CC BY
10Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №4. Часть 1. С.58-63.
УДК 366.637
ПСИХОАНАЛ1ТИЧНИЙ П1ДХ1Д ДО МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ МАСОВО1 КОМУН1КАЦП
Косюк О.М.
1нститут ф1лологн та журнал1стики Волинського нац1онального ун1верситету ¡мен! Лес1 Укранки, м. Луцьк, Украна
У стaттi розглядаеться можливкть введения додаткового (психоаналтичного) критерю для тдтвердження функцюнування чотирьох утверсальних моделей у царит масовоЧ комуткаци.
Ключовi слова: модель, комуткащя, маси, психоанал1з, трансмiсiя, ритуал, розголос, рецепщя.
Найбшьш поширеним у царит комуткаци е чотирикомпонентне моделювання. Його систематизатор - провщний американський медiатеоретик Дешс Мак-Квейл. Саме цей тип моделювання присутнш i в ушх пiдручниках та монографiях з теори масово! комуткаци, якi з'явилися остантм часом в Укра!т. Однак, розмежовуючи комунiкацiйний процес на чотири частини, вченi не достатньо ч^ко обгрунтовують критери такого подiлу, що провокуе додатковi пошуки i - як наслщок - ускладнення бшьш-менш досконалого й перевiреного часом розмежування. Ми вирiшили вчинити навпаки: пошукати додаткових пiдстав для усталеного подшу. Мета статт/ - розглянути можливють введення психоаналiтичного критерiю для тдтвердження функцюнування чотирьох утверсальних моделей у царит масово! комуткаци. Як джерело цих тдстав пропонуемо використати теорда К.-Г. Юнга про психолопчт типи [2]. Для втiлення поставлено! мети слщ: а) активiзувати хрестоматшний подiл (з деякими корективами, яю дозволять розглянути комунiкацiю як явище iсторичне); б) обгрунтувати потребу нового шдходу; в) засвiдчити ефективнiсть психоаналiзу у царинi моделювання масово! комуткаци.
Першою моделлю комунiкацi!, на нашу, дещо вiдмiнну вiд усталено!, думку, була не трансмiсiйна модель (передач^, а експресивна (привернення уваги), хоча трансмюшна й виглядае бiльш простою. Адже навт елементарне передавання сигналу передбачае якусь осмислену мету, а бажання привернути увагу, навпаки, оргатчне, й пов'язане з фiзiологiею та шстинктами. Модель привернення уваги, вочевидь, iснувала в часи, коли людина ще нагадувала напiвтварину й змушена була якось задовольняти сво! оргатчт потреби першо! необхiдностi. За хрестоматшною теорiею А. Маслоу, як нам вщомо, в основi iерархi! факторiв людського iснування, якi потребують задоволення, лежать найнасущнiшi потреби: !жа, вода, помешкання, а на вершинi - бшьш високi iндивiдуальнi запити, пов'язат iз визнанням та самовираженням. Сам систематизатор також неодноразово наголошував: «Людина -то тварина, яка постшно чогось хоче». Коли потреби найнижчого рiвня задоволенi
ПСИХОАНАЛ1ТИЧНИЙ П1ДХ1Д ДО МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ МАСОВО1 КОМУН1КАЦИ
хоча б частково, ното sapiens починае рухатися до реалiзаци запитiв iншого piBHH. Hi в кого не викликае сумшву, що вимоги <^зюлогп» були найпершими i, власне, единими для первiсних людей, яю ще не мали високих iндивiдуальних запитiв. Тому !х комушкащя вiдбувалася а) з метою розмноження (задля органiчного задоволення, а не продовження роду); б) для здобування м'яса, тваринних кiсток та хутра на харчування, конструювання одягу та побудову жител (шляхом полювання). Аби комушкащя вщбувалася, варто було якимось чином «викликати» «симпапю» чоловiкiв/жiнок i вiдволiкти чи привертати увагу тварин. При цьому використовувались яскравi кольори, специфiчнi звуки та запахи, розраховаш, звiсно, не на взаеморозумiння, а на подразнення певних рецепторiв та вщповщну реакцiю, яка могла бути викликана як прекрасним, так i жахливим. Здавалося б, з плином часу у цариш масово! комушкацп модель розголосу повинна задiюватися все менше й менше, адже людство невпинно прогресуе. Однак насправдi це i донинi одна з найбшьш популярних моделей, оскiльки вона пропонуе погляд на комунiкацiю, як на видовище/публiчне масове дiйство.
Наступною (тсля трансмюшно!) за xронологiчним критерiем, на наш погляд, мала б з'явитись модель ритуалу, яка почала функщонувати тшьки-но у людини виникла необхщшсть спiлкуватися з потойбiчними силами та об'еднуватись у спшьноти. Ця модель, як справедливо зазначив В. Рiзун, «близька до розумiння масово! комушкацп як виду суспшьнокультурно! дiяльностi, спрямовано! на ритуальну унiфiкацiю. Вона пов язана iз термiнами гурт, членство, участь, братерство, спшьнота, вiра» [1, с. 220-221]. Тому це не так акт передавання шформацп, як презентащя спiльниx цiнностей. Повiдомлення ритуально! комушкацп символiчнi, вони залежать вiд архетипних асощащй, але не такi вже й багатозначш, оскiльки повиннi бути зрозумшими всiм членам ритуально! едносп, котра сприймае !х на рiвнi канонiчниx аксiом. Hайбiльш актуальною модель ритуалу була в епохи Античност та Середньовiччя, коли формувалися основш свiтовi релiгi! й визначалися глобальш спiльноти на кшталт народностей та нацш. Типово ритуальними дискурсами можна вважати театральний i музичний, як походять вiд найдавнiшиx синкретичних дшств та сприймаються як знакова комушкащя-звернення (головним чином - до бопв). Джеймс Карей зображае цю комунiкацiю у виглядi ялинки з осердям та найвищою точкою, довкола яких «обертаються» гiлки й «аграшки».
На формування наступно! моделi, яку бшьшють вчених вважають витоковою (вочевидь, тому, що вона постае наче схема, яка згодом мае чимось «обростати»), на стику XIX-XX столт суттево вплинула теорiя iнформатики, яка на рiвнi техшки (а не людського спiлкування) дослщжувала ефективнiсть транслювання iнформацi!. Створили модель аналiзу передавання сигналiв (модель трансмюи) теоретики iнформацiйниx систем К. Шенон та У. Вiвер. Модель вщтворювала i зображала комунiкацiю як послщовний процес, який не потребуе анал^ично! реакцi!-вiдповiдi (себто втручання реципiента-мислителя). Цей процес починався iз джерела. Техшчне джерело пiдбирало iнформацiю, яку по^м передавало у формi сигналiв комушкацшним каналом отримувачевi, котрий, у свою чергу, перетворював сигнали в повщомлення, адекватш вiдправленим. Однак вченi помнили, що кiнцева
шформащя чомусь суттево вiдрiзнялася вiд початково! (цю модель, власне, i створили для пояснення таких розбiжностей). Рiзницю мiж вiдправленим та отриманим сигналом згодом почали тлумачити як вислщ нереального стану каналiв, а вади каналiв назвали шумами або штерференщею. Слiд зауважити: модель трансмюи сигналу не мала безпосереднього стосунку до масово! комунiкацi! - !! застосовували до iнших процешв (головно - технiчного характеру), яю мали вельми опосередковане вiдношення до людського спшкування. Однак наявнiсть саме ще! моделi неабияк вплинула на ус iншi трансмiсiйнi модифiкацi! комушкацп, створенi з урахуванням гомофактора.
В окресленiй сферi трансмюшного моделювання комунiкацi! знаковою е модель контактування Р. Якобсона, оскiльки саме вона вважаеться базовою для структур найвищого (рецепцiйного) рiвня. Проекцiя Р. Якобсона, як вщомо, включае шють важливих чинникiв комунiкацi!: адресанта, адресата, повщомлення, код, контакт, контекст. Назваш складники - в iдеальнiй ситуаци - впливають на процес спшкування рiвномiрно й одночасно. Але, за шших умов, можливе домiнування одного або кшькох з них. Вщштовхуючись вiд цього, Роман Якобсон видшив шiсть функцiй комунiкацi!: емотивну (вираження свого "я"), референтну/денотативну (видiлення об'екта мовлення), конативну/iнтенсивну (вплив на адресата), поетичну (видiлення форми повiдомлення), металшгвютичну (пов'язану з виходом за меж1 бесщи у сферу коду, мови), фатичну (пiдтримання контакту, коли важлива не тема розмови, а те, щоб контакт не перервався). На погляд сучасного дослщника масово! комушкацп В. Рiзуна, фатична функщя, в штерпретаци Р. Якобсона, була найбшьш сутнiсною для процесу спiлкування, оскшьки саме вона - складник контактно! функци взагалi. А контакт, як вщомо, едина процесуальна характеристика комушкацп. Отже, можна стверджувати, що комушкативний процес - це, по сут^ акт контактування, через який реалiзуеться "я" комунiканта, видiляеться об'ект розмови, здшснюеться вплив, актуалiзуеться форма повщомлення, свiдомо добираеться iнформацiя, пiдтримуеться зв'язок при згасанш. На наш погляд, у трансмюшнш моделi Р. Якобсона, незважаючи на !! нерецептивний характер, уже е натяк на певну реакщю-вщповщь реципiента. Власне, комунiкант перестае бути байдужим сприймачем iнформацi!. Але вш ще не активний i наче «вагаеться»: активiзуватися чи ш?
В однiй з моделей вш таки «активiзувався» (оскiльки загалом надзвичайно затребуваним виявилося не пасивне сприймання iнформацi!, а рецепцiйне !! моделювання, яке пропонуе, окрiм сприймання, ретельне опрацювання повiдомлень). На нашу думку, здатшсть до рецепцi! з'явилася вже тсдо, коли людина почала мислити критично. Однак апогеем анал^изму традицшно вважаеться епоха Гутенберга (час, коли основним засобом масово! комушкацп були книга i газета), це приблизно кшець XVIII - середина XX столт. Модель рецепцi! дае уявлення про фазовий комунiкацiйний процес, який складаеться з кодування та декодування творiв/дискурсiв/текстiв. За умовою названого процесу змют декодованого повiдомлення значно вiдрiзняеться вiд того, яке закодував автор, оскшьки мовець не може передати свое розумшня створеного ним шкому, окрiм самого себе (постае навт питання, чи декодуе вiн адекватно власш повiдомлення?). Отже, на перший
ПСИХОАНАЛ1ТИЧНИЙ П1ДХ1Д ДО MОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ MACOBOÏ KOMyHIKA^I
план y pецептивнiй комyнiкaцiï виходить комyнiкaт. Спpиймaч iнфоpмaцiï y жодному випaдкy не може 6ути пасивним, i саме вiд нього залежить, яким буде змiст твоpy/текстy/дискypсy.
Haйбiльшою попyляpнiстю в цapинi ^мани^них нayк коpистyeться pецептивнa модель Юpiя Лотмана. Основний постyлaт зазначено1' моделi - yявлення пpо комyнiкaцiю як ^о бaгaтовектоpнy дiaлогiчнy мислячу ^pyRiyp^ яка е пеpеклaдом з мови свого «я» на мову твого «ти». Оскiльки, як вважав Ю. Лотман, монологiчнa стpyктypa не здатна виpобляти пpинципово нових повiдомлень, то саме бaгaтовектоpнiсть контaктiв мiж комyнiкaтоpaми стае основою для фоpмyвaння оpигiнaльноï iнфоpмaцiï та поглядiв на pечi. Загалом, на думку вченого, яюсна комyнiкaцiя мае вiдбyвaтися наче у фоpмaтi «зiпсyтого телефона»: ми слухаемо повщомлення (i кожен спpиймae його по-своему), згодом ця оpигiнaльно с^ийнята iнфоpмaцiя пошиpюeться (з вiдчyтними додатковими нaшapyвaннями наших iнтеpпpетaцiй) i знову потpaпляe у поле впливу шших чинникiв «спотвоpень». Як вислiд, шсля piзного pодy модифiкaцiй, повiдомлення, «очистившись», стають точнiшими i, якщо доpечно так висловитися, бiльш пpaвильними.
Вpaховyючи фyнкцiонaльнi «вади» та певну самодостатшсть yсiх чотиpьох моделей комyнiкaцiï, Т. Гобан-Клас зaпpопонyвaв склaднiше моделювання, яке, на його думку, повинне було всебiчнiше охоплювати явище. Зaпpопоновaнa ним синтетична модель комушкаци зводить в одне цше пpоцес, його стpyктypy й систему склaдникiв, вpaховyючи чинники, що на нього впливають.
Безумовно, ця модель - бшьш всеохопна, ашж aнaлiзовaнi вище, але, без сумшву, можна також сказати, що й модель Т. Гобана-Класа не стала тим засобом, який повною мipою вiдтвоpив масову комушкащю. ^авильшше нaвiть сказати, що вiн yкотpе все заплутав. Постае питання: навщо знову змiшyвaти бiльш-менш ефективно стpyктypовaнy piч? Чи не кpaще пошукати додаткових apгyментiв на коpисть усталеного типу стpyктypyвaння, лишивши кожну модель як домшанту, а не як единий вияв?
Пеpше, що нам зaпpaглося зpобити, - «накласти» схему Д. Мак-Квейла на теоpiю К.-Г. Юнга, адже, якою б не була комушкащя, по обидва ïï боки стоиъ людина - мовець та pеципieнт. Навт якщо i джеpело iнфоpмaцiï, i с^иймач -технiчнi системи, вони не можуть бути чимось виключно синеpгетичним на кшталт мiфiчного вiчного двигуна. Нас можна зaпеpечити, зауваживши, що йдеться не пpо людину, а пpо масу. Так, але ж маси - це також люди, яю об'еднуються за iнтеpесaми (у випадку викоpистaння психоaнaлiтичного ^т^да - за психотипами), якщо не вважати ix суто негативним явищем кyльтypи, себто натовпом. Отже, коли pозшиpити pозyмiння мaсовостi, то мaсовi спiльноти можуть бути, окpiм шстинктивних, ще й pозyмовими, сенсоpними чи штуггивними. Якщо ж псиxологiчнi типи спpоектyвaти на комyнiкaтивнi моделi, то виходить, що модель pозголосy комфоpтнa емоцiйномy типовi (для pеaлiзaцiï пеpвiсниx iнстинктiв), pитyaлy - iнтyïтивномy (акцент - на духовне спiлкyвaння й вipy), тpaнсмiсiя -цapинa сенсоpики (у сенсi тaктильностi сигнaлiв), а pецепцiя, звiсно, домiнaнтa pозyмового психолопчного типу. На наш погляд, психолопчний кpитеpiй, на вiдмiнy вiд пpопоновaниx вченими, - не такий aмоpфний i бiльш пеpеконливий. За його
допомогою можна пропонувати використання моделей, по-перше, орiентуючись на аудитора, примiром театральну, радiйну, лiтературну, мистецьку, по-друге - на поширення власне шформаци в контекстi рiзних дискуршв. Тодi, творячи шоу, ми будемо використовувати модель розголосу, пишучи психолопчний роман, застосуемо рецептивну модель, для реклами - трансмюшну. Можна навт прокласифшувати масовокомунiкацiйнi дискурси, якi циркулюють у культур^ вiдповiдно до чотирьох моделей, як вислiд: скульптура, архтектура, декоративно-прикладне мистецтво, танець - виявиться цариною сенсорностi/трансмiсiйного моделювання; шоу, телебачення, плакати, бульварнi ЗМ1 - сферою емоцiйностi/моделi привенення уваги; жива комушкащя, преса, священнi книги -прившепею iнту!цi!/моделi ритуалу; наукова та ускладнена художня лiтератури, документалiстика й кшо потраплять в обладу iнтелектуалiзму/рецептивного моделювання комунiкацi!.
Висновки. Ефективнiсть вщшукання додаткових критерi!в для «канонiзацi!» чотирикомпонентного моделювання пiдтверджуеться ще й тим, що його дублюють i в сферi журналiстики, котра iнколи вважаеться синонiмом масово! комунiкацi!. Тут академiчною е праця «Чотири теорi! преси» Ф. Сiберта, Т. Пiтерсона та В. Шрамма, в основi яко! подiл журналiстики на а) авторитарну (XVI-XVII столiття), що перебувае в руках держави та управлшщв, вщповщно - орiентована на фiлософiю абсолютно! влади та контролюеться за допомогою цензури, б) лiберальну (XVII-XVIII столотя), яка мае за шдгрунтя теорi! рацiоналiзму й природних прав людини, контролюеться вшьним ринком щей i акцентуе аспект контролю владних структур, в) соцiально вiдповiдальну (XX столотя), котра включае рiзнi форми власносп, вiдповiдно - контролювання державне, споживацьке та професшне, акцентуе аспект дискусшност будь-яко! iнформацi! та невтручання в особистi справи й державш - iз грифом «секретно», г) тоталгарну або радянську, котра, як ми, на жаль, добре знаемо з досвщу, базуеться на марксизмi та його модифiкацiях, контролюеться партшним органами (i належить виключно !м), перебувае пiд пресом «добровiльно!» щеолопчно! цензури (котру реципiенти сприймають як щасливу данiсть) та фiнансуеться виключно державою, себто парпею. Отже, якщо поеднати моделювання Д. Мак-Квейла з «Чотирма теорiями преси», то можна сказати, що авторитарна модель «дорiвнюе» трансмюшнш, лiберальна - моделi привернення уваги, соцiально вiдповiдальна - рецептивнш, а тоталiтарна - ритуальнiй, оскшьки в основi цих «дублетiв» лежать л ж самi ознаки, розширеш або звуженi до конкретно! кшькосп сфер, примiром лише журналiстських дискуршв: пресового, теле-, радiо-, iнтернет- або ж включно з ушма шшими культурно-мистецькими явищами. Загалом розгляд моделювання комушкацп у чотирикомпонентному виявi е, на наш погляд, доволi переконливим, а тому перспективним для пошуку додаткових шдтверджень на користь перевiреного часом шдходу.
Список л1тератури
1. Мак-Квейл Д. Теор1я масово! комушкаци / Д. Мак-Квейл. - Льв1в: Л1топис, 2010. - 538 с.
2. Р1зун В. В. Теор1я масово! комун1кац1!': [п1друч. для студ. галуз1 0303 «журнал1стика та шформащя»] / В. В. Р1зун. - К.: Видавничий центр «Просвт», 2008. - 260 с.
ПСИХОАНАЛ1ТИЧНИЙ П1ДХ1Д ДО МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ МАСОВО1 КОМУН1КАЦИ
3. Юнг К.-Г. Психологические типы [Электронный ресурс] / К.-Г. Юнг. - Режим доступа: http://lib. ru/PSIHO/JUNG/psytypes .txt
Косюк О.М. Психоаналитический подход к моделированию процесса массовой коммуникации // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2011.
- Т. 24 (63). - №4. Часть 1. - С.58-63.
В статье рассматривается возможность введения дополнительного (психоаналитического) критерия для подтверждения функционирования четырех универсальных моделей в области массовой коммуникации.
Ключевые слова: модель, коммуникация, массы, психоанализ, трансмиссия, ритуал, огласка, рецепция.
Kosiuk О.М. The psychoanalytic approach to the mass communication process modelling // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63).
- №4. Part 1. - P. 58-63.
The article considers the possibility of additional (psychoanalytic) criterion introduction for four universal models functioning confirmation in mass communication.
Key words: model, communication, the masses, psycho-analysis, transmission, ritual, publicity, reception.
Поступила доредакцИ' 06.07.2011 р.
