CC BY
20
УДК 342.922: 347.132.144 С. С. Васил!в
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка", асшрант кафедри адмiнiстративного та iнформацiйного права
ПРО РОЗВИТОК 1НСТИТУТУ П1ДВ1ДОМЧОСТ1 РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО АДМ1Н1СТРАТИВН1 ПРАВОПОРУШЕННЯ
© Василю С. С., 2015
Розглянуто першди становлення та розвитку шституту пщввдомчост! справ про адмiнiстративнi иравоиорушення. На основ! досл1дження iсторичних аспектiв формування iнституту пiдвiдомчостi розгляду справ про адмшктративш правопорушення автор виокремлюе основнi етапи становлення цього правового шституту, найважливiшi нормативы! джерела, що регламентували вщносини пiдвiдомчостi розгляду справ про адмшктративш правопорушення.
Ключов! слова: адмшктративне правопорушення, пщвщомчкть, розгляд справ про адмшктративш правопорушення.
С. С. Васылив
О РАЗВИТИИ ИНСТИТУТА ПОДВЕДОМСТВЕННОСТИ РАССМОТРЕНИЯ ДЕЛ ОБ АДМИНИСТРАТИВНЫХ ПРАВОНАРУШЕНИЯХ
Рассматриваются периоды становления и развития института подведомственности дел об административных правонарушениях. На основе исследования исторических аспектов формирования института подведомственности рассмотрения дел об административных правонарушениях автор выделяет основные этапы становления этого правового института, основные нормативные источники, которые регламентировали отношения подведомственности рассмотрения дел об административных правонарушениях.
Ключевые слова: административное правонарушение, подведомственность, рассмотрение дел об административных правонарушениях.
S. S. Vasyliv
ABOUT DEVELOPMENT OF INSTITUTE OF JURISDICTION OF CONSIDERATION OF BUSINESSES ABOUT ADMINISTRATIVE
CRIMES
In the article the periods of becoming and development of institute of jurisdiction of businesses are examined about administrative crimes. On the basis of research of historical aspects of forming of institute of jurisdiction of consideration of businesses about administrative crimes an author distinguishes the basic stages of becoming of this legal institute, basic normative sources that regulated the relations of jurisdiction of consideration of businesses about administrative crimes.
Key words: administrative crime, jurisdiction, consideration of businesses about
administrative crimes.
Постановка проблеми. Полггичш та сощальш змши в украшському суспшьстш та hobî прюритети державотворення зумовлюють необхiднiсть глибокого реформування украшського законодавства, особливо адмiнiстративного-делiктного, що пов'язано з визначенням юрисдикцiйноï дмльносп органiв (посадових осiб), що уповноважет розглядати справи про адмiнiстративнi правопорушення.
В наyцi адмiнiстративного права стверджують про необхiднiсть створення дiевого мехашзму реагування на адмiнiстративнi правопорушення, який би гарантував оперативне та ефективне застосування заходiв адмiнiстративного впливу до винних ошб i одночасно виключав бyдь-якi прояви беззаконня i свавшля щодо громадян. Серед заходiв адмтстративного впливу, якi застосовуються до правопорушниюв, особливе мiсце займае адмiнiстративна ввдповщальшсть, оскшьки саме вона виражае негативну державну ощнку здiйсненого дмння. Тому важливе значення мае проблема удосконалення дмльносп суб'еклв адмiнiстративноï юрисдикцiï, а саме оргашв i осiб ввдповщних посадових категорiй, правомочних розглядати i виршувати справи про адмiнiстративнi правопорушення [1, с. 186-187].
Ahmî3 останшх досл1джень та публiкацiй. Зауважимо, що проблематика пвдввдомчосл розгляду справ про адмтстративш правопорушення привертала увагу вчених - адмтстративк™ у рiзнi гсторичт перiоди, хоча обсяги тако!' уваги, напрям та значyщiсть наукового пошуку були рiзними, що зумовлювалося станом розвитку адмтстративно-правово!' науки, специфiкою нормотворчого, правозастосовного процесiв та низкою шших факторiв.
Значний внесок у дослвдження проблем пiдвiдомчостi зробили такi автори, як Ю. Осипов, П. Дружков, I. Побiрченко, Т. Абова, А. Клейнман, В. Тараненко, Д. Чечот, К. Юдельсон, П. Gлiсейкiн. Однак зауважимо, що монографiчнi та iншi працi вказаних авторiв висвiтлюють проблеми розвитку та розмежування 1нституту щдвщомчосп юридичних справ мш юрисдикц1йними органами як галузевого чи мiжгалyзевого шституту та ще за радянським законодавством.
1стотш змiни у законодавствi, що ввдбулися пiсля здобуття Украïною незалежносл, слугували пiдгрyнтям для переосмислення проблем розвитку та функщонування iнститyтy пвдвщомчосп загалом та iнститyтy пiдвiдомчостi справ про адмтстративш правопорушення зокрема. З цього приводу необхвдно виокремити наyковi працi В. Авер'янова, Д. Бахраха, Ю. Битяка, I. Бородiна, В. Власова, Ю. Вовка, Е. Демського, Ю. Козлова, Л. Коваля, В. Колпакова, Д. Лук'янця, М. Марченка, Р. Миронюка, О. Остапенка, С. Штефана.
В останне десятилггтя, що ввдзначилося двома судовими реформами, прийняттям Кодексу адмiнiстративного судочинства та активiзацiею розроблення проектiв нового Адмтстративно-делштного кодексу, простежуеться тенденцiя до активiзацiï дослiдження у сферi реформування шституту тдввдомчосп справ про адмiнiстративнi правопорушення та системи суб'еклв, уповноважених розглядати та виршувати справи про адмтстративш правопорушення. Серед найзначyщiших праць треба виокремити цiкавi дисертацiйнi та монографiчнi працi наyковцiв Л. Анохiноï, О. Банчука, В. Богуцького, А. 1ванищука, Т. Коломоець, I. Личенко, Д. Лук'янця, Р. Миронюка, I. Голосшченка, М. Смокович, Г. Супруна.
Формулювання цт CTaTTi. На основi анашзу наукових праць, iсторичних джерел, чинного законодавства про адмтстративш правопорушення визначити основш етапи становлення та розвитку шституту шдввдомчосп справ про адмтстративш правопорушення.
Виклад основного матерiалу. !нститут пiдвiдомчостi справ про адмiнiстративнi правопорушення в адмтстративному правi сформувався не так давно. Саме поняття падвадомчосп (яке, до речi, характерне саме для "пострадянського правового середовища") широко вживаеться у
наущ адмтстративного права лише з початку ХХ столптя. Однак, хоча в нормативних актах i вживався цей термш, проте визначення цього поняття у законах та пiдзаконних актах ввдсутне.
Дослiджуючи iсторичнi аспекти розвитку шституту пiдвiдомчостi справ про адмтстративш правопорушення на теренах сучасног Украши, можна умовно видшити чотири етапи становлення цього iнституту, а саме:
перший етап охоплюе перiод з початку Х1Х столiття (в окремих регюнах - з кiнця XVIII столггтя) до створення Украгнськог Радянськог Соцiалiстичноi' Республiки, або так званий дореволюцшний перiод;
другий етап - з 1924 року до 1984 року, який охоплюе першди як активного становлення та розвитку шституту пвдввдомчосл, так i перюди "застою" у розвитку галузi адмiнiстративного права загалом та окремих й шституцш зокрема;
третiй етап - з 1984 року до 1991 року, який характеризуеться не лише ухваленням Кодексу УРСР про адмтстративш правопорушення, але й активними науковими дослвдженнями проблематики пiдвiдомчостi справ про адмтстративш правопорушення;
четвертий етап - з 1992 року дотепер, який характеризуеться спробами реформування адмтстративного права та розробками проекпв адмiнiстративно-делiктних кодексiв.
Перший етап нормативно-правового регулювання шституту пвдввдомчосл справ про адмтстративш правопорушення на територи сучасно!' Украши розпочинаеться з першог половини Х1Х столiття, хоча жоден нормативно-правовий акт того часу не закршлював правового шституту "пвдввдомчосл справ про адмтстративш правопорушення".
Аналiзуючи працi з iсторii' держави i права Галичини, можна дiйти висновку, що в Австро-Угорщинi спроби нормативного закршлення у галузi розгляду справ про вчинення адмтстративних правопорушень були здiйсненi вже в кшщ XVIII столiття. 13 сiчня 1787 року австршський кримiналiст Зоненфельд тдготував проект Кримiнального кодексу "Про злочини та 'х покарання" (скорочено у науковш лiтературi названий Францiшканою). Його прийняв iмператор Йосиф II. [2; 60]. У 1803 року Кодекс був запроваджений на теренах Галичини, а у 1852 рощ виданий у новш редакцй: нововведенням вш подшявся на двi частини: злочини та проступки. В. Кульчицький зауважував, що саме за проступки цим кодексом передбачалися грошовi покарання, тшест покарання, що згодом були скасоваш в Австро-Угорщиш законом вiд 15 листопада 1867 року, та заборона проживання у певнш мгсцевосп [3, с. 19]. Правомочними розглядати справи про злочини та проступки були передусiм суди, а з 1852 року бшьшкть проступюв були mдвiдомчi органам полщй.
Як стверджуе Д. Лук'янець, першою спробою нормативного регулювання ввдносин у сферi розгляду та виршення справ про адмiнiстративнi проступки на теренах Украши, що перебували у складi Росiйськоi' iмперй, був шдготований Д. Н. Блудовим додаток до доповщног записки пiд назвою "Матерiали для складання проекту статуту судово-полщейського". 23 березня 1861 року в сво'й доповiднiй записцi iмператору Олександру II головноуправляючий Державно!' Думи граф Д. Блудов вказував на необхщшсть вiдмежування злочинiв, пiдвiдомчих кримшальним судам, вiд "полiцейських проступкiв", яю вже на той час у Захвднш Gвропi були пiдвiдомчi спещальним полiцейським суддям або адмiнiстративним органам [4, с. 168]. Проект судово-полщейського статуту неодноразово доопрацьовувався на засвданнях Державно!' Ради, а згодом був представлений на розгляд iмператору Олександру II, який затвердив його 20 листопада 1864 року тд назвою "Статут про покарання, що накладаються мировими суддями". Хоча статут про покарання вперше визначав склади 150 проступюв, яю класифшувалися залежно вiд об'екта посягання на дванадцять видiв, проте у ньому були ввдсутш процесуальнi аспекти провадження щодо "маловажних проступкiв". Порядок призначення покарань, процедуру оскарження дш мирових суддiв, зокрема порядок розмежування пiдвiдомчостi справ мiж мировими суддями, регулював Статут кримшального судочинства 1864 р., а саме до компетенцй мирових суддiв входив розгляд справ про "менш важливi злочини" i проступки, за якi у закош визначалися такi покарання, як догана, зауваження, застереження, грошовi стягнення, верхня межа яких не перевищувала 300 рублiв або арешт до трьох мюящв тощо [4, с. 170].
В Росй кшця Х1Х столiття сформувалося двi системи стягнень, якi накладалися за вчинення "маловажних проступюв", що розмежовувалися за ступенем тяжкостi застосовуваних санкцiй та кiлькiсно - волост суди нового устрою застосовували чотири види покарань, а уш iншi волоснi суди - лише три. Волосш суди були першою шстанщею провадження у справах про "маловажш проступки", а вищими iнстанцiями були посадовi особи державних органiв (земсью начальники) або "колiзiйнi органи" - повiтовi зйзди та губернськi присутносп. Волоснi суди застосовували покарання за становим принципом, 1м були пiдвiдомчi справи про правопорушення селян (як становили в той час бшьшють населення Росiйськоi iмперii), що проживали в цш волостi, а також iншi мешканцi волостi - мщани, посадськi селяни, ремiсники та цеховики. Пвдввдомчкть справ про "маловажнi проступки" волосним судам визначалася також правовим статусом ствучасниюв: якщо разом з селянами ствучасниками правопорушення були особи шших станiв, наприклад, мiщани чи купщ, то справа розглядалися не у волосних судах, а у мирових. Мировим судам також були пiдвiдомчi справи про проступки селян, як посягали на права ошб шшого станового походження [5, с. 88-89].
Ввдомий украшський вчений I. Тарасов у сво!'х працях звертае увагу також на так званий "полщейський суд" i "позасудовий (полiцейський) порядок вирiшення справ". Зокрема вш зазначав, що у питанш про полiцейський суд передусiм необхвдно враховувати iстотнi принциповi вiдмiнностi мiж полiцейським судом як органом правосуддя, судова дмльшсть якого забезпечена вшма необхiдними судовими гарантами, i полщейським судом як одним iз засобiв полiцейського примусу, що е знаряддям у руках полщй та адмтстрацй для досягнення своiх цшей, а не цшей правосуддя. В першому випадку суд, хоча б вш i називався полiцейським i здшснення його доручено було органам полщй, може, одначе, не бути полщейським за суттю, залежно ввд того, як i за що вш судить i взагалi яке становище його ввдносно полiцii та адмтстрацй. Так, наприклад, здiйснення суду полщею за незначнi злочини i проступки, з дотриманням необхвдних процесуальних форм, зовшм не утворюе ще полщейського суду, адже в цьому випадку полщм може функцiонувати як орган правосуддя; проте здшснення суду будь-яким органом, хоча б i не полщейським, за порушення його ж власних припишв перетворюе такий суд на полщейський, адже в цьому випадку судова влада набувае характеру полщейського заходу примусу i ршення такого суду втрачають значення акпв правосуддя [6, с. 500-502].
Поряд iз судовим порядком розгляду справ про "маловажш проступки", окремими нормативно-правовими актами передбачався адмтстративний порядок розгляду таких справ. Як приклад можна згадати Положення про заходи щодо охорони державного порядку та громадського спокою ввд 14 серпня 1881 року, у якому визначалася шдввдомчють справ про проступки у сферi збереження громадського порядку та громадсько!' безпеки генерал-губернаторам та градоначальникам. Ц посадовi особи в межах адмiнiстративно-територiальних одиниць, на як поширювалися iхнi повноваження, були уповноважет виршувати справи про порушення виданих ними обов'язкових постанов [7, с. 264].
Питання розгляду та виршення окремих категорш справ про адмтстративш правопорушення у Росшськш iмперii кiнця XIX столiття регулювалися також Зводом закотв про акцизнi збори, до якого входили Статут про питейний збiр, Статут про тютюновий збiр i правила про акцизи з цукру, з освiтлювальних нафтових масел i з пiдпалювальних шрниюв, а також про продаж фосфору. Зокрема, стаття 1140 вищезгаданого Зводу закотв передбачала, що справи про порушення, за яю обвинуваченш особi може понести покарання у формi грошового стягнення, без конфiскацii або з конфккащею предмета правопорушення, розглядаються у адмiнiстративному порядку та пiдвiдомчi управляючим акцизними зборами та Мтстерству фiнансiв [8, с. 12] .
Безперечно, шститут пiдвiдомчостi справ про адмтстративш правопорушення у дореволюцiйному адмiнiстративному законодавстш вiдсутнiй, але змiстовно виокремився подiбний iнститут вiдомства. Так, Ю. Осипов, Н. Темнов вважають, що такого шституту, як пiдвiдомчiсть, у дорадянському правi не iснувало, а юнував iнститут "вiдомства". Вiдомством зазвичай називали коло справ, що входили до ввдання певного, частiше судового, органу, а щодо окремих справ вживався термш "тдввдомчкть" [9, 7; 10, 5]. Водночас термши "компетенц]я", "тдввдомчкть",
"ведомство", "влада", "юрисдикцм", "пiдсуднiсть" вживалися у дореволюцшнш правовiй лiтературi як синонiмiчнi.
Зi створенням Радянського Союзу в 1922 рощ ситуацм з нормативним регулюванням iнституту пiдвiдомчостi справ про адмтстративш правопорушення не змiнилася. 27 липня 1927 року Всеукра!нський Центральний Виконавчий Комгтет та Раднарком УСРР видали Постанову "Про надання адмтстративним органам права вживати заходiв адмтстративного впливу за маловажнi праволомства". Ц1ею Постановою, з метою звшьнення вщ "маловажних кримiнальних справ" та прискорення !х вирiшення адмiнiстративним органам рiзних рiвнiв було надано право вживати заходiв адмiнiстративного впливу за певш "маловажнi праволомства" [11]. Термiном "праволомство" у адмiнiстративному законодавствi того часу позначали правопорушення.
Згодом норми ще! Постанови стали основою першого Адмшктративного кодексу УСРР, який затверджено ВУЦВК 12.10.1927 р. та уведено в дто з 01.02.1928 р. У Адмтстративному кодекс 1927 р. поняття пвдвщомчосп справ про адмiнiстративнi правопорушення не вживаеться, проте в окремих артикулах Кодексу вживаються термши та окремi положення, що за змютом вiдповiдають терм1ну "пiдвiдомчiсть". Так, у характеристик адмiнiстративних орган1в, уповноважених розглядати справи про адмтстративш правопорушення, застосовуеться зворот "уповноваження прикладати заходи адмтстративного впливу за маловажнi праволомства" [12, с. 76].
С. Канарський та Ю. Мазуренко у коментарi до першого Адмтстративного кодексу зазначали, що в Адмтстративному кодексi 1927 р. вперше на законодавчому рiвнi зроблено спробу окреслити коло орган1в, яким пвдввдомч! справи про адмiнiстративнi правопорушення, а також визначено окремi випадки розмежування пiдвiдомчостi розгляду справ. Уш адмiнiстративнi правопорушення у цьому Кодекш подiлялися на "маловажнi праволомства" та "праволомства, що полягають у зламанш обов'язкових постанов" [12, с. 48].
Ввдмштсть м1ж цими "праволомствами" полягала, по-перше, у тому, що "праволомства, що полягають у зламанш обов'язкових постанов", визначалися актами, як м1стять норми, встановлет адмтстративними органами влади: наркоматами, м1сцевими виконкомами, селищними та м1ськими радами, а "маловажш праволомства" визначалися Кодексом та законами, тобто щ норми встановлювалися законодавчими установами: Всесоюзним або Всеукрашським з'!здами рад, Всесоюзним або Всеукрашським ЦВК або Раднаркомами.
По-друге, ввдмшшсть м1ж цими правопорушеннями зводилася до вид1в оргашв та посадових ос1б, яким був пвдввдомчий розгляд таких справ. Так, артикулом 72 Адмшктративного кодексу 1927 р. розгляд справ про "маловажш праволомства" зараховано до пвдввдомчост! Народного Ком1сар1ату Внутршшх Справ АМСРР, адмтстративних ввддшв округових виконавчих ком1тет1в, адмтстративно-мшщейських в1дд1лк1в районних виконавчих ком1тет1в. С. Канарський, Ю. Мазуренко у коментар1 до цього кодексу в1дзначають як недолш те, що Адм1н1стративний кодекс м1стив неповний перел1к суб'ект1в, яким був пвдвщомчий розгляд справ про "маловажш праволомства", оскшьки право розгляду таких справ закршлювалося також шшими законами за митними управл1ннями, фшансовими органами, органами поштово-телеграфного урядництва, капканами пароплав1в, органами Наркомторгу [12, с. 47] .
Адмшктративним кодексом збережено судову п1дв1домч1сть справ про адмш1стративш правопорушення (артикул 51 Адм1н1стративного кодексу 1927 р.), але як передумова (преюдицшшсть) крим1нально! в1дпов1дальност1. Тобто судова пщввдомчкть для справ про адмш1стративш правопорушення встановлювалася радше як виняток 1з загального правила, бо застосовувалася винятково за умови прямо! вказ1вки в закон1 про те, що за порушення "обов'язкових постанов" застосовуються заходи впливу лише у судовому порядку або ж якщо е норми Кримшального кодексу, як1 умовою притягнення до кримшально! в1дпов1дальност1 визначають попередне притягнення !! до адмшктративно! в1дпов1дальност1 [12, 46] .
Як слушно зауважив G. В. Додш, концептуальн1 позиц1! розробник1в Адм1н1стративного кодексу УСРР 1927 р. перебували пвд впливом адм1н1стратив1ст1в-пол1це!ст1в дореволюц1йно! школи I. Андривського, I. Гарасова, Н. Белявського, а цей кодекс створено за типом, характерним для уставу полщи [13, с. 20-21]. Тому судову пвдввдомчкть справ про адмш1стративш
правопорушення розробники першого Адмтстративного кодексу скорше розглядали як виняток iз загального правила, адже, як зазначае Р. Мельник, саме позасудовий спосiб притягнення до ввдповщальносп надав назву шституту адмiнiстративноi вiдповiдальностi, що виник як зашб виконання завдань управлiння, грунтувався на безмежнiй владi суб'ектiв управлшня, практично повнiй вiдсутностi нормативного забезпечення цього виду правозастосовчо!' дмльностг невиробленосл способiв захисту вiд неправомiрного застосування адмiнiстративних стягнень та з часом перетворився на всеохопний метод державного управлшня [14, с. 135-136].
У 30-и роки минулого столптя законодавець зарахував до вiдання суду значну категорто справ адмiнiстративно-правового характеру. До початку 60-х роив суд дмв не стшьки як iнститут виршення адмiнiстративних спорiв, скшьки як орган попереднього контролю адмтстративних актiв зi стягнення недо!'мок, штрафiв тощо.
У 1961 р. розпочався процес, основне завдання якого бшьшють вчених-адмшктративГста (Н. Салщева, Д. Чечот) визначали як удосконалення контрольних повноважень судiв. Виявився цей процес у розробленш, прийнятп та удосконаленнi основних галузей радянського права -цивильного, трудового, земельного та адмтстративного. Указ Президii Верховно!' Ради УРСР ввд 19 грудня 1961 року "Про подальше обмеження застосування штрафiв, що накладаються в адмтстративному порядку" iстотно змiнив порядок порушення адмiнiстративних справ - справи порушувалися, як правило, за скаргами защкавлених осiб, зокрема, громадяни одержали право оскаржити в загальш суди постанови про накладення штрафiв [15]. Цим самим Указом затверджено Положення "Про адмтстративш комiсii при виконавчих комгтетах районних, мiських, сшьських, селищних рад народних депутата Украiнськоi РСР", вiдповiдно до якого адмiнiстративнi комки при виконавчих комггетах районних, мюьких, сшьських, селищних рад народних депутата трудящих увшшли до системи оргашв, яким були шдввдомчГ справи про адмшГстративш правопорушення, а у випадках, передбачених у статп 12 цього Указу, - розгляд справ про адмшГстративш правопорушення був у шдввдомчосп ввдповщних органiв та посадових осГб. Проаналiзувавши згаданий перелiк державних оргашв, яким надавалося право накладення штрафiв у адмшГстративному порядку, можна дшти висновку, що усГ вони е органами виконавчоi влади та покликан реалiзувати наданi !'м права в процеш здiйснення ними управлiнськоi дмльностг Також законодавець втшив iдею про розширення ролГ судГв у тдвадомчосп справ про адмiнiстративнi правопорушення.
Завершення другого етапу розвитку шституту шдввдомчост справ про адмшГстративш правопорушення пов'язане з першими кроками у кодифшаци адмшГстративного делштного права -13 жовтня 1980 року вперше в Гстори радянського права ухвалено Основи законодавства Союзу РСР Г союзних республш про адмшГстративш правопорушення. У них означен та об'еднаш найважлившГ положення про адмшГстративну ввдповщальшсть, як склалися в радянському адмшГстративному законодавства У !'х нормах ввдтворет, зокрема, положення Указу ПрезидГуму Верховноi Ради СРСР вГд 21 червня 1961 року "Про подальше обмеження застосування штрафГв, як накладаються в адмшГстративному порядку", яю мали загальне значення Г виправдали себе в адмшГстративно-юрисдикцшнш практищ, а також шших нормативно-правових акта, як передбачають застосування шших (крГм штрафГв) заходГв адмшктративного стягнення. Саме в Основах законодавства вперше на законодавчому рГвш закршлено шститут тдввдомчосп справ про адмшГстративш правопорушення та визначено коло оргашв та ошб, яким пвдввдомчий розгляд цiеi категорii справ (Роздш 3 Основ законодавства Союзу РСР Г союзних республш про адмшГстративш правопорушення).
Кодекс УРСР про адмшГстративш правопорушення вГд 7 грудня 1984 року повшше визначив дмльшсть суб'екта, уповноважених розглядати справи про адмшГстративш правопорушення. Саме у цей перюд основна частина ушх дослщжень вчених-адмшГстративГста зосередилася на шдгалузГ адмшктративного права - адмЫстративно-делганому правг назву якого обгрунтував Ю. Козлов щодо ввдносин, пов'язаних зГ скоенням адмшГстративних правопорушень [16, с. 40-41].
З часу проголошення незалежносп Украши розпочався процес ухвалення закотв, що мГстили норми, як встановлювали склади адмшГстративних правопорушень та санкцii за вчинення цих
проступюв. Наслвдком таких процешв стало внесення змш до статп 2 Кодексу Укра!ни про адм1н1стративн1 правопорушення та закршлення положення, що законодавство Укра!ни про адмшктративш правопорушення складаеться з цього кодексу та шших закотв Укра!ни. Тобто на р1вн1 закону було визнано, що Кодекс Укра!ни про адмш1стративш правопорушення не регулюе ус1х правоввдносин у сфер1 притягнення до адмш1стративно! вадповадальносп. Наступш двадцять роив простежувалася тенденцiя не лише до реформування системи оргашв, яким пвдвщомч! справи про адм1н1стративн1 правопорушення, але й до значного зростання кшькосп таких оргашв. Поява велико! кшькосп нових суб'ект1в була зумовлена такими чинниками: галуз1 управл1ння з правоввдносинами, що склалися у них, ютотно в1др1знялися одна в1д одно! за спещашзащею та наявн1стю вщповвдного р1вня фаховост1 у галуз1, що дае змогу квал1фшовано вир1шувати справи про адмш1стративш правопорушення; оперативн1сть та економ1чшсть провадження часто гарантуеться тим, що стягнення накладають прац1вники тих оргашв, як зд1йснюють контроль та нагляд за додержанням певних норм.
Так, В. Авер'янов, висвплюючи питання напрям1в кодиф1кац1! адм1н1стративного законодавства, запропонував розроблення 1нтегрального акта адм1н1стративного законодавства пщ назвою "Кодекс загального адмтстративного права", в якому мали б бути вщображет концептуальн1 положення мехашзму адм1н1стративно-правового регулювання ун1версального значення для вшх п1дгалузей та 1нститут1в адмтстративного права, зокрема процесуальш питання притягнення до вадповадальносп за адм1н1стративн1 правопорушення [17, с. 45]. Вважаемо, що для реал1заци ще! 1де! необхвдна систематизацiя окремих 1нститут1в адм1н1стративного права, натомить дотепер залишаеться неврегульованим питання суб'екпв, уповноважених розглядати справи про адмш1стративш правопорушення та застосовувати ввдповвдт санкци.
Так, ор1ентовна структура (з урахуванням посл1довност1 прийняття) Адм1н1стративного кодексу, ввдповвдно до Концепци адм1н1стративно! реформи в Укра!ш [18], мала б, на думку науковщв, м1стити: Кодекс про адмтстративш проступки; Адм1н1стративно-процесуальний кодекс; Адмш1стративно-процедурний (процедуральний) кодекс; Кодекс загальних правил поведшки державного службовця, а також деяк 1нш1 кодиф1кован1 факти.
Проанал1зувавши проекти Кодексу про адмтстративш проступки та Адмш1стративно-процедурного (процедурального) кодексу, можна д1йти висновку, що законодавець розглядае шститут п1дв1домчост1 скорше як 1нститут процесуального або процедурного права. Так, у статп 1 Проекту Адмш1стративно-процедурного (процедурального) кодексу зазначено, що вш регулюе в1дносини, що виникають пвд час провадження органами виконавчо! влади, органами м1сцевого самоврядування, !х посадовими 1 службовими особами дмльносп щодо забезпечення реал1зац1! та захисту прав, свобод г законних штерес!в ф!зичних та юридичних ошб, зокрема щодо отримання адм!н!стративних послуг, та виконання ними визначених законом обов'язюв, регламентуе процедури розгляду адмтстративних справ [19]. П1д адм!н!стративною справою у Проект! розумтоть справу, яка розглядаеться адмшхстративним органом в1дпов1дно до цього Кодексу, щодо забезпечення реашзацй та захисту прав { законних штересхв конкретно! особи, а також виконання нею визначених законом обов'язюв. Проте питання п1дв1домчост! розгляду адмшхстративних справ цим проектом не виршене, зокрема термш "п1дв!домч1сть" у ньому не вживаеться, натомить у статп 60 Проекту Адмхнхстративно-процедурного (процедурального) кодексу розробники, окреслюючи питання скерування справи за п1дв!домч1стю, вживають словосполучення "надюлання справи за належшстю".
Отже, четвертий етап розвитку шституту п1дв1домчост! справ про адмшхстративш правопорушення ще не завершений, оскшьки деяю положення, задеклароваш у Концепци адмхнхстративно! реформи в Укра!ш, донин1 не втшеш.
Висновки. Детальний аналгз етапiв гсторичного розвитку шституту п1дв1домчост! справ про адмiнiстративнi правопорушення та наукових дослщжень у цш цариш дае змогу стверджувати, що цей шститут адмiнiстративно-делiктного права перебувае у процеш розвитку. Важливим у цьому
аспект е нормативне закрiплення та розмежування юрисдикцiйних повноважень мiж органами (посадовими особами), що уповноваженi розглядати справи про адмшютративш правопорушення та приймати ршення щодо них у межах сво!х повноважень.
1. Шергин А. П. Административная юрисдикция / Шергин А. П. - М., 1979. - 240 с. 2. Кульчицький В. С. Державний лад i право Галичини у другш половит Х1Х - на початку ХХ ст. / В. С. Кульчицький. - Л., 1965. - С. 60. 3. 1лик Л. М. Впровадження австршсько'г системи права в Галичиш та забезпечення нацюнально-полтичних прав укратщв // Право i сустльство. -№ 6-3/2013. - С. 16-20. 4. Лук'янець Д. М. 1нститут адмiнiстративноí вiдповiдальностi: проблеми розвитку : монографiя. - К.: 1нститут держави i права iм. В. М. Корецького НАН Укрални. 2001. -220 с. 5. Агапов А. Б. Административная ответственность : учебник. - М.: Статут, 2000. - 251 с. 6. Тарасов И. Т. Очерки науки полицейского права / Антологiя украгнськог юридичног думки. В 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та т. Том 5: Полщейське та адмтстративне право / упорядники: Ю. I. Римаренко, В. Б. Авер'янов, I. Б. Усенко; вiдп. редактори Ю. I. Римаренко, В. Б. Авер'янов. - К.: Видавничий дiм "Юридична книга", 2003. - 600 с. 7. Титов Ю. П. Хрестоматия по истории государства и права России: учебное пособие. - М.: Проспект, 1998. -469 с. 8. Гришина Н. В. Сощально-правовий аспект вiдповiдальностi: монографiя / Н. В. Гришина. -Х.: ХНУ iменi В. Н. Каразта, 2013. - 152 с. 9. Осипов Ю. К. Подведомственность юридических дел: учебное пособие / Министерство высшего и среднего специального образования РСФСР, Свердловский юридический институт. Свердловск : [б.в.], 1973. - 121 с.-с.7. 10 Темнов Н. Некоторые проблемы определения института подведомственности юридических дел // Право и жизнь. - 2007. - № 108(3). - С. 5-8. 11. Постанова Всеукрагнського Центрального Виконавчого Комтету вiд 27.07.1927 р. "Про надання адмтстративним органам права вживати заходiв адмтстративного впливу за маловажн праволомства" // Збiрник узаконень та розпоряджень робтничо-селянського уряду Укрални. - 1927. - № 39. - Ст. 177. 12. Адмтстративний кодекс УСРР. Текст та поартикульний коментар / за ред. С. Канарського та Ю. Мазуренка. - Х.: Юридичне видавництво наркомюсту УСРР, 1929. - 400 с. 13. Додт С. В. Iсторiя створення та розвитку концептуальних засад кодифжаци законодавства Укрални про адмтстративы правопорушення // Проблеми систематизаци законодавства Украгни про адмтстративю правопорушення // Матерiали мiжнародноí науково-практичног конференци. У 2-х ч., 7-8 грудня 2006. - амферополь, 2006. - Ч. 2. - С. 19-25. 14. Мельник Р. С. 1нститут адмтстративно'г вiдповiдальностi та проблеми систематики адмтстративного права // Проблеми систематизаци законодавства Украгни про адмтстративю правопорушення // Матерiали мiжнародноí науково-практичног конференци. У 2-х ч., 7-8 грудня 2006. - амферополь, 2006. - Ч. 2. - С. 133-138. 15. Вiдомостi Верховноi Ради УССР. - 1961. - № 53. - Ст. 69. 16. Коломоець Т. О. Адмтстративно-делттне право Украгни: нова парадигма / Коломоець Т. О. // Вкник Запорiзького нащонального утверситету. - 2006. - № 1. - С. 38-48. 17. Державне управлтня: теорiя i практика / за заг. ред. д. юр. н., проф. В.Б. Авер'янова. - К.: Юртком 1нтер, 1998. - 432 с. 18. Про заходи щодо впровадження Концепци адмтстративно'г реформи в Украт: указ Президента Украгни вiд 22 липня 1998 року № 810/98 // Офщшний вкник Украгни. - 1999. - № 21. - Ст. 32. 19. Административно-процедурный кодекс Украины проект закона Украины от 18.07.2008 г. № 2789//http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF25H00A.html
