CC BY
13
Теорiя i практика правознавства. — 2019. - Вип. 2 (16) ISSN 2225-6555
УДК 347.9 doi: 10.21564/2225-6555.2019.16.186025
НЕЗАЛЕЖН1СТЬ ТА НЕУПЕРЕДЖЕН1СТЬ СУДУ ЯК СКЛАДОВ1 ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА У ЦИВ1ЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВ1
Цувта Тетяна Андривна,
канд. юрид. наук, доц., доцент кафедри цивыьного процесу, Нацюнальний юридичний утверситет ¡мет Ярослава Мудрого, Украгна, м. Харшв e-mail: [email protected] ORCID 0000-0002-5351-1475
Статтю присвячено досл1дженню незалежностг та неупередженостг суду як складовим верховенства права в цившьному судочинств\ через призму п. 1 ст. 6 €КПЛ. Зроблено висновок, що нацюнальне законодавство не повною м1рою в1дпов1дае м1жнародним стандартам справедливого судочинства. Критично ощнено запропонован1 зм1ни до ЦПК щодо можливостг розгляду питання про вгдвгд суддг тим самим складом суду, який розглядае справу, у випадку одноособового розгляду справи суддею через нев1дпов1дност1 правовт акс1ом1 «nemo judex in re sua» («н1хто не може бути суддею у власнт справ1»).
Ключов1 слова: незалежшсть суду; неупереджешсть суду; верховенство права; право на справедливий судовий розгляд; Конвенщя про захист прав людини та основоположних свобод; Свропейський суд з прав людини.
^I.- V\ и / " Я / //г /'/ .
Вступ. Верховенство права нараз1 вважаеться ушверсальною правовою цшнютю сучасних демократичних держав, що мае залишатися не просто декларативним гаслом, а утверджуватися на р1вн1 нащональних правопорядюв. Особливу роль у цьому повинна вщгравати судова гшка влади, що покликана забезпечити ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та штерешв ошб. Венещанська ком^я у свош доповщ виокремлюе таю елементи верховенства права: а) законшсть, включаючи прозорий, шдзв^ний i демократичний процес введення в дш припишв права; б) юридична визначенiсть; в) заборона свавшля; г) доступ до правосуддя, представленого незалежними та неупередженими судами, включно з тими, що здшснюють судовий нагляд за адмшютративною дiяльнiстю; г) дотримання прав людини; д) заборона дискримшацп та рiвнiсть перед законом [1]. Як бачимо, одшею iз складових верховенства права визнаеться доступ до незалежних i
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. - Issue 2 (16) ISSN 2225-6555
неупереджених судiв, що здатш забезпечити гарантп справедливого судового розгляду для кожного, хто звернувся до них. У цьому контекст особливо! актуальное^ набувае питання забезпечення гарантш незалежностi та неупередженостi суддiв як складових верховенства права тд час здiйснення правосуддя в цившьних справах.
Аналiз останшх досл1джень i публiкацiй. Проблеми незалежностi та неупередженост суду вивчалися в межах рiзних галузей, зокрема з точки зору теорп держави та права, фшософп права, судоустрою, конституцiйного права тощо. Водночас процесуальним гарантiям незалежностi та неупередженост суду пiд час здшснення правосуддя в цивiльних справах увага в науковш лiтературi майже не придшялась. Серед поодиноких робiт, присвячених цш проблематицi, можна назвати пращ Н. М. Грень, О. В. Колюник, В. В. Комарова, Н. Ю. Сакари та ш, проте вони виходили друком до конституцшно! реформи у сферi правосуддя, що зумовлюе необхiднiсть дослiдження вiдповiдних проблем у сучасному дискурс науки цившьного процесуального права.
Метою статт е дослщження гарантiй незалежностi та неупередженост суду як складових верховенства права тд час здiйснення правосуддя у
\ ^Л /а г г
цивiльних справах у контекстi мiжнародних стандартiв справедливого судочинства.
Виклад основного матерiалу. Варто зазначити, що незалежшсть i
неупередженiсть суду в усьому свт визнаються невщ'емними складовими
верховенства права, на що неодноразово зверталася увага провiдними
iy ill ГУ (7 Г1С11 \ \
дослiдниками цiеi концепцп. Так, Т. Бшгем визнае однiею iз гарантш верховенства права наявшсть встановлених державою справедливих судових процедур. При цьому автор зауважуе, що найпершим, що вимагае така справедливiсть, е ухвалення рiшень незалежними й неупередженими судами: незалежними в тому сенсi, що вони вшьш ухвалювати рiшення щодо юридичних i фактичних обставин справи на власний розсуд, вшьш вщ будь-якого стороннього впливу або тиску; неупередженими в тому сенш, що вони, наскшьки це можливо, вiдкритi, вiльнi вiд будь-яких особистих штерешв або
Теорiя i практика правознавства. — 2019. — Вип. 2 (16) ISSN 2225-6555
фанатично! вщданост будь-якого роду [2, с. 91].
Венещанська комiсiя в цьому контекст шдкреслюе, що судiвництву слiд бути незалежним i неупередженим (безстороннiм). Незалежнiсть означае, що судiвництво е вiльним вiд зовшшнього тиску i не контролюеться шшими гiлками влади, особливо виконавчою. Ця вимога е невiд'емною частиною основоположного демократичного принципу подшу влади. Суддi не повиннi зазнавати полiтичного впливу чи маншуляцш. Неупередженiсть означае, що судiвництво - навiть за зовшшшми ознаками - не видаеться упередженим щодо результату справи [1].
На наш погляд, незважаючи на спшьшсть загальних рис у тлумаченнi концеппв незалежностi та неупередженостi суду в рiзних джерелах для дослiдження зазначених складових верховенства права у сферi здшснення правосуддя у цившьних справах, передушм, слщ виходити iз гарантш права на справедливий судовий розгляд, закршлених у п. 1 ст. 6 Конвенцп про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. (надалi - СКПЛ) та подальшо! !!х iнтерпретацii Свропейським судом з прав людини (надал - ССПЛ). Окреслений пiдхiд дозволяе виокремити критерп незалежностi та неупередженосл, яким мае вiдповiдати суд при розглядi конкретно! справи в порядку цившьного судочинства.
Варто зазначити, що принцип верховенства права закршлений як один iз спшьних iдеалiв сучасних демократичних держав у Преамбулi СКПЛ, на чому неодноразово наголошувалося самим ССПЛ. Зокрема, останнш зазначае, що
¿////nnnrtlinv*
суди е гарантами справедливости як вiдiграють основоположну роль у держав^ що керуеться верховенством права [3]. У цьому зв'язку не потребуе доказiв той факт, що правосуддя е вшьним вщ неупередженост особистого характеру чи небезсторонностi, який вщбивае важливий елемент верховенства права, змют якого зводиться до того, що ршення органiв судово! влади мають бути остаточними i повинш мати обов'язкову силу, якщо вони не скасоваш судами вищо! шстанцп через !х незаконнiсть або несправедливють [4].
Вiдповiдно до п. 1 ст. 6 СКПЛ кожен мае право на розгляд його справи
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. — Issue 2 (16) ISSN 2225-6555
впродовж розумного строку незалежним i неупередженим судом, встановленим законом, який виршить стр щодо його прав та обов'язюв цившьного характеру або встановить обгрунтовашсть будь-якого висунутого проти нього кримшального обвинувачення. Як бачимо, окремими елементами права на справедливий судовий розгляд визнаеться незалежшсть i неупереджешсть суду. При цьому анашз практики ССПЛ дозволяе дшти висновку, що в контекст конвенцiйноi системи захисту концепти незалежност та неупередженостi суду як складовi верховенства права передушм пов'язуються з процесуальними гарантiями права на справедливий судовий розгляд тд час розгляду конкретно!' справи в суд^ тобто у даному випадку акцент зроблено саме на процедурному, а не судоустршному аспектi зазначених понять.
Так, ССПЛ неодноразово тдкреслював, що в демократичному
суспiльствi фундаментальне значення мае та довiра, яку суди викликають у
суспiльствi. У цьому контекст провiдну роль вщграе вимога ст. 6 СКПЛ, яка
передбачае, що суд мае бути неупередженим. Неупереджешсть судд^ як
правило, означае вщсутшсть його упередженост та необ'ективност, а ii
наявнiсть або вщсутшсть може бути встановлена рiзними способами. ССПЛ
виводить два критерп для перевiрки неупередженостi суду в конкретнш справi:
а) суб'ективний, що враховуе особист переконання та поведшку конкретного
суддi, тобто чи мав суддя будь-якi особистi упередження або чи був вш
об'ективним у цш справi; б) об'ективний, що перевiряеться шляхом
встановлення того, чи забезпечив сам суд, а також конкретний склад суду у
iy ill ГУ (7 Г1С11 \ \
справi, незалежно вщ персональноi поведiнки будь-кого з його члешв, достатнi гарантп для виключення будь-яких обгрунтованих сумнiвiв щодо його безсторонност [5]. Варто зазначити, що ССПЛ неодноразово наголошував на складност отримання доказiв суб'ективноi упередженостi, тому у бшьшост справ, якi стосуються питання упередженостi суду, фокусувався на об'ективнш упередженостi [6]. Поряд з цим неодноразово зауважувалося, що мiж суб'ективною та об'ективною неупередженiстю не юнуе чiткого розмежування, адже поведшка суддi одночасно може викликати не лише об'ективш сумнiви в
Теорiя i практика правознавства. — 2019. - Вип. 2 (16) ISSN 2225-6555
його неупередженост з точки зору стороннього спостер^ача (об'ективний критерш), однак i може бути пов'язана з питаннями особистих переконань суддi [7].
Що стосуеться незалежност суду, то вщповщно до усталено!' практики ССПЛ показниками незалежност суду в контекст п. 1 ст. 6 СКПЛ визнаються: а) спосiб призначення суддiв; б) тривалiсть строку ïx повноважень; в) наявнiсть гарантiй проти зовшшнього впливу; г) наявнiсть зовшшшх атрибутiв незалежностi [8].
Особливий штерес у контекстi проблематики, що розглядаеться, мае вщбиття гарантiй незалежностi та неупередженосп суддiв на рiвнi втизняного правопорядку. Так, вiдповiдно до ст. 126 Конституцп Украïни незалежнiсть та недоторканшсть суддi гарантуються Конституцiею та законами Украши. Вплив на суддю у будь-який спосiб забороняеться. Зпдно з ч. 1 ст. 129 Конституцп Украïни суддя, здiйснюючи правосуддя, е незалежним i керуеться
/ ^ /ч I
верховенством права. Натомiсть концепт неупередженостi згадуеться лише у ч. 3 ст. 34 Конституцп Украши, де зазначаеться, що право на свободу думки i слова, на вшьне вираження своïx поглядiв i переконань може тдлягати обмеженням для тдтримання авторитету i неупередженост правосуддя.
Щодо цившьного процесуального законодавства, то чинний Цившьний процесуальний кодекс Украïни (надалi - ЦПК) не мiстить згадки про незалежшсть суддiв анi як про засаду цившьного судочинства, аш у будь-якому шшому контекстi. Щодо неупередженост суду, то ЦПК закрiплюе
ЛУ Г~1 È П/7 П П111 *
неупереджений розгляд та вирiшення справ як одне iз завдань цивiльного судочинства (ч. 1 ст. 2 ЦПК), а також апелюе до зазначеного поняття у контекст принципу змагальностi (ст. 12 ЦПК) та шституту вiдводу суддi (ст. 36 ЦПК). Так, вщповщно до ч. 5 ст. 12 ЦПК суд, збер^аючи об'ективнiсть i неупередженють: 1) керуе ходом судового процесу; 2) сприяе врегулюванню спору шляхом досягнення угоди мiж сторонами; 3) роз'яснюе у випадку необхщност учасникам судового процесу ïxнi процесуальш права та обов'язки, наслiдки вчинення або невчинення процесуальних дiй; 4) сприяе учасникам
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. — Issue 2 (16) ISSN 2225-6555
судового процесу в реалiзацiï ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запоб^ае зловживанню учасниками судового процесу ïхнiми правами та вживае заходiв для виконання ними ïxhïx обов'язюв. Вщповщно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК суддя не може розглядати справу i тдлягае вщводу (самовщводу), якщо е iншi обставини, о^м зазначених у пунктах 1-4 ч. 1 ст. 36 ЦПК, що викликають сумшв у неупередженостi або об'ективност суддi.
Як бачимо, анаиз чинного цивiльного процесуального законодавства свщчить, що у ньому не придшяеться належна уваги поняттям незалежностi та неупередженост суддiв i не розкриваеться ïx змiст. На наш погляд, такий шдхщ не можна визнати вдалим, адже незалежнiсть та неупереджешсть суду е фундаментальними iнституцiйними вимогами права на справедливий судовий розгляд та складовими верховенства права, що визнаеться одшею iз засад цившьного судочинства (п. 1 ч. 3 ст. 2 ЦПК). Зважаючи на це, ще бшьшого значення для тлумачення зазначених понять у нацюнальнш практиш набувае ïx iнтерпретацiя в межах конвенцшно1' системи, адже вщповщно до ч. 1 ст. 10 ЦПК суд при розглядi справи керуеться принципом верховенства права, а ч. 4 ст. 10 ЦПК закршлюе, що суд застосовуе при розглядi справ Конвенцш про захист прав людини i основоположних свобод 1950 р. i протоколи до не!', згоду на обов'язковють яких надано Верховною Радою Украши, та практику Свропейського суду з прав людини як джерело права.
Провщну роль у забезпеченнi незалежностi та неупередженост суддiв пiд
час розгляду конкретно!' справи вщграе iнститут вщводу суддiв, що зазнав
ij ill D (7 П С11 % \ »
реформування iз прийняттям ново1' редакцiï ЦПК. Так, вщповщно до п. 2 ст. 24 ЦПК у редакцп 2004 р. питання про вщвщ суддi вирiшувалося в нарадчiй юмнал ухвалою суду, що розглядав справу. Натомють ЦПК у редакцп 2017 р. закршив iнший порядок виршення питання про вiдвiд суддi, вщповщно до якого зазначене питання виршуеться судом, який розглядае справу, проте якщо суд доходить висновку про необгрунтовашсть заявленого вщводу, вiн мае виршити питання про зупинення провадження у справi, i у такому разi зазначене питання розглядаеться суддею, який не входить до складу суду, що
Теорiя i практика правознавства. — 2019. - Вип. 2 (16) ISSN 2225-6555
розглядае справу, який визначаеться у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК (частини 2-3 ст. 40 ЦПК).
Поряд з цим, вщповщно до проекту Закону Украши «Про внесення змш до Господарського процесуального кодексу Украши, Цившьного процесуального кодексу Украши, Кодексу адмшютративного судочинства Украши щодо удосконалення перегляду судових ршень в апеляцшному та касацшному порядку» вщ 25.10.2019 р. № 2314, пропонуеться змшити порядок розгляду питання про вщвщ судд^ Зокрема, пропонуеться закршити, що у випадку, якщо суд доходить висновку про необгрунтованють заявленого вiдводу i заява про такий вщвщ надшшла на розгляд суду за три дш (або ранiше) до наступного судового засщання, то вирiшення питання про вщвщ здiйснюеться суддею, який не входить до складу суду, що розглядае справу, i визначаеться у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому суддi не може бути заявлений вщвщ Якщо ж заява про вщвщ суддi надшшла на
/ ^ /ч I'
розгляд суду пiзнiше нiж за три днi до наступного судового засщання, то така заява не пщлягае передачi на розгляд шшому суддi, а питання про вщвщ суддi вирiшуеться судом, що розглядае справу.
Окреслений пщхщ, на наш погляд, не можна визнати обгрунтованим, адже по сутi вiн призводить до того, що учасники справи опиняються у нерiвному становищi та 1'м надаеться рiзний обсяг процесуальних гарантiй виключно через строк подачi заяви про вiдвiд суддi. Очевидно, що запропоноваш змiни мають на мет зменшення строкiв судового розгляду
¿////nnnrtlinv*
справи та попередження зловживання процесуальним правом на подачу заяви про вщвщ, втм вони також мають бути ощнеш з точки зору принципу пропорцшност, який вимагае, щоб вжитий захiд був спiвмiрним iз поставленою метою, тобто був пропорцшний ш. ССПЛ у свош практицi при оцiнцi тих чи шших нацiональних практик на вщповщшсть мiжнародним стандартам справедливого судочинства в контекст п. 1 ст. 6 СКПЛ неодноразово звертався до правово!' аксюми nemo judex in re sua («шхто не може бути суддею у власнш справЬ>), яка е непорушною та лежить в основi
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. — Issue 2 (16) ISSN 2225-6555
сучасних стандартв незалежност та неупередженост суддiв, вироблених самим ССПЛ. Якщо питання про вщвщ суддi вирiшуеться суддею, якому цей вщвщ заявлений, то у такому випадку, переслщуючи мету прискорення розгляду справи, ми позбавляемо учасниюв справи права на розгляд цього питання належним судом, що, з нашо1' точки зору, порушуе принцип пропорцшност та право на справедливий судовий розгляд у цившьних справах. Тим бшьше, що з точки зору наслщюв для цивiльного судочинства процедура вщводу суддi мае фундаментальне значення, адже вщповщно до п. 2 ч. 3 ст. 376 та п. 2 ч. 1 ст. 411 ЦПК одшею з обов'язкових тдстав для скасування судових ршень судiв нижчих шстанцш шд час апеляцшного або касацiйного перегляду е порушення норм процесуального права, пов'язане з тим, що в ухваленш судового ршення брав участь суддя, якому було заявлено вщвщ, i тдстави
його вiдводу визнанi судом апеляцшно1' або касацiйноï шстанцп
/ ûi / 111 / 1 \ 11 \ II \ ^^ \
обгрунтованими.
Висновки. Незалежнiсть i неупереджешсть суду е невщ'емними
складовими верховенства права у демократичному суспшьств^ Анаиз норм
нацiонального цивiльного процесуального законодавства дозволяе
\\ч
констатувати фрагментарне вщтворення на рiвнi нацiонального законодавства
зазначених вимог, що не можна визнати прийнятним. Провщне значення для
тлумачення концептiв незалежностi та неупередженостi суддiв пiд час
здшснення правосуддя у цивiльниx справах мае бути надане положенням п. 1
ст. 6 СКПЛ та практиш ïï застосування ССПЛ. 1нститутом, що на рiвнi
iy ill Г) (7 П С11 % \ »
нацюнального правопорядку гарантуе учасникам справи дотримання конвенцiйниx вимог незалежностi та неупередженост суду, е iнститут вiдводу судд^ Важливо, щоб норми, якi його регулюють, вiдповiдали мiжнародним стандартам справедливого судочинства, а тому, зважаючи на необхщнють дотримання правово1' аксiоми nemo judex in re sua («шхто не може бути суддею у власнш спраш») пiд час здшснення правосуддя у цившьних справах, питання про вщвщ суддi при одноособовому розглядi справи у випадку незгоди такого суддi iз наявнiстю шдстав для вiдводу мае вирiшуватися шшим суддею, анiж
Теорiя i практика правознавства. — 2019. - Вип. 2 (16) ISSN 2225-6555
той, кому заявлено такий вщвщ, незалежно вщ часу подання заяви про вщвщ суддi.
References
1. Rule of Law Checklist. Venice Commission of the Council of Europe. Council of Europe. 2016. URL: https://www.venice.coe.int/images/SITE%20IMAGES/Publications/ Rule_of_Law_Check_ List.pdf (date of request:09.09.2019).
2. Bingham, T. (2011). The Rule of Law. Penguin, UK. 213 p.
3. Perna v. Italy, no. 48898/99, 06 May 2003. URL: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-61075 (date of request:09.09.2019).
4. Pullar v. United Kingdom, no. 22399/93, 10 June http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57995 (date of request:09.09.2019).
5. Micallef v. Malta [GC], no. 17056/06, 15 October http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-95031 (date of request:09.09.2019).
6. Morice v. France [GC], no. 29369/10, 23 April http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-154265 (date of request:09.09.2019).
7. Kyprianou v. Cyprus [GC], no. 73797/01, 15 December http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-71671 (date of request:09.09.2019).
8. Langborger v. Sweden, no. 11179/84, 22 June http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57515 (date of request:09.09.2019).
/ fiu Г / \ ' ч\ I Vyn
Цувина Т. А., канд. юрид. наук, доц., доцент кафедры гражданского процесса, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-5351-1475
Независимость и беспристрастность суда как составляющие верховенства права в гражданском судопроизводстве
Статья посвящена исследованию независимости и беспристрастности суда как составляющим верховенства права в гражданском судопроизводстве. Делается вывод, что национальное законодательство не в полной мере соответствует международным стандартам справедливого судопроизводства. Критически оцениваются предлагаемые изменения в ГПК касательно возможности рассмотрения вопроса об отводе судьи тем же составом суда, который рассматривает дело, в случае единоличного рассмотрения дела судьей из-за несоответствия правовой аксиоме «nemo judex in resua» («никто не может быть судьей в собственном деле»).
Ключевые слова: независимость суда; беспристрастность суда; верховенство права; право на справедливое судебное разбирательство; Конвенция о защите прав человека и основных свобод; Европейский суд по правам человека.
Tsuvina T. A., PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of Civil Procedure Department, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail : [email protected] ; ORCID 0000-0002-5351-1475
Independence and impartiality of the court as elements of rule of law in civil procedure
The article is devoted to the analysis of the independence and impartiality of the court as constituting elements of the rule of law in civil procedure. The author concludes that it is necessary to interpret the concepts of independence and impartiality of the court through the prism of par. 1 Art. 6 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, which enshrines the right to a fair trial in civil matters, and the practice of the European Court of Human Rights regarding the interpretation and application of this article. According to par. 1 art. 6 ECHR in determination of his civil rights and obligations everyone is entitled to a fair and public hearing
1996. URL:
2009. URL:
2015. URL:
2005. URL:
1989. URL:
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. — Issue 2 (16)
ISSN 2225-6555
within a reasonable time by an independent and impartial tribunal established by law. At first glance ECHR doesn't regulate jurisdictional issues. However, conflict of jurisdictions problem should be analyzed in terms of such elements of the right to a fair trial as access to court and «court, established by law».
Criteria of independence and impartiality of the court are examined in the context of the practice of the European Court of Human Rights. The main criteria for the independence of judges are: a) the method ofjudges' appointment; b) the duration of their term of office; c) the availability of guarantees against external influences; d) the presence of external attributes of independence. The impartiality of the court is analyzed in terms of subjective and objective criteria. Based on the analysis of the norms of the national civil procedural legislation, it is concluded that it does not fully reflect the international standards of fair trial in terms of ensuring the institutional requirements for the independence and impartiality of the court.
Particular attention in this context is also should be paid to a critical assessment of the proposed changes to the Civil Procedure Code of Ukraine regarding motion for recusal of the judge in accordance with the Draft Law of Ukraine «On Amendments to the Commercial Procedure Code of Ukraine, the Civil Procedure Code of Ukraine, the Code of Administrative Procedure of Ukraine regarding improvement reviewing court decisions on appeal and cassation proceedings» № 2314 of October 25, 2019. The proposed innovations are critically evaluated because of the fact that possibility to rule on the motion for the recusal of the judge by the same judge who is considering the case does not comply with the legal axiom «nemo judex in re sua» («no one can be a judge in his own case»).
Keywords: independence of the court; impartiality of the court; rule of law; right to a fair trial; Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms; European Court of Human Rights.
Hadiurnm dopedKornzi'i 16.11.2019p.
\\\ /// J—
