CC BY
18
УДК 353+308 https://doi.org/10.35546/kntu20 78-4481.2020.4.16
В.М. ДЕМЧЕНКО
Херсонський нацюнальний техшчний ушверситет
ОЯСГО: 0000-0003-1841-7798
офщ1йний науковий дискурс щодо мовно1 державно! пол1тики (на приклад1 б1лорус1)
У сmаmmi на основi анализу наукових i публщистичних вистуniв бшоруських науковцiв висвiтлено особливостi нацiонально'i й мовно1 полiтики Республки Бшорусь, заснован на попереднт ктори бшоруських земель, зокрема в складi трьох iмперiй - польсько-литовсько', росшсько' та радянсько'. У контекстi компаративктського зктавлення з укра'1нськими реалiями виявлено елементи фактичного ухилення державно'1' полiтики вiд реалгзаци декларацИ про державний статус бшорусько'1' мови - через двозначнкть позицт провiдних мкцевих науковцiв. Як аргументи тако'1' двозначностi подано загальш полiтичнi та власне мовн кол1зИ, серед яких - невiдповiднiсть формального термiна «республта» до реалт останнього чверть столiття, природа давньо'1' лiтери тъ («ять») i навiть дискурс щодо вибору мiж формами титульних топонiмiв: «Бшорусь» чи «Бшоруая» та «Мтськ» чи «Менск». Проаналiзовано суттсть феномену майже повно'1' самоiдентифiкацi'i мкцевих громадян як бшоруЫв, а бшорусько'1' мови як рiдноi - при тому, що вони звикли до перебування в однт iдеологiчнiй та полiтичнiй сферi з ро^янами та використовують майже виключно росшську мову. До^джено природу термiнiв «трасянка» (як форми бшорусько'1' мови) та «суржик» (як форми укра'тсько'1' мови) як навмисне впроваджених у науковий i публщистичний дискурси ще радянського часу для позначення вторинностi цих мов порiвняно з метрополшною росшською. Наведено приклади цих форм.
Зроблено висновок, що мовна ситуа^я в Бiлорусi перебувае ще на початку зародження такого небезпечного виклику, коли на ньому лише починае акцентуватися увага громадськостi. Остання мае зрозумти, що iдентифiкацiя себе як бiлорусiв, а нацюнально '1' мови як рiдноi в умовах повно '1' поразки цiеi мови в бiлiнгвiстичному протистоянн з росшською означае лише рiвень етнографiчностi тако'1' наци, а не и сувереннкть у свiтовому nросторi навiть у зародковому станi. Наголошено, що в умовах сьогоденного громадянського руху в Бiлорусi може народитися реальна незалежтсть (на^ональна та мовна), серед nровiдних умов яко'1] зокрема, й досконале володiння nублiчним державником мовою титульноi нацИ.
Ключовi слова: Бшорусь, бшоруська мова, росшська мова, бтнгвгзм, нацiональна iдентичнiсть, укратська мова, освiтня сфера.
В Н. ДЕМЧЕНКО
Херсонский национальный технический университет ОЯСГО: 0000-0003-1841-7798
официальный научный дискурс относительно языковой политики (на примере беларуси)
В статье на основе анализа научных и публицистических выступлений белорусских ученых освещены особенности национальной и языковой политики Республики Беларусь, основанные на предыдущей истории белорусских земель, в частности в составе трех империй - польско-литовской, российской и советской. В контексте компаративистского сопоставления с украинскими реалиями выявлены элементы фактического уклонения государственной политики от реализации декларации о государственном статусе белорусского языка - через двусмысленность позиций ведущих местных ученых. В качестве аргументов такой двусмысленности представлены общие политические и собственно языковые коллизии, среди которых - несоответствие формального термина «республика» к реалиям последнего четверть века, природа древней буквы тъ («ять») и даже дискурс относительно выбора между формами титульных топонимов: «Беларусь» или «Белоруссия» и «Минск» или «Менск». Проанализированы сущность феномена почти полной самоидентификации местных граждан как белорусов, а белорусского языка как родного - при том, что они привыкли к пребыванию в одной идеологической и политической сфере с россиянами и используют почти исключительно русский язык. Исследована природа терминов «трасянка» (как формы белорусского языка) и «суржик» (как формы украинского языка) как нарочно внедренных в научный и публицистический дискурс еще советского времени для обозначения вторичности этих языков по сравнению с метрополийным русским. Приведены примеры этих форм.
Сделан вывод, что языковая ситуация в Беларуси находится еще в начале зарождения такого опасного вызова, когда на нем только начинает акцентироваться внимание общественности. Последняя должна понять, что идентификация себя как белорусов, а национального языка как родного в условиях полного поражения этого языка в билингвистическом противостоянии с русским означает лишь уровень этнографичности такой нации, а не ее суверенитет в мировом пространстве даже в зачаточном состоянии. Отмечено, что в условиях сегодняшнего гражданского движения в Беларуси может родиться реальная независимость (национальная и языковая), среди основных условий которой, в частности, - и владение публичным государственником языком титульной нации.
Ключевые слова: Беларусь, белорусский язык, русский язык, билингвизм, национальная идентичность, украинский язык, образовательная сфера.
V.M. DEMCHENKO Kherson National Technical University ORCID: 0000-0003-1841-7798
official scientific discourse on language state policy (on the example of belarus)
Based on the analysis of scientific and publicistic speeches of Belarusian scientists, the article highlights the peculiarities of the national and language policy of the Republic of Belarus, based on the previous history of the Belarusian lands, in particular, as part of three empires - Polish-Lithuanian, Russian and Soviet. In the context of a comparative comparison with Ukrainian realities, elements of the actual evasion of state policy from the implementation of the declaration on the state status of the Belarusian language are revealed through the ambiguity of the positions of leading local scientists. As arguments for this ambiguity, general political and linguistic collisions are presented, among which are the discrepancy between the formal term «republic» and the realities of the last quarter of a century, the nature of the ancient letter n («yat») and even the discourse regarding the choice between the forms of title toponyms: «Belarus» or «Belorussia» and «Minsk» or «Mensk». The essence of the phenomenon of almost complete self-identification of local citizens as Belarusians, and the Belarusian language as their native language, is analyzed, despite the fact that they are accustomed to being in the same ideological and political sphere with Russians and use almost exclusively Russian. The nature of the terms «trasyanka» (as a form of the Belarusian language) and «surzhyk» (as a form of the Ukrainian language) as deliberately introduced into the scientific and journalistic discourse of the Soviet era to denote the secondary nature of these languages in comparison with metropolitan Russian is investigated. Examples of these forms are given.
It is concluded that the language situation in Belarus is still at the beginning of the emergence of such a dangerous challenge, when public attention is just beginning to focus on it. The latter should understand that the identification of oneself as Belarusians, and the national language as a native language in the face of complete defeat of this language in a bilingual confrontation with Russian, means only the level of ethnographic character of such a nation, and not its sovereignty in the world space even in its embryonic state. It is noted that in the conditions of today's civil movement in Belarus, real independence (national and linguistic) can be born, among the main conditions of which, in particular, is the knowledge of the language of the titular nation by a public statesman.
Key words: Belarus, Belarusian language, Russian language, bilingualism, national identity, Ukrainian language, educational sphere.
Постановка проблеми
Сьогодш у свт OKpiM повсякчасних проблем тероризму icHye постшна загроза з боку iMnepcbKHx сил, яш репрезентоваш сучасною Роаею (де компонент «федерация» в такому контексл втрачае свш сенс) i Китаем (потенцшна загроза). 1мпер1я позначаеться як зовшшшм аспектом -намаганням поступово захопити суадш територи, так i внутршшм - намагання об'еднати шдкореш народи в однш нацюнальнш спшьноп. Головним же атрибутом тако! спшьноти е метрополшна мова, в нашому разi - росшська. Тобто навиъ мова в адеппв iмперiалiзмy стае шструментом (знаряддям) агресп та анексп. Тому в умовах декларовано! нацюнально! / уштарно! держави (зокрема Укра!ни, Бшоруа, Молдови) виникають проблеми у cферi етшчно! / нацюнально! щентичносп та мовного вибору представнишв бшьшосп населения - титульно! наци, адже саме в цъому полягае сутшсть незалежно! держави. I якщо в Укра!ш за чверть столтя досягнуто чималих ycпiхiв у cферi мовно! полггики, то Бшорусь залишаеться на первинному етат до цъого. У цш площиш функщя аргументування та аналiзy лежить на науковцях - лшгвютах, юториках, фшософах, як! мусять займати однобiчнy й однозначну позицш - захисту й розвитку нацюнально! (бшорусько!) мови та швелювання валяких перепон на цьому шляху - зокрема росшсько! мови та и впливу. Без цього наcправдi незалежно! держави не буде, а буде
сателгт суадньо! iMnepiï з негативною перспективою в будь-який момент стати ïï адмшютративним суб'ектом i3 власним територiальним варiантом росшсько1° мови.
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй Оск1льки об'ектом нашого аналiзу е думки й вислови щодо нацiональноï iдентичностi та мовноï полiтики вiд бiлоруських науковщв (зокрема О. Рогальова, Г. Грибова, О. Попко), як конструктивних щей у сена розвитку тако1' ситуаци майже не мiстять, то зазначимо найбiльш сучасних украшських ïx колег, яш в наукових дослiдженняx присвячують увагу мовнiй полiтицi й ситуаци. Це здебшьшого лiнгвiсти - Н. Будникова, М. Вавринчук, А. Велика, I. Ддяк, Г. Залiзняк, Л. Масенко, Г. Мацюк, О. Тараненко, Н. Шумарова, як1 не лише фжсують ситуацiю функцiйного дисбалансу в бшнгвютичному протистояннi «украшська - росшська» (як i наведеш вище бшорусьш щодо аналогiчноï опозицiï «бшоруська - росшська»), але й пропонують конкретш заходи виправлення цього дисбалансу й наведення гармонiйниx вiдносин, де росшська мова виконуватиме xiба що функцш порозумiння мiж старшими поколiннями пострадянських народiв. Але якщо украшсьш вчеш розглядають цi питання вже на дещо iншиx iдеологiчниx засадах, зокрема реального дотримання статусу державно1' украшсько1' мови, то бiлоруськi намагаються все одно залишити росiйськiй мовi широкий функцшний простiр.
Формулювання мети дослвдження Зважаючи на наведену вище актуальшсть поставлено!' проблеми, метою цiеï статп визначаемо аналiз думок бiлоруськиx учених щодо нацюнально-мовно1' ситуацiï в Республщ Бiлорусь у компаративiстському вимiрi - у порiвняннi з вiдповiдними реалiями Украïни.
Викладення основного матерiалу дослвдження У межах державноуправлiнського дискурсу про нацюнальну iдентичнiсть можемо виокремити важливi й актуальнi аспекти для використання ïx в украшсьшй площинi. Тому це не лише позитивш оцшш погляди зарубiжниx учених (зокрема представнишв й авторитарних або тоталiтарниx держав), але й негативш, як1 можна трактувати за бажання й у позитивному вимiрi. Так, професор Олександр Рогальов, вiдомий бiлоруський лiнгвiст, надав ц1каву характеристику сучасним проблемам нацюнально1' iдентичностi через площину мовних вшносин, зазначаючи, що феномен мови передбачае етшчну генетичну глибину: Народна окремшшсть полягае в мiсцевиx назвах, iменаx i прiзвищаx, прислiв'яx i приказках, у повiр'яx, загальноприйнятих оцiнниx судженнях i характеристиках довколишнього. Тобто «будь-яка мова цiнна передусiм виявленням у тй етнiчного почуття й свщомосп». Тезу про те, що етшчних мов на свiтi навiть бшьше за к1льк1сть етносiв, професор пояснюе прикладом свого народу: росiйськомовнi бшоруси за стереотипом свого мислення й поведшки залишаються бiлорусами. I хоча бшьше знають уже росiйську та всесвгтню iсторiю, нiж свою власну, проте залишаються вiрними традицiям i забобонам бшоруських предков [1]. Отже, бшоруси, за словами авторитетного дослшника, хоча вже вважають себе ледь не частиною Росп, але чомусь уперто називають себе бiлорусами (за переписом 1999 року - 81%), а бшоруську мову - рвдною (за переписом - фактично 63 % використовують росiйську). На нашу думку, це свщчить не про якесь приховане генетичне (пiдсвiдоме) почуття (за О. Рогальовим, «етшчна приналежшсть не мислиться, а ввдчуваеться»), а швидше про етнографiчну сутнiсть юлькасотли,ньо1' в Бiлорусi нацiональноï ситуацiï, що лише наразi виявляе можливiсть початку певних принципових змiн. I дарма прогресивш сили вважають, що з украшською ситуацiею не мають шчого спiльного, - уважаемо, що ва нашi негативнi чинники виявляться i там: повна залежшсть економiки, оргашв безпеки, мiлiцiï та вiйськовиx вш Росiï, безперечне переважання останньо1' в шформацшнш «вiйнi» (поки це ще лише вплив, вшна буде шзшше), активацiя вже чинних прихованих таборiв на всix д1лянках державного кордону з боку Росп, активiзацiя проросшських полiтичниx i громадських сил, зокрема партш i пенсiонерiв, тощо.
Зрозумшо, до чого тут порiвняння з пею ж таки Бразилiею чи Аргентиною, яш за пiвтора столитя виробили свою культуру, не пов'язану з колишнiми метрополiями Португалiею та 1спашею. Що ж до мови, то О. Рогальов говорить про «бшоруський варiант росiйськоï мови», який виявляеться передусiм на фонетично-iнтонацiйному й лексичному рiвняx (аналогiчно - англшська в США, нiмецька -в Австрп та Швейцарiï, iспанськоï - у краш Басков або Каталонп. На простому рiвнi нам вшомо про фонетичнi риси росiйськомовного бшоруса, що надають його мовленню рис комiчностi. Нам вони здаються ганьбою та ознакою вторинносп давнього етносу, як i вшповшш укра1'нськ1. Для такого мовлення радянськими мовознавцями було придумано й упроваджено термiни «трасянка» та «суржика», як1 позначали мовленневий конгломерат мюцево1' мiшаноï мови, що iлюструе поняття «змiшаний бiлiнгвiзм». Ми завжди виступали проти цих термшв, уважаючи ïx спецiально задiяним для штучного опускания i престижу, i власне рiвня загальнонародно1' мови порiвняно з лiтературною ïï формою та, звюно, росiйською. За словником, «суржик» етимолопзуеться вiд значення «пшениця, змшана з житом» (су+рож), що поширено в рiзниx слов'янських мовах [2, с. 479], а бшоруський термш «трасянка» утворений вш англ. tracing «калькування». У росiйськiй мовi цьому вiдповiдае термiн «просторечие», що стосувався i двох вищеозначених мов, однак на позначення iншоï зiпсутоï' форми. Тобто й цим росшська мова ставиться вище за них, адже мае одну нелггературну форму, а ri - дю. Насправдi ж i «суржика», i
«тpaсянкa» нaйгoлoвнiшoю свoeю oзнaкoю мають кальюэваш poсiйськoмoвнi oдиницi - лексичнi (на мгсщ влaсниx), фoнетичнi й мopфoлoгiчнi (з неopгaнiчними на гpyнтi етнiчнoï мoви мopфемaми).
На нашу думку, yкpaïнськi мoвoзнaвцi 50-60-x poкiв минyлoгo стoлiття нaвiть дещo пеpестapaлися в цьoмy paзi, пpидyмaвши тoй «сypжик», щo свoeю фopмoю зyмoвлюe oднoзнaчнo негaтивнi pефлексiï, як1 й на наш час (чеpез пiв столитя!) пiдсвiдoмo викликають вiдчyття меншoвapтoстi нaшoï мoви, щo дoвoлi iстoтнo гальмуе ïï фyнкцiйний poзвитoк, адже значна частина мoвцiв сopoмиться свoeï «мiшaнoï» мoви. Цей стеpеoтип мае невщбивний кoнтpapгyмент: така фyнкцiйнa (мoвленнeвa) фopмa нaцioнaльнoï мoви властива бyдь-якoмy мoвнoмy стaндapтy, щo poзвивaeться в сусвдстш з iншoю - бiльш штужшю за стaтyсoм мoвoю - пеpевaжнo свoгo часу iмпеpськoю. Тoмy ва iнoнaцioнaльнi мoви у свoïй poзмoвнiй пpoстoнapoднiй фopмi мають чималу шльшсть кaльoк iз тieï кoлишньoï метpoпoлiйнoï. I якщo в кaзaxськiй, узбецьшй чи pyмyнськiй (на теpитopiï Moлдoви) oкpiм oдиниць ненopмaтивнoï лексики ^^ема й мaтизмiв) пpисyтнi всiлякi poсiйськoмoвнi пoлiтичнi й теxнoлoгiчнi лексичнi oдиницi на кшалт «paкетa», «кoмсoмoл» чи «бюджет», то в у^аш^ий та бiлopyськiй цей вплив е набагато сильнiшим i oб'eмнiшим, oxoплюючи й iншi piвнi мoви - фoнетичний («всiгдa», «oбiдили», «yмнi»), мopфoлoгiчний («кеpyючий», «спip», «yчбoвий»), семантичний («пoвиннi», «неoбxiднo», «нaдiя») чи фpaзеoлoгiчний («у тому числЬ», «пpийияли зaкoн», «на сьoгoднiшнiй день»). Звеpтaeмo увагу, щo саме фoнетичний piвень виявляе тi «сypжикoвi» елементи, aнaлoгiчнo в «poсiйськiй» бiлopyськiй мoвi тaкoж фoнетичнi елементи е iдентифiкaтopaми ïï мiсцевoï' пpинaлежиoстi.
Ш^икла^ poсiйське мoвления нaйбiльш пpopoсiйськиx пpезидентiв саме таким i бyлo: В. Янутович мав генетичне «гекання» (згaдaймo Мину Мазайла вiд М. Кулша, який гoвopив npo «ге» як таке, щo злaмaлo йoмy життя), а О. Лyкaшенкo е «щеальним» пpедстaвникoм-нoсieм тieï' вищенaзвaнoï фopми, щo в нayцi називаеться «pегioнaльний вapiaнт poсiйськoï' мoви». Цей теpмiн, дo pечi, мoжиa вiднести дo кoжнoï з кoлишнix метpoпoлiйниx мoв - шпажь^', aнглiйськoï, iспaнськoï, нiмецькoï', а татож япoнськoï та китайсь^', де шльшсть дiaлектiв i теpитopiaльниx вapiaнтiв е дуже великoю, i щ фopми чaсoм piзияться мiж сoбoю бiльше, нiж слoв'янськi чи poмaнськi мoви.
Анaлoгiчнo дo yкpaïнськиx pеaлiй к1нця XVI - пoчaткy XVII столиъ бiлopyськa елiтa (зoкpемa бoяpствo та цеpкoвники) пoтpaпили пiд вплив пoльськoï' кyльтypи й мoви. Це не дивш, oскiльки дещo шзшше цей вплив пеpемiстився дo дaлекoï' Рoсiï' (ще пiзнiше - фpaнцyзький i пoвсякчaс - нiмецький). Як зазначае О. Рoгaльoв, такий пpoцес зaкoнoмipнo пpизвiв дo зниження сoцiaльнoгo статусу бiлopyськoï мoви, яка викopистoвyвaлaся селянами та мiськими «низами». Учений навить викopистoвye в цiй тезi частку «лише», щo пoзнaчae iстoтнo меншу частину певнoгo явища. Пpoте вiдoмo, щo на тoй час шльшсть альсь^го населення iстoтнo пеpевaжaлa к1льк1сть мiщaн, а тoмy функцита мiсцевa мoвa пеpевaжaлa, xoчa за стaтyсoм, зpoзyмiлo, вoнa була нижчoю (вiдпoвiднo дo oпoзицiï' метpoпoлiйнa -мюцева, тoбтo кoлoнiстiв i aбopигенiв). Нaдaлi пoльський вплив зaмiнюe poсiйський - oфiцiйнoю мoвoю стае poсiйськa (великopoсiйськa), а бiлopyськa пoзнaчaeться oзнaкaми «пpoстa», «селянська» й нaвiть ««амська», вiд чoгo зaлишилoся дo сьoгoднi xapaктеpистикa цieï мoви саме як «селянськoï». Це не дивнo, адже низький статус селян бyлo виpoбленo в Рoсiï, де «xoлoпи» й «^гост» були нaвiки пpив'язaнi дo пaнa-пoмiщикa як paби. З iншoгo бoкy, цi пpoстi люди, за слoвaми О. Рoгaльoвa, збеpегли кpaщi зpaзки бiлopyськoï мaтеpiaльнoï' та дyxoвнoï кyльтypи, зaписaнi збиpaчaми-дoслiдникaми в XIX столгтп [1]. На вiдмiнy вщ цьoгo, в Укpaïнi бiльший внешк у такий пopятyнoк зpoбили ентyзiaсти-iнтелектyaли, чеpез щo не лише на piвнi фoльклopy, але й на piвнi висoкoï пoезiï зaсвiдченo нapoднy кyльтypy й мoвy. Дyмaeмo, щo й бypжyaзнa pевoлюцiя 1917 po^ саме тoмy вiдбyлaся в Kиeвi й калька poкiв давала спoдiвaння на незалежну деpжaвy, на ввдшну вiд Бiлopyсi. I це були не лише лiтеpaтopи, але й нацюнальш пoлiтики та вiйськoвi.
У paдянський час вiдпoвiднo дo кypсy на iндyстpiaлiзaцiю та ypбaнiзaцiю, щo пpизвелo зpештoю дo сoцiaльнoï ^та^^фи у спiввiднoшеннi сiльськиx i м^кж жителiв на кopисть дpyгиx, селянс^ як нoсiй нaцioнaльнoï мoви пеpетвopювaлoся на певний пpoмiжиий сoцiaльний пpoшapoк. Дo цьoгo дoдaвaлися iдеoлoгiчнi шн^п^].' (як пpoдoвжения й yтвеpдження кoлoнiaльниx), за якими деклapyвaвся iнтеpнaцioнaлiзм, ствopення oб'eднaнoï сoцiaльнoï paдянськoï' спiльнoти, а нaдaлi взaгaлi - eвpoпейськoï' та свiтoвoï, щo, звiснo, не спpиялo poзвиткy нaцioнaльниx мoв. Koли не вдaлoся зaxoпити Gвpoпy й зaпpoвaдити там кoмyнiстичнy iдеoлoгiю, фopмyвaния «paдянськoгo нapoдy» стaлo дoмiнaнтнoю кoнцепцieю. У межax iндyстpiaлiзaцiï в мiстax Бiлopyсi й Укpaïни (зoкpемa в Xеpсoнi) були пoбyдoвaнi фaбpики й зашди, пpaцiвники на як1 зaпpoшyвaлися з шшт «paдянськиx pеспyблiк» - i саме задля пеpемiшyвaния пpедстaвникiв oкpемиx нaцiй в oднoмy сoцiaльнoмy кoнглoмеpaтi. Цьoмy ж спpияли й зтшат шлюби, щo були влaстивi саме жителям мюта. Зpoзyмiлo, щo дти в тaкиx сiм'яx виxoвyвaлися пеpевaжнo poсiйськoю мoвoю. I вже не вщгравав poлi сoцiaльний стан: таюэю ж денaцioнaльнoю була й штелтенщя. Тoмy знoвy-тaки Укpaïнa вiдpiзиялaся на ^аще, oскiльки бyлo чимaлo пpедстaвникiв нaцioнaльнoï елiти, як1 вели активну бopoтьбy пpoти pежимy й тддавалися pепpесiям - аж дo шнця S0-x poкiв.
О. Рoгaльoв oписye той ^p^ у Бiлopyсi як такий, юэли ypбaнiзaцiя зyмoвлювaлa yнiфopмiзм стеpеoтипy пoведiнки - шчинаючи з oдягy й зашнчуючи пpoведениям мaсoвиx святкувань [1]. To6to цi стеpеoтипи зpештoю були вщбип в пoдaльшиx пoкoлiнияx, а гoлoвним iз ниx була гopдiсть за «непеpемoжнy apмiю / кpaïнy» та «мудое кеpiвництвo». I якщo oстaння oзнaкa швидкo зiйшлa нaнiвець (i дo цьoгo часу в yмoвax демoкpaтичнoï та тoлеpaнтнoï Укpaïни дoвipa дo влади складае не бшьше 20 %), тo пеpшa чашм виявляеться в неoбгpyнтoвaниx aмбiцiяx щoдo oбoв'язкoвиx пеpемoг у спopтi чи шшани вiд iншиx кpaïн, але пеpедaeться з пoкoлiния в пoкoлiння. Нaтoмiсть у Бiлopyсi в yмoвax клaсичнoгo aвтopитapизмy й нoвiтньoгo сaмoдеpжaвствa увага нapoдy oбмежyeться цим вну^шим oб'eктoм пoшaнyвaния й не шш^юеться на зoвнiшнi o6pü'. Ще oдним стеpеoтипoм е, скaжiмo, кpимiнaльнa poмaнтикa, щo виявляеться у специфiчнiй шведшщ та сленгу й була властива тим же aмеpикaнцям, але на нашт теpенax е aктyaльнoю й сьoгoднi. У так1й пoведiнкoвiй aтмoсфеpi не лише пiдлiткaм, а й часто в наступтому вiкoвoмy пеpioдi (а кoмy й дo ra^orai' стapoстi) властивим е кoлективний псиxoз, кoли людина (гoмo сaпieнс) втpaчae здopoве мислення й iндивiдyaлiзм i стае тдвладшю мaсoвим нaстpoям, засшваним на твapинниx мoтивax - ïra, питтi, poзмнoженню тoщo.
Пoвеpтaючись дo пеpioдy ypбaнiзaцiï, слiд oбoв'язкoвo зазначити ^o сфеpy oсвiти, де той вчopaшнiй селянин пoтpaпляв у poсiйськoмoвнy aтмoсфеpy вишу чи теxнiкyмy, закончивши yкpaïнськoмoвнy сiльськy шкoлy. Нaтoмiсть бiлopyський aбiтypieнт yзaгaлi мiг бути звшьнений вiд пoдaльшoгo вивчення нaцioнaльнoï мoви за йoгo пpoxaнням.
Г. Гpибoв та О. Пoпкo, пpoдoвжyючи думку О. Рoгaльoвa, зазначають, щo таким чишм дpaмaтичнa ситyaцiя з бiлopyськoю мoвoю oднoзнaчнo не пoяснюeться виключш сoцiaльними пpичинaми - не oстaнню poль тут вiдiгpaлa так звана мoвнa кoнкypенцiя в межax iстopичнo склaденoгo бiлiнгвiзмy (двoмoвнoстi). Це влaстивo Укpaïнi, де вже два столитя вiдбyвaeться «мoвнa вшна» (теpмiн сoцioлiнгвiстичнoï шкoли, зoкpемa ввд Л. Масенюэ), це влaстивo й Бiлopyсi (але пoки щo це не «вшна», а сyтo етнoгpaфiчнa функщя мiсцевoï бiлopyськoï мoви, дoзвoленa з 6o^ кoлoнiaльнoï poсiйськoï, щo вщшвщш не спpияe poзвиткy пеpшoï). ^и цьoмy «кoнкypентoздaтнiсть» мoв -кoмпoнентiв бiлiнгвiзмy залежить не лише вщ зoвнiшнix oбстaвин (екстpaлiнгвiстичниx - пoлiтичниx, iстopичниx), але й вiд внyтpiшнix мoжливoстей циx мoв, щo свoгo часу й були зyмoвленi тими зoвнiшнiми oбстaвинaми. Так, на етшчнш бiлopyськiй теpитopiï дaвнi тpaдицiï чаав Великoгo князiвствa Литoвськoгo, кoли вoни бути пoв'язaнi з певним деpжaвним стaтyсoм (на нашу думку, дещo завищеним мiсцевими й нaвiть poсiйськими вченими), iстoтнo вiдpiзняються вiд тpaдицiй «лiтеpaтypнoï бiлopyськoï мoви» нoвoгo часу (визначальне слoвoспoлyчення в цьoмy сена, нави'ь бiльш пpaвильним буде, на нашу думку, ввдговвдник «мoвa бiлopyськoï лiтеpaтypи»). Нaтoмiсть, за слoвaми названа yчениx, «бiльш бaгaтi тpaдицiï poсiйськoï лiтеpaтypнoï мoви» базуються на нaсaмпеpед poзвинyтiй стилiстичнiй ïï дифеpенцiaцiï, щo е oднieю з визнaчaльниx oзнaк «вищoï' фopми бyдь-якoï' нaцioнaльнoï мoви», i саме лiтеpaтypнoï. Miсцевa ж мoвa звужуе свoю стилiстичнy сфеpy дo piвня пoвсякденнo-пoбyтoвoгo (зoкpемa в межax сiльськoгo сеpедoвищa). З iншoгo бoкy, визначаеться спiльний лексичний масив в o6ox мoвax на piвнi вiд 45% дo 75% (дoвoлi дивна poзбiжнiсть, певнo чеpез piзний пiдxiд - пyблiцистичний та лшгвютичний, кoли, скaжiмo, дieслoвo «пoвиннi» oдними aвтopaми не вважаеться спiльнoю лексемoю, а iншими - вважаеться), щo нaчебтo е пoзитивним у poзyмiннi пoлегшення мiжнaцioнaльнoгo спiлкyвaння, але нaспpaвдi негaтивнo гальмуе poзвитoк нaцioнaльнoï ^mopy^^') мoви [3].
Щoдo тaкoгo пopiвняння «мoв-кoнкypентiв» вapтo зауважити, щo poсiйськa мoвa на тoй час (шчинаючи з сеpеднix вiкiв) не була «будь-ятою нaцioнaльнoю мoвoю» - це була мoвa iмпеpiï, a ïï oснoвa ще paнiше була мoвoю деpжaвниx дoкyментiв, гpyбo кажучи - й цеpкви тaкoж, i взaгaлi стала називатися «великopoсiйськoю» (великopyськoю), щoби нaвiть фopмaльнo пoкaзyвaти такий ïï статус -«над вама» ^ча всiм фaxiвцям вiдoмo, щo oзнaкa «велика» в геoпoлiтичнoмy poзyмiннi шзначае нoвy теpитopiю - на ввдшну вiд стapoï - «мaлoï», найбшьш вiдoмi пpиклaди - «Мала Азiя», «Мала Гpецiя», «Мала Вipменiя»). Зpoзyмiлo, щo мoвa в деpжaвнoмy / oфiцiйнoмy стaтyсi буде бaгaтшoю функцита в плoщинi лексики (зoкpемa теpмiнoлoriï'), синтаксису й мopфoлoгiï' (тaкoж чеpез aктивнi зв'язки з iншими мoвaми) та матиме шиpшi мoжливoстi для poзвиткy. А нaйгoлoвнiше - нею будуть навчатися дiти yпpoдoвж 10-15 po^. У тaкoмy paзi вся фaxoвa теpмiнoлoгiя буде саме пею мoвoю. Бiлopyськa мoвнa ситyaцiя тим i xapaктеpизyeться, щo весь пpoцес фaxoвoï пiдгoтoвки pеaлiзyeться poсiйськoю мoвoю. Саме чеpез цi пpичини бiлopyськi вченi закликають дo взяття нaцioнaльнoï мoви деpжaвoю пiд зaxист, адже в кoнтекстi фopмaльнoгo (нaвiть) сyвеpенiтетy й незaлежнoстi мoжнa зад1яти екстpaлiнгвiстичнi (пoзaмoвнi) меxaнiзми для «pеaльнoгo тдняття сoцiaльнoгo статусу бiлopyськoï' мoви». Рaдieмo чеpез ïx poзyмiння тoгo, щo саме ця мoвa е «^зиивтою» Бiлopyсi, ïï «poдзинкoю», а любoв дo неï е oзнaкoю пaтpioтизмy, «здopoвoгo нaцioнaлiзмy», зaгaлoм - чесштою наци та oкpемиx ïï пpедстaвникiв [3]. Вiдpaзy зayвaжимo, щo фopмa «здopoвий нaцioнaлiзм» зaстoсoвaнa вченими чеpез табуювання взaгaлi теpмiнa «нaцioнaлiзм» у цш ^arni (нaйбiльш нейтpaльнa слoвникoвa дефiнiцiя - «pyx за збеpеження i poзвитoк нaцioнaльниx тpaдицiй, кyльтypи, мoви, лiтеpaтypи, мистецтва», а взaгaлi - пpoстo синoнiм дo теpмiнa «пaтpioтизм» - «любoв дo Батьшвщини, дo свoгo нapoдy» [4, с. 744, 894]), а таюэж зазначення
авторами не просто наци, а й «окремих» !! представнишв, тобто визнання патрютами лише обмежено! частки бшоруав. Упм, така обмежена частина за умови !! активноcтi може стати виршальним чинником у транcформацi! держави, що ми спостертали у 2005 та 2014 роках у Киев! та спостертаемо 2020 року в Мшську.
До речi, у контексп цього доcлiдження варто навести щкаву iлюcтрацiю щодо мовних кол!зш у площиш роз'яснення природи трьох схшнослов'янських мов на прикладi топонiма «Мшськ». Р!ч у пм, що в давньоруських лiтопиcах вш писався з буквою «ять» («МЪньскъ»), яка мала два фонетичних значення - «е» для роаян i бшоруав та «i» для yкраíнцiв. Це загальновизнаний у наущ факт (першими були iмперcькi вченi О. Шахматов i М. Фасмер, а далi - О. Потебня, А. Кримський та ш.). Тому, зрозумшо, у власне бшоруських джерелах його написання дор!внялося до вимови - «Меньск», «Менеск» (ця форма зникла з офщшних докyментiв лише в XVIII столтт). З початку XVI столитя тд польським впливом упроваджуеться варiант «Миньск» / «Минск» / «Minsk», що, за словами М. Фасмера, мае укра!нське походження [5]. Тобто вимова давнього «Ъ» як «i» мае й такий аргумент. Зрештою навить графiчно в бшорусьшй мов! це «Мшск». Цiкаво, що вже в наш! часи (1991 рж) Мшська мicъка рада висунула пропозищю повернути власне бшоруську юторичну форму «Менск», але це не було тдтримано Верховною Радою. Цей приклад ми навели задля того, щоб показати неоднозначшсть полемiки про характер державно! русько! мови Великого киязiвcтва Литовського, яку антиукрашсьш сили трактують як наближену до бшорусько!', а проукрашсьш - до укра!нсько! мови. Один з аргуменпв кожно! з! сторш -вимова ле! давньо!' ттери «Ъ», а також м'яких приголосних (на кшалт «лтго» чи «лето», «весна» чи «весна», «держава» чи «держава» тощо).
Зрештою бшорусьш вчеш настоюють на впровадженш обов'язкового вступного екзамену з бшорусько! мови для вах спещальностей, адже мова титульно! наци е державною за Конститущею, хоча фактично такою функцшно не е. При цьому icнye й кол!з!я в розмежyваннi термiнiв «державна мова», «офщшна мова», а також «друга офщшна (державна) мова», що дозволяе сшвюнувати обом мовам (звюно, це стосуеться бшьшою м!рою нацюнально-росшських р!зновид!в бшнгшзму на пострадянськ1й територп). В шшому свт це стосуеться регюшв, де як анклав компактно проживае певна етнiчна меншicтъ (наприклад, в Icпанi!' - це Каталошя чи Кра!на басков, у Туреччиш - територiя курд!в тощо). Але в тш же Бшоруа такого компактного проживання роаян немае, в Укра!'ш лише окремi села за заселенням е росшськими чи молдовськими. I все ж навiтъ у таких регюнах мicцева адмшютращя мусить працювати державною мовою, i саме ця сфера, на думку бшоруських учених, мае змогу швидко й ефективно тдняти cоцiалъний статус бшорусько! мови, адже чиновник пов'язаний будь-яким громадянином або громадською спшьнотою. Розмежування статусу двох мов у Бшоруа призведе до диглосшних вшносин - функцшного розпод!лу цих мов, яш будуть використовуватися в р!зних мовленневих cитyацiях [6]. Останньою тезою бшорусьш вчеш намагаються довести, що така ситуащя е юторично природною, а тому «в умовах спорщненосп росшсько! та бшорусько! мовних систем» це призведе до «устшного оволодшня» кожною з цих мов. У такому разi згадуються слова О. Потебш про те, що людина, яка думае росшською мовою, е вже роаянином, тобто так1 диглосшш (реально монолшгви, i саме росшсьш) бшоруси е вже не бшорусами фактично.
Ще одне питання, що хвилюе бшоруських учених i публщиспв, це утвердження в офщшному дискурс самого топонiма «Бшорусь», який в опозицп з одиницею «Бшоруая» (в орипнал! «Белорусь» -«Белорусия») репрезентуе нащональну щентичшсть i ввдповщно - саму титульну нащю в цш кра!'т -«бшоруав». У цьому сенс! навить головний полггачний опонент в умовах пострадянських реалш -Росшська Федеращя (де другий компонент лише формально !люструе не!мперський характер) - визнае ошмне словосполучення «Республжа Бшорусь» як офщшне й незаперечне: це зафжсовано в Загальноросшському класифжатор! кра!н свиу вщ 14 грудня 2001 року № 529-ст), що шентифжуе кра!ни у процеа обм!ну шформащею пщ час виршення питань м!жнародного культурного, економ!чного, спортивного, наукового спрямування, тобто фшсуе офщшно визнаш найменування - коротка й повш !х форми. У паспорт! громадянина ще!' кра!ни даеться бшоруський вщповщник, росшський та вщповщна англомовна форма «Republic Of Belarus». Тобто «назва Бшоруая е неактуальним для статп про сучасну державу Республжа Бшорусь» [7].
Висновки
Отже, маемо справжт антитези вщ бшоруських науковщв (тобто в такому раз! - псевдонауков!): 1) бшоруси вважають i фактично визнають себе частиною Рос!!, але водночас називають себе бшорусами; 2) переважно використовують росшську мову, але бшоруську вважають рщною; 3) фактично за Конститущею мають бшоруську мову за державну, але реально виправдовують використання росшсько! в будь-як1й сфер! сощального життя, зокрема й адмшютративнш Тако! двозначносп (навить протилежносп) бути в наущ не може, а тому цю стратепю ми можемо пояснити лише щеолопчною ангажовашстю, що в Укра!ш було поширеним явищем у межах наукових дискусш 20-30-х рошв, як1 зрештою (надал!) виявилися фжтивними - були замовлеш щеологами вщповщно до концепцп
формування iмперiально! спшьноти - «радянського народу». А тому й теза щодо кращого засвоення обох мов працюе на користь саме росшсько!.
В умовах сучасно! Украши така ситуащя вже доволi ввддалена, хоча небезпека швидкого повернення росшсько! мови на рiвень освiтнього, наукового й державного дискурсу ще юнуе, поки поколшня 50-60-рiчних займае провiднi позицп в цих сферах сощального життя. Важливо, щоб саме елiта була новою, адже вона веде «переачних» громадян до прогресивного свiту. I тому, коли настане час, що в Бшоруа публiчний службовець, який претендуе на посаду в органах влади, здаватиме обов'язковий iспит на знання державно! мови, а Президент знатиме li досконало (до чого прагне украшський В. Зеленський, i чого взагалi не здатен О. Лукашенко), тодi й можна буде сказати про реально суверенну Бiлорусь.
Список використанот лiтератури
1. Рогалев А.Ф. Языковое своеобразие беларуси: вчера, сегодня, завтра. URL.: https ://scholar. google.ru/citations?user=fpFZizQAAAAJ&hl=ru
2. Етимологiчний словник украгнсько! мови / ред. кол. О. С. Мельничук (гол. ред.) та ш. Ки!в : Наук. думка, 2006. Т.5. 704 с.
3. Грибов Г.М., Попко О.Н. Language Problem in the Belorussian History. URL.: https://www.researchgate.net/publication/274136596_Language_Problem_in_the_Belorussian_History
4. Великий тлумачний словник сучасно! украш^ко^' мови / уклад. i голов. ред. В.Т. Бусел. Кш'в; 1ртнь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.
5. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Москва, 1986. Т.2. 672 с.
6. Особенности белорусской национальной идентичности. Made for minds. URL.: https ://www. dw. com/ru/особенности-белорусской-национальной-идентичности/a-37674267
7. К переименованию / 24 сентября 2010. Википедия. URL.: https ://ru.wikipedia. org/wiki/Википедия:К_переименованию/24_сентября_2010
References
1. Rogalev A.F. Yazykovoye svoyeobraziye belarusi: vchera, segodnya, zavtra [Linguistic originality of Belarus: yesterday, today, tomorrow]. URL.: https://scholar.google.ru/citations?user=fpFZizQAAAAJ&hl=ru
2. Etymologfchnyi slovnik ukrayins'koyi movy [Etymological vocabulary of the Ukrainian language] / red. kol. O.S. Mel'nychuk (gol. red.) ta ín. Kyiv : Nauk. dumka, 2006. T.5. 704 s.
3. Gribov G.M., Popko O.N. Language Problem in the Belorussian History. URL.: https://www.researchgate.net/publication/274136596_Language_Problem_in_the_Belorussian_History
4. Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoyi ukrains'koyi movy [Great tlumachny vocabulary of modern Ukrainian language] / uklad. í golov. red. V.T. Busel. Kyiv; Írpín': VTF «Perun», 2005. 1728 s.
5. Fasmer M. Etimologicheskiy slovar' russkogo yazyka [Etymological dictionary of the Russian language]. Moskva, 1986. T.2. 672 s.
6. Osobennosti belorusskoy natsional'noy identichnosti [Features of the Belarusian national identity]. Made for minds. URL.: https://www.dw.com/ru/osobennosti-belorusskoy-natsionarnoy-identichnosti/a-37674267
7. K pereimenovaniyu / 24 sentyabrya 2010. Wikipedia [To rename / September 24, 2010]. URL.: https://ru.wikipedia.org/wiki/Vikipediya:K_pereimenovaniyu/24_sentyabrya_2010
