CC BY
4JURIDICAL SCIENCES
ПРО ПРИНЦИП ТОЛЕРАНТНОСТ1 У МЕТОДОЛОГП ЮРИСПРУДЕНЦИ
Смазнова I. С.
докторант кафедри загальнотеоретичног юриспруденци, Нацюнальний унгверситет "Одеська юридична академ1я "
м. Одеса, Украша
ON THE PRINCIPLE OF TOLERANCE IN THE METHODOLOGY OF JURISPRUDENCE
Smaznova I.
doctoral student of the Department of general theoretical jurisprudence, National University «Odessa Law Academy»
Odessa, Ukraine
АНОТАЦ1Я
В статп на ochobî критичного огляду та анатзу лггературних джерел дослщжено проблеми i перспе-ктиви розвитку принципу толерантносп у методологи юриспруденции Автором дослiжено нормативний i доктринальний статус толерантностi. Розглянуто актуальнiсть корекцiï методологiï юриспруденцiï в умо-вах становлення ïï новоï парадигми. Доведена необхiднiсть вивчення толерантносп не лише як правового феномену чи цшносп права, але у якосп методологiчного принципу юриспруденцiï.
ABSTRACT
In the article, on the basis of the critical review and analysis of literary sources, the problems and perspectives of the development of the principle of tolerance in the methodology of jurisprudence are researched. The author examines the normative and doctrinal status of tolerance. The relevance of the correction of the methodology of jurisprudence in the conditions of formation of its new paradigm is considered. Proves the necessity of studying tolerance not only as a legal phenomenon or value of law, but as a methodological principle of jurisprudence.
Ключовi слова: толерантшсть, методолопчний принцип юриспруденци, правовий шдхвд, цшшсть права, культура мштаризму, виховання культури толерантносп
Keywords: tolerance, methodological principle of jurisprudence, legal approach, value of law, culture of militarism, education of culture of tolerance
Постановка проблеми. Автор виходить iз тези, що "сучасна методолопя юриспруденци в умовах глобалiзацii, шформатизаци та вдивщуаль заци сустльства плюралктична за своею природою, оскшьки стверджуе наявшсть рiзних пiдходiв до права i держави. Зазначене дозволяе констату-вати становлення ново! парадигми методологи юриспруденщ!" [1,с.33].
Питання методологи юриспруденци не можуть бути обмежеш лише фiлософськими чи правовими рамками, вони повиннi ставитися у широкому соць окультурному контексп. Тому що "головне призна-чення будь якого методу - на шдстаи вiдповiдних принципiв забезпечити устшне рiшення визначе-них пiзнавальних i практичних проблем, прирiст знания, оптимальне функцiонування i розвиток тих чи шших об'екпв" [2,с. 170].
Категорiя толерантностi в умовах шформацш-ного сустльства, в умовах комушкативних впливiв через соцiальнi мережi, де вщбуваються активнi ко-мунiкативнi процеси в обговоренш суспiльно - пра-вових проблем набувае характер правово! основи здшснення соцiальноi комунiкацii в забезпеченш легiтимностi права i законностi в сусшльствг
В умовах формуванням змшано! методологii юриспруденцii' назрiла проблема необхвдносп довести i використовувати толерантшсть у виглядi методологiчного принципу, оскшьки методолопчш
принципи - це загальш вимоги, якi пред'являють до змюту, структури i способу оргашзаци наукового знання.
Аналiз досл1джень i публшаци останшх ро-
кiв. У якостi теоретично! бази статп використову-валися пращ наступних вiтчизияних и зарубiжиих науковщв: Оборотова Ю.М., який значну увагу придiляе дослiдженню тенденцiй розвитку методологи юриспруденци, Горобця К., який дослщжуе толерантнiсть як правову цшшсть, Мандель Р.Я., яка обгрунтовуе толерантшсть у якосп умови запо-б^ання дискримiнацii, Петухова Т.М., яка дала те-оретико-методологiчний аналiз поняття толерантносп, Чернушенка Д. А., який розглянув толерант-нiсть як свггоглядну основу правосвiдомостi в умовах шформацшного суспiльства, Тарасишино! О.М., яка дослщила спiввiдношения справедливо-стi i толерантносп, Галицького I. В., який досль джуе толерантнiсть в правовому житп сучасно! Ук-ра!ни, Пiрен М.1., який обгрунтував толерантнiсть як чинник злагоди та консолвдаци в сучасному сус-пiльствi, Мукомель В. I., Паша Е. А., яш розглянули толерантнiсть як спосiб боротьби проти ксенофо-бiй, Троицко! О.В., яка дослщила механiзм форму-вання етично! толерантностi, Розенау Дж., який за-пропонував у теорii мiжиародних ввдносин принцип толераитностi (неабсолютностi) як один серед основних принцитв методологи.
Видшення мевир1шеми\ рашше частин зага-льноТ проблеми. Згiдно ретроспективному аналiзу ютори вивчення толерантностi як правового феномену, вщзначаючи глибину зазначених дослiджень, необхiдно пiдкреслити вщсутшсть дослiдження то-лерантностi у якосп методологiчного принципу юриспруденции Оск1льки залишаеться вiдкритим питання необхiдностi наповнення методологи юриспруденци "концептуальними iдеями, принципами, тдходами, методами, прийомами, вибудову-вання зв'язк1в концептуального i шструменталь-ного рiвня, твердження особливостей методолопза-ци дослщницько! дiяльностi в сферi права i держави, - все це становить актуальне завдання ново! корекци комплексу методологiчних проблем з просуванням до сучасного бачення методологи юриспруденции Пошуки i юридизацiя нових мето-дологiчних пiдходiв для осягнення правово! матери призводять до просування в напрямку формування так звано! змшано! методологi! юриспруденцi! в порядку принципу додатковосп. Особливiсть су-часно! дослщницько! позицi!, що складаеться i характеризуемся вiдкритiстю дисциплiнарних кордо-шв, методологiчним плюралiзмом, використанням змiшаних методологш" [3,с.8].
Мета статтi. Метою статт е обгрунтування не-обхiдностi вивчення толерантносп не лише як правового феномену чи цшносл права, а й необхщно-стi вивчення !! у якостi методологiчного принципу юриспруденции Для досягнення поставлено! мети сформовано наступи задачi:
- на основi критичного огляду та аналiзу ль тературних джерел дослвдити проблеми i перспек-тиви розвитку принципу толерантносп у методоло-гi! юриспруденции
- дослiдити нормативний i доктринальний статус толерантностi;
- розглянути актуальнють корекцi! методо-логi! юриспруденцi! в умовах становлення !! ново! парадигми;
- довести необхвдшсть вивчення толерантносп у якостi методологiчного принципу юриспруденции
Виклад основного матерiалу дослвдження.
Принципи права за своею сутнютю е узагаль-неним ввдображенням об'ективних закономiрнос-тей розвитку суспiльства. "Загальш принципи - це идейна основа об'ективного права" [4,с.50], що ви-значають нормотворчу i правозастосовну дiяль-нiсть, яка координуе функцiонування мехашзму правового регулювання, е критерiями оцшки правово! природи рiшень оргашв держави i дiй громадян, формують правове мислення i правову культуру, цементують систему права. Принципи права вини-кають при наявностi вiдповiдних об'ективних умов, мають iсторичний характер або вщображають ре-зультати рацiонального, наукового осмислення за-кономiрностей розвитку об'ективно! дiйсностi [5,с.134].
Принцип толерантностi притаманний всiм га-лузям права, осшльки вiдображае природу, якiсну своерiднiсть права у цшому. Наприклад, впрова-дження принципу толерантностi мало вплив на
сферу кримшально-правового регулювання, яка взагалi змшила вщношення до системи покарання. Ввдношення до покарання пов'язане з менталитетом конкретно! наци. Так вичизняний ментал1тет сприймае покарання як справедливу кару за скоене, а в багатьох европейських кра!нах покарання - це насильство над особистiстю. Така рiзниця поясню-еться рiзними життевими обставинами, в яких фор-мувалась державнiсть рiзних народiв. Чим вище рь вень життя в суспiльствi, тим вище рiвень толеран-тностi, чим нижче рiвень життя в суспiльствi, тим вище рiвень насильства, агресi!' i нижче рiвень то-лерантностi.
"Толерантшсть - одна з цiнностей, що тради-цiйно асоцiюеться з европейським стилем правового мислення" [6,с.99-100]. Але до такого "статусу" принцип толерантносп мав довгий шлях. Bi-домо, що менталитетом европейщв були породжеш самi руйнiвнi вшни. За великим рахунком можна стверджувати, що весь розвиток европейсько! куль-тури - це ланцюг вiйн, революцш та iнших форм прояву агреси. Починаючи ввд завоювань Олексан-дра Македонського i Стародавнього Риму, через ус епохи i поколiння проявляеться агресивнiсть европейсько!' цивiлiзацi!, що визначаеться наявнютю ку-льтури мштаризму в менталiтетi европейцiв. £в-ропа паразитувала на колонiях, при цьому мисли-тел1 продовжували розвивати вде! лiбералiзму i демократi!. Ще за чаав антично! фiлософi!' в надрах гуманiзму зародилася iдея толерантностi, якш су-дилося стати визнаною цштстю культури лише у часи очевидного розквпу европейсько! цивiлiзацi!' через багато столиъ.
Сучасний англ1йський фах1вець в обласп дос-лвдження цивiлiзацiй Р. Осборн пов'язуе змшу сприйняття европейсько! цившзаци з формуван-ням культури мштаризму, вираженого в менталь теп европейцiв, що привiв до двох свиових воен (перша забрала до 5 млн. жертв, друга - до 60 млн) i ряду «локальних» воен тсля них; з втратою вiри в iдею прогресу, пов'язану з розумiнням iлюзорно! природи людських досягнень; з кризою суспшьних iнститутiв, як1 повиннi служити опорою цшностей захвдного свiту [7,с.422-432]. Саме з культурою мь лiтаризму, вираженого в менталггеп европейцiв, пов'язують появу в £врош феноменiв нiгiлiзму i те-роризму як реакцi!' на розчарування iлюзiею «европейсько! цившзаци» i спроби вiдродження власно! культури.
А до сучасно! вимоги дотримання толерантносп також «спонукали тривожнi виклики глобалiза-
цi!:
- хвилi сощально! деструкцi! в безлiчi кра!н;
- непередбачуваш негативнi насл1дки технi-чного прогресу;
- потужш потрясiння в арсеналi загально-людських цiнностей культури;
- епiдемiя екстремiзму i терору;
- все бшьш виразнi загрози самiй свiтобудовi людства » [8,с.162].
З усввдомленням кризи европейсько! культури в перюд декадансу к1нця XIX - початку XX, коли
захвдна християнська культура переживае драмати-чний процес, суттю якого е переоцшка традицiйних цiнностей, або конкретнше, християнсько! метафь зики вщбуваеться змiна сприйняття. «Лише до ш-нця минулого столiття об'еднанi наци, нарешп, по-бачили в толерантносп один iз шляхiв до особливо конструктивного дiалогу i до дшсного умиротво-рення» [8,с.162]. В результат слово «мир» набуло нового значения. «Колишш поколiння сприймали свiт як тимчасову вiдсутнiсть вiйни. Для нас же свгт - це неможливють, неймовiрнiсть вiйни» [9,с.18].
«Вперше в ютори настав час, коли багато уря-дiв, фiрми i приватш особи планують найближче майбутне без думок про можливе кровопролиття. Ядерна зброя перетворило вшну мiж наддержавами в божевшьний акт колективного самогубства i тим самим змусило керiвникiв найпотужшших держав планети шукати мирнi способи виршення конфлж-тiв» [9,с.17].
Що ж в третьому тисячолiттi робить толерант-нiсть затребуваною в бшшосп розвинутих держав? Скорiш за все пов'язано це з шструменталь-ними можливостями толерантностi. Безумовно, то-лераитнiсть тiсно переплетена з тими щеями та благами, як1 традицшно асоцшються з правом: свобода, рiвнiсть, справедливiсть, гумаинiсть тощо. Упм питаиия щодо цiннiсного статусу толерантно-стi в правi е набагато складнiшим.
Згiдно ретроспективному анал1зу ютори ви-вчения толераитностi як правового феномену слщ вiдмiтити вiдсутнiсть дослвдження толераитностi у якостi методологiчного принципу.
Так, низка мiжнародних документiв надають толераитностi статусу основи сучасного правового свггогляду.
Першим мiжиародно-правовим документом, в якому розкриваеться суть толераитностi, е проголо-шена та пiдписана Деклара^ принципiв толерант-ностi ЮНЕСКО 16 листопада 1995 р. Толерантшсть визначаеться наступним чином: "цiннiсть i соща-льна норма громадянського суспiлъства, яка прояв-ляеться у правi вСх iндивiдiв громадянського сус-пiльства бути рiзними, забезпеченнi стiйко! гармони мiж рiзними конфесiями, пол1тичними, етичними i iншими соцiалъними групами, повазi до рiзномаиiтностi рiзних свiтових культур, цившза-цiй i народiв, готовносп до розумiния i спiвпрацi з людьми, яю вiдрiзияються за зовшшнютю, мовою, переконаинями, звичаями i вiросповiданнями" [10]. В Декларацii' зафiксоваиi головш рiвнi упрова-дження принципiв толерантности особистий, дер-жавний, соцiалъний. Особливе значения авторами Декларацп надаеться функцюнуванню принципiв толераитностi на рiвнi держави. Тут толерантшсть означае дотримання неупередженого законодав-ства, правопорядку i судово-процесуальних та ад-мiнiстративних норм. Крiм того, толерантшсть та-кож вимагае надання кожиiй людинi можливостей для економiчного i соцiалъного розвитку без будь-яко! дискримiнацi!. В Декларацi! запропоноваш i шляхи досягнення поставлених перед державою за-вдань. Це - ратифжащя i виконания iснуючих м1ж-народних конвенцш про права людини; розробка
законодавства, здатного забезпечити в суспiльствi рiвноправнi тдходи i рiвнiсть можливостей' для вСх груп i окремих людей.
Зпдно ст. 1. п. 2 Декларацп, толерантшсть - це не поступка, поблажливють чи потурання. Це на-самперед активна позищя, що формуеться на основi визначення унiверсальних прав та основних свобод людини. Толерантшсть у будь-якому разi не може слугувати виправданням порушення цих основних цшностей, терпимiсть повиннi проявляти окремi люди, групи i держави.
Ст. 1. п. 4 Декларацп принцишв толерантносп пiдкреслюе, що прояв терпимосп, який сшвзвуч-ний повазi прав людини, не означае терпимого ввд-ношення до сощально! несправедливостi, вщмови ввд сво!х або поступки чужим переконанням. Це означае, що кожен вшний дотримуватися сво!х пе-реконань i визнае таке ж право за шшими. Це озна-чае визнання того, що люди за своею природою ро-зрiзняються на вигляд, положенню, мовi, поведшщ i цiнностям i мають право жити у свiтi i збертати свою iндивiдуальнiсть. Це також означае, що погляди одше! людини не можуть бути нав'язанi ш-шим.
Водночас, наголошуе Р. Я. Мандель "толеран-тнiсть мають виявляти кожна людина, групи людей та держави. Толерантшсть у Деклараци визначено як повагу, прийняття та правильне розумiння бага-томанiття культур свггу, форм самовираження та способiв людсько!' iндивiдуальностi. Толерантнiсть - це гармошя в багатоманiттi, доброчеснiсть, яка уможливлюе досягнення миру та сприяе замш ку-льтури вiйни культурою миру" [11,с.15].
Характеристика визначення толерантностi в Преамбулi Статуту ООН звучить наступним чином: «проявляти терпимють i жити разом, у мирi один з одним, як добрi сусвди». Визначення толерантностi отримуе не тшки дiеве, соцiально активне забарв-лення, але i розглядаеться як умова устшно! соцiа-лiзацi! (iнтеграцil в систему сусшльних вiдносин), яка закладаеться в умiннi жити в гармони, як з самим собою, так i зi свiтом людей (мшро- i макросе-редовищем).
Крiм того принцип толерантностi закрiплений у Всезагальнш декларацi! прав людини 1948 р. [12], Конвенци про захист прав людини i основних свобод 1950 р. [13], Декларацп про л^вдацш вСх форм нетерпимосп и дискримiнацil на основi рель гИ або переконань 1981 р. [14], Декларацп принцишв терпимосп 1995 р. [15], а також заходить свое ввдображення у Международному пакп про цивь льнi i полiтичнi права 1966 р., Рамочнои конвенцп про захист нацiональних меншин 1995 р., Постановах Свропеиского парламенту про секти у £врош 1996 р., Рекомендацiях Парламентскои!' асамбле! Ради Свропи ^<Релiгiя i змши у Центральнiй i Сх1д-нш Gвропi» 2002 р., актах Оргашзацп про безпеку i спiвробiтництво в £врош та iнших.
Крiм того, Свропейський Суд по правам людини надае практичну важливiсть принципу толе-рантностi, посилаючись на наявнють цього принципу як на ознаку «демократичного суспiльства»
(наприклад п. 30 Справа Баранкевич проти Росшсь-ко! Федерацп) [16].
Серед юристiв дослiдникiв толерантносп мо-жна зустрiти рiзноманiтнi ракурси !! визначення.
В рамках правового тдходу феномен «толерантшсть» розумiеться як вимога побудови сусшльс-тва, заснованого на правi (Дж. Горман, Н. Маккор-мiк, В. С. Соловйов).
Р. Я. Мандель, дослщжуючи шляхи недопу-щення дискримiнацii, розглядае толерантнiсть як важливу умову Г! запобтання в широкому аспектi, "яка не просто впливае на забезпечення миру та вза-еморозумшня пвд час взаемодii людей, а забезпечуе i гарантуе повагу та щншсне ставлення до усього вщмшного" [11,с.13].
Дослвдниця Т. Н. Петухова наголошуе, що на сучасному етат розвитку украш^то! держави "в юриспруденцп толерантнiсть розглядаеться як вимога побудови товариства не на загальнообов'язко-во! iдеологii, а на мiнiмумi загальнообов'язкових правил спiвжиття (на прав^.
При цьому слiд вiдмiтити, що акцент на певну галузь не сприяе однозначному тлумаченню тер-мiну: кожен дослщник, як правило, виводить вла-сну дефiнiцiю толерантносп" [17,с.21].
Крiм того, при визначеннi толерантностi Т. Н. Петухова вважае за необхвдним виходити зi слов'янського лексичного значення слова «толерантшсть», яке означае добродушшсть, миролюб-нiсть, при цьому необхвдно пiдкреслити свiдоме ак-тивне ставлення до шшого, не схожим на тебе, а головне - толерантшсть мае юридичш меж1 -гарантованi законом припинення протиправно! по-ведiнки етнiчного характеру [17,с.22].
Пошук оптимальних шляхiв вирiшення багато-гранно! проблеми толерантностi повинен вестися одночасно на двох рiвнях: шдивщуальному i сус-пiльному.
Толерантнiсть на iндивiдуальному рiвнi означае, що кожен е вшьним у виражеш i дотриманi сво!х переконань i визнае таке ж право за шшими. Це означае визнання того, що люди за своею природою розрiзняються на вигляд, положенню, мов^ поведiнцi i цiнностям i мають право жити у свт i зберiгати свою iндивiдуальнiсть.
Сусшльний рiвень толерантностi стосуеться процедури i характеру спiлкування: напрацювання технологii толерантно! поведiнки, розробки право-во! бази, етикету [18,с.101].
Толерантнiсть означае терпимють до iншого свiтогляду, способу життя, поведiнки i звичаiв. Сощальна толерантнiсть полягае в усвiдомленнi i на-даннi iншим !х права жити ввдповщно до власного свггогляду i служити цiнностям !х самобутньо! ку-льтури. Соцiальна толерантнiсть означае прий-няття, правильне розумiння i повагу iнших культур, способiв самовираження i прояву людсько! iндивi-дуальностг Толерантне ввдношення розглядаеться як сощальна цiннiсть, що забезпечуе права людини, свободу i безпеку [18,с.99].
У впчизнянш юриспруденцii О. М. Тарасиши-ною здiйснювалися спроби обгрунтувати щею, ввд-повiдно до яко! толерантшсть е не просто цшшстю,
якш надано правового значення (тобто щншстю-цшлю), а цшшстю, яка е правовою за сво!м зм1стом (тобто ц1нн1стю-засобом). "Толерантн1сть - це одна i3 чеснот i високих ц1нностей, що передбачае по-шану i визнання р1вност1, вщношення до 1ншо! людини як до р1вно достойно! особи, що виражаеться у св1домому придушенн1 ввдчуття неприйняття, ви-кликаного вс1м тим, що знаменуе в 1ншому шше, при цьому припускаючи настроен1сть на порозу-м1ння i д1алог з шшим, визнання и пошану його прав на вщмшшсть, в1дмову зведення р1зноман1ття до одноман1тност1 або переважання будь-яко! од-н1е! точки зору, а також в1д дом1нування, насильс-тва i насильницьких д1й проти шшого через визнання у кожнш людиш р1вноц1нно! 1стоти, яка мае право на власш переконання, визнання р1зних люд-ських культур, норм поведшки, прав 1ншого.
Толерантшсть у якост1 властивост1 юридично! д1яльносп е результатом тривалого розвитку грома-дянського сусп1льства. Толерантн1сть можлива в сусшльств1, де в результат! сощального i пол!тич-ного розвитку визнаються права та законн! !нтереси спшьноти. Сучасна культура толерантност! при здшсненш юридично! д!яльност! формуеться у гос-трому протиборств!. Вир!шальними чинниками фо-рмування сусп!льно! толерантност! е зовшшш умови !снування !ндив!да, соц!ально! групи i сусп!-льства в цшому. Принцип толерантност! диктуе не-обхвдшсть зближення, взаеморозум!ння, взаемозба-гачення, в рештьрешт, конвергенц!!' та !нтеграц!! свггоглядних установок i повед!нкових пр!оритет!в людей» [19].
Под!бне ставлення до толерантност! як до цш-ност!-засобу вщстоював I. В. Галицький. Сама толерантшсть, зпдно висновку, «це актившсть, яка ур!вноважуе крайнощ! ор!ентац!йних позицш, як шанобливого в!дношення до думок i вчинк!в !нших людей, як! не сшвпадають !з власними» [20,с.19].
М. I. П!рен п!дкреслюе, що нагальною проблемою в сучасному укра!нському сусп!льств! е фор-мування толерантност!, як ознаки впевненост! осо-бистост! в соб!, в!дкритост! та демократичносп, що сьогодн! повинн! враховувати полггики та науковц!. Толерантн!сть - це активна сощальна поведшка, до яко! людина приходить добров!льно и свщомо та розглядаеться як складник громадянсько! вихова-ност!. Толерантн!сть - це: сшвпраця и дух; партнерство шд час орган!зац!!' д!яльносп вищих навчаль-них заклад!в; готовшсть сприймати думку !ншого в колективц визнання р!зноман!тност! св!ту; форму-вання культури д!алогу м!ж представниками р!зних нац!ональностей; в!дмова в!д дом!нування i запод!-яння шкоди; повага до людсько! г!дност! тощо. Фо-рмуванню толерантност! сприяють знания, в!дкри-псть сп!лкування, свобода думки, сов!ст!, переконань, духовшсть, !нновац!ин!сть [21,с.54].
До недавшх п!р таке поняття, як толерантшсть, не зустр!чалося н! в однш з галузей в!тчизняного права. В укра!нському законодавств! застосовува-лися лише поняття, схож! до толерантност! за сво!м змютом, наприклад, поняття про права i свободи громадян у Закон! Укра!ни «Про свободу совюп та рел!г!йн! орган!зац!!» 1991 р., Закон! "Про засади
внутршньо! i зовшшньо! полтгаки" 2010 р., у Цивь льному кодексi 2003 р. та шших.
Так у ст. 13 Цившьного кодексу закрiплено, що при здшсненш сво!х прав особа зобов'язана утри-муватися ввд дiй, як1 могли б порушити права iнших оСб, вона мае дотримуватися моральних засад сус-пiльства. До того ж, не допускаються ди особи, що чиняться з намiром завдати шкоди iнший особi, а також зловживання правом в iнших формах. Учас-ники цивiлъних правоввдносин повиннi здшсню-вати цивiльнi права розумно, добросовюно, ввдпо-вiдно до вимог акпв цивiльного законодавства або договору, дотримуючись моральних засад сусшль-ства. Щд здiйснениям цивiльних прав слiд розумгга реал1зацш учасником цивiльних правовiдносин на власний розсуд можливостей, визначених змютом його суб'ективних цивiлъних прав. Однак, будь-яке iз суб'ективних цивiлъних прав мае сво! меж1, осш-льки це е мiрою можливо! поведшки учасник1в ци-вiлъних правоввдносин.
У Цившному процесуальному кодексi Украши е посилания на обов'язкове додержання принципу толерантносп при вчиненш процесуальних дiй. Ця норма закршлена у ст. 5 ЦПК Укра!ни i зо-бов'язуе суд поважати честь i гiднiсть усiх учасни-к1в цивiлъного процесу i здшснювати правосуддя на засадах !х рiвностi перед законом i судом незале-жно ввд раси, кольору шшри, полiтичних, релтй-них та шших переконань, стал, етнiчного та соща-льного походжения, майнового стану, мюця проживания, мовних та iнших ознак. Ця норма вмiщуе два положения, яш потребують толераитностi, а саме: суд зобов'язаний поважати честь i гiднiсть усiх уча-сникав цившьного процесу; здшснювати правосуддя на засадах !х рiвностi перед законом i судом. Стаття 10 ЦПК Укра!ни вказуе, що сторони та iншi особи, як1 беруть участь у спраи, мають рiвнi права щодо подання доказiв, !х дослвдження та доведения перед судом !х переконливостi. Це положения гара-нтуе сторонам рiвнi процесуальнi можливосл з метою захисту !х порушених, оспорюваних, невизна-них прав та свобод i законних штереСв. Окрiм того, нормами ЦПК Укра!ни встановлено, що суддя не може розглядати справу у разi иого нетолерантно-стi, якщо е обставини, яш викликають сумнiв в об'ективносп та неупередженостi суддi. За тако! умови суддя пiдлягае ввдводу.
Не можна не погодитись з висновком О. М. Та-расишино!, що судове ршення повинне виноситися справедливим та толерантним суддею. Тому доць льним е закрiпити у ЦПК, ГПК, КПК Укра!ни норму про те, що суддя мае бути справедливим та не-упередженим при ухваленш ршення, а також толерантним при проведенш судового процесу [19,с.14].
Уявляеться, що толерантшсть - це складне ба-гаторiвневе поняття, основними компонентами якого е активна моральна позищя i психологiчна го-товнiсть до терпимостi. «У той же час, толерантшсть не е всепрощенням. 1снують меж1 толерантно-стi - збережения свое! позицп по ввдношенню до того, до чого взагалi не можиа ставитися терпимо: як то - «нетерпимють до явищ, в яких закладений
руйнiвний потенцiал: злочинносп, тероризму, ксе-нофобii, расизму, антисемитизму i т.п., « нетерпи-мють до нетерпимости» [22,с.4].
Слiд погодитись з дослвдницею О. В. Трощь-кою, що «толерантшсть як складна особиспсна як-iсть не е вродженою, вона може i повинна вихову-ватися» [23,с.500-501].
Необхiднiсть виховання високосвiдомого гро-мадянина у дуС толерантностi вiдповiдае вимогам Закону Украши «Про освiту», Державнiй нацiона-льнш програмi «Освiта (Украi'на ХХ1 столптя)», «Концепц^ нацiонального виховання студентськоi молодо», «Нацiональний доктринi розвитку освiти Украши у ХХ1 столiттi» тощо. Проблеми, викладеш в перерахованих документах, вагом^ оск1льки не-зважаючи на те, що глобалiзацiйних загроз багато, !м можна запобiгти, формуючи толерантне середо-вище. Це складний поетапний процес цiлеспрямо-ваноi дiяльностi всiх суб'екпв освiтнього соцiуму, який характеризуеться як перевагами, так i недоль ками. Толерантне середовище грунтуеться виклю-чно на демократичному стилi спiлкування та управ-лiння в рiзноманiтних системах вщносин, що пе-редбачае використання рiзних комунiкативних засобiв, спрямованих на встановлення дiалогу та спiльну взаемодш з подолання та профiлактики рь зних виклик1в у суспiльствi.
З огляду на необхiднiсть осмислення и форму-вання позицiй толерантностi у суспшьсга вища школа е одним iз найважливiших iнститутiв виховання толерантносп [21,с.54].
Переживання i чуйшсть змiцнюють i пiдтри-мують один одного. Людина не в змозi переживати, якщо не володiе чуйшстю, i не в змозi розвинути в собi чуйнiсть, поки не придбае досв1д переживань. Чуйнiсть - не абстрактна здатшсть, яку можна при-дбати, читаючи романи або слухаючи лекц^'. Це практичний навик, що дозрiвае тiльки в процеС за-стосування.
У п1дтвердження можливостi формування практичного навику пригадаемо запропонований приклад iзраlльського iсторика Ю. Н. Харарi з чаем. "Я починаю день з дуже солодкого звичайного чаю i ранково1 газети. Ця чашка - мш спосiб викликати ранковий приплив енергй'. Одного разу я розумш, що м1ж цукром i газетою майже не ввдчуваю смаку чаю. Тодi я зменшую к1льк1сть цукру, в1дкладаю газету, закриваю очi i намагаюся зосередитися на ча!. Я починаю ввдчувати його унiкальний аромат i смак. Незабаром я вже експериментую з рiзними сортами чаю, чорного i зеленого, порiвнюючи 1х то-нш смаки i вишуканi аромати. Через калька мiсяцiв я вiдмовляюся ввд марок, що продаються в супермаркетах i починаю купувати чай в Harrods. Особливо меш подобаеться Panda Dung Tea з пр Яань в китайськ1й провшцп Сичуань. Його отримують з листя чайних кущiв, удобрених гноем панд. Так, вщ чашки до чашки, я пвдвищую свою чуйнiсть щодо чаю i стаю його знавцем. Якби в початковий перюд мо!х чаювань менi подали Panda Dung Tea в фарфоровому посудi чаСв iмперil Мiн, я не вiдрiзнив би його вiд звичайного чаю в паперовому стаканчику. Деяш переживання недоступнi, поки у вас немае достатньо! чуйностi. А розвинути чуйшсть можна
тшьки через переживання. Це вщноситься до будь-якого iншого естетичного i етичного знання. Ми не народжуемося з готовою совютю. Идучи по життю, ми ранимо людей, а люди ранять нас, ми проявляемо ствчуття, i iншi проявляють спiвчуття до нас. Якщо ми уважиi, то наша моральна чуйшсть загос-трюеться, i цi переживання стають джерелом цш-ного етичного знання про те, що добре, що правильно i хто я насправдГ [9].
К. Горобець продовжуе !дею розглядаиия толерантносп як цiнностi-засобу, при цьому активне шаиобливе ставлення до несхожого, чужого, шак-шого, яке е продовжениям iдеi рiвностi (адже, щоб поважати шшого, треба сприймати його як рiвного собi) [6,с.102].
Без сумшву зв'язок м!ж правом i толерантш-стю виявляеться в цьому сена глибоко субстантив-ним, бо вони апелюють до спiльних культурних ко-дiв. Право, орiентоване на права людини, так само як i толерантнiсть, е можливими лише в культур!, яка несе в собi !деГ толерантностi. I навпаки: толе-рантнiсть можлива лише в тих спшьнотах, де по-вага до прав людини е сощальною максимум, яку неможливо ставити пiд сумшв. В основi тако! куль-тури, де право i толерантнiсть взаемно зумовлюють один одного, мае лежати повага та iронiя. Щойно суспшьство втрачае можливiсть смiятися над собою, воно втрачае повагу до шшого [6,с.105].
К. Горобець вказуе, що право на сьогодш не виробило тих суто юридичних механiзмiв, як1 могли б забезпечити толерантшсть за рахунок внутрь шньо рацюнально! логiки. Через це на сьогодш дискурс толерантносп в правi мае забарвления радше полггачне i моральне, анiж правове, i будь-яка зга-дка толерантностi в правовому контекст! так чи ш-акше апелюе до цих двох сфер функцюнування су-спiльства. Право не мае в!дпов!дних iнструментiв, як! б могли моделювати юридичну аргументацш залежно в!д використания чи невикористания iдей толерантностi. Юридична логiка е толерантно нечу-тливою, тому дискурс толерантносп в правi мае не-правовий змiст. Це дозволяе поставити тд сумнiв те, що толерантшсть е правовою щнтстю, тобто складовою правово! рацiональностi, неможливо правове моделювания толерантно! поведiнки [6,с.109]. Цiннiсний статус толерантносп в правi демонструе, що вщсутшсть морального та полгтич-ного консенсусу щодо толерантносп е ключовим фактором, який стримуе юридизацiю толерантносп як принципу та Гг становления як частини юридично! лопки [6,с. 110].
Будучи воображениям стрiмкостi сучасного людського буття, зростае швидк!сний режим змiни в методологи, особливо тд впливом герменевтики, антропологи та шформатики, i вриваючись в сферу юриспруденции буквально виштовхуе дослщнишв до постiйноi новелл!заци як концептуально!, так i шструментально! методологii юриспруденци [3,с.10].
Серед дослiдникiв сфери права до сих тр не розглянута толерантшсть у якосп методологiчного принципу юриспруденции Винятком е висловлю-вання досл!дника фшософи права Д. А. Черну-шенко, який, як нам здаеться, шдтримуе iдею, що фiлософiя права е методолопею загальнотеоретич-
но! юриспруденци. Вш виокремлюе правову толерантшсть, яка проявляеться в юридичний поведь нцi: "Поведiнка у дусi толерантносп суб'екпв юридично! дiяльностi сприятиме вирiшенню найбiльш актуального завдання сучасносп, в!д якого зале-жить подальший розвиток людства, переходу в!д психологи протистояння, пiдозрiлостi i насильства до культури миру, довiри, змiцнення нацюнально! i м!жнародно! стабiльностi, миру i безпеки невоен-ними, гуманними методами. Реалiзацiя цього завдання вимагае не лише виховання суспiльства в дуй толерантносп, а перед уйм активних дш з метою формування i використання толерантностi у виглядi методологiчного принципу у юриспруденци" [18,с.101].
Крiм того, Дж. Розенау запропонував у теорii м1жнародних в1дносин принцип толерантностi (не абсолютносп) як один серед основних принцитв методологii, який передбачае не тшьки визнання можливим iснування iнших концепцш та iнтерпре-тацiй при аналiзi конкретних м1жнародних проце-сiв, а и можливють розбiжиостей, аномалiй i винят-к1в, що не тдтверджують основну 1дею концепцii, але, можливо, мають пояснения в рамках шших те-оретичних моделей' [24].
Висновки i перспективи подальших розро-бок. В юриспруденцii на галузевому рiвнi розвива-ються iдеi формування i використання толерантно-стi у якосп методолопчного принципу, але на зага-льнотеоретичному рiвнi толерантнiсть продовжуе дослщжуватися тiльки як цiннiсть права. Сучасна юриспруденщя УкраГни розвиваеться як мозаГчне полотно, яке часто прив'язуеться до правово! но-рми. Наприклад, мирацшне законодавство "прив'язане" до Конституцii УкраГни, шберправо взагалi не вписуеться у конституцшне право. "Сьо-годнi необхвдно долати те роз'еднання юридично! науки i юридично! практики, що з часом лише по-силюеться. 1де процес безперервного вкидання у правову сферу все нових правових норм i iнститу-тiв, запозичених з шших правових культур [25,с.361]. Змшана сучасна методологiя не можлива без методолопчного принципу толерантносп, який закликае до в!дмови вiд догматизму i абсолю-тизацii !стини.
Принцип толерантносп як частина системи методолопчних принцип!в дозволяе суттево погли-бити розумшня зм!сту самих принцип!в i виявити ц!лковито несподiванi Гх аспекти. Методолопчний принцип толерантностi е вщбиттям реально! д!йс-ност!. Так, теорiя, в!дображаючи д!йсн!сть, перет-ворюеться, трансформуеться на метод за допомо-гою розробки, формулювання принцип!в, як! ви-пливають з не!, як! повертаються у теорш (а через не! - у практику) [2,с. 174].
Для сучасно! юриспруденц!! вкрай важливо ро-зглянути толерантн!сть у вигляд! методолопчного принципу, оск!льки методолог!чн! принципи - це загальш вимоги, як! пред'являють до зм!сту, струк-тури ! способу орган!зац!Г наукового знання. Вони в!дносяться до наукового знання в цшому. Найваж-лив!ша функц!я методолопчних принцитв - еврес-тична. Регулюючи наукову д!яльн!сть принципи да-ють ор!ентац!ю наукового пошуку, його напрямок. Перед сучасною медолог!ею юриспруденц!! вису-
ваеться проблема правово! реальносп, яка представлена як множиншсть рiзних реальностей (особис-тюних, наукових i т.д.) i разом з цим як едина реа-льшсть буття [26,с.559].
Лiтература
1. Оборотов Ю.М. Аспекти розгортання методологи юриспруденци. Право Украши. 2014. №1.
2. Кохановский В.П. Философия и методология науки: Учебник для высших учебных заведений. Ростов на Дону : Феникс, 1999. 576 с.
3. Оборотов Ю.М. Розвиток мiждисциплiнар-носп та змшаних методологш юриспруденции Ме-тодологiя та шноватика загальнотеоретично! юриспруденци : монографiя / [Ю.М. Оборотов, А.П. Ов-чиннiкова, В.В. Завальнюк та ш.] ; за ред. Ю.М. Оборотова. Одеса : Фешкс, 2019. 420 с.
4. Оборотов Ю.Н. Современное право : принципы, свойства, постулат. Общетеоретическая юриспруденция : учебный курс / под ред. Ю.Н. Оборотова. Одесса: Феникс, 2011. 436 с.
5. Общая теория права и государства : Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. 3-е изд., Москва, Юрист, 2001. 520 с.
6. Горобець К. Чи е толерантшсть правовою щншстю ? Толерантшсть у транзитивних суспшьс-твах: фшософський, правовий, полгтичний, сощо-лопчний вимiри: Збiрка наукових статей та есе / Упорядкування, наукове редагування i передмова I. Петришина, Д. Вовка, О. Уварово!. Харк1в: Юрайт. 2016. 176 с. С. 99-100.
7. Осборн Р. Цивилизация. Новая история Западного мира. Москва: АСТ: АСТ Москва: Хранитель, 2008. 764 с.
8. Писманник М.Г. Нетерпимость к толерантности. Концепт: философия, религия, культура. №4. 2017. С. 161-170.
9. Ной Харари Краткая история будущего. URL : https://knigogo.net/chitat-online/homo-deus-kratkaya-istoriya-budushhego/
10. Декларация принципов терпимости от 16 ноября 1995 года. URL: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declaratio ns/toleranc.shtml. (дата звернення: 08 вересня 2018р.)
11. Мандель Р. Я. Толерантшсть як умова за-побтання дискримшаци Актуальш проблеми вгт-чизняно! юриспруденци №1. Том 1. 2017. С. 15-17.
12. Всезагальна декларащя прав людини 1948 р. Генеральною Асамблеею ООН Консультант Плюс: Международные правовые акты: Международное право. URL: http://www.polnoepravo.ru/consultant-plus/mezhdunarodnie-pravovie-akti/
13. Конвенци про захист прав людини i основ-них свобод: укладена в м. Римi 04.11.1950 р. Консультант Плюс : Международные правовые акты: Международное право. URL: http://www.polnoepravo.ru/consultant-plus/mezhdunarodnie-pravovie-akti/
14. Декларащя про лквщащю bcíx форм нетерпимосл и дискримiнацii на ochobí релiгii або переконань: приинята 25.11.1981 р. Резолющею 36/55 на 73-му пленарному заседанш Генеральноi' Ассамблеi ООН. Консультант Плюс : Международные правовые акты: Международное право. URL: http://www.polnoepravo.ru/consultant-plus/mezhdu-narodnie-pravovie-akti/
15. Декларащя принцишв терпимости приинята в м. Париж 16.11.1995 р. Резолюцiею 5.61 на 28-ш сеси Генеральноi конференци ЮНЕСКО. Консультант Плюс: Международные правовые акты: Международное право. URL: http://www.polnoepravo.ru/consultant-plus/mezhdu-narodnie-pravovie-akti/
16. Ршення £вропейського суду з прав людини. Справа Баранкевич проти Росiйськоi Федера-ци URL: http://www.sclj.ru/court_practice/detail.php7SECTIO N_ID= 152&ELEMENT_ID= 1548
17. Петухова Т. Н. Теоретико-методологический анализ понятия «толерантность», Вестник ЮУрГУ, № 20, 2012. С.18-23.
18. Чернушенко Д. А. Толерантшсть як свгго-глядна основа правосввдомосп в умовах шфор-мацiйного сусшльства. Фiлософськi та методо-логiчнi проблеми права, № 1-2, 2013.
19. Тарасишина О.М. Справедливють i толерантшсть у сучасному правi Украши : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Нац. ун.-т «Одеська юридична академiя». Одеса, 2008. 19 с.
20. Галицький I. В. Толерантшсть в правовому житп сучасно1' Украши. Одеса: Фешкс, 2012. 144 с.
21. Прен М. I. Толерантшсть - дiевий чинник злагоди та консолщаци в сучасному украшському суспiльствi. Visnyk NAPA №2. 2015. С. 51-56.
22. Мукомель В. И., Паин Э. А.. Толерантность против ксенофобии / Под ред. В.И. Мукомеля и Э.
A. Паина. Москва: Институт социологии РАН, 2005. 112 с.
23. Троицкая Е. В. Формирование этнической толерантности в образовательном процессе высшего учебного заведения системы МВД России. Приоритетные направления развития науки и образования: Общество с ограниченной ответственностью "Центр научного сотрудничества "Интерактив плюс" Чебоксары. №2 (5), 2015.
24. Rosenau J. N. The Scientific Study of Foreign Policy. London, 1980. 577 p.
25. Оборотов Ю. М. Методолопчне призна-ченя загальнотеоретично1' юриспруденци // Актуальш граш загальнотеоретично1' юриспруденци : монографiя / [Ю. М. Оборотов, В.В. Завальнюк,
B.В. Дудченко та ш.] ; за ред. Ю. М. Оборотова. Одеса : Фешкс, 2012. 492 с.
26. Новая философская энциклопедия: В 4 т./ Ин-т философии РАН, Нац. Общ.-научн. фонд; Научно-ред. совет: предс. В.С. Степнин, заместители предс.: А.А. Гусейнов, Г.Ю. Семигин, уч. секр. А.П. Огурцов. Москва : Мысль, Т. 2. 2010. 634, [2] c.
