CC BY
82Чaстинa 2 ^^опоия особистост
О.В. Завгородня Концепщя влacного життя як cклaдовa caMocB^OMocri
Анотацiя. Обгpyнтовaно доцiльнiсть тa aктyaльнiсть дослiдження склa-дово'1 сaмосвiдомостi, озтачено!' нaми як «концепщя влaсного життя» людини. «Концепщя влaсного життя» е склaдним бaгaтоaспектним пси-xобiогpaфiчним yтвоpенням. Оxapaктеpизовaно ïï когнiтивний, емо-щйно-ощнний, смисловий тa потенцiйно-поведiнковий aспекти. Ha ос-новi ^m^pi'iB внyтpiшнього/зовнiшнього, aктивностi/пaсивностi, змш-ностi/стaлостi виокpемлено тa оxapaктеpизовaно тaкi ïï склaдовi: с^и-жень сaмототожностi як стaлий iнвapiaнт, ендокомплекс як вщносно стaлий тa екзокомплекс як пеpевaжно змiнний. Когнiтивний i потен-цiйно-поведiнковий aспекти бiльш виpaженi в екзокомплексi, a емо-щйно-ощнний тa смисловий - в ендокомплекс^ Зpiлa iнтегpовaнa кон-цепцiя влaсного життя зaбезпечye людинi pеaлiстичнiсть бaчення жит-тeвиx обстaвин, можливостi ефективно'1' «pегyлящï pyxy» життевим шляxом, констpyктивнiсть життeвиx зaдyмiв, е пpовiдною пеpедyмовою гiдниx вiдповiдей нa виклики дол^ пpодyктивного сaмоздiйснення.
Ключов1 слова: самосвiдомiсть, конщпщя власного життя, психобюг-рафiчнe утворення, життевий шлях, стрижeнь самототожностi, eн-докомплeкс, eкзокомплeкс.
Актуальшсть дослщження зyмовленa вaжливiстю вивчення ^облеми сaмосвi-домостi особи як сyб'eктa життя. Уявлення людини пpо себе, свое життя, св^ зтач-ною мipою визнaчaють ïï вчинки, pозyмiння нею свого пpизнaчення, пpоектyвaння мaйбyтнього, здiйснення свого життевого шляxy. Вивчення спpийняття тa осмис-лення людиною влaсного життя, його темпоpaльниx тa цiннiсно-смисловиx вимь piв, дозволяе виявити зтачущють минулого, сьогодення i мaйбyтнього в життi людини, pозкpити пpичини ïï спpямовaностi в мaйбyтнe, aбо нaвпaки, pyйнiвноï бaй-дужост до нього.
Життевий шляx (ЖШ) i уявлення особи пpо нього дослщжуються з piзниx пси-xологiчниx позицiй (псиxоaнaлiтичноï, кyльтypно-iстоpичноï, д!яльшсно'1', суб'ект-но'1', екзистенщйно'1' тa iн.), зокpемa, в контекст! вивчення aвтобiогpaфiчноï там'ят^ стaвлення до piзниx модуав чaсy, життево'1' пеpспективи, поpодження «ieroprn життя» тa чинниюв ïx вiдмiнностей (K.A. Aбyльxaновa, Б.Г. Aнaньeв, P.A. Axмеpов, Л. I. Aнцифеpовa, A.r. Aсмолов, A.B. Бpyшлинский, Т.Н. Беpезiнa, Ш. Бюлеp, Л.1. Baссеpмaн, М.Р. Гiнзбypг, G.I. Головaxa, П. Жaне, В.В. Зтаков, К.В. Кapпiнський, A.A. ^ошк, B.I. Ковaльов, P.Кaстенбayм, Т. Коттл, Л.Ю. Кyблiцкене, К. Левiн,
ДА. Леонтьев, H.A. Логiнова, В. С. Myxira, Ж. Нюттен, Г. Олпоpт, С. Л. Рубш-штейн, Л .В. Соxань, Г. Томе, М.М. Толстиx, Г. Томе та ш.). Вивчаються фактоpи, що впливають на yявлення пpо власне життя оаб piзниx соцiальниx, етнiчниx, ста-тево-вiковиx rpyn (P.A. Axмеpов, В.М. Бизова, О. М. Геpасименко, К.В. Костенко, ЕВ. Кулш, В.Р. Mанyкян P.A. В В. Hypкова, Л.В. Соxань, Н.Д. Сyлтанова, М.М. Толстиx, 1.П. Шкypатова та iн.). Hалежнiсть людини до певно'1 кyльтypи впливае на ïï спосiб життя, свiтогляд, ставлення до часy. Водночас особистiсть як суб'ект життя вистyпаe в pолi оpганiзатоpа власного життевого шляxy (K.A. Aбyльxанова-Слав-ська, Б.Г. Aнаньeв, Л.С. Виготський).
Сеpед численниx феноменiв, що вxодять в коло мiждисциплiнаpного вивчення ^облеми життевого шляxy, найбiльший iнтеpес для псиxологiï становлять псиxо-бiогpафiчнi yтвоpення, особливi псиxiчнi явища, за допомогою якиx pегyлюeться життевий шляx. ïx визначення, пояснення меxанiзмiв фyнкцiонyвання та генези е важливим науковим завданням, зо^ема, поглиблюе теоpетичнy основу попеpе-дження псиxобiогpафiчниx кpиз.
Поняття «концепщя власного життя»
Мета статтi - оxаpактеpизyвати комплексне псиxобiогpафiчне явище, означене нами як «концепщя власного життя».
^о потpебy piзнобiчного осмислення зазначеного псиxобiогpафiчного феномену свiдчить вживання сучасними псиxологами поняття «концепцiя життя» [9, 14, 15]. С.Б. Кузшова вщзначае, що «Я-концепщя», «концепцiя життя» - змiстовi скла-довi самосвщомосп i pозглядаe ïx в контекст! самоpозвиткy [9]. Н.В. Чепелева TOp-каеться пpоблеми фоpмyвання «концепцп життя», акцентуючи ïï смисловий аспект (ствоpення концепцп власного життя здiйснюeться на основi побудови смисловиx класiв подш) [14]. М.Й. Шаpипова ототожнюе концепщю життя (яка вiдобpажаe динамiкy зовшшнього свiтy, а також змiни, що вщбуваються у внyтpiшньомy свiтi особистосп) iз суб'ективною каpтиною життевого шляxy [15].
Спpавдi, за сво'1'м змютом «концепцiя власного життя» (КВЖ) найбшьш близька «сyб'eктивнiй каpтинi життевого шляxy». У самосвiдомостi людини в ^оцес ïï життевого шляxy фоpмyeться особлива обpазно-логiчна констpyкцiя, яку Б.Г. Ara-ньев впеpше (1968) визначив як суб'ективну каpтинy життевого шляxy. Суб'ективна ^prara життевого шляxy (СКЖП) е фоpмою самосвiдомостi, pозгоpнyтоï в чаа, в якiй висвiтлено iстоpiю pозвиткy особистостi в eдинiй системi вщлшу бiологiчного, iстоpичного, псиxологiчного часу [2, 3].
В псиxологiï склалось бшьш вузьке i бiльш шиpоке pозyмiння СКЖШ. У rep-шому випадку СКЖШ pозглядаeться як псиxiчний обpаз, в якому вiдобpажено со-щально зyмовленi пpостоpово-часовi xаpактеpистики життевого шляxy (минулого, тепеpiшнього та майбутнього, його етапи, поди та ïx зв'язки) [8].
1снуе також бшьш ш^оке та поглиблене pозyмiння СКЖШ (С.Л. Рубшштейн та iн.), якому, на нашу думку, метафоpа «суб'ективна ^pra^» або обpаз ЖШ лише частково вщповщае. Зокpема С.Л. Pyбiнштейн вважав, що суб'ективне бачення життевого шляxy («шдивщуальна iстоpiя», «iстоpiя життя») е надбанням самотз-нання та бiогpафiчноï pефлексiï особи, фундаментом, на якому будуеться «я» людини та ïï здатшсть самостшно кеpyвати сво'1'м життям; мiстить «життевий задум», який виношуе i pеалiзye суб'ект життя, вiдобpажаe не тiльки pеалiï та пpостоpово-часовi xаpактеpистики iндивiдyального життя, але також i вну^шню теоpiю його детеpмiнацiï, «конденсуе» життевий досвщ, який у спpесованiй фоpмi с^ияе фоp-муванню життево'1' мyдpостi, що дозволяе людиш адекватно yсвiдомити сенс свого життя, знайти способи i засоби для його pеалiзацiï [12, 13].
На думку Р.А. Ахмерова, СКЖШ не тшьки вiдображаe np0CT0p0B0-4ac0Bi характеристики ЖШ, а також е системою евдемошчних настановлень, виконуе функцп мотивацшно'1' регуляцп життевого шляху особи, узгодженного з життям значущих для не'1' iнших людей. СКЖШ можна розглядати з рiзних с рiзних боюв: як характеристику самосвiдомостi; як мотивацшний образ - сценарiй життя, життеву про-граму; з позицп виявлення в нiй суб'ектних характеристик (особистосп як суб'екта життя), тощо [14].
Охарактеризоване таким чином багатогранне явище не охоплюеться повнiстю метафорою «СКЖП», йому бiльш пасуе поняття концепцп власного життя (життя, дол^ життевого шляху). Виходячи зi сказаного, ми пропонуемо застосування поняття «концепщя власного життя» для позначення психобiографiчного явища, яке складають:
• численш образи власного життя та ЖШ в рiзних модальностях (образи пдного життя, належного, бажаного, фактичного, тощо) та темпоральних означеннях, образи-спогади, образи-фантазп щодо майбутнього, проекти, образи актуально'1' ситуацп, образи життевих «викликiв», «вiкон можливостей»,
• ще'1, гiпотези щодо власного майбутнього, «життевий задум» в цiлому,
• смисловi утворення рiзного рiвня - ситуативш смисли та смисли-концепти, ре-зультати рефлексп та осмислення пройденого життевого шляху, шсайти щодо життя в щлому, мiркування щодо власно'1' дол^ покликання, призначення,
• мiркування та власш теорп детермшацп життевих подш,
• оцiнки образiв значущих подш, картини життя, як безпосередш емоцшш, так i рацiонально обrрунтованi,
• пов'язаш iз зазначеними образами, смислами, ощнками стратегiальнi настанов-лення суб'екта, чинники життевих виборiв, рiшень тощо.
Така КВЖ вщносилась би до СКЖШ подiбно до того, як «Я-концепщя» - до «Я-образу». Щодо останнього iснують два тдходи: 1) «Я-концепщя» та «Я-образ» то-тожнi поняття, 2) «Я-образ» входить в «Я-концепщю» як ïï когштивна складова. Аналогiчно, КВЖ можна розглядати 1) як тотожну СКЖШ (в ïï бшьш широкому та поглибленому трактуванш) або 2) як бшьш широке та рiзнобiчне психобiографiчне явище, когштивною складовою яко'1' е СКЖШ (в бшьш вузькому значенш).
КВЖ - комплексне психобiографiчне утворення, динамiчна система життездiй-снювальних настановлень, уявлень особи про свое життя, про його детермшащю, про стратеги здшснення та регуляцiï ЖШ, про себе як суб'екта життя, що юнують в усвiдомленiй та неусвiдомлюванiй форм^ в поеднаннi з 1'х емощйно забарвленою оцiнкою, смислом та життево-стратепальними настановленнями. КВЖ мiстить рi-зною мiрою структурованi, узагальненi, осмисленi уявлення про основш подiï життя, спроектоваш на майбутне образи бажаного, небажаного розвитку подш, вь дображення поточного моменту, i ввдграе провiдну регулятивну роль в здшсненш суб'ектом життевих виборiв, регуляцiï та формуваннi ЖШ.
Основш аспекти КВЖ
КВЖ можна розглядати як систему (функщональний орган, за Л.С. Виготським), спрямовану на осмислення суб'ектом свого життя, проектування та здшснення життевого шляху, а також як тдсистему в системi самосвщомосп, що функщонуе в тюному зв'язку з шшими тдсистемами (зокрема, Я-концепщею, концепцiею свiту). Як система КВЖ характеризуеться: неадитившстю, здатнiстю до самоорга-нiзацiï, змiн, розвитку, iерархiчнiстю, цiлеспрямованiстю, гнучкiстю, адаптивнi-стю, вщносною сталiстю-стiйкiстю, структурно-функцiональною узгодженiстю, вi-дкритютю, динамiчнiстю. Змiст зазначених характеристик може бути розкритим в
процес pÎ3Ho6Î4Horo аналiзу КВЖ, що передбачае вiдповiдi на TaKi питання: яю компоненти складають дослiджувaний об'ект; в чому полягають осо6ливi власти-восп, функцп та дисфункцп об'екту; як компоненти поеднаш в одне цше; якими е внутрiшнi мехaнiзми, що вщображають спосi6 внутрiшньоï оргашзацп. Bei щ питання взaемопов'язaнi: вивчення структури вимагае вивчення компоненпв та фун-кцiй, а остaннi змшюються, що, вiдповiдно, вимагае генетичного aнaлiзу. В стaттi ми зосередимось переважно на першому питaннi, частково - на другому; водночас розгляд шших питань е перспективою подальшого дослщження феномену КВЖ.
Отже, одне з головних завдань теоретичного дослщження проблеми - визна-чення, з яких компоненпв (бшьш простих складових) побудована КВЖ. Мова йде про цшсний об'ект, якост якого не зводяться до властивостей окремих його складових, водночас дослщити систему - означае виявити ïï взаемопов'язаш аспекти, елементи, з яких конструюються бшьш складш компоненти. Потрiбно здшснити декомпозищю системи, тобто виокремити в нш пiдсистеми всiх рiвнiв, якi можливо проaнaлiзувaти. Головним завданням декомпозицп е спрощення системи, що е надто складною для розгляду [10]. КВЖ мютить значну кшькють елементiв; це, зо-крема, рiзною мiрою структуроваш, узaгaльненi, осмисленi та стiйкi уявлення про основш поди життя та 1'х детермiнaцiю, про поточну життеву ситуaцiю, концепцiю пройденого ЖШ; образи бажаного, небажаного розвитку подш, спроектоваш на майбутне мрп, страхи, задуми, смисли (концепщю майбутнього ЖШ), а також емо-цшне ставлення до зазначених явищ, або ïхнiх версш, 1'х оцiнку, розумiння 1'х сенсу та настановлення щодо ïx реaлiзaцiï. КВЖ слiд розглядати одночасно як едине цше та як поеднання окремих, хоча й тюно взаемопов'язаних складових системи. В про-цес декомпозицп слiд орiентувaтись саме на суттевi для функцiонувaння та розвитку системи складов^
КВЖ як система уявлень, ощнок, настановлень людини щодо свого життя та здшснення ЖШ е полiaспектним явищем, яке повсякчас змшюючись, з6ерiгaе пе-вну сталють та сaмототожнiсть. КВЖ можна розглядати як сукупшсть настановлень щодо формування та регуляцп свого ЖШ, як емощйно забарвлений, тою чи шшою мiрою смислений комплекс мiркувaнь та переконань щодо власного життя та його проектування. Отже, можна виокремити когштивний, емощйно-ощнний, смисловий, потенщйно-поведшковий аспекти КВЖ.
Когнтивний аспект складаеться з уявлень особистосп про свое життя, долю, ЖШ. Критерiем його розвитку е диференщйовашсть, складшсть, усвiдомленiсть та узгодженiсть зазначених уявлень. Грунтуючись на дослiдженнях когнiтивних структур самосвщомосп [19], можна припустити, що люди формують на основi досвщу узaгaльненi схеми свого життя та ЖШ, а також рiзнi контекстуальш версiï життя, його перiодiв i подiй, що упорядковують i скеровують процес опрацювання iнфор-мацп. Biд узагальнених схем залежить, чи буде людина звертати увагу на певну шформащю, як вона буде ïï структурувати i наскшьки легко буде запам'ятовувати. В особи може бути багато контекстуальных версш свого життя, кожна з яких акце-нтуе свш нaбiр подш. Деяю поди або !х трактування в рiзних вераях життя будуть зб^атись мiж собою, а iншi будуть розрiзнятися.
Те, як людина розглядае власне життя, частково е вщображенням думок значу-щих iнших. Вщтак, когнiтивний аспект КВЖ мiстить також сощально-перцептивну складову, тобто вiдрефлексовaнi суб'ектом уявлення шших людей про його життя, життевий шлях, ощнки важливих подш шшими, а також !х суперечностi, узгодже-нiсть, неузгодженiсть з власними уявленнями людини. Уявлення шдивща про свое життя, як правило, здаються йому переконливими, незалежно вщ того, чи грунту-ються вони на об'ективному знанш чи суб'ективнш думщ, чи е вони вщносно реа-лiстичними чи помилковими.
Характеристики, що ми вживаемо, згадуючи якусь под^, можуть бути лише ча-стково пов'язаш iз загальним баченням життя. Згщно з М. Конвеем, автобiографiчнi спогади мiстять iнформацiю на трьох рiзних рiвнях конкретностi: перюди життя, узагальненi поди, знання, пов'язаш з конкретними подiями (event-specific knowledge) [18]. Як елементи узагальненого образа життя шдивща окремi версп вь дображають, з одного боку, певш, можливо, повторюванi тенденци в подiях ЖШ, а з iншого боку - вибiрковiсть сприйняття шформацп, пов'язану з оцшкою свого життя (зокрема, сприйняття його як вдалого/невдалого, щасливого/нещасливого, сповненого смислом/абсурдного, насиченого щкавими подiями та переживан-нями/бiдного, нецiкавого, цшеспрямованого/безцшьного, успiшного/неуспiшного тощо).
Емоцгйно-оцгнний аспект мютить загальну оцiнку свого життя та частковi оцiнки (перiодiв, подiй). Уявлення шдивща про поди свого життя школи не юнують без-вщносно до емоцiйно забарвлено'1 ïx оцшки. Бачення конкретних подiй може ви-кликати рiзнi емоцп, пов'язанi з '1'хшм прийняттям або осудом. Оцшка життя не е постiйною, вона змшюеться в залежностi вiд обставин. Джерелами формування оцшки подш е не лише ставлення само'1 людини до поди чи життя в цшому, а також часто - 1'х оцшки шшими людьми, '1'хш судження та ставлення. Можна вирiзнити: а) загальну недиференцiйовану оцiнку свого життя i себе як його суб'екта; б) част-кову, яка належить до рiзних подiево-часових аспек^в життя. Ще однiею тдста-вою для виокремлення видiв самооцiнки е адекватшсть. Оцiнки можуть бути вщ-носно реалiстичними або нереалiстичними, неадекватно завищеними чи заниже-ними. Це стосуеться також оцшок подiй та себе як суб'екта життя, автора подп. Якщо оцшка життя - свого життя позитивна, а себе як суб'екта життя - висока (проте враховуе реалп), то вона сприяе життевш впевненост людини, формуючи стшкють до критики. Хто мае значш житг^ досягнення, той не обов'язково ви-соко оцшюе свое життя та себе як його суб'екта, оскшьки уявлення людини про належне або бажане життя можуть суттево вiдрiзнятись вщ фактичних.
G кшька чинникiв, iстотних для формування загально! оцiнки свого життя: рiз-ниця мiж реальним та щеальним або бажаним життям; iнтерiоризацiя сощальних реакцiй на своï рiшення, вчинки, поди та оцшок свого життя значущими шшими; рiвень устшносп в стввщношенш iз iндивiдуальними життевими домаганнями; а також устх певноï справи в контексп самореалiзацiï та смислу життя через здшснення служшня, покликання, справи життя.
Позитивна оцшка життя вщображае позитивне ставлення до нього в цшому, по-вагу до себе як автора низки життевих подш, вщчуття цшносп власного життя. Оцшка особою свого життя, своïх можливостей формувати його е важливим регулятором поведшки, вщ неï залежать життево важливi ршення (вибори), стратегiа-льнi преференцй, переважна орiентацiя на досягнення успiхiв або на уникання не-вдач. З часом оцшки життевих подш, власних вчинюв як суб'екта життя, загалом свого життя та мiри власного авторства в його подiях поряд iз факторами, що ïx сформували, сприяють виникненню життевих домагань. Чинниками останшх е по-зитивнi автобiографiчнi спогади, досвiд переживання успixу, подолання труднощiв та невдач, чи досвщ життевоï безпорадностi. Життевi домагання людини зумовлю-ють характер ïï ршень, ïï активнiсть i певною мiрою продуктивнiсть ïï життя. Оцi-нка подш ЖШ та власних вчинюв виступае необхщною внутрiшньою умовою регуляцп життевоï активностi людини. За допомогою включення оцшки результа^в своеï життевоï активностi до структури мотивацп цiеï активностi, особа здiйснюе безперервне стввщношення своïx можливостей, внутрiшнix психолопчних ресур-сiв з метою та смислом життя.
Смисловий аспект тюно пов'язаний як з когштивним, так i з емоцшно-оцшним; мiстить провщш смисли життя, зокрема спроектованi на майбутне, сенс актуальноï
ситуацп, смисл пройденого життевого шляху, сенси окремих подш життевого шляху, актуальних ршень та проектiв на майбутне. Смисловий аспект залежить вщ контексту життевих обставин i вiд когштивного змiсту картини життевого шляху. Осмислення людиною ïï рiзних вимiрiв життя впливае на емоцшне ставлення до нього, на бачення конкретних подш в зв'язку зi змiною ïx смислу для людини. Дже-релом смислових переживань, уявлень, осмислених знань шдивща про свое життя i ЖШ е його буш^ потреби, духовш пошуки, цiннiснa рефлексiя. Важливе зна-чення мають рiвень оволодшня ним культурними ресурсами, вплив сощокультур-ного оточення, у якому цiннiсно-смисловi знання нормативно фiксуються, зокрема, в мовних значеннях. Чинниками мшливих смислових уявлень шдивща можуть бути також реакцп рiзниx людей на поди його життя, на його життево вaжливi рi-шення та вчинки.
Потенцгйно-поведгнковий аспект формуеться пщ дiею уявлень про життя та ЖШ, ïx оцiнок i смислiв. Виявляеться в настановленнях щодо поведшки, вчинкiв, у прийняттi життево важливих ршень, сaмовизнaченнi, у здшсненш того чи iншого життевого вибору, зумовлених баченням свого життя, його оцшкою та осмислен-ням. Завдяки суб'ективнш ви6iрковостi у стaвленнi людини до свого життя вона здатна коригувати сво! дп вiдповiдно до вимог зовшшшх обставин, свохх фiзичниx i дуxовно-псиxiчниx можливостей. Звичайно люди не завжди поводяться у вщпо-вщносп зi свохми переконаннями та концепщями, зокрема щодо свого життя. Не-рiдко пряме виявлення переконань, безпосередне здшснення ршень та життевого вибору на рiвнi поведiнки модифшуеться вiдповiдно до соцiaльноï ситуацп та обставин, стримуеться внаслщок сором'язливосп, 6оязливостi або нерiшучостi лю-дини.
Окреслеш аспекти в КВЖ е настшьки поеднаними та переплетеними, що, незва-жаючи на ïx знaчущiсть, не уявляеться можливим репрезентувати ïx як певш окре-мiшностi. Тому у виокремленш компонентiв КВЖ як системи ми тдемо дещо ш-шим шляхом. В псиxiчниx явищах вщносну окремiшнiсть та знaчущiсть для функ-цiонувaння явища як цiлiсностi можуть мати складов^ виокремленi на основi кри-терiïв: aктивностi (здiйснюе вплив, агент, чинник) / пасивносп (е об'ектом впливу), а також - внутршносп/ зовшшносп. Прикладом можуть бути ендо- та екзокомпле-кси особистосп, оxaрaктеризовaнi О.Ф. Лазурським. Також в структурi псиxiчного явища е сгаш центрaльнi iнвaрiaнти та периферичнi змшш, тобто змiннiсть/стaлiсть теж може бути критерiем виокремлення складових.
Ендо- та екзокомплекси КЖШ
В КВЖ можна виокремити стшкий iнтенцiйно-смисловий стрижень самотото-жностi як сталий iнвaрiaнт, переважно сталий ендокомплекс та змшну складову -екзокомплекс.
Призначення сталих iнвaрiaнтiв полягае у збереженш сaмототожностi суб'екта життя та забезпеченш визнaченостi свого ЖШ як певноï послiдовностi життевих подш. Роль змшних складових полягае у збагаченш, уточненнi i, за необхщносп, ревiзiï вiдносно стiйкоï системи впорядкованих знань i уявлень людини про свое життя.
Стрижень самототожностг суб'екта (сталий iнвaрiaнт) - носш (провщник) базових iнтенцiй та провiдниx смисшв, слугуе глибинним чинником формування досвщних aвто6iогрaфiчниx структур, проектування майбутнього, визначення актуальних цшей.
Ендокомплекс, що формуеться пщ впливом початково неусвщомлюваного стри-жня сaмототожностi, сприяе проясненню його змюту в мрiяx, проектах, творчих
осяяннях суб'екта як провщних життевих прагнень та смисшв. Ендокомплекс скла-даеться з двох компоненпв, якi ми позначили як досвщний (емоцiйно-досвiдний) та проектувальний (iмажинативно-творчий). Перший щодо другого е переважно суб'ектом ендовзаемодп (взаемодiя в межах ендокомплекса), а другий - об'ектом.
Екзокомплекс КВЖ складаеться з двох компоненпв, яю ми позначили як чутли-вий (чутливо-тзнавальний) та рiшенневий (регулятивний, стратегiальний). Перший е переважно об'ектом взаемодп iз зовнiшнiм свiтом (екзовзаемодп), а другий - суб'ектом.
Ендо- та екзокомпоненти т1сно взаемод^ть мiж собою, тому кожен з них вод-ночас е i суб'ектом i об'ектом:
• чутливий компонент - об'ект екзовзаемодп, суб'ект мезовзаемодп (мезовзаемо-дiя - взаемодiя мiж екзо- та ендокомплексами),
• досвщний компонент - об'ект мезовзаемодп, суб'ект ендовзаемодп,
• проектувальний компонент - об'ект ендовзаемодп, суб'ект мезовзаемодп,
• ршенневий компонент - об'ект мезовзаемодп, суб'ект екзовзаемодп.
Ендокомплекс, що поеднуе два компоненти - досвщний та проектувальний,
здшснюе штроекцш ново'1 шформацп з метою збагачення тзнання та осмислення життя, водночас узгодження нових вражень з попередшм досвщом та проектами на майбутне, пщтримку балансу в системi шляхом внутршньо'' адаптацп ново'1 шформацп за типом асимшяцп, якщо можливо, або за типом акомодацп через певне пе-реформатування самого ендокомплекса (зокрема, через трансформащю актуалiзо-ваних незадоволених та вщстрочених iнтенцiй у проекти на майбутне).
Досвщний ендокомпонент спрямований на штроекщю та, за можливосп, асимь лящю ново'1' шформацп щодо ходу життя з метою збагачення, розширення, погли-блення наявного досвiду (переживання, тзнання та осмислення життя, а також себе як його суб'екта), попри можливу дестабшзащю системи КВЖ (наприклад, рап-тово усвщомлюеться предмет рашше майже неусвщомлювано! потреби, осягаеться смисл подп, виринають болiснi спогади, активiзуються начебто забутi страхи, про-буджуються пристраснi прагнення, переслiдують хворобливi фантазп, пригнiчуе усвiдомлення неможливостi здiйснення мрп, збурюються незадоволенi бажання), до яко'1 може призводити нова iнформацiя у випадках, коли ii неможливо безболь сно асимiлювати та використати для поточного функщонування системи. Слiд вщ-значити, що стан помiрного хаосу не руйнуе систему, а спонукае ii до змш
Проектувальний ендокомпонент спрямований на вщновлення балансу в (лею чи шшою мiрою) дестабшзованш системi через трансформацiю незадоволених та вщстрочених штенцш у фантастичш (фантазми) або реалiстичнi проекти, через сут-теве або несуттеве переформатування життевих задумiв (формування нових проек-тiв, уточнення, корекцiю, трансформацiю вже наявних задумiв, намiрiв, руйну-вання та лшвщащю проектiв, усвiдомлених як безперспективш або безглуздi, тощо).
Екзокомплекс спрямований на взаемодп зi св^ом, зокрема, вiдображення поточно'' ситуацп ЖШ та опрацювання вiдповiдi на ii виклики, отже, екзокомплекс поеднуе два компоненти - чутливо-тзнавальний (забезпечуе «входи» системи) та рь шенневий (забезпечуе «виходи»).
Чутливий (чутливо-тзнавальний) екзокомпонент спрямований на взаемодп iз свiтом, вiдкритий зовнiшнiм чинникам («губка», тобто здатний вбирати в себе св^), який лише умовно можна вважати пасивним об'ектом впливу, забезпечуе сприйнятливють i тзнавальну активнiсть КВЖ у ii взаемодп iз св^ом, спрямований на сприйняття нових вражень, зокрема, вщображення поточного моменту ЖШ, тво-
рення версш aктуaльноï ситуацп, усвiдомлення ïï виклиюв. Характеризуеться ви-6iрково-фiльтрувaльною вщкрипстю новим враженням, що, проникаючи до ендо-комплексу, сприяють усвiдомленню предмета потреби, зародженню мрш, пробу-дженню пристрасних прагнень, формуванню нових проекпв, а також збагаченню, розвитку, корекци або лшвщаци вже наявних проекпв, усвiдомленню можливостей щодо реaлiзaцiï омрiяниx життевих проектiв, загроз наявним досягненням, перешкод на шляху до бажаного тощо.
Ршенневий (регулятивний) компонент спрямований на взаемод^ iз св^ом, зокрема, опрацювання вiдповiдi на виклики поточноï ситуаци (прийняття ршення, опрацювання стратеги його виконання, контроль реaлiзaцiï рiшення тощо) здшс-нення вибору в контекст «регуляци руху», здiйснення життевого шляху та реаль заци життевих проектiв, вiднaйдення на основi тiсноï взаемоди iз ендокомплексом (досвщним та проектувальним компонентами) ефективноï стратеги ïx реaлiзaцiï. Формуеться пщ дiею iншиx складових, виявляеться в здатносп вiдповiдaти на жит-тевi виклики, здiйснювaти ви6iр, визначати цш, спiввiдносити своï можливостi, ко-ординувати свою поведшку в системi взаемин з оточенням. Зовшшньо спрямований, забезпечуе активну позицiю у взаемоди iз свiтом (здiйснення впливу на св^, реaлiзaцiя штенци до зовшшшх перетворень, вщповщних внутрiшнiм). Передбачае складний шструментарш та особливу дiяльнiсть здшснення вибору, прийняття життево важливого ршення. Процес та результат руху внутршнього у зовшшне у психологи позначаеться поняттями «проекцiя», «екстернaлiзaцiя», «екстерiоризa-щя», цi поняття частково вiдо6рaжaють функцюнування рiшенневого компоненту КВЖ. Передуе та супроводжуе розгортання життевоï aктивностi людини, ïï само-випробування, самоствердження, сaмореaлiзaцiю, сприяе емоцiйнiй нaсиченостi життя, переживанням радосп успixу, подолання, перемоги, або прикросп поразки, невдaчi.
Bxiд системи «КВЖ» - це вплив середовища, виникнення суперечностей, про-блемних ситуацш, яю е викликом для суб'екта життя. Виклики ми трактуемо в широкому сена - не лише як труднощ^ загрози, несприятливi для реaлiзaцiï омрiя-ного проекту обставини, a i як шанси, вщкриття «вшон можливостей», тощо, яю також проблематизують суб'екта життя.
Виклики можуть бути переважно таких титв:
• фатальш обставини - руйнують сутшсну цiннiсть людини, руйнують ïï нади i мрiï; фaтaльнi обставини не можна змшити, ïx треба пережити, перетертти, вистояти, вiднaйти новi смисли життя;
• несприятливi обставини - загрози, труднощ^ перешкоди - несуть загрозу життевим цiнностям, значущим проектам, мрiям людини, гальмують ïï сaмореaлiзaцiю, проте можуть бути подолаш за умови мо6iлiзaцiï наявних ресурав, вiднaйдення реaлiстичноï i ефективноï стратеги розв'язання проблеми;
• сприятливi обставини - вщкривають новi можливостi, фaсилiтують реaлiзaцiю омрiяного проекту; вимагають вiд субекта негaйноï мо6iлiзaцiï iнтелектуaльниx ресурсiв, вщнайдення оптимaльноï в нових умовах стратеги використання посталих можливостей, шакше шанс може бути втрачено;
• фортунш обставини - настшьки полегшують i прискорюють здшснення проекпв та мрш, що створюють ïx кризу - необхщшсть вщнайдення нових спрямованих в майбутне смиошв та творення нових надихаючих проекпв. Вихщ системи - це результат дiяльностi КВЖ (вщнайдення смисшв, творення
проекпв, вщнайдення ефективних стратегш формування бажаних подiй тощо) для вщновлення балансу всерединi системи та досягнення вiдносноï узгодженостi iз на-вколишнiм середовищем. Система активно функцюнуе в часовому промiжку мiж
наявним станом та бажаним або належним i розвиваеться за умови взаемодп ïï компонент, аспекпв мiж собою та з навколишнiм св^ом. Взаемодiя, обмiн шфор-мацiею мiж компонентами КВЖ сприяе створенню нових знань, що виникають у системi й не можуть бути отримаш самостшно в кожному компонентi окремо.
Торкаючись питання контролювання суб'ектом реалiзацiï життевих ршень та планiв, доречно зазначити, що його результатившсть буде залежати вщ рiзноманi-тних зовшшшх i внутрiшнix факторiв. До зовшшшх умов належать вимоги соща-льного оточення, сприятливють або несприятливiсть обставин, до внутршшх умов
- 1) стутнь усвiдомлення особи вiдповiдностi здшснюваних планiв свохм потребам, цшностям, смислам, а також вимогам оточення; 2) наявшсть надихаючих взь рщв; 3) наявнiсть мотиву достатньоï сили, який забезпечуе цшеспрямовашсть та наполегливють суб'екта в здiйсненнi певного ршення, плану.
Одним iз важливих питань е питання автономносп в процес здiйснення i регу-ляцп ЖШ. Можливi три стадп: 1) iмпульсивнiсть життевоï активностi, залежнiсть вiд дефщентних чинникiв, недостатнiсть довiльностi; 2) конвенцшнють життевоï активностi - залежнiсть вщ соцiальниx стереотипiв, домiнантниx моделей, орiенто-ванiсть на зовнiшнi норми i думку оточуючих; 3) автономшсть життевоï активностi
- орiентацiя на внутршню автономну систему смислiв i цшностей. Внаслiдок суб'-ективноï значущостi власного життя вс емоцп й оцшки, пов'язаш з вщображенням рiзниx момеппв життя, е дуже сильними i стшкими, а також можуть вмикати ме-xанiзми псиxологiчного захисту, що призводить до викривлення вщображення ре-альних подiй та образу власноï поведiнки в поточнiй ситуацп.
Якщо взаемодiя iз зовнiшнiм часо-просторовим св^ом здiйснюеться через екзокомплекс, то через стрижень самототожносп та ендокомплекс здшснюеться зв'язок iз глибинними та вершинними сферами особистосп, iз позачасовим св^ом архети-пiв та св^ом безсмертних iдей. Завдяки зрiлiй сформованш КВЖ, людина здатна осягнути свое покликання та реалiзовувати його в процеа життевого шляху, здiйс-нюючи вщповщальний вибiр iз врахуванням обставин, проте не пщпорядковую-чись зовшшнш реальностi як абсолюту. Залишаючись вiрною провiдним внутрiш-нiм чинникам, людина постшно осмислюе xiд подiй, вщкривае новi можливостi життездiйснення, ставить новi завдання, виявляе гнучкiсть та винахщливють щодо реалiзацiï своïx задумiв.
Кожний з окреслених компонеппв КВЖ е полiаспектним. Водночас слiд зазначити, що когштивний i потенцiйно-поведiнковий аспекти бшьш виражеш в екзоко-мплека, а емоцiйно-оцiнний та смисловий - в ендокомплекса Якщо звернутись до принцитв, виокремлених З. Фройдом та Ф.Ю. Василюком, то функцiонування ен-докомплексу бiльш пов'язане з принципами бажання (задоволення) та цшносп, а екзокомплексу - з принципами реальносп та воль
КВЖ не е простою сукупшстю складових. Сутг^ зв'язки мiж екзо- та ендоко-мпонентами, ïx аспектами, що визначають штегративш властивостi 1КЖШ, перева-жають над зв'язками цих компонеппв iз тими, яю не входять до зазначеного утворення. Це вирiзняе КВЖ як цшсшсть, особливiстю якоï е неадитивнють. Остання виявляеться в тому, що характеристики КВЖ загалом (а саме: внутршне бачення людиною свого життя, шформацшна основа ïï життевих ршень, проектувальна потуга та ш.) не зводяться до властивостей компонеппв системи. Кожен компонент КВЖ характеризуеться рiзними параметрами, функщями. Однак не компоненти ут-ворюють КВЖ, а навпаки - при ïï аналiзi виявляються компоненти та аспекти системи. Незважаючи на зумовлешсть властивостей КВЖ окремими характеристиками ïï компоненпв та аспекпв, КВЖ не можна прирiвнювати до суми властивостей i функцш ïï складових, оскшьки сукупне функцюнування тiсно пов'язаних ком-понентiв системи сприяе появi ïï якiсно новоï цiлеспрямованостi та особливого при-
значення. Цшеспрямовашсть КВЖ як системи полягае в юнуванш мети, призна-ченш ïï дiяльностi (оргaнiзaцiя суб'ектом свого життя в його часових i смислових вимiрax). Bлaснi цiлi компоненпв КВЖ мають бути узгодженi одна з одною та з призначенням системи.
Biдрiзняючись змютовно один вiд одного, акцентуючи рiзнi грaнi життездшс-нення, в свош iнтегровaнiй полiaспектнiй едностi компоненти забезпечують ефек-тивнiсть КВЖ. Ознаки штеграци компонентiв КВЖ: вiдкритiсть КВЖ новому, гну-чкiсть, врахування реалш, aдaптивнi (або постaдaптивнi) верси подш, життевого шляху в цшому, творчий характер, просощальшсть та конструктивнiсть проекту-вання, спрямовaнiсть проектiв на сaмореaлiзaцiю суб'екта як його усвiдомлене по-кликання, служiння та осягнутий смисл життя, обгрунтоваш ефективнi рiшення та поведiнковi стратеги.
Зрiлa iнтегровaнa концепщя власного життя забезпечуе людиш реалютичшсть бачення життевих обставин, можливостi ефективноï «регуляци руху» життевим шляхом, конструктивнють зaдумiв та проектiв, е провщною передумовою гiдниx вiдповiдей на виклики долi та продуктивного сaмоздiйснення.
Висновки
1. Обгрунтовано доцiльнiсть та актуальшсть дослiдження склaдовоï самосвщо-мостi, ознaченоï нами як «концепцiя власного життя» людини. «Концепщя власного життя» - комплексне псиxобiогрaфiчне утворення, динaмiчнa система житте-здiйснювaльниx настановлень, уявлень особи про свое життя та його поди, про де-термшащю, стратеги здшснення та регуляци життевого шляху, про себе як суб'екта життя, що юнують в усвщомленш та неусвщомлюванш формi, в поеднанш з ïx емо-цiйно забарвленою оцшкою, смислом та життево-стрaтегiaльними настановлен-нями. КВЖ мiстить рiзною мiрою структуровaнi, узaгaльненi, осмисленi уявлення про основш поди життя, спроектовaнi на майбутне образи бажаного, небажаного розвитку подш, вщображення поточного моменту, i ввдграе провщну регулятивну роль в здшсненш суб'ектом життевих ви6орiв, формуванш життевого шляху.
2. КВЖ можна розглядати як систему усвщомлення себе як суб'екта життя, спря-мовану на життездшснення, формування суб'ектом життевого шляху, а також як тдсистему в системi сaмосвiдомостi, що функцюнуе в тiсному зв'язку з шшими пiдсистемaми (зокрема, Я-концепцiею, концепцiею свггу). Як система КВЖ харак-теризуетья: неадитившстю, здaтнiстю до сaмооргaнiзaцiï, змш, розвитку, iерaрxiч-нiстю, цiлеспрямовaнiстю, гнучюстю, aдaптивнiстю, вiдносною стaлiстю-стiйкi-стю, структурно-функцюнальною узгодженiстю, вiдкритiстю, динaмiчнiстю.
3. КВЖ е складним полiaспектним псиxо6iогрaфiчним утворенням. Можна оха-рактеризувати тaкi ïï аспекти: 1) когштивний аспект (уявлення шдивща про пото-чну ситуащю та ïï aктуaльнi виклики, про свое життя в рiзниx модальностях, його подiево-чaсовi характеристики, детермiнaцiйнi зв'язки мiж ними, про себе як суб'екта життя, про осмислешсть, продуктившсть, контрольовaнiсть життя), 2) емоцiйно-оцiнний аспект (ставлення до свого життя, до минулого, сьогодення, май-бутнього, до подш, до себе як суб'екта життя, ïx оцшки, а також оцшки продуктивности контрольованосп життя, задоволеносп життям, реaлiзовaностi), 3) смисло-вий аспект (смисл минулого, сьогодення, майбутнього, смисл i значущють подш, проекпв, життевих сфер, знaчущiсть сaмореaлiзaцiï в тiй чи iншiй сферi), 4) потен-цiйно-поведiнковий аспект (настановлення щодо поведшки, вчинкiв, життевi рь шення, самовизначення та вибори, зумовлеш баченням свого життя, долi та життевого шляху, ïx оцшкою та осмисленням).
4. На основi критерив внутрiшностi/зовнiшностi, активносп/пасивносп, змшно-стi/сталостi виокремлено та охарактеризовано таю складовi КВЖ: стрижень само-тотожностi як сталий iнварiант, ендокомплекс як вщносно сталий та екзокомплекс як переважно змшний. Кожна з окреслених складових КВЖ е полiаспектною. Ког-нiтивний i потенцiйно-поведiнковий аспекти бшьш виражеш в екзокомплексi, а емоцшно-оцшний та смисловий - в ендокомплекса Сформованiсть та iнтегроване функцюнування усix складових КВЖ забезпечуе людин реалiстичнiсть бачення життевих обставин, можливосп ефективноï «регуляци руху» життевим шляхом, конструктившсть життевих задумiв, гiднi вщповвд на виклики долi, е провщною передумовою продуктивного самоздiйснення.
Литература
1. Абульханова К.А., Рубинштейн С.Л. Ретроспектива и перспектива // Проблема субъекта
в психологической науке. М.: Академический проект, 2000. -С. 13-27.
2. Ананьев Б.Г. Человек как объект познания. Л.: Изд-во Ленингр. унта, 1968. 340 с.
3. Анцыферова Л. И. Психологическое учение о человеке: теория Б.Г. Ананьева,
зарубежные концепции, актуальные проблемы // Психологический журнал. 1998. Т. 19. № 1. С. 3-15.
4. Ахмеров Р.А. Субъективная картина жизненного пути в структуре самосознания // В
мире научных открытий. Красноярск: Научно-инновационный центр, 2013. №7.3(43) (Проблемы науки и образования). С. 190-220.
5. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций).
М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 200 с.
6. Ганзен В.А. Системные описания в психологии / В. А. Ганзен. Л. : Изд-во Ленингр.ун-
та, 1984. 176 с.
7. Карпинский К.В. Психология жизненного пути личности: Учеб. пособие. Гродно:
ГрГУ, 2002.
8. Кроник А.А. Субъективная картина жизненного пути как предмет психологического
исследования, диагностики и коррекции: Дис. ... д-ра психол. наук. Москва, ИП РАН, 1994. 71 с.
9. Кузшова С.Б. Феноменолопя саморозвитку в психосощальнш rенезi особистости
суб'ектний тдхщ // Особиспсть у розвитку: психолопчна теорiя i практика: монографiя / за ред. С. Д.Максименка, В. Л. Зливкова, С. Б. Кузшово''. Суми: Вид-во СумДДУ iменi А С. Макаренка, 2015. 430 с. с. 295-318.
10. Кустовська О.В. Методология системного тдходу та наукових дослщжень: Курс лекцш. / О. В. Кустовська. Тернопшь: Економiчна думка. 2005. 124 с.
11. Нуркова В.В., Василевская К.Н. Автобиографическая память в трудной жизненной ситуации: новые феномены // Вопросы психологии. 2003. № 5.
12. Рубинштейн С.Л. Человек и мир. М.: Наука, 1997. 191 с.
13. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. М.: Педагогика, 1989. Т 2. 328 с
14. Чепелева Н.В. Самопроектирование как фактор развития личности// Актуальн проблеми психологи: збiрник наукових праць 1нституту психологи НАПН Укра'ни. Т.2. Психологична герменевтика. Вип. 8. Житомир: вид. ЖДУ iменi I. Франка. 2014. с.4-13.
15. Шарипова М.Ё. Этнокультурные особенности субъективной картины жизненного пути личности // Вестник таджикского национального университета (научный журнал), 9(73). Душанбе: «Сино». 2011. С. 370-373.
16. Шлыкова Ю.Б. Переживание личностью смысла бытия и тип автобиографического текста. Дисс. канд. психол. н., Краснодар, 2006. 168 с.
17. Autobiographical memory: Theoretical and applied perspectives / C.P. Thompson, D.J. Hermann, D. Bruce, J.D. Read, D.G. Payne, M.P. Toglia (Eds.). Mahwah, NJ, 1998.
18. Bandura A. Regulation of cognitive processes through perceived self-efficiacy // Developmental Psychology. 1989. Vol. 25. P. 729-735.
19. Conway M.A., Pleydell-Pearce C.W. The construction of autobiographical memories in the self-memory system // Psychol. Rev. 2000. 107. P. 261-288.
Анотацп та вщомост про автора
Е.В. Завгородняя Концепция собственной жизни как компонент самосознания
Аннотация. Обоснована целесообразность и актуальность исследования составляющей самосознания, обозначенной нами как «концепция собственной жизни» человека. «Концепция собственной жизни» - сложное полиаспектное психобиографическое образование. Охарактеризованы ее когнитивный, эмоционально-оценочный, смысловой и потенциально-поведенческий аспекты. На основе критериев внутреннего/внешнего, активности/пассивности, изменчивости/постоянства выделены и охарактеризованы такие ее составляющие: стержень идентичности как устойчивый стабильный инвариант, относительно устойчивый эндоком-плекс и преимущественно переменный - экзокомплекс. Когнитивный и потенциально-поведенческий аспекты более выражены в экзоком-плексе, а эмоционально-оценочный и смысловой - в эндокомплексе. Зрелая интегрированная концепция собственной жизни обеспечивает реалистичное видение жизненных обстоятельств, эффективную «регуляцию движения» на жизненном пути человека, конструктивность замыслов и проектов, достойные ответы на вызовы судьбы, является ведущей предпосылкой продуктивной самореализации.
Ключевые слова: самосознание, концепция собственной жизни, психобиографическое образование, жизненный путь, стержень идентичности, эндокомплекс, экзокомплекс.
O. Zavhorodnya Conception of own life as a component of self-consciesness
Annotation. Grounded the relevance of research of the psychobiographical phenomenon, labeled by us as person's "concept of own life". Phenomenon "concept of own life" is complex multidimensional, has many aspects. Characterized its cognitive, emotional-evaluative, meaning and potentially-behavioral aspects. On the basis of the criteria of the internal/external, active/passive, variability/sustainability (changeability/constancy) are described the following its components: the core self-identity as a stable invariant, the en-docomplex as a relatively stable and the exocomplex as a mainly variable. Each of the components has many aspects. The cognitive and potentially-behavioral aspects more pronounced in exocomplex and emotional-evaluative
and meaning aspects prevailed in endocomplex. Mature integrated person's "concept of own life" provides a realistic view of life circumstances, an effective "regulation of movement" on the road of life, constructive ideas and projects, appropriate (worthy) response to the challenges of fate, is a leading necessary condition (prerequisite) for productive self-realization.
Keywords: self-awareness, psychobiographical formation, way of life, concept of own life, core self-identity, endocomplex, exocomplex
Завгородня Олена, доктор психол. наук Завгородняя Елена, доктор психол. наук Zavhorodnya Olena, Doctor of psychol. sciences zolen58@mail.ru
