CC BY
27Учет записки ТаврШського нацгонального университету \м. В. I. Вернадського Сер1я «Фыолог^я. Сощальт комумкацИ». Том 24 (63), №1 Ч.2. 2011 р. С. 172 - 177.
УДК 821.161.2-1.09 (929)
НЕОРОМАНТИЧНИЙ ГЕРОЙ У ПОЕМАХ ЛЕС1 УКРА1НКИ ТА ВОЛОДИМИРА СОСЮРИ
Багрш М. Г.
Тавршський нащональний ушверситет м. В.1. Вернадського, Смферополь, Украта
У стата на прикладi поем "Роберт Брюс, король шотландський" i "Вша-посестра" Леи Укра'шки та "Мазепа" В. Сосюри розкриваеться утвердження неоромантизму як св™гляду i художнього методу у поетичнш творчосп згаданих митщв.
Ключов1 слова: неоромантизм, лтературний герой, державотворення.
Леся Украшка 1 Володимир Сосюра... Не по-жшочому мужня { вольова жшка та по-юнацьки бентежний, задушевно-шжний чоловш, творчють яких - це не лише поклик душ1, а й покликання, це вияв незламносп духу, це пропагування неоромантичних щнностей, як-от: «образ сильно! вольово! особистост1, борця, щея гармони духовних поривань людини { И реального життя, свобода творчосп, вшьна 1 сощально активна особистють, духовна сутшсть краси { любовЬ> [3]. Наголосимо, що неоромантизм як свгтогляд { художнш метод по-р1зному утверджувався в поетичнш творчосп згаданих митщв. Одухотворешсть мужньо! особистосп л1ричного героя Сосюри зображена ним через палку силу почутпв { саме цим вш долае щеолопчш стереотипи доби, що !х спершу щиро сповщував, а згодом ними ж прикривався [1, с. 2]. Розробляючи украшську концепщю неоромантизму, Леся Украшка змушена була дискутувати з народниками: «Щодня мушу стинатися з «шчовиками» за неоромантизм, за поези, - писала вона в лисп до брата 1891 року, -1 вчора таки заставила !х признати, що в л1тератур1 мають вартють портрети, а не фотографи..., що без «видумки» нема л1тератури [4].
Отже, вони, як { подобае неоромантичним героям, не належали свош доб1, значно випереджали И в духовно-штелектуальному росп, в м1ру сво!х можливостей чинили спротив довколишньому середовищу.
На наш погляд, образи Роберта Брюса 1 Вши-посестри у творчосп Лес Украшки та Мазепи у творчосп В. Сосюри ув1брали в себе найхарактершш1 концептуальш чинники неоромантичного героя. Однойменш тро-етчш твори названих автор1в вщсилають нас до час1в Державотворення, що е провщним аспектом проблематики, { об'еднуючим фактором:
Гука герольд: «Король Едвард Шотландщв призволяе... Прийти до згоди без вшни По братньому звичаю [5, с. 377]. Отак { ми. Тягли з нас жили, Як з тих шотландщв, що згубили I мову рщну для чужих. I от лишилася у них
Од суверенносп лиш юбка, Що 1м дозволено носить I проливать в нш кров гарячу Во славу Англп... Такi й дороги Укра1ни. Сама з собою у бою Через трагедш свою [6, с. 102]. Трагедiя ж полягала в тому, що цей державотворчий процес вершив долю народу без народу: «...ш словечка не сказали / На цш нарадi про народ / Немов його й не юнувало [6, с. 99]. На пропозищю Едварда:
Люд простий мае нам платить Податки й десятини, А лицар буде вшьний пан Свое! батьювщини [5, с. 377], - «гурт шотландський панський» пристав, як i козацька старшина: «Веди! Щоб нашу вольнiсть нам вернули / Маетки нашi i сади» [6, с. 99]. Зазначимо, що неоромантичний герой зображуеться безпосередньо в оточенш собi подiбних, не вiдрiзняеться вiд них. Проте вш прагне оточуючих рiвняти до себе. Трагедiя гетьмана 1вана Мазепи, за Сосюрою, полягае саме в тому, що Мазепа не зважив на, так би мовити, людський фактор, вш не встиг сформувати пдних соратниюв:
А чи готовi за Вкра!ну Ви всi iти на смертний бш?.. Щоб путь 11 була прекрасна I стала вшьною вона? [6, с. 99] Незважаючи на волелюбнi намiри, його справа була заздалепдь приречена на поразку, через дрiб'язковiсть оточення. Не на собi подiбних, а на простий люд зробив ставку Роберт Брюс i зумiв донести до 1хнього сприйняття сво! прагнення:
Шотландцi! Вчинилася зрада Нема в нас лицарства, нема в нас пашв -Вони вже англшсью шддаш; Та е ще в кра!т шотландський народ, Не звик вш носити кайдани! ... Розкуймо на зброю плуги! Що орать, Коли наше поле не вшьне? [5, с. 378] I тут Леся Укра!нка залишалась вiрною сво!м теоретичним положенням неоромантизму, що викладенi нею у доповщ «Новiтня суспiльна драма», де, зокрема, читаемо, що «романтизм прагнув визволити особу з натовпу, але особу виняткову чи геро1'чну... а неоромантизм прагне вирiзнити особу в самому натовш, розширити 11 права, дати !й можливiсть знаходити подiбних до себе або, якщо вона виняткова й при тому активна, дати !й нагоду тдтягати шших до свого рiвня, а не знижуватись до них i не бути в альтернативi вiчноl морально! самотносп...» [4, с.
236-237]. Стосовно останнього зауваження, то до <^чно! морально! самотносп» був приречений герой Сосюри:
Собi на горе й безголiв'я
Не зрозумiв мене народ.
Не раз за нього я молився...
А вш, а вш мене кляне!..
I долi вiтер, наче листя,
Мене з Укра!ни жене. [6, с. 103].
Доречно навести висловлювання М. !льницького: «... вiдмiннiсть новоромантизму вщ романтизму полягае в тому, що неприйняття особистiстю середовища розкриваеться не через зовшшнш бунт, а через внутршнш -усамiтнення. Романтичний герой прагне стояти на чолi боротьби, ^и попереду -героевi новоромантизму достатньо споглядально! позицi!. Тим-то тако! ваги набувае проблема самотностi людини як вимiру !! самоцiнностi, самотносп як фшософсько! категорi!, що визначае висоюсть душi» [7, с. 42].
Сосюра акцентуе увагу на одному важливому момент^ який завдяки виразно щеолопчному заюнченню поеми, нiби то втрачае свою актуальнють: якою б активною не була життева позищя людини-борця, вона залишиться всього лише нездшсненною мрiею, що призведе його до загибел^ через вiдсутнiсть у суспшьсга державницьких iнтересiв, патрiотизму, волелюбносп i, зрештою, власно! нацiонально! гордосп i власно! незалежно! держави. Усвщомивши свою поразку, Мазепа не може збагнути байдужостi i недалекоглядностi свого народу:
Хiба ж я м^ таке подумать, Що проти мене мш народ Що вiн мо! розiб'е мрi!?.. . Що вш нiколи вiд Росi! Не зможе серця одiрвать [6, с. 104].
Суголосною нашш думцi е рядки зi статтi О. Камiнчук: «Свобода, незалежшсть е основними передумовами творчо! дiяльностi людини, повноцiнного духовного життя !! й суспiльства, народу, наци» [3, с. 54]. Далi дослщниця зазначае, що «М. Свшан у статп «Леся Укра!нка» назвав !! творчiсть протестом проти невiльництва, боротьбою за велике визволення шдивщуальносп» [3, с. 56].
Отже, незаперечною передумовою дiяльностi неоромантичного героя е довколишне середовище з його настроями i прагненнями, а також вмшня винятково! особи знайти подiбних собi людей саме в духовному вимiрi. I тут героя може тдстертати «дивне диво», як персонажа поеми «Вша-посестра», що «не знайшов з ким побрататись.../ а надибав вшу бшу в горах» [5, с. 429] i саме в цш гiрськiй русалцi зустрiв спорiднену душу. Пригадаймо i той iсторичний факт, що гетьман Мазепа також зм^ довiрити сво! погляди дiвчинi Мотр^ яка стала для нього i вiдрадою, i порадником.
В образi вiли теж маемо типовий приклад неоромантичного героя. Незважаючи на !! нелюдську подобу, !й властивi таю суто людсью риси характеру (за певних
обставин можемо визнати !х вадами), як-от: розсудливють, безкомпромюшсть, гордють, що межують ¡з вщчаем, безнад1ею, розгублешстю:
Потьмарився вщий розум з туги, { померк урочий погляд з горя. [5, с. 431].
Однак, !й не знайоме таке почуття, як безпорадшсть, на вщм1ну вщ побратима, який тдкорився обставинам, пройнявся жалощами до себе та зненавид1в { себе, 1 И, 1 весь свгг:
Що минуло, те вже не вернеться... Одбери меш життя, чим хочеш, аби то була почесна зброя, поховай десь тшо се стражденне .[5, с. 434] «Не неси мене високо, сестро; серце мл1е, моторошно, жаско. Ох, лиши мене в темниц краще!» [5, с. 435] Мужньо перенесла вша зустр1ч, лиш «замерло серце», бо «не юнак лежав там молоденький /...дщ старий, як голуб сивий» [5, с. 435] 1, виконавши волю побратима «при житп зосталась / тшьки серце кров'ю обкипшо» [5, с. 436].
У цш поем1, як { в поем1 Сосюри, маемо трапчне завершення, що не 1деал1зуе героя, а дае змогу осмислити його душевш перипети 1, таким чином, осягнути його суть. Дисгармошю м1ж людиною 1 природою, обмежешсть людського св1тогляду тощо дае змогу вщчути образотворчий прийом контрасту:
«Кличе вша, 1 гукае, й свище, по долинах люди кажуть: «Буря!» [5, с. 431] Погребовий сшв заводить вша, -люди кажуть: «Гр1м весняний чутно». Сльози ронить вша в лют1м гор1, -Люди кажуть: «Се весняний дощик» [5, с. 437]. Закшчення поеми е промовистим, як { в «Люовш шсш», тут представлено одну з визначальних рис художньо! 1ндив1дуальност1 письменниц1 - мотив переможного сшву, породженого стражданням [3, с. 54].
Отже, перед нами два протилежш погляди стосовно реал1зацИ можливостей неоромантичного героя. Мазепа у Сосюри не зум1в мобшзувати сво! сили п1сля неспод1вано! поразки, як { юнак у Лес1 Украшки, не знайшов у соб1 мужност1 довершити розпочату справу:
ГОСПОДАР Покайся. 1дь на Украшу . I р1дний край тебе простить.
МАЗЕПА Не можу я. Я вже проклятий, Хоч степ { кличе, 1 гука.
Якби ти знав, мш добрий брате, Яка важка в Петра рука! . Мене б простила Укра!на, -Петро проклятий не простить [6, с. 105]. Розбитий зухвалий гетьман, що враз тдкорився Дол^ морально наближав свою смерть: «Й навши проклятий народом / Умру на рщнш чужиш» [6, с. 104]. У такому ж сташ розпачу й безнадп перебував шсля першо! поразки i Брюс: «Далеко тепер на чужих берегах / Поляжу за дшо святее» [5, с. 380]. Щоправда самотнють Роберта «на безлюдному березi моря» розважали не люди-порадники, а споглядання ним того, як «павутиння павук собi плiв»:
Що гойднеться, то нитка й порветься, I додолу павук упаде, Але зараз же злазить угору I нову нитку собi пряде ... Тут Роберт.
... гукнув: «Та невже-таки лицар Менше мае снаги, шж павук!?» [5, с. 382].
У розглянутих поемах, як i в житп, геро! не знають спокою, !хнш шлях до мети не просто складний, а вимагае надлюдсько! наполегливосп («... одваги та завзяття в пращ / Вш в малого павука навчився» [5, с. 389]) та морально! вщповщальност за долi людей («... наш народ у власнш хатi / Ще сотш рокiв був рабом.; з мое! Укра!ни Петро колонiю зробив» [6, с. 106]), i за жодних обставин не забувати, що вони - геро!.
Список лггератури
1. Гришко В. Серце «другого Володьки» 1 заборонена любов // Укра!нське слово: Хрестомат1я укра!нсько! л1тератури та л1тературно! критики ХХ ст.: У 4 кн. - К., 1994. - Кн. 2.
2. Заборонений Сосюра: Вибране з твор1в. - Луцьк, 1992.
3. Камшчик О. Художнш св1тогляд та особливост поетики Лес Укра!нки // Дивослово. - 2003. - № 1. - С. 54-58.
4. Леся Укра!нка. З1брання твор1в: У 12 т. - К., 1978. - Т. 9. - С. 71-72.
5. Леся Укра!нка. Поези. Поеми. - К., 1989.
6. Сосюра В. Мазепа. Поема // Ки!в. - 1988. - № 12. - С. 77-107.
7. Токмань Г. Цей багатобарвний мистецький св1т // Дивослово. - 2001. - № 6. - С. 41-45.
Багрий М.Г. Неоромантический герой в поэмах "Роберт Брюс, король шотландский и "Вилла-посестра" Леси Украинки и "Мазепа" В. Сосюры / М.Г. Багрий// Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2011. - Т. 24 (63), №1 Ч.2. - С. 174-179
В статье на примере поэм Леси Украинки ("Роберт Брюс, король шотландский" и "Вилла-посестра") и В. Сосюры ("Мазепа") раскрывается утверждение неоромантизма как мировоззрения и художественного метода в поэтическом творчестве упомянутых писателей. Ключевые слова: неоромантизм, литературный герой, созидание государства.
HeopoMaHmunHuu aepou y noeMax Heci YKpaimu ma BonoduMupa Cocvpu
Bahriy M.G. The Typology of Neoromantic Hero in the Poems by Lessia Ukrainka ("Robert Bruise, the Scottish King", "Vila who is like Sister") and V. Sosiura ("Mazepa")/ M.G. Bahriy// Scientific Notes of Taurida National V.I.Vernadsky University. - Series: Phylology. Social communications.-2011. - V.24 (63), №1 P.2. - P. 174-179
The critic investigates the poems "Robert Bruise, the Scottish King", "Vila who is like Sister"by Lessia Ukrainka and "Mazepa" by V. Sosiura and researches the neoromantic style in the literary creativity of both authors.
Key words: neoromanticism, literary hero, creation of state.
Cmammn HadiurnRa do pedau^ii 13 eepecHa 2010poKy
