CC BY
85. Штеле Л. 50 Штапв за 50 Дшв: Невада - Втеча у неймовiрне / Л. Штеле [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://usembassykvivukr.wordpress.com/2012/07/09/50-штатiв-за-50-дшв-невада-втеча-у-неймо/
6. Ukrainer. Експедищя [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http : //ukrainer.net/exp/expedition/
References
1. Hurova I. Tourism narratives: from tourist's notes to internet blogs. Culturological almanac. Vinnitsa. 2016, no 2. pp 85-88.
2. Journalism : Dictionary Directory / Author-compiler I. Mykhailyn. Ky-iv, 2013, 320 p
3. Kuznetsova O. Identity blog and media. TV and radio journalism. 2013, vol.12. pp. 117-123.
4. Potyatynyk B. Internet journalism: the boundaries of profession [electronic resource]. - Access: http://www.mediakrytyka.info/za-scho-krytykuyut-media/internet-zhurnalistyka-mezhi-profesiyi.html
5. Shtele L. 50 States in 50 Days: Nevada - Escape to an incredible [electronic resource]. - Access: https://usembassykyivukr.wordpress.com/2012/07/09/50-штатiв-за-50-дшв-невада-втеча-у-неймо/
6. Ukrainer. Expedition [electronic resource]. - Access: http : //ukrainer.net/exp/expedition
НАЙНОВ1Ш1 ВИЗНАЧЕННЯ ТА КЛАСИФ1КАЦП МАС У КОНТЕКСТ ТЕОРП МАСОВОÏ КОМУШКАЦП
Косюк Оксана Михайлiвна,
кандидат фшологгчних наук, доцент кафедри соцгалъних комуткацт факультету фшологИ' та журналгстики Схгдноевропейсъкого нацгоналъного унгверситету ¡мен1 Лес1 Укралнки, вулиця Винниченка, 30а, кабтет 201, мгсто Луцък, Волинсъка область, Украгна, 43000
У статл висвгглено шдходи сучасних науковщв до класифшацш мас в аспект найновших теорш масово!' комушкацп. Засвщчено, що модифжацп та стратифiкацiï мас тюно пов'язанi з актуальними проблемами шфопрос-тору.
Ключовi слова: маси, комушкащя, класифiкацiя, погляд, теорiя.
In the article the modern approaches to scientific classifications mass in terms of the latest theories of mass communication are examined. Shown to modify and stratification masses closely related to the current issues of the information space.
Key words: mass communication, classification, opinion, theory, concept.
Г. Ле Бон подшяв маси, у виявi натовпу, за ознакою гомогенност на рiзнорiднi (складаються iз члешв, котрi нiчим не поеднаш), однорщш (на-повненi спiльнотним елементом), аношмш (вуличнi), персонiфiкованi (примiром - парламентськ зiбрання), секти, касти, класи. У такому подш важко вiд слщкувати якусь парадигму.
У цiй публшацп ми спробуемо вiдслiдкувати, наскiльки увиразнилися класифжацп мас у працях теоретиюв нашого часу, оскiльки сама комуш-кацiя мас i досi лишаеться надзвичайно впливовою та затребуваною, хоча й, на жаль, не достатньо до^дженою.
Узагальнюючи найважливiшi напрацювання попередниюв та сучасни-кiв, С. Рошдн у статтi «Психолопя натовпу: аналiз минулих дослiджень та проблеми нишшнього дня» зазначае, що в захщнш лiтературi традицiйно до явищ одше!' парадигми пiд загальною назвою «натовп» вiдносять колек-тивнi безчинства, масовi iстерii, бунти, повстання, революцiйнi виступи, несанкцюноваш мiтинги тощо. Такий шдхщ, за спостереженнями С. Ро-щша, властивий i для наукового дискурсу. Примiром, авторитетнi амери-канськi психологи С. Мшгрем, Г. Тох пропонують наступне визначення натовпу: «Натовп - родове поняття, яке видiляе дуже рiзноманiтнi умови, характернi для таких зiбрань людей, як аудиторiя, зборище, м^инг, панiка; уi вони тдпадають пiд визначення натовпу» [2]. На думку вчених, спшьна риса, що поеднуе усе перелiчене, - просторова близьюсть людей i - як ви-слiд - вплив цiеi близькостi на iх поведiнку.
Вступаючи у дискусш з бiльшiстю сучасних вчених, С. Рощш зазначае, що, за певних умов, i мггинг, i аудиторiя, i вс iншi категорii територiа-льних спшьнот можуть обернутися натовпом, однак iманентно - це не натовп. Натовп - «витоково неорганiзоване (чи таке, що втратило оргаш-зованiсть) скупчення людей, котрi не мають спiльноi усвiдомленоi цiлi (або втратили и) i, як правило, перебувають у сташ емоцiйного збудження» [6].
За усталеною класифiкацiею, натовп передусiм подшяеться на актив-ний i пасивний. Пасивний - це той, учасники якого випадково (без будь-яких цшей i мети) потрапили у спшьний простiр i час. Наприклад: кiлька людей щось побачили, зупинилися й почали розглядати. Далi до них стали приеднуватися iншi защкавлеш. Зрештою тi, хто приеднався останшми, почасти не розумiють, що вщбуваеться i починають творити рiзноманiтнi чутки (вочевидь, аби пояснити власну поведшку). Пасивш натовпи - не небезпечш. Постоять - i розходяться.
1нша справа - активний натовп. 1нколи його ще називають агресив-ним. Це зiбрання, як правило, намагаеться виршити певнi соцiальнi проблеми, i налаштоване здiйснити це насильницьким шляхом. На думку вчених, свш гнiв та агресiю активний натовп може зосередити на абсолютно невинних та випадкових перехожих. Такий натовп здатен також бути рятувальним, якщо втжае вiд чогось/когось (тодi основна його мета - яко-мога швидше вiддалитися вiд небезпеки), пашчним, коли небезпека застала зненацька (тодi всi кричать i тшають) i - користолюбним (скупченням лю-
дей, основна цшь яких - пограбування, розкрадання матерiальних цшнос-тей). Стосовно ще!' категорii натовпу С. Рощш уточнив: «Аналiз поведiнки пiд час стихшних лих показуе, що й добропорядш люди за певних обста-вин, коли !м здаеться, що немае перед ким вщповщати, приеднуються до мародерiв (пояснюеться це приблизно так: «Все одно добро пропадае, його вкраде хтось шший, власники, вочевидь, загинули» ^ т. п.)» [6]. вчений вважае, що це також один з феномешв натовпу.
Якщо за основу брати керовашсть-самодостатнють, то натовп подшя-еться на стихшний (що формуеться сам по соб^ без оргашзатора) та ведо-мий (функцiонуе пiд керiвництвом лщера). Можна видiлити кiлька типiв та тдтитв натовпу за критерiем поведшки людей. Тодi, на думку Р. Мокшанцева, А. Мокшанцево1', будемо мати таю види натовпу: оказю-нальний, конвенцiйний, експресивний, екстатичний, дiючий. Окказюналь-ний утворюеться на основi щкавосл (аварii, пожежi тощо), в основi конвенцiйного - iнтерес до чогось попередньо оголошеного чи прорекла-мованого. Подiбно до конвенцiйного твориться, на думку Мокшанцевих, експресивний натовп, котрий збираеться, щоб засвщчити свою радють чи обурення з приводу чогось. Мало чим вiдрiзняеться екстатичний натовп. Однак вш не просто збираеться з приводу якоюь подii, а й впадае у своерь дний транс, адже об'ект його защкавлення - релтйш ритуали, карнавали, рок-концерти тощо. Дуже подiбно до конвенцшного виглядае дiючий натовп, котрий виступае супроти конкретного об'екта. Як вважають вчеш, цей натовп подшяеться на пiдвиди. Коли ним рухае слша ненависть до якихось полггичних чи релiгiйних iдей, вiн стае агресивним. Якщо доводиться шстинктивно рятуватися вiд небезпеки, - пашчним. У разi прагнен-ня тд час революцiй, погромiв та катастроф заволодгги якимись цiнностями - користолюбним. Окремо чомусь видшяеться також натовп повстанщв, як такий, що наближаеться до оргашзовано1' спiльноти [4].
У подш й градацii мас ситуащя складна. По-перше, тут вiдсутня тра-дицiя. По-друге, нашi сучасники цитують один одного, не проявляючи особливо1' оригшальносп. Так Д. Ольшанський розглядае маси у трьох ви-явах: власне як натовп (в класичних штерпретащях), як зiбрану публiку (театри, стадюни, мiтинги тощо) та як незiбрану публiку (на кшталт елек-торату й аудиторii електронних ЗМ1). Окремо вiн виокремлюе ще бшоми мас: великi - малi, стшю - нестiйкi, згрупованi - не згруповаш, - неконта-ктнi, спонтанш - органiзованi, однорiднi - неоднородна
В. Рiзун у «Теорii масово1' комунiкацii» передусiм розрiзняе стихiйнi i штучнi маси. «1снуе двi форми маси, - зазначае вш, - (1) маса природна, стихшна, неоргашзована, яка виникае сама собою, i (2) маса штучна, орга-шзована, керована. В теорii мас поняття про першу форму маси розвивали Ш. Сiгле, Г. Ле Бон, Г. Тард, Б. Поршнев; поняття про другу -У. Макдауголл, З. Фрейд. Стихшш маси виникають у результат дп факто-рiв "пасивного" роду (згода, готовнiсть вщдатися вiдповiдним прагненням тощо)» [5, с. 73-74].
Окремо розглядае В. Рiзун натовп та публжу. Вочевидь, як взiрець природно1' та штучно!' мас. Вiдмiннiсть публжи вiд натовпу, на його пог-ляд, очевидна, оскiльки натовп - зовш не органiзована спiльнота, яка дiе дуже емоцiйно та одностайно. А публша - навпаки. Дослщник визначае чотири основнi типи натовпу: випадковий (зб^овисько споглядальникiв якоюь пригоди); експресивний (сукупшсть людей, котра виражае емоцii: радiсть, горе, гнiв, протест); конвенцшний (нагадуе аудиторiю, бо керуеть-ся певними правилами, нормами, примiром, мiтингiв чи спортивних зма-гань); дшчий (повстанський, панiчний, агресивний i здирницький). «Вщ натовпу публiка вiдрiзняеться, якщо так можна сказати, - зазначае В. Рь зун, - бшьшою iнтелiгентнiстю, вiдносною рацiональнiстю, толерантнютю, певним спокоем, зовнiшньою пасивнiстю. Але щ ознаки легко втрачаються тд впливом емоцiйного збудження, афекту. Скажiмо, зiбрана публiка на мiтингу, зборах швидко трансформуеться в натовп» [5, с. 84-85]. Публжу вчений розглядае у двох виявах: зiбрану та незiбрану. Зiбрана е об'ектом якогось впливу, найчастше - ЗМК. До ще! спiльноти належать люди, котрi «не тiльки мають подiбнi емоцшш переживання, а й просто щкавляться одним i тим самим предметом. Це породжуе певний рацiональний компонент, що нiвелюе надмiрнi емоцп. Окрiм загальних емоцiй, зiбрана публша вiдзначаеться подiбнiстю установок, орiентацiй i готовнiстю до певного типу дш» [5, с. 85].
Незiбрана публжа - це та, котра формуеться з натовпу, окремi шдивь ди якого потрапляють пiд вплив (примiром - ЗМ1). «Мас-медiа проникають до кожного дому, впливають на кожного окремого шдивща та перетворю-ють його на члена певно! маси (публжи) - читачiв, слухачiв, глядачiв. В. Рiзун погоджуеться з Д. Ольшанським, що вiртуальна публiка за певних умов (наприклад, пiд час виборiв) може перетворитися в реальну - зiбрану. Незiбрану публiку вчений ще називае аудиторiею/масовою аудиторiею.
Вщомий теоретик масово! комунiкацii Денiс Мак-Квейл, котрий дос-лiджуе переважно аудиторш новiтнiх ЗМ1 (в аспектi журналютики), ставить пiд сумнiв атомютичне сприймання аудиторii мас-медiа i акцентуе на повторному вщкритл гурту. На його погляд, «насправдi авдиторii склада-ються з багатьох мереж сощальних зв'язкiв, якi взаемоперетинаються, гру-нтованих на розташуваннi та спiльних штересах» [3, с 362]. Вчений виокремлюе традицп дослiдження аудиторii i шдсумовуе !х, «як пов'язанi з: ефектами; використанням i задоволенням; лiтературною критикою; ку-льтурними студiями i аналiзом рецепцii» [3, с. 362]. Однак, як вважае Д. Мак-Квейл, набагато зручшше скористатися економнiшою типологiею дослщжень, за якою вiн визначае три головш шдходи: структурний, бiхевi-оральний, соцiокультурний, зазначивши, що «"лггературна критика" тут зовшм нi до чого» [3, с. 362]. Далi аналiзуе кожну з традицiй. Структураль стська, як вш вважае, визначае передушм розмiри i межi осягнення аудито-рii (кiлькiсть читачiв у порiвняннi з накладом) та и сощальний склад. Подiбне вимiрювання, як вш припускае, працюе на iндустрiю, пов'язане iз
рекламою та дослщженням ринку. Бiхевiористська традищя абсолютно протилежна, бо слугуе цшям визначення впливу ЗМ1 на аудиторш, голов-но - дитячу та молодiжну. Спершу, на думку вченого, акцентувався саме негативний вплив, а шзшше аудиторiя розглядалася як активна та мотиво-вана група користувачiв, котрi вiдповiдають за власний вибiр iнформацii та мас-медiа. Культурна традищя i рецепцiйний аналiз, в штерпретацп Д. Мак-Квейла, «цiлком присвяченi творам популярно1' культури на проти-вагу раннш лiтературнiй традицii. У культурних студiях наголошують на використаннi медш як вiдбитку конкретного соцiокультурного контексту та процес надавання ваги культурним продуктам i досвiдовi в повсякден-ному життi. [...] Дослiдження медшно1' рецепцii наголошуе на вивченнi ав-диторii як "штерпретацшних спшьнот"» [3, с. 363].
Вщштовхуючись вiд зазначеного, Д. Мак-Квейл виокремлюе рiзнови-ди аудиторш: а) як тип або громада; б) як сукупшсть задоволень; в) ауди-торiя медiй. Перша, на його погляд, це передушм - читачi регiональних газет або слухачi радiостанцiй окремих громад. «Тут авдиторiя мае, при-наймнi одну спшьну соцiальну/культурну визначальну рису - спшьний простiр i членство в мюцевш громадi» [3, с. 367]. До цього ж рiзновиду вчений вщносить полiтичнi газети (iдентифiкованi спшьними переконан-нями читачiв) та альтернативш ЗМ1, котрi охоплюють «низку бшьш-менш опозицiйних медiйних каналiв, якi можна вважати продовжувачами тради-цiй ранньо1' радикально1' та партiйноi преси». Здебшьшого такi ЗМ1 дiють нелегально i належать до самвидавних. До названо1' парадигми зараховуе вчений i газети, яю «служать, щоб пiдтримувати професшну та соцiальну iдентифiкацiю» [3, с. 368]. Стимулом для невпинного та безперервного ро-звитку аудиторп громад та гурпв, на погляд Д. Мак-Квейла, е зростання радю- й телеканалiв окремих регiонiв та спшьнот, а також створення кабельного телебачення та поширення шгернету.
Аудиторiя як сукупнiсть задоволень, за спостереженнями дослщника, - це споживачi популярних газет, плггкарських, модних та родинних жур-налiв. «Група читачiв/глядачiв/слухачiв, утворена внаслщок цього дуже диференцiйованого та "узвичаеного постачання", не мае почуття колекти-вно! iдентичностi. [_] Смаковi культури - це не так групи людей, як низки подiбних медшних продуктiв - наслiдок форми, стилю, презентацп i жанру, яю мали б пасувати до способу життя якогось сегменту авдиторп» [3, с. 369].
Третя категорiя - аудиторiя медiй за каналом або контентом - це, в ш-терпретацп дослiдника, звiсно ж, читачi/глядачi/слухачi ушх новiтнiх ЗМ1: газет, журналiв, юна, радю, телебачення, музики (Д. Мак-Квейла подае и як окремий ЗМК [3, с. 369]), iнтернету, мультимедш, або яко1'сь конкретно1' книги, журналу тощо. Такий тип аудиторп, на думку вченого, найближчий «до ще1' "масово1' авдиторii", оскiльки вона велика, розпорошена i неодно-рiдна, без жодно! внутрiшньоi органiзацii чи структури» [3, с. 369].
Насамкшець Д. Мак-Квейл схематизуе зв'язок аудиторп з вщправни-ком i пропонуе моделi комунiкацiï, якi вже стали хрестоматшними, однак в його теорп масовоï комунiкацiï таких моделей три (а не чотири, як зазна-чають сучаснi науковцi): а) аудиторiя як цiль; б) аудиторiя як учасники; в) аудиторiя як глядачг У першому випадку «процес комушкацп розглядають передусiм як вiдсилання сигналiв або повiдомлень у часi, щоб контролюва-ти чи впливати. Рецишент, а отже й авдиторiя, постае як пункт призначен-ня для цiлеспрямованоï передачi значення. Ця модель, - за визначенням Д. Мак-Квейла, - актуальна для освггшх та багатьох громадських шформа-цiйних кампанш, а також деяких видiв реклами. Ïï головний процес - це "когнггивне опрацювання"» [3, с. 372].
Модель «авдитор1я як учасники» вчений називае ще ритуаль-ною/експресивною. В нш комунiкацiя реалiзуеться через взаемодш та участь, через «збшьшення спiльностi мiж вiдправником i рецишентом, а не через змiну "рецитенив" вiдповiдно до мети "вщправника"» [3, с. 372]. На погляд Д. Мак-Квейла, така комушкащя «передушм нормативна, а не ш-струментальна чи утилларна. Члени авдиторiï - це, по сут^ ïï учасники» [3, с. 372].
Остання модель («авдиторiя як глядачЬ»), в штерпретацп теоретика медiй, - це комушкащя, яка прагне не передавати шформащю чи переко-нання, а елементарно - привертати увагу, не зважаючи на комушкативний ефект. Звiсно, така комушкащя не глибока i не тривала.
Як бачимо, класифшацп мас перебувають на стадiï опису та первiсноï систематизацiï. I досi немае чггких парадигмальних критерiïв, якi допомог-ли б всебiчно опрацювати об'ект до^дження i звести його до спшьного знаменника. Ми пропонуемо такий критерш у «Теорiï масовоï комушкацп» (див. першу позищю у списку використаноï лiтератури).
Список використано'1 лггератури
1. Косюк О. М. Теорiя масовоï комунiкацiï : навч. пошб. / О. М. Ко-сюк. - Луцьк : ВНУ iм. Лесi Украïнки, 2012. - 384 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://goo.gl/7EK2GT
2. Milgram S., Toch H. Collective Behaviour: Crowds and Social Movements // The Hanbook of social psychology /Eds G. Linzey, E. Aronson. Reading: Addison Wesley Publ. Co., 1969., С. 509.
3. Мак-Квейл Д. Теорiя масовоï комушкацп / переклад Олi Возьно^ Галини Сташюв. - Львiв : Лггопис, 2010. - 538 с. 358.
4. Мокшанцев Р., Мокшанцева А, Психология толпы [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://psyfactor.org/lib/tolpa.htm
5. Рiзун В. В. Теорiя масовоï комушкацп: шдруч. Для студ. Галузi 0303 «журналiстика та шформащя» / В. В. Рiзун. - К. : Видавничий центр «Просвгга», 2008. - 260 с. с. 73
6. Рощин С. К. Психология толпы: анализ прошлых исследований и проблемы сегодняшнего дня [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://psyfactor.org/lib/roschin.htm.
