CC BY
37
УДК 616.379-008.64:615.032 ПАНЬК1В В.1.
Укра!нський науково-практичний центр ендокринно!xipypnl трансплантат! ендокринних opraHiB i тканин МОЗ Укра!ни, м. Ки!в
HOBi ТЕРАПЕВТИЧН МОЖЛИВОСТ УПРАВЛННЯ ЦУКРОВИМ ДiАБЕТOМ 2-го ТИПУ: AOCBiA ВИКОРИСТАННЯ BOГЛiБOЗУ
Резюме. Мета дослдження — о^нка ефективност застосування i переносимост нового iHri6iropy аль-фа-глюкозидази во^бозу (Воксиду) в лiкуваннi хворих на цукровий ^абет (ЦД) 2-го типу. Матерiал i методи. П'щ спостереженням перебувало 20 па^енлв iз ЦД 2-го типу вком в 'щ 32 до 65 роюв, як не досягнули задовльного контролю вуглеводного обману пщ впливом попереднього лiкування. Перед початком досл^ення i п'1д час усього спостереження вони отримували попередню цукрознижувальну терапiю (метформiн i глiмепiрид). Загальна тривалсть участ па^енлв у дослiдженнi становила 3 мсяц i включала чотири в'зити: початковий вiзит, перший iдругий мсяц — промiжнi в'1зити; через 3 мсяц — завершальний вiзит. Рiвень глiкованого гемоглобину(HbAlc) вим'рювавсяпд час першого й останнього вiзитiв. Хворим на ЦД 2-го типу в складi комбiнованоí цукрознижувальноi терапи додатково було призначено вогл'боз (препарат Воксид, виробництво ТОВ «Кусум Фарм», Украна) по 0,2 мг перед снданком, обдом i вечерею впродовж трьох мюя^в. Результати. Через 3 мсяц прийому во^бозу концентра^я глюкози на-тще знизилася на 1,8 ммоль/л i становила 7,4 ± 0,3 ммоль/л. Пд час четвертого вiзиту рiвень постпран-дiальноí глiкемií на тлi комбiнованоí терапи з додаванням Воксиду вiрогiдно зменшився на 2,6 ммоль/л, HbAlc — на 1,2 %. Спостер'1галася тенден^ядо зменшення индексумаси тла в обстеженихпа^енлв (на 1,1 кг/м2), однак вона не досягнула р<вня статистичноiзначущост'1. Позитивний клiнiчний ефект вд застосування препарату в нашому дослiдженнi був досягнутий у середньому при дозуванн 0,75 мг Воксиду на день. Лiкування Воксидом безпечне для па^енпв i добре ними переноситься. Висновки. Застосування Воксиду (вогл'бозу) у складi комбiнованоí терапи ЦД 2-го типу впродовж трьох мюя^в привело до статистично значущого полiпшення основних показниюв метаболизму i зниження iнсулiнорезистентностi. Ключовi слова: цукровий д1абет 2-го типу, лiкування, воглiбоз.
о 1^1 ® Практикующему эндокринологу
/To Practicing Endocrinologists/
International journal of endocrinology
Вступ
HoBi терапевтичш можливост управлшня цукровим даабетом (ЦД) 2-го типу виникли з вщкриттям iHri6rropiB альфа-глюкозидази, що уповтьнюють всмоктування вуглевoдiв у тонкш кишщ. До групи iнгiбiтoрiв альфа-глюкозидази як одше! з груп пероральних цукрознижу-вальних препарат належать засоби, ят конкурентно шпбують ферменти шлунково-кишкового тракту, що беруть участь у розщепленш i всмоктуванш вуглевoдiв. У свт цей клас препаратав (A10BF) представлений акарбозою (A10BF01), милтолом (A10BF02) i вогшбо-зом (A10BF03). Принцип дц шпбггс^в альфа-глюкози-дази, зокрема вогшбозу, Грунтуеться на конкурентному шпбуванш ферментав та уповтьненш вивтьнення глюкози зi складних вуглевoдiв, що призводить до зменшення постправддально! гшергшкемй [1, 2].
Регулюючи всмоктування глюкози з кишечника, шпбггори альфа-глюкозидази зменшують ii дoбoвi ко-
ливання в плазмi кровi. Зазначений механiзм дозволяе запобiгати надмiрному пiдвищенню постпранщально! гшкеми без стимуляцй секрецй 1нсул1ну. Це робить во-глiбоз безпечним препаратом, осюльки вiн не мае системно! да i при його використаннi як монотерапй вщ-сутня небезпека розвитку гiпоглiкемiчних станiв [3].
Показаниями до терапй нового препарату з Це! групи — воглiбозу (Воксид) при ЦД 2-го типу е незадовтьний глше-мiчний контроль на фош дети i/або фiзичних вправ. Засто-совуеться як монотерашя або у склада комбшовано! терапи разом з iншими пероральними гiпоглiкемiчними засобами або з iисулiиом. Воглiбоз можна використовувати в лщуван-т ЦД 1-го типу у склада комбшовано! терапи разом з шсуль ном. Крiм того, воглiбоз ефективний для профтактики ЦД 2-го типу в оаб iз порушенням толерантности до глюкози.
© Паньив В.1., 2014
© «Мiжиародиий ендокрииологiчиий журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
За даними проведених кшшчних дослщжень, вогль боз особливо ефективний у плаш монотераш! у хворих на ЦД 2-го типу з ^Mip^ шдвищеним рiвнем глюкози кровi натще (7,7 ммоль/л) i високою постправддаль-ною глiкемieю (понад 11,1 ммоль/л) [4]. Пд впливом воглiбозу було встановлено зниження рiвня глiкемil натще на 10 %, тсля Зж — на 20—30 %, рiвень глшова-ного гемоглобiну (HbA1c) знизився на 0,8—2,5 % через 12—24 тижш лшування [5].
Важливим терапевтичним ефектом вогабозу e зниження постправддально! гiперiнсулiнемiЗÍ i рiвня тригль церидiв у кровi. Значення цього факту велике, осюльки насиченi триглщеридами лiпопротеЗíни у хворих на ЦД 2-го типу посилюють iнсулiнорезистентнiсть (IP) i e незалежним фактором ризику розвитку атеросклерозу. Перевагою препарату e вiдсутнiсть гiпоглiкемiчних ре-акцiй, що особливо важливо в пацieнтiв похилого вiку.
З побiчних ефектiв при прийомi воглiбозу можуть вiдзначатися здуття живота, дiарея, пiдвищення актив-ност трансамiназ. Основним протипоказанням до за-стосування воглiбозу e захворювання шлунково-киш-кового тракту. Крiм того, препарат не рекомендуeться пацieнтам iз гастропарезом, обумовленим автономною дiабетичною нейропатieю.
Мета досщдження — оцiнка ефективностi застосуван-ня i переносимостi нового шпбггору альфа-глюкозидази воглiбозу (Воксиду) в лкуванш хворих на ЦД 2-го типу.
MaTepiaA i методи
Пщ спостереженням перебувало 20 пацieнтiв з ЦД 2-го типу вшом вщ 32 до 65 роив, яю не досягнули задо-втьного контролю вуглеводного обмiну пщ впливом по-переднього лiкування. Перед початком дослщження i пщ час усього спостереження вони отримували попередню цукрознижувальну терапiю (метформiн i глiмепiрид).
Загальна тривалiсть участi пацieнтiв у дослiдженнi становила 3 мюящ i включала чотири вiзити: початковий вiзит, перший i другий мюящ — промiжнi вiзити; через 3 мюящ — завершальний вiзит. Piвень HbA1c вимiрювався пщ час першого й останнього вiзитiв. Пщ час початково-го вiзиту заповнювався опитувальник, при завершально-му вiзитi лкарем i пацieнтом оцiнювалися ефективнiсть i переносимiсть лiкування воглiбозом (Воксид).
Клшчне обстеження включало вимiрювання росту, маси тла, iндексу маси тла (1МТ), окружностi талiЗÍ (ОТ), артерiального тиску (АТ), частоти серце-вих скорочень, визначення параметрiв лiпiдного спектра кров1 Загальний холестерин (ЗХС) i триглiцериди (ТГ) визначали ферментативним методом за допомо-гою реактивiв фiрми Human, холестерин лiпопротеЗ¡дiв високо! щiльностi (ХС ЛПВЩ) — реактивами фiрми <^акон-ДС» на аналiтичному аналiзаторi Accept-200. Piвень холестерину лiпопротеЗ¡Знiв дуже низько! щтьно-стi (ХС ЛПДНЩ) у кровi обчислювали, застосовуючи математичну формулу: ХС ЛПДНЩ = ТГ / 2,2 ммоль/л, а рiвень ХС ЛПНЩ — за математичною формулою: ХС ЛПНЩ = ЗХС - (ХС ЛПВЩ + ТГ / 2,2) ммоль/л. Розраховували також коефiцieнт атерогенност (КА) за формулою: КА = (ЗХС - ХС ЛПВЩ) / ХС ЛПВЩ.
Bei обстежет пщписували шформовану згоду на участь у дослщженш. Хворим на ЦД 2-го типу у складi комбшовано! цукрознижувально! терапй' додатково було призначено вотбоз (препарат Воксид, вироб-ництво ТОВ «Кусум Фарм», Укра!на) по 0,2 мг перед снщанком, обiдом i вечерею впродовж трьох мюящв. Разом i3 цим рекомендували немедикаментознi методи лiкування, включаючи гшокалоршну дieту зi зниже-ним умютом легкозасвоюваних вуглеводiв i тваринних жирiв, а також збiльшення фiзичноl активность До-слiдження завершили всi 20 хворих.
Препарат Воксид призначали всередину, безпосе-редньо перед кожним прийомом запивати водою. Зазвичай початкова доза препарату Воксид становила 0,2 мг 3 рази на добу. Якщо терапевтичний ефект був недостатшм, дозу препарату шд час другого або третього вiзиту збшьшували до 0,3 мг 3 рази на добу за умови ретельного спостереження за переб^ом за-хворювання.
Критери виключення з дослщження: пiдвищена чут-ливiсть до дшчо! речовини або до будь-якого шшого компонента препарату; дiабетичний кетоацидоз, пато-логiчнi стани й захворювання кишечника, ят можуть попршуватися в умовах посиленого газоутворення (за-пальнi захворювання кишечника, ерозивно-виразковi змiни кишечника, повна або часткова кишкова непро-хiднiсть тощо); захворювання кишечника, що супровод-жуються порушеннями травлення i всмоктування.
Статистична обробка матерiалу виконувалася на персональному комп'кгар з використанням стандартного пакета програм прикладного статистичного аналiзу (Statistica for Windows v. 6.0). Для статистично! обробки отриманих да-них застосовували t-критерiй Стьюдента, ранговий U-кри-терiй Biлкоксона — Манна — У1тш, критерiй Пiрсона i метод Фiшера та шш1 Критичний рiвень вiрогiдносгi нульо-во! статистично! гiпотези дор1внював 0,05.
Результати дослiдження та Тх обговорення
У дослщження було включено 20 пащенпв, у тому числi 14 жшок i 6 чоловiкiв. Середнiй вш хворих стано-вив 57,2 ± 3,7 року. Середня тривалiсть ЦД — 6,7 ± 1,5 року (вщ 1 до 14 рокiв).
Початковi показники вуглеводного обмiну пащен-тiв вiдповiдали стану декомпенсацй' ЦД: глiкемiя натще — 9,2 ± 0,4 ммоль/л, постпрандiальна глiкемiя — 13,1 ± 0,9 ммоль/л, рiвень HbA1c — 9,1 ± 0,4 %.
Середне значення 1МТ пацieнтiв становило 32,9 ± ± 1,8 кг/м2, при цьому ожирiння (1МТ > 30 кг/м2) мали 66,7 % чоловiкiв i 71,4 % жшок, включених у досль дження. ОТ пацieнтiв у середньому становила 105,5 см, при цьому даний показник > 102,0 см мали 66,7 % чо-ловшв, а > 88,0 см — 92,9 % жшок (критерш наявност шсулшорезистентноста).
Як бачимо, у дослщжент брали участь в основному пащенти з ЦД 2-го типу в поеднанш з ожиршням абдомшального типу, що свiдчить про наявнють шсуль норезистентностi й високого ризику серцево-судинно! патологй'.
Таблиця 1. Динамка показниюв вуглеводного й л1пщного обм'шу, 1МТ у процеС л1кування хворих на ЦД 2-го типу з додаванням Воксиду (M ± m)
Показник До лкування Пiсля лiкування Р
Гтжемт натще, ммоль/л 9,2 ± 0,4 7,4 ± 0,3 < 0,05
Гтжемт постпрандiальна, ммоль/л 13,1 ± 0,9 10,4 ± 0,8 < 0,05
HbAlc, % 9,1 ± 0,4 7,9 ± 0,3 < 0,05
1Р1, мкОд/мл 19,8 ± 0,9 15,6 ± 0,8 < 0,05
HOMA-IR 5,64 ± 0,28 3,94 ± 0,26 < 0,05
1МТ, кг/м2 32,9 ± 1,2 31,8 ± 0,9 > 0,05
ЗХС, ммоль/л 6,18 ± 0,42 5,67 ± 0,36 > 0,05
ХС ЛПНЩ, ммоль/л 3,82 ± 0,26 3,47 ± 0,21 > 0,05
ТГ, ммоль/л 2,71 ± 0,19 1,98 ± 0,16 < 0,05
ХС ЛПВЩ, ммоль/л 0,97 ± 0,07 1,14 ± 0,09 > 0,05
САТ, мм рт.ст. 147,5 ± 2,8 142,34 ± 2,60 > 0,05
ДАТ, мм рт.ст. 89,2 ± 1,6 87,4 ± 1,6 > 0,05
Препарати для лшування ЦД на момент включення в дослщження отримували всi m^effra (100 %). Най-частiше використовувався метформiн як монотера-пiю або в комбшащ! з похiдними сульфошлсечовини (глiмепiрид). Доза цих препаратiв у процеш дослщжен-ня не змшювалася.
З ускладнень ЦД найчастiше траплялися: дiабетич-на нейропатiя (55 %), ретинопатая (45 %), нефропатiя (20 %). У пацieнтiв зареeстровано супутш захворю-вання, серед яких переважала артерiальна гiпертензiя (АГ) — 70 % випадыв.
При первинному вiзитi показники систолiчного АТ (САТ) пацieнтiв у середньому становили 147,5 мм рт.ст., дiастолiчного (ДАТ) — 89,2 мм рт.ст.
Оцшка частоти факторiв ризику серцево-судинних захворювань серед пацieнтiв (палiння, АГ, ожирiння та ш) показала, що тiльки у 10 % пацieнтiв були вщ-сутш фактори ризику, а в бшьшосл були два i бiльше.
Через 3 мюящ комбiнованоЗ¡з терапiЗ¡з з додатковим прийомом вогабозу концентрацiя глюкози натще зни-зилася на 1,8 ммоль/л i становила 7,4 ± 0,3 ммоль/л. Цi змiни статистично значущi порiвняно з початковим рiвнем (р < 0,05) (табл. 1).
Пщ час четвертого вiзиту рiвень постпрандальноЗ! глiкемiiз на фонi комбшовано! терапiЗ¡з з додаванням Воксиду вiрогiдно зменшився на 2,6 ммоль/л, HbA1c — на 1,2 %.
Загалом наприкiнцi терапiЗ¡з у 16 з 20 пацieнтiв (80 %) досягнул цiльовi рiвнi глiкемiЗ¡з.
Через 3 мюящ спостереження вмiст мунореактивного iнсулiну (IPI) вiрогiдно знизився пор1вняно початковим рiв-нем. Якщо до додаткового призначення воглiбозу концентрация IPI становила 19,8 ± 0,9 мкОд/мл, то пiсля лiкування спостер1гали ЗЗ! зниження до 15,6 ± 0,8 мкОд/мл (р < 0,05).
Включення до складу комбiнованоЗ¡з тераш! вогль бозу сприяло зниженню показника шдексу IP на 27 % (5,64 ± 0,28 до лiкування i 3,94 ± 0,26 тсля лiкування; p < 0,05).
Отже, додавання до терапiЗ¡з воглiбозу призвело до зниження вшх основних параметрiв вуглеводного об-
мiну. Цi змши мають статистично значущий характер порiвняно з початковим рiвнем.
Спостер^алася тенденщя до зменшення 1МТ в об-стежених пацieнтiв (на 1,1 кг/м2), однак вона не досягнула рiвня статистично! значущостi. Вiрогiдного зниження показниыв САТ i ДАТ не спостер^алося.
На тлi комбшованого лiкування серед параметрiв лiпiдного спектра кровi лише концентрацiя ТГ зазнала вiрогiдного зниження (до лiкування 2,71 ± 0,19 ммоль/л i пiсля лiкування 1,98 ± 0,16 ммоль/л, р < 0,05).
Пацieнти ощнили своe ставлення до додатково! тераш! Воксидом як добре у 60 % випадыв, як задовть-не — у 40 % i як незадовтьне — у 5 % випадыв.
Шд час першого вiзиту всiм пацieнтам було при-значено однакове дозування Воксиду (0,2 мг 3 рази на день), до другого вiзиту у 4 хворих доза збтьшилася до 0,3 мг 3 рази на день, до третього — ще в 6 хворих до 0,3 мг 3 рази на день. Отже, позитивний клМч-ний ефект вщ застосування препарату в нашому до-слщженш був досягнутий у середньому при прийомi 0,75 мг Воксиду на день.
Жоден m^em1 не вибув iз дослщження. З побiч-них явищ на фош прийому Воксиду у трьох пацieнтiв траплялися: метеоризм, бiль у живоп, дiарея. Причому якщо пiд час другого вiзиту вони вiдмiченi у 20 % па-цieнтiв, то до третього i четвертого — у 10 i 5 % хворих вщповщно. Доза препарату не зменшувалася.
Цi розлади в середньому тривали не бiльше нiж 1-2 тижш i здебiльшого були пов'язаш з погрiшностями в дieтi (вживання легкозасвоюваних вуглеводiв).
Явища гiпоглiкемii, алерпчш реакцii в процесi лшу-вання не зареeстрованi.
Згiдно з протоколом дослщження, до i пiсля тераш! вотбозом вщстежувалася динамiка активностi печш-кових ферментiв у кровi. Тримюячна терапiя воглiбозом не призвела до змши активносп печiнкових ферментiв (аланшамшотрансфераза i аспартатамiнотрансфераза).
Отже, застосування Воксиду в комбшащ! з шшими цукрознижувальними препаратами дозволяe досягну-
ти в пащенпв Í3 ЦД 2-го типу полшшення основних показниыв вуглеводного й лiпiдного o6MÍHy, зниження шсулшорезистентность Лiкування Воксидом безпечне для пащенпв i добре ними переноситься.
Висновки
1. Застосування Воксиду (вогабозу) у складi ком-бшовано! терапи ЦД 2-го типу впродовж трьох мюя-цiв призвело до статистично значущого полiпшення основних показникiв метаболiзму: зниження рiвнiв гакемп натще в середньому на 1,8 ммоль/л, пост-правддально! глшемп — на 2,6 ммоль/л, HbAlc — на 1,2 %.
2. Додавання Воксиду до терапи призвело до статистично значущого зниження концентраци iмуноре-активного iнсулiну (вiд 19,8 ± 0,9 мкОд/мл до 15,6 ± ± 0,8 мкОд/мл; р < 0,05) iз вiдповiдним зниженням по-казника шсулшорезистентносл — iндексу HOMA-IR на 27 %.
3. Ефективнють проведено'' терапи ощнена як дуже добра, добра i задовтьна у 90 % пащентав.
Панькив В.И.
Украинский научно-практический центр эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, г. Киев
НОВЫЕ ТЕРАПЕВТИЧЕСКИЕ ВОЗМОЖНОСТИ УПРАВЛЕНИЯ САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2-го ТИПА: ОПЫТ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ВОГЛИБОЗА
Резюме. Цель исследования — оценка эффективности применения и переносимости нового ингибитора альфа-глюкозидазы воглибоза (Воксида) в лечении больных сахарным диабетом (СД) 2-го типа. Материал и методы. Под наблюдением находилось 20 пациентов с СД 2-го типа в возрасте от 32 до 65 лет, которые не достигли удовлетворительного контроля углеводного обмена под воздействием предыдущего лечения. Перед началом исследования и во время всего наблюдения они получали предыдущую сахароснижающую терапию (метформин и глимепирид). Общая длительность участия пациентов в исследовании составляла 3 месяца и включала четыре визита: начальный визит, первый и второй месяцы — промежуточные визиты; через 3 месяца — завершающий визит. Уровень гликированного гемоглобина (НЬА1с) измерялся во время первого и последнего визитов. Больным СД 2-го типа в составе комбинированной сахароснижающей терапии дополнительно был назначен воглибоз (препарат Воксид, производство ООО «Кусум Фарм», Украина) по 0,2 мг перед завтраком, обедом и ужином на протяжении трех месяцев. Результаты. Через 3 месяца приема воглибоза концентрация глюкозы натощак снизилась на 1,8 ммоль/л и составляла 7,4 ± 0,3 ммоль/л. Во время четвертого визита уровень постпрандиальной гликемии на фоне комбинированной терапии с добавлением Воксида достоверно уменьшился на 2,6 ммоль/л, НЬА1с — на 1,2 %. Наблюдалась тенденция к уменьшению индекса массы тела у обследованных пациентов (на 1,1 кг/м2), однако она не достигла уровня статистической значимости. Положительный клинический эффект от применения препарата в исследовании был достигнут в среднем при дозе 0,75 мг Воксида в день. Лечение Воксидом безопасно для пациентов и хорошо ими переносится. Выводы. Применение Воксида (воглибоза) в составе комбинированной терапии СД 2-го типа на протяжении трех месяцев привело к статистически значимому улучшению основных показателей метаболизма и снижению инсулинорезистентности.
Ключевые слова: сахарный диабет 2-го типа, лечение, во-глибоз.
Список лператури
1. Паньшв B.I. Imi6imop альфа-глюкозидази воглiбоз: Hoei можливосmi лкування i профыактики цукрового dia6e-ту // МИжнародний ендокринологiчний журнал. — 2013. — № 7(55). — С. 35-38.
2. Kumar R.V., Sinha V.R. Newer insights into the drug delivery approaches of a-glucosidase inhibitors // Expert. Opin. Drug. Deliv. — 20)12. — Vol. 9(4). — P. 403-416.
3. Takami K, Takeda N, Nakashima K. et al. Effects of dietary treatment alone or diet with voglibose or glyburide on abdominal adipose tissue and metabolic abnormalities in patients with newly diagnosed type 2 diabetes. //Diabetes Care. — 2002. — Vol. 25(4). — P. 658-662.
4. Matsumoto K., Yano M, Miyake S. et al. Effects of voglibose on glycemic excursions, insulin secretion, and insulin sensitivity in non-insulin-treatedNIDDM patients//Diabetes Care. — 1998. — 21(2) Feb. — 256-60.
5. Chen X., Zheng Y., Shen Y. Voglibose (Basen, AO-128), one of the most important alpha-glucosidase inhibitors // Curr. Med. Chem. — 2006. — 13(1). — 109-16.
Отримано 03.09.14 Ш
Pankiv V.I.
Ukrainian Scientific and Practical Centre for Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of Ministry of Healthcare of Ukraine, Kyiv, Ukraine
NEW THERAPEUTIC POSSIBILITIES OF TYPE 2 DIABETES MELLITUS MANAGEMENT: EXPERIENCE OF VOGLIBOSE APPLICATION
Summary. Objective of the study — an estimation of efficiency of application and tolerability of new alpha-glucosidase inhibitor voglibose (Voxid) in the treatment of patients with type 2 diabetes mellitus (DM). Material and Methods. We have examined 20 patients with type 2 DM aged from 32 to 65 years, who did not have satisfactory glycemic control during previous treatment. Before the beginning of research and during all supervision they received previous hypoglycemic therapy (metformin and glimepiride). The total duration of patients' participation in the study was 3 months and included four visits: an initial visit, the first and second months — interim visits; 3 months later — the final visit. HbAlc was measured during the first and last visits. Patients with type 2 DM were additionally administered voglibose (Voxid, produced by LLC «Kusum Pharm», Ukraine) at a dose of 0.2 mg before breakfast, lunch and dinner for three months as a part of combination oral hypoglycemic therapy. Results. After 3 months of voglibose application, fasting glucose content decreased by 1.8 mmol/l and was 7.4 ± 0.3 mmol/l. During the fourth visit, the level of postprandial blood glucose against combined therapy with the addition ofVoxid significantly decreased by 2.6 mmol/l, HbAlc — by 1.2 %. There was a trend to a decrease in body mass index in surveyed patients (by 1.1 kg/m2), but it did not reach statistical significance. The positive clinical effect of the drug in ours study was achieved at an average of 0.75 mg Voxid a day. Treatment with Voxid was safe for patients and well tolerated. Conclusions. Application of Voxid (voglibose) in combination therapy of type 2 DM for three months resulted in a statistically significant improvement in the main indicators of metabolism and insulin resistance reduction.
Key words: type 2 diabetes mellitus, treatment, voglibose.
