CC BY
21
Л1ТЕРАТУРОЗНАВСТВО
УДК 821.111(73).09Твен
М. Д. Альошина
НОВ1 ШТРИХИ ДО БЮГРАФП МАРКА ТВЕНА У КОНТЕКСТ1 СТАНОВЛЕННЯ 1Д1ОСТИЛЮ ПИСЬМЕННИКА
У cmammi проанал1зовано творчий шлях в1домого американського письменника Марка Твена. Нове видання його автобюграфи, надрукованог через сто рок1в тсля CMepmi письменника висвтлило новi факти життя та творчостi Семюеля Клеменса. До^джено становлення iдiостилю письменника.
Клю^о^^ слова: Марк Твен, стиль, iдiостиль, автобiографiя, американська лтература.
DOI 10.34079/2226-3055-2019-12-20-11-17
Постановка проблеми. Семюель Легхорн Клеменс, вщомий тд псевдошмом Марк Твен, ввдграв провщну роль як першовщкривач нових шляхiв та можливостей написання творiв, визначивши сво'м завданням якюний стрибок у розвитку американсько!' л^ератури. Американський письменник, сатирик i гуморист, журналют i видавець, вiн здобув мiжнародну славу за сво!' повютьподорож1, такi як «Простаки за кордоном» (Innocents abroad) (1869), «Загартоваш» (Roughing it) (1872) та «Життя на Мюсют» (Life on the Mississippi) (1883), а також за сво'1 пригодницью романи «Пригоди Тома Сойера» (The Adventures of Tom Sawyer) (1876) та «Пригоди Гекльберрi Фшна» (Adventures of Huckleberry Finn) (1885).
Його твори належать до скарбниц св^ово!' лiтератури. Чимало науковцiв дослщжували життя i творчiсть Марка Твена, проте творчють митця i дос лишаеться вивченою не до кшця. Бiографiя письменника загалом добре вщома та висвiтлена у таких працях: «Бiографiя: особисте та лiтературне життя Семюеля Клеменса» (А. Пейн), «Марк Твен: шюстрована бiографiя» (К. Бернс), «Марк Твен: л^ературне життя» (Е. Емерсон), «Творчий шлях письменника» (Г. Н. См^), «Мш Марк Твен» (В. Д. Хоуелс), «Мютер Клеменс та Марк Твен: бiографiя» (Дж. Каплан), «Марк Твен: пригоди Семюеля Клеменса» (Дж. Лавшг), «Небезпечна вода: бiографiя хлопчика, який став Марком Твеном» та «Марк Твен: життя» (Р. Пауерс), «Марк Твен» (А. С. Ромм), «Творчють Марка Твена та характер нащонально!' л^ератури» (П. В. Балдщин), «Марк Твен. Критико-бiографiчний нарис» (М. Н. Боброва), «Марк Твен. Життя i творчiсть» (З. Я. Лiбман) та iн. Варто вщзначити книгу З. Я. Лiбмана, «Марк Твен. Життя i творчють», яка вийшла 1977 р. в Киевi i до сьогоднi лишаеться единим укра'номовним монографiчним дослiдженням, присвяченим творчосп американського письменника. Метою статт е дослiдити творчий шлях та основш етапи становлення iдiостилю Марка Твена.
Анал1з дослщжень i публжацш. Вiльям Фолкнер писав, що Марк Твен був «першим по-справжньому американським письменником, i вс ми вiдтодi - його наступники», а шший класик американсько!' лiтератури Ернест Гемшгвей вважав,
що «вся сучасна американська лiтература вийшла з одше'1 книги Марка Твена, яка називасться «Пригоди Гекльберрi Фшна» (Adventures of Huckleberry Finn) [3].
Л^ературна творчiсть письменника охопила практично п'ять десятилiть. Сфера його дiяльностi включала газети, журнали, книги та промови. Зауважимо, що Марк Твен це лише один з псевдонiмiв Семюеля Клеменса. Так, ще один з його псевдонiмiв -Томас Джефферсон Снодграс. Це iм'я завжди було сменим для С.Клеменса [11, с. 58; 13, с. 13;]. Вш використовував цей псевдошм, коли писав у Калiфорнii. Через 30 роюв в «Американському претендентi», представивши двох персонажiв - «Зшолалсамум Снодграс» та «Спшал Менiнгiтiс Снодграс», а також в «Томi Сойeрi за кордоном» Твен тдписався «вiдомий автор ... Снодграс» [13, с. 13]. Крiм того, до 1863 року вш тдписував гумористичнi нариси псевдошмом «Джош». Пiд цим псевдонiмом Твен публшував пародп листiв на подорожi кореспондентiв, якi з'являлися в нацюнальних газетах.
Новi штрихи в дослщницьку твенiану внесла публiкацiя в листопадi 2011 р. «Автобюграфп Марка Твена» видавництвом «Калiфорнiя прес» за редакщею Елiнор Смiт [4]. Публiкацiя «Автобюграфп» дала змогу по-новому поглянути на особистють i творчiсть Марка Твена. Адже тут, як зазначив сам автор, вш намагався бути максимально чесним. Вщзначмо, що перше видання «Автобюграфп» уклав Альберт Б^елоу Пейн 1924 року з матерiалiв, надиктованих Марком Твеном [16]. Другий варiант «Автобюграфп» опублшував у 1940 р. Бернард де Вото [7]. Вш поставив за мету: оприлюднити все з неопублшованих сторiнок рукопису Твена, продиктованих 1906-1908 рр., що заслуговуе iнтересу (з його точки зору). На його думку, «Автобiографiя» Твена служила письменниковi втечею в хлопчачу щил^, яку митець увiчнив у «Томi Сойeрi». I третiй варiант автобюграфп був опублiкований Чарльзом Найдером у 1959 р. [4, с. 2]. Його метою було вкласти текст Твена в традицшш рамки автобiографiчного жанру. Вш виршив створити вщносно впорядковану i цiлiсну за тональшстю книгу, головна тема яко'1 - життя автора. Кожен з цих видавцiв використав лише частину авторського тексту, та жоден не насмшився подати ii так, як того хотсв Клеменс.
А. Пейн почав свое двотомне видання з купи рукопиав i диктовок, здшснених до 1906 року, та з декшькох текстiв, якi, можливо, не були частиною раннiх експериментiв. Вш упорядкував 1'х «вiдповiдно до бажань автора. в тому порядку, як вони були написаш, незважаючи на хронолопю подiй» [4, с. 2]. Пейн вилучив або навт змшив деякi параграфи непомiтно для читача, але зрештою визнав, що опублшував лише близько третини цiлого тексту з типовими помилками та пропусками тд назвою «Раннi роки у Флоридi та Мiссiсiпi».
Американський письменник, журналют i критик, а також бюграф Твена Бернард де Вото не подшяв думки А. Пейна щодо впорядкування «Автобюграфп». У власнш публшацп вiн вибрав для друку лише т параграфи, якi не були надруковаш Пейном. Упорядник хотсв уникнути банальностi та зауважив, що з превеликим задоволенням модершзував пунктуащю, видаливши сотнi ком i тире, адже був упевнений, що виробив послщовшший план, шж був у Марка Твена, та перепрошував, що пропустив «нещкавЬ», на його думку, факти [4, с. 3].
Чарльз Найдер також не схвалював ршення Пейна викласти «Автобюграфп» не в хронолопчному порядку, а в тш послщовносп, в якiй вона була продиктована. Як i Бернард де Вото, Ч. Найдер пропустив те, що йому не подобалось, а також вш був змушений вилучити ii частини, яю заборонила друкувати донька письменника Клара Клеменс. Тож вш реоргашзував тексти в хронолопчний виклад факпв - саме той тип автобюграфп, який Твен заперечував [4, с. 3]. Таким чином, жодне з цих видань
не мютило повного тексту автобюграфп Марка Твена. Бшьш того, Hi Пейн, Hi де Вото, Hi Найдер не схвалювали варiанти автобюграфп славетного письменника, укладеш кожним i3 них.
Автор зауважував: «Я маю ^Mip, щоб ця автобiографiя, коли ïï надрукують пiсля мое'1' смертi, стала зразком для вах майбутнiх автобюграфш, а також я маю намiр, щоб ïï читали та захоплювалися нею багато столiть. Ïï форма та метод - минуле та майбутне вiч-на-вiч, контрасти, через яю по-новому запалюеться iнтерес, як через удар кременю та сталi. Крiм того, ця автобiографiя не мютить строкатих епiзодiв з мого життя, але мiстить загальний досвiд, з якого складаеться життя звичайно'1' людини. Розповiдь мае зацiкавити звичайну людину, бо цi епiзоди - щось на зразок того, що ш добре вiдомо та в яких вона бачить власне життя, зображене та викладене друком». Його задум був таким: щоб жоден живий Рокфеллер, упродовж юнування «Автобюграфп», не м^ викупити весь тираж [4, с. 441]. Крiм того, юнуе припущення, що Марк Твен остаточно не виршив, що включити, а що вилучити, i залишив величезний, дуже складний, неповний i незавершений рукопис, бо вш не раз припиняв диктування. Адже письменник намагався створити новий стиль у написанш автобюграфш.
Виходячи зi значення «Автобюграфп», а також iз того, що ïï огляд в украшомовнш лiтературi сьогодш вiдсутнiй, зупинимося коротко на ïï змсп. Перший том мютить коротку хронологiю життя С. Клеменса, бюграфп членiв амЧ та промови. У виданш автобюграфп багато нових щкавих фактiв про життя Клеменса та його ам% в тому чист бiографiя Клеменса, складена його донькою С'юз^ а також враження про людей, з якими його зводило життя, та про поди, яю стали пщгрунтям для його основних творiв. Так, письменник згадуе Р. Л. С^венсона, Т. Б. Олдрщжа, Т. Рузвельта, В. Вштера, Г. Лонгфелло, Р. Емерсона, Ч. Д. Ворнера, генерала Гранта, Дж. Малоуна, Дж. Гудмана, Д. Мунро, Ч. Перкшса, Г. Робшсона, сенатора Тшмана, Ч. Кшгсш, Т. Гард^ Р. Браунiнга, лорда Хугхтона, Л. Керолла, Дж. Д .Рокфеллера та ш. [4, с. 259-273]. На сторшках I тому ми можемо знайти листування С. Клеменса з Л. Хадсон, Дж. БЫ, Ф. Грантом, Дж. Брауном, С. Пкб^ Х. Келлер. Крiм того, метою видання було опублшувати повний текст «Автобюграфп» так, як цього хотив Твен.
Митець описуе людей, з яких змальоваш персонажi його книг, а також те, як вш публшував сво'1' твори. Зокрема, ми можемо ознайомитися з розповщдю про те, як Клеменси разом iз сусщськими дгтьми розiгрували «Принца та жебрака» [4, с. 335]. Марк Твен згадав i про свое життя на Villa di Quarto в Гталп, даючи детальний опис будинку та арх^ектури. Зауважмо, що у виданш е й уривок розмови письменника з А. Пейном. Вони вели дискуаю щодо обсягу майбутньо'1' автобюграфп: чи це буде 100 000 ошв чи 80 000. Марк Твен вщверто критикував владу та сенаторiв; так, вш розповщае про поразку мютера Блейна на президентських виборах, пояснюе, що часпше пiдтримував республiканцiв, нiж демокра^в, хоча не належав до жодно'1' партiï [4, с. 315]. Слщ додати, що Твен також розповiв деякi подробицi зi свого особистого життя: тут вш згадав Мерi Мiллер, Мерi Лейсi, Артiмiшу Бр^с, почуття до яких надихали письменника на творчють [4, с. 417].
Виходячи з «Автобюграфп» Марка Твена, наголоамо, що письменник не мав ч^ко окреслених норм i правил стилю. Вш не прагнув наслщувати будь-яю течiï i традицiï. Контрасти високого та низького стилiв, на його думку, мали розпалити штерес до його книг. Письменник навмисно використовував рiзнi дiалекти та 1'х модифiкованi види, щоб виробити новий лiтературний стиль. Письменник прагнув створити нову форму та метод написання творiв. Його твори мютять етзоди з власного життевого досвiду Твена. Автор хо^в, щоб його твори защкавили звичайних людей,
адже в них е те, що читачам добре вiдомо i в чому вони бачать власне життя. KpiM того, мовою сво'1'х персонаж1в вiн намагався передати реальну мову, якою на той час розмовляли американщ. С. Клеменс хотiв, щоб його книги читали упродовж багатьох столт.
Марк Твен писав сво'1 книги доступною мовою, зрозумiлою широкому загалу простих американцiв. Вiн зм^ поеднати в сво'1'х творах сатиру, небилицю та гумор. Як згадувала донька письменника, С'юзг тато рщко пише абзац, який не мютить гумору [4, с. 348]. Упродовж багатьох роюв вiн намагався вщнайти новi лiтературнi форми, якi дадуть змогу обходитись без традищйних форм [6, с. 59]. Газети ощнили його книги як легю й кумедш, придатнi для дозвiлля та подорожей.
Сучасний американський дослщник Фредерш Андерсон вважае, що Марку Твену вдалося створити особливий л^ературний стиль, який вщобразив риси Америки, його св^осприйняття, свiтовiдчуття [5]. Kрiм того, письменник допом^ розвинути сучасний американський стиль i був першим, хто коли-небудь використовував американський дiалект на рiвнi мистецтва. Твен як шхто до нього майстерно використовував мюцевий, класовий та расовий дiалекти [7, с. 27].
Оглядаючи щюстиль Твена, слiд насамперед вiдзначити загальновщоме: письменник був неперевершеним майстром гумору. Його першi твори народилися пщ впливом «смiховоï стихи». Але поступово доброзичливий смiх перетворювався на гостру сатиру, ушверсальний характер яко'1 розкриваеться в його тзшх творах.
Зауважимо, що стиль письменника еволющонував. Поступову змшу вiд гумору до сатири можна подшити на такi етапи: веселощi захщно'1 молодi у «Простаках за кордоном» та «Загартоваш», щ твори - картини яскравого духу фронтиру; пот1м занурення в сатиру в «Позолоченому вiцi»; спогади минуло'1 молодостi, яка пройшла у «Пригодах Тома Сойера», «Життi на Мюсют», «Пригодах Гекльберрi Фiнна»; екскурс у Середш Вiки та романтичний спалах пристрастей Просв^ництва у «Принцi та злидарЬ» «Янкi з Коннектикуту при дворi короля Артура»; пошуки щеалу та мрiя про iдеальну жшку в «Жаннi д'Арк»; i нарешт - «Таемничий незнайомець» та «Якою е людина?» - люта сатира розчарування, крик щеалюта, який розумiе, що мрп оманливi [17, с. 91].
Так, у повют «Простаки за кордоном» ми бачимо, як переачш американщ, подорожуючи, торгуються на ринках i захоплено усвщомлюють, що кожна мова, ^м 1'хньо'1, смшна, водночас не усвiдомлюючи свое'1 чужоземносп [13, с. 19]. На думку М. Мендельсона [1, с. 7], письменник додав у свш твiр чимало вщверто!' або глибоко завуальовано'1 iронiï, скеровано'1 проти небезпечних противниюв. Л. Дiккiнсон зауважуе, що, переглядаючи свiй твiр, Марк Твен зробив чимало виправлень, а саме: повидаляв повтори в одному абзащ, що допомогло йому уникнути монотонносп висловлювання. Щоб зробити свою мову бшьш прийнятною, Клеменс надав ш бшьшо'1 формальностi. Письменник пiдняв загальний рiвень дикцiï, змiнивши: 'wanted to go' на 'wished to go', 'chance' на 'opportunity ', 'try ' на 'attempt'. Kрiм того, Клеменс видалив деяю «розмовнi висловлювання», якi, на його думку, могли сприйматися образа [7, с. 107-122].
Тогочасш газетш критики ощнили книгу як придатну для дозвшля. Автор дивовижно точно зображае рiзнi мюця i подп. Iронiя Твена чудова i далекосяжна, його жар^влива сатира зворушуе душу. Загалом книга добре написана; це шструкщя, оригинальна i захоплива; вона вщкрита, щира i правдива; вона гостра, сатирична i кумедна; ïï описи живi, стиль - ушкальний, вона дасть читачам новий погляд на краши та людей, яю в нiй описанi [15, с. 33-91]. Зауважимо, що першi комiчнi твори
Марка Твена - це лише словесш вшивки та жарти, а його ставлення до пашвно!' культури - вороже.
Роман «Загартоваш», опублiкований 1872 року, е напiвавтобiографiчним твором. У передмовi письменник зазначав: «Це не юторичний нарис i не фшософський трактат, а лише розповiдь про пережите. Я описав декшька бурхливих роюв свого бурлакування». З метою пародп письменник перебiльшуе людську на'вшсть у романi, але автор не просто переповщае факти, а образно штерпретуе власний досвiду життя на Далекому Заходi [12, с. 53]. У своему ромаш Марк Твен використовуе контраст мiж розмовною та педантичною мовою, сленг, дiалект та часом зумисне «пишномовний» стиль.
У сво'й книзi «Життя на Мюаат» Марк Твен намагався пояснити, як саме вш змiнився в процес «дослiдження рiчки». Тут письменник не використовуе лише просторiччя та не обмежуеться словником «люових нетрiв». Вш може створити надзвичайно химернi ефекти, не використовуючи жодних лiтературних прийомiв [12, с. 81].
Повiсть «Принц та злидар» переносить читачiв до I епохи Тюдорiв i розповщае про iсторiю двох хлопчикiв, як народилися в той самий день, фiзично схож й одного разу мшяються мiсцями й соцiальними ролями [10]. У книзi змальований контраст мiж свiтом злиднiв i безправ'я та свiтом розкошiв та гшту. Твен створив образ представника низiв, який хоче, щоб життя було шакшим, i, за вае!' свое!' неосвiченостi, спроможний керувати державою гуманшше, анiж «природженi правителi» [2, с. 9]. Захопливi пригоди сполучаються в цш повiстi з мрiею простого американця розбагатсти: ти був жебраком - i раптом ти вже багатий i золотою печаткою королiвства колеш горiхи. Простому читачевi це сподобалося. Загалом твешвська проза з середини 1870-х роюв вiдходить вщ фантастики захiдного гумору, все бшьше тяж1е до реального життя, побутових сюжетiв та побутових ситуацiй [1, с. 82].
Роман «Яню з Коннектикуту при дворi короля Артура» шюструе абсурднiсть полiтичних та сощальних норм. Письменник розпочав книгу в грудш 1885 р., потiм вщклав п через декiлька мiсяцiв до лгта 1887 р. та нарешт закiнчив 1889 р. [10]. У передмовi до свого роману Твен написав: «Якщо хто-небудь схильний засуджувати нашу сучасну цившзащю, що ж, перешкодити цьому не можна, але непогано iнодi провести порiвняння мiж нею i тим, що робилося на свт ранiше, а це повинно заспоко'ти i вселити надш». У цьому творi Твен використав прийом подорож у часi, внаслщок чого багато сучасних авторовi технологш опинилися в Англп часiв короля Артура. Техшчш подробицi, наведенi в ромаш, свщчать про добре знайомство письменника з досягненнями сучасно!' йому науки. Щею книгою Твен завоював прiзвисько «Сервантес XIX столiття». Книга поеднуе в собi жарт i сатиру [15, с. 281-321].
Використання то високого, то низького стилю для досягнення ефекту комiчностi -це типовий, рщний американський гумор, навт у найгрубiших його виявах. Ефект залежав вщ iнтуiтивного усвщомлення читачем конфлiкту подвiйного бачення св^у [14, с. 2]. Очевидна рiзниця мiж «високим» та «низьким» стилем полягае в мовi його персонажв, а використання мiсцевих дiалектiв було одним з найпроспших джерел гумору [14, с. 4].
Письменник використовував дiалект округу Пайк. Його навчання на Заходi навчило його переписувати дiалект, маншулювати професiйним жаргоном та викривати словесну помпезшсть. Вiн навчився записувати словами живу картину [9, с. 60]. Загалом у сташ Твена вщбито його особисте св^обачення св^у.
Висновки. Постать Марка Твена е суперечливою, як i його творчiсть. Його найвiдомiшi романи в рiзних штатах США неодноразово засуджували та забороняли друкувати. Але, назваш спочатку «ганебними i непристойними», вони зрештою були визнаш втiленням неповторного стилю письменника. Його новаторський стиль вщтворювали в перекладах рiзними мовами, i перекладачам доводилося шукати нестандартних пiдходiв для передачi визначальних рис його щюстилю. Незважаючи на те, що пройшло вже понад сто рокiв вщ смертi автора, його популярнiсть не зменшуеться, його твори актуальнi та щкав^ свiжi та колоритнi. Письменник зумiв нагадати про себе знову, коли вийшли два томи його «Автобюграфп», що показала новi сторони життя i творчостi Семюеля Клеменса.
Автобiографiя внесла новi штрихи та висв^лила новi факти з життя письменника. В нш Марк Твен писав, що прагне виробити новий л^ературний стиль, а також нову форму та методи написания творiв. В його особливому сташ вщбилося його св^овщчуття, свiтосприйняття, що зробили його книги щкавими та захоплюючими для читачiв упродовж столiть. Вш був першим, хто використав дiалект на рiвнi мистецтва.
Перспективою подальших дослiджень вважаемо визначення основних етатв дослiдження iдiостилю письменника та його стильових домiнант, а також окреслення алгоритму для вщтворення iдiостилю автора цшьовою мовою.
Список використано¥ лггератури
1. Балдицын П. В. Творчество Марка Твена и национальный характер американской литературы / П. В. Балдицин. - Москва : Высшая школа, 2004. - 299 с. ; Balditsyn P. V. Tvorchestvo Marka Tvena i natsionalnyy kharakter amerikanskoy literatury / P. V. Balditsin. - Moskva : Vysshaya shkola, 2004. - 299 s.
2. Мендельсон М. О. Марк Твен (1835-1910) / М. О. Менденльсон. - Москва : Знание, 1960. - 46 с. ; Mendelson M. O. Mark Tven (1835-1910) / M. O. Mendenlson. -Moskva : Znanie, 1960. - 46 s.
3. Твен Марк [Електронний ресурс] // Bookland. - Режим доступу : https://bookland.com/ukr/contributors/mark-twain?page=3 ; Tven Mark [Elektronnyi resurs] // Bookland. - Rezhym dostupu : https://bookland.com/ukr/contributors/mark-twain?page=3
4. Autobiography of Mark Twain / ed. by H. E. Smith. - Berkeley : University of California press, 2011. - Vol. I. - 736 p.
5. Anderson F. A Pen Warmed Up in Hell: Mark Twain in Protest / F. Anderson. - New York : Harper and Row, 1972. - 183 p.
6. Cunliffe M. The Literature of the of the United States / M. Cunliffe. -Harmondsworth : Penguin Group, 1986. - 512 p.
7. De Voto B. Mark Twain at work / B. De Voto. - Cambridge : Harvard University Press, 1942. - 144 p.
8. Dickinson L. T. Mark Twain's revisions in writing. The innocents abroad / L. T. Dickinson // American Literature. - 1947. - Vol. 19, № 2. - P. 139-157.
9. Ferguso De Lancy J. Mark Twain. Man and Legend / J. Ferguson De Lancy. - New York : Russell and Russell, 1966. - 352 p.
10. Fetterley J. The sanctioned rebel / J. Fetterley // Studies in the novel. - 1971. -Vol. 3, № 3. - P. 293-304.
11. Fishkin S. F. From fact to fiction. Journalism and imaginative writing in America / S. F. Fishkin. - Baltimore : Johns Hopkins University Press, 1985. - 265 p.
12. Jones H. M. The theory of American Literature / H. M. Jones. - Ithaca, New York : Cornell University Press, 1966. - 240 p.
13. Lewis Leary Mark Twain. Minneapolis: University of Minnesota Press, 1965 - 48 p.
14. Loving J. Mark Twain : The Adventures of Samuel L. Clemens / J. Loving. -Berkeley : University of California Press, 2010. - 491 p.
15. Mark Twain's weapons of satire : anti-imperialist writings on the Philippine-American War / ed. by J. Zwick. - Siracuse : Siracuse University Press, 1992. - 213 p.
16. Paine A. B. Mark Twain, A Biography : The Personal and Literary Life of Samuel Langhorne Clemens / A. B. Paine. - New York : Harper & Brothers, 1912. - 606 p.
17. Parrington V. L. Main Currents in American thought. The beginning of critical realism in America, 1860-1920 / V. L. Parrington. - Norman : University of Oklahoma press, 1987. - Vol. III : Main currents in American thought. - 429 p.
OraTra Hagmmna go pegaK^i 29.04.2019.
M. Aloshyna
MARK TWAIN'S BIOGRAPHY AND STYLE: MAIN FEATURES.
DEVELOPMENT OF THE WRITER'S IDIOSTYLE
The article is devoted to exploring the biography and creative work Mark Twain, a famous American writer. The problem of development of Twain's idiostyle is investigated. His works belong to the treasure of the world literature. A lot of scientists had studied the writer's biography and style before but a new issue of his Autobiography published in 2011, a hundred years after Mark Twain's death, opened new facts of Samuel Clemens' life and creative work. The writer confessed that he tried to invent some new literary forms and genres that could still evoke his readers' interest years after the publication of his works. The first edition of Mark Twain's biography was composed by Albert Bigelow Paine in 1924. The second variant of Autobiography was published in 1940 by Bernard de Voto. The third variant of Autoboigraphy was published by Charles Neider in 1959. But all of them chose separate extracts from the materials dictated by Twain. They used only the author's text only partly but no one presented the autobiography in a way Mark Twain wanted.
Taking into account Mark Twain's Autobiography, it's important to note that the writer didn't have exact norms and rules of a literary style. He didn't want to follow any tradition or literary movements. In his view, the contrasts of high and low styles should evoke reader's interest. The writer used different dialects and their modifications in order to invent a new literary style. Samuel Clemens tried to create a new form and method of writing. His works contain episodes based on Twain's personal experience. The author tried to show the real language by means of his character's language.
Mark Twain's literary work lasted almost for five decades. The area of Clemens' activity included newspapers, journals, books and speeches. It is important to note that he had several pseudonyms, among them are the following ones: Thomas Jefferson Snodgrass and Josh.
While investigating Twain's idiostyle, one should realize that the writer was the unsurpassed master of humor. His first works appeared under the influence of «humorous movement». But gradually his kind laugh transformed into sharp satire in his late works.
The change from humor to satire can be divided into the following stages: merriment of western youth in «Innocents abroad» and «Roughing it»; then dipping into satire in «The Gilded age»; reminiscences of the past youth in «The Adventures of Tom Sawyer», «Life on the Mississippi», «Adventures of Hucleberry Finn»; excursus in Middle Ages and romantic outbreak of Enlightement in «Prince and the Pauper», «A Connectikun Yankee in King's Arthur's Court»; search for ideals and dreams about the ideal woman in «Joan of Arc», and, finally, «Mistery Man» and «What is a man?» - sharp satire and disillusion.
Key words: Mark Twain, style, idiostyle, autobiography, American literature.
