ЛЬВіВ КіНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛіТЬ ЯК ОСЕРЕДОК ФОРМУВАННЯ УКРАїНОМОВНОї ГАЛИЦЬКОї іНТЕЛіГЕНЦії Текст научной статьи по специальности «Языкознание и литературоведение»

5. The Independent [Electronic resource]. - 2003. - Режим доступа: www.in-dependent.co.uk.

6. Tomaszewicz E. Novel words with final combining forms in English. A case for blends in word formation / E. Tomaszewicz // Poznan Studies in Contemporary Linguistics. - 2008. - № 44 (3).

7. Wallraff B. Word Fugitives. In pursuit of WANTED words / B. Wallraff. -Harper Collins Publishers Inc., NY, 2006.

ЛЬВ1В К1НЦЯ Х1Х - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛ1ТЬ ЯК ОСЕРЕДОК ФОРМУВАННЯ УКРА1НОМОВНО1 ГАЛИЦЬКО1 ШТЕЛ1ГЕНЦП

© Прняк С.П.*

Дрогобицький державний педагопчний ушверситет iMeHi 1вана Франка,

Украша, Дрогобич

У статт охарактеризовано Львш як «серце руського народу в Галичи-т», окреслено особливостi мови осв!чено1 верстви у формуваннi заид-ноукрашського варiанта лгтературно1 мови, а також подано окремi лек-сичн одинищ (галичанiзми), яю увшшли до складу «Росшсько-украшсь-кого словника» (1924-1932 рр.) за ред. А. Кримського та С. Ефремова.

Льв!в завжди був мютом полшультурним, тод як «етшчний розвиток Львова за низкою ознак е ушкальним не тшьки для Укра1ни, а й, мабуть, для вас! £вропи», - зауважуе Р. Лозинський [4, с. 3]. У Львов! господарювали тмщ, згодом мюто вважали сво!м поляки, воно було рщним для тисяч в!р-мен, вшами у мют жили евре!, в окремий перюд воно було росшським. «Тшь-ки от для украшщв у Львов! дуже довго не вистачала мюця... Такою вже була доля цього мюта, мюта, яке в другш половин! ХХ ст. виявилося най-б!льш укранським серед уах мют Украни, яке стало ii духовною столицею, без якого, можливо, й не було б держави, яка зветься Украша», - наголошуе Р. Лозинський [4, с. 4].

Зауважимо, що украшське середовище у мюл, а особливо, украшське ш-телгентське середовище формувалися поступово. Розкшт його розвитку та становлення - це юнець Х1Х - початок ХХ ст. Саме в цей перюд коло украш-сько! штелгенци значно розширилося, сюди, окр!м думвництва, козацтва, шляхти (осв!чено! верстви укранського сусшльства XVI-XVII ст.) увшшли учителе лшар^ священики, видавщ, юристи, чиновники, науковщ, полтгичт та громадсьш даячг Особливють укршнсько! !нтелиенцй' окресленого перюду полягае ще й у тому, що ii представники - це люди р!зних професш з р!зним р!внем освгти, як! були «водночас i письменниками, публщистами, журналь

* Доцент кафедры Филологических дисциплин и методики их преподавания в начальных классах, кандидат филологических наук, доцент.

стами, политиками, науковцями» [10, с. 71], однак важливим чинником, що впливав на мовт навички укранського iнтелiгента, а отже, i на мовне офо-рмлення рiзних текспв, була !х професшна дiяльнiсть [10, с. 72].

Прикметною рисою iнтелiгентського соцiолекту цього часу можна вва-жати вживання термшв з рiзних галузей наук, у тому числ1, сустльно-пол1-тично! термшологи, зокрема, запозичень з рiзних мов, утворення нових слiв (оказiоналiзмiв), яю ще називають «кованими словами», переосмислення зна-чень вже наявних ств та використання професiоналiзмiв з рiзних галузей. Саме тому можемо стверджувати, що укранська iнтелiгенцiя к1нця Х1Х -початку ХХ ст. - це окрема соцiальна група, яка хоча й не була шльшсно значною, та все ж И представники «проводили штелектуальну дiяльнiсть i були носiями певних етичних норм, моральних та духовних цшностей... У своему щоденному сшлкуванш - офщшному чи товариському - представники украшсько! тел1генци послуговувалися мовними одиницями, як1 з огляду на особливосп тогочасного суспiльства були властивi лише цш соць альнiй верствi» [10, с. 75]. Усе це дае тдстави стверджувати, що дослвджен-ня ролi галицько! штел1генци у формуванш норм украхнсько! лiтературноl мови у перюд з 1892 - до 1939 рр. е актуальним, а мовш одиницi, викорис-товуванi щею соцiальною групою увiйшли до складу лексичного фонду украшсько1 мови й впливали на формування койне штел1гентно1, освiченоl верстви Галичини, 11 соцюлекту як самостшного системно-структурного явища й знайшли свое вщображення у формi й значеннi лексичних, фразео-лопчних i граматичних одиниць укра1нсько1 мови.

У 20-30-х роках XX ст. Л^в залишався не лише «серцем руського народу в Галичит» [9, с. 117], але й став серцем украшського народу вае! За-хвдно! Украши. У Львовi зосередили свою роботу осередки захвдноукраш-ських партш, загально-захвдноукрашськими стали часописи «Дшо», «Свобода», «Громадський Голос», «Сель-Роб», «Новий час», «Батьювщина», «Сила», «Червона Калина», «НедШ», «Сшьський Господар» та ш. Зi Львова здшсню-валося керiвництво товариствами «Просвта», «Рiдна школа», що д1яли по всш Захвднш Украíнi. Активно працювали й розвивалися Наукове товариство iменi Шевченка, москвофiльський Ставропiгiйський iнститут та Руський На-родний Дом. Львiв утримував високий авторитет польських наукових шкш: математично!, кторично1, фшософсько].', хiмiчноí, медично! та iн.

Усе це дае шдстави стверджувати, що iнтелiгенцiя Галичини, яка скон-центрувала свою дiяльнiсть у Львовi та iнших мютах Сх1дно1 Галичини й спричинилася до формування мкького койне, що виступае не тшьки мiждiа-лектною формою побутового стлкування, а й обслуговуе вищi сфери кому-ткаци - суди, мюьке управл1ння, а також усну народну поезш i обряди. Мюьш койне внаслвдок впливу мют на економiчне й мовно-культурне життя прилеглих територiй перетворювались на обласш койне [6, с. 55].

1сторично «норми мiського койне мають низку ознак, характерних для л1тературно1 мови» [5, с. 182], а тому койне (особливо мюьке) е важливою

переду^юю фopмyвaння лiтеpaтypнoï мoви. Ня цей фaкт вкaзyвaв Б. Лapiн y стят ^<npo лiнгвiстичне вивчення метя», y як1й yчений зayвaжyвaв: «Ми зят-знилися з няуювим oпpaцювaнням мoвнoгo пoбyтy мют^ тa й шде дoсi вoнo не пpoвoдилoся шиpoкo i системaтичнo. Були тшьки rnoAHrori спpoби реест-paqiï тa oписy oкpемиx жapгoнiв, здебiльшoгo цi oписи не пiдiймaлися нaд рш-нем aмaтopськиx юлекцш чи дoвiдникiв. Няуюга гряд^щя в цш цapинi все ще не скидася... Одняк сaме через те, щo дoслiдження «шви метя» дoсi ще сис-темнo не здiйснювaлoся, тaкi xиткi i неIpyнтoвнi у тс як кторичт, тaк i стиль стичнi пoяснення лiтеpaтypниx мoв. Мський фoльклop, некaнoнiзoвaнi види писемнoï мoви, poзмoвнa мoвa piзниx груп мюьюш нaселення - безшсеред-ньo впливяють нa нopмaлiзaцiю лiтеpaтypнoï мoви, m «витою» iï фopми» [3].

Лapiн Б. вкaзyе нa тoй фaкт, щo з пoявoю великиx мют змiнюються yмo-ви спiлкyвaння, як впливaють нa склaд apгo тa xapaктеp взaемoвiднoшень з лiтеpaтypнoю мoвoю, a тaкoж нaйближчим дo не1' yтвopенням - розмовною мовою «оcвiчeниx». З плишм чaсy apгo, з мoви зaбopoненoï, у pезyльтaтi сyсmльнo-iстopичниx змiн, усе бiльше пpoникaе у зaгaльнoнapoднy мoвy. Taкий взaемoвплив, га думку лiнгвiстa, призведе дo yтвopення oднoтипнoï poзмoвнoï мoви мiстa, щo iснyвaтиме пapaлельнo, oднaк не збтатиметься з книжнo-лiтеpaтypнoю мoвoю. Цi ^ora вченoгo виявилися пpopoчими, a тому сьoгoднi ми мoжемo гoвopити ^o захлдноукратську мовнолтера-турну практику як вapiaнт y^a^^mi' лiтеpaтypнoï мoви зi специфiчними oзнaкaми, зyмoвленими iстopичними, шлтгичними, сoцiaльними тa мoвними (дiaлектними) чинникями, який фyнкцioнyвaв нa зaxiднoyкpaïнськиx земляx yпpoдoвж XIX - пеpшoï пoлoвини XX ст. (зa О. Мypoмцевoю [7, с. 206-207]).

Укpaïнськa лiтеpaтypнa мoвa кнця XIX - пoчaткy XX ст. пoмiтнo збaгaти-ляся внaслiдoк взaемoдiï з зaxiднoyкpaïнськoю мoвнo-лiтеpaтypнoю пpaкгикoю: ïï слoвникoвий склэд шшвнився рядом слш aбстpaктнoгo xapaктеpy, термами з piзниx гaлyзей нгуки, сyспiльнoгo життя, слoвaми ня шзгачення piзниx pеaлiй. У зв'язку з цим мoжемo гoвopити пpo явище iнкopпopaцiï гaлицькиx мoвниx елеменгiв, у першу чергу лексичниx oдиниць ^crn^urnie ^mmamrnie, pymenisMie)) дo структури укршнсью1' мoви сxiднoгo ïï вapiaнтy (Cxiднoï Укря-ши) не меж1 XIX-XX ст. з метoю виpoблення стлью1' мoви (зя I. Огiенкoм «сoбopнoï мoви») тя сyчaснoï y^a^^mi' лiтеpaтypнoï мoви зaгaлoм.

Нaпpикiнцi XIX - ня пoчaткy XX ст. в Гяличиш лiтеpaтypнa мoвa нябуля вже чи не oснoвнoï свoеï' oзнaки - пoлiфyнкцioнaльнoстi. Освiченa верствя (штелкенщя) пo oбидвa бoки кopдoнy araraTO спiлкyвaлaся (чястими були moi^ra сxiднoyкpaïнськoï iнтелiгенцiï дo Гяличини, яктивним бyлo листувя-лися мiж культурними д1ягами o6ox чястин Укpaïни, спiльнo здшснювяляся й видявниня дiяльнiсть, oсoбливo тсля зaбopoни y^a^^mi' мoви у Вели-к1й Укpaïнi). Отож, зaвдяки тюним зв'язкям Cxiднoï i Зaxiднoï iнтелiгенцiï, вiдбyлoся фopмyвaння нoвoï yкpaïнськoï лiтеpaтypнoï мoви ня oснoвi регю-гальнт ïï вapiaнтiв.

Львiв к1нця XIX - шчятку XX ст. стяв oсеpедкoм ствopення oсвiченoï' мiськoï yкpaïнoмoвнoï верстви - штелгенци, як1 poзпoчaли яктивну пpoсвi-

тницько-видавничу дшльшсть з метою утвердження украшсько! мови та ви-ховання нового поколшня молодих людей, переважно вихвдщв 1з сшьсько! мюцевосп, як1 б знали, любили та щнували укранське слово, а головне - по-слуговувалися ним у р1зних життевих ситуациях. Галицью слова почали активно використовуватися у «живому» спшкуванш й щд впливом цього чинника, а також «через очевидтсть здобутк1в захвдного вар1анта ттературно! мови призвели до того, що вони були внесет до реестру «Росшсько-украшського словника» (1924 - 1932 рр.) за ред. А. Кримського 1 С. Ефремова, «Словаря украшсько! мови» Б. Гршченка, куди було введено лексику фактично з уах регюнгв Украни, у тому числ1 охоплено слова з близьким або й тотожним значенням, що могли б творити синошм1чт ряди.

Так, у «Росшсько-украшському словнику» (1924-1932 рр.) за ред. А. Кримського 1 С. Ефремова вмщено 691 слово з пом1ткою гал. (галицьке). Наведемо окрем1 приклади:

Таблица 1

Слово (росшською мовою) Його вщповщник (укра1нською мовою) Слово з маркуванням гал., галицьке

Брюки штани (ум. штанщ) (гал.) ногавки, сподш

Буженина бужанта (гал.) вудженина

Верхушка верх, вершок вершечок верхiв 'я (гал.) остриця

Вкус смак (гал.) Густ.

Возница, возничий вгзнш, погонич (шутл.) поганяйло, хурман (гал.) фiрман

Вошь воша (гал.) мушара, мшиця

Выдаивать, вьЬдоить видоювати видогти здогти (многих) повидоювати (гал.) вицеркати

Горчица 2) (приправа из -цы) гiрчUця (гал.) муштарда

Двигать -ся, двинуть -ся. 2) двинуться (отправиться) куда. Тихо, еле двигаясь податися [Подавсь сьогодш на рiчку рибу ловити]. посувом (с прохладцей) посувом лельом-полельом (гал.). [Посувом пливе човенНеч.-Лев.). Лельом-полельом поводитеся (Франко)].

Дезертирование дезертування (гал.) дезерця тжання (з вшсь-ка, вiд трудовог повинности)

Довольство Жить в довольстве прившщ доброо догода достаток (р. -тку), розкш (р. -коши) Розкошувссти, в достатках житии (гал.) гаразди (р. -д1в). (гал.) гараздувати

Дорога перекрет-ная Перехресний шлях середохресна дорога (гал.) крижова дорога

Единоземец земляк, землячка (гал.) краянин, краянка

Естество природа натура, суття, сущсть (р. -щости) (гал.) ество

Область 2) (переносно) царина обсяг (-гу), круг, дшянка, сфера (гал.) терен

Очаг - огнище багаття (гал.) ватра, ветрище

Позавтракать постдати (гал.) постдкувати

Продолжение табл. 1

Слово (росшською мовою) Його вщповщник (украшською мовою) Слово з маркуванням гал., галицьке

Предложение 4) (руки) сватання (гал.) освiдчення освгдчитися ко му, посвататися (через сватов) послатися до кого

Представлять представить 2) кого кому- рекомендувати вiдреко-мендувати представляти предстс1-вити (руссизм) кого кому ким (гал.) запрезентуватикого кому

Пробочник пробцер трибушон (гал.) коркотяя

Прошлогодний торгшнги и тортнии тогоргшнги и тогорiчниU (гал.) тамтогоргчнийй тогiднiU i тогiдниU, лтошнт

Пятить, попятить 1) посувати, посунути назад подаеа,-ти, подати назад (гал.) цофати, цофнути (полонизм)

Причёска .зс^чiска, зСчю (-чесу) (гал.) фризура

Нахозяйничать 1) (наделать хозяйничая) нагоспода-рювати нахазя1[и]нувати (гал.) наТаздувати

Отож, можемо зауважити, що все те, що ввдбувалося в суспшьно-поль тичному та мовно-культурному жит Наддшпрянщини, Слобожанщини, Схвдно! Галичини 1 Надсяння сприяло тому, що укранська лгтературна мова першо! чверт XX ст. мала вже вироблену сустльно-полгтичну термшологш, з допомогою яко! можна було повтстю передати характер сустльно-полггичних рух1в як тодшнього часу, так 1 попередшх епох. У лгтератур1 початку XX ст. значно вшьшше, шж на сучасному етап1 розвитку мови, уживалися далектш, локальт слова й вирази - як захвдт, так 1 схвдт, а це доводить, що «лттерату-рна норма укрансько! мови е наддалектним явищем з гетерогенною основою» [8, с. 17], а значна кшьюсть «галицьких» сл1в, яю активно функцюну-ють у сучаснш укра'нськш мов1 засввдчуе, що нехтувати мовною практикою Схвдно! Галичини окресленого перюду не варто.

Галичина юнця Х1Х - початку ХХ ст., Галичина сьогодт - це, як зазначив Микола Жулинський - в1чна укранська ностальпя за Украною ... в якш Галичина могла б бути справд великою завдяки юторично «забезпеченш» потуз1 бути патрютичним серцем Украни. Галичина завжди боялася втратити саму себе, тому чшко хапалася в тяжк1 часи випробувань за всеукранську едтсть за етноохоронну пасюнартсть. I не помилялась. Бо в1рила у Велику Украшу, яку вона своею присуттстю в нш витворить 1 забезпечить !й нацюнальне обличчя [1, с. 5], тод як нац1ональне обличчя Галичини творили 1 творять люди, що не вагаються гти новим, «хоч дуже тернистим шляхом обнови, не вважаючи на невщрадш обставини сусп1льного й национального життя та й на безнастант перешкоди в 11 змаганнях вибороти сво!м землякам кращу долю» [2, с. 11].

Лггература:

1. Жулинський М. Культуролопчний дискурс Галичини. Вступна стаття до книжки: Стефашя Андруав «Модус нацюнально! вдентичносп: Льв1всь-кий текст 30-х рок1в ХХ ст.». - Тернопшь, 2000. - С. 5.

2. Кравченко У Твори. Повне видання (у 100^ччя жшочого руху) / Зре-дагував Юлiян Бескид. Накладом Мари Козак. - Торонто, 1975. - 796 с.

3. Ларин Б.А. О лингвистическом изучении города / Ларин Б.А. История русского языка и общее языкознание (Избранные работы) [Интернет ресурс]. -М., 1977. - С. 175-189. - Режим доступу: http://philology.ru/linguistics1/larin-77h.htm/

4. Лозинський Р.М. Етшчний клад населення Льврва (у контексп суст-льного розвитку Галичини). - Львiв, 2005. - 358 с.

5. Марчук Л. Мовний портрет штетгента - мешканця Кам'янець-По-дiльського // Мова i сустльство. - Вип. 1. - С. 181-188.

6. Масенко Л.Т. Нариси з соцюлжвютики. - К.: Вид. дiм «КМ Акаде-мя», 2010. - 243 с.

7. Муромцева О.Г. Захвдноукрашська мовно-лггературна практика / У кн.: Украшська мова: Енциклопедiя / Редкол. В.М. Русанiвський (ствголо-ва), О.О. Тараненко (спiвголова), М.П. Зяблюк та iн. - 3-те вид., випр. i доп. -К.: Вид-во «Украшська енциклопедiя» iм. М.П. Бажана, 2007. - С. 206-207.

8. Трифонов Р.А. Роль мовно! дискуси початку ХХ ст. у процеа форму-вання лтгературних норм украшсько! мови: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата фшол. наук (спецiальнiсть 10.02.01 - украшська мова). -Харюв, 2000. - 21 с.

9. Франко I. Юлька ^в о пм, як упорядкувати i проводити наш людовi видавництва // Твори: в 20 томах. Т. 19. - С. 117.

10. Черкез I. Етстолярш шнця XIX - початку ХХ ст. як джерело досль дження соцiолекту украшсько! iнтелiгенцii // Мова i суспiльство. - Випуск 1. -Львiвський нацiональний ушверситет iменi 1вана Франка, 2010. - С. 71-76.

РАЗВИТИЕ ИНОЯЗЫЧНОЙ КОМПЕТЕНЦИИ СТУДЕНТОВ НЕЯЗЫКОВЫХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ

© Зацаринина Е.В.*

Российская академия народного хозяйства и государственной службы при Президенте РФ, г. Балашов

В статье автор рассматривает изучение иностранного языка как один из факторов профессиональной компетентности будущего специалиста.

Целью любого профессионального образования является достижение будущим специалистом высокого уровня профессиональной компетентности. Но для того, чтобы эта цель была реализована, чтобы можно было эффективно формировать профессиональную культуру, необходимо наличие

* Старший преподаватель кафедры Гуманитарных и естественнонаучных дисциплин, кандидат филологических наук.