CC BY
12Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальная коммуникация». Том 21 (60). 2008 г. №1. С.39-45.
УДК 32.019.51: 654.19
ПОЛ1ТИКА I ВЛАДА: ДВА ПОГЛЯДИ НА РОЛЬ МАСОВО1 КОМУН1КАЦИ
Демченко С.В.
Дтпропет ровський нащональний утверсит ет , м. Дтпропет ровськ
У статгi аналiзуються проблемы взаемодп масово!' комушкацп i политики як елементiв громаАсько-полгрично!' системи сустльства.
Ключовi слова: мас-медiа, масова комушкащя, полiтика, влада, суспiльство
Пост ановка проблеми. Сощально-культурний вплив масово! комушкацп на полггачш шститути i процеси активно вивчаеться впчизняними вченими, про що засвщчують фундаментальш пращ В.В. Р1зуна [8], О.М. Гриценко [3], В.1. Шкляра [14], А.А. Ч1чановського [13] та шших. Це i не дивно, бо саме в такш постановщ питання сфокусоваш як теоретичш, так i практичш штереси !! використання. Разом з тим, саме безпосередш практичнi iнтереси доволi часто змушують представляти проблематику масового впливу у «спрощеному» виглядi [див., напр., 15].
Це той випадок, коли масовш комушкацп i ll засобам выводиться роль всього лише шструменту для використання кон'юктурних завдань полгшчно! дiяльностi. При цьому ^норуеться той факт, що сама масова комушкащя як загальнозначущий засiб спшкування не може здiйснювати на не! формотворчого впливу.
Мет а ст ат т i - аналiз проблем взаемодп масово! комушкацп i полiтики як елеменпв громадсько-полiтично!' системи суспiльства.
Коли при спрощеному пiдходi говорять про полгшчну роль масово! комунiкацi!, то звертають увагу перш за все на те, що видаеться у даному випадку найбшьш помiтним та принадним. I тсдо нiбито сама по собi напрошуються i як вихщне посилання, i як остаточна та незворотна iстина не такi вже й глибою сентенцi! накшталт «кому належить телебачення, той i при владЬ>, з чого автоматично витшае - «хто при владi, той i володiе телебаченням» [див.: 4].
При такому пiдходi до тлумачення ролi масово! комунiкацi! проблематика !! полiтичного впливу вибудовуеться в основному як вщповщ на запитання: «Яю сили контролюють роботу преси, радю i телебачення?» i «Яким чином щ сили здiйснюють через них свш вплив?».
Розгорнутi вiдповiдi на щ запитання, безперечно, е важливою справою, бо при цьому повинш бути виявленi тi вiдносини, що склалися мiж полiтичною системою даного сустльства i засобами масово! комушкацп, полгтична спрямованiсть дiяльностi рiзних оргашв преси, радiо i телемедiа шд час полiтично! пропаганди. Але в тому-то i справа, що шзнавальш можливостi пiдходiв, про якi йде мова, суттево обмеженi.
Дшсно, якщо виходити з постулату, який покладено в !х пщгрунтя, то достатньо прибрати до рук засоби масово! комушкацп, як ви отримусте можливiсть пiдпорядкувати сустльство своему впливовi. Зазначимо також, що подiбний постулат походить вiд уявлень, яю утверджувались у нас не в такому вже й далекому юторичному минулому, широко розповсюджених до сьогодш, згiдно з якими сустльство можна подшити на «вихователГв» i «вихованщв», що вiддаються на розсуд перших, тобто переважна бшьшють людей, яю самi доступу до шструментГв полгтично! влади та засобiв масово! комушкацп не мали i не мають [див. 10].
За поглядами полггика на те, що мас-медiа «можуть все», може та!тись, як це не дивно, абсолютна байдужють такого полггика до самих мас-медiа, оскiльки вони фактично зводяться ним до рГвня розповсюджувачiв його впливу та до охоплюваних ними аудиторш, бо тим самим вони уподГбнюються всього лише засобам втiлення щеолопчних та поведiнкових установок, як спускаються згори. Виявлення прорахунку вiдбуваеться доволГ швидко, особливо коли починаеться чергове послаблення системи полгшчного тиску, i все бшьше i бшьше людей починають виступати з вимогами, що вщповщають !х власним вщчуттям.
Масова комушкащя мае свою специфшу, яка тим чи шшим чином впливае на полГтичну дГяльнють. Разом з тим, полгшчш вщносини впливають на масову комушкащю, забезпечуючи при цьому свою природу. Тим самим можна видшити обширне поле дослщження, яке в узагальненому виглядГ являе собою мюце !х зустрГчГ (перетинання, зГткнення та взаемопроникнення) з усГма наслщками, яю з цього витГкають. Саме це мюце зустрГчГ потребуе такого змютовного визначення, послщовний розвиток якого буде все бшьш повно передавати полгшку засобами масово! комушкацп, а також процеси i наслщки взаемовпливу масово! комушкацп i полгшки.
Таким чином, мова йде про осмислення поля «силових вщносин», на якому, як вважае, наприклад, французький дослщник П. Бурдье, i полгшчш структури, i засоби масово! комушкацп володГють атрибутами суспшьно! влади [2, с.108]. У зв'язку з цим необхщно розглядати також як функцюнальну, так i дисфункцюнальну роль масово! культури i масового мистецтва, стереотитв свщомосп журналютГв та масових аудиторш. Необхщно також визначитись i з тим, наскшьки i в якому сенс мас-медГа дшсно виступають у ролГ «четверто! влади» (або, точшше, у похщному для цього поняття англшському виразГ «четвертого стану» -"the fourth estate", яке вживаеться тодг коли хочуть показати перебшьшену зарозумшють журналютГв [див.:11, с. 247]).
Нагадуемо також, що вже доволГ давно використовуеться i термш «п'ята влада», який означае сощально-полгшчний вплив електронних засобГв спшкування, на провщш ролГ серед яких висуваеться 1нтернет. Тобто, у вщповщносп до запропонованого нами тдходу, масову комушкащю спочатку необхщно розглядати якщо i не вщгородивши !! вщ полгшки, то все ж шби «саму по собЬ>, щоб при цьому, поступово вводячи в !! дослщження актуальну полГтичну проблематику, все повшше уявляти собГ !! роль i значення для полгшчних шститупв та процесГв. Тим самим все повшше буде виявлятись i те, що отримуе i що може отримати полгшка i полгшки, використовуючи рГзш сторони i властивосп масово! комушкацп.
Отже, якi б моделi функцiй масово! комушкаци не розглядались, доводиться визнати, що одне з головних спрямувань каналiв комушкаци, у тому числi i масово!, суспiльно значуще, соцiалiзаторське.
Адже саме масова комунiкацiя iнтегруe сощальш спiльноти, створюючи для них спшьну iнформацiйну базу, вiддзеркалюючи та об'еднуючи норми та цiнностi рiзних частин сощуму, розповсюджуючи моделi та досвщ поведiнки у рiзних обставинах, передаючи накопичену у часi iнформацiю вщ поколiння до поколiння. Для великих спшьнот (кра!н, мiст, регiонiв, розшяних у просторi соцiальних груп) ЗМК забезпечують можливiсть розбудувати себе, визначати сво! „обрi!", примножувати справжню сощально-психолопчну eднiсть через вiдчуття спiвучастi, залучення i -ще у бшьшш мiрi - безпосередньо! участi у обмш iнформацieю.
Соцiалiзаторський потенцiал масово! комушкаци особливо важливий для Укра!ни, де процес формування громадського сустльства (системи самостшних, недержавних та некомерцшних об'еднань громадян на основi стльних для них iнтересiв, потреб, проблемних ситуацш, що переживаються), знаходиться фактично в ембрiональному станi. У спадщину вiд радянського перiоду нам залишилась традицiя породження квазiструктур, якi мали i мають, за словами росшського соцiолога Ю.А. Левади, лише „маску масовосп" [6, с.32]. А довгий перюд iснування без власно! державносп ще й сьогоднi дае про себе знати сощальною апатieю населення, його зневiрою у можливiсть впливати на суспшьш процеси, вiдчуження вщ влади та упевненостi у тому, що „наверху видшше". Навiть могутнш спалах соцiально! активностi частини наших сшвгромадян пiд час „помаранчево! революци" дуже скоро пiшов на спад, а поди останшх мiсяцiв викликали розчарування та розгублешсть навiть у найбшьш стiйких революцiонерiв.
„Сощалiзащя завжди вiдбуваеться у контекстi специфiчно! сощально! структури", - пiдкреслюють дослiдники проблем сощально! щентичносп П. Бергер та Т. Лукман [1, с. 567]. Сьогодшшне укра!нське суспiльство переживае процес складно! радикально! змши тако! структури. Чггю контури соцiальних груп ще не вималювались, iнтереси, цiнностi, норми, стил^ що утворюють пiдвалини групово! едностi, певно! психологiчно! близькостi, ще не викристалiзувались.
ЗМК, якi залучають до участi в обмiнi шформацп рiзнi соцiальнi групи, забезпечують !х комунiкацiйну участь у громадському житп, можуть стати партиципарними (за аналопею з партиципарною демократiею, тобто системою влади за участю громадян). У ходi iнформацiйного обмiну ЗМК можуть активно посприяти змщненню вже юнуючих спiльнот чи таких, що лише зароджуються, а також створювати специфiчнi масовi об'еднання - публiку, громадсьюсть тощо.
Реалiзуючи свою соцiалiзаторську роль, партиципарш ЗМК не лише готують людей до певних дiй, але й вщкривають широкi можливостi для сощальних взаемодiй безпосередньо у комушкативному просторi, через масовi прояви шдивщуально! активностi. Публiка, що складаеться у результат цих взаемодiй, i е результатом комушкацш. Саме вони визначають !! певнi контури: громада обмежена можливостями каналiв комунiкацi!, що !! охоплюють. У великих спiльнотах (свгг, кра!на, регiон) лише масовi комушкаци здатш створювати такi контури.
Методолопчний фундамент для аналiзу соцiально-креативно! функци та реально! комунiкативно! ситуацi! визначений у суспшьствознавсга як зв'язок мiж
процесами масовiзащ! та шдивщуалiзащ! у сощальнш дiяльностi i вщносинах, а також концепцieю особливостей сучасних процесiв. Логiчнi пiдстави для дослщження вказано! функцп знаходимо у монографи В.В. Рiзуна, в якiй анатзуеться поняття „маси", „масово! свщомосп" та !х суб'eктiв. Розглядаючи масу як особливий „неокласичний" тип сощально! стльноти, вiн видiляe рiзнi види мас: всередит або на стиковi груп; у конкретнiй ситуацп (аудиторiя передач^ i в цiлому, тобто видшену, виходячи з об'ективних показникiв (ауциторiя каналу) [9, с.24 i дал^.
Суспiльствознавцi звертають увагу i на такий, характерний саме для ютори останнього вiку факт: збiльшення суспшьного суб'екту, що виникае на перехресп спочатку станових, а потiм - професшних розподiлiв. Вiд салонiв елгги до масових аудиторiй як середовища формування публiки у И сучасних масштабах. Вщ елiтарностi до егалггарносп суб'екта громадсько! думки [див., напр.: 10].
За Ю. Габермасом, новi види спiльнот виникають як асощащя рiвних та рiвноправних iндивiдiв, яю використовують комуткацп для аргументованого обговорення та визначають нормативнi умови свого юнування. Полiтична, економiчна, соцiальна влада спираеться на здаттсть комушкацп об'еднувати людей у стльноти. Допомагае 1м досягти консенсуса. Саме це дозволяе вважати комуткащю, поряд з гршми та владою, рушшною силою [11, с.47 i далi].
Цей перехщ вiд „сприймаючо! агрегащ!" (термiн Г. Лассуела) до публши вiдбуваеться тод^ коли iндивiди, що утворюють цю агрегацiю, починають через сво! очшування впливати на публiчну полiтику, тобто коли виникае хоча б мшмальна можливють та готовнiсть певно! стльноти впливати на те, що вщбуваеться.
Разом з тим природа масово! комуткацп включае в себе як складову здаттсть формувати сприймаючу агрегащю, формувати при виникненш певних сощально-полiтичних обставин пiдгрунтя для колективних думок та вчинкiв, незважаючи на вщстат чи вiдмiнностi у сощальному станi.
Демократична вiдповiдальнiсть комунiкатора i тим бiльше його готовнiсть забезпечувати масову комушкативну участь iндивiдiв, на жаль, все ще залишаеться щеалом. Насправдi до цього ще далеко навггь у суспiльствах з розвиненою демокрапею, оскiльки комерцiйнi ЗМК розраховат не стiльки на оприлюднення змюту, скiльки на пiдготовку аудиторi! до !! продажу рекламодавцям. I все ж рух у цьому напрямку е, i вiн безумовно пов'язаний з роллю та значенням аудитори.
Дослщники до сьогоднi видiляють чотири моделi аудиторi! за !! взаемодiею з масовою комунiкацiею. У першш третинi ХХ столiття у зв'язку iз значною увагою до мехатзму та ефекту пропаганди та !! успiхiв пiд час Першо! свггово! та пiзнiше (аж до утвердження бшьшовизму в Росi! та нацистського режиму в Кмеччиш) аудиторiя розглядалась виключно як жертва чи мшень незворотного пропагандистського впливу. У бшьш пiзнiй концепцi! лiбералiв аудиторiя - це сукупшсть суверенних споживачiв, чий вибiр i е единим критерiем якостi iнформацi!. Така модель мала як позитивш, так i негативш сторони. З одного боку, вона вела до не бачено! ратше рiзноманiтностi iнформацiйних продуктiв, копiткого й регулярного вивчення та облшу об'ективних характеристик штерешв та уподобань аудитори i звiдси - особлива увага до зворотного зв'язку з нею, а з шшого - формуе у тдсумку орiентацiю на найбшьш платiжеспроможну частину аудиторi!. Поступово вщбуваеться „вимивання" бiдних прошаркiв населення не лише внаслщок високо!
цiни видань, а й абсолютно! вiдсутностi представниюв цих прошаркiв у змiстi матерiалiв, передач тощо, не говорячи вже про авторську участь.
Поглиблюеться протирiччя мiж соцiально необхiдним справедливим представництвом у змiстовi масово! iнформацi! та комерцшним його звуженням. Це спричиняе поляризащю в iнформацiйнiй сферi, в якш з'являються сво! „верхи" та „низи". Парадокс ситуацi! полягае у тому, що сила сучасно! масово! комушкацп здатна породити новi iерархi! та стратифiкацi! - своерiднi комушкативш класи, що можуть стати новим джерелом та уособленням нових форм владарювання.
Нарештi, сама аудиторiя (а не мiсце чи час у рамках каналу шформацп) стае товаром: формуючи !!, ЗМК одночасно продають !! рекламодавцям. Рейтинги, го^ у межах моделi „аудиторiя - споживач" стають орiентирами зворотного зв'язку, у товарнш моделi розглядаються перш за все як тдстава для рекламних розцшок.
Тобто сьогоднi сощально-креативна та iншi функцi! комунiкацi! все ршуче вiдтiсняються товаровиробною, яка обслуговуе потреби рекламодавщв та полiттехнологiв. Захщш дослiдники давно i з тривогою вказують на все зростаючу роль рекламних вщдшв у редакцiях, !х вплив на iншi вiддiли, проникнення рекламних матерiалiв у всi жанри та види публшацп чи мовлення. Досить навести такий факт: 70% редакторiв сучасних американських газетне журналюти, а менеджери, що займаються у першу чергу просуванням видань на ринок та !х рекламною стратегiею [див.:12, с.4]. Зрозумiло, що подiбна практика вщдаляе реалiзацiю демократичних орiентацiй на ствпрацю з аудиторiею як з рiвноправним учасником комунiкативно! взаемодi!.
В цшому спiввiдношення двох видiв товару, що його продукують ЗМК, -шформацшного продукту для аудиторi! та аудиторп для рекламодавцiв - поки що складаеться на користь останнього.
Поява нових шформацшних технологiй вказану тенденщю не вiдмiняе. Вони безперечно вщкривають новi можливостi для виробництва шформацп. Але чи вщкривають вони шляхи нових форм демократично! учасп чи все бшьше перетворюють читача, слухача, глядача у товар, залежить вщ конкретно! соцiально! практики !х використання. Поки що цi змши призводять до того, що особиспсть не лише адресат iнформацi!, але й суб'ект, що змушений самостшно шукати необхiдну для нього шформащю [див.:13].
Вiдомий нiмецький соцiолог та комушкативют Е. Ноель-Нойман вказуе на рiзну готовнiсть людей брати участь у „розмовГ', у продукуваннi шформацп. В Сврош це скорiше будуть чоловши, молодi чи середнього вшу, з достатньо високим рiвнем освгги [14, розд. ХХ]. В Укра!ш подiбнi дослiдження поки що не проводились, тож сказати, хто належить до сощально активних у комушкативному планi верств населення, доволi важко. 1нтернет-активш - однi групи, читають газети - iншi, спiлкуються через рiзного роду клубнi форми - трет^
У колишнiй радянськiй прес був досить значний iнститут робсiлькорiв. Сьогоднi утвердження демократичних iнститутiв шбито розширило громадянськi права i свободи, прямо стимулюе розвиток мехашзму прямо! масово! (через шдивщуальний вибiр) учасп у суспiльних дiях. Проте преса поки що практично не залучае до ще! роботи наших ствгромадян, а листи до редакцi!, якщо таю й надходять, стосуються лише ощнок власне журналiстсько! роботи.
Вщ KepiBH^iB вiтчизняних ЗМК часто можна почути думки, що ,^алог вести Hi з ким", тому з каналу на канал, i3 шпальти на шпальту переходять одш й т ж представники полггикуму. Громадянам залишаеться хiба що зателефонувати за названими номерами, щоб сказати свое „так" чи „ш". Тут ^норуеться сама сутнiсть масового спшкування. Дiалог з суспiльством зовшм не обов'язково повинен бути персошфшованим. Пряме звернення з eкpанiв тeлeвiзоpiв чи газетних шпальт - то лише одна з можливих форм такого дiалогу, у якому, за точним визначенням Ю. Левади, може домшувати „сустльно значуща анонiмнiсть" [15, с.225-226]. Саме така комунiкативна практика здатна формувати не лише громадську думку, а й саму громадсьюсть. На жаль, у нас в суспшьств подiбнi процеси не вщбуваються тому, що комушкативш обмiни слугують лише для самовираження жуpналiстiв та суперечок мiж полiтичними eлiтами. Позицда ж суспiльства якнайкраще характеризуе ремарка Пушкша iз „Бориса Годунова": „Народ безмолствует..."
Виконання ж сощально-креативно! pолi у партиципарному peжимi, тобто шформування, залучення, активiзацiя масового суб'екта - громадськосп, якраз i е участю масово! комушкацп не лише у формуванш, але й у функцюнуванш громадсько! думки. Становлення, вираження, формування останньо! у межах великих спшьнот просто неможливе без масово! комушкацп, яка перетворюеться у середовище !! iснування розвитку.
Список лiтepатуpи
1. Бергер П., Лукман Т. Идентичность // Психология самосознания. - Самара, 2000.
2. Бурдье П. О телевидении и журналистике. - М., 2002.
3. Гриценко О.М. Мас-мед1а у вщкритому шформацшному суспшьств1 й гумашстичш щнносп. - К., 2002. - С. 203.
4. Довженко О. Украшсьш мед1а тд чорним прапором// Мед1аКритика. - Льв1в, 2004.
- №5.
5. Левада Ю.А. Общественное мнение у горизонта столетий// Экономические и социальные перемены. - М., 2000. - №6.
6. Проблемы демократии в политической мысли ХХ столетия. - М., 1999.
7. Р1зун В.В. Маси. Тексти лекцш. - К., 2003.
8. Современные социальные теории: Бурдье, Гидденс, Хабермас. - Новосибирск, 1995.
9. Терин В.П. Основные направления исследований теории массовой коммуникации.
- СОЦИС. - 1997.-№11.
10. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. - СПб., 2001.
11. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственнность. - М., 1995.
12. Чичановский А.А. В тенетах свободы: Политологические проблемы взаимодействия властных структур, средств информаци и общества в нових геополитических условиях. - М., 1995. - С. 303.
13. Шкляр В.1. Мас-мед1а i виклики нового столитя. - К., 2003. - С.48.
14. Ярош О. Перо i багнет: ЗМУ та дилема громадського суспшьства// Мед1а-нав1гатор.
- К., 2001.-№1.
15. Emery M.C., Emery E. The press and America: an interpretive history of mass media.
- Boston,1996.
Демченко С.В. Политика и власть: два взгляда на роль массовой коммуникации
В статье анализируются проблемы взаимодействия массовой коммуникации и политики как элементов общественно-политической системы общества.
Ключевые слова: масс-медиа, массовая коммуникация, политика, власть, общество
Demchenko S.V. The problem of mass communication and politic interaction as elements of the society is under study
В статье анализируются проблемы взаимодействия массовой коммуникации и политики как элементов общественно-политической системы общества.
Key words: mass-media, mass communication, policy, society
Пост упила до редакци 14.08.2008 р.
