CC BY
62
СОЩАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА
Леонiда МУСТЯЦИ ГЕНДЕРНА ТОЛЕРАНТН1СТЬ В УМОВАХ ОСВ1ТИ
Стаття метить iнформацiю про проблематику Гендерно! mолеранmносmi в умовах сучасно'1 освiти. З 'ясовано суть проблеми Гендерно! освти i шляхи и вирiшення, охарактеризовано напрацювання Гендерно! освти в Укра'т.
Одним з гарантов суспшьно! стабшьносто в сучасному мультикультурному суспiльствi е толерантнiсть. Формування ще! найважливiшо! якост вiдбуваеться ще в дитинствi в умовах шм'! i освiтнiх установ, i продовжуеться впродовж усього життя з розвитком утворено! i досвщу соцiально! взаемоди людини. Проте питання виховання гендерно! толерантностi через цшу низку причин в загальному курс вивчення гуманiтарних наук в системi професшно! пiдготовки i навiть в спецiалiзованих курсах з питань толерантности як правило, до цих шр представленi вельми обмежено або не представлеш взагалi. Поряд з цим, швидкозмшне сучасне суспiльство i iндивiдууми, що демократично розвиваються, все гострше вiдчувають тиск гендерних стереотипiв як на професшне i суспiльне життя, так i на мiжособистiснi стосунки в ам'1 i на робота
«Толерантнiсть — це те, що робить можливим досягнення миру i веде вiд культури вiйни до культури миру», — мовиться в Деклараци принцишв толерантностi, прийнятiй Генеральною Конфесiею ЮНЕСКО в 1995 рощ. Теорiя толерантностi загалом в украшськш гуманiтарнiй науцi практично не розроблена, оскшьки проблема толерантностi стала актуальною в сучаснш Украш не так давно, але саме тут вона стотоъ достатньо гостро. Питання ж гендерних аспектов толерантностi практично залишаються за межами систематизованих розробок в Укра1ш, хоча як у мiжнародному, так i в нацiональному сустльно-науковому i правовому дискурсi !х роль i присутнiсть зростае.
Толерантнiсть розглядаеться як готовшсть надати iншiй людиш такi ж як у самого себе права i обов'язки, й виражаеться у прагненнi досягти взаемного розумшня i узгодження найрозматших мотивiв, не удаючись до насильства, а так само пошана до чужо! традици i способу життя у поеднанш з установкою на взаемну змiну позицiй в результатi критичного дiалогу.
1снуе декiлька сфер толерантности серед яких i нарiвнi з ними (пол^ична, релiгiйна, расова, мiжнацiональна, професiйна i т.д.) iснуе гендерна толерантнiсть, визначувана як неупереджене вщношення до представникiв шшо! статi або шшого вiдношення до статi, неприпустимють апрiорного приписування людинi недолiкiв шшо! статi, проходження стереотипним думкам, виразу переваги, прояви дискримшаци за ознакою як 6юлопчно! (чоловiк-жiнка) статi, так i соцiально-культурноl (сконструйованого або з яким вщбуваеться iдентифiкацiя) статi i т.д. [4].
У цiй статто я пропоную розглянути гендерну толерантшсть в умовах освiти. У вище поданому матерiалi ми дали стисле визначення «толерантносп», а що ж таке «гендер»? Тендер (соцiально-культурна стать) формуеться пiд впливом групи чинниюв соцiального порядку. Спiввiдношення «чоловiчого» i «жшочого» в кожнiй людинi рiзне i закладене з народження. Фiзiологiчний чинник доповнюеться стереотипами суспiльства стосовно хлопчиюв i дiвчаток, чоловiкiв i жiнок у виконаннi !х сощальних ролей.
Гендернi конфлiкти виникають вщ нерозумiння i незнання умов i чинникiв, що впливають на формування тендера. [6].
При переходi до бшьш детального розгляду гендерно! толерантносп в умовах освiти варто зазначити, що саме в «Деклараци принцишв толерантносп» (16 листопада 1995р.)
вказано, що освiта «повинна сприяти взаeморозумiнню, толерантностi i дружбi мiж усiма народами, расовими i релiгiйними групами» (стаття 26). Треба взяти до уваги i той факт, що Конвенщя ЮНЕСКО внесла рекомендащю про боротьбу з дискримшащею в галузi освiти.
Гендерна толерантшсть необхвдна у взаеминах мiж окремими особами, у шм'! та громада У школах, унiверситетах та осередках неформально! освпи необхвдно формувати атмосферу толерантносп, стосункiв вiдкритостi, уважнiсть один до одного та почуття солщарносп. Форми i засоби освiти здатш вiдiграти конструктивну роль у сприянш вiльному i вiдкритому дiалогу та спшкуванню, роз'ясненню важливостi толерантностi, гендерно! рiвностi i загроз, що !х несе байдужiсть до проявiв нетолерантностi з боку груп та щеологш.
Слiд вжити необхiдних заходiв з метою забезпечення гендерно! рiвностi у правi на гiднiсть окремих ошб i груп людей. У цьому зв'язку слщ особливу увагу зосередити на найменш соцiально захищених групах, щоб забезпечити повагу до самобутност !хньо! культури та цiнностей, сприяти !хньому соцiальному та професiйному зростанню, штеграцп, зокрема засобами освiти.
Виховання е найефективнiшим засобом запобiгання прояву нетерпимость Виховання в дусi толерантносп слiд розглядати як невiдкладне завдання; у зв'язку з цим необидно сприяти розробщ навчальних методик для формування толерантносп на систематичнiй i рацiональнiй основi, розкриваючи всi чинники, що призводять до насильства i вщчуження. Програми в галузi освгги повиннi сприяти покращенню взаеморозумiння, змщненню солiдарностi i толерантностi у спшкуванш, як мiж окремими особами, так i мiж етнiчними, соцiальними, культурними, релшйними i мовними групами та нащями [1].
Найважливiшими принципами толерантносп у вiдносинах мiж статями е таю:
1.Сшвпраця, дух партнерства мiж представниками статей, групами;
2. Готовшсть приймати думку протилежного за статтю партнера або партнера, що мае шше вiдношення до статеворольових установок;
3. Пошана людсько! гiдностi не залежна вiд бiологiчно! або сощально-культурно! статi, статево! самоiдентифiкацi!;
4. Пошана мае ращю iншого i права на шше;
5. Ухвалення шшого таким, яким вiн е, без апрюрного надiлення його стереотипними недолшами;
6. Здатнiсть поставити себе на мюце iншого;
7. Пошана мае ращю бути шшим;
8. Визнання рiзноманiття пiдходiв до статево! i гендерно! самоiдентифiкацi!;
9. Визнання рiвностi;
10. Терпимiсть до iншо! поведшки;
11. Вiдмова вiд домiнування, спричинення шкоди i насильства [4].
Про негативш впливи вiдсутностi розвитку гендерно! толерантносп можуть свiдчити експерименти з моделлю роздiльного навчання. Дослщження цiе! моделi психологами приводить до висновюв про те, що така модель сприяе виникненню ефекту групового фаворитизму (експеримент Тешфела i Агеева), який виражаеться у перевазi свое! групи i !! членiв тшьки за фактом усвiдомлено! приналежностi до ще! групи навiть в тих випадках, коли на те немае достаттх пiдстав. Цей ефект часто лежить в основi розбiжностей мiж групами. Крiм того, вiдокремлюючи себе i не прагнучи до встановлення контактiв, представники групи опиняються в ситуаци обмеженого ресурсу (експеримент Лемена).
Гендерна освга не лише прискорюе розвиток культури вiдносин мiж чоловшами та жшками на засадах взаемоповаги, толерантносп, надаючи можливостi до самореалiзацi! як чоловiка, так i жшки. Вони е невiд'емним складником нормального суспшьного життя, оскiльки спроможнi надавати доступ рiзним групам молодi до сучасних знань про гендерш питання у рiзних сферах суспiльно! життедiяльностi.
В умовах глобалiзацi! усiх сфер життя необхщно спрямувати шляхи вдосконалення освiтньо! системи Укра!ни з рiвних прав i можливостей у напрямi евроiнтеграцi!, успiшного входження до Свропейського освiтнього простору, а головне — ефективного використання людського ресурсу чоловша i жiнки як визначального чинника нащонального, европейського i свiтового розвитку. Саме тому важливим аспектом цившзацл та демократизацi! навчального
процесу в унiверситетах мае стати забезпечення повно! iнформованостi студенев про !хнi гендернi права та можливосп.
Гендерна освiта в Укра!ш мае значнi напрацювання. Розробленi та читаються понад 130 спецiальних куршв з гендерно! проблематики (опублiковано низку програм спецкуршв з гендерних питань у межах наукових та навчальних дисциплш; видаеться журнал Тендеры дослгдження; розроблено методолопю та розпочато гендерну експертизу навчальних програм соцiогуманiтарного циклу (Ки!вський нацiональний унiверситет iм.Т.Г.Шевченка), розроблено навчальну програму базового курсу та шдготовлено навчальний посiбник Основи теорИ тендеру; перекладено та видано базовi пращ з тендеру; шдготовлено та видано монографи укра!нських дослiдникiв, присвячеш гендерним питанням у межах окремих дисциплш [5].
Л1ТЕРАТУРА
1. Гендерна педагопка: Хрестомапя / Переклад з англ. В. Гайденко, А. Предборсько!; За ред.. Вжторп Гайденко. — Суми: ВТД «Ушверситетська книга», 2006. - 313 с.
2. Говорун, Кшнедш О. М., Кравець В. П. Статтево рольова сощал1защя. — Тернотль. — Навч. пос1бник — Богдан.
3. Демченко Олена Петр1вна Формування у майбутшх вчител1в початкових клас1в професшно! готовносп до створення виховних ситуацш. Автореферат. — Вшниця: 2006.
4. Юричевська Е. В., 1нститут психологи 1м. Г.С. Костюка АПН Укра!ни Толерантшсть як стратепя подолання м1жособистюного терору серед старшокласнишв загальноосвитах шкш. Автореферат. — К., 2004.
5. Головашенко I. О. «Гендерний шдхвд в систем! освгги: узгождення нацюнального досвщу з м1жнародними стандартами». Вшницький нацюнальний техшчний ушверситет. Вшниця. — 2006.
6. Кшнедж1 О. М, Юзь О. Б. «Формування гендерно! культури молодь науково методичш матер1али до треншгово! програми» навчальний пос1бник. — Тернотль. — Навч. поабник. — Богдан. С.158.
7. Шустова Л. П. Формирование гендерной толерантности старшеклассников в специально созданных педагогических условиях. — Ульяновск, 2006. — 215 с.
1рина ТРУБАВ1НА
РОДИНОЦЕНТРИЧНА СИСТЕМА СОЩАЛЬНО-ПЕДАГОПЧНО1 РОБОТИ З СШ'бЮ (НА ПРИКЛАД1 МЕРЕЖ1 ЦСССДМ УКРА1НИ)
У статт1 розглянуто проблему соц1ально-педагог1чно'1 роботи з ам 'ею в Укра'ш. Пропонуеться родиноцентрична система соц1ально-педагог1чно'1 роботи, основою яко1 е компоненти: цшьовий, дгагностичний, мотивацшний, прогностичний, змгстовий, операцтний, контрольно-коригуючий компоненти, етичний, оргентацшний, методичний, органгзацшний. Системотвгрним фактором пропоновано'1 системи було обрано цшьовий компонент, який впливае на змгст кожного компоненту системи I пов 'язуе 1х мгж собою.
Актуальшсть розробки ново! системи сощально-педагопчно! роботи з шм'ею в Укра!ш зумовлена тим, що прюритетними напрямками державно! шмейно! пол^ики проголошено захист прав шм'!, !! члешв. I все це у той час, коли вщсутш грунтовш науковi дослщження з ще! проблеми. Одним iз шляхiв захисту прав шм'! та !! членiв е сощально-педагопчна робота з дiтьми, молоддю i членами !хн1х сiмей, оскшьки правозахисна дiяльнiсть, на вiдмiну вщ правоохоронно!, здiйснюеться державними i недержавними оргашзащями через проведення iнформацiйних, превентивних заходiв, монiторингу ситуац^ на нащональному та мiжнародному рiвнях, контролю за виконанням законодавства та зобов'язань держав у галузi прав людини, власне правово! та шшо! допомоги тим особам, чи! людськi права були порушеш [247, 16-17]. Основи для здшснення тако! дiяльностi закладено в Закош Укра!ни «Про соцiальну роботу з дтми та молоддю в Укра!ш», де визначено, що сощально-педагопчш послуги е складовою соцiально! роботи, об'ектами яко! е дiти, молодь, члени !хшх сiмей, а сферами реалiзацi! — освiтня, виховна, культурна, економiчна, оздоровча та громадська. Сощально-педагопчна робота в означеному аспекп повинна бути спрямованою на створення «сощальних умов життедiяльностi, гармонiйного та рiзнобiчного розвитку дiтей та молодi, захист !х конституцiйних прав, свобод i законних iнтересiв, задоволення культурних i духовних
