CC BY
99СВОеРЩШСТЬ ХУДОЖНЬОГО ВИРАЖЕННЯ ПСИХОЛОГ1ЗМУ У ТВОРЧОСТ1 ПИСЬМЕННИК1В "ПОКУТСЬКО1 ТРШЩ"
К. фтол. н., Миронюк В. М.
Укрална, м. Мвне, доцент кафедри укралнськог лтератури, Мiжнародний економжо-гуматтарний ушверситет iменi академжа Степана Дем'янчука
Abstract. The problem of psychologism in the works of the writers of "Pokutska Triitsia " is examined; originality of expression of the personality's inner world and his / her psychological state in contact with the outside world is determined; artistic psychologism of the writers' prose as the basis of the image of human life, its character creation.
Interest in the problem of psychologism allows to understand the issues of national aesthetic traditions, psychology, philosophy, ethics, to consider psychological motivation of the personality's individual behavior and its reflections on the outworld in the writers' artistic works and psychological states of the individual and the means to discover the inner world of the hero.
On the material of Vasyl Stefanyk, Mark Cheremshyna and Les Martovych prose we can investigate the questions of national character, which extend idea of national identity of psychologism of the novelists' works, caused with personal and individual qualities of the character of the writer and the heroes, peculiarities of their world outlook and social-political living conditions.
It is proved that the main _ forms of psychological images in the works of Vasyl Stefanyk, Mark Cheremshyna and Les Martovych are artistic knowledge of the heroes' inner world, their inner speech, psychological analysis, self-analysis.
The archetypes of truth, goodness and beauty, as well as land, nature, freedom typical for Ukrainian national character are studied on the basis of the works analysis. The world outlook leitmotive of short-story writers, the concept of a man and the world are determined. The autor paid much attention to understanding the artistic originality of the writers' masterpieces and their contribution in to reproduction of beauty of writing of short stories.
Keywords: psychologism, world outlook, character, national self-consciousness, ethical and moral values.
Защкавлешсть проблемою психолопзму дозволяе осмислити питання нацюнальних естетичних традицш, психологи i фшософп, етики, зокрема нацюнального характеру, що значно розширюе уявлення, по-перше, про нацюнальну своерщшсть психолопзму творiв письменниюв "Покутсько! тршщ", зумовлену як особистюно-шдивщуальними якостями характеру, душi письменника i геро1в, особливостями ix свгговщчуття й свггосприйняття, так i суспшьно-пол^ичними умовами життя, по-друге, цшсну концепщю особистосп i нацюнального буття в творчосп новелюпв. Пщставою для такого дослщження е не розкрит багатогранш можливост психолопзму письменниюв "Покутсь^' тршщ", його роль у збагаченш художньо-естетичних можливостей украшсь^' лтератури.
Проблема психолопзму стала предметом дослщження цшого ряду наукових праць вiдомиx вчениx-лiтературознавцiв: I. Франка, О. Потебш, П. Юркевича, Д. Чижевського, Г. В'язовського, М. Кодака, В. Фащенка, Д. Лихачева, А. Бочарова, З. Фрейда тощо. Водночас, попри достатньо широковекторний та розмаггий спектр лтературно-критичних рефлексiй сучасного лiтературознавства, питання специфши псиxологiзму у творчостi письменниюв-покутян залишаються ще на периферп наукових пошукiв.
Мета статтi - дослщити проблему псиxологiзму у творчосп письменникiв-покутян, визначити своерiднiсть вираження внутршнього свiту особистостi та псиxологiчного стану в зггкненш з зовнiшнiм св^ом, проаналiзувати xудожнiй псиxологiзм прози письменниюв як основу зображення життя людини, ii характеротворення.
Формування i становлення творчого методу Василя Стефаника, Леся Мартовича, Марка Черемшини глибоко закоршене в народне життя. Це дае змогу предметно дослщити питання нацюнальних естетичних традицш, психологи i фшософп, зокрема нацюнального характеру,
що значно розширюе уявлення про нацюнальну своeрiднiсть психологiзму творiв письменникiв.
Варто зазначити, що художне мислення, а вiдтак i принципи творення нацюнальних характерiв у творчосп письменникiв тiсно пов'язанi з емоцшшстю укра!нського селянина, особливостями його св^овщчуття й свiтосприйняття, а також i суспiльно-полiтичними умовами життя.
У сво!х творах, завдяки заглибленню в селянську душу, В.Стефаник розкрив психолопю народного духу. Вш уважно й чутливо вислуховував у нш те, що було нашстотшшим i найбiльш вражаючим. Твiр "Дорога" В.Стефаника як i "Мое слово", це плач за загубленим життям, молитва до Бога, що дае сили жити дат ("Боже, ти подаруй меш решту мое! дороги, бо я не годен вже йти!") [4, с. 82]. Одним з принцишв творення нацюнального тут е глибокий символiзм, абстрактнiсть, узагальненiсть образiв, ритмiзацiя оповда. Образ дороги, що символiзуе життя, е типовим для народно! традици. Головного героя письменник зобразив за канонами усно! народно! творчостi ("буйний волос", "веселi очi", "ясне чоло" - це усталенi словосполучення фольклорного портретування).
Зус^ч з реальним життям, зi стражданнями, якi змiнюють героя, вщбиваються на його зовнiшностi. В. Стефаник вдаеться до традицшного порiвняння очей iз джерельцем: "Очi його помутнши, а чоло його подобало на скаламучену керничку при дорозГ' [4, с. 82]. Зображення людей, яких зус^чае на своему шляху поет, вражае експресивнiстю, автор обирае найвиразнiшi деталi: чорнi долонi, !! пiт на чолi як символ тяжко! пращ, страшш вiд страждання обличчя, що створюе особливу емоцшну напругу внутрiшнього свiту героя та розгортання художньо! оповiдi загалом.
Н. Шумило, аналiзуючи творчiсть В. Стефаника, зазначае, що "неповторшсть лiтературного феномена В. Стефаника полягае в тому, що вш, ототожнюючи себе iз сво!ми героями, виявив людину села не лише у винятковш, екстремальнш, ситуацi!' (як, наприклад, перша iмперiалiстична вiйна), а й у хрошчнш (в ситуацi! хронiчного соцiального зубожшня), максимально розкриваючи при цьому зболену душу мужика, що вже тривалий час перебував на меж життя i смертi. I навт не тодi, коли шдсвщомють прориваеться у свiдомiсть i може витворитися вщчуття крайнього внутрiшнього дискомфорту, а й у сташ, як не парадоксально з точки зору психологи, затяжного психiчного афекту. Ось чому ди деяких його геро!в порушують природу навiть бiологiчних закошв, хоча при цьому аж шяк не заперечуються ними мораль, ^х i покута" [6, с. 36]. Прикладом такого письма можуть слугувати новели "Новина", "Камшний хрест", "Мати" тощо.
Дослiдниця пише, що авторовою любов'ю до мужикiв зумовлюеться ще одна надсуттева особливiсть Стефаниково! прози: здатшсть одиничне пiдносити до всезагального. Показово, що геро! iз села Русова за мiрою перенесених страждань прирiвнюються до святих: мати почувае себе в правi за ^х послати дочку на смерть ("Мати"), а батько, що втратив сишв, молячись, приговорюе: "А ти, Мати Божа, будь мойов газдинев..." ("Сини") [6, с. 36].
Письменник виражав себе через стан психши сво!х геро!в, i це була його iндивiдуальна особливiсть як митця. Триедшсть "автор - герой - читач" уявлялася Стефаниковi единим психiчним простором. Свш бiль В.Стефаник персонiфiкував у образах сво!х геро!в: "Бiльше описати не можу, бо руки трясуться i кров мозок заливае. Приступити ще ближче до вас -значить спалити себе..." [4, с. 167]. "Я люблю мужиюв, - писав В. Стефаник у лисп до О. Кобилянсько! (листопад, 1898 р.), - за !х тисячл^ну тежку iсторiю, за культуру, що витворила з них людей, котрi смерти не бояться " [4, с. 153].
Для творiв В. Стефаника властивий характерний для лггератури модершзму пiдвищений психологiзм, iнтерес до критичних сташв людсько! душi, до моментов, коли вирiшуються питання життя i смертi. Цiкавою i переконливою видаеться нам думка Л. Дем'яшвсько!, яка писала: "...письменник завжди будував сво! новели-образки не на розлогих описах i розповiдях, якi вимагають ешчного спокою, а на таких яскравих i сильних враженнях, яю вкарбовуються в пам'ять назавжди. Як у спалаху блискавки, показуе вш найважливiшi, найзначнiшi моменти в житп людини" [1, с. 8]. У цьому виявляеться тяжiння митця до експресюшзму.
Надзвичайно оригiнально поеднуе модерш европейськi вiяння та глибинну народшсть, аж до етнографiзму, Марко Черемшина. Народна творчють органiчно ввiйшла у твори письменника. Це виявилося i в темах, i в образах, i в окремих ситуацiях та художшх деталях.
Письменник найчастiше прагне не стiльки iнформувати, скiльки збуджувати почуття, викликати певну психологiчну настроевють, приглядатися до найменших дрiбниць, будувати на драматичнш основi найрiзноманiтнiшi, найменш помiтнi життевi моменти.
Марко Черемшина, створюючи характер, використовував багатий арсенал прийомiв художнього узагальнення. Вш показуе сво!х геро!в через портрет, пейзаж, деталь, внутршнш монолог, дiалог, реплiки, авторськi вiдступи тощо, але всi цi засоби в нього завжди мають символiчний пiдтекст.
Дослщжуючи принципи та засоби творення письменником нацюнальних характерiв, наголосимо, що вш нiколи не намагався подавати вичерпш вiдомостi про героя та його зовшшшсть. Невеликий художнiй простiр не дае письменниковi тако! можливостi. I сюжет, i характеристики геро!в у новелюта вимагають спiвтворчостi з боку читача, занурення у глибини шдтексту, здатностi реципiента iнту!тивно-творчо домалювати в сво!й уявi ту чи шшу постать. За допомогою контексту читач обгрунтовуе власне бачення людини, робить сво! висновки.
Змальовуючи зовнiшнiсть сво!х геро!в, письменник передае i !хнш внутрiшнiй свiт. Зовнiшнiй портрет у нього майже завжди збнаеться з характером персонажа. Портретш деталi у текст пiдпорядкованi головнiй метi, створенню живого, рельефного образу.
Талановито пдабраш в новелах Марка Черемшини деталi зовшшшх характеристик, мови, манери поведшки, що розкривають свiт геро!в, показують, хто чого вартий. Створюючи портрет, Марко Черемшина звертае свою увагу на очi геро!в. Кажуть, очi - це дзеркало душi. Очi в портретах письменника вiддзеркалюють духовний свiт геро!в, але вони виконують й iншi функцi!. З очей Черемшининих геро!в можна дiзнатись про !хнш вiк, майновий стан, бажання, !хш болi та радостi. Очi нiби промовляють до нас. Насамперед, це очi дiтей, якi завжди щирк "накотилися на очi сльози, як роса на голубi чiчки" [5, с. 26].
Марко Черемшина завжди прагнув до гранично! точносп слiв-синонiмiв, до простого вражаючого вислову. Щоб пiдсилити, вiдтiнити ту чи iншу рису характеру героя, новелют часто вводить слово у синонiмiчний ряд. Це дае змогу максимально концентровано передати динамiку переживань, складних душевних станiв, зробити зображуване об'емним, стереоскопiчним, рельефним i вiдповiдае поетичним засадам психологiчно! новели нового типу.
Новелютичне слово письменника концентруе в собi величезну культуротворчу енергiю, стае свого роду поетичним ушверсумом. Воно е не просто бущвельним матерiалом образу, але й образом у власне глибинному розумшш. У суто народному душ Марко Черемшина розкривае образи сво!х геро!в. У кожного свое лице, свш характер, своя манера поведшки. Досягаеться це i вдало виписаним портретом, i змалюванням навколишнього середовища, i виразнiстю мови, i влучним словом (наприклад, портрет Федуся "Парубоцька справа").
Особливiстю портретного мистецтва Марка Черемшини е ще й те, що зовшшшсть персонажа змальовуе у безперервному руи, динамщ, "мшливосп психiки", весь час "перемежовуючи освiтлення", переносячи центр уваги з одше! виразно! деталi на шшу. У той же час наступна "поза" героя е своерщним "продовженням" попередньо!: те, про що читач здогадуеться в попередньому "кадрГ' портрета, в другому - виявляеться повшстю.
У новелi "Парубоцька справа" вражае величезна кiлькiсть персонашв - !х кiлька десяткiв. Однак ця надмршсть новелонаселення пiдпорядкована композицiйному ритмовi новели. Головний герой виписаний детально, а вш iншi персонажi поданi сумарно як "антигерой", конфлiктуюча сила, протиставлена головному персонажевi, або ж як зло, часто активне, що допомагае розкрити характер "героя". Характеристика "громадянського любаса", "Федуся пустого" займае кшька сторiнок. Портрет-характер героя будуеться на засадах своерщно! полiфонi!, його створюють колективно всi закоханi в нього дiвчата й молодицi та !хт обуренi батьки, кидаючи реплiку за репшкою. Прийом такого колективного голосу маси характерний для iдiостилю Марка Черемшини. Симфошзм новели створюеться i багатством настро!в. Колективне захоплення красою "парубка над парубками" змшюеться настроем обурення, яке стримуеться грайливо-гумористичним тоном панського суду в трактуванш "парубоцько! справи", вiдтак наступае настрiй шоку - жаху вщ несподiваного вбивства героя, i закiнчуеться новела трiумфом помсти, настроем скепсису, iронi!. Л!рика, романтика, патетика, гумор, iронiя, сарказм, трапка - у таких тембрах "стишзовано" новелiстичну, точнiше, навiть баладну надiю. Оця багатоструктурнiсть почутпв надае новелам Черемшини неповторно! принадностi.
Оповщна манера новели рiзноманiтна: реально-побутова, конкретно--вщображальна, лiрико-патетична. Особливо! уваги заслуговують лiричнi вiдступи, що мають своерщну форму i словесний стиль. Бшьшють iз них - безпосередне звертання автора до природи i рiзних персонажiв. Авторська схвильованiсть й урочисто-величний ритм передаються i спрямовуються на характери геро!в за допомогою питальних i окличних речень-перiодiв, побудованих за принципом наростання: "Гей, не дивуйтеся, запашш зела, голуба кедрино, у рщ пiно! Прижмурiть очi, зелеш гори-рокити, сизi! орли. Ей, ба чого ж ти, ршо, той красний
вогонь так швидко iзгасила?" [5, с. 227]. Здаеться, щлий хор жшок устами Черемшини сшвае дифiрамб надзвичайнiй парубоцькiй вродi.
Для розкриття психологи епохи, мотивiв поведшки i поривань геро!в письменник користуеться багатим арсеналом художшх засобiв. На першому планi - простий, "олюднений" пейзаж, тужливо-лiричнi нотки народно! поези. Вмiло застосовуе Марко Черемшина полiлог, дiалоги, внутрiшне мовлення, якi лiризують розповiдь, глибше розкривають внутрiшнiй свгт i переживання геро!в.
Варто зазначити, що характер i функци портрета - це зв'язок мiж шдтекстом новели та його актуальним змютом, спосiб самопрезентаци героя, створення ритму образу через портретш повторення.
Умшня розкрити в звичайних життевих ситуащях загальнолюдськi риси геро!в, у буденному - героине, у звичайному - трапчне - свщчення високо! художньо! майстерностi письменника.
Л. Мартович - письменник високо! естетично! культури, широти суспшьно-пол^ичного кругозору, вiн вiрив у демократичну, вiльну Укра!нську державу, в якш повноправним господарем буде "порядний чоловш, той, що працюе, а не злодш i розбiйник" [2, с. 23].
Рання творчють митця шдготувала грунт для подальших творчих пошуюв письменника в змалюваннi нацiонального характеру. Лтературознавщ, зокрема Ф. Погребенник, вважають, що Лесь Мартович вiдтворив укра!нський характер, передав нацiональний колорит за допомогою вiдображення звича!в, побуту, фольклору, пейзажних та портретних малюнюв.
Уже в раншх творах Мартович виступае насамперед як прекрасний знавець психологи людей пращ. Письменник показав, що усшхи й поразки окремих людей, !хне горе дуже часто були зумовлеш обставинами полгтичного й економiчного життя. Людина пiд впливом сощальних i полiтичних драм виявляла свш характер. Завдання письменника полягало у виокремленш типiв нових людей, наблизити бажане майбутне. Вш не малював свiту iдеального, але подавав його гарним i цiкавим.
Центральною проблемою творiв письменника е проблема шднесення соцiально! й нацiонально! самосвiдомостi народних мас, !х згуртування в боротьбi проти австро-угорського поневолення, що й стало одним з основних джерел творення ним яскраво самобутшх нацюнальних характерiв, а для лiтературознавцiв — ключем формування принципiв нацiональних основоположних пiдстав дослiдження його життя i творчостi. Якщо в раннiх оповщаннях, зокрема в "Мужицькiй смертi", йдеться про характернi риси життя й побуту населення Покуття, то в шзшших творах, особливо ж у повют "Забобон", письменник вiдтворюе картини народного життя з Рава-Руського повгту (тепер Львiвсько! областi), де вш довгi роки жив i працював [3, с. 9]. У ставленш до села письменник, як i Василь Стефаник i Марко Черемшина, був безкомпромюним: любив всiм серцем. Як зазначае Погребенник: "Вш намагався збудити в них почуття людсько! гiдностi, вселяв у !х серця вiру в сво! сили. Звщси в його творах стiльки душевного тепла до людини-трудiвника, яка шукае шлях1в скинути з себе кайдани сощального й духовного поневолення, звщси такий рiшучий осуд тих, хто поюрно гне свою спину" [3, с. 100]. Село для Мартовича - i болюча рана, i свiтла надiя. I такi його твори, як "Мужицька смерть", "Хитрий Панько", "Смертельна справа", "Вiйт", "Забобон" та багато шших - цьому яскраве свщчення.
У збiрцi "Нечитальник" Мартович виступае насамперед як прекрасний знавець психологи людей пращ та !х характерiв, як майстер сощально-побутових малюнкiв з життя покутського селянства. Твори, що ввшшли до ще! збiрки, дуже близькi щодо тематики, i щодо використання художнiх засобiв, але водночас вони вiдрiзняються характером гумору, дошкульшстю iронi!, сатири. Поряд з об'ективно-розповщною манерою письма все виразшше вiдчуваеться нахил письменника до експресивно! дiалогiчно! мови, до драматичного жанру. Наприклад, оповiдання "За топливо", "За межу", "Ось поси мое!", "Зле дшо", що висв^люють рiзнi сторони народного життя, розширюють тематику раншх творiв письменника.
У цеи^ конфлiктiв оповiдань письменника поставлено новi соцiально-моральнi колiзi!, продиктованi часом, а також т "вiчнi" проблеми, яю стосуються самого сенсу людського буття, стосункiв людини iз суспiльством.
Мартович був великим майстром вiдтворювати в дуа народного гумору побутовi сцени з народного життя. Вони вражають прекрасним знанням звича!в, поведiнки, псих1ки трудово! людини.
Отже, основними формами психолопчного зображення у творах письменниюв-покутян е художне пiзнання внутрiшнього св^у геро!в, !х внутрiшня мова, психолопчний аналiз,
самоанатз. Митщ вiдтворили укра!нський характер, передали нащональний колорит за допомогою вщображення звича!в, побуту, фольклору, пейзажних та портретних малюнюв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Дем'яшвська Л. Митець великого таланту/ Л. Дем'яшвська // Стефаник В. Мое слово: Новели та оповщання. - К.,1991.
2. Мартович Л. Забобон // Мартович Л. Твори. - К., 1973.
3. Погребенник Ф. Сторшки життя i творчосп Василя Стефаника/ Ф. Погребенник. -Ки!в, 1980. - С. 100.
4. Стефаник В. Повне зiбрання творiв: У 3 т./ В. Стефаник. - К., 1954.
5. Черемшина Марко. Новели. Посвяти Василевi Стефанику. Ранш твори. Переклади. Лгтературно-критичш виступи. Спогади. Автобiографiя. Листи/ Марко Черемшина. - К.: Наук. думка, 1987. - 448 с.
6. Шумило Н. Лтературний феномен Василя Стефаника (Нащональний варiант експресюшзму) /Н. Шумило // Укра!нська лiтература в загальноосв^нш школi. - 2001. - №3. -С.34 - 42.
PHILOSOPHY OF MODERN EDUCATION AND GLOBAL
SOCIAL DYNAMICS (THE SOCIAL-ANTHROPOLOGICAL ASPECT)
Semenov A. M.
Associate Professor of the Philosophy chair The Eastern-European National University after Lesia Ukrainka
Abstract. The essay is concerned with the currently central issues of the philosophy of contemporary education in the context of the analysis of global social dynamics and through the lens of modeling the appropriate complex socio- anthropic systems.
The essay is focused on the philosophical aspects of education as well as on the conceptual issues with regard to the implementation of the formula of permanent education in modern transborder hyper-dynamic world.
Keywords: global social dynamic, social modeling, philosophy of education, hyper-dynamic.
" We must continue to move into uncertainty, ambiguity and insecurity, using the brain we have in order to plan as far as it is possible our safety and our freedom" (1 ; 248)
K. Popper
The philosophical problems of education and concept issues of affirming the formula of continual education in modern trans-border hyper-dynamic world, inter-added and inter-integrated issues are possible to use in the common scheme of social practice and social prognostics only in the integral variation.
In the project levels of the social-anthropic differentiation the issues of the general education conception are dynamically interacted with the problems of the modern world globalization and, at the same time, with the human part development in a man, public culture development in the perspective (projects) state formation and personal forms of human being. At the same time the tasks of modern education modeling in its systemic field which is goal in its basic foundations, social-metabolic in its integral-logical scheme and poly-vector, multifunctional in tasks and projects of measuring is very complex to solve in the limited time and space boundaries. The global social dynamics that changes the relatively stable positions of traditionalism (the integrity of the world political structure formula, inner systemacy of the social-economic parameters of the regions and zones development, general determination of the civilization priorities and state formation net with the corresponding
