CC BY
82
16. Lippincott J. Net Generation Students and Libraries. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.educause.edu/research-and-publications/books/educating-net-generation/net-generation-students-and-libraries
17. Morrison C. Excessive internet use is linked to depression. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.leeds.ac.uk/news/article/707/
18. OCLC White Paper on the Information Habits of College Students. How Academic Librarians Can Influence Students'Web-Based Information Choices. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www5.oclc.org/downloads/community/informationhabits.pdf
19. O'Keeffe G., Clarke-Pearson K. The Impact of Social Media on Children, Adolescents, and Families. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http: // pediatrics.aappublications.org / content /127/4/800.full.html>. - Назва з екрану. - Мова англ.
20. Savastio R. Facebook Causes Depression New Study Says. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://guardianlv.com/2013/08/facebook-causes-depression-new-study-says
21. Selfism, definition of. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.thefreedictionary.com /selfism
22. Sparrow B. Google Effects on Memory: Cognitive Consequences of Having Information at Our Fingertips. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.sciencemag.org/content/333/6043/776
23. Starr L., Davila J. Excessive Discussion Of Problems Between Adolescent Friends May Lead To Depression And Anxiety. Constant networking without apppropriate problem solving skills advances dysfunction. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //commcgi. cc.stonybrook. edu/am2/ publish/Research_20/Excessive_Discussion_Of_Problems_Between_Adolescent_Friends_May_Lead_To _Depression_And_Anxiety_printer.shtml
24. Study Finds That Memory Works Differently in the Age of Google. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://news.columbia.edu/googlememory
25. The University of Google: Education in a (post) information age. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://brabazon.net/google
26. Warshchauer M. Millennialism and Media: Language, Literacy, and Technology in the 21st Century. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vstevens.tripod.com/papyrus/16sep99a.htm
УДК: 37.015.31: 17.022.1 - 053.6
Г. А. КАРЕЛОВА
ВИХОВАННЯ ОПТИМ1СТИЧНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТ1 ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГ1ЧНА ПРОБЛЕМА
Розглядаеться виховання оптимктичного ставлення до життя oco6ucmocmi як психолого-педагогiчна проблема. Розкриваеться, що прац псuхологiв та педагогiв рiзнuх епох допомагають краще усвiдомumu розумтня опmuмiсmuчного ставлення до життя i е меmодологiчною основою для вивчення цього явища. Стверджуеться, що сучасне розумтня опmuмiзму Трунтуеться на бадьорому i життерадкному свimовiдчуmmi, вiрi людини у власш можлuвосmi, в устх, в краще майбутне.
Ключовi слова: опmuмiсmuчне ставлення до життя, особuсmiсmь, духовнийрозвиток, психолого-педагогiчна проблема, методи i прийоми виховання опmuмiсmuчного ставлення до життя.
Г. А. КАРЕЛОВА
ВОСПИТАНИЕ ОПТИМИСТИЧЕСКОГО ОТНОШЕНИЯ К ЖИЗНИ ЛИЧНОСТИ КАК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ПРОБЛЕМ
Рассматривается воспитание оптимистического отношения к жизни личности как психолого-педагогическая проблема. Раскрывается, что труды психологов и педагогов разных эпох помогают лучше осознать понимание оптимистического отношения к жизни и являются методологической основой для современного изучения данного явления. Утверждается, что современное понимание оптимизма основывается на бодром и жизнерадостном мироощущении, вере человека в собственные возможности, в успех, в лучшее будущее.
Ключевые слова: оптимистическое отношение к жизни; личность; духовное развитие; психолого-педагогическая проблема; методы и приемы воспитания оптимистического отношения к жизни.
G. A. KARELOVA
CULTIVATION OF OPTIMISTIC ATTITUDE TOWARDS LIFE OF A PERSONALITY AS A PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL PROBLEM
The article deals with cultivation of optimistic attitude towards life of a personality as a psychological and pedagogical problem. It has been substantiated, that the works of psychologists and teachers of different epochs help you understand the concept of optimistic attitude towards life better, and that they are the methodological basis for the study of this phenomenon. Current understanding of optimism is based on cheerful attitude to the world, faith in our own human capabilities, success, in a better future.
Keywords: optimistic attitude towards life, personality, spiritual development, psychological and pedagogical problem, methods and techniques of cultivation of an optimistic attitude towards life.
Проблема оптимютичного ставлення людини до життя е одшею з найбшьш складних та дискусшних як у педагопщ, так i в психологи. Суспшьно-педагопчна ситуащя змушуе переосмислити юнуючий досввд роботи щодо виховання оптимютичного ставлення до життя, орiентуючись на нове педагогiчне мислення, батьшвську педагогiку, традици укра!нського народу, ввдродження й розвиток нацюнально! системи освии й виховання. Оптимiстичне ставлення до життя неможливе без позитивного прийняття себе та iнших людей, оптимютичного свiтосприйняття.
Органiзацiя та результати експериментально-дослвдно! роботи з виховання оптимютичного ставлення до життя у старших тдлптав не були предметом спещальних наукових дослiджень. Разом з тим деяк аспекти зазначено! теми висвилювалися у працях I. Д. Беха, О. М. Докушно!, К. О. Журби, Т. В. Кравченко, В. Г. Постового та шших науковщв.
Метою статп е огляд виховання оптимютичного ставлення до життя особистосл як психолого-педагопчно! проблеми.
Особливий штерес щодо заявлено! нами теми становить до^дження сенсу життя людини В. Франклом. У сво!х працях вш стверджуе, що оптимiстичному ставленню до життя сприяе знайдений людиною його сенс. Вчений висунув i тдтвердив гiпотезу, що сенс життя по^бно не лише шукати, а досягати; його ввдсутшсть породжуе у людини так званий стан екзистенщального вакууму. Реалiзуючи сенс свого життя, людина реалiзовуе саму себе [24, с. 15]. В. Франкл розкривав опташзм через поняття «щастя»: вiдчуття щастя не може бути метою, до яко! прагне людина, а явищем, що супроводжуе досягнення мети.
Життя може зробити змютовним радiсть, але лише тод^ коли людина визначае сенс власного життя. Людина повинна любити життя, обрати мету свого юнування, усввдомивши власну неповторнiсть i унiкальнiсть.
Проблема сенсу життя е особливо гострою в пiдлiтковому вщ, коли молодi люди у сво!х духовних пошуках раптом починають розумии всю неоднозначнiсть людського iснування.
Правомiрним, на нашу думку, е твердження В. Франкла про те, що втшення i виявлення в робоп людини тих неповторних рис, як становлять iндивiдуальнiсть особистостi i наповнюють смислом i радiстю !! життя, залежать не ввд соцiального статусу, професи людини, а вiд не! само!. У своему повсякденному житп людина рухаеться в напрямi, позитивним полюсом якого е успiх, а негативним - поразка [24, с. 303]. Устх людини залежить не ввд долi, а вiд И ршень i ставлень, як1 вона здатна знайти i втiлити навт у безнадiйних ситуацiях.
Висловлену думку доповнюе Е. Фром, який стверджуе, що щастя - не мета, а переживания, яке супроводжуеться зростанням сил. Людина мае бути вiдповiдальною за саму себе i визнати, що тшьки власними зусиллями надасть своему життю сенсу. Немае шшого сенсу життя, крiм того, який досягаеться шляхом розкриття власних сил у продуктивнш, творчш життедiяльностi. Вiра, що е важливою складовою оптимютичного ставлення до життя, е рацюнальною. Вона базуеться на життевому досвш особистостi, на здатностi отримувати знання i усвiдомлювати !х, тобто рацюнальна вiра - це результат власно! внутршньо! активностi думки i почутпв [26, с. 229-230].
Запроваджуючи в науковий оби- поняття «перспектива за вертикаллю», К. Альбуханова-Славська визначае його як здатшсть ставити перед собою складш цiлi, якi вимагають велико! мобшзаци сил, умiния долати труднощi та перешкоди на шляху !х досягнення. Життева
перспектива особистосп значною мiрою пов'язана з «вертикальною вюсю» людського життя -пошуком власного призначення, встановленням найважливiших цiлей буття.
Близькими за змiстом е поняття «життева перспектива» та «життева програма». Життева програма людини визначаеться як розширений варiант життевих планiв, охоплюе не лише близьк цiлi, а спрямована на планування усього життя людини. Життева програма також стосуеться цшей i установок в основних сферах i способах життедiяльностi особистостi.
З дослщження Г. Левiна випливае, що замiна бажань, а це е рушшною силою вчинк1в, волiннями приводить до яшсно! змiни характеру позитивних емоцiй, як1 зумовлюються цими вчинками: щ емоцп перетворюються у вищий з доступних людиш позитивних емоцшних станiв - щастя.
У контекст нашого дослiдження цiнними е погляди К.Г. Юнга, який вважав, що при фрустрацп людини в процес онтогенетичного розвитку, коли не вшбуваеться задоволення потреб, з'являються рiзнi негативш переживания: роздратування, розчарування, зневiра, тривога, вiдчай тощо. Фрустрацiя виникае у ситуащях конфлiкту, коли задоволення потреби наштовхуеться на перепони, як1 важко здолати. Це е причиною нервових сташв особистосп i негативно впливае на 11 оптимiстичне ставлення до життя.
Ця думка була розвинута представником украгнсько! дiаспори О. Марденом у пращ «Воля i устх» та полягае у тому, що кожна людина повинна себе виховувати i працювати так, щоб умии переборювати перешкоди, досягати мети, устху в життi. На його переконання, слабкi люди очiкують сприятливих обставин, а сильш створюють 1х сам^ Справа, в як1й людина хоче бути устшною, мае вiдповiдати 11 здiбностям i бажанню, 11 треба починати з «найнижчого щабля». Таемниця успiху великих людей полягае в 1х витривалост й непохитнiй вол^ Коли людина мае силу вол^ постiйно вдосконалюеться, вона обов'язково досягне щастя. О. Марден, зокрема, звертае увагу на велику роль сили волi у досягненш життево! мети [15].
Як зазначае Г.Л. Тульчинський, концепщя мотивацп досягнення успiху (й уникнення невдачi) «лежить в основi бiльшостi теорiй зарубiжноl сощально1 психологи - ввд теори когнiтивного балансу Ф. Хайдегера до когнiтивного дисонансу Л. Фестшгера i моделi вибору ризику Д. Атк1нсона, Д. Берга, Х. Хекхаузера» [23].
Пiд впливом ставлення iнших людей, виявленого стосовно учня,ввдбуваеться формування поглядiв та установок особистосп, 11 оптимiстичного ставлення до життя. Позитивш висловлювання батьк1в, вчителiв, друзiв на адресу учнiв змiцнюють установки на позитивне сприйняття життя; у майбутньому 1м вдаеться устшшше i легше дiяти у потрiбному напрямi.
Поразки, невдачi у минулому негативно впливають на вiру в устх, а, отже, й на ставлення до життя. Пiсля сери невдач людина втрачае впевненiсть у соб^ очiкуе поразки i в наступних спробах. Ось чому важливими е навiть невелик! позитивнi результати у дiяльностi. Досягнення певно1 промiжноl мети, як вважае О.М. Леонтьев, створюе ситуацiю успiху, посилюе мотиващю людини [12].
На думку К. Тернер, мета нашого життя полягае в тому, щоб любити життя i реалiзувати закладений в нас потенщал. Бiльшiсть не використовуе власних можливостей. Життя даеться для того, щоб ми змогли досягнути у ньому успiхiв [21].
Як стверджуе М. Зелiгман, подiл людей на категорп оптимiстiв i песимiстiв е виправданим. Оптимiстичнiсть людини значно впливае на 11 життя: людей з оптимютичним ставленням до життя частше приймають на конкурснi посади, шж тих, хто мае песимiстичний настрш; вони мають краще здоров'я, тривалше життя, рiдше впадають у депресп, частiше досягають успiхiв. На думку науковця, песимiстiв можна навчити, як стати оптимютами [8].
Оптимiстичне ставлення до життя, яким пройиятi ва сфери життедiяльностi людини на Заход^ мае сво1 особливост1: воно надмiрно рацiоналiстичне i прагматичне. Переконання у тому, що досягнення цшей i вих перешкод на шляху людини залежить тiльки вiд 11 внутршшх сил, е основною iдеею пращ П. МакГро «Стратегil життя» [14].
Шдхвд Л. В. Сохань до розкриття механiзмiв самореалiзацil особистостi у вихованш оптимiстичного ставлення до життя близький до сформульованих тверджень К. А. Альбуханово1-Славсько1 [1]. Життевий шлях розглядаеться ними як результат реалiзацil життевих плашв, цiнностей особистостi. Життевий шлях, на думку Л. В. Сохань, - це життя, сввдомо побудоване i практично прожите особиспстю на основi розумiния сенсу життя i
власного мюця в ньому. Самореалiзацiя мае значения лише тод^ коли людина отримуе задоволення вщ реалiзацiï свое! мети, дiяльностi. У тому, яке мюце вiдводить œ6i людина у cbîtî, який життевий шлях вона запланувала, якi цш реалiзовуе протягом життя, проявляеться сирямованють як стiйка характеристика особистостi, що ютотним чином зумовлена сформованiстю у людини тих чи шших сощально щнних якостей. Спрямованiсть впливае на все життя людини i виражаеться у щншсних орiентацiях, реалiзацiï протягом життя моральних принципiв, розвитку тих чи шших здабностей, нарештi, в оптимютичному ставленнi до свого життя.
Самотзнання, самореалiзацiя i саморозвиток особистосп, як стверджуе Л. В. Сохань, - це ириродш взаемозумовленi процеси. Пiзнаючи себе, особистiсть розвиваеться, а розвиваючись -реалiзуе себе. Самореалiзуючись, особистiсть завжди виходить за межi досягнутого. З огляду на це самореалiзацiя е творчiстю, бо саме у повшй самореалiзацiï особистiсть виходить за межi власного розвитку, у не!' формуеться оптимiстичне ставлення до життя [19].
Пропонуючи i обгрунтовуючи соцiально-психологiчну концепцiю життевих криз особистосп, 'х сутнiсть, характер 'х переживання, шляхи подолання (психологiчне загартування, уникнення невротичних симптомiв, збереження вiри в себе i у свое майбутне), Т. М. Титаренко зосереджуе увагу на найголовшших, найтиповших кризових ситуащях, бiльшiсть яких вiдома людиш з власного досвiду або досвiду родини, друзiв, колег, знайомих. Науковець визначае форми прояву кризового стану особистосп у контекст! ставлення до власного життя, буденних навантажень та раптових несподiванок тощо, придiляе увагу повсякденнш психологiчнiй травматизаци та технiкам життя у складних умовах, проблемам психокорекцц та психотерапи стресових станiв особистосп, що надзвичайно важливо у житт [22].
Люди з оптимютичним ставленням до життя позитивно налаштоваш i завжди досягають поставлено'' мети. Вони вiрять в успiх, а шдсввдомють лише виконуе закладену в не'' програму. Такi люди щасливг легко переживають невдачi, всiею душею радiють успiхам i не схильш до невротичних захворювань.
За словами психологiв, невдачi е одним iз головних бар'ерiв на шляху розвитку особистостi. Проте сьогодш, як i ранiше, зазначае Л. В. Данилова, деяк здiбнi учнi, лiдери дуже пишаються сво'ми постiйними успiхами, а багато хто часто зазнае поразки. Покарання лише посилюе вiдчуття невдачi. Шкiдливим е те, що в дитини незабаром притуплюеться почуття гiркоти, «емоцшна товстошшрють призводить до товстошкiростi морально''. Людина може втратити почуття власно'' пдносп - за це доводиться довго розплачуватися суспiльству недовченими та недовихованими людьми, нещасливими та знедоленими» [6].
Одшею з умов усшшного переведення виховних цiлей у перспективу життедiяльностi, за переконанням I. Д. Беха, е орiентацiя педагога на виховання усшхом. Адже неможливо формувати позитивну особистiсть у дiяльностi, яка приносить людиш постiйнi невдачi. Лише усшх формуе в нiй достатню вiру в себе: «Виховання усшхом, надання допомоги в прагненнi вихованця задовольнити потребу в гiдному мюп в колективi однолiткiв - шлях створення довiрливих взаемин творчо'' сшвдружносп дорослих i дией» [2, с. 26].
У вихованш оптимiзму у дией важливим е педагогiчний фон, який можливий за умови орiентацiï: на благородш складовi морально'' структури вихованця; на довiру вихованцевi; на пов'язування виховних дiй з самоповагою вихованця; на удосконалення буденно-дшового ареалу шкшьного життя вихованця [3].
М. С. Замишляева обгрунтовуе розвиток оптишзму впливом таких мезочинникiв соцiалiзацiï, як мюто чи село, що визначае стиль поведшки iндивiда. На ïï думку, оптимiзм мае структуру, що включае три етапи: етап первинно' оцшки ситуацiï, етап оцiнки ресурив регулювання, етап вибору стратегiй та стилiв поведiнки [7, с. 10].
У вихованш оптимютичного ставлення до життя доцшьно використовувати взаемодiю мiж емоцiею радостi, пiзнавальними процесами та поведшкою.
Чим бiльшим е позитивне уявлення людини про себе, стверджуе А. М. Калошин, тим оптимютичшшим е ïï ставлення до життя [9]. Бшьшють людей вважае себе невдахами, яш незадоволенi життям та собою. Плануючи справу, такi люди часто зосереджуються на поразцi, забуваючи, що жодна важлива справа неможлива без вiри в успiх. Тому вчений рекомендуе сформувати позитивне уявлення про себе. М. Мольц пропонуе для цього використовувати позитивне мислення. Суть його рекомендацш полягае в тому, щоб, з одного боку, формувати
позитивний образ власного «Я» тд впливом успiшних вчинк1в, а з шшого - допомогти вистояти пiд час невдачi [17]. Людина з оптимютичним ставленням до життя за жодних несприятливих обставин не зневiриться в соб^ обов'язково передбачить сво1 прорахунки наступного разу. Успiхи пiдкрiплюють «Я-концепщю» тако1 людини, невдачi виконують коригувальну функцiю.
В юторп педагогiки здшснювалися спроби практичного втiления вде1 виховання оптимiстичного ставлення до життя, прикладом чого можуть служити «риторична школа» М. Ф. Квштшана (1-11 ст.), «дам радощiв» В. де-Фельтре (Х1У-ХУ ст.), школа «чеських братiв» Я. А. Коменського, школи Й. Г. Песталоцщ (ХУШ-Х1Х ст.), Яснополянська школа Л. М. Толстого (Х1Х-ХХ ст.), школи «бадьорого почуття», органiзованi С. Т. Шацьким, дитячi колони А. С. Макаренка та ш..
Чшьне мiсце у парадигмi виховання оптимютичного ставлення до життя у педагопв посiдае категорiя успiху. Людина не може юнувати без успiхiв, яю незалежио вiд 11 характеру сприяють життевому самоствердженню, - вважав С. Френе, тому основне завдання школи -заохочувати успiхи кожного з учшв [25]. Завдяки вiдчуттю учнями устху школа сприятиме збереженню або ввдновленню душевно1 рiвноваги, необхвдно1 для того, щоб вони не вiдчували страху перед життям.
Оптимiстичне ставлення до життя, вiра в позитивт можливостi дитини були основою дiяльностi А. С. Макаренка, який розробив актуальну до наших часiв програму ставлення до особистостi вихованця. У навчально-виховному процесi потрiбно використовувати так методи, як1 зробили би життедiяльнiсть радiсною, цiлеспрямованою, щасливою. А. С. Макаренко у сво1й педагогiчнiй теори i практицi активно використовував передуем радасть i обгрунтовану ним систему перспективних лiнiй, яка передбачала юнування постiйного цiлепокладания. Сутнiсть i значения дитячо1 радостi полягае в тому, що вона е найважливiшим засобом перетворения важких обов'язк1в дитини на джерело та стимул творчо1 житседаяльносп та оптимiзму. Органiзована педагогами дитяча радють вносить у життя дией необхiдний елемент задоволения; саме цей метод необхiдний для вихования оптимютично налаштованих, бадьорих i життерадiсних людей [13].
Як стверджуе Г. Г. Ващенко, романтизм, потяг до незвичайного i геро1чного можуть сприяти розвитку вiдваги, появi високих поривань тощо. Педагог застер^ае, що за ввдсутносп нормального соцiального оточения, умов родинного життя i правильного вихования намагання пiдлiтка вiдстояти свое «Я» може проявитися в незадовiльнiй поведiнцi, недисциплшованосп, а романтизм, схильнiсть до пригодництва можуть призвести до того, що тдлиок пристане до якихось кримшальних елементiв. На думку Г. Г. Ващенка, добре продумане планування пращ хоч i забезпечуе успiх, але це ввдбуваеться лише частково. Без наполегливосп найкращi плани можуть залишитися нереалiзованими [4].
Вершина пдносп людини - у прагненнi ввднайти сенс життя: «Найбiльш благородний смисл життя для тих людей, хто, будучи позбавлений можливосп ввднайти смисл у справ^ твореннi, переживаннi чи любов^ за допомогою самого ставлення до свого тяжкого становища, яке вони об'ективно змшити не можуть, тдносяться над ним...» [4, с. 34].
Найголовтше у роботi педагога - спрямувати зусилля, енергiю молодих людей у певне русло, оргатзувати поступ спочатку до ближнiх, а ввд них уже до бшьш далеких життевих перспектив. Якщо мети досягнуто, у людини формуеться оптимютичне ставления до життя i 1й легше досягати ново! перспективи.
«Школа радостЬ> В. О. Сухомлинського найповшше розкривае бачення людини в «оптимютичнш перспективi», з оптимiстичним ставлениям до життя. Саме внутршнш свiт людини, 11 свiтобачения i свiтовiдчуття стають основою педагопчно1 взаемодil мiж вихователем i вихованцем. Найголовнiшi чинники устху вихования - оптимютичне ставления до життя та вiра в дитину. У цьому В. О. Сухомлинський бачив джерело творчо1 енергil, психiчноl р1вноваги, здоров'я вихователя й вихованця. Педагог вказував на взаемозалежшсть i взаемовплив успiху й оптимiстичного ставления до життя.
За спостереженнями В. О. Сухомлинського, ввдчуття радосп устху справляе на дитину чималий стимулюючий вплив: «Вона переживае хвилююче почуття радосп, вона торжествуе,
переживае незабутш хвилини ввдкриття... Так, уся справа у вiрi у сво' сили, в емоцiйному стимула» [20, с. 511].
Педагопчна мудрiсть виховання полягае у тому, щоб дитина школи не втрачала вiру у сво' сили, не вiдчувала, що в не' шчого не виходить: «Опташзм, життерадiсне свiтосприймання, почуття впевненосп у сво'х силах - це, образно кажучи, свiтлий вогник, який осявае шлях дитиш. Погасне цей вогник - i дитина опиниться в мороку, у самотиш, ïï охопить безвихщна туга i безнад1я» [20, с. 512].
Сучасш тдходи до виховання оптимiстичного ставлення до життя е неоднозначними. Погляди дослвднишв розходяться стосовно поняття оптимiстичного ставлення до життя, його структури, функцш та властивостей.
На думку Н. В. Самоукшо'', потрiбно не завищувати самооцiнку пiд час успiху i не занижувати пiд час невдачу Психолог впевнена: навiть у найскруттший перiод життя можна не просто юнувати, а радiти кожному дню, бути оптимютом, сильним i впевненим у власному майбутньому. Життева позищя мае бути активною: потрiбно не тшьки допомагати людям, а й втшювати власнi бажання, досягати поставлених цшей, прагнути до реалiзацiï' штересш [18].
На переконання О. В. Киричука, оптимiстичному ставленню до життя сприяе самореалiзацiя, яка конкретизуеться через самовираження, самоствердження, самоактуалiзацiю. Одним iз компонентiв «Я-концепци» - системи уявлень про себе, на основi яких вона будуе сво'' вiдносини зi свiтом i собою, е аксюлопчний (оцiночний): прагнення пiдвищити самооцiнку, завоювати повагу, самовизначитися як результат пошуку й знаходження сенсу життя [10].
У сво'х дослiджениях Т. О. Грабовська та О. В. Киричук виокремлюють два важливих типи мотиваци поведiнки, якi впливають на оптимютичне ставлення до життя: мотивацiю устху та мотивацiю на невдачу. Мотиващя на успiх - позитивна. В основi активностi людини, яка розпочинае справу, лежать надiя на устх i потреба в його досягненш. Мотивацiя на невдачу е негативною i визначае актившсть людини, спрямовану на уникиения осуду, покарання. Ще не розпочавши справу, людина вже бо'ться можливо'' невдачi, зовсiм не сподiваючись на досягнення успiху. Як стверджують вченi, особи, спрямованi на устх, активш, iнiцiативнi, е оптимютами. Якщо 'м трапляються перешкоди, вони шукають шляхи 'х подолання. Продуктившсть дiяльностi, активнiсть можуть не залежати ввд зовнiшнього контролю. Такi люди вiдрiзняються наполегливiстю в досягненнi мети, схильш планувати свое майбутне на далеку перспективу [5].
Особи, спрямоваш на невдачу, не iнiцiативнi, не наполегливi у досягненнi цiлей, при виконанш вiдповiдальних завдань шукають причини ввдмови вiд них.
На думку В. е. Чудновського, оптимютичному баченню життя протиставляються такi негативнi явища, як алкоголiзм i наркоманiя, як впливають на формування особистостi, передуем у пiдлiтковому вiцi. Втрата життево'' позицiï, життерадiсностi ставить пiд загрозу нормальний розвиток особистостi [27]. Одшею з умов втрати оптимiзму, схильносп до су'цидально'' поведiнки е сощально-психолопчна дезадаптацiя. Ми згоднi з твердженням Л. Коханенко, що профiлактика су'циду мае будуватися на взаемодiï медишв, сiм'ï, школи та суспiльства, причому у школi провiдна роль мае бути вдаедена вихованню оптимiстичного ставлення до життя [11].
I. П. Ящук, до^джуючи питання життево'' компетентноси особистостi, розглядае певнi знання, вмшня, життевий досвiд, необхiднi для виршення життевих завдань i продуктивно'' реалiзацiï власного життя. У процесi оргашзаци соцiальноï' поведiнки, на думку науковця, необхiдно вiдкривати перед вихованцем перспективи та допомагати 'м досягати успiхiв [28], що е умовою набуття особиспстю знань, вмiнь, життевого досв^, необхiдних для оптимiстичного свiтобачения, розв'язання життевих завдань.
Сучасне розумiния опташзму грунтуеться на бадьорому i життерадюному свiтовiдчуттi, вiрi людини у власш можливостi, в успiх, у краще майбутне. Зазначений пiдхiд передбачае впевнешсть iндивiда в тому, що у свт панують справедливiсть, позитивне начало, добро, та усввдомлення людиною власно'' спроможностi до духовного розвитку, морального удосконалення, творчо'' самореалiзацiï'.
Проблема оптимютичного ставлення людини до життя е найактуальшшою у старшому пiдлiтковому вщ. Становлення сучасного пiдлiтка вiдбуваеться у дуже складних умовах.
Упродовж старшого тдл^кового вiку формуються здатшсть особистостi орiентуватися у життi, реалiзовувати сво! здiбностi, самостверджуватися, отримувати визнання, бажания спробувати себе в рiзних соцiальних ролях.
Працi психологiв та педагопв рiзних епох допомагають краще усввдомити розумiния оптимiстичного ставлення до життя i е методологiчною основою для вивчення цього явища.
Подальшого дослiджения потребують дiагностика оптимiстичного ставлення до життя тдростаючого поколiния i розробка сучасних пiдходiв та методик ефективного вихования оптимiстичного ставлення до життя в школярiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / Ксения Александровна Абульханова-Славская. -М.: Мысль, 1991. - 299 с.
2. Бех I. Д. Виховання особистостi: 2 кн. / I. Д.Бех. - К. : Либвдь, 2003. - Кн.2: Особислсно орiентований пiдхiд: науково-практичнi засади. - 344 с.
3. Бех I. Д. Рефлексивно-експлщитний метод у вихованш особистоста / 1.Д. Бех // Рвдна школа. -2012. - № 12. - С. 3-7.
4. Ващенко Г. Виховання вот i характеру: тдручник для педагопв / Г.Ващенко. - Боффало-Мюнхен: Вид-во Стлки укра1нсько1 молодi, 1957. - 270 с.
5. Грабовська Т. Формування позитивно! мотивацй дiяльностi особистосл / Т. Грабовська, О. Киричук // Рiдна школа. - 2002. - № 4. - С. 12-14.
6. Данилова Л.В. Формувати особиспсть нового типу / Л.В. Данилова// Педагопка i психолопя. -
2000. - № 3. - С. 59- 64.
7. Замышляева М.С. Оптимизм и пессимизм в совладающем поведении в юношеском возрасте: автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.13 / М.С. Замышляева. - М., 2006. - 22 с.
8. Зелигман М. Как научиться оптимизму: советы на каждый день / Мартин Зелигман. - М.: Вече; Персей; АСТ, 1997. - 432 с.
9. Калошин А. Теорiя та практика позитивного мислення / А. Калошин // Педагопка толерантности -1999. - № 2. - С. 80-88.
10. Киричук О. В. Розвиток i самореалiзацiя особистоста в умовах освгтнього закладу / О.В. Киричук // Рвдна школа. - 2002. - № 5. - С. 28-30.
11. Коханенко Л. Проблема самогубства: погляди I. Сжорського та сучасш дослщи /Л. Коханенко // Практична психолопя та сощальна робота. - 2002. - № 4. - С. 49-51.
12. Леонтьев А. Н. Потребности, мотивы и эмоции / Алексей Николаевич Леонтьев. - М.: Издательство Московского университета, 1972. - 575 с.
13. Макаренко А. С. Педагопчна поема / Антон Семенович Макаренко. - М.: ИТРК, 2003. - 736 с.
14. МакГро Ф. Стратегии жизни: книга для тех, кто хочет жить осознанно и плодотворно / Филипп МакГро. - Москва : Добрая книга, 2002. - 368 с.
15. Марден О. Воля й устх / Оркон Марден. - Дрогобич: Вщродження, 1996. - 104 с.
16. Мистецтвожиттетворчостюсобистоста: наук.-метод.поибник: у 2 ч.; за ред. В. М. Дошя, Г. М. Несена, Л. В. Сохань, I. Г. ермакова та ш. - К.: РЗМН, 1997. - Ч.1: Теорiя i технолопяжиттетворчоста. - 391 с.
17. Мольц М. Это я, или как стать счастливым / Максвелл Мольц ; [пер. с англ]. - СПб: Лениздат, 1992. - 192 с.
18. Самоукина Н. В. Психология успеха / Н. В.Самоукина. - М.: Изд-во Института психотерапии,
2001. - 240 с.
19. Сохань Л. В. Жизненная программа личности как способ сознательной организации ее жизнедеятельности / Л. В. Сохань, М. В. Кириллова // Стиль жизни личности. Теоретические и методологические проблемы. - К.: Наукова думка, 1982. - С. 228-255.
20. Сухомлинський В.О. Вибраш твори: в 5 т. / В. О. Сухомлинський. - К.: Рад. школа, 1976. - Т. 4. -654 с.
21. Тернер К. Мы рождены для успеха: как реализовать свой безграничный потенциал / Колин Тернер. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. - 352 с.
22. Титаренко Т. М. Испытание кризисом: Одиссея преодоления / Татьяна Михайловна Титаренко. -К. : Людопринт Укра1на, 2009. - 277 с.
23. Тульчинский Г. Л. Разум, воля, успех: о философии поступка: науч.-попул. изд. / Г. Л. Тульчинский. - Ленинград: ЛГУ, 1990. - 216 с.
24. Франкл В. Человек в поискахсмысла: сб. пер. с англ. и нем. Д. А. Леонтьева, М. П. Папуша, Е. В. Эйдмана / В. Франкл. - М.: Прогресс, 1990. - 368 с.
25. Френе С. Избранные педагогические сочинения / Селестен Френе; [пер. с фр., под ред.
Б. Л. Вульфсона]. - М.: Прогресс, 1990. - 304 с.
26. Фромм Э. Человек для себя: исследование психологических проблем этики; пер. с англ. /
ЭрихФромм. - Минск: Коллегиум, 1992. - 253 с.
27. Чудновский В. Э. Смысл жизни: проблема относительной эмансипированности от «внешнего» и
«„внутреннего» / В.Э. Чудновский // Психологический журнал. - 1995. - Т. 16. - № 2. - С. 15-26.
28. Ящук I. П. Формування життево! компетентност особистоста старшокласникш загальноосв^них
шкш Укра!ни: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07/ I. П. Ящук. - К., 2001. - 21 с.
УДК 37.047
М. М. БОЙКО
ПРОБЛЕМИ ПРОФЕС1ЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ВИПУСКНИКА
СУЧАСНО1 ШКОЛИ: РЕЗУЛЬТАТИ Д1АГНОСТИЧНОГО ДОСЛ1ДЖЕННЯ
Розглянуто психолого-педагогiчнi аспекти проблеми профестного самовизначення, розкрито його поняття та 3Micm, основт компоненти. Окреслено особливостi профестного плану та його вплив на процес самовизначення випускниюв загальноосвттх навчальних закладiв. Наведено результати до^дження процесу формування профестного самовизначення випускниюв школи — з'ясовано профестт намiри, ттереси, потреби, проаналiзовано чинники, як впливають на професшний вибiр.
Ключовi слова: профестна орieнтацiя, професшний вибiр, професшний план, профестне самовизначення, професшний ттерес.
М. Н. БОЙКО
ПРОБЛЕМЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО САМООПРЕДЕЛЕНИЯ ВЫПУСКНИКА СОВРЕМЕННОЙ ШКОЛЫ: РЕЗУЛЬТАТЫ ДИАГНОСТИЧЕНСКОГО ИССЛЕДОВАНИЯ
Рассмотрено психолого-педагогические аспекты проблемы профессионального самоопределения, раскрыто понятие и содержание, основные компоненты. Очерчены особенности профессионального плана и его влияние на процесс самоопределения выпускников общеобразовательных учебных заведений. Приведены результаты исследования процесса формирования профессионального самоопределения выпускников школы — выяснено профессиональные намерения, интересы, потребности, проанализированы факторы, влияющие на профессиональный выбор.
Ключевые слова: профессиональная ориентация, профессиональный выбор, профессиональный план, профессиональное самоопределение, профессиональный интерес.
M. M. BOIKO
PROBLEMS OF CONTEMPORARY SCHOOL LEAVERS' PROFESSIONAL SELF-DETERMINATION: RESULTS OF DIAGNOSTIC STUDY
The basic psychological and pedagogical aspects ofproblem ofprofessional self-determination have been examined; the concept and content of professional self-determination have been exposed with their major components. The peculiarities of professional plan have been outlined and its influence on the process of secondary school leavers' self-determination. The results of the investigation of the process of school leavers' professional self-determination have been provided, professional intentions, interests, needs have been ascertained, factors that influence professional choice have been analyzed.
Keywords: professional orientation, professional choice, professional plan, professional self-determination, professional interest.
Освиа е прюритетною сферою соцiально-економiчного, полиичного, штелектуального, духовного, культурного розвитку наци, особистосп та реашзацц li творчого потенщалу. Серед стратепчних завдань модершзацп системи вищо! освии Укра!ни - забезпечення якосп тдготовки фахiвцiв на рiвнi мiжнародних вимог. Коршш перетворення в уах сферах життя
