CC BY
33Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 26 (65). № 1 - С. 454-459
УДК 81.272
Мовна толерантнють як основа формування комуыкативно'Г компетенцп в умовах професшного спiлкування
Вергазова Л. Г.
ДВНЗ «Донецький нацональний техн1чний унверситет», м. Донецьк, Украна
Практика мовног д1яльност1 сьогодтшнього професюнала св1дчить, що його ко-мумкативна компетенщя не завжди може бути надШним критер1ем мовноХ толе-рантност1, в1дсутмсть яког спостер1гаеться при усв1домленому або неусв1домле-ному iгноруванш форм звертання, nid час невмшого «перекладу» чи мантулювання вживанням великог-малог лтери у власних назвах. Автор доводить, що в процес мовног тдготовки майбутмх сnецiалiстiв основою комунжативног компетенцИ' мае стати формування толерантного ставлення до мови, якою ведеться профестне стлкування.
Ключовi слова: мовна толеранттсть, комумкативна компетенщя, профестне стлкування.
Постановка проблеми. Проблеми тдвищення якост професшного стлкування сьогодш перебувають на Bicrpi наукових дискусш. Це пов'язано з низкою невирше-них питань гумаштаризаци втизняно1 освгги, проголошено1 ще в першi роки неза-лежност Украши. Дослщження процешв формування цшюно1 картини св^у особис-тосп, ïï морально-духовно1 культури, спрямовано1 на усвiдомлення прiоритетностi загальнолюдських цiнностей i гармонiзацiю стосункiв у суспшьсга, на тлi еконо-мiчних та соцiальних потрясiнь змушенi були поступитися масовш технократизацiï, прагматичнi тдходи якоï до дiяльностi людини сьогодш майже звели нашвець роль гуманiтарноï складовоï в розбудовi й модершзаци нашоï краïни. Ось чому в сучас-ному вiтчизняному просторi вс питання людинознавчого напрямку (в тому чи^ й мовнi проблеми) виршуються зараз через призму надмiрноï пол^изаци або абсолютно!' другорядностi.
Проте свiтовий досвiд доводить, що виршальним чинником розвитку сучасного iнформацiйного суспшьства залишаеться його гуманiтарна вiсь, тому слщ, всупереч пануючiй фiлософiï прагматизму, у шдготовщ майбутнiх фахiвцiв шдвищувати якiсть передусiм гуманiтарних знань i на цьому шдгрунт опiкуватися формуванням у них комунiкативноï компетенцiï, яка б вщповщала, з одного боку, реальнш ситуацiï бшнг-вiзму або навггь полiлiнгвiзму в Украïнi, а з шшого, зростаючим потребам мульти-культурного глобального простору. Це означае, що важливим чинником професiйноï тдготовки втизняних економiстiв i менеджерiв, iнженерiв i педагогiв, технологiв i юриспв сьогоднi виступае не стiльки комушкативна компетенцiя, скiльки усвiдомлене спiлкування в межах культурно-нацiональноï моральностi на основi мовноï толерант-ностi та становить актуальну проблему для подальшого дослщження.
Аналiз до^джень i публжацт. У бшьшосп публiкацiй i в практищ професiйного спiлкування комунiкативна компетенцiя розумiеться як складне i системне утворення (Л. Бахман, Ф.С. Бацевич, Г.Ю. Богданович, М.М. Вятутнев, Н.1. Гез, Р. Ктффорд,
В.О. Коккота, А. Палмер, В.М. Топалова, М. Халiдей та ш.). Серед складових комушкативно! компетенци вченi видiляють мовну, дискурсивну, сощолшгвютичну, шло-кутивну, стратегiчну i соцюкультурну компетенцiю. На думку iнших науковщв, окрiм мовно! i культурно!, комушкативна компетенцiя включае прагматичну, предметну i соцiокультурну компетенци [1, с. 100]. Незважаючи на полiаспектнiсть тлумачення дослщниками ще! категори, а скорiше, саме через це, у практичному вимiрi мовно! шдготовки майбутнiх спецiалiстiв будь-якого фаху немае свiдомого виокремлення проблеми мовно! толерантносп, а вiдтак, i розумiння того, що основою комушкатив-но! компетенцi! повинно стати формування толерантного ставлення до мови, якою ведеться професшне спiлкування.
Мета статт1: виявити характер i роль мовно! толерантносп при професiйному спiлкуваннi як основно! складово! комунiкативно! компетентностi.
Виклад матергалу. Питанням мовно! толерантностi присвячено багато праць со-цiолiнгвiстiв, журналюнв i полiтикiв, якi представляють рiзнi науковi тенденцi! в розумiннi толерантного дискурсу й аналiзують рiзнi параметри ще! категорi!. Так, наприклад, Т. Розова i В. Барков вважають мовну толерантнiсть «одним з виршаль-них чинникiв стабiльностi суспiльства в ушх !! вимiрах - соцiально-економiчному, полiтичному, культурологiчному, демографiчному, мiжконфесiйному тощо» [4, с. 36]. З-посеред дослщницьких матерiалiв виокремлюються працi, присвяченi мов-нiй толерантностi в журналiстському текст (С. Антонова, С. Богдан, Л. Сшка, О. Кривицька, Н. Муравйова, Т. Новикова, Е. Чепкша та ш.). Узагальнюючи журналю-тикознавчий досвщ у контекстi зазначено! проблеми (див. роботи А. Асмолова, Л. Буджурово!, Т. Вакулово!, И. Дзялошинського, В. Мальково!, В. Кондратсько!, Г. Лазунно!, I. Лисаково!, Т. Новиково!, Е. Прохорова, О. Сухомлин та ш.), можна побачити все бшьше усвщомлення науковцями того факту, що журналютська толе-рантнiсть е невiд'емною, сутшсною характеристикою медiатексту. На думку О.Ю. Сухомлин, мовна толерантнiсть, будучи включеною до цiе! системи бiльш широкого поняття, «все ж мае сво! параметри та особливостi, оскiльки передбачае сукупшсть внутрiшнiх поведiнкових настанов професшного комунiкатора, якi передбачають функцiонування в його професшному мовленнi, професiйних текстах толерантних або штолерантних елементiв» [6, с.43]. Дослiдниця пише: «Мовна толерантшсть ви-ступае однiею з найважливших складових культури суспiльства в цшому, адже в !! основi лежать базовi принципи спiвiснування та розвитку гармоншних взаемин мiж рiзними групами суспшьства, а саме: культура полемши, культура дiалогу, повага до шшо!/шакшо! позицi!, вiдмова вiд агресi! i ворожостi» [6, с. 43].
У ру^ комунiкативно! лiнгвiстики запропоновано тлумачення шшого термiна -«комунiкативна толерантшсть». И.А. Стернш пояснюе !! як толерантшсть, що прояв-ляеться, виявляеться в спiлкуваннi, об'ективуеться спiлкуванням. «Комушкативний аспект толерантностi, - пише вчений, - е !! найважливiшим аспектом як з погляду об'ективiзацi!, так i з погляду потенцiалу комушкативно! толерантностi в планi формування толерантносп як когнiтивно! категорi!, яка е складовою когштивно! свiдо-мосп нацi! [5, с. 131].
С. Шабат-Савка розглянула специфiку толерантного спшкування як одного зi спо-собiв вираження комунiкативних iнтенцiй мовця i торкнулася проблематики кому-нiкативно! толерантносп, що виявляеться на рiвнi взаемин мiж мовцями у процесi мовленнево! дiяльностi. Бути толерантним, на думку дослщнищ, означае провадити емоцiйно виважену iнтеракцiю, терпимо та делiкатно ставитися до шшо! особистос-тi, стримувати почуття неприйнятностi !! поглядiв, щей, стилю життя [8].
Отже, щоб умiти вести толерантний дiалог, у мовця мае бути концептуально закр> плена поведшкова лiнiя терпимого ставлення до шшо! людини, яка включала б широкий дiапазон мовленневих намiрiв i мовних моделей. У процеш мовно! пiдготовки
майбутшх спещалюнв такий напрямок дiяльностi ще потребуе свого осмислення й розвитку. Аналiз способiв втiлення комунiкативних потреб та !хшх реалiзацiй на Bcix рiвнях мови, що сприяють процесу толерантного професшного спшкування, мае поеднатися з пошуком ефективних шляхiв виховання мовно! толерантносп у нашо! молодi.
Практика мовно! дiяльностi сьогоднiшнього професiонала у сферi виробничого й полiтичного менеджменту свщчить, що його комунiкативно-мовна компетентнiсть не завжди може бути надiйним критерiем мовно! толерантностi (i, вiдповiдно, якюно результативного управлiння i гуманiтарно! дiяльностi). Чи можна, наприклад, звину-ватити I. Фарюн в мовнiй некомпетентносн у розвiдках з культури мови, яка пише: «1933 року пройшов росшський бiльшовицький варвар - i зруйнував стiни мовного дому... Новий час постколошяльно! Укра!ни подарував меш потребу пiзнати правду^ Правда найперше у тому, що мовш факти ставали Долями людей, Долею кра!ни, Долею лiнгвiстiв-творцiв правопису 1929 року. 1хня Доля через правдивi мовнi факти стала !хнею Недолею: !х репресували i розстрiляли, а укра!нську мову не iнакше як згвалтували росiйським «языком» - i народилась радянська укрмова iз такими росш-ськими родимими плямами, як хелоут замють геловгн, Хемтгуей замють Гемгнгвей, Мефодт замiсть МетодШ, еф1р замють етер, матер1альний замiсть матер1яльний, Юл1ан замють Юл1ян, 1уда замють Юда, аудитор1я замють авдитор1я, Фауст замють Фавст, нема солг замють нема соли, не знати гмеш замють не знати гмени, жити у Торонто замють жити у Торонт1, ходити в юно замють до юна, тв'яблука замють nie яблука, Едт замють Едип, Уальд замють Вайлд тощо... Це моя i бшьшости з нас дистанцшованють вщ терористичного сталшсько-комунютичного режиму, що через орадянщену мову творив i далi творить окреме плем'я, вщчужене вщ себе, - homo sovietikus» [7, c. 6]. Очевидна ютина, що вмшня здшснювати свою професшну д> яльнiсть означае для справжнього вченого, журналiста чи полiтика писати/говорити на гостру тему, утримуючись вщ ярликiв, безпiдставних узагальнень, образливих ви-словлень та звинувачень, на жаль, тут не спрацювала.
З погляду боротьби за культуру укра!нсько! мови бшьш виваженими, зрозумiлими й корисними виглядають публiкацi! О.Пономарiва, який, наприклад, пише: «.. .Мате-рiали наших засобiв масово! iнформацi! засмiченi надмiрною кшькютю невмотивова-них чужих слiв, ненормативними наголосами: вип'адок, залоз'а, паралич, серед'ина, Коваль (прiзвище) замють правильних в'ипадок, з'алоза, nар'алiч, середина, Ков'аль; перекручуваними з погляду укра!нсько! фонетики й вимови витворами: мт, зраски, калектар, апинився, чiр 1вна дiвчiна, Леошт, касковий замiсть нормальних мiж (прийменник), зразки, колектор, опинився, чарiвн'а дiвчина, Леотд, казковий; незграбними морфолого-синтаксичними побудовами: поступають (замють надхо-дять) пропозицп, п'ятидесяти, восьмидесяти замють п'ятдесяти, вiсiмдесяти, ко-мандувач миротворчими силами (правильно - командувач миротворчих сил), биство (треба втеча) вiд воен та ш.» [3 , с. 10].
Мовностилютичш поради вченого - яскравий приклад одного iз пiдходiв до розгля-ду мовно! толерантносп, який передбачае екстраполящю поняття i явища в площину норм лiтературно! мови. За такого шдходу пильно! уваги потребуе аналiз власне мов-них засобiв, а значить, i вщповщальнють професiйного комунiкатора за вiдповiднiсть його текснв до основних законiв культури мови. Проте юнуюча тенденцiя до посла-блення норм лiтературно! мови робить створення загального толерантного мовного контексту процесом тривалим, складним i суперечливим.
Щц мовною толерантнiстю ми розушемо погляд на сучасну мову як зашб спшь-ностi, що реалiзуеться в природно-органiчному неконфлiктному спiлкуваннi, а також в юторично усвiдомленому й адекватному вживанш нацiонально-культурних формул мовного етикету.
Про загальномовш засади тако! толерантносп йдеться в роботах В.1. Мозгового, коли автор аналiзуe, наприклад, сучасш моделi формування менеджменту: «Спро-ба поставити природномовну модель менеджменту з шг на голову (не «формування думки» - «суспшьний дiалог» - «наказ або закон» - «усвщомлена дiя», а навпаки: «непродуманий закон» - «майдан» («конфл^ний антилог») - «неусвщомлене ви-конання» - «вщмша закону») поступово руйнуе структуру суспшьного порядку аж до соцiального вибуху. Низка прийнятих у неприродний антимовний спошб i врешн-решт вщмшених законiв, постанов i наказiв (про новий мехашзм оподаткування пiдприeмництва, про вщмшу пiльг, про пенсiйну реформу, про вщмшу так званого л^нього чи зимового часу тощо) запрограмували соцiальнi вибухи i змусили керiв-ництво вiдхилитися вiд проведення реформ за первинно заявленим планом. Сьогод-шшнш менеджмент в укра!нському виконанш за своею суттю перетворився на не-вмiле i недоречне дублювання моделi нещодавнього класового менеджменту («вождь
- парня - клас»), що е нонсенсом в умовах ринково! економши й кардинально iнших сощально-полггичних та економiчних умов iснування держави у глобалiзованому свiтi» [2, с. 173].
У межах конкретних мовних моделей вiдсутнiсть толерантностi спостерiгаемо, наприклад, при усвщомленому або неусвiдомленому Гноруванш форм звертання (Микола Петрович, Тетяна, студент - правильно: Миколо Петровичу, Тетяно, студенте); тд час передачi власних назв ( Влад1м1р Пут1н i Володимир Пут1н - правильно: Владимир, Михайло СаакашвШ - правильно: Михагл СаакашвШ, Горл1вка -правильно: Горловка, Миколагв - правильно: №колагв, Мукачево - правильно: Мука-чеве та ш.). Окремо! уваги з погляду толерантносп потребуе збереження юторично! пам'ян при вживанш велико! л^ери i перекладi iсторично значимих подiй або явищ.
В опосередкований спосiб вiдбуваеться завуальоване очорнення iсторичних фак-тiв шляхом невмшого (або навмисно невмшого) «перекладу» чи машпулювання вживанням велико!-мало! л^ери у власних назвах: Советская Украина - Радянська Украгна - Советська Украгна - советська Украгна; Советская Армия - Радянська Арм1я - Советська Арм1я - советська арм1я; Великая Отечественная война - Велика В1тчизняна в1йна - Велика Отечественна в1йна - отечественна в1йна; пл. Победы
- пл. Перемоги - пл. Победи; орден Красной Звезды - орден Червоног З1рки - орден Красной Звезди). На жаль, цьому сприяе недосконала методика «правопису», «перекладу» i вживання велико! л^ери у власних назвах, сформульована в академiчному виданш «Укра!нського правопису».
По-справжньому толерантне пояснення цих мовних проблем знаходимо в ономас-тичних працях В.1. Мозгового, де стверджуеться, що великою лтерою фшсуються власш назви, яю втратили лексичне значення i набули адресно-шформативно! функ-ци, а переклад - не е перекладом у звичайному розумшш цього слова. Вш фшсуе всесв^ню або регюнальну значимiсть нацiональних реалш, якi мають бути зрозуш-лими для представниюв рiзних мовних культур. З цього погляду власними назвами, яю фшсуються iншими мовами в нащональних фонетико-графiчних формах, треба пишатися, вивчати !хню об'ективну природу в курс нацiонально!' iсторi!' i фшсувати адресну належнiсть до спiльнорадянсько! або укра!нсько! культур вживанням велико! л^ери з вiдповiдним перекладом (Советская Украина - Радянська Украгна; Советская Армия - Радянська Арм1я; (але: ул. Советская - вул. Советська, що втратила шформащю про свою належшсть до Радянсько! влади) Красная Армия - Червона Ар-м1я (але: КрасноармШськ - мюто, що не мае вщношення до Червоно! Арми); Великая Отечественная война - Велика В1тчизняна в1йна; пл. Победы - пл. Перемоги; орден Красной Звезды - орден Червоног Згрки), а вживання советська Украгна, советська арм1я; отечественна в1йна, пл. Победи, орден Красног Звезди вважати не ильки по-
милковими, а й небезпечними, що принижують нацюнально-юторичну пднють народу, який вистраждав право на власну iсторiю.
Виявлення i пояснення причин появи подiбних численних прикладiв мовного не-дбальства е запорукою поступового освоення й розумшня всieю освiтньою спшьно-тою необхщност толерантного поводження в усiх мовних питаннях.
Висновки. Таким чином, аналiз проблеми мовно! толерантностi як основи кому-нiкативноï компетенцiï показав, що ïï вирiшення не вичерпуеться тшьки мовною складовою професiйного спiлкування. Меж цiеï категорiï, що перебувае на перетиш напрямiв сучасного гуманiтарного знання, сягають нацiонального i загальноцивш-зацшного простору, осмислення якого дае можливють побудувати в нашому суспшь-ствi той самий толерантний мовний контекст. Постановка проблеми мае спонукати дослщниюв на подальшу розробку конкретних векторiв толерантностi засобами ком-петентнiсно орiентованого мовного навчання.
Список лiтератури
1. Бацевич Ф.С., Богданович Г.Ю. Украшсько-росшський словник термiнiв мiж-культурно1' комушкаци / Ф.С. Бацевич, Г.Ю. Богданович. - Саки: I II I «Щцприемство «Фешкс», 2011. - 284 с.
2. Мозговой В.И. Историко-философские предпосылки формирования современной модели управления в Украине / В.И. Мозговой // Научные труды ДонНТУ. -Серия: Экономическая. Выпуск 41. - Донецк: Донецкий национальный технический ун-т, 2012. - С.167-174.
3. Пономарiв О. Культура слова : Мовностилютичш поради. 3-те вид., стереотип. : [навч. поабник] / О. Пономарiв - К. : Либщь, 2008. - 240 с.
4. Розова Т., Барков В. Мовна толерантшсть твдня Украши / Т.Розова, В.Барков // Полггичний менеджмент. - 2003. - №3. - С. 36-42.
5. Стернин И.А. Проблемы формирования категории толерантности в русском коммуникативном сознании / И.А. Стернин // Культурные практики толерантности в речевой коммуникации. Коллектив. моногр. / [Центр Вудро Вильсона. Ин-т им. Кен-нана]; Отв. ред. Н. А. Купина, О. А. Михайлова - Екатеринбург: Изд-во УрГУ, 2004. - С. 130-149.
6. Сухомлин О.Ю. Мовна толерантшсть у журналютському текст : параметри категори [Електронний ресурс] / О.Ю. Сухомлин // Украшське журналютикознав-ство : науковий журнал / голова редкол., голов. ред. В.В. Рiзун ; 1нститут журналюти-ки КНУ iменi Тараса Шевченка. - К., 2008. - C.42-48. - Режим доступа : www.yourn. univ.kiev.ua.
7. Фарюн 1рина. Правопис - корсет мови? Украшський правопис як культурно-полггичний вибiр / 1рина Фарiон - Львiв: Свiчадо, 2009. - 120 с.
8. Шабат-Савка С. Толерантнiсть спiлкування як спошб вираження комушка-тивних штенцш [Текст] / С. Шабат-Савка // Мандрiвець. - 2010. - № 6. - С. 59-63.
Вергазова Л. Г. Языковая толерантность как основа формирования коммуникативной компетентности в условиях профессионального общения // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 26 (65). № 1 - С.454-459
Практика профессионального общения показывает, что коммуникативная компетентность не всегда может быть надежным критерием языковой толерантности, отсутствие которой наблюдается при сознательном или несознательном
игнорировании форм обращения, неумелом переводе или манипулировании использования большой-маленькой буквы в собственных именах. Автор доказывает, что в процессе языковой подготовки будущих специалистов основой коммуникативной компетенции должно стать формирование толерантного отношения к языку, на котором ведется профессиональное общение.
Ключевые слова: языковая толерантность, коммуникативная компетентность, профессиональное общение.
Vergazova Lаrysa Language tolerance as basis of formation of communicative competence in professional communication // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. - 2013. - Vol. 26 (65). No 1 - P. 454-459
Communicative competence is an important factor in professional training. Language practice of today's professional in the sphere of industrial and political management stands, that its communicative language competence may not always be a reliable criterion for linguistic tolerance. Within the specific language models the lack of tolerance is observed, for example, when the form of reference is disregarded, both conscious and unconscious. (Vladimir Putin and Volodymyr Putin, Mikhailo Saakashvili, Gorlivka, Mykolaiv, Mu-kachevo - right: Vladimir, Mikhail Saakashvili, Gorlovka, Nikolayev, Mukacheve etc). In an indirect way it is a denigration of historical facts by inept "translation" or manipulating the use of large-small letters in their proper names: Soviet Ukraine - Soviet Ukraine -The Soviet Ukraine - Soviet Ukraine, Soviet Army - Soviet Army - The Soviet Army - Soviet army and others.
The author proves that the process of communicative competence training for future specialists should be based on tolerant attitude towards the language of professional communication. Tolerant attitude to the other person should be conceptually fixed in speaker's mind ad behavior. It includes a wide range of speech intentions. All the language means contribute to the tolerant professional communication. Analysis of the ways of implementation of communicational needs and their realization has to be united with the search of effective ways to bring linguistic tolerance up.
Keywords: language tolerance, communicative competence, professional communication.
Поступила доредакцИ' 15.04. 2013р.
