CC BY
25
Орипнальш досл1дження Original Researches ■ < ■ | ГАСТРОЕНТЕРОЛОПЯ GASTROENTEROLOGY
Патолопя печшки i жовчовив^ноТ системи / Pathology of Liver and Biliary Excretion System
УДК 616.36.-002.2-06:616.36-003.826]085:615.327
ДРАГОМИРЕЦЬККАН.В, 1ЖА Г.М., ЗАБОЛОТНА 1.Б., КАЛ1Н1ЧЕНКО М.В.
ДУ «Укранський НД1 медично!реаблтац! та курортологи МОЗ Украни», м. Одеса, Украна
ДОСВ^Д ЗАСТОСУВАННЯ МОРАЛЬНО! ВОДИ В ЛкУВАНЫ ХВОРИХ НА ХРОЫЧНИЙ ВiРУСНИЙ ГЕПАТИТ С iз СУПУТНЬОЮ НЕАЛКОГОЛЬНОЮ ЖИРОВОЮ ХВОРОБОЮ ПЕЧНКИ
Резюме. У статт доведено доцшьнють внутрiшнього курсового прийому мiнеральноi води (у подвоено-му режимi дозування) у комплексному лiкуваннi хворих на хрончний в':русний гепатит С iз супутньою неалкогольною жировою хворобою печiнки з метою покращення клiнiчного перебiгу основного та супутньо-го захворювань, вщновлення функцюнального стану печiнки, зменшення iнсулiнорезистентностi. Ключовi слова: в':русний гепатит С, неалкогольна жирова хвороба печiнки, мiнеральна вода.
Проблема лшування хрошчного BipycHoro гепатиту С (ХВГС) набувае все бшьшо! актуальность За даними експертних оцшок ВООЗ, поширенють HCV-iнфекцil в загальнш популяци становить 3 %, щopiчнo 3—4 млн oci6 шфшуються вipycoм гепатиту С [1—3]. У нашш кра!ш щopiчнo спостертаеться шдвищення захво-рюваност на ХВГС. Так, у 2012 рощ захворюванють на ХВГС в Укрш'ш пopiвнянo з 2009 роком зросла на 63,4 % та становила 11,49 випадку на 100 тис. насе-лення [4].
Як вщомо, хвopi на ХВГС знаходяться в гpyпi висо-кого ризику розвитку цирозу печiнки та гепатоцелюляр-но! карциноми [5, 6]. Цироз печшки розвиваеться в 10— 20 % хворих на ХВГС та визначаеться, як правило, через 10—20 роив вщ початку захворювання. За деякими даними, iнфiкyвання вipycoм гепатиту С пiдвищyе ризик розвитку гепатоцелюлярно! карциноми в 11 pазiв [7].
Вiдпoвiднo до сучасних уявлень е багато чинни-кiв, що впливають на природний пеpебiг ХВГС та ефек-тивнicть проведення пpoтивipycнoгo лiкyвання. Серед цих чинниюв розглядають фактори вipycy — генотип HCV-шфекци, ваpiабельнicть геному вipycy, та фактори пащента — вiк, стать, раса, зловживання алкоголем, кoiнфiкyвання шшими вipycами та супутня патoлoгiя печшки.
За даними piзнoманiтних дocлiджень, стеатоз печшки (СП) спостертаеться майже в 50 % пащенпв, iнфiкoваних вipycoм гепатиту С. Iмoвipнicть розвитку стеатозу при хрошчнш HCV-шфекци суттево вища, шж при iнших захворюваннях печiнки, i дiагнocтyеть-ся у 2 рази частше, нiж при хpoнiчнiй HВV-iнфекцil та автoiмyннoмy гепатитi. Серед основних причин СП розглядаються метабoлiчнi порушення (oжиpiння, цукровий дiабет 2-го типу, гiпеpлiпiдемiя), що при-зводять до формування «метабoлiчнoгo» СП. У той же час у значно! частини хворих на ХВГС достатньо часто визначаеться жирова шфтьтращя печшки без наявно-cri метабoлiчнoгo синдрому, що дозволяе визначити роль самого вipycy в розвитку стеатозу — так званий вipycний СП [8, 9].
Основою лшування хворих на ХВГС, зокрема i з неалкогольною жировою хворобою печшки (НЖХП), залишаеться пpoтивipycна теpапiя (ПВТ) шгерферо-ном (стандартним чи пегтьованим) та pибавipинoм. У терапи пацiентiв iз метабoлiчним стеатозом бiльшy
© Драгомирецька Н.В., 1жа Г.М., Заболотна 1.Б.,
Калшченко М.В., 2016 © «Гастроентерологш», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
увагу слiд придтяти зменшенню маси тiла, корекци шсулшорезистентносп (1Р), тодi як у хворих iз вiрусш-дукованим стеатозом основним завданням е елiмiнацiя вiрусу [10—12].
Труднощ^ що виникають при лшуванш хворих на ХВГС, е одшею з важливiших проблем гепатологи. З одного боку, вони пов'язаш iз низкою побiчних реак-цiй внаслщок ПВТ, з iншого — iз наявнiстю супутньо! жирово! дистрофи печшки. Усе перелiчене впливае на яысть життя хворих, значно пiдвищуе вартють лшу-вання та знижуе ефективнють ПВТ.
Внутрiшне курсове призначення мшеральних вод е одним iз вщомих методiв лiкування захворювань гепа-тобшарно! системи. Питне лiкування дозволяе полш-шити перебiг патологiчного процесу в печшщ шляхом вiдновлення функци гепатоцилв, сприяе активiзацií окисно-вiдновних процесiв, посиленню обмiну речо-вин, полiпшенню кровооб^у в печiнцi, вiдновленню процесiв жовчоутворення та жовчовидтення, нормаль заци фiзико-хiмiчних властивостей жовчi, пiдвищенню iмунологiчноí реактивност органiзму [13, 14].
Мiнеральнi води, надходячи через систему пор-тально! вени в печiнцi, дiють сво!ми iнгредiентами на рецептивнi поля печшки та гепатоцити. До того ж вщбуваються полшшення рiзних видiв обмшу, збть-шення синтезу ДНК печшковими клiтинами, а також стимуляцiя тд впливом мiнеральних вод штестиналь-них гормошв, що впливають на кровопостачання печшки, рухову функцiю жовчного мiхура й iнших ор-гашв травлення. Питнi мiнеральнi води шдвищують жовчоутворюючу та жовчовивiдну функци печшки, змшюють фiзико-хiмiчнi властивостi жовчi, нормаль зують Г! рН, збiльшують вмют жовчних кислот. Мше-ральнi води полшшують кровопостачання печiнки, у результата цього посилюеться активнiсть печiнкових ферментав [15].
Втiм майже не юнуе робiт, присвячених обГрунту-ванню застосування мшеральних вод у хворих на ХВГС iз супутшм СП. Тому вивчення терапевтичного ефекту ушкального природного чинника — мшерально! води у хворих на ХВГС iз супутшм СП вважаемо доцтьним.
Саме тому метою роботи було вивчення ефектив-ност внутрiшнього прийому маломiнералiзованоí кремшево! гiдрокарбонатноí натрiевоí мiнеральноí води (МВ) у комплексному л^ванш хворих на ХВГС iз супутньою НАЖХП.
Матерiали та методи дослiдження
На базi полiклiнiчного вiддiлення ДУ «Украшський НД1 медично! реабiлiтацií та курортологи МОЗ Укра!-ни» (м. Одеса) та ктшчного санаторiя «Аркадiя» ДПС Укра!ни обстежено 52 хворих на ХВГС iз супутньою НАЖХП.
У дослщженш використовувалися так! методи, як анамнестичний та клМчний (гастроентеролопч-ний огляд, при якому оцшювався ступiнь виражено-стi больового, диспептичного, астенiчного синдромiв на основi вивчення суб'ективних та об'ективних ознак захворювання), здшснювалося дослщження загаль-
ноклiнiчних, бiохiмiчних показникiв кров^ зокрема й показник1в лiпiдного обмшу, оцшювалася 1Р за дани-ми шдексу НОМА, проводилося ультрасонографiчне дослщження (УЗД) органiв травлення. Отриманi ре-зультати оброблялися загальноприйнятими методами варiацшноí' статистики, розраховували середнi вели-чини, !х помилки, критерiй вiрогiдностi за Фiшером — Стьюдентом.
Дiагноз ХВГС i ступiнь його активностi встановлю-вали згiдно з Мiжнародною класифшащею хронiчних гепатитiв (м. Лос-Анджелес, 1994).
На початку дослщження нами було сформовано 2 групи хворих на ХВГС iз супутньою НАЖХП. Хворi I групи (22 особи, контрольна група) отримували стан-дартний комплекс лшування (дiетотерапiя, режим дозованих фiзичних навантажень, стандартна про-тивiрусна терашя — iнтерферон альфа-2Ь та рибавiрин у стандартних режимах дозування), хворi II групи (30 осiб, основна група) додатково отримували внутрш-нш курсовий прийом МВ за розробленою нами методикою: розрахунок дози води — 3 мл на 1 кг маси тта пащента за 30—40—60 хв до гш залежно вщ кислото-утворюючо! функци шлунка та та ж сама доза шсля iжi три рази на день (курс — 2 мiс., перерва — 2 мю., по-вторний курс — 2 мю.).
Оцiнка ефективностi лiкування проводилася через 6 мiсяцiв вiд початку лшування.
До початку лiкування у 84,6 % хворих були визначеш ознаки астенiчного синдрому — пдвищена стом-люванiсть, слабкiсть, порушення сну, дратiвливiсть. Прояви диспептичного синдрому були визначеш в 48,0 % пащенпв (рис. 1). Серед ознак, що характеризуюсь больовий абдомшальний синдром, домшува-ли болi або вщчуття тяжкостi в правому тдребер'! — 55,7 % обстежених. Скарги на болi у великих та дрiбних суглобах, що е ознаками артралпчного синдрому, були визначенi в 34,6 % хворих.
При об'ективному обстеженш найчастше визна-чалася болюнють при пальпаци правого пiдребер'я — 61,5 % випадюв, дещо рщше визначалася болiснiсть у лiвому п^дребер'! — 42,3 % випадкiв. Гепатомегалiя була визначена в 65,3 % хворих.
У переважно! бiльшостi хворих визначеш надлиш-кова маса тла чи ожирiння 1—11 ст. (шдекс маси тiла дорiвнював у середньому (31,62 ± 1,24) кг/м2.
Дослiдження загального аналiзу кровi визначи-ло пдвищення рiвня лiмфоцитiв, моноцитiв та ШОЕ в 46,1, 36,5 та 21,1 % ошб вiдповiдно. Уш iншi показни-ки гемограми по всш групi хворих знаходилися в межах нормальних величин.
При проведенш бiохiмiчного дослщження си-роватки кровi на початку лшування в бiльшостi хворих були виявлеш порушення функцюналь-ного стану печшки. Серед обстежених хворих до-мшували явища цитолiтичного синдрому — 63,4 % випадшв. У 46,1 % пашенпв виявлено пiдвищення рiвня лужно! фосфотази до 1,5 N а гаммаглутамат-трансферази — до 2 N. У 40,3 % хворих визначалося пдвищення показниыв тимолово! проби (середнiй
показник становив (7,03 ± 0,95) од.). Ознаки дислшще-ми спостерiгалися у всiх пащентав та характеризувалися пщвищенням рiвня загального холестерину (ЗХ) у се-редньому до (6,83 ± 0,19) ммоль/л, рiвня триглiцеридiв — до (2,14 ± 0,14) ммоль/л, лшопротещв низько! щтьно-стi — у середньому до (4,05 ± 0,28) ммоль/л, зниженням рiвня лшопротещв високо! щтьносп в середньому по групi до (1,52 ± 0,16) ммоль/л. Коефiцiент атерогенностi становив у середньому (4,58 ± 0,32) од. Рiвень глюкози плазми кровi в середньому становив (6,51 ± 0,39) ммоль/л, концентрация iнсулiну була дек^лька пщвищеною та ста-новила в середньому (18,64 ± 0,97) мкОд/мл. До того ж iндекс НОМА дорiвнював (5,38 ± 0,43) од., що свщчить про виражену 1Р у обстежених хворих.
У всiх хворих визначалась активна реплiкацiя ш-фекци НСV у сироватцi кровi за даними полiмеразноí ланцюгово! реакци (ПЛР). Так, у 55,7 % пащенпв було визначено низький рiвень вiрусологiчного наванта-ження, а в 44,2 % обстежених дiагностовано високий рь вень вiрусологiчного навантаження (> 800 000 МО/мл). У переважно! бiльшостi (63,5 %) хворих було визначено генотип 1Ь, у решти (36,5 %) обстежених — 3а.
Зпдно з ультразвуковими даними в 100 % ошб було констатовано сонографiчнi ознаки стеатозу печшки (дистальне затухання ехосигналу, нечiткiсть судинного рисунка, дифузне збтьшення «яскравосп» печшко-во! пареними). Гепатомегал1я була визначена в 67,3 % обстежених. У 63,4 % хворих були знайдеш ознаки хрошчного некалькульозного холециститу у виглядi потовщення й ущтьнення стiнок мiхура, посилен-ня його ехогенность У 42,3 % пащенпв були ознаки хронiчного запалення тдшлунково! залози у виглядi нерiвномiрного посилення ехогенностi, нечiткостi контурiв, неоднородной! и паренхiми.
Як показали спостереження, у переважно! илькост хворих обох груп пiсля запропонованого комплексного л^вання полiпшилося загальне самопочуття, значно зменшилася вираженiсть суб'ективних та об'ективних ознак основного захворювання, полiпшилися фун-кцюнальний стан печiнки та ультрасонографiчна картина гепатопанкреатобшарно! системи. Але проведений аналiз отриманих результатiв продемонстрував деяк! рiзницi мiж групами хворих.
Протягом лшування у хворих обох груп вщ^чалося полiпшення клiнiчного перебиу захворювання, що було пiдтверджено швелящею ознак астенiчного (р < 0,001) та больового абдомшального синдромiв (р < 0,001). Щодо лiквiдацií проявiв диспептичного синдрому (гiркоти в роп, нудоти, метеоризму) вiрогiдна динамiка (р < 0,001) була визначена в пащентав II групи на вщ-мiну вiд хворих групи контролю (р > 0,5) (рис. 1).
У вшх обстежених при антропометричному до-слiдженнi було визначено вiрогiдне (р < 0,001) змен-шення маси тiла, наприкiнцi лiкування середнш показник iндексу маси тiла у двох групах становив (25,39 ± 1,18) кг/м2.
Вивчення показниюв загального аналiзу кровi через 6 мюящв вiд початку лiкування визначило збере-ження пiдвищеного рiвня ШОЕ у 25,0 % обстежених.
%
90 80 70 60 50 40 30 20 10 0
■ До лшування □ Пюля лiкування
Астешч- Больовий Диспеп- Артрал-ний абдомi- тичний пчний нальний
Рисунок 1 — Динамка кл1н1чних синдром1в захворювання у хворих основноI групи (n = 30)
Дiагнocтoванo збiльшення ктькосл хворих з ознаками лiмфoцитoзy — 48,0 % хворих та моноцитозу — 40,3 % ошб. Разом iз цим спостериалася негативна динамша показниюв червоно! кpoвi: cеpеднiй piвень гемогло-бiнy через 6 мюящв становив (122,00 ± 3,14) г/л про-ти (136,07 ± 3,45) г/л на початку лшування. Визначено ознаки тромбоцитопени в 46,1 % хворих та лейкопени в 42,3 % пащенпв. Вищезазначенi змiни пояснюють-ся курсовим прийомом пpoтивipycних препарапв, що, як вiдoмo, призводять до виникнення анемiчнoгo та тpoмбoцитoпенiчнoгo cиндpoмiв.
Аналiз бioхiмiчних пoказникiв визначив вipoгiднy (р < 0,001) лiквiдацiю ознак цитолггичного та холе-статичного cиндpoмiв, нopмалiзацiю piвня тимоло-во! проби у хворих I та II груп, однак слщ зауважити на тому, що нopмалiзацiя вищезазначених показниюв вiдбyвалаcя на 3-му мicяцi лшування у хворих II групи на вщмшу вiд хворих I групи, в яких динамiка була повтьшшою i cпocтеpiгалаcя в середньому на 5-му мь cяцi вщ початку лiкyвання. Протягом лiкyвання було
%
100 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0
100
г 48,07
1 4
До л1кування
П1сля л1кування
Рисунок 2 — Динам1ка яюсного визначення РНК Н^ за даними ПЛР у хворих на ХВГС ¡з супутньою НАЖХП (п = 52)
Таблиця 1 — Динамка показниюв ¡нсул1норезисгенгност1 у хворих основноï групи (n = 30)
Показник До л'1кування Пiсля л'1кування Р
Глюкоза сироватки KpoBi, ммоль/л 5,98 ± 0,16 5,69 ± 0,13 > 0,5
1нсулЫ, мкОд/л 14,37 ± 0,69 11,02 ± 0,44 < 0,001
1ндекс НОМА-IR 4,18 ± 0,27 2,71 ± 0,13 < 0,001
Примтка. Величину Р розраховували м'ж показниками до та псля лкування.
досягнуто полшшення лшщного спектра кровi та показниюв вуглеводного обмшу у хворих основно! групи на вщмшу вщ хворих контрольно! групи. Так, у хворих II групи була визначена позитивна динамка щодо зменшення концентраци ЗХ ((6,69 ± 0,14) ммоль/л — до лкування та (5,96 ± 0,22) ммоль/л — тсля лку-вання, р < 0,01), Р-лшопротещв ((65,14 ± 2,09) од. — до лкування та (54,27 ± 2,15) од. — тсля лщування, р < 0,001), триглщеридав ((2,18 ± 0,17) ммоль/л — до лiкування та (1,69 ± 0,13) ммоль/л — тсля лкуван-ня, р < 0,02) та тенденцш до зниження лшопротещв низько! щiльностi ((4,54 ± 0,23) ммоль/л — до лкуван-ня та (3,88 ± 0,27) ммоль/л — пiсля лiкування, р > 0,05). Щодо рiвня лiпопроте'íдiв високо! щiльностi вiрогiдно-го впливу досягнуто не було ((1,54 ± 0,13) ммоль/л — до лiкування та (1,63 ± 0,12) ммоль/л — тсля лкуван-ня, р > 0,5). Вивчення динамки ознак IР у пацiентiв основно! групи продемонструвало виражену динамiку шдексу НОМА-1Я, що бiльшою мiрою було обумовле-но зменшенням концентраци шсулшу, особливо у хворих iз вихiдною базальною гiперiнсулiнемiею (табл. 1).
Аналiз результатiв дослiдження динамiки якюного визначення РНК НСV методом ПЛР, проведений через 6 мюяшв вщ початку лiкування, виявив вiрусологiчну вщповщь у 51,9 % обстежених основно! та контрольно! груп (рис. 2). Динамка щодо визначення негативного результату НСV РНК за даними ПЛР була майже од-наковою у двох групах хворих. Так, у хворих II групи вiрусологiчна вщповщь була визначена в 53,3 % ошб, а у хворих I групи — у 50,0 % ошб.
Вивчення даних УЗД оргашв черевно! порожни-ни визначило переважне полшшення стану гепато-панкреатобшарно! зони у хворих основно! групи. Так, у хворих II групи через 6 мюящв вщ початку лкування було виявлено тенденцш до зниження акустично! щiльностi паренхiми печiнки та зменшення розмiрiв запальних осередюв, полiпшення проходження ехосигналу в глибоы шари печiнки, полiпшення вiзуалiзацií' судин органа. У хворих iз супутшм ураженням жовчного мiхура спостерь галися поява гомогенного вмюту чи суттеве зменшення осаду в жовчному мiхурi на тлi вiрогiдного зменшення обсягу жовчного мiхура за умов його початкового збшьшення — (7,81 ± 0,52) см3 напри-кiнцi лiкування проти (9,46 ± 0,61) см3 на початку лкування (р < 0,05). На вщмшу вщ цього у хворих контрольно! групи вiрогiдних змiн ультразвуково! картини не вщбувалося (р > 0,05).
Таким чином, отримаш результати доводять дощль-нiсть внутрiшнього прийому МВ у подвоеному режимi
дозування в комплексному лкуванш хворих на ХВГС Í3 супутньою НАЖХП Í3 метою вщновлення лiпiдного обмiну, зменшення ознак шсулшорезистентноста, по-кращення ультрасонографiчних ознак, тобто впливу на основш патогенетичнi ланки формування та про-гресування НАЖХП для пщвищення ефективностi те-раш! основного захворювання.
Висновки
1. У хворих на ХВГС iз супутньою НАЖХП до початку л^вання найчастше визначалися клiнiчнi озна-ки астешчного (84,6 %) та больового абдомшального (55,7 %) синдромiв, порушення функцiонального стану печiнки (наявнють цитолiтичного (63,4 %), холеста-тичного (46,1 %), мезенх^мально-запального (40,3 %) синдромiв, у всiх обстежених дiагностовано ознаки дислiпiдемiï та 1Р разом iз змiнами даних УЗД — ди-стальним затуханням ехосигналу печшки (100,0 %) та гепатомегалieю (67,3 %).
2. Комплексне застосування дieтотерапiï, фiзичних навантажень, стандартно! ПВТ у хворих на ХВГС iз супутньою НАЖХП сприяе вiрогiдному (р < 0,001) змен-шенню клшчних ознак астенiчного та больового абдомшального синдромiв, нормалiзацiï функцiонального стану печшки за рахунок лквщацй' ознак цитолггич-ного, холестатичного та мезенхiмально-запального синдромiв (р < 0,001), призводить до вiрусологiчноï вiдповiдi у (50,00 ± 10,66) % хворих дано! групи через 6 мiсяцiв л^вання.
3. Комплексне застосування дieтотерапiï, фiзичних навантажень, стандартно! ПВТ, МВ у подвоеному ре-жимi дозування сприяе вiрогiднiй (р < 0,001) лквщацй' клiнiчних ознак основного та супутнього захворювань, нормалiзацiï функцiонального стану печшки, особливо показниюв лшщограми та 1Р як основних бiохiмiчних маркерiв НАЖХП, вiрогiдному (р < 0,05) вщновленню ультразвуково! картини гепатобiлiарноï системи, призводить до вiрусологiчноï вiдповiдi у (53,33 ± 9,10) % хворих дано! групи через 6 мюяшв лкування.
Список AÏTepaTypM
1. Бондарев Л.С. О проблеме вирусных гепатитов в историческом аспекте / Л.С. Бондарев // Новости медицины и фармации. — 2009. — Темат. номер «Инфекционные болезни». — С. 12-18.
2. Федорченко С.В. Хроническая HCV-инфекция: Монография / С.В. Федорченко. — К..: ВСИ«Медицина», 2010. — 272 с.
3. EASL Clinical Practice Guidelines: Management of hepatitis C virus infection: Clinical Practice Guidelines // Journal of Hepatology. — 2011. — Vol. 55. — P. 245-264.
4. Нащональна доповiдь про стан техногенног та природ-ног безпеки в Украгт у 2012 р. // hhtp://www.mns.gov.ua/files/ prognoz/report/2012/2 2012pdf
5. Гепатиты. Рациональная диагностика и терапия / Под ред. М. Фукса; пер. с нем. под ред. А.О. Буеверова. — М.: ГЭОТАР-МЕДИА, 2010. — 240 с.
6. Цирроз печени и его осложнения / О.Я. Бабак, Е.В. Колесникова. — К., 2011. — 576с.
7. Шмелева Е.В. Иммунопрогностические критерии развития цирроза печени как исхода хронического вирусного гепатита С: Автореф. дис... канд. мед. наук: спец. 14.00.51 «восстановительная медицина, лечебная физкультура и спортивная медицина, курортология и физиотерапия»/Е.В. Шмелева. — М, 2009. — 24 с.
8. Дуболазова Ю.В. Стеатоз печени при хроническом гепатите С: две причины — два решения / Ю.В. Дуболазова, А.О. Буеверов // Рос. мед. вести. — 2008. — Т. 13, № 3. — С. 3-10.
9. Ивашкин В.Т. Алкогольно-вирусные заболевания печени / В.Т. Ивашкин, М.В. Маевская. — М.: Литерра, 2007. — 160 с.
10. A randomized study of extended treatment with peginterferon alpha-2b plus ribavirin based on time to HCV RNA negative-status in patients with genotype 1b chronic hepatitis C/ T. Ide, T. Hino, K. Ogata et al. // Gastroenterology. — 2009. — Vol. 104. — P. 70-75.
11. Urbanek P. Treatment of chronic hepatitis C virus infection at the beginning of a new era / P. Urbanek // Vnitrni Lekarstvi. — 2013. — Vol. 59. — № 7. — P. 612-617.
12. Голубовська О.А. Стеатоз, тсулторезистентнкть i хротчний гепатит С: патогенетичнi мехатзми та ^iHiHHe значення / О.А. Голубовська, Х.О. Пронюк // Сучасна гастро-ентерологiя. — 2012. — № 1(63). — С. 102-109.
13. Драгомирецька Н.В. Рання курортна реабытащя та вiдновлювальне лтування в гастроентерологи: Моногра-фiя / Н.В. Драгомирецька. — Одеса, ОР1ДУ НАДУ, 2007. — 176 с.
14. Мтеральт води Полтавщини / За ред. К.Д. Бабова, О.М. НШпеловог, О.Д. Гавловського. — К. : К1М, 2010. — 220 с.
15. Физиотерапия и курортология / Под ред. В.М. Боголюбова. — М.: БИОНОМ, 2008. — Книга I. — 408 с.
Отримано 02.02.16 ■
Драгомирецкая Н.В., Ижа А.Н., Заболотная И.Б., Калиниченко Н.В.
ГУ «Украинский НИИ медицинской реабилитации и курортологии МЗ Украины», г. Одесса, Украина
ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ МИНЕРАЛЬНОЙ ВОДЫ В ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКИМ ВИРУСНЫМ ГЕПАТИТОМ С С СОПУТСТВУЮЩЕЙ
НЕАЛКОГОЛЬНОЙ ЖИРОВОЙ БОЛЕЗНЬЮ ПЕЧЕНИ
Резюме. В статье доказана целесообразность внутреннего курсового применения минеральной воды (в удвоенном режиме дозирования) в комплексном лечении больных хроническим вирусным гепатитом С с сопутствующей неалкогольной жировой болезнью печени с целью улучшения клинического течения основного и сопутствующего заболеваний, восстановления функционального состояния печени, уменьшения инсулинорезистентности.
Ключевые слова: вирусный гепатит С, неалкогольная жировая болезнь печени, минеральная вода.
Dragomyretska N.V., Izha H.M., Zabolotna I.B., Kalinichenko M.V.
State Institution «Ukrainian Research Institute for Medical Rehabilitation and Balneology of the Ministry of Healthcare of Ukraine», Odesa, Ukraine
EXPERIENCE OF USING MINERAL WATER IN THE TREATMENT OF PATIENTS WITH CHRONIC VIRAL HEPATITIS C WITH CONCOMITANT NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE
Summary. The paper proved the feasibility of a course of mineral water intake (in double dosing regimen) in combination treatment of patients with chronic viral hepatitis C and concomitant nonalcoholic fatty liver disease in order to improve the clinical course of the underlying disease and comorbidity, to restore the functional state of the liver, to reduce insulin resistance.
Key words: viral hepatitis C, non-alcoholic fatty liver disease, mineral water.
