбниюв, рекомендацш для батькiв.
П'ята тактика — розвиток контакта мГж сГм'ями — сприяе створенню мереж нянь серед батьюв, обмшу досвщом, проведення зустрГчей батькiв удома, залучення батькiв (чоловшв) до ремонту обладнання для дней, у тому числГ вдома; допомоги у створенш асоцiацiï, групи самодопомоги батьюв; активiзацiï батькiв до захисту своïх прав, до роботи в громадських оргашзащях, до участi в ухваленш рiшень психолого-медико-педагогiчноï комiсiï; створення рГзного типу клубГв для батьюв i дiтей [6].
Метою соцiально-педагогiчноï дГяльносп в сiм'ï е реалiзацiя комплексноï програми шдтримки. Тут оргашзащя соцiально-педагогiчноï роботи здiйснюегься поетапно.
На початковому еташ вiдбуваеться дiагностика мшросощуму й виховного потенцiалу шм'].'. Сюди вщносять матерiальнi i побутовГ умови, чисельнiсть i структуру сГм% емоцшно-психолопчний клiмат i характер взаемовщносин мГж ïï членами, життевий досвщ i культурно-освГтнш рiвень, розподш обов'язюв i наявнiсть вшьного часу, характер органiзацiï спiльноï дГяльносп, стиль спiлкування, рiвень педагогiчноï компетенци дорослих членiв сiм'ï, сiмейнi
традици. Основна мета на початковому етат — формування в батьюв адекватних уявлень про структуру порушень психофГзичного розвитку дитини i про можливосп ïï освГти i сощалГзацп. Початковий етап полягае в аналГзГ основних проблем i проектуванш сощально-педагопчного процесу в cîm'ï, вщбГр специфГчних засобГв i методГв реабштаци вщповщно з загальними щлями виховання.
Наступний етап роботи можна охарактеризувати як оргашзацшний. Вш полягае в конструктивнш дГяльностГ, включаючи рГзномаштш форми педагопчно'' ашмаци при оргашзаци сГмейно-побутово'' пращ, освГтшх заходГв, вщпочинку i передбачае проектування корекцшно-педагопчного процесу в умовах cîm'ï, шдбГр засобГв i методГв роботи, оргашзащю педагопчного середовища в cîm'ï, конструювання системи навчально'' взаемоди дорослих i дитини. На цьому етат розв'язуються таю завдання: навчання батьюв нетрадицшних засобГв i прийомГв роботи з дитиною на основГ Гндивщуально'' програми; активГзащя участ одного з члешв cîm'ï як оргашзатора реабштаци; тдбГр дидактичного матерГалу для спещальних занять, виготовлення наочних засобГв; обробка оргашзацшних форм роботи, умов навчання; налагодження стилю сГмейного спшкування.
На оргашзацшному етат проводяться спещальш Ггри, заняття, вщпрацьовуються рГзномаштш режимш моменти, побутова праця i т. д. Через ус види цих заходГв проходять т форми сшльно' з дитиною дГяльностГ, яю в результат допоможуть сформувати основш навички й умшня, що розширюють дГапазон можливостей, доступних дГтям рГзного вГку. Важливою умовою цього етапу е навчання батьюв самостшного аналГзу потенцшних можливостей дитини, визначення рГвня сформованосп сощально значущих навичок, що передбачае пролонговане спостереження й оцшку в процес повсякденно'' дГяльностг Цьому сприяють рГзномаштш методи тестування, в основГ застосування яких лежить посилання на те, що основш навички формуються в дГтей в однаковш послщовносп, але внаслщок вщхилень у розвитку процес утворення навичок розтягнувся в чась
Спещально пщбраний дидактичний матерГал демонструеться батькам вщповщно до визначення завдань формування в дитини сощально значущих навичок. ДалГ наочно репрезентують прийоми навчання у виглядГ Гмггаци рухГв, показу дш: показ педагогом дш з дитиною; виконання дш з дитиною разом з батьками i педагогом; повторне виконання дш рГзномаштними Ггровими доповненнями; самостшне виконання дш батьюв Гз дитиною.
Пщсумковий етап сощально-педагопчно'' дГяльносп в умовах cîm'ï — комушкативний. Вш передбачае допомогу у встановленш оптимальних взаемовщносин мГж батьками, батьками i дпъми, шшими членами cîm'ï у сферГ найближчого оточення. Цей етап мае виршальне значення для нормалГзаци психолопчного ктмату в cîm'ï, зниження емоцшно' напруги, реконструкци батьювських позицш у процес педагопчно'' дГяльностГ. Вш сприяе становленню нових форм взаемоди з дитиною, засвоенню специфГчних засобГв спшкування.
Робота спещалюта в cîm'ï в цей перюд мае яскраво виражену корекцшну i психотерапевтичну спрямовашсть. Адже саме сГм'я е головним джерелом формування всГе' системи спшкування i розвитку сощально значущих навичок у дитини. Це пояснюеться високим ступенем залежносп нетипово'' дитини вщ члешв cîm'ï та особливо'' ролГ cîm'ï у формуванш сощальних стереотишв ïï поведшки. Основними завданнями комушкативного етапу е: розширення арсеналу засобГв при здшсненш комушкативно'' дГяльност за рахунок використання специфГчних способГв спшкування; формування шновацшних форм взаемоди з дитиною (сеанси емоцшно-розвивально' взаемоди, предметно-Ггрово'' взаемоди i т. д.); формування виховних навичок батьюв.
У ходГ реалГзаци комушкативного етапу як ефективного е застосування шдивщуальних бесщ Гз дорослими членами cîm'ï, засноваш на емоцшних контактах, спшьному виршенш проблемних ситуацш [1].
Основними критерГями ефективносп сощально-педагопчно'' роботи на цьому етат можна вважати: стшюсть психоемоцшного стану дитини i батьюв; рГвень сформованосп спшьно'' дГяльносп; рГвень розвитку навичок спшкування.
Цшеспрямована система сощально-педагопчно'' дГяльносп в умовах cîm'ï шдвищуе рГвень розвитку дитини, сприяе ïï сощальнш активности швелюе негативш переживання батьюв, формуе оптимютичш установки вщносно майбутнього.
1з метою з'ясування ролГ сiм'ï у формуванш особистост дитини-швалща, а також проблем, Гз якими стикаються батьки цих дГтей у процес ix навчання й виховання ми провели анкетування 20 батьюв учшв 8, 10, 11, 12 класГв 1вано-Франювського Навчально-реабштацшного центру для дГтей з функщональними обмеженнями.
Отже, результати дослщження свщчать, що сГм'я, у якш виховуеться дитина з функщональними обмеженнями, перебувае в складних матерГальних умовах: середньомюячний прибуток сiм'ï становить в середньому 500-1500 гривень. Бшьшють батьюв — не працюе; зайнят на виробнищи — 35%; за спещальшстю працюе 45%. Отже, складш економГчш умови, у яких перебувае наше суспшьство, i наявшсть в сiм'ï дитини з функщональними обмеженнями ставлять батьюв у скрутне становище — неможливють придшити значну увагу своïй професшнш дГяльносп, серйозно займатися нею, матерГальна незабезпечешсть, водночас значна потреба у коштах, необхщних для лГкування, навчання та виховання дитини. У повних сГм'ях живе 75% дГтей, у неповних — 10%.
У процес дослщження важливо було з'ясувати, як батьки ставляться до своеï дитини. Так, 95% батьюв сприймають дитину такою, якою вона е, поважають ïï, ставляться як до дитини, якш необхщне спещальне навчання i виховання; 75% стимулюють до самостшносп i тзнання нового; 75% постшно хвилюються за життя своеï дитини, в основному матерь
Що ж батьки вважають найбшьш необхщним для дитини? Насамперед — лшування (85%). Великого значення придшяють перебуванню в атмосферГ любовГ батьюв i доброзичливГ стосунки мГж усГма членами сiм'ï (95%), спшкування з ровесниками (75%).
Основну шформащю про хворобу та порушення розвитку дитини батьки отримують вщ лшарГв (95%); про особливе захворювання — з медичноï лГтератури i вщ шших батьюв (15%). У вихованш й доглядГ за дитиною батьки спираються головним чином на допомогу один одного — 15%. Так, 55% матерГв шхто не допомагае, 10 % — бабусГ, 25% — шшГ члени сГм'ь
Щодо моральноï i псиxiчноï шдтримки, то вона надходить переважно вщ друзГв — 55%, церкви (релшшна громада) — 40%. КрГм того, матерГальну тдтримку деяю сiм'ï одержують вщ вщдшу сощального захисту населення — 60%. Решта сГмей не одержуе матерiальноï допомоги зовсГм. При цьому переважна бшьшють опитуваних зазначае, що потребуе рГзних видГв допомоги: матерiальноï (80%), медичноï (55%).
Одночасно дослщжувалося самопочуття батьюв у своïx сГм'ях. Батьки усвщомлюють важливють своеï ролГ в сiм'ï, вщчувають себе потрГбними. Водночас переважна бшьшють жшок вщчувае великий дефщит часу, бо вдома треба багато чого зробити, а вони не встигають впоратися з усГма господарськими справами (90%) . На запитання "Коли щеш додому, гадаеш, що будеш робити одне, але, як правило, доводиться робити зовсГм шше" вщповшо 85% опитуваних. Також у дома батькам багато доводиться хвилюватися (45%), стримуватися (35%), нервувати (15%), часто опускаються руки (60%).
АналГз анкет показав, що сГм% в яких виховуеться дитина з особливими потребами, потребують моральноï, псиxологiчноï, медичноï, матерiальноï шдтримки. Батьки намагаються допомогти свош дитиш, сприймають ïï такою, яка вона е, хоча матерГ часто хвилюються за ïï майбутне i майбутне сiм'ï. Тому, оргашзовуючи роботу з дГтьми з особливими потребами, сощальному педагогу варто допомогти у виршенш тих проблем, з якими вони неминуче стикаються.
Отож, ми простежили необхщнють поступового, важливого тдходу до роботи сощального педагога з сГм'ями, в яких виховуеться дитина з особливими потребами. Виршення сощальних проблем сГмей залежить вщ формування у сустльсга позитивного ставлення до швалгщв, посилення сощально-правового захисту, реалГзаци програми штеграци дитини з особливими потребами у суспшьствг Тому на сучасному етат сощальним педагогам i пращвникам варто тдтримувати вс напрямки соцiальноï роботи, яю забезпечують адаптащю i реабштащю дГтей з особливими потребами та ïx сГмей.
Л1ТЕРАТУРА
1. Актуальш проблеми сощально-педагопчно1 роботи (модульний курс дистанцшного навчання)/ Упор. А. Капська, О. Безпалько, Р. Вайнола. — К., 2002. — 164 с.
2. Безпалько О. В. Сощальна педагопка в схемах i таблицях. Навчальний поабник. — К.: Центр навчально! лператури, 2003. — 134 с.
3. 1ванова I. Б. Сощально-психолопчш проблеми датей-шваладш. — К.: Логос, 2000. — 82 с.
4. Левченко И.Ю., Приходько О.П. Технология обучения и воспитания детей с нарушением опорно-
двигательного апарата. — Москва, 2001. — 167 с.
5. Сощальна робота з батьками, що мають дитину--швалгда. Методичш рекомендацп За заг. ред.
А. О. Бучака. — Р1вне, 2001. — 40 с.
6. Сощально-педагопчна робота з диъми та молоддю з функцюнальними обмеженнями. Навчально-
методичний пос1бник для сощальних пращвнишв i сощальних педагопв / За ред. проф.
А. Й. Капсько''. — К.: ДЦССМ, 2003. — 168 с.
7. Стинська В. Змют роботи сощального педагога Гз ам'ями дггей-шватдш. Зб1рник наукових праць.
Педагопчш науки. Випуск 41. — Херсон: Видавництво ХДУ, 2006. — 400 с.
Ю^я КАНЕВСЬКА
ОСОБЛИВОСТ1 СОЦIАЛIЗАЦIÏ ДИТИНИ У CIM'Ï ВШСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ
У cmammi обтрунтовано актуальтсть проблеми соцгалгзаци дитини у ам 'ï вшськовослужбовця та оcобливоcmi цього процесу. Проанал1зовано специфк амейного виховання, показан шляхи покращення ciмейноï взаемоди На оcновi пcихолого-педaгогiчного анализу функцюнування вказаног категорИ' ciмей визнaченi новi тдходи до процеав cоцiaльного виховання та cоцiaлiзaцiï дитини.
У сучасних умовах, коли в Укра'ш здшснюеться будГвництво укра'нсько' правово' держави, одним Гз стратепчних загальнонащональних прюритеив державно' полГтики е сощальний захист вшськовослужбовщв та 'х сГмей. За сво'ми характеристиками сГм'я вшськовослужбовця е динамГчною диференцшованою сощальною структурою, що видозмшюеться внаслщок збшьшення або зменшення кшькосп ïï члешв, проходить рГзш етапи становлення i розвитку, вдосконалюеться виконанням сво'х функцш, збагачуе змют життедГяльностГ i досвщ виховання, робить свш внесок у матерГальш i духовш щнносп народу. ïï особливютю е матерГальна i моральна вщповщальнють члешв cîm'ï один перед одним i перед суспшьством загалом [6, 56].
Роль cîm'ï в сустльсга незрГвнянна за своею силою з жодними шшими сощальними шститутами, оскшьки саме в cîm'ï формуеться i розвиваеться особистють людини, вщбуваеться оволодшня сощальними ролями, необхщними для безболюно'' адаптаци дитини в сустльствь СГм'я е першим виховним шститутом, зв'язок з яким людина вщчувае протягом усього свого життя. В cîm'ï закладаються основи моральност людини, формуються норми поведшки, розкриваються внутршнш свГт i шдивщуальш якосп особистостГ. СГм'я сприяе не тшьки формуванню особистосп, а й самоствердженню людини, стимулюе ïï сощальну, творчу активнють, розкривае шдивГдуальнють.
Дослщженням cîm'ï як сощального шституту та явищ, пов'язаних з ïï функщонуванням, займалося багато вГтчизняних i зарубГжних вчених (Ю. Азаров, М. Буянов, А. Волкова, В. Гуров, З. Зайцева, В. Постовий, В. Сухомлинський, А. Харчев та ш). Особливост сГмей вшськовослужбовщв вивчали М. Бабенко, М. Ротань, I. Зверева, Г. Лактюнова. Однак дониш не висвгтленими залишаються проблеми функцюнування cîm'ï вшськовослужбовця, змют та основш напрямки сощально-педагопчно'' роботи з нею, особливосп сощалГзацп дитини у такш cîm'ï.
Актуальнють проблеми виховання дГтей у сГм'ях вшськовослужбовщв на загальнодержавному та суспшьному рГвнях, недостатне висвгтлення змюту сощально-педагопчно'' роботи з щею категорГею дГтей у теоретичному i практичному аспектах, невизначенють шляхГв вдосконалення ïï зумовила мету cmammi — виявити особливосп сощалГзацп дитини в cîm'ï вшськовослужбовця та обгрунтувати основш напрямки сощально-педагопчно'' роботи з щею категорГею дГтей.
ПорГвняно з шшими сощальними шститутами сГм'я вшськовослужбовця мае певш особливосп, що ютотно впливають на становлення особистосп дитини. Це:
а) наявнють усГх форм життедГяльносп людини, що реалГзуються через функцп cîm'ï. В результат сГм'я вшськовослужбовця формуе власний спосГб життя, мГкрокультуру, основою яко'' е щнност й елементи культури суспшьства чи окремих його сощальних прошарюв;
б) включенють дитини в сГм'ю з дня ïï народження, формування саме в cîm'ï перших уявлень про те, що добре i погано, що таке добро i зло, коли дитина найбшьшою мГрою
