CC BY
18
теризуеться незначною амплiтудою коливань порiвняно з вщкритими просторами. Збiльшення вологостi повггря пов'язане з випаровуючою властивiстю рослинного покриву.
Вдовий режим мiста мае сво! особливость У Львiвськiй котловинi з 11 щiльною забудовою i наявнiстю зелених масивiв, скверiв, рiдко спостерь гаеться сильний в^ер, в той час як на Львiвськiй рiвнинi, забудованш висот-ними будинками iз слабим озеленення, спостер^аеться сильний вiтер. Проведет мжроктматичш спостереження пiдтверджують, що найбiльш слабкий вiтер був у цен^ мiста на проспектi Свободи (0.0-0.2 м/с) у парку iм. 1ва-на Франка (0.1-0.4 м/с), а у Сихiвському районi швидюсть вiтру в межах вiд 0.04 до 1.7 м/с, причому шд наметом люу вiтер виникав досить рщко, завдяки деревним рослинам.
Табл. 3. Швидтсть в'тгру, м/с (середт дат за период з 09.07.02р по 12.07.02 р)
М1сце спостережень Час проведения спостережень
10.00 11.00 12.00 13.00 14.00 15.00 16.00
Проспект Свободи 0,04 0,1 0 0,2 0,2 0,05 0,04
Парк 1м. 1вана Франка 0,4 0,3 0,1 0,3 0,4 0,3 0,3
Стрийський парк 0,5 0,44 0,6 0,53 0,5 0,4 0,4
Лшопарк "Зубра" 0,7 0.67 1,2 0,84 0,89 1,2 1,7
Результати дослщжень дають шдставу стверджувати, що важливими чинниками, як обумовлюють мiкроклiматичнi особливостi рiзних поверхонь Львова, е топографiчнi особливостi i своерiднiсть культурного ландшафту в межах територй. Зеленi насадження сприяють покращенню мiкроклiмату мю-та: послаблюють освгглешсть, створюють рiвномiрний хiд температури, зменшують швидкiсть вiтру, збiльшують випаровування та притж сонячно! радiацil.
Л1тература
1. Андрианов М.С. Микроклиматические особенности города Львова/ Географ1чний зб1рник. - Льв1в: Вид. ЛДУ. - 1951, вип. 1. - С. 93-100.
2. Кучерявий В.П. Зеленая зона города. - К.: Наук. думка, 1981. - 248 с.
3. Кучерявий В.П. Урбоеколопя. - Льв1в: Свгг, 2001. - 439 с.
4. Кл1мат Львова// За ред. В.М. Баб1ченко, Ф.В. Зузука. - Луцьк: вид-во Вол. ДУ, 1998. - 187 с.
5. Щербань М.И. Микроклиматология. - К.: КГУ, 1968. - 211с.
УДК 719:502.63 Ст. викл. Л.В. Пархуць; студ. О.1. Мотовильчук- УкрДЛТУ
ОХОРОНА ПАМ'ЯТОК АРХ1ТЕКТУРИ В УМОВАХ УРБАНВОВАНОГО СЕРЕДОВИЩА
Розглядаються проблеми взаемозв'язку пам'ятки арх1тектури та навколишнього ландшафту. Автори ставлять вимогу формування охоронно! зони ландшафту для ю-торико-арх1тектурного заповщника "Олеський замок".
Leading teacher L. V. Parkhuts; student O.I. Motovyl'chuk - USUFWT
The protection of architectural monuments under the conditions of urban
environment
The article deals with problems of relationship of architectural monuments and environmental landscape. The authors require to form the protectional zone of landscape for the historical-architectural reservation "Oleskiy Castle".
Для багатьох пам'ятникгв архгтектури певний тип ландшафту (природного чи урбашзованого) був тим середовищем, в якому вони виникали, адаптува-лись i розвивались. На сьогоднг результати вивчення подгбних ландшафтов у на-уковгй лiтературi зустргчаеться дуже рiдко. У друггй половинi ХХ ст. появились декглька серйозних аналiтичних праць, як в бiльшiй чи меншiй мiрi присвяченi проблемам прояву культури у виднокра'', гармонiï архiтектури та ландшафту. Серед них принаггдно видiлимо роботи наступних авторiв: Дж.О. Саймондса [1], Г. Джеллгко [2], Г. Екбо [3], Б. Кольвгна [4], О.М. Микулгно'' [5], Ю.1. Курбатова [6], К.1. Ерiнгiса [7], Я. Богдановск [8]. У цих роботах розкриваються проблеми взаемозв'язку природного чи антропогенного ландшафту i3 архгтек-турними формами, пiднiмаються питання естетики та гумашзаци середовища, портрету культури у ландшафт та в урбанiзованому середовищг. Питання гсто-ричного оточення пам'яток архiтектури, визначення охоронних ландшафтних зон для цих пам'яток автори розкривають поверхово або дотично. На сьогодш в Укра'нг немае фундаментально'' роботи, в якгй би глибоко висвгтлювалась проблема охоронних ландшафтних зон для пам'яток архгтектури в умовах урбашзованого середовища i в умовах аграрного середовища.
В умовах урбашзованого середовища роль архгтектурно'' пам'ятки стае дедалi вагомою. Сьогодш все бгльше стае зрозумглим, що пам'ятка архгтектури - це не тгльки гсторгя та культура нашого народу, але й потенцгйне джере-ло доходгв вгд туризму. Часто основна увага звертаеться на об'ект архгтектури, а усг гншг чинники формування простору навколо цге'' пам'ятки не беруть-ся до уваги. У результат маемо пам'ятки архгтектури, якг позбавленг свого гс-торичного оточення. Формуючи забудову мгста чи села, архгтектори часто не беруть до уваги гсторичне довкглля, в якому формувалась пам'ятка, не усвг-домлюючи важливостг збереження "чистоти" ландшафту, планувально'' структури, чи забудови. У Законг Укра'ни про охорону i використання пам'яток гсторп та культури говориться, що до пам'яток мгстобудування та архгтектури також вгдносять ансамблг садово-паркового мистецтва та при-роднг ландшафти. Отже ландшафт, в якому сформувалась пам'ятка архгтектури, повинен стати невгд'емною частиною пам'ятки.
Ставлячи основний акцент на пам'ятцг архгтектури, ми забуваемо про охорону природних ландшафтгв, якг е надзвичайно важливими в урбангзова-ному середовищг. Таким чином з розвитком мгста чи села пам'ятка розчи-няеться у новптай забудовг, а гнодг зовсгм нгвелюеться.
У дангй статл автори ставлять за мету обгрунтувати важливгсть ство-рення охоронних зон ландшафту для пам'яток архгтектури, зокрема для обо-ронних споруд. Обороннг споруди (замки) е одним гз найстаргших пам'яток
2. Урбоекологiя
199
архгтектури. Вони мають особливий статус, зумовлений 'х унгкальними гсто-ричними та архгтектурними особливостями. Завдяки сво'м великим розмграм замки виступають активними домгнантами у забудовг мгст та сгл. Вони ста-ють за висловом Ю. Курбатова тими автономними "силами", якг формують цшстсть об'ектгв г визначають 'х структури "зсередини" г, одночасно, замки не подавляють ландшафтнг "сили", якг дгють на структуру "ззовнг" [9]. В епо-ху середньовгччя обороннг споруди часто ставали причиною виникнення села чи мгста г надалг ставали 'х невгд'емною компонентою. 1нколи розвиток посе-лення та замку вгдбувався паралельно.
Обороннг споруди будувались з максимальним використанням можли-востей рельефу, води, рослинностг. Бгльшгсть з них органгчно вписувалась у навколишнгй ландшафт, наприклад, замки в Олеську, Пгдггрцях, Поморянах, Ужгородг, Мукачевг, Хотинг, Свгржг, та гн.
У наш час гз розвитком поселень часто забудова впритул шдходить до замкгв г таким чином втрачаеться початковий зв'язок оборонно' споруди гз ландшафтом. Це вгдбуваеться внаслгдок того, що ми не маемо розроблених чгтких принципгв формування гсторико-архгтектурних заповгдникгв та 'х охо-ронних зон. Немае критерг'в оцгнки цгнностг забудови та цгнностг гсторично-го ландшафту, в якому знаходиться пам'ятка архгтектури. В цьому випадку актуальною стае вимога О. Микулгно' пгдтримувати у межах гсторичного ландшафту той вид дгяльностг людини, який його сформував [10].
1нша ситуацгя, коли замок та мгсто (село) закладались та розвивались як единий ансамбль. Наприклад, замки у Жовквг та Поморянах органгчно включенг у планувальну структуру мгста г стали активними елементами мгсь-кого ансамблю. У такому випадку природний ландшафт залишаеться вгдсто-роненим вгд поселення а оборонна споруда межуе мгж урбангзованою терито-ргею та природнгм ландшафтом, який пгзнгше може перетворитися у садово-парковий1. У цьому випадку, створюючи гсторико-архгтектурнг заповгдники, необхгдно врахувати зв'язок пам'ятки архгтектури гз ландшафтом, забезпечу-ючи вгдповгдну охорону останнього.
1з втратою оборонних функцгй на даний час замки набувають функци музейно'', а вгдтак послаблюеться колишнгй спгльний зв'язок розвитку мгста г пам'ятки. 1сторико-архгтектурш заповгдники виконують функци збереження, консервацг', реставрацг', натомгсть урбангзованг територг' виконують функцг' динамгчного розвитку г тут виникае протиргччя мгж цими функцгями. На сьогоднг все бгльше пам'яток архгтектури попадають у занепад або нгвелю-ються гз-за того, що функцгя збереження не може протистояти функцг' роз-витку, незважаючи на вгдповгднг законодавчг акти, якг регулюють статус за-повгдних об'ектгв та урбангзованих територгй. На нашу думку обгрунтування та введення охоронних зон ландшафту для пам'яток архгтектури сприяло б посиленню функцг' збереження на заповгдних територгях, одночасно вгдбува-лось би регулювання розвитку урбангзованих територгй.
1 В Поморянах та Жовкы бшя замков були розплановаш парки, як1 поступово зливались 1з природним ландшафтом.
1нколи компоненти ландшафту (складний рельеф, вода) стають на за-вадi активного освоення шд забудову. У такому випадку пам'ятка оборонно! архiтектури мае наближене первюне ландшафтне оточення. Одним iз таких iсторико-архiтектурних заповiдникiв, де пам'ятка стае активною домшантою i знаходиться в iсторичному ландшафтному оточеннi, е замок у селищi Олесько, Буського району, Львiвсько! областi (фото 1). Проте, впродовж дру-го! половини ХХ - поч. XXI ст. з розвитком селища Олесько та активного втручання людини у навколишнш ландшафт намiтились негативнi тенденцй, якi можуть привести до нiвелювання як iсторичного ландшафту, так i зни-ження естетичних якостей простору навколо Олеського замку.
Замок i селище розташованi на зламi двох ландшафтних зон: Малого Полiсся та Подшьсько! височини. Замок закладено iмовiрно у Х1-Х111 ст. на високому пагорбi посеред непрохiдних болiт. 1з Вороняцьких гiр Подшьсько! височини вш сприймаеться як активна архiтектурна домшанта посеред рiв-нинно! заболочено! мюцевость М1ж замком та колишнiм мютечком завжди зберiгалась певна вiдстань. Основна забудова селища (в минулому мютечка) сконцентрувалась на зламi передгiр'я та рiвнини.
Фото 1. Олеський замок - активна домшанта у забудовi селища. Ця дтянка забудови сформувалась у 50-90-х роках ХХ ст на ранше заболоченш територи
У середиш XX ст. активно проводились мелюративш роботи з метою осушення заболочено! мюцевост та використання торфу як палива1. Змша водного режиму привела до змши рослинного та тваринного свггу (фото 2). У 80-х роках XX ст. використання торфовищ стало не рентабельним i це вироб-ництво було закрите. Осушеш дшянки почали використовувати шд городи та
1 Бшя села Xватiв працював завод по виготовленню брикепв 1з торфу.
пасовища (фото 3). На початку 90-х роюв ХХ ст. бшя с.Хватiв створили вели-ке штучне водоймище, яке акумулювало дощовi та rрунтовi води iз навко-лишньо! мiсцевостi i таким чином знову змiнився водний режим. На рашше заболоченiй територи поступово почали зростати дерева (здебшьшого верба). У пiвнiчно-захiднiй частинi Олеська вщвели значну територiю пiд iндивiду-альну забудову. Декiлька житлових будинюв збудували у межах охоронно! зони юторико-архггектурного заповiдника, незважаючи на те, що у цiй зонi заборонялась всяка забудова (фото 4, 5).
Фото 2. Колишт мелюративш канали, в яких щеу 70-хроках ХХ ст. водилась риба, тепер заросли очеретами. Вода в них наповнюеться ттьки тд час сильних дощiв
На сьогодш постае проблема розвитку селища, формування його пла-нувально! структури. Варiанти розвитку поселення обмежеш, оскшьки перед-пр'я Вороняцьких пр е природним обмеженням розвитку забудови, о^м того щ територи зайнят сiльськогосподарськими культурами. Отже виникае два варiанти розвитку поселення: перший - вздовж схилiв пр мiж селами Йосипiвна та Хватв (рис. 1); другий - на осушених торфовищах у напрямку Олеського замку та села Кути (рис. 2). Другий варiант е небажаним, оскшьки сама мюцевють iз високими поверхневими водами не сприятлива для сель-бищно! зони, а пам'ятка архiтектури може бути поглинута шдивщуальною монотонною забудовою, втративши первинне ландшафтне оточення. Цього допускати не можна, оскшьки ми втратимо ушкальшсть двох ландшафтних зон. Тут необхщно було б прийняти до уваги рекомендаци Дж.Саймондса про виключення об'екпв, якi випадають iз загального характеру або е несу-мiсними у ландшафт [12]. У даному випадку постае проблема недопущення ново! забудови та несумюних об'екпв в юторичний ландшафт. Саме заболочена територiя була у давнину важливим чинником з точки зору оборони. На
це зважали першi поселенцi. З ютори вiдомо безлiч фактiв, коли середньовiч-ний замок розмiщувався неподалiк поселення, але пiд час облоги поселення мешканщ знаходили захисток у замку. Олеський замок також вщгравав важ-ливу оборонну функцiю для мешканщв Олеська i поеднувався iз мютечком лише однiею дорогою (в ХУП-ХУШ ст. - двома дорогами).
Фото 3. Осушеш територи навколо Олеського замку використовують для вирощування стьськогосподарських культур
Сьогодш важливо зберегти природне юторичне ландшафтне оточення iсторико-архiтектурного заповщника "Олеський замок". Зрозумiлим е i те, що границi даного юторичного ландшафту1 дуже важко визначити. На нашу думку не буде помилковим, якщо визначення границь здшснити шляхом вiзуаль-ного сприйняття територи. Для цього необхщно провести ряд заходiв по фор-муванню охоронно! зони ландшафту. Така зона повинна бути встановлена, виходячи iз вiзуального сприйняття навколишнього ландшафту iз замково! гори, а також виходячи iз природних умов мiсцевостi. Охоронна зона мала би проходити по водороздшу Вороняцьких пр на пiвднi, вздовж забудови села Кути на швноч^ по лши мiж селами Xватiв та Чiшки на сходi та до залiзнич-но! колi! на заходi (рис. 3). У структурi охоронно! зони можуть бути включеш територi! регулювання забудови та територи агроландшафту. На територiях регулювання забудови можна вести забудову обмежено! поверховост^ а те-риторi! агроландшату не повинш в подальшому вiдводитися шд забудову.
Щоб максимально вiдтворити первюний середньовiчний ландшафт не-обхiдно повернути води штучного водоймища у невелию водойми по всiй
1В м1жнароднш практиц1 прийнято визначення 1сторичного ландшафту, яке затверджене мiжнародною федерац1ею ландшафтних арх1тектор1в (1БЬА) у1977 р. в Кюто (Япон1я): 1сторичний ландшафт е наслвдком под1й або ланцюга подш 1сторичного значення; 1сторичний ландшафт може також бути зорово видиме вираження певного пер1оду в розвитку цившзаци або певного образу життя [11].
рiвниннiй територи, але при цьому не створювати великих заболочених д^-нок. На територи охорони ландшафту можна було б допускати локальне сшьськогосподарське використання у виглядi сiнокосу, випасання худоби чи вирощування городини.
Створення охоронно! зони ландшафту для юторико-архггектурного за-повiдника "Олеський замок" сприяло б збереженню цшсносп архпектурно-ландшафтного комплексу.
Фото 4. Новобудови, яш виникли у 90-х роках ХХ ст. в охороншй зон кторико-
архтектурного заповiдника
Фото 5. Поява новобудов поблизу Олеського замку призвела до втрати "чистоти " ландшафтного оточення пам 'ятки архтектури
Рис. 1. Можливий (небажаний) розвиток Рис. 2. Бажаний розвиток селища селища Олесько Олесько
Рис. 3. Схема охоронноХ зони ландшафту
Лггература
1. Саймондс Дж.О. Ландшафт и архитектура/ Сокр. пер. с англ. А.И. Маньшавина. -М.: Изд-во литературы по строительству, 1965. - 194 с.
2. Jellicoe G.A. Studies in Landscape Design. - London, New York, Toronto, 1960. - 112 p.
3. Ecbo G. The landscape we see. - New York, 1969. - 223 p.
4. Colvin B. Land and Landscape/ Ed. J. Murray, 1973. - 414 p.
5. Микулина Е.М. Исторические ландшафты в градостроительном проектировании. Учебное пособие. - М.: изд. МАРХИ, 1984. - 106 с.
6. Курбатов Ю.И. Архитектурные формы и природный ландшафт: композиционные связи. - Л.: из-во Ленинградского ун-та, 1988. - 136 с.
7. Эрингис К.И. Экологические и эстетические проблемы формирования и охраны ландшафтов./ Экология и эстетика ландшафтов: Сб. под ред. К.И. Эрингиса. - Вильнюс, 1975. - С. 9-33.
8. Bogdanowski J. Krajobraz i ruiny zamkow/ Teka Komisji Urbanistyki I Architektury. -Krakow, 1967. - T. II.
9. Курбатов Ю.И. Архитектурные формы и природный ландшафт: композиционные связи. - Л.: из-во Ленинградского ун-та, 1988. - С. 57.
10. Микулина Е.М. исторические ландшафты в градостроительном проектировании. Учебное пособие. - М.: изд. МАРXИ, 1984. - С. 6.
11. Микулина Е.М. Исторические ландшафты в градостроительном проектировании. Учебное пособие. - М.: изд. МАРXИ, 1984. - С. 20.
12. Саймоидс Дж.О. Ландшафт и архитектура/ Сокр. пер. с англ. А.И. Маньшавина. - М.: Изд-во литературы по строительству, 1965. - С. 14-15.
УДК 669.586 Т.М. Олшник1, К.М. Дабула, Г.М. Герецун - м. Чертвщ
РЕСУРСОЗБЕР1ГАЮЧА ЕКОЛОГ1ЧНО СПРИЙНЯТЛИВА ТЕХНОЛОГ1Я БЛИСКУЧОГО ЦИНКУВАННЯ
Наведеш результати дослщження процесу електроосадження цинку з малокон-центрованого по цинку слабокислого електрол1ту цинкування у присутносп блис-котвiрноi композицп ВТ-01. Запропоновано споаб локального вилучення iонiв цинку з промивних вод.
T. Olijnyk, K. Dabula, G. Geretsun Resourced-saving and Ecological Fuiendly Technology of Glitter Zincing
The results of research of electrical depositing of zinc from electrolyte of low concentration by glittering composition BT - 01 have been presented. The method of local withdrawal of zinc ions from washing water has been proposed/
Прюна вода, як вщомо, становить бшя 3 % водних ресурЫв свггу. Ос-кшьки бшьшють ii (бшя 99 %) сконцентрована у вигляд1 льодовиюв i стжних покров1в прських хреб^в або ж залягае глибоко тд землею, то можна вважа-ти, що людство мае вщкритий доступ лише до ii мiзерноi частки (1 %).
Кожна людина планети повинна споживати щодня з iжею та напоями бшя 2,5 лггра води. Проте незважаючи на загрозливi прогнози щодо скороi нестачi питноi води, вченi стверджують, що цього одного вiдсотка при ращ-ональному водокористуваннi повнiстю вистачило б для забезпечення вдвiчi або i втричi бiльше людей, шж сьогоднi ix проживае у свт.
Проблема полягае не стiльки у нестачi води, необxiдноi для життедь яльностi людини, скiльки в ii використанш. Справа в тому, що цю воду "ви-пивае" сучасна шдус^я [1]. Пiдприемства машинобудування i металооброб-ки використовують значну кшьюсть води, що становить бiля 12 % загальних витрат ii у промисловосл. Найбiльш значне забруднення зумовлюють гальва-нiчнi i травильнi вщдшення, промивнi води яких на деяких шдприемствах до-сягають 50 % ix загального стоку. Цi стоки мiстять велику кiлькiсть важких металiв, кислот, лугiв, солей. В еколопчному планi найбiльш небезпечним е наявшсть в цих водах iонiв важких металiв. Важливiсть i складнiсть пробле-ми вилучення металiв з промивних розчишв гальванiчниx виробництв, зв'яза-них з виршенням питань регенерацii щнних компонентiв i води, а також ши-
1 Чернiвецький факультет, Нацюнальний технiчний yHiBepcHTeT "Харк1вський полiтехнiчний шститут" (Chernivtsi faculty, National Technical University "Kharkiv polytechnic Institute", Chernivtsi)
