CC BY
176
УДК 347.962
Н. М. Грень
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету '^bBiBCbra полггехшка", аспiрантка кафедри теори та фiлософii права
ПРАВО НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД: ПРОБЛЕМИ НЕЗАЛЕЖНОСТ1 ТА БЕЗСТОРОННОСТ1
© Грень Н. М., 2016
Розглянуто складовi принципу права на справедливий суд. Особливу увагу зосереджено на елемент незалежностi та безсторонност суду. Вказано, що незалежнкть як принцип стосуеться вск! судово! системи чи статусу суддiв у держав^ ix взаемодн з шшими органами. Принцип неупередженостi передбачае акцент на конкретнш справь
Ключовi слова: суд, право на справедливий суд, права людини, незалежнкть, безстороннкть.
Н. М. Грень
ПРАВО НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД: ПРОБЛЕМЫ НЕЗАВИСИМОСТИ И БЕСПРИСТРАСТНОСТИ
Рассмотрены составляющие принципа права на справедливый суд. Особое внимание сосредоточено на элементе независимости и беспристрастности суда. Указано, что независимость как принцип касается всей судебной системы или статуса судей в государстве, их взаимодействия с другими органами. Принцип беспристрастности предполагает акцент на конкретном деле.
Ключевые слова: суд, право на справедливый суд, права человека, независимость, беспристрастность.
N. M. Gren
RIGHT TO FAIR TRIAL: INDEPENDENT AND IMPARTIAL
PROBLEMS
In the article the principle elements of a fair trial. Particular attention is focused on the element of independence and impartiality of the judiciary. Indicated that the principle of independence as regards the justice system or the status of judges in the country, their interaction with other bodies. Principle provides unbiased focus on the particular case.
Tags: court, the right to a fair trial, human rights, independence and impartiality.
Постановка проблеми. Незалежшсть та ефектившсть судовоi влади е вагомим ^rn^ieM демократичности держави та панування верховенства права. Така держава забезпечуе право на справедливий суд як основне з прав людини, оскшьки надшено можливктю захищати всi iншi права, що належать особистост! Мiжнародна спшьнота з особливою прискшливктю ставиться до забезпечення цього права. Розроблено ряд елеменпв, яю включае в себе право на
справедливий суд, до них вщносимо: доступ до суду, публiчнiсть судового розгляду, незалежшсть та безстороншсть суду, розумний строк розгляду, рiвнiсть учасникiв, справедлива (належна) процедура розгляду справи.
В межах ще'' статп визначимося з одним з них. Метою ще'' статп е дослiдження незалежностi та безсторонност суду як елементу права на справедливий суд.
Стан дослвдження. Проблему права на справедливий суд, справедливе правосуддя роз-глядали достатньо науковщв. Особливо, на нашу думку, слад згадати доробки С. Бондарчука,
B. Городовенка, I. Гриценка, I. Жаровсько'', А. Олшника, Е. Трегубова, М. Погорецького,
C. Сливки, Т. Цувшо'' та шших. Проте, залишаеться актуальним дослщження окремих елементiв права на справедливий суд.
Виклад основних положень. Елементи права на справедливий суд досконало розроблеш в практищ Свропейського суду з прав людини, тому перманентним е звернення до його ршень.
У справi "Дактарас проти Литви" Суд зазначив, що пункт 1 статтi 6 Конвенцй мiстить два аспекти вимоги безсторонност!
По-перше, орган, який розглядае справу, повинен бути безстороншм суб'ективно, тобто жодний його член не повинен мати будь-яко'' особисто'' зацiкавленостi або упередженост! Вважаеться, що суддя е безстороншм, якщо немае доказiв, яю б свiдчили про протилежне. Подруге, такий орган повинен бути безстороншм з об'ективного погляду, тобто, вш повинен нада-ти достатш гаранти, якi б виключали будь-яю законнi сумнiви стосовно цього. Згщно з критерiем об'ективно'' безсторонностi, необхщно з'ясувати, чи iснують факти, встановлення яких може викликати сумшви щодо безсторонностi суддiв [1].
Незалежнiсть суду - це обов'язкова вимога правово'' держави, без забезпечення цього принципу судовий розгляд перетворюеться у фарс, а судова влада - на марюнетку в руках защкавлених осiб. 1снуе позицiя, згiдно з якою у конструкци права на суд незалежшсть суду мае першорядне значення, оскшьки в усiх нацiональних законодавствах це положення формуеться як принципи судоустрою та судових проваджень[2, с.102]. На думку Штефана Гасса, "незалежшсть суду означае, що окремi суддi та незалежнiсть судово'' влади як шституту е вiльними вiд впливу i втручання з боку шших гшок влади, так само як i вiд впливу приватних та полггичних штере^в" [3, с. 25].
Зауважимо, що незалежшсть повинна бути забезпечена на всiх рiвнях судово'' системи. Дослiджуючи вказану проблему, голова Конституцшного суду А. Головiн визначив одну зi складових - незалежшсть конституцшного суду, а саме вказав на те, що незалежшсть оргашв конституцшно'' юрисдикци сьогоднi вважаеться невщ'емною складовою будь-якого демократичного суспiльства. Без и належного забезпечення конституцiйнi суди не здатш повноцiнно виконувати свое основне завдання — гарантувати верховенство конституций яка закршлюе унiверсальнi демократичш цiнностi. При цьому незалежнiсть конституцшних судiв не е самоцiллю, вона е необхщною передумовою гарантування практично!' реалiзащi та належно!' охорони прав кожного шдивща, оскiльки право на розгляд справи незалежним судом вважаеться складовою права людини на судовий захист[4, с.40].
Отож незалежшсть мае три суб'ектних складових. По-перше, незалежшсть суду вщ оргашв публiчноi влади, посадових чи службових осiб. Важливкть цього принципу проявляеться в тому, що судова влада практично повинна бути позбавлена зовшшнього, особливо полггичного втручання. Запропонований ще Монтеск'е принцип подшу влади завжди залишався вагомим для правово'' держави. Роль судово'' влади полягае у стримуваннi шших гшок влади в межах законности у правi здiйснення конституцiйного нагляду i судового контролю за ними[5, с.16]. Рекомендацiя № Я(94) 12 Комггету Мiнiстрiв Ради Свропи неодноразово шдкреслювала, що виконавча i законодавча влади повинш гарантувати незалежнiсть суддiв та утримуватися вiд крокiв, яю б могли поставити й шд загрозу [6].
Першочергово маеться на увазi вiдсутнiсть прямого тдпорядкування органу iншоi гiлки влади. Для приклада можна навести справу "Васшеску проти Румуш'", в якш орган, уповноважений ухвалювати остаточне ршення по справi, був пiдпорядкований Генеральному прокурору. Але вщсутшсть прямого тдпорядкування не свщчить про абсолютну незалежшсть. Вона забезпечуеться не тшьки нормативним статусом, але й економiчними критерiями. На цей момент звернуто увагу в мiжнародному правi. Згiдно з Основними принципами незалежносп судових оргашв, схваленими резолюцiями 40/32 та 40/146 Генеральноi Асамблеi Органiзацii Об'еднаних Нацш 29 листопада та 13.12.1985 р., на кожну державу-члена ООН покладаеться зобов'язання видшяти ввдповвдш кошти, що давали б змогу судовим органам належно виконувати своi функцй [7, с. 29].
Необхщним аспектом забезпечення цього права повнота повноважень судовоi влади. Тшьки вона може здшснювати правосуддя у держав! Право приймати обов'язковi рiшення, якi не можуть бути змшеш не судовою владою на шкоду сторiн у справу е невiд'емним правом самого суду та невщ'емним компонентом його незалежносп [8, с. 145].
По-друге незалежшсть вщ iнших органiв у межах судово!' системи. Суди ж вщнесемо незалежнiсть суддi вiд керiвника судово!' установи. Тобто незалежнiсть в межах самоi судово!' системи. Для прикладу, у багатьох ршеннях ССПЛ фЬуруе порушення принципу незалежностi через порушення процедури призначення суддiв( рiшення у справi "01ек8апёг Уо1коу V. икгате"[9] щодо порушення об'ективноi неупередженостi Вищо!' Ради Юстицii); впливу через дисциплшарну вiдповiдальнiсть чи кар'ерний рiст (у ршенш "Sa1ov V. икгате"[10] щодо тиску на суд з боку Голови апеляцшного суду).
З цього приводу суддя Верховного суду Укра'ни О. Прокопенко стверджуе про кнування непроцесуальних (фактичних) вщносин, якi складаються при розглядi конкретноi справи мiж суддями рiзних ланок судово!' системи, що може безпосередньо впливати на безстороншсть суддiв. Так, суддi мкцевих судiв консультуються iз суддями апеляцшних судiв щодо вирiшення справи по суп (з питань квалiфiкацii, призначення покарання тощо). Iнодi консультацii надае так званий зональний суддя, який неофщшно дае вказiвки щодо розгляду кримiнальноi справи, а iнколи й редагуе проекти вироку та шших процесуальних ршень. Вiд цього суддi залежить рух судово!' справи та оцшка якостi роботи суду, що входить до його зони. Виршуючи справи, суддя мкцевого суду орiентуеться передусiм на правосвiдомiсть свого "керiвника i контролера" iз суду вищого рiвня, який не зацiкавлений у змт чи скасуваннi попереднiх ршень. У такому разi взаемодiя мiж суддями рiзних судових ланок фактично мае характер адмшктративного пiдпорядкування. Таю вщносини мiж суддями доволi поширеш, оскiльки перебувають поза межами правового регулювання, в таких ситуацiях дiе "дух" суддiвськоi корпоративностi. Вважаемо, що забезпечити гарантй безсторонностi суддiв можна завдяки тдвищенню загального рiвня !'х компетентностi, що сприятиме впевненостi суддiв у правозастосовнiй дiяльностi, самостiйностi у прийнятт рiшень[11, с.8]
По-трете, незалежшсть вщ учасникiв судового процесу. Для цього в законодавствi передбачаеться можливкть вiдводу суддi, iнших учасникiв судового процесу, встановлюеться принцип процесуально!' рiвностi сторiн тощо.
Вiдсутнiсть незалежностi свщчить про вiдсутнiсть поваги до прав громадян i до судово!' системи загалом. Незалежшсть е невщ'емною передумовою впевненостi суспiльства у судах ^ у бiльш широкому сенсi, верховенства права. Вщповщно до п. 1.1. Свропейсько!' хартii статусу суддiв, "статус суддiв означае забезпечення компетентностi, незалежностi i неупередженостi, яких будь-яка людина законно очшуе вiд судових органiв i вiд кожного суддi, якому довiрено захист його прав. Вiн виключае будь-яке положення i будь-яку процедуру, яю можуть похитнути довiру до ще!' компетентностi, незалежностi i неупередженостГ' [12].
Узагальнено принцип незалежностi в ршеннях ССПЛ визнано вiдповiднiсть наступним суду критер1ям: 1) спосiб призначення його члешв; 2) тривалiсть строку повноважень; 3) наявшсть гарантiй проти зовшшнього впливу; 4) наявнiсть зовшшшх атрибутiв незалежностi [13].
Незалежшсть як принцип стосуеться Bciei судово! системи чи статусу суддiв у держав^ ix взаемоди з шшими органами. Принцип неупередженостi передбачае акцент на конкретнш справi "зазвичай виявляеться в свита обставин конкретно! справи, тобто prima facie" [14]. Проте сьогодш доволi важко провести чпку границю мiж принципами, оскiльки порушення одного тягне вiдповiдно порушення шшого.
Видiляють неупередженiсть особистостi суддi щодо конкретного учасника судового розгляду i неупередженiсть з результатах справи. Передбачае, що суддя перебувае в договiрниx, грошових, родинних або iншиx вщносинах з однiею зi сторiн у справ! Неупередженiсть може здiйснюватися через певного роду шдкуп. Це не обов'язково пряма форма тдкупу. У справi Бiлуxа проти Украши учасниця процесу акцентувала увагу надiяx голови мкцевого суду, враховуючи те, що вщповщач, будiвельна фiрма, безкоштовно забезпечила суд решпками для вiкон та придбала комп'ютер, вiдремонтувала опалювальну систему примщення суду. Суд ЕСПЛ визнав, що навиъ такого роду ди можуть свiдчити про вiдсутнiсть безсторонност суду.
Правовими гарантiями забезпечення цього принципу е можливкть вiдводу або самовщводу суддi, зазвичай вони вщбуваються у наступних випадках: участь суддi у прийняттi будь-яких судових ршень у справi на досудових стадiяx провадження; особиста участь суддi у справi як учасника провадження у справц родинний зв'язок iз стороною або шшою особою, яка бере участь у справц особиста (пряма або опосередкована) защкавлешсть суддi в результатах справи або защкавлешсть його родичiв; iншi обставини, якi викликають сумнiв у об'ективностi суддi; наявшсть у колегiальному складi суду о^б, якi е членами сiм'i, родичами мiж собою чи родичами одного з подружжя; заборона учасп одного i того ж суддi в розглядi справи у рiзниx судових шстанщях, а також у тш самiй iнстанцii в разi скасування попереднього ршення судом вищого рiвня. В нацiональному законодавствi такий порядок передбачений у статтях 20, 21 Цившьно-процесуального кодексу, статтi 27, 28 Кодексу Адмшктративного судочинства i статп 54, 55 Кримiнально-процесуального кодексу.
Безстороншсть розцшюеться також як важливiсть навиъ зовшшшх проявiв, оскiльки "правосуддя мае не тшьки чинитися, також мае бути видно, що воно чиниться" [15], таким чином суддi повинш утримуватися вщ будь-яких дiй, висловлювань, проявiв, що можуть вказувати на порушення принципу безсторонносп та знижують авторитет суду.
Деяю науковцi подiляють неупереджешсть на суб'ективну та об'ективну. Суб'ективна неупереджешсть пов'язана iз особою судд^ з його особистими переконаннями. Об'ективна неупереджешсть, своею чергою, стосуеться структурних питань оргашзаци складу суду та полягае у вщсутносп будь-яких законних сумнiвiв у тому, що ii забезпечено i гарантовано судом [2, c.107; 16, с. 20-25].
Така позицiя може мати мiсце, однак з погляду практичного значення для справедливой ршення тягне за собою однаковi наслiдки, оскiльки упередженiсть за особистими переконаннями автоматично призводить до сумнiвiв щодо об'ективност!
Щодо особистих переконань судд^ то питання ставиться не настшьки широко, як з аспектом сумщення посад. Не визнае ЕСПЛ конфлшту iнтересiв в тому, що суддя, сввдок та сторона процесу перебували у масонськiй лож! Висновок вказуе, що тут кнуе прiоритет суддiвськоi присяги над шшими сощальними обов'язками та зобов'язаннями [17]. Вказана справа не дае можливосп широкого, немотивованого посилання на безстороншсть. Також, одшею з гарантш незалежносп суду е презумпцiя безсторонностi суду, доки не доведено протилежного, при цьому надання доказiв упередженосп суддi покладаеться на зацiкавлену особу [18].
Висновок. Незалежшсть та об'ектившсть суду е вагомою ознакою верховенства права та справедливой суду. Незалежшсть суду означае, самостшшсть та вщсутшсть зобов'язань суддi та суду вiд оргашв публiчноi влади, посадових чи службових осiб, вiд iншиx органiв у межах судовог' системи та ввд учасникiв судового процесу. Незалежнiсть як принцип стосуеться всiеi судовог' системи чи статусу суддiв у державу 1'х взаемоди з iншими органами. Принцип неупередженосп передбачае акцент на конкретнш справ!
Безстороншсть суду передбачае двi складовi: орган, який розглядае справу, повинен бути безстороншм суб'ективно, тобто жодний його член не повинен мати будь-яко'' особистоi защкавленосп або упередженостi; такий орган повинен бути безстороншм з об'ективного погляду, тобто, вш повинен надати достатш гарантй, якi б виключали будь-якi законнi сумнiви стосовно цього. Видшено неупередженiсть особистостi суддi щодо конкретного учасника судового розгляду i неупередженiсть з результатах справи.
1. Ршення у справi "Дактарас проти Литви". Украгнський портал практики Свропейського суду з прав людини // Електронний ресурс - Режим доступу: http://eurocourt.in.ua/Article.asp?AIdx=325 2. Цувта Т. А. Незалежшсть суду як елемент права на суд у цившьному судочинствi / Т. А. Цувта // Юрист Украгни. - 2014. - № 2. - С. 101-109. 3. Гасс Ш. Деяк спостереження щодо незалежностi суду, як вона презентована у мiжнарод-них документах та досвiдi / Ш. Гасс // В^ник Центру суддiвських студш. - 2007. - №10. -С. 25-32. 4. Головт А. Незалежшсть Конституцшного Суду Украгни в аспектi реалгзацгг державног полтики щодо захисту прав i свобод людини i громадянина / А. Головт // В^ник Конституцшного Суду Украгни. - 2013. - № 1. - С. 39-43. 5. Органи судовог влади в Украгт / Ю. М. Грошевий, I. С. Марочкт. - К.: 1н Юре, 1997. - 20 с. 5. Незалежшсть, дieвiсть та роль суддiв: Рекомендащя № (94) 12 Комтету Мiнiстрiв Ради Свропи вiд 13.10.1994 р. - Режим доступу : http:// www.coe.kiev.ua/docs/km/r%2894 %2912.htm. 6. Основт принципи незалежностi судових оргашв // Права людини i професшш стандарти для юристiв [Текст]. — Амстердам ; К. : Укр.-Америк. бюро захисту прав людини, 1996. - С. 28-31. 7. Олшник А. Р. Суд як суб'ект забезпечення европейських стандартiв права на судовий захист [Електронний ресурс] / А. Р. Олшник // Ефективн^ть державного управлтня. - 2012. - Вип. 32. - С. 144-150. 8. Ршення у справi "Olexandr Volkov v. Ukraine", 09 January 2013 // [Електрон. ресурс]. -Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001 - 115871 9. Ршення у справi "Salov v. Ukraine", 06 September 2005 // [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http:// hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001 - 70096. 10. Прокопенко О. Б., Проблеми становлення справедливог судовог влади // Верховний суд Украгни. 1нформацшний сервер. -http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/93F02E30DB82D6E1C22575D800393608 11. Свропейська хартiя про закон "Про статус суддiв" вiд 10.07.1998 р. // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_236. 12. Ршення у справi "Bryan v. the United Kingdom", 22 November 1995 [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001 - 57954. 13. Стльний експертний ви-сновок щодо проекту Закону Украгни "Про судоустрш i статус суддiв", тдготовлений Венещанською комШею i Дирекщею з технчного ствробтництва Генеральной Дирекцгг з прав людини та правових питань Ради Свропи [Страсбург, 16 березня 2010 р.] // [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.venice.coe.int/docs/2010/CDL-AD%282010 %29003-ukr.pdf. 14. De Cubber v. Belgium, judgment of European Court of Human Rights of 26 October 1984, Series A, No. 86, § 26. 15. Лужанський А. В. Безстороннш суд як об'ект доступу в контекстi мiжнародних зобов'язань Украгни [Електронний ресурс] / А. В. Лужанський // В^ник Верховного Суду Украгни. - 2012. - № 2. - С. 20-25. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vvsu_2012_2_7.pdf 16. Salaman v United Kingdom, decision of European Court of Human Rights of 15 June 2000. 17. Постановление Европейского суда по правам человека (Большая Палата) по делу "Лендон, Очаковски-Лоран и Жюли против Франции" (Lindon, Otchkovsky-Laurens and July v. France) от 22 октября 2007 г., п. 76 // Права человека. Практика Европейского Суда по правам человека. - 2008. - № 2. - С. 217; §aman v. Turkey, judgment of European Court of Human Rights of 5 April 2011, § 39.
