CC BY
48
сформованостi). У контрольних групах вш зрiс на 0,08 (становить 0,64). Отож, запропонована технологiя тдготовки сприяе пiдвищенню рiвня ПСРВ у студенив, розвитку !хньо! самостiйностi та прагнення до самовдосконалення.
Дослiдження не вичерпуе всiх аспекпв розв'язання дано! проблеми. Подальших наукових пошук1в потребуе обгрунтування iндивiдуальних особливостей та умов формування професшно! саморегуляци педагога, з'ясування способiв 11 розвитку в системi методично! роботи школи, тслядипломно! освгти.
Л1ТЕРАТУРА
1. Вiрна Ж. П. Мотивацшно-смислова регуляцiя у професюналiзацп психолога. — Луцьк: Вежа, 2003. — 319 с.
2. Конопкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности — М.: Наука, 1980. — 256 с.
3. Загвязинский В. И. Методология и методика дидактического исследования. — М.: Педагогика, 1982. — 160 с.
4. Чайка В. Шдготовка майбутнього вчителя до саморегуляци педагопчно! дшльноста: Монографiя/ За ред. Г. Терещука.— Тернотль: ТНПУ, 2006.—275 с.
5. Чорна I. М. Формування психолопчно! готовносп майбутнього вчителя до профорiентацiйноl роботи у школг Дис. ... кандидата психолопчних наук / ТДПУ iм. В. Гнатюка. — Тернотль, 2003. — 174 с.
6. Гребенюк О. С., Гребенюк Т. Б. Сфера саморегуляции // Основы педагогики индивидуальности // http://www.auditorium.ru/books/799/
7. Качан Г. А. Развитие навыка осознанного саморегулирования будущих учителей экономики // http://rspu.edu.ru/artide/index.php?id_article=287&id
8. Невзорова Н. К вопросу о профессиональной саморегуляции будущего учителя в системе многоуровневого педобразования // http://www.bspu.secna.ru/Pedobr/ped/a17.html
Алла Л1СНИЧЕНКО
МОТИВАЦШНО-ВОЛЬОВИЙ КОМПОНЕНТ ЯК СКЛАДОВА ГОТОВНОСТ1 МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО ТВОРЧО1 САМОРЕАЛ1ЗАЦИ
У статтi пропонуеться теоретичний аналiз мотивацшноI системи творчо! самореалiзацu особистостi вчителя у професшнш дiяльностi. Подана ттерпретащя результатiв дiагностування мотивацшно-вольового компонента як складовоЧ готовностi майбутнього педагога до творчо! самореалiзацiiу професшнш дiяльностi.
Сучасний рiвень розвитку науки, сощальш умови i практичш потреби надають пробле!Ш тдготовки майбутнього вчителя до творчо! самореалiзацi! в професшнш дiяльностi особливо! актуальност! Втшення цього завдання в практику вищо! школи уможливить формування фахiвця, здатного бути справжшм суб'ектом професiйно! дiяльностi, осшльки процес творчо! самореалiзацi! особистостi «полягае в опредметненнi всього комплексу шдив^альних здiбностей i веде до перетворення особистосл на суб'екта життя» [3, 58]. На думку С. Подмазша, вчитель як «суб'ект дiяльностi», «самооргашзуючий суб'ект», котрий вкладае в працю свiй особистiсний сенс, iнтереси, здабносп, цiлi, здатний до саморозвитку, а не простого стандартного виконання «вимушено! пращ», е ознакою сучасно! освиньо! парадигми [5, 158].
У шдготовщ майбутнього вчителя до творчо! самореалiзацi! у професiйнiй дiяльностi мотивацiйно-вольовий вектор е визначальним, оскшьки лише адекватна цшям творчо! самореалiзацi! мотивацiя забезпечуе гармонiйне здiйснення цього процесу i саморозкриття особистостi вчителя. Це питания може бути розглянуте як проблема отримання вчителем адекватного особистiсного сенсу професшно! дiяльностi. Почуття дискомфорту, яке виникае в учителя внаслвдок неузгодженосп мотивiв дiяльностi, може призвести до того, що вiн позбудеться засобiв творчо! самореалiзацi! i професiйно-особистiсного розвитку.
Метою нашо! статп е: 1) теоретичний анатз мотивацiйно! системи творчо! самореалiзацi! особистостi в педагогiчнiй дiяльностi; 2) iнтерпретацiя результалв дiагностики мотивацшно-вольового компонента як складово! готовносп майбутнього вчителя до творчо! самореалiзацi! у професшнш дiяльностi в межах констатуючого етапу дослiдно-експериментально! роботи.
Необхiднiсть нинi як1сного полшшення професшно! пiдготовки вчителiв загалом i пiдготовки !х до творчо! самореаизацп в професiйнiй дiяльностi зокрема пояснюе iнтерес широкого кола дослiдникiв до вказано! проблематики. 1й присвятили сво! роботи В. Демиденко, I. Краснощок, Н. Лосева, В. Радул, Н. Сегеда, С. Сисоева, В. Сластьонш та iн.
Проблема мотивацшно! готовносп до творчо! самореалiзацi!, незважаючи на те, що окремi 11 аспекти ввдображеш в наукових розробках А. Ковальово!, В. Сазонова, О. Чаплипна, з огляду на свою новизну на дослвдницькому полi педагогiки висвплена недостатньо i потребуе теоретичного аналiзу для подальшого дослiдження та практичного втшення.
Мотиви будь-яко! дiяльностi псно пов'язанi з потребами людей, а тому для кращого розумiння характеру спонукально! сили творчо! самореалiзацi! особистосп з'ясуемо мiсце потреби людини в самореалiзацi! серед !! iнших потреб.
Ан^з психолого-фiлософсько! лiтератури свiдчить, що потребу в самореалiзацi! вiдносять до найвищих духовних потреб людини. Вона не може бути обмежена як за силою прояву, так i за ступенем !! задоволення, на вiдмiну вiд потреб нижчого рiвня. Потреба в самореалiзацi! становить разом з шшими вищими потребами основу шдив^альних вiдмiнностей мiж людьми, тодi як фiзiологiчнi потреби вiдображають певною мiрою бiологiчну природу людини i вiдносно типовi.
Вказана потреба е родовою потребою людини, що може бути розглянута як постшно ввдтворювана суперечнiсть мiж сутнiсними силами людини (!! здiбностями, задатками) i можливютю !х об'ективацi!. Вона властива кожнш людинi, оск1льки прагнення до ввдокремлення себе вiд iнших, наявнiсть «Я-образу» становить необхiднi !! атрибути.
У загальноввдомш класифiкацi! базових потреб людини, яку запропонував А. Маслоу i котра стала класичною, потреба самоакту^зацп, реалiзацi! потенцiалу (розумiеться тут нами як потреба в самореатзаци) займае найвищу сходинку пiсля фiзiологiчно! потреби, потреби безпеки, потреби належностi i любовi та потреби самоповаги [9, 482].
В шших випадках до найвищо! духовно! потреби психологи та фшософи вiдносять потребу в творчосп. Так, В. Сазонов, проаналiзувавши науковi працi багатьох вчених, запропонував свою структуру базових, шдивщуально-утворювальних потреб людини: у творчосп, в захисп, в досягненнi соцiального статусу, в пошуку сенсу життя, у потребi бути особиспстю, в самореалiзацi!, в задоволенш, насолод [6, 28]. Отже, саморе^заци в iерархi! потреб дослвдник вiдводить далеко не перше мюце.
Визначаючи потребу в творчостi також провiдною в системi потреб людини, О. Чаплипн, на вiдмiну ввд попереднього дослiдника, розглядае потребу в самореалiзацi! як одну iз неввд'емних сторiн потреби в творчостi. В обгрунтувант цього положення вчений спираеться на розумiння творчост в загальному виглядi як едност творчост «для iнших», тобто створення матерiальних i духовних цiнностей, i творчостi «для себе», тобто творения людиною само! себе, форм спшкування (це автор називае самореалiзацiею). Пiдпорядковуючи потребу в самореалiзацi! бiльш загальнiй потребi у творчосп, О. Чаплипн ввдзначае, що вона е комплексною духовною потребою, а найважливiшi и особливостi - унiверсальнiсть, гнучк1сть та iнтегративний характер стосовно потреб бшьш низького рiвия [10, 54]. Унiверсальнiсть вказано! потреби полягае в тому, що вона не обмежена в чаи i процес !! задоволення може продовжуватись тривалий час. Гнучк1сть та штегративний характер потреби в самореалiзацi! зумовлюе !! прояв у системi вах потреб особистост! Не iсиуючи сама по соб^ вона виявляеться в системi з iншими потребами. Вадсуттсть предметно! спрямованост пояснюе опосередкованiсть потреби в самореалiзацi!, тобто можливiсть !! задоволення лише за допомогою задоволення шших потреб. Серед цих потреб можуть бути потреби бшьш низького рiвня, однак лише творчють вiдповiдае рiвию цiлiсно! самореалiзацi!, е особливою формою «задоволення потреби у самореалiзацi!, яка базуеться на здабностях i готовност1 людини до творення, змш, розвитку свiту i само! себе шляхом використання певних форм жишедаяльносп» [10, 56].
Засобом розгортання потреб i здiбностей особистостi е мотиващя, тобто спонукання, що виконуе водночас спрямовуючу i регулюючу функцiю в даяльносп людини.
Враховуючи положення про едшсть динамiчно! i змiстово! сторш мотивацi! та визначення самореалiзацi! як «усввдомленого виконавчо-результативного процесу саморозвитку (самоосвпи, самовиховання, саморегуляцi!, самооцiнки)» [4, 8], вважаемо, що
важливим для формування готовносп майбутнього вчителя до творчо! самореалiзацi! у професiйнiй дiяльностi е виявлення процесуального i результативного в мотивацп майбутнього вчителя. Сенс професiйно! даяльносп вчителя полягае не лише в тому, щоб отримати результат - творчий розвиток учнiв внаслiдок втшення у практику творчого потенцiалу, досвiду i знань учителя, а й у тому, щоб пережити процес дiяльностi в усьому !! змiстовному, творчо-емоцшному багатствi. Максимально ефективне розкриття здабностей i потенцiалу вчителя забезпечуе творча дiяльнiсть як iдеальний спосiб i форма самореалiзацi! особистостi. На це вказують Т. Дуткевич, Н. Лосева, В. Муляр, О. Чаплигш.
Показово, що на основi проведеного педагопчного дослiджения В. Сластьонiн i С. Перевалов ввдзначили високий рiвень мотиву особиспсно! самореалiзацi! у мотивацi! творчо! дiяльностi вчителя. Останнього з такою низкою домiнуючих мотивiв дослiдники характеризують як людину з високим рiвнем творчого потенцiалу, що виявляеться у прагненш досягти результату в дiяльностi без особистiсно! прагматично! мотивацi!, як людину, котра отримуе задоволення в творчш дiяльностi. Творчому вчителю з високим рiвнем мотивацi! особистiсно! самореалiзацi! властиво творення концептуальних пiдходiв, високий рiвень рефлексi! та психологiчно! готовносп до сприйняття новизни [2, 30].
Зважаючи на висновки дослвдниюв, вважаемо за необхвдне для формування готовност майбутнього вчителя до творчо! самореалiзацi! у професiйнiй дiяльностi визначити мюце творчост в професiйнiй дiяльностi як надзвичайно важливе. Саме творча даяльтсть з глибоким особистюним значенням мае стати змютово-виконавчим компонентом творчо! самореалiзацi! майбутнього фах1вця, що активiзуе вну^шт можливост та забезпечить саморозкриття i розвиток особистост! Творчий iнтерес до педагогично! дiяльностi i висока його особистюна значущiсть повиннi бути домшантними в мотивацi! фах1вця, який творчо самоспйно реалiзуеться.
Результативний компонент творчо! самореалiзацi! майбутнього вчителя в професшнш дiяльностi е не менш важливим, оскшьки вiн дае змогу робити висновок про продуктившсть проведено! роботи i сприймаеться нами як своервдна кульмiнацiя - накопичення знань, творчо! енергп, певного досвiду, що веде до яшсного сплеску у формi нестандартних пiдходiв до вирiшения проблем, появи нових методiв, форм, прийомiв i засобiв, модернiзацi! вiдомого зпдно з новими завданнями.
Успiшнiсть результативного компонента творчо! самореалiзацi! залежить ввд рiвия сформованостi мотивацi! досягнення. Вона утворюеться, на думку К. Абульханово!-Славсько!, на основi життевих домагань особистосп [1, 74], якi е «особиспсним вираженням потреб» [1, 226], тобто постшним зважуванням, оцiнюваниям сво!х потреб i здiбностей та запиту з боку сощуму, а також, як вважае Т. Титаренко, оч^ванням у майбутньому тако! самореалiзацi!, що задовольняла б як плани особистостi, так i потреби суспiльства, забезпечувала би стшку самоповагу i визнання значущого оточення [8, 131]. Адекватнi домагання з !хнiми функцiями оцiнювания, стимулювання, самоусвiдомления, самоконтролю та футуристичною функщею [8, 135-136] е важливим внутрiшнiм чинником, iнструментом самореалiзуючо! особистостi. Вони активiзують мотивацiю досягнення, сприяють !! тривалостi.
Ю. Гатанов вiдносить зазначену мотивацiю до необхiдних якостей особистосп, що творчо самостiйно реалiзуеться. Зпдно з твердженням дослiдника, мотивацiя досягнення «пов'язана з позитивним емоцiйним станом, з прагненням людини досягти устху в дiяльностi» [2, 94]. Така абсолютизащя успiху як результату самореалiзацi! особистостi, на нашу думку, е дещо невиправданою, оск1льки у разi негативно! соцiально! оцiнки чи невдачi при единiй установцi особистосп на устх вiдбудеться стагнацiя активностi. Враховуючи це, вважаемо, що мотиващю досягнення самореалiзуючо! особистостi варто пов'язувати iз сукупнiстю установок на успiх та труднощг Лише так, «знаходячись в сташ постiйно! «готовностi» (до труднощiв, до перешкод, до конфлiктiв), особиспсть забезпечить пост1йний рiвень активностi» [1, 92].
Беручи до уваги зауваження дослiдникiв, що самореалiзацiя не е одноразовим актом i передбачае багатопланову усвiдомлену дiяльнiсть (кропiтку рефлексивну роботу над формуванням сво!х особист1сних i професiйних якостей, свое! професiйно! дiяльностi; цiлеспрямування; самоорганiзацiю; творчу дiяльнiсть; самокорекцш), необх1дний ще один особист1сний мехатзм творчо! самореалiзацi! — вольова регулящя. Творчiсть — це базова даяльтсть, на основi яко! здiйснюеться самореалiзацiя i котра вимагае високо! концентраци енергi!.
Таким чином, аналiз фшософсько-психолопчно! та педагопчно! лiтератури стосовно вказано! проблеми дозволяе нам виокремити мотивацшно-вольовий компонент, спрямований на пiдготовку майбутнього вчителя до творчо! самореалiзацi! в професшнш дiяльностi на основi того, що самореалiзацiя грунтуеться на творчому веденнi профеайно! дiяльностi i полягае в усввдомленому ставленнi особистостi до цшей та щнностей цього процесу, до власного розвитку, у вiдповiдальному ставленнi до результату дiяльностi, в готовносп до труднощiв. Критерiем мотивацшно-вольового компонента нами визначено характер профеайно! спрямованостi, показниками якого е: умотивоватсть на досягнення; зацiкавленiсть i творчий iнтерес до педагопчно! дiяльностi; особиспсну значущiсть творчо! дiяльностi; вольову регулящю.
З метою дiагностики рiвнiв сформованосп мотивацiйно-вольового компонента готовностi майбутнiх учителiв iноземних мов до творчо! самореалiзацi! у професiйнiй дiяльностi ми здшснили констатуючий експеримент. Вiн базувався на методиках Ю. Орлова «Потреба в досягненш» та В. Сластьонiна «Педагопчна самооцiнка здiбностi особистостi до шновацшно! дiяльностi (прояву творчих здiбностей)» i тестi С. Грiншпуна «Самооцiнка вольово! регуляцi!». Дiагностування, в якому приймали участь студенти II—IV курсiв шституту iноземних мов, дозволило нам отримали наступнi результати (табл. 1):
Таблиця 1
Ргвнг сформованостг показникгв характеру професшног спрямованостг - критерЮ мотивацшно-вольового компонента (у %)
Назва показника Низький Середнш Високий
Умотивоватсть на досягнення 4 84 12
Защкавлетсть, творчий штерес до педагопчно! дiяльностi 42 30 25
Особиспсна значущiсть творчо! дiяльностi 20 50 30
Вольова регулящя 26 40 34
Загальнi показники 36 40 24
Аналiзуючи результати, отримат в хода даагностики сформованосп р1вшв мотиващйно-вольового компонента готовносп майбутнього вчителя до творчо! самореалiзацi! у професiйнiй даяльносп, вiдзначимо, що найбшьш низький показник мае такий вияв характеру професiйно! спрямованостi, як защкавлетсть i творчий iнтерес до професшно! даяльносп, що становить смислову основу творчо! самореалiзацi! майбутнiх фамвщв у професiйнiй дiяльностi. Дещо вищий пор1вняно з ним показник особиспсно! значущостi творчо! дiяльностi вказуе на нерозкрип творчi можливостi студентв, необхвдтсть спрямованостi !х на педагогiчну даяльтсть. Переважання середнього р1вня вмотивованостi майбуттх фахiвцiв на досягнення свiдчить про прюритет серед студентства гасла «бути, як ва», «не висуватися», орiентацiю на стандарти, що в жодному разi не сприяе цiлiснiй, творчш самореалiзацi!. При цьому треба зазначити, що показник вольово! регулящ! мае пор1вняно високий рiвень виявлення i може стати за належно! мотиваци на досягнення тим механiзмом, який забезпечить високу активнiсть у процеа д1яльност1 i творчий результат.
З метою визначення функц1онального мiсця творчосп в професiйнiй дiяльностi вчителя нами проведено анкетування студент1в. Респондентам пропонувалось записати в порядку значущост1 виокремлент структурнi компоненти педагогiчно! дiяльностi. Аналiз результат1в анкетування виявив наступнi прюритети студент1в у педагогiчнiй дiяльностi: 1) постшне спiлкування; 2) необхiднiсть постшно! самоосвiти; 3) залежнiсть результату пращ ввд знання предмета; 4) творча наповненiсть прац1; 5) активна сустльна дiяльнiсть; 6) необхiднiсть працювати не лише в школi а й удома; 7) робота з батьками; 8) поспйна внутрiшня напруга, самоконтроль; 9) робота з паперами (перевiрка зошипв, ведення документацИ' та ш.). Таким чином, у роботi вчителя респондента надають перевагу комунiкативнiй, когттивнш функц1ям i функц1! самоосвiти. Безсумтвно, ц1 функц1! е базовими в творчш даяльносп вчителя. Однак вибiр студент1в свiдчить, що значущ1сть творчо! даяльносп для них не е важливою, визначальною.
Для виявлення домшантних мотив1в навчання студент1в ми запропонували останнiм за методикою А. Реана та В. Якунша обрати iз 16 мотив1в найбiльш значущ1 три. Результати здшсненого тестування виявили неабияку сталiсть мотивац1йного комплексу студент1в II—IV курсв з незначною
процентною варiативнiстю !х вибору. Перше мюце серед мотив1в навчання, що переважають, належить мотиву «бажання стати висококвалiфiкованим спещалютом», друге — «отримати глибок1 i мiциi знання», трете — «забезпечити успiшнiсть майбутньо! професи». Вiдзначимо, що отриманi домiиуючi мотиви повнiстю представленi позитивними зовшштми мотивами, як1 вiдiграють важливу роль у тдготовщ майбутиiх фаывщв до творчо! самореалзаци у професiйнiй дальность Вiдсутиiсть серед них виутрiшнiх мотив1в свiдчить про !х нестшкий характер i можливiсть верифiкацi! або змши залежно вiд зовнiшнього сощального оточення майбутиiх учител1в.
На пiдставi теоретичного аналiзу мотивацiйно! системи творчо! самореалiзацi! особистостi у педагогiчнiй дiяльностi i результатiв дiагностики мотивацiйно-вольового компонента як складово! готовностi майбутнього вчителя до творчо! самореалiзацi! у професiйнiй дiяльностi ми зробили так1 висновки:
- потреба в самореалiзацi! е комплексною, найвищою духовною потребою особистостi, опосередковашсть яко! у творчост базуеться на творчих здiбностях i можливостях людини та спрямовуе !! до творчого саморозкриття, розвитку;
- мотив особиспсно! самореалiзацi! посiдае важливе мiсце у мотивацп творчо! дiяльностi вчителя i забезпечуе йому можливiсть творення концептуальних пiдходiв, високий рiвень рефлексi! i психологiчно! готовност до сприйняття новизни;
- показниками мотивацшно! готовностi майбутнього вчителя до творчо! самореалiзацi! у професшнш дiяльностi е зацiкавленiсть i творчий iнтерес до педагогiчно! дiяльностi, особиспсна значущiсть творчо! дiяльностi, вмотивовашсть на досягнення i вольова регулящя, де зацiкавленiсть, творчий iнтерес до педагопчно! дiяльностi й особистiсна значущють творчо! дiяльностi забезпечують творчий характер змютово-виконавчого компонента творчо! самореалiзацi! особистосп, вмотивовашсть на досягнення (як сукупшсть установок на успiх i труднощ1) впливае на продуктивнiсть результативного компонента творчо! самореалiзацi!, а вольова регулящя забезпечуе сталють i неперервнiсть зазначеного процесу;
- дiагностований рiвень показнишв мотивацiйно-вольового компонента в студентiв не е достатньо високим для творчо! самореалiзацi! у професшнш дiяльностi, а це вимагае пошуку оптимальних шляхiв вирiшения вказано! педагогiчно! проблеми.
Наступний етап нашого дослiджения буде присвячений розкриттю педагогiчних умов, за яких можна забезпечити високий р1вень готовносп до творчо! самореалiзацi! у професшнш дiяльностi майбутнiх учителiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. — М.: Мысль, 1991. — 300 с.
2. Гатанов Ю. Б. Развитие личности, способной к творческой самореализации // Психологическая наука и образование. — 1998. — № 1. — С. 93-100.
3. Дуткевич Т. В. Психолопя творчостг Навч. поЫбник для студенлв ВНЗ психолого-педагопчних спещальностей. — Кам'янець-Подшьський: Медобори, 2003. — 134 с.
4. Левченко Л. С. Творча самореалiзацiя старшокласниюв у науково-дослвдницькш дiяльностi шкш нового типу. Автореф. дис. ... канд. пед. наук. — Харюв, 1999. — 19 с.
5. Подмазин С. И. Личностно-ориентированное образование: Социально-философское исследование.
- Запорожье: Просвгга, 2000. — 250 с.
6. Сазонов В. П. Воспитание на основе потребностей человека // Педагогика. — 1993. — № 2. — С. 28-32.
7. Сластенин В. А., Перевалов С. Г. Педагогическая деятельность как творческий процесс // Педагогическое образование и наука. — 2005. — № 1. — С. 25-34.
8. Титаренко Т. Жип^ домагання особистосп: феноменолопчний та структурно-функцюнальний тдходи // Психолопя i сустльство. — 2004. — № 4. — С. 128-145.
9. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. — 3-е изд. — СПб.: Питер, 2005. — 607 с.
10. Чаплипн О. К. Творчий потенщал людини: ввд становлення до реалiзацil (сощально-фшософський аналiз). — Харюв: Основа, 1999. — 278 с.
