CC BY
4
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (27), 2020
УДК 340.1
Тарас Гарасимiв
Нащональний унiверситет "Львiвська полггехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно1 освгги, доктор юридичних наук, професор, заступник директора з науково! та мiжнародноl дiяльностi, професор кафедри теори, ютори та фшософи права
Garasumiv_@ukr.net ОЯСГО iD: https://orcid.org/0000-0002-4627-4774
СВ1ТОГЛЯДНА ОСНОВА НАУКОВОГО ОСМИСЛЕННЯ ФЕНОМЕНА ПРАВА В1ДПОВ1ДНО ДО КОНКРЕТНИХ ЧАСОВИХ МЕЖ
http://doi.org/10.23939/law2020.27.038 © Гарасим1в Т., 2020
У статт грунтовно та комплексно дослщжено сутшсть, iсторико-правовi аспекти становлення, еволюцiю, змкт та основнi елементи принцип1в права на основi опрацю-вання здобут^в правовоТ теорн та юридичноТ практики, розкрито значення права для формування правового свггогляду та здшснення нормотворчоТ та нормозасовноТ практики. Вiдзначено, шо у правознавчш науцi постiйно здшснюють спроби осмислення поняття права, його сутност та природи, а також його основних характеристик - ознак та властивостей, як розкривають мiсiю права як важливоТ сощальноТ та регулювальноТ сили суспiльства. З'ясовано, що право е динамiчним i складним явищем, зумовленим не менш складним характером сусшльного розвитку. 1дея багатостороннього, багато-аспектного пiдходу до осмислення права - одна з визначальних тенденцш сучасноТ юриспруденцн.
Автор виокремлюе три перюди у кторн формування уявлень про право: 1) пану-вання фшософського розумiння формування права (Х1-1Х ст. до н. е. - кш. XVIII ст. н. е.); 2) панування кторико-соцюлопчного розумшня права (поч. XIX ст. - поч. XX ст.); 3) панування наукового правового розумшня права як наукознавчого явища (сер. XX ст. - тривае дониш), що мае складний багатоаспектний характер та може бути вивчене за допомогою рiзноманiтних методолопчних пiдходiв й методiв наукового шзнання юридичноТ науки.
Ключовi слова: право; праворозумшня; правова матерiя; суспщльство; держава; iсторичний перiод; правовий свггогляд; принципи права.
Постановка проблеми. Право - складне й неодноманггне явище, що формуе в суспiльствi його юридичну надбудову. Як феномен воно пронизане певними загальними щеями, яю його цементують в досягненнi цшей та пов'язують зi соцiальним (культурним, духовним, полiтичним, економiчним) жит-тям. Ц найбiльш загальнi 1де1, зазвичай, вважають його принципами. Вiдтак, без !х досконалого розумiння неможливо збагнути вае1 сутностi правово1 системи чи шшо1 держави або ж окремих И елементiв. Правова матерiя кожно1 держави, у кожний юторичний перiод - якщо йдеться про демократичне суспiльство та справжне право - включае два напрямки. Перший складае загальну основу i походить з ютори, втшюючи спадкоемнiсть права, його загальнолюдську сутнiсть, другий - сучасний конкретний змiст, його особливосп, пов'язанi з специфiкою кожно1 держави.
Аналiз дослщження проблеми. Теоретичною основою дослщження обрано! нами теми стали науковi розвщки вчених С. Алексеева, О. Зайчук, А. Колодiя, О. Малька, М. Марченка, Ю. Мат-веево!, М. Матузова, Н. Онщенко, С. Погребняка, О. Скакун, С. Сунегша, Ю. Шемшученка та ш-ших, якi сприяють осмисленню змюту, ролi та значення фундаментальних принцитв права у сучасних трансформацiйних умовах розвитку суспшьства. Втiм, як показуе реальна практика суспшьного життя, назрша нагальна потреба здiйснення нових наукових пошуюв вказано! проблематики, яка, на нашу думку, пов'язана з осмисленням морального змюту основоположних принцитв права та деяких аспектов !х реалiзацi! в сучасних умовах.
Метою статт е грунтовне та комплексне вивчення сутносп, iсторико-правових аспектiв становлення, еволюцп, змiсту та основних елементов принципiв права на основi опрацювання здобуткiв правово! теорп та юридично! практики, розкриття його значення для формування правового свтоогляду та здшснення нормотворчо! та нормозастосовчо! практики.
Виклад основного матерiалу. У правознавчш науцi постiйно здiйснюють спроби осмислення поняття права, його сутносп та природи, а також основних його характеристик - ознак та властивостей, яю розкривають мiсiю права як важливо! соцiально! та регулювально! сили суспiльства. Право е динамiчним i складним явищем, зумовленим не менш складним характером суспiльного розвитку. 1дея багатостороннього, багатоаспектного пiдходу до осмислення права -одна з визначальних тенденцш сучасно! юриспруденцi!. Праворозумшня - це система знань концептуального характеру про найзагальнiшi закономiрностi формування та функцюнування права, його сутнють, призначення й мiсце в сустльства Тому його особливостi необхщно розглядати саме в площинi праворозумшня.
У правознавчих джерелах як минулого, так i сучасного часу, неодноразово акцентувалося на тому, що проблема виникнення та утворення права, себто питання, як i звщки походить право, i до сьогоднi наукою позитивно не виршено. 1снуе низка гшотез, жодну iз яких не можна сприйняти без ютотних зауважень, а пошук едино! вiдповiдi стосовно формування права, найперше, ускладнено вщсутнютю спiльного розумiння передумов виникнення права. Аналопчт iде! обгрунтовують i сучаст ученi, якi зосереджують увагу на тому, що в нитштх умовах розвитку держави та права актуалiзуеться потреба в науковому переосмислент щнносто й змiсту права, механiзму його утворення, значимосп для розвитку правово! системи та оновлення державно-правових шституцш в контексп гарантування верховенства права. Означене обумовлюеться низкою проблем розвитку правово! системи та системи нацюнального законодавства держав так званого пострадянського простору.
Доволi слушною е думка О. Осауленка, що проблема усвщомлення та походження права ви-значаеться правничою наукою як одна з найскладтших [1, с. 138]. Висновуючи, вчет обгрунтовують доцшьнють дослiдження юторюграфп наукового пiзнання права, мотивуючи це наступ-ним: необхiднiстю вироблення едино! цшсно! концепцi! права, подолання розрiзненостi у розу-мiннi сутностi права, недопущення дослiдження окремих аспектiв права, а не явища в цшому, що обумовлюе суперечливiсть та непослщовтсть наукових дослiджень [2, с. 27]; доктринальну не-визначенiсть закономiрностей мехатзму права [3, с. 4]; необхщтсть переосмислення права з огляду на сучаст особливосп розвитку правово! системи [4, с. 8] тощо.
Зауважимо, що ефективнiсть права е базисом стабшьносп та гнучкостi законодавчо! бази, яка нацшена на збереження гармоншного розвитку суспiльних вiдносин, забезпечення режиму непорушносп прав й свобод людини та законних штерешв суб'ектiв. Зважаючи на це, вщзначимо, що штенсифшащя реформування та оновлення державно-правових шституцш, модершзащя !х правотворчо! сфери впливу, вимагае опрацювання адекватного наукового тдгрунтя, що дозволить окреслити цшсну картину стосовно теоретико-правових засад права як надважливо! юридично! категори [5, с. 44-45].
Поширення права на суспшьш вщносини та оперативнiсть його ди визначаються якiстю правових норм, !х вiдповiднiстю наявним й перспективним запитам сощуму. Формування права та його функщонування визначаеться багатьма чинниками, що можуть здшснювати як позитивний, так i негативний вплив на процес створення права, його розвиток, стан розбудови, а також на наступш змши правового регулювання, базиси якого закладено у змют норм права та його по-ширеностi на суспшьш вщносини (сощолопзацп). Тому питання утворення права, чинниюв, якi на нього впливають, стан його якосп, вiдповiднiсть запитам соцiуму, питання модушв його розвитку та вдосконалення викликали iнтерес з боку дослiдникiв ще у перюд Античностi. Це, звюно, обумовлено появою самого права як феномену, який динамiчно розвиваеться та викликае дослщ-ницький iнтерес, власною цiннiстю та функцiональним призначенням.
Найпершi уявлення про означенi аспекти права простежують у мiфологiчних поглядах, що були сформован та розвивались у перюд розквпу Стародавнього Сгипту. В його мiфологiчних уяв-леннях поняття права та закону не були розмежоваш, а сприймалися як елемент загального божественного порядку. Одночасно, у мiфах Стародавнього Сгипту було здшснено першi спроби щодо пошуку вщповда на питання стосовно !х походження, зумовленосп, особливостей змшю-ваностi !х статусу. Виняткова значимiсть надавалась египетськш богинi Маат, яка була уособлен-ням законiв, правосуддя та справедливости [6, с. 20-22], що були взаемопов'язаш мiж собою й забезпечували загальний порядок серед сощуму. Положення закошв, !х змiст, дiя пов'язуеться, безпосередньо, з божественним волевиявленням, !х божественним гарантуванням й можливютю виклику Божо! кари. Позаяк, египетськi боги визнавались джерелами влади правителя, велшня правителя носили загальнообов'язковий, божественний характер, зокрема, забезпечувались силою та карою бопв. Втiм, про утворення права ще не йшлося, у мiфологiчних уявленнях цього часу вперше акцентувалось на проблемах утворення права, його походження вщ волi богiв, себто поза межами свщомо1 творчо1 дiяльностi iндивiда - шляхом його утворення богами й надання його людям задля забезпечення порядку !х життедiяльностi, гарантування царсько1 влади, покарання злочинщв тощо. Подiбними були мiфологiчнi уявлення у Вавилонi. Вони засновувались на тому, що все в житп визначае бог Мардук - бог ушх бопв, та бог Шамаш, який е вершителем спра-ведливосп серед людей, правосуддя, протидiе злу, ненавистi та злочинам. Визначальними законами Вавилону були Закони царя Хаммурат, як сформувались у ХУШ ст. до н.е. Основним !х призначенням було, на переконання учених, зменшення протирiч, як iснують в суспiльствi [7]. Себто одними iз об'ективних чинникiв тогочасного утворення права стали посилення конфлштносп серед сощуму та необхщшсть в ушфшаци загальнообов'язкових правил поведiнки, надання !м фор-малiстичного вираження.
1де1 зародження права, його формування та розвитку опосередковано висвгглено й у правових ученнях Стародавньо1 1нди. Право осмислюеться ^зь так званий свгговий закон - "рота", що вщображае та закрiплюе загальний устрiй суспшьства, мiсце, роль i становище, зокрема правове, рiзних варн - прошарюв соцiуму[8, с. 67-69]. Означений свгговий закон, який фактично був сформований на щеях розшарування суспiльства, правового статусу проверстюв соцiуму (варн), що складався з !х прав та обов'язюв, взаемин мiж варнами, шзшше став, фактично, базисом для закрш-лення вiдповiдних норм права у Законах Ману. Себто, щеться про усвщомлення першоджерела як всього свгтського писаного права. Власне, 1де1 божественного та сощального походження права стали першоосновою формування панiвних релiгiйних течш Стародавньо1 Iндil. Отже, традицiйно для правових думок, що сформувались в крашах Стародавнього Сходу, проблема права та його утворення опосередковано перебували у площиш !х божественного розумшня, що вщображали основи (закономiрностi) суспшьного ладу. Разом з тим, у правових ученнях Стародавньо1 Iндil формуються уявлення про наявшсть так званого свггового закону, який за своею сутшстю вiдображав традицiйний суспiльний лад, потреби суспшьства, що в майбутньому одержать належне правове закршлення й форму вираження.
Значно ращональшше уявлення про право мали мислителi Стародавнього Китаю. Носи даосизму розкривають поняття справедливости як основу сутносп права, що реалiзуеться та
гарантуеться останшм. Вщтак, саме справедливють е грунтом виникнення права та його розвитку. Конфущанство в базис розумшня права та його походження закладае ще! моральних взаемин мiж людьми, яю визначають основу правил ствжиття - '"л". Такi правила, за своею суттю, мають моральний i соцiальний аспекти, якi породжеш рiвнем культури у соцiумi, вщображають стан його розвитку [8, с. 356-359].
Вагоме значення для подальшого розвитку вчень про явище права вщграють погляди мислителiв Стародавньо! Греци й Стародавнього Риму. У раншх правових вченнях Стародавньо! Грецi!, яю формувались на мiфологiчних уявленнях про всесвщ право як об'ект фшософського осмислення ще не видiлилось. Водночас, опосередковано, характеризуючи образи давньогрецьких бопв, згадуеться про !х всесильнiсть, забезпечення порядку серед людей, справедливости право-суддя тощо. У мiфах Стародавньо! Греци божественш iстоти (наприклад, Зевс, Фемща тощо) пов'язуються iз чеснотами всесильносп, справедливостi, правосуддя, законностi, неупередженосп, якi несуть людям мир, добро, карають за зло [8, с. 132-136].
Бшьш достовiрним та обгрунтованим характером визначаються уявлення представникiв Стародавньо! Греци, яю вiдходять вiд мiфологiчного бачення та закладають в основу пояснення явищ й процешв правового життя рацiональнi засади. Зокрема, у сво!х правових ученнях Полiбiй акцентуе увагу на звичаевi норми як юторично зумовлену основу традицiйного ладу людей, що в подальшому стануть основою права. Таю норми були загальноприйнятими й користувалися значним авторитетом як в сустльсга, позаяк дотримувалися бшьшютю [9, с. 86]. Трансформуючи означеш ще! в площину права, можемо стверджувати, що його утворення, насамперед, обумовлю-еться наявнютю звичаевих норм - юторично зумовлених загальнопоширених правил поведшки, що набувають статусу загальнообов'язковосп, а вщтак стають нормами права.
У свггоглядному i наукознавчому аспект певну значущiсть становлять ще! Платона стосовно походження права, його формування, змши та розвитку. Мислитель вщзначае, що формування права безпосередньо пов'язане iз розумовою дiяльнiстю. У цьому твердженш Платон керуеться щеею забезпечення загального блага всiе! держави загалом, а не окремо! сощально! групи, яка захопила владу [10, с. 63].
На основi аналiзу правових поглядiв мислителiв Античностi, можемо прослщкувати, що в цей перюд утворення права розкриваеться опосередковано, шляхом осмислення шших сумiжних понять: закон, законотворчють, природа права, закон тощо. Право розумiеться як таке, що походить вщ божественних сил, природних основ розвитку суспшьства, протидi! конфлштносп iнтересiв у суспiльствi, тобто потреб у забезпеченш компромiсу; як природа сощуму (iндивiда) та природне право; як тенденци суспiльного розвитку; законотворчють держави, в якш реалiзуються публiчнi iнтереси; як змiст i результат розумово! дiяльностi; як нацiленiсть на забезпечення рiвностi серед суб'ектiв, збалансування в суспшьств !х iнтересiв тощо. Можемо висновувати, що саме в епоху Античносп формуються першi уявлення про право, зокрема й про його утворення, що складають основу для подальшого розвитку учень в цьому напрямку, !х переосмислення та розширення.
В епоху Середньовiччя осмислення проблем походження права, чинниюв, яю його зу-мовлюють, його природи продовжуе розвиватись на свггоглядних основах мислителiв перюду Античностi. Ця епоха визначаеться, насамперед, штенсивним розвитком християнства та його активним поширенням в кра!нах тогочасно! Свропи. Вiдтак, тогочаснi фiлософськi вчення визначаються теолопчним змiстом. Вагому роль у розвитку правових учень загалом та учень про утворення права зокрема вщграють iде! Ф. Аквшського. Теолог аналiзуе право в контексп його божественного походження як творшня Бога, який поширюе власну волю на людей, даючи !м вщповщне благо у формi права [11, с. 235].
Изшше розвиток правових учень визначаеться вже формуванням певних уявлень про окремi аспекти права. Зокрема, це торкаеться природи походження права, чинниюв, яю впливають на формування права, характеру !х впливу та прюритетносп, ролi держави та !! суб'ектiв в процесi формування права, його сприйняття соцiумом, юридико-техшчного оформлення правотворчих
акпв. Н. Макiавеллi характеризуе формування права у контекст розумшня первинностi полiтики, вiд яко! воно походить. Практично, право е штучним модусом реалiзацi! полiтичного тиску в державi та суспiльствi. Звiдси право е штучним утворенням, зумовлене шструментальним призна-ченням, а його змют залежить вiд тих вiд суб'екпв, якi надiленi полiтичною владою [12, с. 77].
Певну наукову значущють становлять погляди Г. Грощя, вш один iз перших в ютори розвитку правових учень виокремлюе дефшщда формування права. На його переконання, воно е явищем, яке зумовлене здоровим глуздом, що реагуе на вщповщнють або невщповщнють сус-пшьного буття природi людини [12, с. 99]. Так, Ф. Бекон змютом писаного права, яке мае вть люватися у правовому припиш, вважае засади справедливости Процес пiдготовки документа, який визначае правовi приписи, е процесом вираження щей справедливости, що сформувались на цьому етат сустльного розвитку [12, с. 206-207].
Мислитель Ж.-Ж. Руссо характеризував право як таке, що походить вщ народу за сприянням шституту народного суверештету. Останнш виступае як невiдчужувана та неподшьна влада народу, керований спшьною волею, яка грунтуеться на суспшьному договорi [7, с. 53]. Згщно з позицiею Ш.-Л. Монтеск'е, виникнення права обумовлюеться низкою чинниюв, яю у сво!й сукупностi створюють так званий "дух закошв", себто втшюють у собi розумнiсть, законнiсть, справедливють закону та правомiрнiсть [9, с. 370].
Й. Г. Фiхте единим джерелом права називав народ, який реалiзовував це право у виглядi загальноприйнятих норм спiвжиття як колективного, загальновизнаного та загальносприйнятого феномену. Законодавець лише виявляв щ норми, надавав !м форми та гарантував !х непорушнють за допомогою примусу [7, с. 58]. I. Кант пов'язував утворення права з розумовою дiяльнiстю, яка мала побудувати таю правовi норми, що вщповщали б моральним засадам розвитку суспшьства, причому шщатива створення права виходила вщ потреби протиди свавiллю людей, необхiдностi забезпечення законности, порядку i спокою у взаемовщносинах мiж людьми. Досягнення ще! мети було можливим лише завдяки праву як загальнообов'язковому офщшному феномену, що забез-печувалось примусом держави та суспшьним визнанням. Г. Гегель у сво!х фiлософських поглядах не виокремлював проблематику утворення права, водночас подшяв право i закон, вважав, що закон створювався шляхом письмового вираження права. Таке вираження здшснювалось за допомогою законотворчосп, вщображало нацюнальш iнтереси та засновувалось на нормах природного права [9, с. 344].
Проаналiзованi нами погляди мислителiв дозволяють стверджувати, що в цшому вони мали загальний свiтоглядний характер й, фактично, сформували свггоглядну основу для шзшшого виокремлення права в самостшний об'ект наукового пiзнання. Означена особливють поглядiв уче-них iснувала до юнця XVIII столiття, а вщтак це дозволяе визначити перший етап становлення комплексних уявлень про право. Цей етап можна охарактеризувати як перюд домшування фь лософського осмислення формування права, який пов'язаний iз розвитком перших уявлень про походження та природу права, його формальне вираження, що фактично вщображае особливосп правоутворення як доволi складного явища правово! реальности у сучасному його розумшш.
Фiлософське осмислення формування права засноване на загальних уявленнях про нього як про елемент дшсносп, що опосередковано характеризуеться через призму шших сумiжних понять: поняття права, природа права, мгая (призначення права), закон, справедливють тощо на базиш правил загального лопчного мислення. Означений етап ютори формування уявлень про право обмежуеться наступними часовими межами - вщ початку Антично! епохи (XI ст. до н. е. - IX ст. до н. е) до юнця XVIII ст. н. е. Цей перюд можна структурувати на юлька окремих етатв тзнання, згщно з положеннями класичного пщходу щодо перюдизацп ютори фшософп та ютори правових учень.
Отже, питання формування права розкриваються через: зумовленють права рiзноманiтними чинниками географiчного, нацюнального, сощального, культурного, мовленневого, духовного та шшого характеру; договiрно! природи походження права, змют якого визначаеться суспшьним
договором, що грунтуеться на нормах природного права; формування права внаслщок полгшчно1 боротьби, змш у конституцшному ладi держави, розбудови суспшьно-полгшчного устрою; за допомогою права забезпечення статусу людини на засадах свободи, рiвностi та братерства, де право е модусом забезпечення штереив й потреб шдивща, а людсью потреби - чинником формування права; моральносп права, що передуам слугуе модусом забезпечення, закршлення та реалiзацil морально-етичних норм в суспшьному бугтi; зрозумiлостi та розумносп права, яке забезпечуе сприйняття правових норм та !х виконання, позаяк завершення формування права виступае змютом й результатом дiяльностi суб'екпв, надiлених належними повноваженнями зi сторони держави; антрополопчне походження права, котре соцiалiзуеться внаслiдок високого рiвня освiченостi соцiуму та потенци сприйняття правовое' шформаци й керування власною поведшкою; сощально1 зумовленостi права, тобто явища сощального масштабу, що здiйснюе вплив на суспшьство та вiдносини всередиш нього, формуеться внаслiдок узгодження думки бшьшосп.
Отже, переважае позицiя щодо проблеми формування права заснована на щеях юснату-ралiзму, якi розкривають походження права ^зь осмислення константних, об'ективно обумов-лених основ людсько1 дiяльностi, сутностi людини, релiгiйних i морально-етичних засад И життя. Саме вони й складають базис природного права.
Наступний перюд ютори становлення та розвитку уявлень про право розпочинаеться з кш. ХУШ ст. i тривае до поч. ХХ ст. Вш пов'язаний iз зародженням та становленням права як об'екта фшософського осмислення, що розкриваеться з позици його самостшносп як явища, яке мае закономiрностi зародження, розвитку, функцiонування та удосконалення, надшене певними ознака-ми, як вiдмежовують його вiд шших явищ правово1 реальностi. Здебiльшого, право розкриваеться в межах вщповщних шкш, якi у тому перiодi розвиваються, а в основу його тзнання закладено концепт розумшня права як базису подальшого пiзнання його формування.
Право як явище грунтовно дослщжуеться представниками соцюлопчно1 та юторично1 шкш, як всебiчно обгрунтували iдею його походження вщ тенденцiй суспiльного розвитку, рiвня його культури у контексп певного iсторичного етапу його становлення, ситуаци сприйняття соцiумом тощо. Вщтак, умовно означений перiод можемо визначити як перюд панування юторико-соцю-лопчного розумiння права - явища соцюкультурного та iсторико-правового плану.
Передусiм, треба звернути увагу на погляди носив юторично1 школи права (Г. Пухта, Ф. Са-вiньl, Г. Гуго тощо), яю вперше в ютори правових учень аргументують позицiю про те, що право постае спонтанно й сво1м походженням завдячуе не позици законодавця, а формуеться виключно шляхом самостшного розвитку модусом стихшного утворення належних норм спшкування, яю добровiльно сприймаються соцiумом.
1де1 природного права актуалiзуються й у цей юторичний перiод. Необхiдно зауважити, що починаючи з Х1Х ст., ще! природного права е доволi поширеними, але не единими в проблемi розумшня права. Всупереч !м, розвиваються iншi напрямки праворозумiння, у яких концепти природного права переосмислюються. Поглиблюючи погляди, яю з шшо1 площини розкривають проблематику тзнання права, зокрема й у контексп його формування. 1де1 природно-правового характеру на цьому етат структуруються на самостiйнi напрямки - феноменолопчний, екзистен-цiоналiзму, герменевтичний.
Проте, у методолопчному планi однозначне розумшня права в природно-правових щеях цього часу не сформоване, а вщтак методолопчна недосконалють тзнання права, про що йшлося вище, збертаеться.
Грунтовний внесок у становлення вчення про право зробили представники так звано1 со-цюлопчно1 школи, яю визначають право як особливий сощальний феномен, формування якого зумовлено чинниками суспшьного розвитку, що мае непостшний характер у зв'язку з динамшою розвитку суспiльства, та втiлюеться у подальшому в жигтi соцiуму. Вважаемо доцшьними погляди
Л. Тихомирова та I. !ль!на, яю формування права розглядають через призму об'ективно обу-мовлено! потреби у впорядкуванш суспiльного буття й такий процес мае здшснюватися шляхом перенесення моральних основ та релшйних норм суспiльного устрою у змют правових норм, i тим самим посилиться моральна та релтйна основа сощуму, гарантуватиметься його поступальний розвиток, цшсшсть та внутрiшня гармошя [13].
Перевагами соцiологiчно! школи права е наступне: по-перше, всебiчна характеристика права як явища, яке походить вщ суспшьства, а вiдтак його формування е сощально обумовленим; подруге, справедливо акцентуеться увага на взаемозв'язку права з шшими модусами сощального регулювання, зокрема мораллю, звичаями, релшею, що повнютю розкривае особливосп формування права у контексп !х спiльного формування, розвитку та взаемоди, а також у площиш набуття нормами релiгi!, звича!в, моралi статусу правових норм, i насупроти - втрата правового статусу певними нормами права й набуття шшого статусу (неправових) засобiв сощального регулювання; по-трете, завершення створення права пов'язуеться не тшьки iз формалiзацiею права, втм з його конкретною дiею в контекстi реалiзацi! контролю за поведшкою соцiуму. Крiм того, право можна розглядати з позици його цшьового призначення як модусу формування законодавчих норм, яю, передусiм, забезпечать оперативнють соцiального контролю за дiяльнiстю державно-владних суб'ектiв та актами оргашв публiчно! влади; по-четверте, акцентуеться увага на ролi класового розшарування сощуму у формуванш права, що гарантуе закршлення, реалiзацiю й захист сво!х iнтересiв; по-п'яте, у наукознавчому аспект право можна розглядати у двох аспектах: як явище, породжене сощальними конфлштами чи зумовлене потребами у !х неприпустимостi, себто як нас-лiдок життедiяльностi соцiуму, або ж як процес, який розвиваеться та дiе об'ективно, окреслюе подальший розвиток сощуму, себто е умовою належного функщонування суспшьства.
Втм, соцiологiчна школа права залишае поза своею увагою питання формального вираження та закршлення права у вщповщнш документальнш форм^ а також не бере до уваги шдивщуальш особливосп упорядкування суспшьних вiдносин, обумовлених реальними життевими ситуащями чи конкретними суб'ектами права. На основi проведеного аналiзу поглядiв мислителiв можемо узагальнити перiод домiнування юторико-соцюлопчного розумiння права, часовi межi якого -початок XIX - початок XX столггтя. У цьому перiодi простежуеться штенсифшащя розвитку науко-во! дiяльностi, зокрема й у сферi суспiльних наук, а це, в свою чергу, вплинуло на появу широкого спектру поглядiв вчених на проблему формування права, його розвитку та удосконалення.
Вщтак, означений перюд можна охарактеризувати наступними положеннями:
1) фiлософсько-правовi ще! засноваш на свггоглядних позицiях мислителiв минулих юто-ричних перiодiв, простежуеться !х наступнiсть в площиш характеристики походження права як надважливо! його властивосп, а теж наявносп чинникiв, якi здiйснюють вплив на його розвиток та удосконалення. Формування правових щей у цей перюд значно штенсифшуеться, що обумовлюе !х розгалуження. Це пояснюеться подальшим поглибленням жваво! дискуси щодо питання розумшня права, невизначеностi його особливостей, потребою у переосмисленш проблем розвитку права вщповщно до тогочасних тенденцш суспiльного буття;
2) виразники юторично! школи права визначали право як явище сощально-юторичного характеру, що пояснюеться об'ективною зумовленютю його виникнення, розвиваеться поза свщомютю iндивiда синхронно iз розвитком суспiльства, його щннютю та культурою, вiдповiдае реальному юторичному етапу суспiльного розвитку;
3) проблематика формування права опосередковано аналiзуеться також у поглядах шших вчених означеного часу, що умовно можемо визначити у межах вщповщних напрямiв, зокрема: юснатуралiзм - характеризуе походження права вщ природи речей, явищ, а його основою е мо-ральш засади суспiльного буття; соцiологiчна школа - розглядае формування права через юнування та функщонування сощуму як основи будь-яких сощально обумовлених явищ, водночас й права;
юторична школа - представники яко! виокремлюють дефшщю "правоутворення", характеризуючи його як шстинктивний стихiйний процес виникнення, становлення та розвитку права, що здшс-нюеться пiд впливом сощуму та iсторично обумовлених обставин; психолопчна школа права -розкривае формування права кр1зь розумiння психiки та емоцшного стану iндивiда, що виступае джерелом права, вони забезпечують його об'ективащю й подальше втiлення в свщомосп iндивiдiв та реал1зацп в !х поведiнцi; концепцп позитивiзму та нормативiзму iдентифiкують поняття "творення права" й "утворення права", означуючи тд ними нормативно закрiплений офiцiйний процес дiяльностi уповноважених суб'ектiв, внаслiдок чого приймаються, змiнюються або ж скасо-вуються правовi приписи, разом з тим не вщкидають ще! юнування низки чинникiв правотворчостi, якi li обумовлюють та визначують змiст права.
4) розгляд правових аспекпв формування права у працях мислителiв означеного перюду здiйснюеться, здебiльшого, через комплекс праксеолопчних концептiв, якими й встановлюються вимоги до змiсту правотворчо! чи законодавчо! дiяльностi; змiсту, форми та структури правотвор-чих актiв; тих суб'екпв, якi здiйснюють правотворчу чи законодавчу дiяльнiсть тощо.
Висновки. Отже, стан наукового тзнання права характеризуемся комплексом поглядiв мислителiв, фiлософiв та науковщв-правниюв, якi визначають право з позицп його: 1) свгто-глядного сприйняття як явища, яке е елементом сощально! реальностi й формуе вщповщне уявлення у свiдомостi шдивща на основi загального вивчення явищ дiйсностi шляхом використання правил лопчного мислення; 2) iсторико-соцiологiчного сприйняття як явища, що зумовлене юторичним рiвнем розвитку суспiльства, його культури, втшюеться в життедiяльнiсть соцiуму з метою досягнення вщповщного рiвня впорядкованостi суспшьних вiдносин та формуе уявлення про нього як про таке, що юнуе об'ективно, юторично зумовлене сощальне явище, що е елементом культури суспшьства; 3) науково-правового сприйняття як явища наукознавчого характеру, яке формуе уявлення про нього як про феномен, що охарактеризований з точки зору правових закономiрностей його зародження, виникнення, становлення, розвитку i функцюнування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Осауленко О. I. Загальна теорiя держави i права : навчальний поабник. Ки!в: 1стина. 336 с. 2. Калинин А. Ю. Правообразование в России: понятийно-категориальный и структурно-функциональный состав (историко-теоретическое исследование) : дис. д-ра юрид. наук : 12.00.01. СПб. 533 с. 3. Мусатян А. В. (2006). Механизм правообразования: идейно-теоретический и технико-юридический аспекты : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. СПб. 157 с. 4. Мурашко Л. О. Аксиологическое измерение процесса правообразования: история и современность : дис. д-ра юрид. наук: 12.00.01. Москва. 378 с. 5. Дщич Т. О. Становлення правоутворення в контексп трансформацп державно-правового впливу на суспшьство. Правоутворення в Укра'Ы: теоретико-методологiчнi та прикладнi аспекти: монографiя; за заг. ред. Ю. Л. Бошицького. Ки!в: Вид-во Свропейського ун-ту. Роздш 1, п/р. 1.3. С. 42-62. 6. Исаков В. Б. Теоретические подходы к понятию эффективности закона. Оценка законов и эффективности их принятия: мат. Международ. семинара (г. Рязань, 16-17 декабря 2002 г.). Отв. ред. И. П. Ивлиев. Москва: Издание Государственной Думы. С. 12-20. 7. Мудрак I. Д. (2002). Iсторiя держави i права зарубiжних кра!н: курс лекцш. 1ртнь: Державна податкова адмшстращя Укра!ни, Академiя державно! податково! служби Украши. 137 с. URL: http://ukrkniga.org. ua/ukrkniga-text/708/13 (дата звернення: 28.08.2020 р.). 8. Черниловский З. М. (1996). Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. Москва: Юрист. 508 с. 9. История политических и правовых учений : учебник для вузов. (2004); под общ. ред. В. С. Нерсесянца. 4-е изд. перераб и доп. Москва: Норма. 944 с. URL: http://www.pravo.vuzlib.su/book_z1095_page_91.html (дата звернення: 29.03.2020 р.). 10. Нерсесянц В. С. Политические учения Древней Греции. Москва: Юрид. лит. 245 с. 11. Алексеев С. С. Теория права. изд. 2-е, перераб. и доп. Москва: Изд-во БЕК. 309 c.12. Кормич А. I. Iсторiя вчень про державу i право: навчальний поабник. Ки!в: Правова едшсть. 312 с. 13. Тихомиров Л. А. Монархическая государственность. Москва: ГУП
«Облиздат», ТОО «Алир». 672 с. URL:14. http://legitimist.ru/lib/ideology/018_ltihomirov_ monarhicheskaya_ gosudarstvennost.pdf (дата звернення: 29.03.2020 р.).
REFERENCES
1. Osaulenko O. I. Zahalna teoriia derzhavy i prava [General theory of state and law] : navchalnyi posibnyk. Kyiv: Istyna. 336 p. 2. Kalynyn A. Yu. Pravoobrazovanye v Rossyy: poniatyino-katehoryalnyi y strukturno-funktsyonalnbii sostav (ystoryko-teoretycheskoe yssledovanye) [Legal education in Russia: conceptual-categorical and structural-functional structure (historical-theoretical research)]: dys. d-ra yuryd. nauk : 12.00.01. SPb. 533 p. 3. Musatian A. V. Mekhanyzm pravoobrazovanyia: ydeino-teoretycheskyi y tekhnyko-yurydycheskyi aspekty. [The mechanism of law formation: ideological-theoretical and technical-legal aspects]: dys. ... kand. yuryd. nauk : 12.00.01. SPb. 157 p. 4. Murashko L. O. Aksyolohycheskoe yzmerenye protsessa pravoobrazovanyia: ystoryia y sovremennost [Axiological measurement of the process of law formation: history and modernity]: dys. d-ra yuryd. nauk: 12.00.01. Moskva. 378 p. 5. Didych T. O. Stanovlennia pravoutvorennia v konteksti transformatsii derzhavno-pravovoho vplyvu na suspilstvo. [Formation of law-making in the context of transformation of state-legal influence on society]. Pravoutvorennia v Ukraini: teoretyko-metodolohichni ta prykladni aspekty: monohrafiia. Za zah. red. Yu. L. Boshytskoho. Kyiv: Vyd-vo Yevropeiskoho un-tu. Rozdil 1, p/r. 1.3. P. 42-62. 6. Ysakov V. B. Teoretycheskye podkhodbi k poniatyiu effektivnosti zakona. [Theoretical approaches to the concept of the effectiveness of the law]. Otsenka zakonov y effektyvnosty ykh pryniatyia: mat. Mezhdunarod. semynara (h. Riazan, 16-17 dekabria 2002 h.). Otv. red. Y. P. Yvlyev. Moskva: Yzdanye Hosudarstvennoi Dumbi. P. 12-20. 7. Mudrak I. D. Istoriia derzhavy iprava zarubizhnykh krain: kurs lektsii. [History of the state and law of foreign countries: a course of lectures.]. Irpin: Derzhavna podatkova administratsiia Ukrainy, Akademiia derzhavnoi podatkovoi sluzhby Ukrainy. 137 p. URL: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/708/13 (data zvernennia: 28.08.2020 r.). 8. Chernylovskyi Z. M. (1996). Khrestomatyia po vseobshchei istorii hosudarstva i prava. [A textbook on the general history of the state and law]. Moskva: Yuryst. 508 p. 9. Istoryia polytycheskykh i pravovykh uchenyi. [History of political and legal doctrines] : uchebnyk dlia vuzov. Pod obshch. red. V. S. Nersesiantsa. 4-e yzd. pererab y dop. Moskva: Norma. 944 p. URL: http://www.pravo.vuzlib.su/book_z1095_page_91.html (data zvernennia: 29.03.2020 r.). 10. Nersesiants V. S. Polytycheskye uchenyia Drevnei Hretsyy. [Political teachings of ancient Greece]. Moskva: Yuryd. lyt. 245 p.
11. Alekseev S. S. Teoryia prava [Theory of law]. yzd. 2-e, pererab. y dop. Moskva: Yzd-vo BEK. 309 p.
12. Kormych A. I. Istoriia vchen pro derzhavu i pravo: navchalnyi posibnyk. [History of the doctrines of state and law: a textbook]. Kyiv: Pravova yednist. 312 p. 13. Tykhomyrov L. A. Monarkhycheskaia hosudarstvennost. [Monarchical statehood.]. Moskva: HUP «Oblyzdat», TOO «Alyr». 672 p. URL: http://legitimist.ru/lib/ideology/ 018_ltihomirov_monarhicheskaya_ gosudarstvennost.pdf (data zvernennia: 29.03.2020 r.).
Дата надходження: 23.06.2020р.
Taras Harasymiv
Lviv Polytechnic National University Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Department of Theory, History and Philosophy of Law,
Sc. D., Prof.
WORLDVIEW BASIS OF SCIENTIFIC UNDERSTANDING OF THE PHENOMENON OF LAW IN ACCORDANCE WITH SPECIFIC TIME LIMITS
The article thoroughly and comprehensively explores the essence, historical and legal aspects of formation, evolution, content and basic elements of the principles of law based on the study of legal theory and legal practice, reveals the importance of law for the formation of legal worldview and implementation of rule-making and rule-making practice. It is noted that in jurisprudence there is a constant search for understanding the concept of law, its essence and nature, as well as its main characteristics - features and properties that reveal the mission of law as an important social and
regulatory force of society. It has been found that law is a dynamic and complex phenomenon due to the no less complex nature of social development. The idea of a multifaceted, multifaceted approach to the understanding of law is one of the defining trends in modern jurisprudence.
The history of the formation of ideas about law by the author is divided into three periods: 1) the dominance of the philosophical understanding of the formation of law (XI-IX centuries BC - late eighteenth century AD); 2) the dominance of historical and sociological understanding of law (early nineteenth century - early twentieth century); 3) the dominance of scientific legal understanding of law as a scientific phenomenon (middle of the twentieth century - continues to this day), which has a complex multifaceted nature and can be studied using a variety of methodological approaches and methods of scientific knowledge of legal science.
Key words: law; legal understanding; legal matter; fellowship; state; historical period; legal worldview; principles of law.
