CC BY
37
УДК 336.5
ОСНОВН1 АСПЕКТИ СИСТЕМНОГО П1ДХОДУ В ПРОЦЕС1 Ф1НАНСУВАННЯ СОЦ1АЛЬНО1 СФЕРИ
Гордей О.Д.
Предмет досл'/дження. Предметом досл1дження виступають економ1чн1 в1дносини, як виникають п1д час трансформац1йних змн процесу фнансування социально}' сфери, враховуючи основн принципи та постулати системного подходу.
Мета роботи - видлення проритету пдвищення р1вня життя населення, зокрема в процес фнансування соц1ально}' сфери, при розробц довгостроково}' стратеги соц1ально-економ1чного розвитку крани.
Методи та методолог'/я досл'/дження. Методолог1чну \ теоретичну основу досл1дження становлять фундаментальн пращ зарубжних \ втчизняних учених. Застосовано метод системного анал1зу, ¡ндукцП' та дедукц}' тощо.
Результати роботи. Процес фнансування социально}' сфери мае складну структуру \ включае в себе функц1онування галузей, орган1зац1й та пдприемств з метою безпосереднього финансового забезпечення освти, науки, культури, охорони здоров'я, социального забезпечення, ф1зично}' культури \ спорту, громадського харчування, транспорту та зв'язку. Адже вони взаемопов'язан м1ж собою, \ при необх1дност1 }х можна представити як Ыдсистеми загально}' системи, що визначають споаб \ р1вень життя населення. В1дпов1дно, змст системного подходу полягае в комплексному, системно-структурному анал1з1, щлюному розгляд1 тих або ¡нших складних систем, у висв1тленн1 }х р1зних аспект1в. Системний п1дх1д замсть ¡нтуГтивних ршень, заснований на досв1д1 й здоровому глузд¡, передбачае використання численних традиц1йних та нов1тн1х метод1в яюсних та юльюсних оценок. При системному подход! вс1 локальн щл! \ завдання пдкоряються загальнй юнцевй мет\ - вдосконаленню, пдвищенню ефективност1 функц1онування системи. I чим складнша система, тим бльший ефект в1д застосування системного подходу при и досл1дженн1. Це значною м1рою в1дноситься \ до досл1дження процесу фнансування социально}' сфери.
Галузь застосування результате. Результати досл1дження можуть бути використан в таких галузях наукових знань як фнанси, грош\ та кредит, соц1олог1я, галузь социально}' сфери, що дозволить використовуючи системний п1дх1д пдвищити р1вень життя населення в процес вибору самих оптимальних напрям1в фнансування складових социально}' сфери.
Висновки. Необх1днють застосування системного подходу в процес фнансування социально}' сфери вимагае використання комплексного подходу до створення ц1люного механизму державного регулювання р1вня життя населення у сфер\ його финансового забезпечення. Комплексний п1дх1д при розробц) основних державних програм \ програм пдвищення р1вня життя населення, фактично, властивий социально ор1ентован1й ринковй економ1ц1, направленй на людину. У новому методолог1чному подход! принцип комплексной передбачае узгодженсть завдань Ыдвищення р1вня життя населення ¡з загальними макроеконом1чними напрямами соц1ально-економ1чного розвитку крани, оскльки тльки на стадп опрацьовування загальних напрям1в державного розвитку можна закласти, з одного боку, д1ев1 заходи щодо зростання р1вня життя (зростання доход1в \ зменшення }х диференцац}, утримання безробття в социально допустимих межах, зниження смертност1, полпшення здоров'я та ¡н.), з ¡ншого - пдвищити ефективнсть процесу фнансування соц1ально}' сфери.
Ключов'1 слова: системний п1дх1д, системний аналз, принципи, соц1альна сфера, фнансування, р1вень життя населення, соц1альна нер1внють, б1днють, економ1чне зростання, сфери суспльного життя.
ОСНОВНЫЕ АСПЕКТЫ СИСТЕМНОГО ПОДХОДА В ПРОЦЕССЕ ФИНАНСИРОВАНИЯ СОЦИАЛЬНОЙ СФЕРЫ
Гордей О.Д.
Предмет исследования. Предметом исследования выступают экономические отношения, которые возникают в процессе трансформационных изменений финансирования социальной сферы, учитывая основные принципы и постулаты системного подхода.
Цель работы - выделение приоритета повышение уровня жизни населения, в частности в процессе финансирования социальной сферы, при разработке долгосрочной стратегии социально - экономического развития страны.
Методы и методология исследования. Методологическую и теоретическую основу исследования составляют фундаментальные труды зарубежных и отечественных ученых. Применен метод системного анализа, индукции и дедукции и др.
Результаты работы. Процесс финансирования социальной сферы имеет сложную структуру и включает в себя функционирование отраслей, организаций и предприятий с целью непосредственного финансового обеспечения образования, науки, культуры, здравоохранения, социального обеспечения, физической культуры и спорта, общественного питания, транспорта и связи. Ведь они взаимосвязаны между собой, и при необходимости их можно представить, как подсистемы общей системы, определяющие способ и уровень жизни населения. Соответственно, смысл системного подхода заключается в комплексном, системно-структурном анализе, целостном рассмотрении тех или иных сложных систем, в освещении их различных аспектов. Системный подход, в отличие от интуитивных решений, основан на опыте и здравом смысле, предполагает использование многочисленных традиционных и новейших методов качественных и количественных оценок. При системном подходе все локальные цели и задачи подчиняются общей конечной цели - совершенствованию, повышению эффективности функционирования системы. И чем сложнее система, тем больший эффект от применения системного подхода при ее исследовании. Это в значительной мере относится и к исследованию процесса финансирования социальной сферы.
Область применения результатов. Результаты исследования могут быть использованы в таких областях научных знаний как финансы, деньги и кредит, социология, отрасль социальной сферы, что позволит используя системный подход повысить уровень жизни населения в процессе выбора самых оптимальных направлений финансирования составляющих социальной сферы.
Выводы. Необходимость применения системного подхода в процессе финансирования социальной сферы требует использования комплексного подхода к созданию целостного механизма государственного регулирования уровня жизни населения в сфере его финансового обеспечения. Комплексный подход при разработке основных государственных программ и программ повышения уровня жизни населения, фактически, свойственный социально ориентированной рыночной экономике, направленной на человека. В новом методологическом подходе принцип комплексности предусматривает согласованность задач повышения уровня жизни населения с общими макроэкономическими направлениями социально-экономического развития страны, поскольку только на стадии разработки общих направлений государственного развития можно заложить, с одной стороны, действенные меры по росту уровня жизни (рост доходов и уменьшение их дифференциации, удержание безработицы в социально допустимых пределах, снижение смертности, улучшение здоровья и др.), с другой - повысить эффективность процесса финансирования социальной сферы.
Ключевые слова: системный подход, системный анализ, принципы, социальная сфера, финансирование, уровень жизни населения, социальное неравенство, бедность, экономический рост, сферы общественной жизни.
© Гордей О .Д., 2014
Економлчний вюник уыверситету | Випуск № 22/1
213
MAIN ASPECTS SYSTEMS APPROACH IN THE FINANCING OF SOCIAL SPHERE
Hordei O.D.
Purpose. The subject of research is the economic relations that arise in the process of transformational change financing social services, including basic principles and postulates of the systems approach. Objective was a selection priority improving the living standards of the population, in particular the financing of the social sphere. This should be consider when developing a long-term strategy for socio - economic development of the country.
Methodology. Methodological and theoretical basis of the study constitute the fundamental works of foreign and domestic scientists. The method of system analysis, induction and deduction, etc.
Results. The financing of the social sphere has a complicated structure. It includes the operation of industries, organizations and enterprises to direct financial support of education, science, culture, health, social security, physical culture and sports, catering, transport and communications. They are interconnected. They can provide, if necessary, as a subsystem of the overall system, and determine how the standard of living of the population. Correspondingly, the meaning of a systems approach is a comprehensive, systemic-structural analysis, a holistic consideration of various complex systems in light of their different aspects. Systematic approach based on experience and common sense in contrast to intuitive decisions. It involves the use of many traditional and emerging methods of qualitative and quantitative evaluations. The system approach all local goals and objectives are subject to the common ultimate goal - to improve, improve the functioning of the system. The more complex the system, the greater the effect of the systematic approach to its study. This also applies to the study of the financing of the social sphere.
Practical implications. The results can used in areas such as finance scientific knowledge, money and credit, sociology, social sphere. This will improve the standard of living of the population in the process of selecting the most optimal directions financing social components using a systematic approach.
Conclusions. Coherent system of state regulation of the standard of living requires a systematic approach in the financing of the social sphere. An integrated approach to the development of major public programs and improve living standards have inherent socially oriented market economy, directed at an individual. Principle of complexity provides consistency problems raise living standards with the overall macroeconomic trends of socio-economic development of the country in a new methodological approach. Only at the stage of developing common areas of national development can be laid on the one hand, effective measures to increase the standard of living (income growth and reducing their differentiation, maintaining unemployment in the social margins, reduced mortality, improved health, etc.), on the other - to increase efficiency of social expenditure.
Key words: system approach, system analysis, principles, social, finance, living standards, social inequality, poverty, economic growth, spheres of social life.
Вступ. В УкраТн значна со^алына диференщащя населення е наслщком, перш за все, системних чинниюв. Вона породжуеться недосконалютю процесу фЫансування со^алыноТ сфери. Як правило, бщы верстви населення в основному не мають у своему розпорядженн н особових, н со^алыних, н матерiалыних ресурав для подолання бщносп i вбачаюты основною причиною - неефективну фЫансову та сощалыну полiтику держави. 1нша частина - багат - не спроможн здмснювати перерозподт багатства у со^алыно корисн сфери сусптыного життя. Дмсно, продуктивн навички, ефективна економiчна поведЫка формуютыся ттыки в умовах порядку, повноцЫноТ економки i потребуюты багато часу. Вщповщно скорочення кшыкост бщних та збтышення середныого класу в УкраТн залежиты, перш за все, вщ позитивних змЫ у соцалышй сферi й економц а не вщ змЫ у характерi i поведЫц людей. Завдання держави вбачаетыся у створены стабтыних умов соцiалыно-економiчного розвитку, що дозволиты реа^зовувати Ыдивщуалыы можливосп подолання сощалыноТ нерiвностi.
Ступшь дослщження дано! проблеми вченими. Вивченню системного пщходу присвячен пращ таких вщомих вчених як М. Борна, К. БоулдЫга, Г. Гегеля, Е. Ласла та Ы. Питаннями сощалыного розвитку займалися Д. 1стон, А. Кетле, Е. Лiбанова, В. Мандибура, В. ТропЫа. Однак залишаетыся не вивченим системний пщхщ в процесi фiнансування сощалыноТ сфери.
Предмет дослiдження. Економiчнi вщносини, якi виникаюты пiд час трансформацмних змiн процесу фiнансування соцiалыноТ сфери, враховуючи основнi принципи та постулати системного пщходу.
Мета до^дження. Видтення прiоритету пiдвищення рiвня життя населення, зокрема в процес фiнансування сощалыноТ сфери, при розробцi довгостроковоТ стратеги соцiалыно-економiчного розвитку краТни. Саме виходячи iз зазначеноТ мети, слiд визначити цл завдання i нацiоналынi прюритети соцiалыно-економiчного розвитку вiдносно параметрiв економiчного зростання враховуючи системний пiдхiд, що дае найбтыший ефект при виршены соцiалыно-економiчних завданы.
Завдання дослiдження. Мета дослщження зумовила постановку i виршення таких завданы:
- визначити сутнюты системного пiдходу;
- виокремити основы принципи процесу фЫансування соцiапыноТ сфери;
- охарактеризувати значнi недолiки процесу фЫансування соцiалыноТ сфери;
- виявити основы напрями пщвищення рiвня життя населення в умовах покращення фЫансування соцiалыноТ сфери.
Методи та методолопя дослiдження. Методологiчну i теоретичну основу доо^дження становляты фундаментапынi працi
зарубiжних i вiтчизняних учених. Застосовано метод системного аналiзу, iндукцiТ та дедукцп тощо.
Постановка проблеми. Застосування системного пщходу в процес фiнансування сощалыноТ сфери дозволяе розкрити складний взаемозв'язок численних та рiзноманiтних проблем життедiялыностi людини, встановити Тх природу i характер суперечностей та виробити й обфунтувати найбiлыш ефективну стратегiю його формування. Застосування системного пщходу забезпечуе досконале i цшюне вивчення рiзних аспектiв, складових, елементiв единого об'екта. Процес фiнансування соцiалыноТ сфери мае складну структуру i включае в себе дiялынiсты галузей, органiзацiй та пщприемств з метою безпосередныого фЫансового забезпечення освiти, науки, кулытури, охорони здоров'я, сощалыного забезпечення, фiзичноТ кулытури i спорту, громадсыкого харчування, транспорту та зв'язку. Адже вони взаемопов'язан мiж собою, i при необхщносп Тх можна представити як пщсистеми загалыноТ системи, що визначаюты споаб i рiвены життя населення.
Результати дослщження. Системний пщхщ - це принцип дослщження, при якому розглядаетыся система в цтому, а не ТТ окремi пiдсистеми. Його завданням е оптимiзацiя системи в цтому, а не покращання ефективностi пщсистем, що входяты до неТ. Удосконалюючи систему, шукаюты причини вiдхилены у межах щеТ системи, не вважаючи за потрiбне Тх розширити. Коли визначаетыся мета приведення системи до норми, первинн передумови i цл що лежаты в основi проекту щеТ системи, пiд сумнiв не берутыся, хоча вони можуты бути неправилыними i застарiлими. При системному пiдходi ситуацiя зворотна: як правило, на початку утворення системи розглядаюты можливiсты iснування проекту та конф^ращю системи, намагаючисы усунути законодавчi i територiалынi бар'ери, щоб запобiгти дм побiчних ефектiв.
Деякi iдеТ, на яких базуютыся теорiТ систем, зус^чаютыся в роботах нiмецыкого фiлософа Георга Втыгелыма Фрiдрiха Гегеля (1770-1831) та зводятыся до такого:
1. Цте е щосы бiлыше, нiж сума частин.
2. Цте визначае природу частин.
3. Частини не можуть бути ni3HaHi при розгг^ ïx поза цiлим.
4. Частини перебувають у постiйному взаемозв'язку i взаемозалежност [1, р. 11].
Американський економют Кеннет Еварт БоулдЫг (1910-1993) наводить п'ять рiзниx рiвнiв вивчення й оцiнки систем [2]:
1. Емтричний рiвень, коли знання набувають лише в результатi безпосереднього спостереження.
2. Рiвень, на якому можливо будувати системи, втiлюючи формалы-ii символи, проекти й iнструкцiï в ïx фiзичнi реалiï.
3. Рiвень, на якому знань вже достатньо для попередньо!' розробки проекту.
4. Теоретичний рiвень знань, що характеризуеться сптьнютю побудов. Побудова теоретичних систем на основi вивчення емпiричниx фак^в дозволяе постулювати закони, що належать до ютотних властивостей системи.
5. На останньому рiвнi створюеться «система теоретичних систем». Цей рiвень мав на увазi угорський вчений, Ущатор створення Мiжнародноï академп системних дос^джень Ервiн Ласло (1932 р.н.), коли говорив про теоретигав загальних теорм систем, яга намагаються класифiкувати загальн теорiï систем, знайти загальнi характеристики i таким чином побудувати загальну теорю бiльш високого рiвня, тобто загальну теорю загальних теорм. Вона буде метатеорiею загальних теорiй систем [3, р. 36].
Таким чином, змют системного пщходу полягае в комплексному, системно-структурному аналiзi, цтюному розглядi тих або iншиx складних систем, у висв^лены ïx рiзниx аспекпв. Системний пiдxiд замiсть iнтуïтивниx ршень, заснованих на досвiдi й здоровому глузд^ передбачае використання численних традицмних та новiтнix методiв якiсниx та ктькюних оцiнок. При системному пiдxодi всi локальнi цiлi i завдання пщкоряються загальнiй кiнцевiй метi - вдосконаленню, пiдвищенню ефективностi функцiонування системи. I чим складнша система, тим бтьший ефект вiд застосування системного пщходу при ïï дослiдженнi. Це значною мiрою вiдноситься i до дослщження процесу фЫансування соцiальноï сфери.
Разом з тим системний пщхщ i системний аналiз - це рiзнi науковi категорiï. Системний пщхщ е вщносно системних аналiтичниx дослщжень своерiдною базою iдей, визначаючи концептуальнi засади таких дослiджень. У свою чергу, системний аналiз не просто «реалiзуе» iдеï i концепцiï системного пщходу, а наповнюе ïx конкретним змютом i надiляе вiдповiдною Ытерпретащею. Одночасний розвиток цих наукових напрямiв вiдбуваеться через вирiшення дiалектичного протирiччя «загальне - часткове», таке, що веде до ïx взаемного доповнення [4, с. 359].
Видтимо основы принципи (сукупнють фак^в, якi визначають вiдомi точки зору), на яких мае базуватися процес фЫансування соцiальноï сфери, виходячи iз системного пщходу:
1. Подтьнють - тобто об'ект, що вивчаеться, розчленовуеться, якщо юнуе можливiсть видiлити в ньому фксоване число елементiв (вiд лат. elementum - стиxiя) - самостiйну частину, яка е основою чого-небудь, наприклад системи або множини. Елементи i пщсистеми називаються узагальненим термЫом «компоненти» [5] (вiд лат. componens, родовий вщмЫок componentis - складова; складова частина, елемент чогось).
Подiльнiсть - це наявнють бiльш-менш стiйкиx зв'язгав (взаемозв'язкiв мiж елементами системи, цЫносп, що перевершують за своею силою зв'язки (вщносини) цих елемен^в з елементами, що не входять у дану систему). Таким чином, елемент системи - це реальний об'ект, який можна, якщо е необхщнють i можливють, розкрити та зобразити у виглядi складноï системи. Отже, процес фЫансування соцiальноï сфери можна уявити як складну систему, яка як елементи включае Ыил системи та пщсистеми.
2. Однорщнють (монолiтнiсть) - iсторично е основним принципом системи. Формальний змiст його полягае в тому, що об'ект, який складаеться з дектькох видiлениx частин, мае однорщнють, якщо:
а) у ньому в результат взаемодп частин утворюеться нова якiсть (загальносистемна властивють), вiдсутня у кожного компонента окремо;
б) кожна складова набувае Ыших якостей (системы властивост компонентiв) порiвняно з якостями, властивими цим самим частинам поза даним об'ектом.
Отже, однорщнють визначае наявнють Ытегративних властивостей (якостей), притаманних системi в цтому, але не юнуючих у и елементах окремо. У будь-яких системах мiж елементами юнують тi або iншi зв'язки (вщносини), при цьому з системних позицм визначаються не будь-яга зв'язки, а ттьки iстотнi, якi розкривають Ытеграцмы властивостi системи. Саме Ытеграцмы властивостi вiдрiзняють систему вiд простого конгломерату i видтяють систему у виглядi цiлiсного утворення з навколишнього середовища. Iнтеграцiйнi властивостi системи зумовлюе той факт, що властивють системи, незважаючи на залежнють вщ властивостей елеменлв, не визначаеться ними повнютю. З цього випливае, що проста сукупнють елемен^в i зв'язкiв мiж ними ще не е системою i тому, виокремлюючи окремi частини (елементи) системи i вивчаючи кожну з них окремо, не можна тзнати вс властивост добре органiзованоï системи в цiлому. Iнтеграцiйна властивють (якють) - це те нове, що формуеться при узгодженм взаемодп об'еднаних у структуру елемен^в i чим елементи до цього не володти.
3. Емерджентнють - тюно пов'язана з принципом однорiдностi (вщ англ. emergence - виникнення, поява нового). Емерджентнютю називаеться виникнення нових зв'язгав i властивостей при об'еднанн елементiв у пiдсистеми, пiдсистем у систему. Базисом цього явища е накопичення та посилення одних властивостей компонен^в одночасно з ывелюванням, ослабленням Ыших властивостей за рахунок ïx взаемодп. Як синоым даного поняття Ыколи вживають «системний ефект».
4. Залежнють (пропорцмнють, пов'язанють) - розглядаеться як принцип, що свщчить про цтюы властивостi об'екта, що вивчаеться, i особливi властивостi його частин формуються за рахунок мiжкомпонентниx (внутрiшньорiвневиx i мiжрiвневиx) вiдносин, зв'язкiв i взаемодм. Взаемозв'язки - загальнонаукове поняття, що використовуеться в системному аналiзi для зв'язку одного елемента системи з Ышим. Зв'язок е загальнонауковим поняттям, що трактуеться в системному аналiзi як комунiкацiйний канал або споаб, за допомогою якого реа^зуються взаемодп мiж елементами. Взаемодiя (взаемна дiя) -результативний процес перемщення речовини, енергiï й iнформацiï мiж елементами. Можна сказати, що системний аналiз - це наука про мiжсистемнi i внутрiшньосистемнi зв'язки, взаемодп i вщносини, а також про ïx вплив на ефективнють i якють функцюнування системи. Саме ц зв'язки розглядаються в процес фЫансування соцiальноï сфери.
5. Цiлiснiсть - неадитивнють (вiд лат. additivus - additio додавати) як принцип системи виявляеться в тому, що властивост об'екта, що вивчаеться, неможливо звести до властивостей його частин, а також вивести лише з них. З одного боку, система -це цтюне утворення i являе собою цтюну сукупнють елеменлв, а з Ышого - у системi ч^ко можна видтити ïï елементи (цтюы об'екти). Для системи основною е ознака цтюносп, тобто вона розглядаеться як едине цте, така, що складаеться з взаемодючих або взаемопов'язаних частин (елемен^в), часто рiзноякiсниx, але сумiсниx.
Цей принцип можна Ытерпретувати за допомогою наступноï властивостк якщо об'ект, що вивчаеться, являе собою в даному доо^джены систему, то при будь-якому способi роздтення такого об'екта на частини неможливо виявити його цтюы властивостi.
6. Цтеспрямованють, що зумовлюе орiентацiю системи у своему розвитку на ефективне виршення завдань, проблем з метою пщвищення рiвня життя населення та його фЫансового забезпечення. Цтеспрямованють системи характеризуеться здатнютю самоспйно формувати ц^ i, зокрема, планувати свою поведЫку залежно вiд обставин, зовнiшнix та внутршых
факторiв, соцГалыно-економГчною ситуацieю в KpaïHi. Система володie певною сукупнiстю цiнностей, на ochobî якоТ самостiйно формуе послiдовнiсты цтей, причому подалышi цiлi висуваютыся i уточнюютыся залежно вiд досягнення попередых.
Скпадовi елементи соцiалыноï сфери е адаптивними, тобто можуты пристосовуватися як до зовышныого середовища, так i до змЫ усерединi самих себе. Наявнюты загалыностi адаптацiï одночасно е свщченням того, що всiм системам, незважаючи на ïx численнi й ¡стотн вiдмiнностi, властива, як мУмум, одна спiлына цiлыова стратегiчна риса - прагнення до самозбереження. Однак слщ зазначити, що самозбереження можливе ттыки за умови розвитку з урахуванням впливу «змЫних» факторiв. Тобто буды-яка система не тiлыки самозбер^аетыся, але й еволюцiонуе, адже без внутршныо'!' активностi жодний розвиток неможливий.
Крiм того, процес фiнансування соцiалыноï сфери, як зазначалося вище, е цтеспрямованим, тобто не тiлыки адаптуетыся до умов iснування, але й еде» вщповщно до чiтко визначеноï мети чи перспективи, основнi параметри якоï визначаютыся державною стратегiею розвитку. Водночас даний процес не е жорстко зумовленим у свош реалiзацiï основних напрямiв дiялыностi, оскiлыки прагнення до неухилыного виконання оптималыних параметрiв плану може призвести (i часто призводиты) не до збереження i розвитку соцiалыноï сфери, а до ïï нестiйкостi. Нестiйкiсты виявляетыся в тому, що, вичерпавши, наприклад, необхщн для розвитку ресурси, система стогты перед дилемою: або змiнювати параметри (тим самим визнавши ïx неоптималыними), або знаходити додатковi ресурси. У першому випадку система набувае de facto рис нецтеспрямованок У другому - така система стае агресивною вiдносно середовища, у якого вона вимушена «запозичувати» обмеженi ресурси, що призводиты до конфлктних ситуацiй, резулытат яких важко передбачити.
Характерною ознакою цiлеспрямованоï системи е вiдносна сшгасты ïï структури i функцiонування, виходячи iз заданоï цiлыовоï динамiки. Така система вимушена змЫювати своï цл пiд тиском зовнiшнix чинникiв, але з появою новоï мети в нм не вiдбуваетыся суттевих зрушены у структурi i закладених раыше принципах функцiонування. Гнучка корекцiя цтей поведiнки дозволяе системi зберiгати свою життедiялынiсты в достатныо широкому дiапазонi зовнiшнix i внутрiшнix збурены. Кризи, яга ¡нколи супроводжуюты розвиток цiлеспрямованоï системи, виникаюты переважно через нездатнюты (або небажання) органiв ïï управлЫня проводити «м'яку» реформу внутрiшныосистемниx вщносин i змiнювати традицiйнi критерп ухвалення управлiнсыкиx рiшены.
Поеднання адаптивних i цтеспрямованих рис у процесi фЫансування соцiалыноï сфери необxiдно також розглядати з точки зору ïï самооргаызацп. Самооргаызащя такоï системи е концептуалыно заданою домiнантою внутрiшныого розвитку, яка переважае над зовыцУми чинниками. Алытернативою самоорганiзацiï е так звана концеп^я зумовленостi, заснована на уявленнi про те, що все, що вщбуваетыся, чим-небуды спричинене [6, с. 359]. При системному пiдxодi «зумовленiсты у розвитку обумовлена тим, що буды-яка система е частиною надсистеми, яка може визначати ц^ i характер руху сво^х частин» [7, с. 130].
Виходячи з постула^в системного пщходу у процесi фiнансування соцiалыноï сфери спостерiгаетыся як зумовленiсты, так i самостмнюты. Проте положення обох концепцм можна об'еднати таким чином, щоб вони доповнювали, а не суперечили одна однм шляхом визначення причинно-наслщкових зв'язкiв. Зокрема, лауреат Нобелiвсыкоï премiï з фiзики 1954 року Макс Борн (1882-1970) у 1949 роц визначив три основнi ппотези, за допомогою яких визначаетыся причиннюты [8]:
1. Причиннiсты постулюе, що ¡снуюты закони, за якими виявлення сутност «B» певного класу залежиты вiд виявлення сутностi «A» ¡ншого класу, де слово «сутнiсты» означае буды-який фiзичний об'ект, явище, ситуа^ю чи подiю. «А» називаюты причиною, «B» - наслiдком.
2. Передування у час передбачае, що причина завжди вiдбуваетыся ранiше або принайми одночасно iз наслiдком.
3. Сумiжнiсты означае, що причина й наслщок повиннi бути або в просторовому контакту або пов'язанi рядом посереднигав, якi перебуваюты у контактi.
КрГм того, у соцiалынiй сферi проявляетыся самоорганiзацiя. З точки зору методологи, самооргаызащя [9] зводитыся в ранг методолопчного принципу, що прийшов на змЫу кiбернетичному погляду на вивчення систем i процеав, що вщбуваютыся в них. Характерною рисою самооргаызацп як методологiчного принципу е синергетика [10, с. 76]. Синергетика (вщ грец. auv -спiлыно i грец. epyoç - дiючий) - мiждисциплiнарний напрям наукових дослiджены, завданням якого е вивчення природних явищ i процеав на основi принцитв самооргаызацп систем (що складаютыся з пщсистем) [11, с. 28-29].
Отже, розвиток систем вщбуваетыся пщ дiею двох груп чинникiв - внутршых i зовнiшнix. Внутрiшнi чинники е ыщо iнше, як самоорганiзацiя, властива буды-яш системi, а зовнiшнi чинники виступаюты як обмеження на можливюты ïï конкретних проявiв.
Слiд зазначити, що система - це мiждисциплiнарна, загалынонаукова категорiя, ïï складнiсты, багатограннюты та iн. залежаты вiд ïï особливостей. На вщмЫу, наприклад, вщ «теxнiчниx» систем, економiчнi i со^алыы вiдрiзняютыся здебiлышого складнiстю суспiлыниx вщносин, мехаызму ïx функцiонування. Вiдповiдно за характером розвитку видтяюты екстенсивнi й ¡нтенсивн структури. Для економiчниx систем з екстенсивною структурою характерне зростання кшыкост зв'язгав, вiдносин i взаемодм мiж компонентами без збiлышення якостк У систем з iнтенсивною структурою в xодi розвитку спостерiгаетыся якюна змiна зв'язкiв, вiдносин i взаемодм. Пiдвищуетыся iнтенсивнiсты взаемодiй, заглиблюетыся характер вщносин, збтышуетыся пропускна спроможнiсты комункацмних каналiв тощо.
Для складноï системи характерна безлiч локалыних сфер слабко^ стiйкостi: чим складнiше система, тим бтыше у неï локалыних сфер слабко^ стiйкостi i тим слабша стiйкiсты у кожнiй з них. Стиxiя складних систем - розвиток (рух), тобто постiйне перемiщення з однiеï сфери слабкоï стiйкостi в ¡ншу пiд дiею зовнiшнix i внутршых чинникiв. При тривалому застоï складна система втрачае здатнiсты до адаптацп, в нiй посилюютыся Ыерцмы складовi i вона стае неспроможною усувати наслщки однiеï флуктуацiï, що збурюе, до виникнення Ышок У резулытат система починае все менш ефективно виконувати свою основну функцю вiдбуваетыся ïï поступове руйнування [12, p. 96-111]. Прост системи характеризуются однiею сферою силыноï стiйкостi, в ягай i вiдбуваетыся ïx розвиток (рух). Динамка простих систем полягае у перюдичних вщхиленнях вiд точки рiвноваги пiд дiею збурены i поверне—i у початковий стан пщ дiею сил «тяжiння». Якщо не вщбуваетыся катастрофи (руйнування у резулытат одноразовоï зовнiшныоï дм), то вони встигаюты лiквiдовувати наслiдки однiеï флуктуацп до виникнення iншоï, а тому не накопичуюты руйывних чиннигав. Однак, з ¡ншого боку, прост системи можуты мати меншу сшкюты за рахунок вщсутност додаткових елементiв системи, яга б виконували превентивн функцп щодо fliï негативних зовыцУх чиннигав впливу.
З погляду поведiнки розрГзняюты також системи, що не розвиваютыся (стабiлынi) i що розвиваютыся. З оста—ix видтяюты тГ, що самооргаызуютыся та саморозвиваютыся. Тобто проявляетыся оргаызованюты (органiзацiя) систем, що розвиваютыся.
Системоутворюючими чинниками е: число елеменлв системи; число ¡стотних зв'язгав, як може мати елемент; число системоважливих властивостей елемента. ОргашзацГя виникае у тому випадку, коли мГж деякими початковими об'ектами (явищами) виникаюты закономГрн стмга зв'язки та/або вщносини, що актуалГзуюты певн властивост елементГв i обмежуюты mini ïx властивостг ОрганГзацГя пов'язана з упорядкованютю i узгодженютю функцюнування автономних частин системи i виявляетыся, перш за все, у зниженн ентропи (мГра невизначеност iнформацiï) порГвняно з ентропГею системоформуючих чиннигав. Оргаызац1я виявляетыся у структурних особливостях системи, складности здатност збереження системи i ïï розвитку.
З погляду системного пщходу буды-яка сучасна держава являе собою складну систему, що саморозвиваетыся, певним чином орГентуючисы на «своï» ¡нтереси. Водночас не збГгаютыся з ¡нтересами людей, як проживаюты у тагай державГ
(особистими, економiчними, соцiaльними, господарськими, культурними та жшими). Для ïx збалансування мae бути об^кт, який стане представником i носieм iнтересiв держави або системи в цтому, а не ттьки своТх власних iнтересiв. Саме сощальна сфера e тим об'eктом, за допомогою якого держава може впроваджувати комплексы заходи щодо збереження юнуючого рiвня життя та забезпечення його постмного подальшого зростання в ринкових умовах господарювання, дотримуючи стратепчних штереав розвитку.
Mожнa погодитися з тим, що економiчнa вигода вiдiгрaвaпa i вiдiгрae важливу роль у вчинках людини i сусптьства в цтому. Ще у XIX столiттi бельпйський визначний вчений Адольф Кетле (1796-1874) встановив, що аналопчно законам фiзики iснують об'eктивнi соцiaльнi закони, яга працюють i при виявленн громaдськоï думки населення з будь-якого питання на основi представлених статистичних даних [13].
Нaспрaвдi процес фiнaнсувaння соцiaльноï сфери може бути описаний в динaмiчниx термiнax, а процеси, що вщбуваються в ньому, зовнi можуть бути iнтерпретовaнi як безперервний i лсно пов'язаний потiк дiй окремих елемен^в системи. Згiдно з поглядами американського полiтологa Девiдa 1стона (1917 р.н.), соцiaльнa система виглядae «як всеосяжний i вiчний процес перетворень» [14, р. 182]. Вiдповiдно i сощальна сфера перебувae пiд впливом фaкторiв двох типiв: зсередини сусптьства (ендогены) i ззовнi його (екзогены). Разом цi фактори створюють нав^лии^ середовище системи. Дану систему можна визначити як взaeмодiю елементiв, за допомогою яких у суспiльство вводиться певна система цжностей i за сприянням яких члеыв суспiльствa спонукають взяти цю систему цiнностей за норму поведжки. Життeздaтнiсть системи можна зрозумiти, розглядаючи ïï як вщкриту систему, яка реaгуe на збурення, зовншы впливи, перевантаження, залишаючись при цьому в стiйкому стaнi.
Змжилася роль рiзниx меxaнiзмiв регулювання диспропорцж як соцiaльного розвитку регiонiв, так i рiвня життя населення кражи - вщбувся переxiд вiд центрaлiзовaного планування соцiaльно-економiчного розвитку до супового скорочення учaстi держави в економщ та зaбезпеченнi рiвня життя населення, передaчi соцiaльниx функцiй держави на репональний рiвень. При цьому рiзнi соцiaльнi заходи, що розробляються на державному рiвнi, не супроводжуються вщповщною оргaнiзaцiйною взaeмодieю на територiaльниx рiвняx.
Необxiдно чiтко усвiдомлювaти зaлежнiсть мiж рiвнем соцiaльноï нерiвностi та економiчним розвитком крaïни. Це приведе до виникнення точних прогнозних оцжок розвитку економки крaïни та зменшення рiвня бiдностi та диспропорцiй у доходах громадян, що e важливим в процес фiнaнсувaння соцiaльноï сфери. Бщнють як явище соцiaльно-економiчного життя виникae тодi, коли мaтерiaльний стан не дозволяe задовольняти коло потреб, що забезпечують фiзичне iснувaння, збереження працездатност на рiвнi встановлених у суспiльствi мiнiмaльниx стaндaртiв. Отже, i сощальна диференцiaцiя властива будь-якому сусптьству, проте ïï причини, прояви та наслщки iстотно вiдрiзняються на рiзниx етапах його розвитку. Очевидно, що визначення зaxодiв та iнструментiв дм, направлених на зменшення соцiaльноï диференщацп, побудова комплексноï стрaтегiï соцiaльно-економiчного розвитку приведе до пщвищення рiвня життя населення.
Таким чином, можна зробити висновок, що економiчне зростання e основним чинником, який визнaчae рiвень життя людини i безпосередньо впливae на якють фжансування соцiaльноï сфери. Кжцевою метою соцiaльно-економiчного розвитку будь-яш крaïни та ïï регiонiв e пщвищення рiвня життя своïx громадян. В Укран iснуe безлiч статистичних показнигав, якi оцiнюються у рiзниx сферах життeдiяльностi людини i характеризують реальний соцiaльно-економiчний, екологiчний, демогрaфiчний, культурний, освiтнiй стан суспiльствa, однак не враховують значення суб^ктивних оцiнок окремо! людини або соцiaльноï групи щодо рiвня фiнaнсового забезпечення ïx життeдiяльностi.
Висновки. Необxiднiсть застосування системного пщходу в процес фiнaнсувaння соцiaльноï сфери вимaгae використання комплексного пiдxоду до створення цтюного меxaнiзму державного регулювання рiвня життя у сферi його фжансового забезпечення. Комплексний пiдxiд при розробц основних державних програм i програм пщвищення рiвня життя населення, фактично, властивий сощально орieнтовaнiй ринковш економiцi, нaпрaвленiй на людину. У новому методолопчному пiдxодi принцип комплексност припускатиме узгодженiсть частки i завдань пщвищення рiвня життя iз загальними мaкроекономiчними напрямами соцiaльно-економiчного розвитку кражи, осктьки тiльки на стaдiï опрацьовування загальних нaпрямiв державного розвитку можна закласти, з одного боку, дieвi заходи щодо зростання рiвня життя (зростання доxодiв i зменшення 1х диференцiaцiï, утримання безробiття в сощально-допустимих межах, зниження смертностi, полiпшення здоров'я, пщвищення тривалост життя та ж.). З iншого - опрацьовування програм з позицп впливу чинникiв рiвня життя на кiлькiсть i якють робочих мюць, потреби в додаткових робочих мюцях, мiжгaлузевого перерозподiлу зaробiтноï плати та iншиx мaкроекономiчниx пропорцж дозволить попередити виникнення багатьох економiчниx диспропорцiï. При цьому принцип комплексност припускae необxiднiсть об'eднaння в eдиний блок соцiaльно-економiчниx покaзникiв рiвня життя як на державному рiвнi, так i на рiвнi регiонiв. Дотримання eдностi цiлей, завдань i нацюнальних прiоритетiв на макро- i на мiкрорiвнi (що особливо важливо в умовах мaтерiaльноï диспропорцiï та знaчноï сощально-економiчноï диференцiaцiï як населення, так i областей або економiчниx райоыв) покращить процес фiнaнсувaння соцiaльноï сфери та зумовить пiдвищення рiвня життя населення як в краТш, так i в регiонax.
Список використаних джерел
1. Philips D. C. The Methodological Basis of Systems Theory f D. C. Phillips ff The Academy of Management Journal, Dec., 1972. - Vol. 15, No. 4, General Systems Theory. - P. 469-477.
2. Boulding К. E. Political Implications of General Systems Research f Boulding К. E. ff International Journal of General Systems, 1961. - Volume 6. - P. 1-7.
3. Laszlo E. The Systems View of The World: A Holistic Vision For Our Time f Laszlo E. - USA : Hampton Press, Inc. [Third printing], 2001. - 120 p. - (Advances in Systems Theory, Complexity, And The Human Sciences).
4. Гегель Г.В.Ф. Феноменология духа f Г.В.Ф. Гегель. - Москва : Академический Проект, 2008. - 767 с. - (Философские технологии: философия)
д. Bertalanffy L. von. An Outline of General System Theory f Karl Ludwig von Bertalanffy ff British Journal for the Philosophy of Science. - Vol. 1. - 1950. - P. 134-165.
6. Асратян Э.А. Иван Петрович Павлов: Жизнь, творчество, современное состояние учения f Э. А. Асратян. - М.: Наука, 1981. - 438 с.
7. Теоретические основы системного анализа f [Новосельцев Виктор Иванович, Тарасов Борис Васильевич, Голиков Виктор Константинович, Демин Борис Евгеньевич] ; под ред. В. И. Новосельцева. - М. : Майор, 2006. - 592 с.
8. Max Born [Електронний ресурс] f The Free Encyclopedia Wikipedia. - Режим доступу: http:ffen.wikipedia.orgfwikifMax_Born
9. Martius Georg Self-organisation for Autonomous Robot Development [Електронний ресурс] f Martius, Georg; Herrmann, Michael; Der, Ralf ff Advances in Artificial Life 9th European Conference «mPi für Dynamik und Selbstorganisation» f Nichtlineare Dynamik. - Режим доступу: http:ffedoc.mpg.defdisplay.epl?mode=doc&id=350217&col=43&grp=239
10. Сугаков В.Й. Основи синергетики f В.Й. Сугаков. - Ки'1'в : Обереги, 2001. - 288 с.
11. Хакен Г. Информация и самоорганизация: Макроскопический подход к сложным системам / Хакен Г.; пер. с англ. - М. : Мир, 1991. - 240 с.
12. Blanchard P. Differential Equations, Dynamical Systems, and an Introduction to Chaos /Blanchard, P.; Devaney, R. L.; Hall, G. R. - London: Thompson, 2004. - 402 p.
13. Кетле А. Социальная система и законы, ею управляющие / А. Кетле ; [пер. с франц. Л. Н. Шаховской]. - СПб. : Издание Н.Поляков и Ко, 1866. - 313, [5] с.
14. Easton D. A Systems Analysis of Political Life / Easton D. - New York: Wiley, 1965 - 507 p.
References
1. Philips D. C. The Methodological Basis of Systems Theory //The Academy of Management Journal, Dec., 1972. Vol. 15, No. 4, General Systems Theory. 469-477.
2. Boulding К. E. Political Implications of General Systems Research // International Journal of General Systems, 1961. Volume 6. 1-7.
3. Laszlo E. The Systems View of The World: A Holistic Vision For Our Time. USA: Hampton Press, Inc. [Third printing], 2001. 120 p. (Advances in Systems Theory, Complexity, And The Human Sciences).
4. Gegel G.V.F. Fenomenologiya dukha [Phenomenology of Spirit]. Moskva: Akademicheskiy Proekt, 2008. 767 s. (Filosofskiye tekhnologii: filosofiya)
5. Bertalanffy L. von. An Outline of General System Theory // British Journal for the Philosophy of Science. Vol. 1, 1950. 134-165.
6. Asratyan E.A. Ivan Petrovich Pavlov: Zhizn, tvorchestvo, sovremennoye sostoyaniye ucheniya [Life, creativity, modern state exercises]. M.: Nauka, 1981. 438 s.
7. Teoreticheskiye osnovy sistemnogo analiza [Theoretical Foundations of Systems Analysis] / [Novoseltsev Viktor Ivanovich, Tara-sov Boris Vasilyevich, Golikov Viktor Konstantinovich, Demin Boris Yevgenyevich]; pod red. V. I. Novoseltseva. M.: Mayor, 2006. 592 s.
8. Max Born /The Free Encyclopedia Wikipedia. http://en.wikipedia.org/wiki/Max_Born
9. Martius Georg Self-organisation for Autonomous Robot Development / Martius, Georg; Herrmann, Michael; Der, Ralf // Advances in Artificial Life 9th European Conference «MPI fur Dynamik und Selbstorganisation» / Nichtlineare Dynamik. http://edoc.mpg.de/display.epl?mode=doc&id=350217&col=43&grp=239
10. Suhakov V.Y. Osnovy synerhetyky [Fundamentals of synergy]. Kyiv: Oberehy, 2001. 288 s.
11. Khaken G. Informatsiya i samoorganizatsiya: Makroskopicheskiy podkhod k slozhnym si-stemam [Information and Self-organization: a macroscopic approach to complex systems] per. s angl. M.: Mir, 1991. 240 s.
12. Blanchard P., Devaney R.L.; Hall G.R. Differential Equations, Dynamical Systems, and an Introduction to Chaos. London: Thompson, 2004. 402 p.
13. Ketle A. Sotsialnaya sistema i zakony, yeyu upravlyayushchiye [Social system and the laws governing it] per. s frants. L. N. Shakhovskoy. SPb.: Izdaniye N.Polyakovi Ko, 1866. 313, [5] s.
14. Easton D. A Systems Analysis of Political Life. New York: Wiley, 1965. 507 p.
ДАН1 ПРО АВТОРА
Гордей Оксана Дмитртна, доктор економнних наук, професор кафедри фЫанав Нацюнальний уыверситет державно! податковоТ служби УкраТни вул. К. Маркса, 31, м. 1рпЫь КиТвська обл., 08201, УкраТна e-mail: [email protected]
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Гордей Оксана Дмитриевна, доктор экономических наук, профессор кафедры финансов Национальный университет государственной налоговой службы Украины ул. К. Маркса, 31, м. Ирпень Киевская обл., 08201, Украина e-mail: [email protected]
DATA ABOUT THE AUTHOR
Hordei Oksana, Doctor of Economics, Professor Department of the Finance National STS university of Ukraine K. Marks street, 31, Irpin, Kyiv region, 08201, Ukraine e-mail: [email protected]
УДК 330.14
ФОНД Ц1ЛЬОВОГО КАП1ТАЛУ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА БЮДЖЕТНОГО Ф1НАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦ1АЛУ
Козарезенко Л.В.
Предметом роботи e eKOHOMi4Hi eidHocuHU, що виникають у процес формування та функц/онування фондiв цльового капталу. Метою роботи e виявлення можливостей, переваг та недолтв застосування фондiв и)льового капталу в украУнськЮ господарськй практик. Методологiя проведення роботи. В процес дослiдження становлення фондiв ц)льового капталу використано сторичний метод, а можливостей використання фондiв цльового капталу в украУнськЮ практиц - логiчного та порiвняльного аналiзу. Результати роботи. Обфунтовано до^льн^ть застосування фондiв и)льового капталу в яко^i альтернативи бюджетного фнансування розвитку людського потенщалу. Виявлено переваги та недолки застосування фондiв и)льового капталу в контек^i полтики розвитку людського потенщалу в Украïнi. Галузь застосування результатiв. Формування основних напрямiв державноï полтики у сферi фнансування розвитку людського потенщалу. Висновки. Фонди и)льового капталу мають важливе значення у розвитку сощальноУ сфери, адже це e пдфунтям для ïï довгострокового планування та розвитку. Для некомерцйних органiзацiй, як мЫмум, переваг двi. По-перше, стабльнсть фнансування. По-друге, стабльнсть з точки зору залучення спвробтниюв. Це i гарантП фнансування, i стабльного функщонування.
Ключов'1 слова. Фонд цльового капталу, ендаумент, фiлантропiя, благодйництво, щльовий каптал, фнансування, со^альна сфера, сфера охорони здоров'я, сфера освтмх послуг.
218
ЕкономГчний вюник уыверситету | Випуск № 22/1
© Козарезенко Л.В., 2014
