CC BY
7
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" Т. 7, № 2, 2020
УДК 340:12
Вiкторiя Чорнописька
кандидат юторичних наук, асистент кафедри цившьного права та процесу Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно! освiти Нацiонального унiверситету "Львiвська полггехшка"
Vika_Ch07@ukr.net
ОНТОЛОГ1ЧНИЙ ДИСКУРС ПРАВОВОГО ПРОГРЕСУ ЯК ФОРМИ СУСП1ЛЬНОГО ПРОГРЕСУ
http://doi.org/10.23939/law2020.26.127
© Чорнописька В., 2020
Розглянуто основш ф1лософсько-правов1 пiдходи до онтологiчного розумiння правового прогресу як форми сусшльного прогресу. Правовий прогрес розглянуто у двох аспектах: глобальному (широкому) та конкретному (вузькому). Глобальний пщхщ пов'язаний iз розвитком людства загалом, його правосвiдомостi, правовот культури. Вузький пщхщ передбачае вивчення прогресу конкретного етапу розвитку людства (здебшьшого сучасного). З'ясовано, що у правовш доктринi iснуе низка концептуальних пiдходiв щодо проблематики правового прогресу, зумовлених типолопею праворо-зумiння, деф1н1ц1ею його поняття, визначальними ф1лософсько-правовими ознаками, закономiрностями його зв'язку iз процесами глобалiзацiT, альтеглобалiзму, його сшв-в1дношенням п принципом верховенства права, вiдображенням у мгжнародно-правовш дiяльностi всесвiтнiх оргашзацш, розумшням правовот реальностi загалом.
Ключовi слова: право; сусшльний прогрес; правовий прогрес; сощальний феномен; модернiзацiя суспiльства; правовi цiнностi; правова дiйснiсть; прогрес; регрес.
Постановка проблеми. Правовий прогрес як динамiчна характеристика правово! системи, И формування, функцюнування та розвитку е обов'язковою умовою формування в Укра!ш правово! держави та забезпечення принципу верховенства права. Правовий прогрес е результатом належно! реалiзацil суспшьно-правово! реформи в кра!ш, утвердження принципу верховенства права в ушх сферах сусшльного буття, забезпечення прав людини й основоположних свобод.
Правовий прогрес як правове явище належить до тих проблем сучасно! правово! науки, яю виглядають, на перший погляд, зрозумшими та прозорими. Втiм за бшьш грунтовного аналiзу виявляеться, що ця проблематика не лише недостатньо вивчена як у теори права, так i в галузевих юридичних науках, а й малодослщжена в аспект впливу правового прогресу на правову систему, що втшюеться у правову матерда та правову дiйснiсть.
Аналiз дослщження проблеми. 1дея прогресу як сощального феномену мае тривалу юторда наукового осмислення й розкривалася у поглядах П. Алексеева, Р. Арона, Д. Белла, М. Вебера, Г. Гегеля, Дж. Гелбрейта, Ж. Еллюля, О. Конта, Ж. Кондорсе, Г. Маркузе, Р. Оуена, Ж. Ж. Руссо, А. Сен-Симона, В. Скорець, П. Сороюна, А. Р. Ж. Тюрго, Н. Федорук, Ш. Фур'е, О. Шпенглера та iн. Проблематика правового прогресу дослщжувалася у працях В. Бабаева, О. Бандурки, А. Барсукова, В. Босенко, А. Воронцово!, О. Грищук, С. Захарцева, М. Костицького, С. Максимова, А. Малько, К. Нiколiно!, I. Патерило, В. Сальникова, С. Сафроново!, А. Семггко, К. Старостенко, Д. Сторожук та шших.
Метою статт - окреслити основш фiлософсько-правовi пiдходи до онтолопчного розумiння правового прогресу як форми суспшьного прогресу.
Виклад основного матерiалу. Дослiджуючи правовий прогрес як одну з форм суспшьного прогресу, необхщно окреслити концептуальш пiдходи до дефшщи останнього. Будь-яка концепцiя розвитку суспшьства, держави торкаеться проблеми суспiльного прогресу, вщображаючи потреби та iнтереси певних рушшних сил, !х бачення шляхiв модершзацп суспiльства. Феномен суспiльного прогресу знаходить характеролопчне вiдображення у свщомосп кожного народу та реалiзуеться в його сощальнш дiйсностi.
Проблема суспшьного прогресу посщае важливе мiсце в сучасному науковому дискурсi, хоча кризовi явища у рiзних суспiльних сферах провокують певне скептичне ставлення до цього феномену. На думку О. Костенко, формуеться дилема: "те, що сьогодш вщбуваеться у свiтi ... це свщчення прогресу чи регресу сучасно! цившзаци? Дедалi важче в^^зняти добро i зло, iстину i брехню, справедливiсть i несправедливiсть, геро!зм i злочин, пiдприемництво i псевдотдпри-емництво, моральнiсть i аморальнють" [1, с. 34].
В^м, опротестовування ще! соцiального прогресу негативно впливае на процес суспiльного розвитку кожного суспшьства, позаяк позбавляе будь-яких орiентирiв його поступу. Як слушно зауважуе Н. Федорук, ниш чимало науковцiв заперечують iдею прогресу, проте якщо не визнавати його наявносп, то втрачаеться змют таких проблем, як свггоглядш орiентири суспiльного розвитку, соцiальнi взаемовщносини i т.п. [2, с. 1].
Прогрес (вщ лат. ргоогеъът - рух уперед, розвиток) - це яюсш характеристики соцiального процесу, яю виходять з того, що внаслщок розвитку (змiн, мутацiй, iнновацiй тощо) соцiальний об'ект переходить вiд нижчих форм до вищих, бiльш досконалих (висхщний рух) [3, с. 524-525]. 1дея прогресу формувалася протягом тривалого часу, вже напочатку розвитку людсько! цившзаци окреслилося два напрямки щодо його тлумачення: сцiентистське, констатуюче, описове; друге -аксюлопчне, цiннiсне. У першому констатацiя розумового прогресу тзшше була констатацiею прогресу в оргашчно! природi, економiцi, технiчних пристроях i т. п. [4, с. 235].
У середиш XVIII ст. французький фшософ, економiст А. Р. Ж. Тюрго характеризуючи у сво!х працях прогреси в економщ, полiтичних структурах, наущ та духовнiй сферi, штегрував цi два напрямки. Разом з тим, вш визначив три етапи культурного прогресу: релшйну, спекулятивну та наукову [5, с. 64]. Изшше, ця щея була розвинута основником позитивiзму О. Контом у "Закош трьох стадш". Пiдтримав концепцiю прогресу, запропоновану А. Р. Ж. Тюрго, й французький прос-вггник Ж.-А. Кондорсе. Мислителi розумiли суспiльний прогрес як прямолшшний, поступальний, безперервний рух, основою якого е розвиток людського розуму, освгги i науки [6, с. 125].
Утотсти (А. Сен-Симон, Р. Оуен, Ш. Фур'е) вперше акцентували на тому, що сучасна !м форма суспiльного устрою е нетривала, И неодмшно замiнить бшьш прогресивне суспiльство (в якому не буде приватно! власносп, експлуатацп та лих), позаяк суспшьний прогрес здатний виршити основнi проблеми, що торкаються долi людства: питання морального, духовного та матерiального порядку [2, с. 10].
Виразники концепци соцiальних змш та еволюци (М. Вебер, Т. Парсонс) вщмовившись вiд ще! прогресу та регресу апелювали до поняття еволюци соцiальних систем, що дозволяе фшсувати змiни, якi вiдбуваються в них, упм iгноруе напрямок цих змш [6, с. 125].
1деологи теорш "iндустрiального суспшьства" (Р. Арон, Д. Белл, Дж. Гелбрейт, У. Ростоу) шукали модушв, якi покликаш забезпечити моральну й матерiальну "безконфлштнють", "стабшьнють" та "реалiзацiю творчих можливостей". Прихильники такого прогресизму, аналiзуючи реальнi тенденци та соцiальну роль науково-техшчного прогресу, обгрунтовують провiдну роль науки в сучасному розвитку суспшьства. Разом з тим зауважують, що процеси сощальних змш не вщбуваються злагоджено та рiвномiрно, передуем, тому, що "техно-економiчна структура", полiтика та культура мають розбiжнi автономнi лопки розвитку [7, с. 187].
Циктчним концепщям розвитку (П. Сорокша, А. Тойнб^ О. Шпенглера) характеролопчне вiдкрите або ж завуальоване заперечення наукового шзнання i разом з тим у них е певна спроба оперувати науковими ведомостями, акцентування на тлумаченнi, осмисленш. Зрештою, методи й засоби осмислення програють науковим методам пiзнання. Циктчш концепцiï розвитку акцентуючи на духовних, внутрiшнiх силах людини, здебiльшого ^норують реальнi проблеми матерiального життя, себто звужують ïï дiяльнiсть до духотворчосп [6, с. 126].
Концепцiï песимютичного характеру (Ж. Еллюля, Г. Маркузе, Ж. Ж. Руссо) вщображають низку протирiч соцiального прогресу. Так Ж. Ж. Руссо стверджуе, що прогрес е суперечливий в тому аспекту що руйнуе гармоншнють й цшсшсть людськоï особистостi, примiтивiзуе людину в людину-функщю [4, с. 236]. Вихщ з цiеï кризи вони вбачають у поверненнi релiгiйних цiнностей (Ж. Еллюль) або ж цiнностей примитивного суспiльства (Г. Маркузе) [2, с. 11].
Отже, в Новий час на противагу уявленням про неминучий та швидкий "кшець свгту" була запропонована теорiя соцiального прогресу - оптимютична перспектива розвитку людства. Наявнють дiаметрально протилежних пiдходiв щодо теоретичного виршення проблеми суспiльного прогресу, характерних представникам певно1' науково1' школи, обумовлена низкою чинниюв: розумiнням ними попередньо1' iсторiï, баченням майбутнього, вiдношенням до юнуючого суспiльства, приналежнiстю до рiзних соцiальних груп, табору сил прогресу чи протилежного йому - реакцшних, консервативних сил.
У XIX ст. концепщя прогресу знову ж розвивалися в основному у двох напрямках: сщентистському - вшьному вщ iдеалiв, цiнностей, "суб'ективiзму"; в контекстi шшого фiлософствувала теорiя цiнностей. Один iз найвизначнiших представникiв неокантiанства Г. Ршкерт наполягав на цiннiсному характерi прогресу, вщхиляючи будь-яку можливiсть прогресу в природа Вiн акцентував на тому, що поняття прогресу мае щннюний характер, тодi як еволюцiя пропонуе шдиферентш до цiнностi змiни [8, с. 502].
Поняття прогресу значно активiзувалося в науковому дискурс ХХ ст., зокрема сощологи, iсторiï, фшософи. Новим аспектом аналiзу соцiального прогресу стала специфша його вiдображення у рiзних цивiлiзацiйних системах. Цивiлiзацiйна та нащональна особливiсть розвитку наукових уявлень про сощальний прогрес пов'язана iз юторичною пам'яттю народу, що накладае глибокий вщбиток на його свщомють. Вiдмiнностi в поглядах на сусшльний прогрес у мислителiв Заходу та пострадянського простору, за ощнкою фахiвцiв, простежуеться в наступних особливостях: розвивалися свгтсью, релiгiйнi та напiврелiгiйнi концепци, прогрес аналiзувався з формацiйних i цившзацшних позицiй; вiдношення до прогресу формувалося на основi розумiння його як певно1' цiлiсностi, так i дискретно (зводився до окремих суспшьних сфер); виокремлювалися апологетичнi (оптимiстичнi) та деградацшш (скептичнi) погляди на прогрес; сусшльний прогрес тлумачився як результат дiяльностi визначних особистостей, певних елгт, суспшьних груп; на основi шститущонального пiдходу вiдводилася особлива роль певним шститутам (державi, церквi, культурi, наущ); прогрес зводився до абсолютно!' свободи громадян бездержавного суспшьства; пропонувалися рiзноманiтнi iндустрiальнi, постiндустрiальнi, технократичнi концепцiï прогресу; сусшльний прогрес пов'язуеться зi зростаючою стратифшащею соцiуму, певним нiвелюванням його внутршшх структур; за холiстського шдходу ставить суспiльний прогрес залежить вщ зовнiшнiх сил: космосу, природи (росшсью космiсти та сучаснi альтернативiсти) [9, с.78-79].
На нашу думку, слщ застосовувати комплексний критерiй прогресу. Фактично кожна сфера суспшьства вимагае свого специфiчного критерда, i лише в свош сукупностi цi критерiï спошбш найбiльш повно охарактеризувати ступiнь суспiльноï прогресивностi. Разом з тим, ефективний розвиток кожноï кра1ни потребуе пошуку власних модусiв суспiльного прогресу. Примiром, формування китайськими мислителями власноï моделi суспiльного прогресу сприяло успiшнiй модершзацп Китаю (наприкiнцi ХХ - початку ХХ1 ст.), включенню його до свгтового економiчного життя, яке забезпечило динамiчне пiдвищення життевого рiвня китайського народу. Оперативна реалiзацiя концепцiï "чотирьох модернiзацiй" (сiльського господарства, промисловостi, науки i
техшки, вшськово! сфери) дозволяе нинi Китаю упевнено рухатися вперед. Звюно, це результат правильно обраного сощального iдеалу та успiшноï реалiзацiï в практичнiй площинi концепцiï суспшьного прогресу [12, с. 6-9].
У наукових розвщках суспшьний прогрес та сощальний прогрес досить часто аналiзуються як синонiмiчнi, втiм вони не е тотожними, як i пов'язаш з ними вiдносини. Соцiальнi вщносини е лише частиною суспiльних вщносин. Суспiльний прогрес передбачае прогресивнi (передов^ iдейнi) змiни як у сощальнш сферi (вiдносини мiж соцiальними групами, внутрiшгьогруповi змiни тощо), так i поза межами: щеолопчш, виробничi, зовшшньополггичш та iншi. Суспiльний прогрес виявляеться у рiзних формах й безпосередньо стосуеться сощального оргашзму краïни. 1снують такi форми суспiльного прогресу: сощальний прогрес, економiчний прогрес, соцiально-економiчний прогрес, техшчний прогрес, науковий прогрес, науково-техшчний прогрес, полiтичний прогрес, правовий прогрес, нащональний прогрес, культурний прогрес, моральний прогрес [6, с. 129].
У юриспруденцп суспшьний прогрес дефтзуеться як "висхщний розвиток людства вiд нижчих ступешв своеï духовноï, правовоï, полiтичноï та соцiально-економiчноï органiзацiï до вищих; якiсне оновлення форм суспiльного буття та вщносин в сощумц поступальну змшу загальноцивiлiзацiйних й формацiйних етатв розвитку суспшьства" [9, с. 76]. Отже, прогресивний розвиток характеризуеться постшними яюсними змiнами, удосконаленням, трансформацiею.
У фшософи права теоретична складнiсть тзнання правового прогресу проявляеться вже у процес визначення сфери його юнування, позаяк категорiя "правового" е одшею з найбiльш складних й неоднозначних. Це обумовлено особливостями розвитку посткласично1' парадигми юриспруденции вiдмовою вiд монютично1' iнтерпретацiï права та утвердженням методолопчного плюралiзму в пiдходах щодо праворозумшня. Вчений К. Старостенко вiдзначае, що саме дослщження правового прогресу на основi принципiв плюралiзму дозволяе не лише осмислити розвиток права, але i е "единою превентивною мiрою, що мае вагоме смислове та функщональне навантаження в сучасних модершзацшних процесах, сприяе виробленню антикризових заходiв щодо вiдновлення повноцiнного функцiонування економши та розробки фундаментально!' стратегiï правового розвитку" [11, с. 172].
"Правове" в контекст дослiдження правового прогресу характеризуеться найвищим ступенем узагальненостi та позначае всю правову реальнють як одшсть об'ективних й суб'ективних аспектов буття права.
Антитетичною категорiею до процесу е регрес, i саме ця суперечлива дiалектична еднють й характеризуе динамiчнi змiни будь-якого явища чи системи, зокрема i права. Вим, як зауважуе I. Оборотов,i прогрес, i регрес - це завше процеси односпрямованих, неповоротних в чаш змш, яю входять у бшьш широке поняття розвитку й виступають як його ощночш (суб'ективнi) характеристики [12, с. 6]. Звщси, аналiзуючи процес розвитку права ми не можемо говорити про позитивш чи негативш змши, позаяк це буде суб'ективна ощнка. На думку К. Николини, одним зi шляхiв вирiшення розв'язання питання суб'ективноï перцепцiï результатiв правових трансформацш е визначення правового прогресу в двох аспектах: як процес розвитку права i правових явищ у напрямi удосконалення; як результат, що вщображае якiснi змiни правового життя [13, с. 216].
Правовий прогрес можна розглядати у двох аспектах: глобальному (широкому) та конкретному (вузькому). Глобальний пщхщ пов'язаний iз розвитком людства в цшому, його правосвщомосп, правовоï культури. Вузький пщхщ передбачае вивчення прогресу конкретного етапу розвитку людства (здебшьшого сучасного) [14, с. 115].
Ниш у правовш доктриш iснуе низка концептуальних пiдходiв щодо проблематики правового прогресу, зумовлених типолопею праворозумiння, дефiнiцiею його поняття, визначальними фшософсько-правовими ознаками, закономiрностями його зв'язку iз процесами глобалiзацiï, альтеглобалiзму, його спiввiдношенням iз принципом верховенства права, вщображенням у мiжнародно-правовiй дiяльностi всесвiтнiх органiзацiй, розумiнням правовоï реальносп загалом тощо.
Залежно вщ визнання або заперечення об'ективного юнування прогресу розрiзнять два наукових тдходи: перший - прогрес юнуе незалежно вщ людськоï свiдомостi; другий означуе, що це лише суб'ективна думка людини, яка ощнюе певш суспiльнi змши. Примiром, П. Сорокiн зауважуе: "теорiя прогресу, що добре, а що погано ... може виражати лише суб'ективш погляди 1х авторiв й шчого бiльше" [15, с. 192].
Неоднозначно оцшюе значимють правового прогресу А. Воронцова зауважуючи, що, з одного боку, е досягненням нових можливостей для виршення проблем, з шшого - прогрес супроводжуеться виокремленням частини сощуму, яка неспошбна перейти до нового способу життя. О^м того, на думку авторки, зростання можливостей передбачае певш втрати (вщмову вщ наявних правових чи сощальних норм), й при цьому баланс досягнень та втрат передбачити неможливо [16, с. 14]. Джерелом належних трансформацш е змши суспшьних потреб та штереив, засобом закршлення та захисту яких виступае право. Вщтак, вщмова вщ частини iснуючих правових й сощальних норм е цшком виправданою а навггь необхiдною, позаяк утрачаються лише ri, якi не е корисними та ефективними.
На думку вченого Ю. Баскукова помилковим е твердження щодо визнання правового прогресу як суб'ективного процесу, позаяк йому характерш також й ознаки об'ективносп. Складнють дослщження означеноï категорп полягае в тому, що суспшьство е як об'ектом, так i суб'ектом прогресу. Правове життя виступае водночас i об'ективною, i суб'ективною реальнютю. Перша окреслена правовими явищами, друга - перспективою людини змшювати, удосконалювати об'ективну дшсшсть. Правовий прогрес об'ективний, оскшьки е вщображенням матерiального свггу, виступае його частиною. Саме ж право утворюеться та розвиваеться об'ективно, у результат тих змш, яким пщлягають суспшьш вщносини. Певш галузi та шститути права втрачають свою актуальнють, позаяк застарiвають регульоваш ними вiдносини. I, насупроти, поява новоï сфери суспiльних вiдносин чи посилення 1х значимостi в соцiумi доконечно обумовлюе створення нових структурних елементiв системи права (примiром, еколопчне право вiдокремилося iз земельного права в самостшну галузь) [17, с. 48].
Впм, об'ективна природа правового прогресу не означае, що вш не може зазнавати зовшшнього впливу чи втручання у його процес. Держава в особi законодавця може вносити в нього вщповщш уточнення, корективи, змши (на нормативному рiвнi закршлювати цiлi, якi окликаються з критерiями правового прогресу; створювати належш механiзми для 1х реалiзацiï; сприяти досягненню прогресивного результату тощо). Проте, цей вплив здшснюеться у певних межах, що е результатом об'ективноï ознаки правового прогресу. Примiром, держава не може на власний розсуд ввести режим загального дотримання законносп вшма громадянами чи зобов'язати будь-яким реалiзовувати штереси особистостi [18, с. 44]. Отже, суб'ективний чинник правового прогресу е невщ'емним вщ об'ективноï основи. Простежуеться суперечлива дiалектична еднють -об'ективного й суб'ективного, о^м того, уявлення про позитивне та негативне юнують й у свщомосп людини. Втiм, коли думка бшьшосп е тотожною (однаковою), вона претендуе на визнання ïï об'ективною.
Вчена К. Николина визначае правовий прогрес як цшеспрямований, незворотний, поступальний рух права з метою втшення i^ï права (iдеальноï моделi) в правову реальнють. Саме такий пiдхiд дозволяе сприймати право як щннюний орiентир, що пiдлягае трансформацiï для адекватного вщображення суспiльних iнтересiв та запшгв. Якщо ж прогрес у правi розглядати виключно як оцiночну категорда, що мае суб'ективний характер, то постае загроза пщвищення рiвня правового шгшзму [13, с. 216].
Слушною е дефшщя запропонована Д. Сторожук, що правовий прогрес е процесом правового розвитку суспшьства та його складових, що характеризуеться висхщною спрямованютю
та орiентaцiею на npaBOBi цшностг Дослiдником розглядаеться правовий прогрес як висхщний процес правового розвитку суспшьства, що мютить об'ективну та суб'ективну складов^ й характеризуеться ознаками динaмiчностi, цiлеспрямовaностi, поступaльностi (еволюцiйний характер), послщовносп, прогнозовaностi змiни, удосконалення права з метою досягнення правового щеалу у виглядi забезпечення та дотримання: правових цшностей людини (суспiльствa), високого рiвня прав i свобод людини, гумашзацн права, взаемоди права i норм морaлi, результатом чого е тдвищення рiвня правово! культури суспшьства та ефективносп правового регулювання суспшьних вщносин [19, с. 11].
Отже, правовий прогрес е явищем, яке характеризуеться самовизначенням, саморозвитком i не може бути кероване iмперaтивно. Лише т змiни правово! реaльностi, яю сприймаються, а отже, легiтимуються конкретним суспшьством, можуть визначатись як прогресивш. З позицi! цивiлiзaцiйного пiдходу до розвитку сощуму це означае, що правовий прогрес е нелшшним процесом i передбачае aльтернaтивнi шляхи розвитку для кожно! цивiлiзaцi!, це тдтверджуе паралельне iснувaння у сучасних умовах суспшьств iз рiзним рiвнем розвитку правових систем [13, с. 216].
Висновки. Отже, комплексне та всебiчне дослщження дефшщи правового прогресу дозволяе висновувати, що сьогодш пiд ним розумдать суб'ективну оцiнку розвитку права; цшеспрямований, поступальний лiнiйний рух права з метою втшення iдей права в правову реальнють; об'ективний процес розвитку права, лептимований конкретним суспшьством; щннюний орiентир (iдеaл); максимальне втшення основоположних принцишв права; процес розвитку правово! системи, удосконалення правового життя суспшьства; збшьшення обсягу прав i свобод людини, тдвищення рiвня !хнього соцiaльного захисту; розвиток правово! культури; вщповщнють явищ i процесiв законам сощально! природи тощо.
Прогнозуючи можливi напрямки подальшого дослiдження кaтегорi! "правовий прогрес", актуальним, на нашу думку, е aнaлiз його сшввщношення з мораллю, правовими трaдицiями. Окрiм цього, застосовуючи системно-структурний пiдхiд, можна охарактеризувати позитивш якiснi змiни в межах окремих структурних елементiв правово! реальности що дозволить визначити стрaтегiчнi напрями правово! политики.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Костенко О. Вперед - до природи: аполопя натурал1зму. Свтогляд. 2009. № 5 (19). С. 34-37. 2.Федорук Н. М. Мораль та сусшльний прогрес: автореф. дис. ... канд. фшос. наук: 09.00.03. Харшв, 2005. 20 с. 3. Фшософський словник. За ред. В. I. Шинкарука. 3 вид., перероб. i доп. Ки!в: АБРИС, 2002. 742 с. 4. Алексеев П. В. Социальная философия: учебное пособие. Москва: ООО "ТК Велби", 2003. 256 с. 5.Тюрго А. Р. Ж. Избранные философские произведения. Москва: Государственное социально-экономическое издательство, 1937. URL: http://istmat.info/files/uploads/29715/turgot.pdf 6. Скворець В. О. Сощальний прогрес як суспшьствознавча проблема. Гумантарний eicHUK ЗД1А. 2011. № 47. С. 123-133. 7. Левицький В. Дискурс про iндустрiaлiзaцiю. Людинознавчi студи. Серiя: Фiлософiя. 2015. Вип. 32. С. 182-199. 8. Риккерт Г. Границы естественнонаучного образования понятий. СПб.: Наука, 1997. 532 с. 9. Миголатьев А. А. Общественный прогресс и регресс: философский аспект. Социально-гуманитарные знания. 2004. № 3. С. 7690. 10. Сюй Цюаньяо Сощальний прогрес в контекст китайсько! фшософи: автореф. дис. ... канд. фшос. наук: 09.00.03. Харшвський ушверситет Повиряних Сил. Харшв, 2005. 19 с. 11. Старостенко К. В. Правовой плюрализм как основа развития правового прогресса. Среднерусский вестник общественных наук. Политика и право. 2009. № 4. С. 169-172. 12. Оборотов I. Об'ективний i суб'ективний вимiри правового розвитку. Юридичний вiсник. 2011. № 3. С. 5-11. 13. Николина К. Правовий прогрес як форма правового життя. Альманах права. 2016. Вип. 7. С. 215-218. 14. Сторожук Д. Онтолопя правового прогресу: фшософсько-правовий вимiр. Право.иа. 2017. № 3. С. 191-199. 15. Захарцев С. И., Сальников В. П. О правовом прогрессе
как философско-правовой проблеме. Российский журнал правовых исследований. 2015. № 2. С. 113-121. 16. Воронцова А. В. Правовий прогрес як iндикатор розвитку правово! системи. Порiвняльно-аналiтичне право. 2014. № 3. С. 14-16. 17. Барсуков А. Ю. Правовой прогресс как юридическая категория: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Саратов, 2004. 191 с. 18. Сорокин В. В. Концепция эволюционного развития правовой системы в переходный период: автореф. дис. ... докт. юрид. наук. Екатеринбург, 2003. 48 с. 19. Сторожук Д. Фiлософсько-правовi засади правового прогресу: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Хмельницький ушверситет управлшня та права iменi Леошда Юзькова, 2019. 19 с.
REFERENCES
1. Kostenko O. Vpered - do pryrody: apolohiia naturalizmu. [Forward - to nature: an apology for naturalism.]Svitohliad. 2009. № 5 (19). P. 34-37.2. Fedoruk N. M. Moral ta suspilnyi prohres [Morality and social progress: author. dis. ... cand. philos.]: avtoref. dys. ... kand. filos. nauk: 09.00.03. Kharkiv, 2005. 20 p.3. Filosofskyi slovnyk [Philosophical dictionary]. Za red. V. I. Shynkaruka. 3 vyd., pererob. i dop. Kyiv: ABRYS, 2002. 742 p.4.Alekseev P. V. Sotsyalnaiafylosofyia[Social philosophy]: uchebnoe posobye. Moskva: OOO "TK Velby", 2003. 256 p. 5.Tiurho A. R. Zh. Yzbrannue fylosofskye proyzvedenyia.[Selectedphilosophicalworks] Moskva: Hosudarstvennoe sotsyalno^konomycheskoe yzdatelstvo, 1937. URL:
http://istmat.info/files/uploads/29715/turgot.pdf6. Skvorets V. O. Sotsialnyi prohres yak suspilstvoznavcha problema [Social progress as a social science problem ]. Humanitarnyi visnyk ZDIA. 2011. № 47. P. 123-133.7.Levytskyi V. Dyskurs pro industrializatsiiu. Liudynoznavchi studii.[Discourse on industrialization. Anthropological studies.] Seriia: Filosofiia. 2015. Vyp. 32. P. 182-199. 8. Rykkert H. Hranytsbi estestvennonauchnoho obrazovanyia poniatyi. [The boundaries of scientific education concepts] SPb.: Nauka, 1997. 532 p. 9. Myholatev A. A. Obshchestvennbii prohressy rehress: fylosofskyi aspekt[Social progress and regress: a philosophical aspect.]. Sotsyalno-humanytarnbie znanyia. 2004. № 3. P. 76-90. 10.Siui Tsiuaniao Sotsialnyi prohres v konteksti kytaiskoi filosofii: [Social progress in the context of Chinese philosophy]avtoref. dys. ... kand. filos. nauk: 09.00.03. Kharkivskyi universytet Povitrianykh Syl. Kharkiv, 2005. 19 p. 11. Starostenko K. V. Pravovoi pliuralyzm kak osnova razvytyia pravovoho prohressa[Legal pluralism as a basis for the development of legal progress]. Srednerusskyi vestnyk obshchestvennbikh nauk. Polytyka y pravo. 2009. № 4. P. 169-172.12. Oborotov I. Obiektyvnyi i subiektyvnyi vymiry pravovoho rozvytku [Objective and subjective dimensions of legal development.]. Yurydychnyi visnyk. 2011. № 3. P. 5-11.13. Nykolyna K. Pravovyi prohres yak forma pravovoho zhyttia [Legal progress as a form of legal life]. Almanakh prava. 2016. Vyp. 7. P. 215-218. 14.Storozhuk D. Ontolohiia pravovoho prohresu: filosofsko-pravovyi vymir[Ontology of legal progress: philosophical and legal dimension]. Pravo.ua. 2017. № 3. P. 191-199.15. Zakhartsev S. Y., Salnykov V. P. O pravovom prohresse kak fylosofsko-pravovoi probleme. [On legal progress as a philosophical and legal problem] Rossyiskyi zhurnal pravovbikh yssledovanyi. 2015. № 2. P. 113-121.16.Vorontsova A. V. Pravovyi prohres yak indykator rozvytku pravovoi systemy. [Legal progress as an indicator of the development of the legal system.]Porivnialno-analitychne pravo. 2014. № 3. P. 14-16. 17.Barsukov A. Iu. Pravovoi prohress kak yurydycheskaia katehoryia: [Legal progress as a legal category]dys. ... kand. yuryd. nauk : 12.00.01. Saratov, 2004. 191 p. 18. Sorokyn V. V. Kontseptsyia эvoliutsyonnoho razvytyia pravovoi systembi v perekhodnbii peryod[The concept of evolutionary development of the legal system in transition]: avtoref. dys. ... dokt. yuryd. nauk. Ekaterynburh, 2003. 48 p.19.Storozhuk D. Filosofsko-pravovi zasady pravovoho prohresu [Philosophical and legal principles of legal progress]: avtoref. dys. ... kand. yuryd. nauk. Khmelnytskyi universytet upravlinnia ta prava imeni Leonida Yuzkova, 2019. 19 p.
Дата надходження: 30.04.2020р.
Victoriya Chornopyska
Institute law, psychology and innovative education Lviv Polytechnic National University Department of Civil Law and Procedure
Ph.D.
ONTOLOGICAL DISCOURSE OF LEGAL PROGRESS AS FORMS OF SOCIAL PROGRESS
The main philosophical and legal approaches to the ontological understanding of legal progress as a form of social progress. Legal progress has been considered in two aspects: global (broad) and concrete (narrow). The global approach is connected with the development of humanity as a whole, its justice, its legal culture. A narrow approach involves studying the progress of a particular stage of human development (mostly modern). It is established that the legal doctrine has a number of conceptual approaches to the problems of legal progress, determined by the typology of legal thinking, definition of its concept, defining philosophical and legal features, patterns of its connection with the processes of globalization, alteglobalism, its correlation with the principle of law in international legal activity of world organizations, understanding of legal reality in general
Key words: law; social progress; legal progress; social phenomenon; modernization of society; legal values; legal reality; progress; regression.
