CC BY
6
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" Т. 7, № 1, 2020
УДК 340.12: 342.726
Юрш Турянський
доктор економiчних наук, член НКР Конституцшного суду Украши
Щг2020@1иа https://orcid.org/0000-0002-4892-0653
ОНОВЛЕННЯ М1ЖНАРОДНО1 ПАРАДИГМИ РЕГУЛЮВАННЯ ВЖИВАННЯ НАРКОТИК1В: ДО ПОСТАНОВКИ ПРОБЛЕМИ
http://doi.org/10.23939/law2020.25.083
© Турянський Ю., 2020
Стаття присвячена аналiзу потреби оновлення парадигми правового регулювання вживання наркотиюв у контекстi появи новггшх глобальних викликчв та прав людини нового поколшня. Проаналгзовано мiжнародну базу у сферi протидп обiгу наркотиюв, зокрема Сдину конвенц1ю про наркотичш засоби 1961 року, Конвенцiю про психотропш речовини та Конвенцiю Оргашзацп Об'еднаних Нац1й про боротьбу проти незаконного обиу наркотичних засоб1в i психотропних речовин. Вказано, що на сьогодш багато науковцiв та представникав мгжнародних громадських оргашзацш заперечують суворий кримшально-репресивний пiдхiд. Вони доводять, що мiжнароднi договори щодо контролю над наркотиками безпосередньо сприяють цьому середовищу ризику та порушень прав людини, також цiла група науковцiв доводять факти про неефектившсть сучасних заходiв правового регулювання боротьби з поширенням наркотикiв та неефективнiсть м1жна-родних шституцшних заходiв. Вказано, що шститут м1жнародно1 протидп поширенню наркотичних та психотропних засобiв на мiжнародному р1вн1 дie практично пiвстолiття, та включае в собi як нормативнi, так й шституцшш засоби протидп. Отож вщбуваеться оновлення методологiчних пiдходiв до проблем правового регулювання вживання нарко-тиюв. На сьогоднi iснують двi проблеми, якi в м1жнародному законодавствi не мають чпкоТ вiдповiдi: взаемодiя заборона на вживання наркотикiв, прекурсорiв та психотропних речовин з абсолютним правом на здоров'я людини, правом на людську гщшсть в аспект полегшення болю страждаючим особам (право на вживання наркотиюв у медичних цшях); можливiсть легалiзацil вживання наркотичних засобiв в особистих цшях.
Вир1шення вказаних питань сьогоднi вiддане на розгляд нацдонально! полiтики окремоТ держави. Така позищя не е ефективною, хоча б iз того погляду, що масова шдус^я обiгу наркоти^в мае мiж кордонний характер. Належш мгжнародш еталони завжди провокували появу не тшьки унiфiкованого, але й ефективного нацюнального законодавства, яке перевiрено позитивним досвщом прогресивних держав.
Ключовi слова: наркотичнi засоби, психотропнi речовини, права людини, онов-лення права.
Постановка проблеми. Наркомашя е актуальною проблемою впродовж усього юнування людства. Статистика вказуе, що вщ 155 до 250 мшьйошв людей у cвiтi вживають нелегальнi речовини щонайменше один раз у рощ [1]. Незважаючи на значну мiжнародну та нацiональну увагу, кшьюсть осiб, якi мають залежнють вiд наркотичних засобiв у свт, iстотно зростае.
Протягом 2017 р., за рiзними ощнками, близько 271 млн ошб у всьому свт принаймш один раз вживали той чи шший наркотичний препарат. Така юльюсть у спiввiдношеннi до загально1 чисельносп населення свiту означае, що близько 5,5 % ошб вiком вщ 15 до 64 рокiв споживають наркотики, тобто 1 з 18 ошб. Порiвняно з попереднiми роками даш свiдчать про стiйке збшьшення кiлькостi споживачiв наркотикiв - у 2009 р., наприклад, !х кшьюсть становила менше 5 %. Одними з найнебезпечшших для багатьох кра!н вважають саме опю1дну групу наркотиюв, оскiльки останнi зумовлюють виникнення ютотних негативних наслiдкiв для здоров'я. У звггному роцi !х асоцiюють з 66 % випадюв смертi з тих 100 %, яю пов'язаш з розладами внаслiдок споживання наркотиюв [2].
Розвиток бюлоги та медицини призвiв не тiльки до позитивних наслщюв, зокрема значне скорочення юлькосп безплiдних пар, можливiсть трансплантацп оргашв та тканин, але й провокуе низку невиршених проблем. Серед них поява додаткових загроз через появу нових препарата, осюльки активiзуеться оббк- синтетичних наркотичних препаратiв. Вони можуть бути набагато небезпечнiшi за "класичш" наркотики, передбачити !х поширення, видозмшу чи медичнi наслiдки для оргашзму людини неможливо.
Аналiз дослiдження проблеми. Проблема обмеження об^у наркотичних засобiв та психо-тропних речовин розглядаеться науковцями постшно. Доволi часто до цього питання звертаються фахiвцi в галузi кримiнального права Горбаченко П. А., Буткевич С. А., Волинець В. В., Калиновсь-кий В. Б., Уманець Т. Ю. та шшь Проблему легалiзацil легких наркотиюв пiднiмае I. Грабовська, А. Зозуля, Ю. Поташнiй, Д. Штанько.
Незважаючи на значну кiлькiсть праць за щею тематикою, все ж таки цшсного, повного та комплексного дослщження, що здатне цiлковито розкрити ус аспекти згаданого питання, ми не виявили.
Мета ще1 науково! статтi - проаналiзувати потреби оновлення парадигми правового регулю-вання вживання наркотикiв у контекст появи новiтнiх глобальних виклиюв та прав людини нового поколшня.
Виклад основного матерiалу. Сдина конвенщя про наркотичнi засоби 1961 року (з допов-неннями) в Преамбулi визначае наркоманiю як серйозне зло для окремих ошб i загрожуе сощально! та економiчноl небезпекою для людства. Ст. 5 п. б) визначае, що кожна Сторона найбшьш тдходя-щим способом охорони народного здоров'я i благополуччя забороняе виробництво, виготовлення, вивезення та ввезення будь-якого наркотичного засобу, торпвлю ним i його зберiгання або засто-сування [3]. Цей документ став першим основним договором у сферi збереження життя i здоров'я громадян, запобтаючи вживанню наркотикiв.
Другий основний договiр - Конвенцiя про психотропнi речовини - був прийнятий у 1971 р., i вказував на потребу перебування визначених речовин тд мiжнародним контролем. Також Сдину конвенщю було внесено змши до Протоколу 1972 року. З часом каральний характер мiжнародноl системи контролю над наркотиками також розширився та посилився, кримшальне законодавство застосовувалося для придушення вживання наркотиюв та ринкiв наркотикiв. В преамбулi Конвенци про психотропнi речовини вказувалося, що щллю людства е запобтати зловживання такими речовинами i незаконний обiг, який воно породжуе, i боротися проти них [4].
Третш договiр про наркотики ООН Конвенщя Оргашзацп Об'еднаних Нащй про боротьбу проти незаконного об^у наркотичних засобiв i психотропних речовин [5] прийнята у 1988 р., котра кримiналiзувала увесь ланцюжок ринку наркотиюв - вщ вирощування / виробництва до вщван-таження, продажу та збертання. Конвенцiя 1988 р. включае не лише злочини, пов'язаш з контрольованими речовинами, але й прекурсори та вщмивання грошей. Задекларовано, що Конвенщя прагне усунути коршш причини проблеми зловживання наркотичними засобами i психо-тропними речовинами, включаючи незаконний попит на таю засоби i речовини i величезш доходи, одержуваш вiд незаконного об^у.
Оновлення мiжнародноi парадигми регулювання вживання наркотитв: до постановки проблеми
Особливо тдпадають тд негативний вплив сощального середовища дiти. Розумiючи це мiжнародне ствтовариство у спецiалiзованому документi, що стосуеться прав неповнолгтшх акцентуе на визначенш проблемi. Конвенцiя ООН про права дитини визначае як окреме право на захист вщ наркотиюв. Стаття 33 передбачае, що "Держави-учаснищ вживають всiх необхiдних заходiв, включаючи законодавч^ адмiнiстративнi та соцiальнi, а також заходи в галузi освiти, з тим щоб захистити дiтей вщ незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, як вони визначеш у вщповщних мiжнародних договорах, та не допускати залучення дiтей до протизаконного виробництва таких речовин i торгiвлi ними" [6]. Вказана стаття акцентуе на особливосп - караносп як залучення у незаконну наркотичну дiяльнiсть, так i !х незаконного шдивщуального вживання неповнолiтнiми. 1снування тако! норми посилюе спецiальну увагу до проблеми наркоманп. Отож система контролю над наркотиками дотримуються послщовних поглядiв: держави зобов'язанi захищати дiтей вщ наркотикiв та супутнiх зобов'язань щодо контролю над цими наркотиками у певних випадках способи.
Загалом понад 95 % держав-члешв Оргашзацп Об'еднаних Нацiй ратифшували принаймнi один iз цих договорiв. Важливiсть цих конвенцiй про наркотики полягае в тому, що вони встанов-люють основш законодавчi рамки, зобов'язання, шструменти та мiжнароднi органи для мошто-рингу та регулювання мiжнародноl системи контролю над наркотиками. Як встановлено у статп 4 Сдино! конвенци 1961 року, !х основна мета - "обмеження виключно в медичних та наукових цшях виробництва, виробництва, експорту, iмпорту, розповсюдження, торпвля, вживання та зберiгання наркотиюв".
На сьогоднi багато науковцiв та представниюв мiжнародних громадських органiзацiй запе-речують суворий кримiналiстичний пiдхiд. Вони доводять, що мiжнароднi договори щодо контролю над наркотиками безпосередньо сприяють цьому середовищу ризику та порушень прав людини. Договори про наркотики - це те, що в мiжнародному правi вщоме як "конвенци про приду-шення". Режими протиди зобов'язують держави застосовувати сво! внутрiшнi закони, включаючи кримшальне законодавство, для стримування або покарання дiяльностi, визначено1 в договора i тому е "важливими правовими механiзмами глобалiзацiя штрафних норм. Однак, хоча договори про придушення зобов'язують вс держави дiяти на нацюнальнш та колективнiй основi для боротьби зi злочинами, визначеними як мiжнароднi, що викликають занепокоення, вони не пропонують жодних зобов'язань та мало настанов щодо того, що е, а не е вщповщним кримшальним реагуванням.
Норберт Гшмор зауважив, що "мало що написано про вживання наркотиюв та права людини. Права людини рщко чгтко згадуються в лiтературi про наркотики, а вживання наркотиюв рщко згадуеться в лiтературi з прав людини" [7, с. 355] Бшьше нiж 10 роюв потому постiйний брак прогресу в цш галузi змусив тодi спецiального доповiдача ООН з питань права на здоров'я Пола Ханта зробити висновок: "Необхщно, щоб мiжнародна система контролю над наркотиками ... i складна мiжнародна система прав людини який розвивався з 1948 року, перестають вести себе так, шби вони юнують у паралельних всесвгтах". [8, с.9]
Цiла група шоземних науковцiв доводять (Рiк Лайнс, Рiчард Еллiотт, Джулi Ханна, Ребекка Шлейфер, Тену Авафiя та Деймон Баррет) доводять факти про неефективнють сучасних заходiв правового регулювання боротьби з поширенням наркотикiв. "На операцшному рiвнi ООН витрачае мало енерги на забезпечення того, щоб нацюнальне законодавство про наркотики, передбачене договорами, було розроблене та впроваджене таким чином, щоб гарантувати права людини. Управ-лшня ООН з питань наркотикiв та злочинносп пропонуе юридичну допомогу державам у забезпе-ченнi вiдповiдностi !х внутрiшнього законодавства щодо наркотикiв умовам договорiв ООН щодо контролю за наркотиками. Однак набагато менше уваги придшяеться забезпеченню вiдповiдностi такого законодавства мiжнародним договорам та нормам прав людини" [9, с. 233].
Мiжнародна рада з контролю над наркотиками, договiрний орган, створений вщповщно до конвенцш про наркотики, здiйснюе контроль за !х виконанням на нацюнальному рiвнi, регулярно критикуе уряди за те, що вш вважае слабким дотриманням заборони наркотиюв. Це включае
перюдичне засудження прийняття на 0CH0Bi доказiв заходiв щодо охорони та змщнення здоров'я, незважаючи на те, що це основне зобов'язання з прав людини, визнане законом великою бшьшютю держав свiту. На мiжнародному рiвнi у 2012 рощ було публiчно вiдкинуто пропозицiю про те, щоб Рада мала будь-який мандат чи вщповщальнють коментувати порушення прав людини, що вини-кають у результатi внутрiшнiх заходiв щодо вживання наркотиюв, якi саме мiжнародна спiльнота заохочуе. У той же час, мiжнароднi iнституцiйнi органи присвячують мало уваги на заохочення держави до виконання шших засобiв, що заявлен договорiв про контроль над наркотиками: за-безпечення доступу до контрольованих речовин для використання в медичних цшях, що саме по ra6i е питанням прав людини. Слщ зазначити, що слщ також визнати, що тсля багаторiчноi агггацп громадянського суспiльства Рада останнiм часом стало бшьше бажати включати в свою роботу коментарi щодо прав людини та пропаганду доступу до лшарських засобiв.
На нацiональному рiвнi також актуалiзуеться наукова дискусiя. Зокрема I. С. Грабовська та А. О. Зозуля вщстоюе позищю щодо потреби легалiзацii легких наркотикiв. Науковщ мотивують, що "подолати наркобiзнес зможе тшьки легалiзацiя таких засобiв i речовин, оскiльки заборона ринку сприяе його активному розвитку у кримшальних оргашзащях та 1х збагаченню" [10, с. 666]. Громадський активют А. Гевлiч, навпаки, вiдстоюе протилежну позищю, вказуючи, що "молодi треба прищеплювати iмунiтет проти наркотикiв, а не легалiзувати 1х" [11, с. 64].
Висновок. 1нститут мiжнародноl протиди поширенню наркотичних та психотропних засобiв на мiжнародному рiвнi дiе практично швстолггтя, та вмiщуе i нормативнi, й шституцшш засоби протиди. Отож вщбуваеться оновлення методологiчних пiдходiв до проблем правового регулю-вання вживання наркотиюв. На сьогоднi iснують двi проблеми, як в мiжнародному законодавствi не мають чггко! вiдповiдi:
взаемодiя заборона на вживання наркотиюв, прекурсорiв та психотропних речовин iз абсолютним правом на здоров'я людини, правом на людську гщнють в аспект полегшення болю страждаючим особам (право на вживання наркотиюв у медичних щлях);
можливють легалiзацil вживання наркотичних засобiв в особистих цiлях.
Вирiшення вказаних питань на сьогодш вiддане на розгляд нащонально! полiтики окремо! держави. Така позищя не е ефективною, хоча б з того погляду, що масова шдус^я об^у наркотиюв мае мiжкордонний характер. Належнi мiжнароднi еталони завжди провокували появу не тшьки ушфшованого, але й ефективного нащонального законодавства, яке перевiрено позитивним досвщом прогресивних держав.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. U. N. Office on Drugs and Crime [unodc] World Drug Report 2010, U.N. Sales No. E.10.XI.13 (2010) URL: http://www.unodc.org/documents/wdr/WDR_2010/World_Drug_Report_2010_lo-res.pdf. 2. Р1вень спожи-вання наркотичних засоб1в значно перевищуе попередш оцшки - Щор1чний зв1т управлшня ООН URL: http://apau.org.ua/2019/08/22/ 3. £дина конвенцiя про наркотичн1 засоби 1961 року (з доповненнями): мiжнародний документ ООН ввд 30.03.1961 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_177 4. Конвенщя про психотропн1 речовини: мiжнародний документ ООН в!д 21.02.1971 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_176 5. Конвенцiя Оргатзацц Об'еднаних Нацiй про боротьбу проти незаконного обпу наркотичних засобiв i психотропних речовин: мiжнародний документ ООН ввд 20.12.1988 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/995_096 6. Конвенщя про права дитини: Мiжнародний документ ООН в!д 20.11.1989 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 7. Gilmore N. Drug use and human rights: Privacy, vulnerability, disability, and human rights infringements. Journal of Contemporary Health Law and Policy. 1996. V. 12355-356. 8. Hunt P. Human rights, health and harm reduction: States' amnesia and parallel universes. London: International Harm Reduction Association. 2008. 552 p. 9. Lines R., Elliott R., Hannah J., Schleifer R., Avafia T., Barrett D. The Case for International Guidelines on Human Rights and Drug Control Health Hum Rights. 2017. Jun. 19(1). Р. 231-236. 10. Грабовська I. С., Зозуля А. О. Проблема легал1зацп наркотичних засобiв у кримшальному правi Украши. Молодий вчений. 2018. № 4(2). С. 663-667. 11. Поташнш Ю. Анатолш Гевлiч: "Молодi треба прищеплювати iмунiтет проти наркотишв, а не легалiзувати !х" Bi4e. 2010. № 15. С. 64-65.
Оновлення мiжнародноi парадигми регулювання вживання наркотитв: до постановки проблеми
REFERENSE
1. U. N. Office on Drugs and Crime [unodc] World Drug Report 2010, U.N. Sales No. E.10.XI.13 2. Riven spozhyvannia narkotychnykh zasobiv znachno perevyshchuie poperedni otsinky - Shchorichnyi zvit upravlinnia OON [Narcotics consumption far exceeds previous estimates - United Nations Office for Management's Annual Report] 3. Iedyna konventsiia pro narkotychni zasoby 1961 roku (z dopovnenniamy ): mizhnarodnyi dokument OON vid 30.03.1961 [The 1961 Single Convention on Narcotic Drugs (as amended): United Nations International Document of 30.03.1961] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_177 4. Konventsiia pro psykhotropni rechovyny: mizhnarodnyi dokument OON vid 21.02.1971 [Convention on Psychotropic Substances: UN International Document of 21.02.1971] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_176 5. Konventsiia Orhanizatsii Obiednanykh Natsii pro borotbu proty nezakonnoho obihu narkotychnykh zasobiv i psykhotropnykh rechovyn: mizhnarodnyi dokument OON vid 20.12.1988 [United Nations Convention against Narcotic Drugs and Psychotropic Substances: UN International Document of 20.12.1988] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/995_096 6. Konventsiia pro prava dytyny: Mizhnarodnyi dokument OON vid 20.11.1989 [Convention on the Rights of the Child: United Nations International Document of 20.11.1989] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 7. Gilmore N. Drug use and human rights: Privacy, vulnerability, disability, and human rights infringements. Journal of Contemporary Health Law and Policy. 1996. V. 12355-356. 8. Hunt P. Human rights, health and harm reduction: States'" amnesia and parallel universes. London: International Harm Reduction Association. 2008. 552 p. 9. Lines R., Elliott R., Hannah J., Schleifer R., Avafia T., Barrett D. The Case for International Guidelines on Human Rights and Drug Control Health Hum Rights. 2017. Jun. 19(1). Р. 231-236. 10. Hrabovska I. S., Zozulia A. O. Problema lehalizatsii narkotychnykh zasobiv u kryminalnomu pravi Ukrainy.[ The problem of drug legalization in the criminal law of Ukraine.] Molodyi vchenyi.[Young scientist ] 2018. No. 4(2). S. 663-667. 11. Potashnii Yu. Anatolii Hevlich: "Molodi treba pryshchepliuvaty imunitetproty narkotykiv, a ne lehalizuvaty yikh" [Anatoly Gevlich: "Young people need to instill immunity against drugs, not legalize them"] Viche. 2010. No. 15. S. 64-65.
Дата надходження: 15.01.2020р.
Юрий Турянский
ОБНОВЛЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНОЙ ПАРАДИГМЫ РЕГУЛИРОВАНИЯ УПОТРЕБЛЕНИЯ НАРКОТИКОВ: К ПОСТАНОВКЕ ПРОБЛЕМЫ
Статья посвящена анализу потребности обновления парадигмы правового регулирования употребления наркотиков в контексте появления новых глобальных вызовов и прав человека нового поколения. Проанализированы международную базу в сфере противодействия обороту наркотиков, в частности Единую конвенция о наркотических средствах 1961 года, Конвенцию о психотропных веществах и Конвенцию Организации Объединенных Наций о борьбе против незаконного оборота наркотических средств и психотропных веществ. Указано, что сегодня многие ученые и представители международных общественных организаций отрицают строгий уголовно-репрессивный подход. Они доказывают, что международные договоры по контролю над наркотиками непосредственно способствуют этой среде риска и нарушений прав человека, также целая группа ученых доказывают факты о неэффективности современных мер правового регулирования борьбы с распространением наркотиков и неэффективность международных институциональных мероприятий. Указано, что институт международного противодействия распространению наркотических и психотропных средств на международном уровне действует практически полвека, и включает в себя как нормативные, так и институциональные средства противодействия. Так происходит обновление методологических подходов к проблемам правового регулирования употребления наркотиков. На сегодня существуют две проблемы, которые в международном законодательстве не имеют четкого ответа: взаимодействие запрет на употребление наркотиков, прекурсоров и психотропных веществ с абсолютным правом на здоровье человека, правом на человеческое достоинство в аспекте облегчения боли страдающим лицам (право на употребление наркотиков в медицинских целях); возможность легализации употребления наркотических средств в личных целях.
Решение указанных вопросов на сегодня отдано на рассмотрение национальной политики отдельного государства. Такая позиция не является эффективной, хотя бы с той точки зрения, что массовая индустрия оборота наркотиков имеет межграничный характер. Надлежащие
международные стандарты всегда провоцировали появление не только унифицированного, но и эффективного национального законодательства, проверено положительным опытом прогрессивных государств.
Ключевые слова: наркотические средства, психотропные вещества, права человека, обновления права.
Yuriy Turiansky
Doctor of Economics, member of the NKR Constitutional Court of Ukraine
UPDATING THE INTERNATIONAL PARADIGM OF REGULATION OF USING DRUG: TOWARDS THE PROBLEM
The article is devoted to analyzing the need to update the paradigm of legal regulation of drug use in the context of emerging global challenges and new generation human rights. The international framework for combating drug trafficking, in particular the 1961 Single Convention on Narcotic Drugs, the Convention on Psychotropic Substances, and the United Nations Convention against Narcotic Drugs and Psychotropic Substances, has been analyzed. It is pointed out that today many scholars and representatives of international NGOs deny a harsh criminal-repressive approach. They argue that international drug control treaties directly contribute to this risk environment and human rights abuses, as well as a whole group of scholars argue about the ineffectiveness of current anti-drug enforcement measures and the ineffectiveness of international institutional measures. It is stated that the Institute for International Counteraction to the Proliferation of Narcotic Drugs and Psychotropic Drugs at the International Level has been active for almost half a century, and includes both regulatory and institutional counteraction. Therefore, methodological approaches to the problems of legal regulation of drug use are being updated. Today, there are two problems that have no clear answer in international law: the interaction of the prohibition on drug use, precursors and psychotropic substances with the absolute right to human health, the right to human dignity in terms of pain relief for suffering persons (the right to use drugs in medical purposes); the possibility of legalizing drug use for personal purposes.
The resolution of these issues has now been submitted to the consideration of the national policy of the individual state. This position is not effective, at least in view of the fact that the mass drug trafficking industry is cross-border. Good international standards have always provoked the emergence of not only unified, but also effective, national legislation, which has been tested by the positive experience of progressive states.
Key words: narcotics, psychotropic substances, human rights, renewal of law.
