CC BY
63Учет записки ТаврШського нацгонального университету \м. В. I. Вернадського Сер1я «Фыолог^я. Сощальт комушкацИ». Том 24 (63), №1 Ч.2. 2011 р. С. 191 -198.
УДК 821.161.2
ДРАМАТУРГ1Я ЛЕС1 УКРА1НКИ, Г. ГАУПТМАНА, Г. 1БСЕНА: 1НДИВ1ДУАЛЬН1 ОСОБЛИВОСТ1 ПРОЦЕСУ ТВОРЕННЯ ХАРАКТЕР1В
В1рченко Т. I.
КриворЬзький економ1чний тститут, Кривий Р1г, Украгна
У робой здшснена спроба визначити особливосп характеротворення на матерiалi творiв Г. Гауптмана, Г. 1бсена та Леи Украшки. Дослiдниця не лише визначае риси характеру дiйових оаб, а й окреслюе те, насюльки принципи морал^ визначаючи думки й дй дiйових осiб спрямовують 1х на добротворення чи на злотворення.
Ключов1 слова: характер, риси характеру, творення характерiв.
Сучасне л1тературознавство немислиме без компаративного анал1зу, бо вш забезпечуе можливють "усвщомити цшсшсть свгтового л1тературного процесу 1 своерщшсть нашо! культури в ньому, краще засво1ти здобутки заруб1жних та укра1нських автор1в" [6, с. 51]. I. Папуша твердить, що "предмет { мета пор1вняльних дослщжень перебувають у прямш залежносп вщ методолопчно! позицп дослщника", у даному раз1 ми зупинимось на позицп тих компаративют1в, яю здшснюють пор1вняльш дослщження на зразок "письменник { письменник" [6, с. 56].
Проблема зв'язюв творчосп Лес Укра1нки ¡з заруб1жною л1тературою ставилася вже не раз. У центр1 уваги перебувало питання впливу творчосп Гауптмана, 1бсена, Зудермана, Б'ернсона, Бернстерна, Бека на драматурпю письменнищ [4, с. 174]. Кр1м цього, л1тературознавщ констатують "вщлуння Шсеново! лгтературно! школи в раннш драматурги Лес Украшки" [10, с. 34]. Пщставою для пор1вняння стають { висловлеш думки Ю. Бойка. Зютавляючи драми Лес Укра1'нки з п'есами шмецького неоромантика Г. Гауптмана, лгтературознавець приходить до висновку, що неоромантичний тип мислення Лес Украшки ставить 11 в один ряд з названим драматургом [1].
Тож, об'ектом даного дослщження стануть твори Г. 1бсена "Ляльковий д1м", Г. Гауптмана "Одиною", "ТкачГ', "Затоплений дзвш", "М1хаель Крамер" 1 драматурпя Лес Укра1нки.
Отже, враховуючи вщсутшсть спещального пор1вняльного дослщження специф1ки творення характер1в у драматурги Лес Укра1нки { захщноевропейських представниюв, сучасне лгтературознавство потребуе з'ясування особливостей характеротворення на зазначеному художньому матер1ал1.
Для здшснення дослщження за допомогою методу компонентного анатзу, необхщно визначитися з базовою термшолопею. Так, шд поняттям "характер" розум1емо систему таких рис людини, як визначають 11 поведшку, а кожна окрема риса — це така стшка ознака людини, яка так чи шакше впливае на 11 поведшку. Процес формування характеру проходить шлях вщ звички, свщомо доведено! до
автоматизму i аж до вироблення принципу поведшки, дiяльностi, глибоко усвщомлено! регламентации Шлях формування окремих рис i характеру в цшому в бiльшостi випадкiв досить прозорий: вiд первiсних виявiв ставлення дитини до матерiальних цiнностей до глибоко усвщомлено! саморегуляци людини в похилому
Г. 1бсен у п'ес "Ляльковий дiм" змальовуе подружжя: адвоката Хельмера i його дружину Нору. Поведшку Нори визначае легковажшсть: "I знову твоя легковажшсть!" [5, с. 108], - констатуе 11 чоловiк. Легковажнiсть Нори проявляеться в першу чергу на матерiально-побутовому рiвнi.
Довгий час пiд впливом чоловша Норине ставлення до грошей в шмейному життi визначала показова ощадливють. Жiнка прагнула х1ба що "тршки розгулятись" [5, с. 108].
Але справжню рису - "марнотрацтво" [5, с. 109] Нора успадкувала вiд батька: "Ти маленька дивачка! Двi краплi води — твш батько!" [5, с. 110], — характеризуе 11 чоловiк Хельмер. Та Нора не переживае з цього приводу - так формуеться 11 байдужiсть: "Ах, бiльше б менi успадковувати вiд батька його якостей!" [5, с. 110].
I саме ця риса характеру визначае ставлення Нори до шших людей, особливо до тих, з ким не можна пошикувати: "А хай 1м! Адже це чуж1!" [5, с. 108].
У розважальнш розмовi з подругами Нора може заявити: "Сьогодш я не хочу бути его1сткою" [5, с. 113]. Але тут же вчинить навпаки — его1'зм став визначальною рисою 11 характеру, хоча на початку шмейного життя Нора дивилась на свiт по-iншому: "Та все-таки дуже приемно було сид^и i працювати, заробляти грошь Я почувала себе майже мужчиною" [5, с. 119]. Проте, подiбна поведiнка визначалася скорiш бажанням самореалiзуватися, задовольнити честолюбство, а не турботою про матерiальний стан родини.
Але поступово негаци розбещеного життя мають вплив i "затягують" жшку: "Всi оцi вiсiм рокiв... вона, моя радють, моя гордiсть... була лицемiрна, брехлива... гiрше, гiрше... злочинниця! О, яка бездонна прiрва бруду, потворства!" [5, с. 168], — говорить чоловш Нори про 11 остаточне падшня. Та й сама Нора остаточно вщмовляеться вiд життя заради чоловiка й дiтей. I тому на слова Хельмера: "Ти передуем дружина й мати" [5, с. 174], — вщповщае: "Я в це бшьше не вiрю" [5, с. 174].
Тобто, Г. 1бсен твердить: легковажнiсть, егоцентризм, байдужють у ставленнi до людей неодмшно стабiлiзуються в его1'зм. Такi риси неодмшно руйнують гармонiю сiмейного життя.
Поведшку Хельмера в шмейному житп визначае ощадливiсть: "Ну i розтринькувати нам також не можна" [5, с. 108]; "Шяких борпв! Ншоли не позичати! На домашне вогнище, засноване на позичках, на боргах, лягае якась некрасива тiнь залежностi" [5, с. 108].
Для того, щоб родина матерiально почувалася незалежною, Хельмер багато працюе. Це не забувае констатувати Нора: "Ну, в перший рш вш працював понад усяю сили" [5, с. 114]. Так сформувалася працелюбнiсть Хельмера, як риса його характеру. Чоловш працюе багато i тод^ коли матерiальне становище родини стало стабшьним. А Нора приймае рiшення взяти грошi в борг, не дивлячись на те, що для
Хельмера це "було б так принизливо" [5, с. 118]. Подiбна болюна реакщя Хельмера, а також фанатична працелюбшсть свщчить про сформоване честолюбство, що межуе з егоцентризмом: "Я в руках безчесно1 людини. Вона може зробити 3i мною, що захоче, вимагати вщ мене, що завгодно, наказувати меш, пiдганяти мене, як ш захочеться" [5, с. 169].
Коли ж небезпека минула, i подружжя отримало листа, в якому 1м пробачались борги, Хельмер змiнюе свое ставлення до дружини знов на поблажливе, але Нора зумiла побачити в цьому прояви егоцентризму чоловша: "Коли в тебе пройшов страх, — не за мене, а за себе, — коли вся небезпека для тебе минула, з тобою шби шчого й не трапилось" [5, с. 176].
Таким чином, Г. 1бсен за допомогою прийомiв констатаци, само- та шохарактеристики показуе, що прагнення дiйових ошб побудувати родину з людиною, що керуеться такими рисами i принципами як его1зм та самолюбство неодмшно зазнае поразки.
Герой п'еси Г. Гауптмана "Одинока" - Йоганнес, колись "хотел все роздать и жить в добродетельной бедности" [2, с. 161], але тд впливом причини, котра не дозволила реалiзувати задум, Йоганнес опинився "в узком мирке своей научной работы" [2, с. 160], - ознаки фанатизму.
Його дружина констатуе доброту Йоганнеса: "он, в сущности, очень добр" [2, с. 171]. Сам же Йоганнес оцшюе себе так: "Вообще я плохой отец семейства. Самое главное для меня - выразить то, что во мне есть" [2, с. 165], - першi прояви егоцентризму як риси характеру. Отже, доброта - це ознака характеру яка виявляеться час вщ часу. Це шдтверджуе й реплша: "на... друзей мне, честно говоря, наплевать" [2, с. 158]. А пршзд егоУстичноУ та безжальноУ Анни Мар руйнуе гармоншш стосунки в його родиш - стабшзуе егоцентризм як рису характеру, виступае шдгрунтям для формування зрадливостк "Обнимает её, губы их сливаются в горячем, длительном поцелуе" [2, с. 215].
Отже, Г. Гауптман у п'ес "Одиною" зупинив увагу читачiв на родинно-штимнш характеристик. За допомогою переважно прийомiв само- та шохарактеристики письменник доводить, що егоцентризм i зрадливють - риси, яю ведуть до руйнаци шмейного життя.
Г. Гауптман у п'ес "Ткачi" змалював фабриканпв, поведiнку яких визначае турбота про власний матерiальний зиск: "А нынче они все загребают себе" [2, с. 248]. Крiм цього, поведшку фабриканта Дрейсигера визначае злiсть. Замють того, щоб нагодувати голодну дитину ("Я голоден" [2, с. 234]), вш каже: "Ладно, там видно будет. Не задерживайтесь! Положите его в конторе на диван" [2, с. 234]. Ще одшею рисою характеру представника фабрикантiв е шдлють, адже свою антидуховну дiяльнiсть вш прикривае добрими намiрами: "вы должны понять, что намерения у меня добрые" [2, с. 236].
Ткач^ котрi не мали змоги прогодувати власнi шмЧ та отримували "жалкую милостиню, а не плату за работу" [2, с. 230] проявили здатшсть повстати проти несправедливости чим засвщчили спшьну рису характеру - бунтарство. Першим збунтувався ткач Беккер: "Я вам не дам заткнуть мне глотку" [2, с. 231], "Все это надо сломать... Немедленно! Нельзя больше терпеть! Нельзя терпеть!" [2, с. 252].
Таким чином, письменник протиставив характери представниюв двох сощальних сфер, де заможних надшяе такими рисами, як злють { шдлють, а бщних -бунтарством { почуттям власно! пдносп. I хоча письменник збшьшуе масштаби свого мислення (вщ змалювання родинних стосунюв до сощальних протир1ч), прийоми характеротворення залишаються незмшними.
У першш дп "драматично! казки в п'яти д1ях" "Затоплений дзвш" Г. Гауптманаперед читачами постае Раутенделейн - "ютота !з свггу фей", яка в житп керуеться емоцшшстю, нав1ть не замислюючись над сво1м походженням: "И вдруг так захочется знать, / Кто были отец мой и мать... / Но, если нельзя, - и не надо, / Жизни я все-таки рада" [2, с. 380].
Захоплення власною вродою ("Друзей отыскать я сумею всегда, / Я ведь красива, мила, молода") призводить до формування зарозумшост! як риси характеру. Про цю рису свщчить Водяний: "не смей дерзить! Ты слышишь? / Ах, пигалица, чибис желторотый, / Цыпленок мокрый, скорлупа пустая, / Ты вздорная девчонка, вот кто! Квак! / Кворакс, я говорю тебе, квак, квак!" [2, с. 382].
При знайомсга з чоловшом, який сподобався, Раутенделейн здатна проявити турботливють. На питання Генр1ха ("Но как сюда попал я?"), Раутенделейн вщповщае: "Сама не знаю, милый незнакомец, / Не надо беспокоится об этом, / Вот сено, мох, приляг и отдохни, / Тебе сейчас покой необходим" [2, с. 388]. Але под1бне показове добротворення насправд1 спрямоване на те, щоб зачарувати Генр1ха. Раутенделейн, керуючись емоцшшстю, сама говорить про це чоловшовк "Нравишься ты мне" [2, с. 433].
Д1вчина в д1алоз1 з Генр1хом констатуе злють, як ознаку характеру, що проявляеться час вщ часу: "Я очень злая - если рассержусь" [2, с. 433].
Под1бна самохарактеристика свщчить, що Раутенделейн не мае чггких критерив добра I зла. I можна сказати, що саме це й визначае риси и характеру: "Пусть я хитра, упряма и ленива, / Коварна, непослушна - все, что хочешь" [2, с. 434]. А у ставленш до родини Генр1ха д1вчина виявилась справжшм злотворцем - злють стабшзуеться в рису характеру. Про це говорить Пастор: "О девка наглая! Да ты его / Украла у жены и у детей, / У человечества всего!" [2, с. 446].
Згодом Раутенделейн сама розкривае нестабшьнють сво1х почутпв, демонструе лише здатнють закохуватися, тобто керуватися шстинктами, а не любити: "Прощай, прощай! Я больше не твоя" [2, с. 501].
Генр1х у хвилину тяжко1 хвороби робить з1знання сво1й дружиш: "Я знаю, много зла / Тебе я причинил. Я оскорблял / Твою любовь не раз. Прости меня!" [2, с. 423], що свщчить про його честсть. У той же час його дружина Магда визнае 1 доброту Генр1ха у ставленш до не! до зам1жжя ("Меня ты поднял, сделал человеком; / В невежестве, мытарствах, нищете <...> И никогда любовь твою сильней / Не ощущала я, чем в те мгновенья, / Когда мой разум властною рукой / ты к свету обратил из темноты" [2, с. 423]), у ставленш до людей взагалк "Ты - божий голос, ты податель счастья, / Которым даришь ты людей" [2, с. 426].
Одужавши, Генр1х захоплюеться Раутенделейн, а наслщки цього вчинку констатуе Пастор: "Такой примерный, честный человек, / до глубины души благочестивый, / Отец семейства! <...> И вдруг его какая-то девчонка / Хватает,
заворачивает в фартук / И тащит за собой невесть куда / К великому стыду всех христиан" [2, с. 446]. Генрiх мотивуе це звичайним пошуком щастя ("Когда меня "счастливый мастер" звали, / Ни мастером я не был, ни счастливым, / Теперь я мастер, и теперь я счастлив!" [2, с. 451]), а Пастор - злотворенням: "Вы слишком глубоко во зле погрязли" [2, с. 457]. Коли ж Генрiх почув звук затопленого дзвону, вш також усвщомив злють як визначальну рису характеру Раутенделейн: "Прочь! Я тебя ударю, дух бесовский!" [2, с. 482].
Але, коли Генрiху знову треба було одужати, вш, забувши сво! попередш слова, звертасться по допомогу до не!: "Постой! Коснись руки моей сначала, / Узнай меня!" [2, с. 498].
Отже, зарозумшсть, показове добротворення, емоцшнють виявилися такими рисами характеру Раутенделейн, як спричинили й появу егоцентризму. А емоцшнють та прагнення Генрiха до щастя визначили нестабшьнють його характеру.
Для змалювання ушх цих рис обох характерiв Г. Гауптман удаеться до шо- та самохарактеристик дшових ошб.
Крамер (герой драми Г. Гауптмана "Мiхаель Крамер") - митець, е ношем доброти як стабшьно! риси характеру. Саме доброта визначила спрямовашсть його дш на позбавлення в характерi учшв усього мщанського [3, с. 91].
У родиш Крамер-батько виховуе добротворщв. Так, у звертаннi до сина вш промовляе: "Сделай первый шаг к добру, а второй и третий пойдут уже сами" [3, с. 112]. Донька також приймае позищю батька i виршуе вм^и "сдерживать себя и бороться за высокое" [3, с. 86]. До того ж Крамер тдтримуе добротворчi позици iнших людей, якщо вони "полагают, что делают добро, им нельзя мешать" [3, с. 102].
Отже, Г. Гауптман стверджуе, що риси характеру (доброта) може закладатися як генетично, так i формуватися в родиш, де пануе добротворча (одухотворена) атмосфера.
Таким чином, Г. 1бсен i Г. Гауптман переважно змальовують сво!х дiйових осiб на родинно-штимнш характеристицi. Драматурги переважно розкривають, а не творять характери, користуючись доволi одноманiтними прийомами: само-, iнохарактеристики, констатацп, роздуми. Спiльними е й позици письменниюв щодо змалювання рис характерiв, що ведуть до руйнацп шмейного життя - байдужiсть, егоцентризм, легковажшсть, зрадливiсть.
Вивчення драматурги Лесi Укра!нки за допомогою методу компонентного аналiзу з позицiй характеротворення дало можливють з'ясувати, що письменниця нерiдко (особливо в раннш перiод И творчосп) розпочинае розкриття чи формування окремих рис i характерiв дiйових ошб iз суто природних (точнiше -спадкових) та з соцiальних, звичаевих та нацiональних умов i лише шзшше звертаеться до правових, юторично-пол^ичних, iдеологiчних та фiлософських чинникiв i мотивiв наявностi чи формування окремих рис або й характерiв дшових осiб.
У драматургil малих жанрiв (форм) Леся Укра!нка змальовувала дшових осiб здебiльшого з кiлькома рисами характерiв i досить повiльно ускладнювала способи
!х творення й сам! характери. У найперших д!алопзованих творах цього типу, Леся Укра!нка розпочинала з констатацшного чи шформативного дом1нування окремих рис вщповщно зумовленим ними д1ям або вчинкам дшових ос1б, а також звичайно, з лопчного висновку (переважно у форм! характеристики, самохарактеристики чи шохарактеристики або звичайно! (до на!вност! спрощено!) оцшки у вигляд! образи чи обурення (Прочанин - "На пол! кров!"), засудження (Муза - "Музиш химери"), найпрост!шо! характеристики (Д!вчина мила - "Прощання"). У даному раз! все зумовлюеться причиною та ситуащею, оскшьки й так! риси, ! нав!ть деяк! одно-двоскладов! характери виявляються переважно у вчинках ("1ф!гешя в ТаврщГ', "Три хвилини" та ш., р!дше - у вагомих реплшах ("Божа !скра") тощо).
П!зн!ше авторка в !! поясненнях ! ремарках вказуе на ту чи шшу яюсть людини ! пот!м простежуе процес переростання ознаки або якост! людини в !! рису характеру: житейську практичн!сть у практицизм (Юда - "На пол! кров!"). Але на цей раз уже ! в реплшах д!йових ос!б, ! авторських ремарках, ! особливо в характеристиках та у взаемних характеристиках проглядаеться й звертання д!йових осб ! само! авторки до найпоширешших принцип!в морал! (его!зму - "Айша ! Мохаммед", доброти -"Триптих", мстивост! - "1ф!ген!я в ТаврщГ', "Прокляття Рах!л!" тощо) та етики (за кшцеву ц!ль сво!х дш ! вчинк!в ставлять добро, благо ! добротворення геро! 1ф!ген!я "1ф!гешя в Тавр!д!", Жирондист "Три хвилини" та ш.; зло, шкоду ! злотворення прагнуть творити антигеро! Монтаньяр - "Три хвилини", Юда - "На пол! кров!" ! т. ш.).
Найпоширешшими в цьому випадку стають так! прийоми, окр!м уже названих, роздуми ("Три хвилини") та спостереження ("Гршниця), самоспостереження ("В дому роботи, в кра!ш невол!") та спогади ("Прощання"). Значно р!дше авторка вустами дшових осб робить спроби найпроспших форм психоанал!тичних роздум!в або спостережень ("На пол! кров!", "Айша та Мохаммед").
I вже зовем рщко драматург удаеться до того, щоб простежити процес первюного формування яко!сь риси чи групи рис характеру тд впливом причин, обставин, умов ! ситуац!й - тут можна назвати всього кшька випадюв: "Гр!шниця", "На пол! кров!", "В дому роботи, в кра!ш невол!".
У драматичних поемах, створених уже естетично й етично зршою авторкою, окрем! риси ! характери дшових осб супроводжуються пом!тним духовним збагаченням або деградуванням: головн! д!йов! особи цих твор!в уже думають, говорять ! д!ють б!льш усв!домлено, доводять сво! думки та позиц!! глибше й переконливше, а позиц!! - етичш й морально визначен!ш!, вщповщш !хн!м к!нцевим ц!лям.
У драматичних поемах Леся Укра!нка показуе переростання ознак ледачост!, пасивност!, сл!поти й млявосп у рабську пок!рлив!сть ! безв!льн!сть. За допомогою роздум!в, шохарактеристик драматург показуе не т!льки, як рабська слухняшсть визначае повед!нку дшових осб, а й як у безвшьних ос!б формуеться злобив!сть, деспотизм тощо.
!ще складн!шим постае процес творення характер!в д!йових ос!б у драмах Лес! Укра!нки. Тут особист! та суб'ективш почуття, !нтереси, й потреби дшових осб част!ше всього подаються переплетеними або протиставленими громадським,
етшчним, нацюнальним i народним, а тому майже в кожшй iз цих п'ес простежуеться ще складнiший процес формування й стабшзаци чи деградаци рис i характерiв бiльшостi головних дiйових ошб.
У цих п'есах Леся Украшка подае вже i нетрадицiйно багато^вш представлення дiйових осiб, i настшьки розширенi пояснення, описи декорацiй та умов та ситуацш, i таю багато^вш ремарки, з яких читач одержуе надзвичайно багату iнформацiю (вже не тшьки про супровiднi жести, вияви мiмiки чи пантомiми дшових осiб, скiльки про впливовiсть 1хнього оточення, про мотиви мовлення й дiяння, а отже, й про принципи та добро- чи злотворчу цшеспрямовашсть процесу формування, стабшзаци чи деградаци рис i характерiв.
У драмах Леся Украшка звертае основну увагу на такi риси, як его1зм, егоцентризм, альтру1зм, доброту i злiсть. Формування зазначених рис проходить складний шлях пошуку критери добра i зла через млявiсть, розгублешсть, невизначенiсть. Для цього письменниця використовуе значно ширший спектр прийомiв: фантазування, характеристика, роздуми, психоаналiз, iндивiдуалiзацiя мовлення тощо.
Крiм того, у драмах Леся Украшка майже постшно i обов'язково пов'язуе формування характерiв дшових ошб з 1хньою приналежнiстю до тае1 чи шшо1 сощально1 групи ("Осшня казка", "Лiсова пiсня"). Саме тут, переконуе Леся Укра1нка читача в тому, що представникам сощальних верхiвок притаманний его1зм i егоцентризм i що "переплетення" моралi, етики (а, отже, й характерiв) несе в собi особливi загострення, але не до антагонiзму.
Таким чином, порiвняльний аналiз драматурги Г. 1бсена, Г. Гауптмана, Лесi Укра1нки дае право стверджувати, що письменниця, успадкувавши кращi традици захiдноевропейських драматургiв, шшла далi - рiзноманiтнiшими стали прийоми творення характерiв, характери не лише розкриваються, а формуються й творяться. Крiм цього, тiльки Леся Украшка вдаеться до називання рис характерiв у представленнi дiйових осiб, у ремарках i авторських пояснення.
Проте, дане дослщження - це лише постановка проблеми, а остаточнi висновки можливi лише пiсля вивчення вие1 драматурпчно1 спадщини Г. 1бсена i Г. Гауптмана з позицiй характеротворення.
Список лiтератури
1. Бойко Ю. Естетичш погляди Лес Укра1икн та И стильов1 шукання // Бойко Ю. Вибраш пращ. -К.: Мелдикол, 1992.
2. Гауптман Г. Пьесы. Т.1. - М.: Искусство, 1959. - 576с.
3. Гауптман Г. Пьесы. Т.2. - М.: Искусство, 1959. - 526с.
4. Журавська I. Леся Украшка та заруб1жш л1тератури. - К.: АН УРСР, 1963. - 232с.
5. 1бсен Г. Й. Вибране. - К.: Художня л1тература, 1956. - 342 с.
6. Папуша I. Компаративний анал1з // Всесв1тня л1тература в середшх навчальних закладах Украши. - 2004. - №6. - С. 51-56.
7. Украшка Леся. З1брання твор1в: У 12 т. - К.: Наукова думка, 1976. - Т. 4: Драматичш твори (1907-1908). - 352 с.
8. Украшка Леся. З1брання твор1в: У 12 т. - К.: Наукова думка, 1976. - Т. 5: Драматичш твори (1909-1911). - 334 с.
9. Укра'шка Л. Зiбрання TBopiB у 12-ти томах. - К.: Наукова думка, 1977. - Т.6: Драматичш твори (1911 - 1913). Переклади драматичних TBopiB. - 334с.
10. Хороб С. Неоромантизм Леи Укра'шки в контекст захщноевропейсько'1 модерно!' драми // Укра'шська лтература в загальнooсвiтнiй шкoлi. - 2003. - серпень. - С. 33-38.
Вирченко Т. И. Драматургия Леси Украинки, Г. Гауптмана, Г. Ибсена: индивидуальные особенности процесса создания характеров /И.Т.Вирченко// Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2011. - Т. 24 (63), №1 Ч.2. - С. 193-200
В работе совершена попытка определить особенности создания характеров на материале произведений Г. Гауптмана, Г. Ибсена и Леси Украинки. Исследователь не просто назвала черты характеров действующих лиц, а и раскрыла то, насколько принципы морали, определяя мысли и действия действующих лиц, направляют их на создание добра или зла. Ключевые слова: характер, черты характера, создание характеров.
Virchenko T. I. The dramatic of Lesya Ukrayinka's, G. Gayptman's, G. Ibsen's: individual specify of character creation / T. I. Virchenko// Scientific Notes of Taurida National V.I.Vernadsky University. -Series: Phylology. Social communications.- 2011. - V.24 (63), №1 P.2. - P. 193-200
The elements ways of creation of characters in dramatic of Lesya Ukrainka's and G. Gayptman's. So it turns out if they have attribute soul (they are directed to good or evil things). Key words: character, character features, character creation.
Стаття надшшла до редакци 13 грудня 2010року
