CC BY
12
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-1-142-156-162 УДК 6.8:612.017.1:616-008.9 ni4Kyp Н. О.
НЕЙРОАУТО1МУНН1 РЕАКЦПУ ХВОРИХ З НЕ НЕЙРОПАТИЧНОЮ ФОРМОЮ
Л1ЗОСОМНИХ ХВОРОБ НАКОПИЧЕННЯ
Центр орфанних захворювань НДСЛ «Охматдит» МОЗ УкраГни (м. КиГв)
Зв'язок публiкацГГ з плановими науково-до-слiдними роботами. Робота виконана в рамках НДР «Визначення генетичних основ ризику роз-витку патолопчних станiв на рiзних етапах онтогенезу» за № державно! реестраци 011411002215 (2014-2018 рр.).
Вступ. 1мунна система вiдiграе величезну роль у виникненн i патогенезi захворювань ЦНС. ЗмЫи в iмуннiй системi е не ттьки супутнiми, якi характеризуют перебiг захворювання, але i у великiй мiрi визначають його [6,11]. При рядi захворювань ЦНС надзвичайно важливу роль вiдiграють аугамуны ре-акцií на антигени мозково! тканини, якi приводять до ураження клитинних елементiв мозку, затримки або демiелiнiзацií нервових волокон [14]. Головну роль у розвитку цих реакцм вiдiграють аутоантитiла, якi продукують Ой5 лiмфоцити.
Аутореактивнi лiмфоцити i аутоантитта (ААТ) ха-рактеризують iндивiдуальнiсть оргаызму i е системою регуляци гомеостазу на молекулярному рiвнi, яка координуе рiзнi процеси, взаемодiючи з рiзними антигенними мiшенями [1]. Синтез ААТ в ранньому онтогенезi ствпадае по часу з найбiльш важливи-ми етапами морфогенезу i починаеться ранше, нiж синтез антитiл до чужорщних антигенiв. До остан-нього часу домЫувала уява, що присутнють ААТ до власних антигенiв засвщчуе про наявнiсть патоло-гiчного аугамунного процесу [4]. Однак, останнi дан засвiдчують про те, що в нормi концентрацiя ААТ в кров^ в тому числi i до нейроантигеыв, пщтри-муеться в певних фiзiологiчних межах. Змiщення !х ктькост вище, або нижче фiзiологiчних компенса-торних меж небезпечне наслiдками для оргаызму, аж до розвитку патолопчних деструктивних аута-мунних захворювань [5,15]. Наявнють ААТ сама по собi ще не засвiдчуе наявнiсть захворювання. Не висок титри антитiл постмно виявляються в сиро-ватцi кровi здорових людей i приймають участь у шактиваци вiдповiдних нейроантигенiв, пщтриму-ючи гомеостаз, забезпечуючи виведення продук^в метаболiзму, апоптозу клiтин та шших фiзiологiчних процесах. Вони забезпечують саногенез у головному мозку.
Втьно циркулюючi антитта до одного або кть-кох аутоантигеыв (основного бiлка мiелiна, про-теолiпiдного бiлка, нейронспецифiчноí енолази та ш.) виявляють як у здорових, так i новонароджених у певних фiзiологiчних межах. Збiльшення кiлькостi цих антитт може засвiдчувати безсимптомний пе-ребiг або розвиток захворювання ЦНС.
Антитта до нейроспецифiчних бiлкiв (НСБ), не-йротрансмiтерiв та !х рецепторiв з постiйнiстю ви-
являються при багатьох невролопчних захворю-ваннях. Вiдрiзняючись етiологiчними чинниками i патогенезом, ц захворювання мають i загальнi риси, сукупнють яких зумовлюе можливiсть шдукци синтезу аутоантитiл. Для цих захворювань характеры деструктивы процеси в тканин мозку в тому чи^ i метаболiчного генезу; порушення стану не-йротрансмiтерних систем; порушення функци ге-мато-енцефалiчного бар'еру (ГЕБ). В цих умовах у ктитинних елеменпв мозку, по вiдношенню до яких порушуеться природна iмунологiчна толерантнiсть з причин забар'ерност мозку, виникае можливють контакту з iмунокомпетентними ктитинами з наступ-ною iндукцiею утворення антитт [2,10].
Синтез антитт до тканевих нейроантигеыв i не-йромедiаторiв у невеликих титрах в нормi спостер^ гаеться у практично здорових людей, посилюючись з вiком. Однак, ттьки при патологи ЦНС i порушен проникностi ГЕБ аутоантитiла проникають в пато-логiчне вогнище, взаемодiють iз сво!ми мiшенями i можуть змЫювати стан вiдповiдних нейрональних структур. Вважаеться, що в умовах патологи ЦНС локальна iмунна система мозку втрачае природню, характерну для норми iмунологiчну толерантнiсть i сприяе розвитку iмунноI вiдповiдi [10]. Окрiм цього, необхщно враховувати можливiсть появи у вогни1^ патологiчно посиленого збудження нових антиген-них детермiнант i звiльнення в таких вогнищах при-хованих (Ытранейрональних) антигенiв, по вщно-шенню до яких толерантнють може бути вщсутня [6]. Наявнiсть вiльних аутоантитiл в кровi знаходиться в зворотнiй залежност вiд кiлькостi зв'язаних антитiл з антигеном, як утворили циркулюючi iмуннi комп-лекси (Ц1К), а також вираженост патологiчного процесу у ЦНС. По рiвню вiльних аутоантитт можна су-дити про штенсивнють нейроiмунноI вiдповiдi i ролi нейроiмунних процесiв у патологiI мозку. Для оцшки реального рiвня антитiл певно! специфiчностi необ-хiдно враховувати цтий ряд факторiв: вiк хворого, вираженють патологiчного процесу з урахуванням анамнезу, даних допомiжних методiв обстеження (МРТ головного мозку, визначення рiвня певних ме-таболiтiв, нейромедiаторiв в кровi або лiкворi та iн.). При цьому необхщно враховувати ктьюсть Ц1К, якi складаються iз сполуки антиген-антитто. Комплек-сний пiдхiд до визначення рiвня НСБ в кровi дозволить зрозумiти ступiнь вираженостi деструктивних процеЫв у ЦНС [2].
Виходячи з важливост факторiв гуморального iмунiтету в запуску iмунних реакцiй у мозку, ми ви-вчали склад популяцм iмунокомпетентних клiтин в периферичнм кровi, !х функцiональну активнiсть i
розвиток нейроаутоiмунних реакцiй у хворих з лiзо-сомними хворобами накопичення (ЛХН). Це велика група спадкових гетерогенних порушень обмшу ре-човин [12]. Успадковуються вони переважно за ау-тосомно-рецесивним типом. Мута^я в кодуючому ген вiдповiдного фермента приводить до зниження активност лiзосомних ферментiв i супроводжуеть-ся iнтралiзосомним накопиченням у рiзних клiтинах та типах тканин вщповщних недорозщеплених суб-стратiв, або продук^в 1х неправильно! деградацiI лiпiдного, бткового i сахарозного походження [15]. Накопичення цих субстра^в у лiзосомах приводить до активаци лiмфоцитiв, пiдвищення проникност ГЕБ, активацiI мiкроглiI i астроци^в, якi починають продукувати прозапальнi цитоюни, що сприяе роз-витку запального процесу i загибелi кгмтин ЦНС. Ви-раженiсть цих патологiчних процеЫв, ступiнь ушко-дження структурних елемен^в ЦНС, розтягнутiсть у часi визначають тяжкiсть клiнiчних проявiв захворю-вання [13]. У зв'язку з цим е очевидним важливють пошуку i впровадження раннiх дешевих специфiчних або не специфiчних методiв обстеження, як можна було б застосовувати для постановки дiагнозу ще до маыфестацп клiнiчних проявiв. На нашу думку, запально-дегенеративн процеси ЦНС при цих за-хворюваннях приводять до апоптозу, загибелi клi-тинних елементiв i супроводжуються змiнами з боку нейроспецифiчних бiлкiв. Всi ЛХН подiляють на не-йропатичнi та не нейропатичнг При нейропатич-них формах спостеркаеться ураження структурних елементiв ЦНС, що супроводжуеться вiдповiдними неврологiчними проявами. У кровi цих хворих нами виявлено статистично значуще пiдвищення титру нейроаутоантитт до НСБ. При не нейропатичнм формi морфологiчнi змiни спостерiгаються з боку шших систем органiзму. Вважаеться, що ЦНС при цм формi вражаеться в значно меншiй мiрi. Однак, у переважно! бiльшостi таких хворих нами виявлено невролопчна симптоматика, яка засвщчуе зворот-не. У зв'язку з цим, визначення рiвня ААТ у кровi цих хворих може бути надзвичайно важливим раным дiагностичним критерiем, що i стало предметом на-шого дослiдження.
Мета роботи: дослщити функцiональну актив-нють В - лiмфоцитiв периферично! кровi i розвиток гуморальних нейроаутоiмунних реакцм хворих з не нейропатичною формою лiзосомних хвороб накопи-чення.
Об'ект i методи дослiдження. Дослiдження не-йроаугамунних реакцiй (кiлькiсть i пролiферативна активнють В-лiмфоцитiв, вмiст ААТ до НСБ) згщно методик, представлених в робот [8], проведено у кровi 7 па^ен^в з не нейропатичною формою ЛХН, вком 7-15 рокiв (середнм вiк 13,4±0,34). Клiнiчний стан цих хворих визначався переважанням феноти-пових змш, симптоматики ураження вiсцеральних оргаыв, кiстково-рухового апарату, на фонi мЫг мально виражених неврологiчних розладiв, яю, як правило, носили вторинний характер (тунельн не-йропатп, затримка розвитку психо-мовно! сфери та iнше).
Групу порiвняння № 1 склали 7 здорових дтей вiком 7-15 роюв, групу порiвняння № 2 - 7 хворих на
дитячий церебральний паралiч (ДЦП) у формм спас-тичного тетрапарезу Tiel ж вково! групи без виражених Ытроскотчних змн головного мозку. В анамнезi дiтей, хворих на ДЦП, мало мюце пологове iшемiч-но-гiпоксичне ураження ЦНС.
Для статистично! обробки отриманих даних за-стосовували методи варiацiйно! статистики. Нор-мальнiсть розподiлу даних перевiряли за критерieм Шапiро-У!лкi. Для множинного мiжгрупового порiв-няння середых значень використовували непара-метричний ранговий дискримшантний аналiз Крас-кела-Уоллiса з подальшим застосуванням попарних порiвнянь груп у дiалозi тесту Краскела-Уоллiса в STATISTICA 6.1, що еквiвалентно множинним порiв-нянням за допомогою критерт U-Манна-У!тнi [9].
Реалiзацiя процедури Хольма-Бонферрон [3] виконана засобами MS Excel 2007.
Усереднен величини представляли у виглядi М (25%; 75%) (n), де М - медiана; (.) - штерквартть-ний дiапазон.
Статистичний аналiз i графiчне представлен-ня результатiв виконували з використанням пакета програм STATISTICA 6.1 [7].
Результати дослщження та Ух обговорення. Для статистичного аналiзу змiн показниюв iмуноло-гiчного статусу пацieнтiв використовували ДА Крас-кела-Уоллiса, згiдно з яким для показника вщсотко-во! кiлькостi В - лiмфоцитiв в периферичнм кровi - H (2, N = 21) = 14,2, p = 0,0008, i осктьки р<0,05, групи дослiдження статистично високозначуще рiзняться мiж собою (рис. 1).
При цьому за даними мiжгрупового порiвняль-ного аналiзу, ураховуючи поправку Хольма-Бон-ферроы, спостерiгаeться статистично значуще зростання цього показника вщносно здорових дггей вiдповiдного вiку (група порiвняння № 1) як у пащентв з не нейропатичною формою так i у дiтей вiдповiдного вку з ДЦП (група порiвняння № 2) - з 9,86 (9,63; 10,2)% в груп порiвняння № 1 до 14,2 (12,4;18,3)%, тобто в 1,4 разу у пащентв з не нейропатичною формою (критерм и-Манна-У!ты; р=0,02), i до 18,0 (15,0;20,0)% - у 1,8 разу у дiтей з ДЦП (критерiй и-Манна-У!ты; р=0,0009). При цьому мiж самими групами порiвняння № 1 i № 2 рiзниця була статистично незначущою.
Аналiзуючи змiну показника пролiферативно! активностi лiмфоцитiв, згiдно з критерieм Краске-ла-Уоллiса - H (2, N = 21) = 12,07, p = 0,002, тобто, групи доогмдження статистично значуще рiзняться мiж собою (рис. 2).
При цьому за даними мiжгрупового порiвняль-ного аналiзу, спостерiгаeться статистично високозначуще зростання цього показника у пащентв з не нейропатичною формою як вщносно здорових дггей вщповщного вку (група порiвняння № 1), так i у дiтей з ДЦП (група порiвняння № 2) - вщповщно з 31 (27; 38)% i 32 (29; 36)% в групах порiвняння № 1 i № 2 до 46 (42; 59)% у па^ен^в з не нейропатичною формою, тобто в 1,4 та 1,5 разу (критерм и-Манна-У!ты; р=0,007 та р=0,009). При цьому мiж самими групами порiвняння № 1 i № 2, як i в попередньому випадку, рiзниця була статистично незначущою.
Щодо показника iмунологiчного статусу пацieнтiв - тканинного антигена, за критерieм Краскела-Уоллiса групи дослщження також статистично значуще рiзняться мiж собою (вiдповiдно Н (2, N = 21) = 9,27, р = 0,0097) (рис. 3).
При цьому спостер^аеться значне статистично значуще зниження цього показника у па-щен^в з не нейропатичною формою вщносно групи порiвняння № 2 (дiтей з ДЦП) - з 8,0 (4,0; 14,0) в грут порiвняння № 2 до 1,8 (1,0; 3,0) у па^ен^в з не нейропатичною формою, тобто в 4,4 рази (критерм и-Манна-УТты; р=0,012). Щодо групи порiвняння № 1, де цей показник становить 5,67 (3,55; 7,54), вщносно па^ен^в з не нейропатичною формою спостер^алася тенден^я до виявлення значущих вщмЫнос-тей (критерiй U-Манна-УТтнi; р=0,07), проте цей результат е статистично незначущим. При цьому мiж групами порiвняння № 1 i № 2, як i в попередшх випадках, статистично значущих вiдмiнностей виявлено не було.
Аналiзуючи змiну показника Ц1К, згщ-но критерiю Краскела-Уоллюа - Н (2, N = 21) = 9,99, р = 0,007, тобто, групи дослщження статистично значуще рiзняться мiж собою (рис. 4).
При цьому спостер^аеться статистично значуще зростання цього показника у па^ен-^в з не нейропатичною формою вщносно здо-рових д^ей вщповщного вiку з 77 (71;81)% в групi порiвняння № 1 до 100 (95; 115) (критерм и-Манна-УТ'ты; р=0,01), тобто в 1,3 рази. Мiж iншими групами статистично значущоТ рiзницi не вiдмiчено. Щодо групи порiвняння № 2, на-явна тенденцiя до виявлення значущих вщмЫ-ностей вiдносно пацiентiв з не нейропатичною формою, де цей показник становить 95 (85; 110) (критерм и-Манна-УТ'ты; р=0,04), проте, враховуючи поправку Хольма-Бонферроы, цей результат е статистично незначущим.
Стосовно показника рiвня аутоантитт до ОБМ (рис. 5), згщно з критерiем Краскела-Уоллюа - Н (2, N = 21) = 7,23, р = 0,03, групи дослщження вiдрiзняються статистично значуще. При цьому вiдмiчаеться тенден^я до виявлення значущих вщмЫностей у па^ен^в з не нейропатичною формою вщносно здорових д^ей, де цей показник зростае з 19,28 (16,74; 24,69) у.о. до 33,4 (24,0; 41,8) у.о., тобто в 1,7 рази (критерм и-Манна-УТты; р=0,03), проте, враховуючи поправку Хольма-Бонферроы, ця рiзниця е статистично незначущою. Статистично значущоТ рiзницi мiж Ышими групами дослiдження для цього показника також вiдмiчено не було.
Щодо показника рiвня аутоантитiл до Э-100 (рис. 6), згiдно з критерiем Краскела-Уоллiса - Н (2, N = 21) = 15,91, р = 0,0004, спостер^аеться статистично високозначуща рiзниця мiж групами, що вивчаються.
При мiжгруповому порiвняннi вiдмiчаеться статистично високозначуще зростання цього показни-
Рис. 1. Вмiст В^мфоци^в (%) у кровi хворих з не нейропатичною формою ЛХН та д^ей груп порiвняння.
Рис. 2. Показники пролiферативноГ активностi лiмфоцитiв (%) у кровi хворих з не нейропатичною формою ЛХН та д^ей груп порiвняння.
Рис. 3. Рiвень тканинного антигена у кровi хворих з не нейропатичною формою ЛХН та д^ей груп порiвняння.
ка у па^ен^в з не нейропатичною формою вщносно здорових д^ей з 3,89 (3,6; 5,48) у.о. до 9,8 (8,3; 12,9) у.о., тобто в 2,5 рази (критерм и-Манна-УТтш; р=0,0002). При цьому у групи порiвняння № 2 (д^и з ДЦП) вщносно па^ен^в з не нейропатичною формою спостер^алася тенден^я до виявлення значущих вщмЫностей (критерiй U-Манна-УТтнi; р=0,05), проте враховуючи поправку Хольма-Бонферрош, цi дан е статистично незначущими. Статистично зна-
Рис. 4. Ктьюсть циркулюючих iмунних комплексiв у кровi хворих з не нейропатичною формою ЛХН та дiтей груп порiвняння.
Рис. 5. Кiлькiсть ААТ (у.о.) до основного бшку мieлiну у кровi хворих з не нейропатичною формою ЛХН та д^ей груп порiвняння.
Рис. 6. Кшьюсть ААТ (у.о) до бiлка S-100 у KpoBi хворих з не нейропатичною формою ЛХН та д^ей груп поpiвняння.
чущо! рiзницi мiж iншими групами порiвняння також не спостер^алося.
Згiдно критерiю Краскела-Уоллiса - H (2, N = 21) = 15,38, p = 0,0005, щодо показника рiвня аутоан-титт до нейроспецифiчноí енолази (NSE) (рис. 7) також спостер^аеться статистично значуща рiзниця мiж групами, що вивчаються.
При мiжгруповому порiвняннi вiдмiчаeться статистично значуще зростання цього показника у па^ен^в з не нейропатичною формою як вщносно групи порiвняння № 1 (здорових дiтей) - з 10,0 (9,1; 11,78) у.о. до 25,8 (25,0; 30,7) у.о. тобто в 2,6 рази, так i вщносно групи порiвняння № 2 (дпей з ДЦП) - з 13,30 (10,4; 14,5) у.о. вщповщно також до 25,8 (25,0; 30,7) у.о. При цьому у першому випадку рiзниця була статистично значущою (критерм и-Манна-Уíтнi; р=0,0003), а у другому - була наявна тен-денцiя до виявлення значущих вiдмiнностей (критерiй U-Манна-Уíтнi; р=0,04), проте вра-ховуючи поправку Хольма-Бонферрош, цей результат був статистично незначущим. При цьому мiж самими групами порiвняння, як i для попередых показникiв iмунологiчного статусу пацiентiв, значущих вщмЫностей виявлено не було.
Таким чином, за даними мiжгрупового порiвняльного аналiзу iз застосуванням по-парних порiвнянь груп у дiалозi тесту Краске-ла-Уоллiса в ЭТЛ^ЭТЮД 6.1, що е^валентно множинним порiвнянням за допомогою кри-терiю U-Манна-Уíтнi, ураховуючи поправку Хольма-Бонферронi, засвiдчено наявнiсть значущих вщмЫностей у пацiентiв з не нейропатичною формою ЛХН вщносно здорових д^ей вщповщного вiку щодо майже в^х по-казникiв iмунологiчного статусу пацiентiв, якi вивчалися, крiм показника рiвня аутоантитiл до ОБМ. При цьому мiж самими групами по-рiвняння для жодного з показниюв iмунологiч-ного статусу па^ен^в значущих вiдмiнностей виявлено не було. Виявлена нами пщвищена пролiферативна активнють В-лiмфоцитiв, очевидно, направлена на продукцю аутоантитiл до НСБ i визначае особливостi рiвня антитто-утворення до нейрональних i глiальних анти-генiв.
Практично всi ЛХН е результатом знижено'' активностi лiзосомних фермен^в, яка спри-чинена мутацiями в кодуючому генi вщповщ-ного ферменту. Накопичення патолопчного субстрату в рiзних клiтинах сприяе мультисис-темному ураженню певних органiв i тканин, що i спостерiгаеться при не нейропатичних формах захворювання. Цiкавими у прогнос-тичному планi е виявлений нами високий рь вень аутоантитiл до Э-100 та НСЕ, що може за-свiдчувати при розвиток аутоiмунних реакцiй у ЦНС, або пщвищений розпад нейрональних i глiальних елемен^в.
Багато ЛХН, якi ранiше вважалися безпер-спективними, сьогоднi успiшно л^ються (хвороба Гоше, мукополiсахарiдози 1, 2, 4, 6 титв). Такий метод л^вання, як фермент-замiсна тератя, дозволяе загальмувати процес накопичення патолопчного субстрату в органiзмi i запобiгти ураженню органiв i систем. Тому величезного значення в менеджмент цих захворювань набувае доступна рання i точна дiагностика. Визначення рiвня аутоан-титiл до НСБ нав^ь при не нейронопатичних формах
ЛХН може сприяти раннм дiагностицi уражень ЦНС, визначенню прогнозу перебiгу захворю-вання и можливо, ефективностi лiкування. Це дозволяе значно покращити якiсть життя хво-рим навiть при таких тяжких захворюваннях, як синдром Гурлера та синдром Хантера, а в деяких випадках (хвороби Гоше та ФабрО по-вернути в сусптьство абсолютно фiзично i со-^ально адаптованих, працездатних людей.
Висновки. У па^ен^в з не нейропатич-ною формою ЛХН вком до 7 роюв виявлено статистично значущi вщмЫност вiд груп по-рiвняння вах показникiв гуморального iмунiте-ту, як вивчалися, окрiм рiвня ААТ до ОБМ. Це може засвщчувати про переважання процесмв ураження клiтинних елемен^в над демiелiнi-зацiею. Пiдвищена пролiферативна активнiсть В-лiмфоцитiв, очевидно, направлена на продукцю аутоантитiл до НСБ i визначае особливостi рiвня ан-титтоутворення до нейрональних i глiальних анти-генiв.
Виявлене статистично значуще збтьшення рiвня ААТ до НСБ дозволяе оцЫити ступiнь ураження нер-вово' системи i може бути раншм дiагностичним критерiем до манiфестацií захворювання.
Рис. 7. Кшьюсть ААТ (у.о) до ЫББ у кровi хворих нейропатичною формою ЛХН та д^ей груп порiвняння.
Перспективи подальших дослщжень. У по-
дальшому будуть проводитись дослiдження iмунно-го статусу у хворих з нейропатичною формою ЛХН i кореляцмна залежнiсть показникiв гуморального iмунiтету мiж цими формами захворювання. Можливо, дослщження показникiв iмунного статусу будуть уведенi в дiагностичний протокол як метод ранньо' дiагностики.
Лiтература
10.
11.
12.
13.
14.
15.
Vorob'yeva VA, Ivanova MV, Fominykh VV, Zakharova MN, Zigangirova NA, Gulyayeva NV. Biomarkery rasseyannogo skleroza (obzor i sobstvennyye dannyye). Zhurnal nevrologii i psikhiatrii im. SS. Korsakova. Spetsvypuski. 2013;113(10):23-31. Dostupno: https://www. mediasphera.ru/issues/zhurnal-nevrologii-i-psikhiatrii-im-s-s-korsakova-2/2013/10/031997-729820131024 [in Russian]. Kryzhanovskiy GN, Magayeva SV, Makarov SV, Sepiashvili RI. Neyroimmunopatologiya. Moskva: Izdatel'skaya gruppa NII obshchey patologii i patofiziologii RAMN (Moskva); 2003. 406 s. [in Russian].
Mastitskiy SE, Shitikov VK. Statisticheskiy analiz i vizualizatsiya dannykh s pomoshch'yu R [Internet]. Khaydel'berg - London - Tol'yatti; 2014. 401 s. Dostupno: http://r-analytics.blogspot.com [in Russian].
Morozov SG, Gnedenko BB, Magayeva SV, Gribova IYe. Yestestvennyye antitela k antigenam mozga v norme. Neyrokhimiya. 2005;22(2):85-96. [in Russian].
Pichkur LD, Verbovs'ka SA, Akinola ST, Chitaeva GE. Osnovni patogenetichni mekhanizmi protsesu demielinizatsii' v TSNS ta mozhlivosti yogo korektsii'. Ukr. nevrologichniy zhurnal. 2017;1:12-9. Dostupno: http://www.ukrneuroj.com.ua/svizhij_nomer.php?nid=43 [in Ukrainian]. Pichkur LD, Semenova VM, Verbovs'ka SA, Oleksenko NP, Akinola ST. Osoblivostf perebigu yeksperimental'nogo yentsefalomielitu pislya transplantatsii ' stovburovikh klitin. Ukr. neyrokhirurg. zhurnal. 2017;2:27-33. DOI: 10.25305/unj.104500 [in Ukrainian]. Rebrova OYU. Statisticheskiy analiz meditsinskikh dannykh. Primeneniye paketa prikladnykh programm STATISTICA. Moskva: MediaSfera; 2002. 312 s. [in Russian].
Rudenko VA, Bel's'ka LM, Verbovs'ka SA, Pichkur OL. Neyroautoimunni reaktsii' u shchuriv z yeksperimental'nim alergichnim yentse-falomielitom pislya likuvannya ksenogennimi mezenkhimal'nimi stovburovimi klitinami ta IL-10. Zb. nauk. prats' spivrobitnikiv NMAPO im. P. L. Shupika. Kiiv: 2014;23(3):447-52. Dostupno: http: www.nmapo.edu.ua/zagruzka/zbornikNMAPO23_3.pdf [in Ukrainian]. Shabanov DA. Onlayn-konspekt kursa «Biometricheskaya obrabotka dannykh v zoologii i ekologii» [Internet]. Khar'kov: Shabanov DA; 2011. Dostupno: https://batrachos.com/biometria [in Russian].
Coutinho MF, Matos L, Alves S. From bedside to cell biology: a century of history on lysosomal dysfunction. Gene. 2015 Jan 15;555(1):50-8. DOI: 10.1016/j.gene.2014.09.054. Epub 2014 Sep 29. PMID: 25275857.
Köberlin MS, Snijder B, Heinz LX, Baumann CL, Fauster A, Vladimer GI, et al. A conserved circular network of coregulated lipids modulates innate immune responses. Cell. 2015 Jul 2;162(1):170-83. DOI: 10.1016/j.cell.2015.05.051. Epub 2015 Jun 18. PMID: 26095250. PMCID: PMC4523684.
Platt FM, Boland B, van der Spoel AC. The cell biology of disease: lysosomal storage disorders: the cellular impact of lysosomal dysfunction. J Cell Biol. 2012 Nov 26;199(5):723-34. DOI: 10.1083/jcb.201208152. PMID: 23185029. PMCID: PMC3514785.
Sandhoff K, Harzer K. Gangliosides and gangliosidoses: principles of molecular and metabolic pathogenesis. J Neurosci. 2013 Jun 19;33(25):10195-208. DOI: 10.1523/JNEUROSCI.0822-13.2013. PMID: 23785136
Theofilopoulos AN, Kono DH, Baccala R. The multiple pathways to autoimmunity. Nat Immunol. 2017 Jun 20;18(7):716-24. DOI: 10.1038/ ni.3731. PMID: 28632714.
Vitner EB, Futerman AH, Platt N. Innate immune responses in the brain of sphingolipid lysosomal storage diseases. Biol Chem. 2015 Jun;396(6-7):659-67. DOI: 10.1515/hsz-2014-0301. PMID: 25720063.
НЕЙРОАУТО1МУНН1 РЕАКЦП У ХВОРИХ З НЕ НЕЙРОПАТИЧНОЮ ФОРМОЮ Л1ЗОСОМНИХ ХВОРОБ НАКОПИЧЕННЯ
ni4Kyp Н. О.
Резюме. Робота базуеться на дослiдженнi функцiональноI активност В-лiмфоцитiв i розвитку гумо-ральних нейроаутоiмунних реакцiй у хворих з не нейропатичними формами лiзосомних хвороб накопи-чення (ЛХН).
Обстежено 7 хворих з не нейропатичною формою ЛХН. Групи порiвняння склали 7 здорових дггей (гр. 1) i 7 дiтей хворих на дитячий церебральний паралiч у формi спастичного тетрапарезу (гр. 2) вком вщ 7 до 15 рокiв (13,4±0,34). В кровi дiтей всiх груп визначали юлькють В-лiмфоцитiв, 1х пролiферативну активнiсть, кiлькiсть циркулюючих iмунних комплекЫв (Ц1К), рiвень ААТ до НСБ (ОБМ, S100, NSE) iмуноферментним методом. Для статистично! обробки даних застосовували методи варiацiйноI статистики. Статистичний аналiз i графiчне представлення результатiв виконували з використанням пакета програм STATISTICA 6.1 (StatSoft Inc., http: //www.statsoft.ru).
За даними мiжгрупового порiвняльного аналiзу iз застосуванням попарних порiвнянь груп у дiалозi тесту Краскела-Уоллiса в STATISTICA 6.1, що еквiвалентно множинним порiвнянням за допомогою критерiю и-Манна-Уггы, ураховуючи поправку Хольма-Бонферронi, у па^ен^в з не нейропатичною формою ЛХН виявлено статистично значу|^ вiдмiнностi вщ груп порiвняння всiх показникiв гуморального iмунiтету, якi вивчалися, окрiм рiвня ААТ до ОБМ. Це може засвщчувати про переважання процесiв ураження кл^инних елементiв над демiелiнiзацiею. Пщвищена пролiферативна активнiсть В-лiмфоцитiв, очевидно, направлена на продук^ю аутоантитiл до НСБ i визначае особливостi рiвня антитiлоутворення до нейрональних i гтальних антигенiв.
Виявлене статистично значуще збтьшення рiвня ААТ до НСБ дозволяе оцшити ступiнь ураження нервово! системи i може бути раннiм дiагностичним критерiем до манiфестацiI захворювання.
Ключовi слова: лiзосомнi хвороби накопичення, не нейропатична форма, аутоантитiла, нейроспецифiчнi бтки.
НЕЙРОАУТОИММУННЫЕ РЕАКЦИИ У БОЛЬНЫХ С НЕ НЕЙРОПАТИЧЕСКИМИ ФОРМАМИ ЛИЗО-СОМНЫХ БОЛЕЗНЕЙ НАКОПЛЕНИЯ
Пичкур Н. А.
Резюме. Работа базируется на исследовании функциональной активности В-лимфоцитов и развития гуморальных нейроаутоиммунных реакций у больных с не нейропатическими формами лизосомных болезней накопления (ЛБН).
Обследовано 7 больных с не нейропатической формой ЛБН. Группы сравнения составили 7 здоровых детей (гр. 1) и 7 детей больных детским церебральным параличом в форме спастический тетрапарез (гр. 2) в возрасте от 7 до 15 лет (13,4±0,34). В крови детей всех групп определяли количество В-лимфоцитов, их пролиферативную активность, количество циркулирующих иммунных комплексов (ЦИК), уровень ау-тоантител (ААТ) к НСБ (ОБМ, S100, NSE) иммуноферментным методом. Для статистической обработки данных применяли методы вариационной статистики. Статистический анализ и графическое представление результатов выполняли с использованием пакета программ STATISTICA 6.1 (StatSoft Inc., http: //www. statsoft.ru).
По данным межгруппового сравнительного анализа с применением парных сравнений групп в диалоге теста Краскела-Уоллиса в STATISTICA 6.1, что эквивалентно множественным сравнением с помощью критерия U-Манна-Уитни, учитывая поправку Хольма-Бонферрони, у пациентов с не нейропатической формой ЛХН обнаружено статистически значимые различия от групп сравнения показателей гуморального иммунитета, которые изучались, кроме уровня ААТ к ОБМ. Это может свидетельствовать о преобладании процессов поражения клеточных элементов над демиелинизацией. Повышенная пролиферативная активность В-лимфоцитов, очевидно, направлена на продукцию аутоантител к НСБ и определяет особенности уровня антителообразования к нейрональным и глиальным антигентам.
Обнаружено статистически значимое увеличение уровня ААТ к НСБ позволяет оценить степень поражения нервной системы и может быть ранним диагностическим критерием в манифестации заболевания.
Ключевые слова: лизосомные болезни накопления, не нейропатическая форма, аутоантитела, ней-роспецифические белки.
NEUROAUTOIMUNE REACTIONS IN PATIENTS WITH THE NON NEUROPATHIC FORM OF LYZOSOMAL STORAGE DISEASES
Pichkur N. O.
Abstract. In the pathogenesis of central nervous system involvement, autoantibodies (AATs) play an important role in neuro-specific proteins (NSCs), which themselves can become damaging factors (autoimmune conditions). Determination of their level in metabolic diseases can be an objective criterion of the state of the central nervous system and even an early diagnostic criterion.
The purpose of the work: to investigate the functional activity of B-lymphocytes and the development of humoral neuro-autoimmune responses in peripheral blood of patients with non-neuropathic forms of lysosomal storage diseases (LSD).
Object and methods. The 7 patients with non neuropathic forms of LSD were examined. The comparison groups consisted of the 7 healthy children (group 1) and the 7 children with cerebral palsy in the form of spastic tetraparesis (group 2) aged up 7 to 15 years (13.4±0.34). In the blood of children of all groups, the number of B-lymphocytes was determined, their proliferative activity, the number of circulating immune complexes (CIC), the level of AAB to NSP (OBM, S100, NSE) by the immune enzyme method. For statistical processing of the obtained data, methods of variation statistics were used. The normal distribution of data was checked according to Shapiro-Wilkie's criterion.
For a multiple intergroup comparison of averages, non-parametric random discriminant analysis of Crackel-Wallis was used, followed by the use of pairwise comparison of groups in the Dialectic of Crackel-Wallis test in STATISTICA 6.1, which is equivalent to a multiple comparison using the U-Mann-Whitney Criterion. Implementation of the Holm-Bonferroni procedure is performed by means of MS Excel 2007.
Averaged values were represented as M (25%; 75%) (n), where M - median; (.) Is an interquartile range.
Statistical analysis and graphical representation of the results were performed using the STATISTICA 6.1 software package (StatSoft Inc., http: //www.statsoft.ru.
Results. According to the data of the intergroup comparative analysis, the tendency to reveal statistically significant differences in the following indices of immunological status in patients with non-neuropathic form in relation to healthy children in the U-Mann-Whitney criterion: an increase in the number of B-lymphocytes in peripheral blood (p = 0.02); growth of proliferative activity of B - lymphocytes in comparison with gr. № 1 (p = 0,007) and gr. № 2 (p = 0,009). The number of CEC statistically significantly differs only in comparison with the gr. No. 1 (p = 0.01). The level of AAB to OBM was not statistically significantly different. A statistically significant increase in the titre of AAB to S-100 protein was found in patients with non-neuropathic forms in relatively healthy children with 3.89 (3.6, 5.48). to 9.8 (8.3; 12.9) cu, that is, 2.5 times (criterion U-Mann-Whitney, p = 0.0002). At the same time, the tendency to identify significant differences (U-Mann-Whitney, p = 0.05) was observed in the comparison group number 2 (children with cerebral palsy), with regard to patients with non-neuropathic form, but given the Holm-Bonferroni amendment, these data are statistically insignificant. The level of AAB to NSE is statistically significantly elevated in patients with a non-neuropathic form in relatively healthy children (U-Mann-Whitney, p = 0.0003), and in relation to patients with cerebral palsy, there is a tendency to detect significant differences (U-Mann-Whitney Criterion; p = 0.04), however, taking into account the Holm-Bonferron amendment, this result was statistically insignificant. At the same time, no significant differences were found between the comparison groups itself, as well as for the previous parameters of the immunological status of patients.
Conclusions. According to the data of the intergroup comparative analysis using pairwise comparison of the groups in the Dialectic of Crackel-Wallis test in STATISTICA 6.1, which is equivalent to the multiple comparison using the U-Mann-Whitney criterion, taking into account the Holm-Bonferroni correction, statistically significant differences were found in patients with non-neuropathic LSD forms from the groups of comparison of all indices of humoral immunity that were studied, except for the level of AAB to OBM.
This can indicate the predominance of the processes of cellular damage over demyelination. Increased proliferative activity of B-lymphocytes, apparently, is directed at the production of autoantibodies to NSP and determines the features of the level of antibody formation to neuronal and glial antigens.
The detected statistically significant increase in the level of AAB to NSP allows to assess the degree of damage to the nervous system and may be an early diagnostic criterion for the manifestation of the disease.
Key words: lysosomal storage diseases, non neuropathic form, autoantibodies, neurospecific proteins.
Рецензент - проф. Скрипник I. М.
Стаття надшшла 16.01.2018 року
