CC BY
9Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 2. 2009 г. С. 287-295.
УДК 343.21
ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИНН1СТЬ НЕЗАКОННО! ПОРУБКИ Л1СУ
Скворцова О. В.
Таврйський нацональний унверситет ¡м. В. I. Вернадського, С/'мферополь, УкраТна
В статт аналвуються крайня необхщтсть, виконання наказу або розпорядження, а також дяння, пов'язане з ризиком (або виправданий еколопчний ризик), як обставини, що виключають злочинтсть незаконно! порубки тсу. Сформулювано кт ознаки Вщзначаеться вплив даних обставин на окреслення рамок кримнально! вдаждальносп за незаконну порубку тсу.
Ключоа слова: крайня необхщтсть, виконання наказу або розпорядження, виправданий еколопчний ризик, умови правомрносп рубки тсу.
Визначаючи вiдповiдальнiсть та покарання за незаконну порубку люу, суд мае визначи-ти як передумову не тльки те, що здiйснене особою дiяння е злочином, i в и дiях е ознаки пе-вного складу злочину (ст. 11 Кримшального кодексу (далi - КК) Украхни), але й те, що в спраш немае обставин, якi виключають злочиннсть дяння.
Таким чином, може скластися ситуацiя, коли вiдповiдальнiсть за це дяння не настае, а саме, коли е умови правомрносп рубки лiсу.
У дореволюцiйнiй, нсляреволюцшнш та сучаснiй лiтературi з кримшального права обставини, що усувають злочиннсть дяння, розглядаються як щось загальне, як сукупнiсть правових норм, що становлять вiдокремлену частину кримшального права та регулюють пе-вний вид однорiдних суспiльних вiдносин [1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8 тощо]. У ттерату^ переважае думка про еднсть юридично! природи цих обставин, якi, по суп, утворюють окремий право-вий iнститут. Ц обставини не лише виключають карансть вчиненого дiяння, але й одночасно е обставинами, яю виключають склад злочину в да або бездiяльностi особи [9, с. 354].
Зазначений ндхт, певна рiч, приводив до виокремлення особливого кола таких обставин, до складання !хнього перелiку. Зрозумiло, що залучення до такого роду перелiку саме собою означае визнання спiльностi аналзованих явищ. Дотримуючись саме таких наукових поглядв, законодавець у новому КК Украхни 2001 року вперше видлив такi обставини в са-мостшний роздал УШ Загально! частини.
Проаналзуймо деяю з цих обставин як единий правовий iнститут стосовно такого еко-логiчного злочину, як незаконна порубка лсу.
Отже, до кола аналзованих обставин, що виключають злочиннсть незаконно! порубки лсу, ми залучили: крайню необхiднiсть; виконання наказу або розпорядження; дяння, пов'язане з ризиком (або виправданий еколопчний ризик). На жаль, аналз суцово-слщчого i статистичного матерiалу в межах АР Крим з початку 2001 року, а також результата опиту-вань i анкетування показали вiдсутнiсть практики припинення кримiнальних справ або вщмо-ви в !хньому порушеннi за фактом порубки люу за наявносп вищенаведених пiдстав. Тому аналiз зазначеного кола обставин, що виключають злочиннсть незаконно! порубки люу, здш-снюватиметься шляхом дослщження теоретичного матерiалу та положень чинного кримiна-льного законодавства.
Крайня необхiднiсть регламентуеться ст. 39 КК Укра!ни. Вщповщно до закону, не е еко-логiчним злочином заподяння шкоди довюллю внаслiдок усунення небезпеки, що загрожуе
287
штересам держави i сусптьства, особистосп, правам дано! особи та шших громадян. При цьому треба, щоб були виконан1 наступн1 умови: небезпека не могла бути усунена iншими засобами, а заподiяна довКллю шкода е менш значною, шж вiдвернена шкода. Стан крайньо! необхдносп виникае там, де стикаються два охоронюваних законом iнтереси, i збереження бiльш важливого з них досягаеться через жертвування менш важливим. Особа, яка опинилася в стан крайньо! необхдносп, з двох небезпек обирае меншу i шляхом свiдомого порушення одного з iнтересiв рятуе другий, бiльш важливий за сво!м характером та значенням.
Небезпека для правоохоронюваних iнтересiв може походити з р!зноматтних джерел. Ними можуть бути сгихшне або суспiльне лихо (повет, обвали, зсуви, зливи тощо), вплив джерел пщвищено! небезпеки (наприклад, при аварiях або катастрофах), iншi екстремальн1 ситуаци. Так, незаконна порубка лiсу задля недопущення вогню до найближчих будинюв селища у випадку шсово! пожежц що виникла внаслiдок грози i швидко поширюеться, для уникнення людських жертв не вважатиметься суспiльно небезпечним дiянням. Водночас, джерелами небезпеки можуть бути яись ф1з1олог1чн1 процеси людини, повязан з безумов-ною потребою в забезпечент життевих функцiй (потреба в 1жц вода, пальному, дахов1 тощо). Цкаво, що в дореволюцшному кримiнальному прав1 законодавець прямо окреслював випад-ки здiйснення незаконно! порубки тсу, коли таю не вважатимуться злочинними - «мелочныя лесныя порубки, сделанныя проезжающими въ лесу для необходимой въ пути починки, то есть по соображенямь крайней нужды въ дереве, какую может встретить на пути обломав-шйся путешестственникь» [10, с. 486].
Важливо вщзначити, що правомрна шкода природному середовищу шляхом незаконно! порубки лсу може бути заподяна лише протягом часу, поки юнуе стан крайньо! необхаднос-т! Якщо ж такий стан ще не виник або, навпаки, вже минув, то заподiяння шкоди в цьому випадку може призвести до вiдповiдальностi на загальних щдставах за ст. 246 КК. У такий саме спос1б розв'язуеться питання й у випадку перевищення меж крайньо! необхадносп (тоб-то при умисному заподiяннi шкоди природ! шляхом незаконно! порубки шсу, якщо така шкода е бiльше значною, нж вiдвернена шкода). Однак стан перевищення меж крайньо! необхвд-носл визнаеться законом обставиною, що пом'якшуе покарання (п. 8 ч. 1 ст. 66 КК). Вщповь дальтстъ виключаеться лише в тому випадку, якщо особа, опинившись в екстремальнш си-туацi!, внаслiдок сильного душевного хвилювання, викликаного загрозливою небезпекою, не могла оцшити в!дпов!дн!сть заподiяно! природ! шкоди цш небезпецi.
Виконання наказу або розпорядження як обставина, що виключае злочинн!сть д!яння, в теори кримiнального права аж до юнця 90-х рок!в XX стол!ття анатзувалася, щиро кажучи, недостатньо. На нашу думку, пояснити це можна передовом тим, що дос! це не було наспль-ки актуальним, бо якихось законодавчих установлень з цього приводу просто не iснувало. У КК Укра!ни 2001 року вперше була передбачена норма (ст. 41), що регулюе виконання наказу або розпорядження як обставини, яка виключае злочинтсть дяння. Детальне опрацювання вс!х питань застосування зазначеного кримшально-правового !нституту не е предметом на-шого дослiдження, оск!льки це здебтьшого проблема загального вчення про злочин. До на-шого завдання входить анатз лише деяких положень, застосування яких е нагальним для практики. Йтиметься про ситуацi!, в яких особа скоюе такий еколопчний злочин, як незаконна порубка лсу, за наказом або розпорядженням.
288
Вщповщно до ч. 1 та ч. 2 ст. 41 КК, не е злочином заподяння шкоди при сумлшному ви-конант особою законного наказу або шшого розпорядження, як! вщдан! вщповщною особою в надежному порядку в межах и повноважень (наприклад, кершнищвом держдсгоспу сво!м працiвникам, скажмо, лiсникам), якщо цей наказ або розпорядження не суперечить чинному законодавству. При цьому накази i розпорядження вщдаються в межах професшних функцш пiдлеглого (вш повинен мати право здiйснювати вирубку деревостанiв на територи держдс-госпу) i не дублюють чинних нормативно-правових положень (тобто мають розпорядниць-кий, а не нормативний характер); вони покликан виконувати окремi завдання, як! безпосере-дньо не випливають !з тривадо дючих службових настанов (шструкцш тощо) [11, с. 17].
Отже, розпорядницью акти мстять лише щдивщуальт настанови, адресован! певним суб'ектам та спрямоваш на розв'язання конкретних життевих ситуацш вщповщно до юную-чих нормативно-правових заборон ! дозволш. 1хне виконання е фактом реадзаци вщносин пщпорядкованосп, пщкорення вимогам певних оаб (або органш), що таким чином здйсню-ють управлшсью функци. Однак виданий наказ або розпорядження можуть ! не вщповщати вимогам норм права. Саме це ! зумовлюе потребу в надшному правовому захисп особи, на яку покладено обов'язок виконувати накази ! розпорядження шших оаб. Дотримуючись ана-лопчно! точки зору, Наумов А. В. стверджував, що, оскшьки наказ або розпорядження не дублюють нормативы акти, як! регламентують функцюнальт обов'язки щдлеглого, то юнуе загроза ¡хньо! невщповщносп штересам служби [12, с. 261]. На пщстав! цього аргументу щл-ком правильною постае практика накладати вiдповiдадьнiсть за заподяння шкоди внаслщок виконання наказу або розпорядження на особу, яка його вщдада [11, с. 18-19]. З огляду на вищезазначене, абсолютно лопчним виглядае також положення з ч. 3 ст. 41 КК Укра!ни, за яким «.. .не пщлягае кримiнадьнiй вiдповiдадьностi особа, яка вщмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження».
Особливють такого наказу або розпорядження полягае в тому, що завжди внаслщок його виконання здйснюються або можуть бути здшснеш передбачен кримiнадьним законом сус-пшьно небезпечн! д!яння, як! посягають на цшносп, що перебувають пщ кримшадьно-правовою охороною (у нашому випадку - дсов! ресурси Укра!ни). Таким чином, неправомъ рнсть наказу або розпорядження може виражатися в неправомочносп особи, яка вщдала наказ або розпорядження, що не вщповщае встановленш форм! такого тощо, а його здочиннють завжди визначаеться змстом вимог, як! вш мютить [11, с. 35-36, 37]. Виключенням з цього правила може бути лише ситуаця, коли саме собою вщдавання службовою особою незаконного за формою протиправного наказу або розпорядження за наявносп достатнк пвдстав утворить склад перевищення влади або службових повноважень або зловживання владою або службовим становищем. Головне - злочинний наказ завжди е протиправним [11, с. 36].
Наприклад, 25 березня 2005 року Керченська м!жрайонна природоохоронна прокуратура порушила кримшальну справа проти службових оиб Леншського держдсгоспу за ознака-ми здочинв, передбачених ч. 1 ст. 364, ст. 246 КК Укра!ни. Р!ч у тому, що в жовтт-листопад 2004 року, у зв'язку з тим, що на пщстав! лсорубного квитка, виданого за розпорядженням директора Леншського держдсгоспу, без узгодження планш санпарно-оздоровчих заходв на 2004 рк з Республжанським комтетом АР Крим з екологи та природних ресурсв (порушую-чи вимоги ст. 26 Закону Укра!ни «Про природно-заповщний фонд Укра!ни» [13]), працшники цього держдсгоспу здйснили санитары виб!рков! порубки на територи заказника «Зелене
289
Кльце». За вищезазначений перюд вони зрубали 110 дерев, заподявши шкоду на суму 6 928 грн. 50 коп., що оцшили як ютотну шкоду [14].
Даний приклад якраз тюструе ситуацш, коли дй' службових оаб (зокрема, директора держтсгоспу, який розпорядився видати тсорубний квиток для проведення сантгарних вибь ркових порубок без узгодження з органами охорони довкшля, тобто порушуючи встановле-ний порядок) охоплюються об'ективною стороною зловживання службовим становищем.
Дат слщ зазначити таке: якщо виконавець знае завiдомо i напевно, що вш виконуе зло-чинний наказ або розпорядження та усвщомлюе це, то вш пiдлягае кримшальнш вщповщальносп (ч. 4 ст. 41 КК Украши). У цьому випадку матимемо сп1вучастъ у злочит з розподлом функцш, причому начальник виступае як органзатор (ч. 3 ст. 27 КК Украши), а пщлеглий -як виконавець (ч. 2 ст. 27 КК Украши). Той факт, що пщлеглий е залежним вщ начальника, може бути врахований судом при призначент покарання як обставина, що пом'якшуе вщпо-вiдальнiстъ (п. 6 ч. 1 ст. 66 КК Украши).
Якщо ж особа не усвщомлювала i не могла усвщомлювати злочинного характеру наказу або розпорядження, то за дяння, здшснене для виконання такого наказу або розпорядження, вщповщальносп пщлягае тльки особа, яка вщдала злочинний наказ або розпорядження (ч. 5 ст. 41 КК Украши). У цьому випадку особа - виконавець наказу виступае своерщним знаряд-дям в руках того, хто видав злочинний наказ (так зване «опосередковане заподяння»). Остан-нш пщлягае вщповщальносп як виконавець того навмисного злочину (наприклад, незаконно! порубки люу), здшснення якого пропонувалося в наказ та яке вш зробив «руками» безвинного «виконавця» (ч. 2. ст. 27 КК Украши), тобто особи, що безпосередньо вирубала дерева i чагарники, яю е предметом злочину, передбаченого ст. 246 КК Украши.
Уперше роз'яснення з приводу вщповщальносп за виконання злочинного розпорядження було подано в постанов! Пленуму Верховного Суду СРСР вщ 3 червня 1977 року «О практике применения судами законодательства об охране природы» i вщтворено в однойменнш постанов! Пленуму Верховного Суду СРСР вщ 7 липня 1983 року [15; 16]. ïхня сутнють поля-гала от у чому: кримшальна вiдповiдальнiсть настае тод!, коли особа, виконуючи розпорядження, безпосередньо зробила дй', що посягають на природу, i при цьому усвщомлювала незаконний характер виданого розпорядження та не вжила залежних вiд не! заход!в щодо запоб!гання запод!ян!й шкод!. Як справедливо вщзначав Плешаков А. М., це роз'яснення, яке рекомендувало пов'язувати крим!нальну вiдповiдальнiсть за виконання злочинного розпорядження з невжиттям особою заход!в щодо запоб!ганню результат, що настали, виглядае алог!чним. По-перше, вживання якихось заход!в - це, ймов!ршше за все, елемент д!яльного каяття, або пом'якшувальна обставина, що не виключае визнання д!яння злочинним. Подруге, не зовс!м зрозумто, як можна виконувати незаконне розпорядження, знаючи про це, i водночас докладати зусиль для його невиконання. Нарешт!, по-трете, не ясно, як! ж то мають бути заходи, що залежать вiд винного i запобгають т!й шкод!, яку сам винний завдае. Якщо особа припинила виконувати злочинний наказ, то, за змстом роз'яснень Пленуму, кримша-льна вiдповiдальнiсть не настае. Однак у такому раз! йдеться вже не про виконання злочинного розпорядження, тобто немае пщстав для застосування анатзованого кримшально-правового шституту [17, с. 146-147].
Говорячи про щщбне врегулювання цього питання сьогодн!, важливо вщзначити, що н! постанова Пленуму Верховного Суду Украши № 1 вщ 26 ачня 1990 року «Про практику роз-
290
гляду судами справ про вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про охорону природи» (яка втратила чинн1сть) [18], н нин дюча постанова Пленуму Верховного Суду Украши №17 вщ 10 грудня 2004 року «Про судову практику у справах про злочини та шш1 правопо-рушення проти довкшля» [19] вщповщно не мютила й не мстить якось роз'яснень щодо пщс-тав залучення до кримшально1 вщповщальносп за виконання злочинного розпорядження, результатом якого е здшснення злочинних дй стосовно об'екпв природи (в тому чист незаконно! порубки тсу). Дяння, пов'язане з ризиком, як обставина, що виключае злочиннють дяння, в теорй' кримшального права анатзувалося досить давно [20]. При цьому р1зш автори по-р1зному називали ризик: припустимим, нормальним, господарським, правомрним профе-сшним, припустимим науковим, виробничим тощо [2, с. 17; 20, с. 46; 21, с. 92; 22, с. 32].
Так, шститут виправданого професшного ризику стае предметом дослщження в кримъ нально-правовш наущ з середини 50-х роюв. Одним з перших учених-кримшатспв, який займався проблемою професшного ризику, був Гршберг М. С. - вш опублшував низку статей, монографш та дисертацш з ща проблематики [23; 24]. Гршберг М. С. визначав виробничо-господарський ризик як правомрне створення небезпеки задля досягнення сусптьно корис-ного результату, якого не можна досягти неризикованими способами [20, с. 32].
У КК Украши 2001 року, як вщомо, ризик описано як дяння, пов'язане з ризиком, оскъ льки законодавець уважае недостатым розглядати, скажмо, тльки професшний, господарсь-кий або шший ризик. Дана позищя знайшла пщтримку i в спещальнш лгтератур1 та мотивува-лася тим, що зазначення, наприклад, лише професшного i господарського видв ризику тльки детатзуе i необгрунтовано обмежуе сферу припустимого виправданого ризикованого д1яння [23, с. 22; 24, с. 15]; кр1м того, для визначення виправданосп ризику необхщно зважати на змст поведшки, а не на характеристики суб'екта [25, с. 199]. Поняття ж «дяння, пов'язаного з ризиком» виглядае як найбтьш удале позначення припустимого ризику i охоплюе ва сфери людсько1 д1яльносп. Його «виявлення» розв'язало тогочасн1 розб1жносп щодо назви припустимого ризику (правомрний, господарський, професшний або виробничий тощо). Утм, сьо-годн теор1я i практика украшського кримшального права дшшли остаточного висновку про доц]1льн1сть закршлення в кримшальному законодавств1 норми про дяння, пов'язаного з ризиком, серед обставин, що виключають злочиннють дяння [26, с. 51]. Цей кримшально-правовий шститут увшшов до ст. 42 КК Украши 2001 року, а його теоретичне обгрунтування набувае нового й важливого звучання. Даний шститут е новелою в сучасному кримшальному законодавствг Вiдзначимо, що пов'язане з ризиком дяння - про що йшлося вище - можливе в р1зних сферах людсько1 д1яльносп, але вiдсоток 1мов1рносп виникнення ситуаци ризику в конкретних обставинах бувае р1зним [27, с. 10].
Наше завдання охоплюе лише узагальнений розгляд основних понять, що мстяться у ст. 42 КК Украши. Звертаючись до теми даного дослiдження, ми вважаемо, що слiд докладные проанатзувати одну з умов, за яко1 ризик не визнаеться виправданим, - завщомою загрозою еколопчно1 катастрофи.
Пропозицш щодо визначення рол та мсця власне еколопчного ризику в дяльносп з охорони природи вперше висловив Петров В. В. [28, с. 160]. Вш казав, що еколопчний ризик - це припустимсть 1мов1рносп заподяння шкоди довюллю заради досягнення певного еколопчного або господарського ефекту. Виправданий («нормальний») еколопчний ризик, на його думку, мае грунтуватися на ызнант та правильному використант законв розвитку при-
291
por^, ^и вiдcyтнocтi в пepcпeктивi нeoбopoтниx нacлiдкiв (тобто заподяння мiнiмaльнoï шкоди дoвкiллю пpи pearnrnM мoжливocтi вiдIвopeння пpиpoдниx pecypciß), дoмipнocтi дгся-гнутого peзyльтaтy вимyшeним пopyшeнням y cтaнi пpиpoднoгo cepeдoвищa ^оживання [29, c. 9З]. Ця кoнцeпцiя i надал poзвивaлacя y пpaцяx iншиx вчeниx-юpиcтiв.
Анaлiз умов, за якж: eкoлoгiчний pизик мoжe ввaжaтиcя випpaвдaним, cпpиятимe вceбi-чному poзкpиттю пpoблeми. Пo-пepшe, pœrn, вiдпoвiднo до пoлoжeнь чинного законодавст-ва, ввaжaeгьcя випpaвдaним тльки в тиx вила^а^ коли внacлiдoк yжитиx зaxoдiв, пов'язанж: з pизикoм, мoжe бути дocягнyтa cycпiльнo кopиcнa мeтa. Пiд такою мeтoю можна дoпycтити як дссят^ння кopиcтi або peзyльтaтy, так i запобгання icтoтнiй шкoдi. Icнye думка, що гад цим тpeбa poзyмiти «збepeжeння та збiльшeння будь-якж: зaгaльнoлюдcькиx цш-нocтeй як для в^ого cycm^d'Ha, так i для oкpeмиx фуп» [З0, c. 109].
Наявшстъ у кpимiнaльнoмy зaкoнoдaвcтвi насттьки нeвизнaчeнoгo поняття, як «cycm-льно кopиcнa мeтa», на наш погляд, нe мoжe нe пopoджyвaти тpyднoщiв у дiяльнocтi пpaвoo-xopoнниx opгaнiв. Та й показники (нopмaльнe eкoлoгiчнe cepeдoвищe тощо), яи cклaдaють даний тepмiн, cвiдчaть npo його нeвизнaчeнo-oб'eмний змicт.
Пo-дpyгe, pизик yвaжaeIъcя випpaвдaним, якщо пocтaвлeнa cycпiльнo кopиcнa мeтa нe могла бути дocягнyтa гаякими iншими дiями, кpiм pизикoвaниx. У пpинциm, цe пoлoжeння нe викликас зaпepeчeнь, бо на ньому бaзyeтьcя визнання будь-якого виду pизикy випpaвдaним («нopмaльним», «^^raraan» тощо). Цю умову можна poзглядaти як фактичну поставу дiяння, пов'язаного з pизикoм. У якоеп ж пpaвoвoï пiдcтaви ща обставини, що виключа£ зло-чиншстъ дiяння, пopяд iз зaгpoзливoю нeбeзпeкoю пpaвooxopoнювaним благам виoкpeмлю-eтьcя, нaпpиклaд, мoжливicть пocилeння oxopoни дoвкiлля тощо [29, c. 7]
Пo-тpeтe, pœrn випpaвдaний, якщо cyб'eкт, що допустив його, вжив зaxoди, дoстaтнi для запобгання шкоди пpaвooxopoнювaним iнтepecaм. 1ншими cлoвaми, пicля peтeльнoгo aнaлiзy вcix обставин ocoбa мycить oбIpyнтовaнo poзpaxoвyвaти, що можлива шкода мeнш iмoвipнa або iстoтнo мeншa, нiж пepeдбaчyвaнa кopистъ вiд pизикoвaниx дiй. ^ичому на cyб'eктiв pизикy нe нaклaдаeтьcя нiякиx зобов'язань щодо кoмпeнcaцiï шкоди в довктлт.
Утiм, мoжe тpaпитиcя так, що ocoбa cвoïми дями завдасть знaчeнo бiльшy, нiж пepeдбa-чaлocя, шкоду. Ми ввaжaeмo, що тут цшком iмoвipнa тeopeтичнa poзpoбкa iдeï (а також iï вь дoбpaжeння в кpимiнaльнoмy зaкoнoдaвствi) npo кpимiнaльнy вiдпoвiдaльнiстъ за пepeви-щeння мeж випpaвдaнoгo (в тому чиот eкoлoгiчнoгo) pизикy. Вiдпoвiдaльнiстъ у цш cитyaцiï мae наставати за жимами Оcoбливoï частини КК Укpaïни (нaпpиклaд, як у нашому випадку, за ст. 246 КК У^аши). У cвoeмy диcepтaцiйнoмy дocлiджeннi Ющик G. Hpora^^ пepeви-щeнням мeж дяння, пов'язаного з pизикoм, визнавати нeoбepeжнe зaпoдiяння шкоди в умо-вax дocягнeння cycпiльнo кopиcнoï мeти, коли ошба нe викopистaлa вcix можливж: зacoбiв для зaпoбiгaння шкoдi, яю в дaнiй cитyaцiï о6'ективно були здaтнi пoпepeдити настання шга-тивниx нacлiдкiв [26, c. 181].
Бeзcyмнiвний iнтepec для нашого aнaлiзy ма£ щe один acпeкт oцiнки pизикy як випpaв-даного - щ тi умови, за якиx вш нiкoли нe мoжe бути визнаний таким. Отжe, pизик нe визна-eтьcя випpaвдaним, якщо вiн cвiдoмo cпoлyчeний iз зaгpoзoю для життя людeй, iншими над-звичайними подями, а також iз зaвiдoмoю занозою eкoлoгiчнoï кaтaстpoфи. Пpoaнaлiзyймo cyтнiстъ тфмша «eкoлoгiчнa кaтaстpoфa», Ipyнтyючиcь на пpaвoвiй лiтepaтypi, за бpaкoм йо-
292
го ш^окого поняття як у Закон У^аши <^po oxopoнy навколишнього пpиpoднoгo cepeдo-вища» [31], так i в пocтaтeйнoмy кoмeнтapi до КК Укpaïни [26, c. 177].
Еколопчна кaтacтpoфa - щ кiнцeвий peзyльтaт, що, як пpaвилo, e нacлiдкoм кiлькapaзo-виx пpoмiжниx гocпoдapcькиx акцш, вчинeниx пiд виглядом випpaвдaнoгo pизикy [29, c. 94]. За змстом алова кaтacтpoфa - щ пoдiя з нeщacними, тpaгiчними нacлiдкaми [32, c. 264]. Еколопчна кaтacтpoфa, таким чином, мoжe poзглядaтиcя як пoдiя, пов'язана ш тiльки iз ^оточа-cними тpaгiчними на^гадками, aлe i з iмoвipними нeгaтивними змiнaми cepeдoвищa пpoжи-вання нaдaлi, якi можуть зашкодити життю i здopoв'ю людeй як нишшнього, так i майбутньо-го поколшь. Iнaкшe кажучи, пiд eкoлoгiчнoю кaтacтpoфoю poзyмiють пopyшeння eкoлoгiч-ниx пpaвил бeзпeки, якi зaпoдiюють значну шкоду (в ycix ïï вapiaцiяx та зв'язку з бiльшими втpaтaми eкoнoмiчнoгo xapaктepy) здopoв'ю нaceлeння та довкшлю [33, c. 97-99].
Зaвiдoмicть зафози тако1 eкoлoгiчнoï кaтacтpoфи пpипycкae дocтовipнy та oчeвиднy для винно1 ошби ймoвipнicть того, що cвoïми pизикoвaними дiями вона мoжe зaпoдiяти rnemopa-вну eкoлoгiчнy шкоду cepeдoвищy ^оживан^; пpичoмy ocoбa мae ycвiдoмлювaти caмe ймoвipнicть тако1 eкoлoгiчнoï кaтacтpoфи. Ц важлива пepeдyмoвa для oцiнки того, чи e да випpaБдaнo або нeвипpaвдaнo pизикoвaними.
Якщо ocoбa opieнтyeтьcя на cвiдoмe зaпoдiяння шкоди довкшлю (а ш на зaвiдoмe rnpa-жання його на нeбeзпeкy), pœrn у тому чи iншoмy вигляд зoвciм вiдcyтнiй. Тaкi дй, що ûpœ-вeли до настання кpимiнaльнo кapaниx eкoлoгiчниx нacлiдкiБ шляxoм mpyraern^ пpaвил з гaлyзi пpиpoдoкopиcтyБaння, мають квaлiфiкyБaтиcя як eкoлoгiчнi злочини, пepeдбaчeш в poздiлi VIII «Злочини ripora довкшля» [26, c. 177] i можуть виpaжaтиcя, нaпpиклaд, у зни-щeннi (в нашому випадку - шляxoм нeзaкoннoï пopyбки лicy, ст. 246 цього poздiлy) пpиpoд-нж: кoмпoнeнтiБ та iншиx злoчинниx дань. Стад додати тaкe: пo-пepшe, гoвopячи Hpo шкоду дoвкiллю пpи обфунтованому pизикoвi для дocягнeння cycпiльнo rap^rn" мeти, то нiякa мeтa ш випpaвдye pизик, пpи якому завщома зaгpoзa eкoлoгiчнoï кaтaстpoфи; тож такий p^ зик, cкopiшe за вce, нe можна визнавати oбIpyнтовaним.
По-фуге, caмe cлoвocпoлyчeння «зaвiдoмa cпoлyчeнiстъ iз зaгpoзoю eкoлoгiчнoï катаст-poфи» e додать двозначним. Виxoдить, що можливють настання нeбaжaниx нacлiдкiБ така вeликa, а ocoбa нacтiльки яcнo щ ycвiдoмлюe, що Hpo pизик як такий вжe нaвiть нe йдeтьcя. А дй ocoби, по cyri, e початком пocягaння на ii чи iншi eлeмeнти дoвкiлля (нaпpиклaд, лicoвi pecypcи). Отжe, зaзнaчeння ща обставини в кpимiнaльнo-нpaвoвiй нopмi, що peглaмeнтye pœrn, мoжe, на наш погляд, poзглядaтиcя як зaЙБe.
Пoдiбнy пoзицiю щдтБepдили дocлiдники дано1 обставини, що виключае злoчиннiстъ да яння. Так, Ющик G. зaпpoпoнyБaлa змшити peдaкцiю ч. 3 ст. 42 КК У^аши, а caмe, вилучити з нeï нacтyпнe пoлoжeння: «Ризик нe визнaeIъcя винpaвдaним, якщо вш зaБiдoмo CTБopювaв зaгpoзy для життя iншиx людeй або зaгpoзy eкoлoгiчнoï кaтaстpoфи чи iншиx нaдзвичaйниx подш» i зaмiнити його на «нeвипpaвдашстъ i нeoбIpyнтовaнiстъ pизикy в paa настання тяж-киx на^адкв» (тобто ycyнyти згадування «зaвiдoмoстi»). Свою позицш aвтopкa нpoпoзицiï мотивувала, гoлoвнe, тим, що «зaвiдoмiстъ зaгpoзи вступае в нpотиpiччя з вимогою вживання дoстaтнix зaxoдiБ для зaпoбiгaння шкоди i poзpaxyнкy ocoби на нeнacтaння дано1 шкоди» [26, c. 176].
З огляду на вищeнaвeдeнe, винpaБдaним ашд визнавати pœrn, якщо пoстaвлeнa мeтa нe могла бути дocягнyтa някими iншими дiями, нe пов'язаними з pизикoм, вiдcyтня ймoвipнiстъ
293
настання необоротних наслiдкiв для довкшля, причому особа, яка допустила ризик, обгрунто-вано вважала, що вжила достатнiх заходв для запобгання шкоди екологiчним iнтересам.
Проведене дослщження пiдгвердило, що такi кримiнально-правовi шститути, як крайня необхiднiсть, виконання наказу або розпорядження, пов'язане з ризиком дяння, дшсно мо-жуть розглядатися як обставини, що виключають - при зазначених умовах - злочиннсть незаконно! порубки лсу. А той факт, що до КК Украши 2001 року вперше ввели таю з вищезга-даних шститутш, як виправданий ризик i виконання наказу або розпорядження, ще бтьше (поршняно зi старим кримiнальним законодавством) звужуе меж кримшально! вщповщальносп особи за незаконну порубку лсу, надаючи !й додатковi гаранта особисто! свободи.
Перелiк лтератури
1. Таганцев Н С. Русское уголовное право: часть общая / Н С. Тагганцев. - СПб., 1902. - Т. 1. - XXXV. - 380 с.
2. Слуцкий И. И. Обстоятельства, исключающие уголовную ответственность / И И. Слуцкий. - Л. : Изд-во ЛГУ 1956. - 118 с.
3. Владимиров В. А., Ляпунов Ю. И. Обстоятельства, исключающие общественную опасность деяния / В. А. Владимиров, Ю. И. Ляпунов. - М., 1970. - 112 с.
4. Козак В. Н. Вопросы теории и практики крайней необходимости / В. Н. Козак - Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1981. - 154 с.
5. Диденко В. П. Правомерность причинения вреда преступнику при задержании / В. П. Диденко. - К. : КВШ МВД СССР, 1984. - 72 с.
6. Баулин Ю. В. Право граждан на задержание преступника / Ю. В. Баулин. - Х. : Вища школа, 1986. - 156 с.
7. Побегайло Э. Ф., Ревин В. П. Необходимая оборона и задержание преступника в деятельности органов внутренних дел: [учеб. пособие] / Э. Ф. Побегайло, В. П. Ревин. - М. : Академия МВД СССР, 1987. - 53 с.
8. Баулин Ю. В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния / Ю. В. Баулин. - Х. : Изд-во «Основа», 1991. - 360 с.
9. Курс советского уголовного права. Часть общая. - М. : Наука, 1970. - . -
- Т. 2. - 516 с.
10. Бълогрицъ-Котляревский Л. С. Очерки курса русского уголовнаго права. Общая и особенная часть: Лекци / Бълогрицъ-Котляревский Л. С. - К., Х. : Южно-Русское книгоизд-во Ф. А. 1огансона, 1896. - 671 с.
11. Дячук С. I Юридична природа виконання наказу; кримшально-правова оцшка дяння особи, що вщдала чи виконала протиправний наказ: дис. ... канд. юрид наук: 12.00.08/ С. I Дячук. - К., 2000. - 248 с.
12. Российское уголовное право. Общая часть: [учебник]. - М. : Изд-во «Спарк», 1997. - 454 с.
13. О природно-заповедном фонде Украины: Закон Украины ввд 14.03.1992 // Ведомости Верховной Рады Украины. - 1992. - № 34. - Ст. 502.
14. Уголовное дело № 10554160018 (возбуждено Керченской межрайонной природоохранной прокуратурой 25.03.2005 г.) / Архив прокуратуры АР Крым.
15. Постановление Пленума Верховного Суда СССР «О практике применения судами законодательства об охране природы» от 3 июня 1977 г. // Бюллетень Верховного Суда СССР. - 1977. - № 4. - С. 2-11.
16. Постановление Пленума Верховного Суда СССР «О практике применения судами законодательства об охране природы» от 7 июля 1983 г. (с изменениями и дополнениями) // Бюллетень Верховного Суда СССР. - 1983. - № 4. - С. 15-26.
17. Плешаков А. М. Уголовно-правовая борьба с экологическими преступлениями: (теоретический и прикладной аспект): Дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / А. М. Плешаков. - М., 1994. - 339 с.
18. Збгрник постанов Пленуму Верховного Суду Укра!ни у кримшальних справах. - Х. : Одссей, 2001. -462 с.
19. Про судову практику у справах про злочини та шш правопорушення проти довкшля: Постанова Пленуму Верховного Суду Укра!ни № 17 вщ 10 грудня 2004 р. // Вксник Верховного Суду Украши. - 2005. - № 1. - С. 9-12.
20. Гринберг М. С. Проблемы производственного риска в уголовном праве / М. С. Гринберг. - М. : Госюриз-дат, 1963. - 125 с.
21. Шаргородский М. Д. Научный прогресс и уголовное право / М. Д. Шаргородский // Советское государство и право. - 1969. - № 12. - С. 87-95.
22. Ляпунов Ю. Реформа уголовного законодательства и пробелы права / Ю. Ляпунов // Советская юстиция. -
294
1989. - № 3. - С. 31-32.
23. Бронина А. Б., Крассов О. И. Работникам леса / А. Б. Бронина, О. И. Крассов. - М. : Наука, 1990. - 384 с.
24. Мельникова В. О профессиональном и хозяйственном риске / В. О. Мельникова // Советская юстиция. -1989. - № 22. - С. 22-23.
25. Келина С. Профессиональный риск как обстоятельство, исключающее преступность деяния / С. Келина // Советская юстиция. - 1988. - № 22. - С. 14-15.
26. Ситковская О. Д. Психология уголовной ответственности / О. Д. Ситковская. - М : НОРМА, 1998. - 285 с.
27. Ющик О. Кримнально-правове регулювання дяння, пов'язаного з ризиком, за законодавством Украши: Дис. ... канд. юрид, наук: 12.00.08 / О. Ющик. - Одеса, 2004. -220 с.
28. Ющик О. Кримнально-правове регулювання дяння, пов'язаного з ризиком, за законодавством Украши: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримшальне право та кримшолопя; кримшально-виконавче право/ О. Ющик. - Одеса, 2004. - 19 с.
29. Петров В. В. Экология и право / В. В. Петров. - М : Юридическая литература, 1981. - 224 с.
30. Петров В. В. Экологические преступления: понятие и составы / В. В. Петров // Государство и право. - 1993. - № 8. - С. 88-99.
31. Самороков В. И. Риск в уголовном праве / В. И. Самороков // Государство и право. - 1993. - № 5. - С. 103112.
32. Закон Украши «Про охорону навколишнього природного середовиша» вщ 26.06.1991 р. // Ведомости Верховной Рады Украины. - 1991. - № 41. - Ст. 547.
33. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. - М : ГИИНС, 1961. - 900 с.
34. Шарипкулова А. Ф. Экологический обоснованный риск как обстоятельство, исключающее уголовную ответственность / А. Ф. Шарипкулова. // Новое уголовное законодательство и обеспечение безопасности и прав личности: [материалы научно-практической конференции]. - Уфа: УЮИ МВД РФ, 1997. - С. 95-99.
Скворцова О. В. Обстоятельства, исключающие преступность незаконной порубки леса / О. В. Сквор-цова //Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2009. - Т. 22 (61), № 2. - С. 287-295.
В статье анализируются крайняя необходимость, исполнение приказа или распоряжения, а также деяние, связанное с риском (или оправданный экологический риск), как обстоятельства, исключающие преступность незаконной порубки леса. Сформулированы их признаки. Обозначается влияние данных обстоятельств на определение рамок уголовной ответственности за незаконную порубку леса.
Ключевые слова: крайняя необходимость, исполнение приказа или распоряжения, оправданный экологический риск, условия правомерности рубки леса.
Skvortcova O. The circumstances excluding criminality of illegal felling of wood / О. Skvortcova // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2009. - Vol. 22 (61). № 2. 2009. - Р. 287-295.
In the article, extreme necessity, execution of order or instruction, and the act connected with risk (or justified ecological risk) are analyzed as the circumstances excluding criminal nature of illegal felling of timber. Their attributes are formulated. Influence of the given circumstances on assessment of limits of the criminal liability for illegal felling of timber is designated.
Keywords: extreme necessity, execution of order or instruction, justified ecological risk, terms of legitimacy of felling of timber.
Надйшла до редакцп 30.09.2009р.
295
