CC BY
73Учет записки ТаврШського нацгонального университету \м. В. I. Вернадського Сер1я «Фыолог^я. Сощальт комуткацИ'». Том 24 (63), №1 Ч.2. 2011 р. С. 290 - 300.
УДК 821.161.2-2.09
ОНОМАСТИЧНА СФЕРА ДРАМИ ЛЕС1 УКРАШКИ "БЛАКИТНА ТРОЯНДА" Мержвинський В. В.
Кримський юридичний irnrnumymOdecbKozo державного утверситету внутрштх справ,
амферополь, Украта
Функцюнування власних назв у драматурги Леи Украшки становить для вчених значний штерес, осюльки цей аспект творчост авторки практично не вивчений. При дослщженш використовувалися, переважно, текстолопчний та порiвняльно-iсторичний методи. Ключовi слова: 1м'я, поетика, драма.
Леся Украшка як драматург розпочинала з прозових твор1в: "Блакитна троянда" та "Прощания" (обидва датуються 1896 роком). З виходом у свгт першо1 драми письменнищ критики по-р1зному вщгукнулися на цю п'есу, але переважна бшьшють 1х довол1 несхвально сприйняли тв1р, як i взагат драматурпчний доробок авторки. Леся Украшка в листi до матерi писала: "Боже мiй, що меиi Лiля нарозказувала про зчитку мое1 драми! Та й ти ж писала... Лшя правду казала: "Публщ бракуе таких драм, як "Троянда", але таким драмам бракуе акторiв", - от i cerkle vicieux!" [18, т. 11, с. 76]. Навгть сьогодш часто можна зустрiти висловлювання про недосконалють цiеï драми. Так, надто критично поставилася до цього твору С.Павличко у свош пращ "Дискурс модершзму в украшськш лiтературi" (1999), п'еса доволi рiдко заслуговуе на увагу лесезнавщв (показовим у цьому плат е порiвняння п'еси з шшими драматичними творами авторки, яю, на вiдмiиу вiд "Блакитноï троянди", розглядаються в рiзноманiтних аспектах). Бшьшють дослiдникiв першоï драми письменницi вважають твiр невдалим, надто розтягнутим, божевшля головноï героïнi невмотивованим тощо. Але подiбнi твердження виникають здебiльшого при зютавленш з пiзнiшими драмами письменнищ. З цього приводу слушними видаються слова В. Агеевок "Так, "Блакитна троянда" - одна зi слабших речей у доробку Лесi Украшки. Але щодо тодiшнього украшського театру, то вона могла б збагатити його не з меншими, очевидно, тдставами, шж багато п'ес Карпенка-Карого й Кропивницького" [1, с.111]. Тому недоречними видаються однозначш заперечення мистецько1' вартостi "Блакитно1' троянди", а тим бшьше значення цiеï п'еси в творчому становленш письменницi.
Попри численш, часто негативнi, вiдгуки про цей твiр, дослiдження драматургiчноï спадщини Леш Украшки буде неповним, якщо оминати студдавання перших спроб письменницi, адже вже тут виразно даються взнаки характерш естетичнi принципи, способи оргашзацп формозмiсту, iдiостилю тощо. Звичайно, це питання не могло повнiстю випасти з поля зору дослщниюв. Якщо в дослщженнях
М. Драй-Хмари [8, с. 121], М. Зерова [10, с. 28] про першi спроби письменнищ говорилося побiжно, то вже П. Одарченко ставиться до твору прихильшше, шж попередники, i навиъ проводить текстологiчне дослiдження п'еси [14, с. 70-78]. З часом увага до п'еси зростае. А. Гозенпуд намагасться придшити бiлъше !й уваги, але у своему дослiдженнi вш не уник поверхових суджень i в основному залишаеться на позищях попередникiв [4, с. 13-29]. Першим, хто бшьш-менш детально зупинився на аналiзi "Блакитно! троянди" та "Прощання", був О. Бабишкiн. Вiн вже вказуе не так на недолши, як на сильш моменти творiв, але, все ж, не осягае суттевих аспектiв драми, зокрема переваги в нш внутрiшнъого конфлiкту [2, с. 9-13]. З появою нових дослiдженъ картина суттево не змшилася: першi драматичнi твори Лесi Укра!нки розглядаються здебiлъшого принагiдно. Робилися спроби порiвняльного аналiзу "Блакитно! троянди" i драматурги В. Шекспiра [7, с. 18-25], фемшютичного прочитання твору [1, с. 91-111], але маемо ту ж картину: поетика твору висв^люеться або однобоко i неповно, або побiжно й упереджено. Дещо об'ектившше оцiнюе п'есу В. Гуменюк, уважаючи, що наявнi в нiй ознаки учшвства (розтягнутiстъ окремих сцен, певна побутова обтяжешсть, часом надмiрна грунтовнють реплiк) не становить стильово! суп твору, який трактуеться як перший в украшськш лiтературi зразок ново! драми [5, с. 87-118].
Тож при дослщженнях драматурги Леш Укра!нки вчеш здебiлъшого мало вiдводили мюця для "Блакитно! троянди" та "Прощання", бракуе зокрема грунтовного висвiтлення особливостей поетики творiв. Лiтературознавцi оминають i такий компонент !х поетики як особливост вживання власних назв. Леся Укра!нка дуже уважно ставилася до кожного слова у сво!х творах, що зокрема шдтверджують !! чернетки, це, звичайно, стосуеться i власних назв.
Переважна бiлъшiстъ драматичних творiв Лесi Укра!нки побудованi за ч^кою сюжетно-композицiйною схемою: експозицiя, зав'язка, розвиток дп... Природно, що драматичний рщ лiтератури мае специфiчнi особливостi, на що вказувалося вже в часи античности В ХХ ст. представники росшсько! формально! школи звернули увагу на сюжетно-композищйний рiвенъ драматичних творiв. Зокрема Б. Томашевський, говорячи про експозищю, зазначив: "У драматичнiй експозици варто розрiзняти: експозицiю довкiлля - повщомлення про побутове оточення i про побiчнi обставини, якi визначають дiю; експозицiю характерiв, причому даеться внутрiшня характеристика (типовi риси геро!в) i зовнiшня емоцiйна (налаштування сшвчуття глядачiв у вiдношеннi до героя п'еси); експозищю вщношень мiж дшовими особами" [17, с. 217]. Все ж сказане вченим можна застосувати лише до класичних зразюв драматичних творiв, адже не завжди митець дотримуеться усталених норм, якi часто сковують його творчi можливостi, прагнення (яскравим прикладом цьому можуть слугувати хоча б драматичнi твори М. Кулша, де iнодi взагалi вщсутш переддiйовi авторсъкi ремарки). Далi Б. Томашевський говорить: "Експозищю полегшуе афша, яка дае iмена дiйових ошб, !х родиннi, або побутовi зв'язки ("жшка", "дочка", i т. п.), а також мюце й епоху ди, оскiлъки традищйно-драматичнi iмена дають уже певну характеристику геро!в (у комед^' - осмисленi iмена, в трагед^! - iмена юторичних осiб), то подальша експозицiя в мовi лише уточнюе iнформацiю, що подана в афш^ Не варто оминати й те, що в автора досить
часто присутнш розрахунок на попередне знайомство глядачiв з афшею, а тому не можна iгнорувати композицiйну роль афiшi в драматичному творГ' [17, с. 217-218]. В цих словах вiдчутний вплив "Поетики" Аристотеля, який також наголошував на своерiдностi власних назв у комеди та трагедп.
Таким чином, у класичнш драматурги знайомство з персонажем вщбуваеться, здебiльшого, ще до само! ди, тому найперше, з чим знайомить драматург, - iмена та короткi характеристики персонаж1в. В такий спошб вiдбуваеться своерiдне заочне знайомство з героями, яке здшснюеться дуже часто через власш назви, i найчастiше першими в списку стоять головш геро!. За такими формами називань вщчуваеться присутнiсть автора, його суб'ективна оцшка зображуваного, елемент характеристики персонаж1в. Так, в "Блакитнш трояндi" серед "дiйових людей", як !х називае письменниця, першою сто!ть Любов Олександрiвна Гощинська. В цьому списковi упадае в око й те, що бiльшiсть персонажiв носить шляхетш прiзвища (Гощинська, Колчевська, Милевський та ш.), ще й з iменем та по батьковi, що увиразнюе !х iнтелiгентнiсть. З цього приводу О. Ожигова зазначае: "Семантичне та стилютичне зiткнення складникiв iменування дшово! особи (прiзвища, iменi та по батьков^ - це багатовекторний код iз широким тлом референцшносп" [15, с. 10]. Дехто з персонагав надiлений лише прiзвищем (Острожин), дехто навпаки - без прiзвища (Надежда Петрiвна) тощо. Це можна розглядати як певне авторське запрограмування щодо рольово! першостi у творi, висунення персонажа у центр ди, адже iменування, на зразок 1-ша панночка, 2-га панночка, Хлопчик i т. п., якi наявнi в списку персонагав драми, явно вказують на другоряднiсть чи й, сказати б, третьоряднють позначених ними дшових осiб. Подiбнi називання геро!в мають давнi традици.
В основi першо! драми Лесi Укра!нки лежить, як зазначено дослiдниками, тема любовi. Любов стае рушiем трагедп двох центральних персонаж1в - Ореста й Люби. Перша дiя драми вiдбуваеться в хат Гощинсько!, точнiше в салош. I вже першi iнтер'ернi ремарки дають певне уявлення про господиню хати, яка вбрана "не убого, але й не дуже розюшно, тiльки фантастично". Цей опис е, так би мовити, увертюрним передчуттям незвичайностi господинi, а слова "вишиваних клаптикiв i серветок зовсiм нема" ще раз шдкреслюють шляхетнiсть господарiв дому. Авторка також указуе на темно-червоний тон убрання хати. Ц вказiвки на колiр, який супроводжуе дда, Леся Укра!нка часто буде використовувати у наступних сво!х творах, своерiдна кольорова гра, яка виразно даеться взнаки вже тут, стане одтею з прикметних рис поетики письменнищ.
На початку ди зустрiчаемося з двома ж1нками, одна з яких плете (заняття жiнок похилого вшу, на який вказано в списку персонаж1в), а друга розкладае пасьянс. Також стрiчаемося з характерним iменуванням геро!в: Олiмпiада Iванiвна та Гру!чева. Важко не помiтити опозицшшсть у авторськiй презентацil дiйових ошб. Щодо першо!, то iменування Олiмпiада Iванiвна досить яскраво вирiзняеться у творь Крiм виокремлення з-помiж шших, такий гостроконтрастний прийом iменування (поеднання антично! форми з нацiональною) робить образ об'емшшим, до того ж це iм'я, поставлене поряд зi звичайним, буденним - Гру!чева, наповнюеться витонченiстю, поважнiстю. Якщо у мовi персонажiв подибуемо
piзнoмaнiтнi фopми iменyвaнь, залежш вiд cитyaцiï, тo авторське називання представлене пo-piзнoмy (Гpyïчевa, Любoв, Саня тoщo).
А. Гoзенпyд з пpивoдy "Блaкитнoï тpoянди" зазначив: "Леся Украшка написала cвoю п'ecy, cвiдoмo пpoтиcтaвляючи ïï пoбyтoвiй дpaмi, пpoте вoнa дocить cвoepiднo викopиcтaлa деяю елементи пoбyтoвoï драми, вiдпoвiднo пеpеpoбивши ïx" [4, с. 18]. Слушнють цьoгo твердження зacвiдчyють i назви перотнажв: Гpyïчевa, на вiдмiнy вщ Олiмпiaди Iвaнiвни, нaдiленa лише пpiзвищем (саме так представлятиметься вoнa пpoтягoм ycieï драми). Тут мoжнa том^ити ocoбливicть: ïï пpiзвище - це суто yкpaïнcькa фopмa iменyвaння жшки пo чoлoвiкoвi (пpiзвище чoлoвiкa - Tpyï^, пpинaлежнicть жшки дo дашго poдy зacвiдчye фopмa пpiзвищa -чия? - Гpyïчевa, де -ев- фopмaльнo пiдкpеcлюe цю пpинaлежнicть). Пoдiбнi фopми iменyвaння були влacтивi традицшнш пoбyтoвiй дpaмi, i цi притоми Леся Укpaïнкa викopиcтaлa в тоетоими "Блaкитнoï тpoянди".
3i звичaйнoï poзмoви двox знaйoмиx (на те, щo вoни не пoдpyги, вказують звертання), з я^' пoчинaeтьcя драма, дiзнaeмocя пpo нервування Олiмпiaди Iвaнiвни з пpивoдy дoвгoгo гуляння Любoчки, як вoнa ïï називае, з тoвapиcтвoм, пpo ïï cтypбoвaнicть здopoв'ям племшнищ. Тaкoж з цьoгo дiaлoгy дoвiдyeмocя пpo ставлення Олiмпiaди Iвaнiвни дo Любинoгo тoвapиcтвa, щo здiйcнюeтьcя за дoпoмoгoю aтpибyтивнoгo cyпpoвoдy влacниx назв:
ОЛ1МП1АДА 1ВАН1ВНА: ... Тoвapиcтвo тшьки у неï таке, не пoдoбaeтьcя менi. Отoй пiдтoптaний Милевський, та фертик Пpoнcький (крутить гoлoвoю), чистий цуцик. А того, як вoнa називае, товариша ïï, знаете, Крицьтого, тo я пpocтo бoюcь: ще яку xaлепy наведе! .Ну, я не кажу, пpимipoм, дpyзi дитячж лiт, oт як ваш Орест. [18, т. 3, с. 11].
Серед пpiзвищ, яю вжитi тут, зycтpiчaeмo якoгocь Пpoнcькoгo (судячи з пpiзвищa, тaкoж iнтелiгент), щo не значиться у "дiйoвиx людяx". Очевидто, в такий cпociб письменниця poзшиpюe кoлo знaйoмcтв гoлoвнoï геpoïнi, а власна назва дoпoмaгae лaкoнiчнo виразити це. Вщсутшсть у цьoмy скептичшму пеpелiкy iменi Ореста мoже свщчити не лише пpo чемнicть Олiмпiaди Iвaнiвни (адже вoнa веде бесщу з йoгo мaтip'ю), а й ^o пpиxильнicть та cимпaтiю дo ньoгo. Беciдa геpoïнь пoдae raporay але змicтoвнy iнфopмaцiю пpo гoлoвниx пеpcoнaжiв ще дo ïx гояви. Цей cyтo дpaмaтypгiчний пpийoм, як твердить О. Бабишкш, "дoцiльний i лoгiчнo вмoтивoвaний життeвicтю cитyaцiï, мiж iншим, неoднopaзoвo пoвтopений в наступн^ дpaмaтичниx твopax Леci Украшки" [2, с. 12]. Кpiм цьoгo, даний дiaлoг xapaктеpизye й caмиx першнагав, на щo вказуе В.Гуменюк: "Koporai pеплiки Гpyïчевoï, як i скут ремарки, щo чacoм ïx cyпpoвoджyють, cвiдчaть пpo ïï xoлoднy замкнутють (не cпpocтa вoнa пoзнaченa лише пpiзвищем), нaтoмicть Олiмпiaдa Iвaнiвнa щиpocеpднa i багато^вна..." [5, с. 90].
Власне зав'язка та poзвитoк ди пoчинaeтьcя з пoявoю у твopi Люби та ïï тoвapиcтвa. Важто не пoмiтити, щo в poзмoвax на миcтецькi теми дoвoлi часто згадуються iменa митцiв cвiтoвoгo масштабу: 1бсен, Зoля, Рубенс тoщo. Ц oнiми, кpiм вкaзiвoк на певну ерудищю пеpcoнaжiв, пеpедyciм Любoвi, вивoдять теми, пopyшенi в poзмoвi, з oбмеженoгo пpocтopy в cвiтoвий тогос, вoни набувають глoбaльнoгo звучання. Завдяки тоштащям, щo сугерують згaдaнi кyльтypoнiми,
розширюеться й проблематика твору.
Порушена Острожиним тема спадковосп, викликавши хвилю песимiзму Люби, посилюе iнтригу в творi. Названий щютом Острожин, який у списку персонажiв надiлений лише прiзвищем, виконавши свою справу (пришвидшив появу зав'язки твору), зникае зi сцени. Здаеться, розвиток дп мае набирати динамiчностi, але прихiд Крицького дещо сповiльнюе драматичний плин.
Не лише пiзнiшi критики, а й сучасники та знайомi Леш Украшки вказували на недоречшсть сцен з Крицьким та дгтьми. Важко не помiтити певну офщшшсть Любовi у вiдношеннi до Крицького, що проступае через звертання по iменi й по батьковi. Якщо порiвняти роль Крицького та Острожина у твор^ то стае очевидним, що Острожин у п'есi зустрiчаеться набагато частiше i виконуе вагомшу функцiю у розгортаннi сюжету. Ала чому ж такий другорядний персонаж як Крицький в експозицп надшений iм'ям та по батьковi? Можливо йому мала вiдводитися набагато вагомша роль, нiж Острожину? До того ж образ крищ який угадуеться в прiзвищi Крицький, вiдiгравав неабияку роль у творчосп Лесi Украшки, на що зверталася увага дослщниюв рашше [5, с. 92]. Чи не е ця сцена уривком якогось бшьшого задуму?
У дiалозi Люби й Крицького досить часто згадуеться iм'я Жанни д'Арк, надшене рядом додаткових смислiв: через загальну знанiсть народно! французько! герош це iм'я асоцiюеться з геройством ^ в свою чергу, перебуваючи в поеднанш з iменем Робесп'ер, спонукае до думки, що стосунки з Крицьким носять громадський характер. Слушним видаеться припущення В. Гуменюка стосовно ще! сцени. Проаналiзувавши роль персонажа в структурi п'еси, тобто його появу в першш та четвертш дп, де Крицький надсилае "доюрливого листа" хворiй Любi, дослiдник ставить промовисте запитання: "Чи не тут криеться драматичне зерно, яке згодом вражаюче проросте в "Одержимш"?" [5, с. 92].
Наступна сцена - прихщ дтей - також, на думку дослщниюв, не в'яжеться з основною темою твору й уповшьнюе розгортання сюжету. Реплiки безiменних (Хлопчика та Дiвчинки) вказують на !х близькi стосунки з Любою: "Нам Люба казала прийти." Прихiд цих "попелюшок", як називае дiтей Люба, дозволяе глибше зазирнути в "душу" геро!ш, вiдчути И доброту й лапдшсть, натомiсть показати iнший, дос невiдомий бiк характеру Олiмпiади 1вашвни. Можливо одне з призначень ще! сцени - показати чуйнiсть i вразливiсть натури Любовi, яка виглядае тенд^шшою на тлi подальшо! трагедп? Все ж, мае рацiю О. Бабишкш: "Якщо цi епiзоди були потрiбнi письменницi тiльки для того, щоб показати добре серце i широке коло читацьких iнтересiв Люби, то це можна було зробити бшьш драматургiчним, ощаднiшим способом" [2, с. 15-16]. Але тут варто додати, що не потрiбно ставити "Блакитну троянду" в один ряд з шзшшими п'есами Лесi Украшки, бо природно, що початковi спроби притлумлюються високохудожнiми шедеврами. Якщо об'ектившше поглянути на цi сцени, то видно, що вони не так уже й сильно заважають розвитковi дп, хоча й дещо уповшьнюють п.
Розмови на лiтературнi теми, до яких О. Бабишкiн та ш. поставилися досить скептично, плавно переводять до одше! з провщних тем - кохання.
Афористичнi вислови ("Шлюб - се кайдани, хоч i золотi, а кохання не любить
кайдашв" - Милевський, "Нащо замуровуватись у якийсь склеп? Щастя так мало на свт, його треба ловить, а не одпихати" - Люба) звучать як дисонанс до наступних вчинюв персонажв. Отже, кшець I ди дае загальне уявлення про погляди дiйових ошб на шлюб та кохання. Слова ж Ореста набувають якогось пророчого змюту: "Ссть iще, - або, краще сказати, була любов мiнезингерiв... Се любов часiв "блакитно! троянди", се любов не наших чашв i не нашо! вдачi. Коли е що в середшх вшах, за чим можна пожалкувати, то, власне, за сею "блакитною трояндою". Ссть i в нашi часи блакитш троянди, але се ненормальш створiння хворо! культури, продукт насильства над природою"[18, т. 3, с. 30]. Тема, порушена Санею, розвиваеться у попдному темш, розкриваючи характери персонажв, з'ясовуючи !х погляди з приводу цього питання. До того ж тут уперше зустрiчаеться образ "блакитно! троянди", який, з огляду на заголовок, i наштовхуе на вловлювання провщно! теми. В цих словах угадуеться й вiдчай через втрату того середньовiчного iдеалу, те! "релiгi!". Назва чарiвно! квiтки, iмена Данте й Беатрiче нiби включають провщну тему твору у св^овий контекст, яка в такий спошб позбуваеться рис буденностi, натомiсть набувае ознак незвичайносп. Вживання цих онiмiв дозволяе ввести до твору мотив високого кохання, що, поеднуючись з тематикою п'еси, утворюе характерний синтез, про який Т Гундорова сказала так: "...втеча в середньовiчну духовну любов, мютику "блакитно! троянди" мислиться аналопчно до "поеми" (на зразок те!, що лiтературно закрiплена за iменами Данте i Беатрiче)" [6, с. 244]. Такий синтез дозволяе побачити в характерах Люби й Ореста шакшють, що контрастуе з приземлешстю решти персонажв. Якщо Орест i Люба тягнуться до високого, незвичайного кохання, то Милевський i Саня виступають прибiчниками приземлено!, буденно! любовi. Ця iнакшiсть, що оприявнюеться через поеднання двох, здавалося б, несумюних площин - площини реальносп й мiфу - е прикметною ознакою авторського стилю. З цього приводу Т. Гундорова слушно зауважуе: "Новоромантичний дискурс, який виростав на цш основ^ передбачав не абсолютне й повне перенесення, переключення на св^ романтичний, новалiсiвський, скажемо так, але пошук екзистенцшно! рiвноваги в житп сучасному, "синтез реальности й щеалу" [6, с. 244].
Драматичний плин твору характерний тим, що тут досить часто реплши персонагав уриваються i !х заступае мовчання, вельми прикметне для поетики Леш Укра!нки. А. Гозенпуд наголошуе: "...мовчання Ореста, ^алшська пристрасна пiсня, укра!нський романс, який спiвае Люба, повинш говорити голоснiше, нiж може промовляти слово. Цю ж таки функщю на початку друго! дi! виконуе вiрш Надсона, перекладений Орестом, що вш його читае вголос" [4, с. 19]. Вiрш С. Надсона, з промовистим заголовком-рядком, непрямо говорить про почуття Ореста ("Про любов твою, друже, я марив не раз"), тим самим готуючи грунт для вияву ршучих дш з його боку.
Якщо характери Ореста, Люби й Милевського бшьш-менш розкрилися у першш ди, то образ Саш детальшше починае висв^люватися в другш. Авторська ремарка в експозици твору вказуе з одного боку на молодють панни (не випадково письменниця виносить i варiант !! iменi - Саня - який натякае на !! "дитячють", несерйознiсть), а з другого - на !! красу, про що свщчить промовисте прiзвище -
Крашева. Подiбна портретна характеристика наявна i в прiзвищi Милевський (первiсний варiант прiзвища - Миленко). Впадае в око, що початок II дп переходить у площину вiдносин Саня - Милевський, яю розвиваються паралельно з вiдносинами Люба - Орест. Певний зв'язок першо! пари зримо вщчутний i при зiставленнi !х прiзвищ: Крашева - Милевський.
Несумiснiсть двох характерiв - Люби й Саш - помiчае й Орест: "Дивно меш, Любо, як таю по всьому рiзнi люди, як ви з Олександрою Вiкторiвною, можуть товаришувати, як воно у вас вийшло?" На що Люба вщповщае: "Та я не можу сказати, щоб вона була меш дуже близька. Сю шюзда робить бшьше звичай говорити на "ти", затриманий з дитячих ли1". Цей уривок пiдкреслюе, скаж1мо так, непринагiдне ставлення драматурга до замiнникiв власних назв.
Приводом для дискусш в лесезнавсга стала кульмiнацiя твору, сцена Любиного божевшля. Деякi дослiдники вказують на шбито невмотивованiсть божевiлля Гощинсько!. Так, С. Павличко зазначае: "Божевшля вийшло схематичне й недостатньо виправдане" [16, с. 244]. Ряд учених намагаеться спростувати щ категоричнi твердження. Скажмо, Н.Яценко небезпiдставно наголошуе: "Божевiлля Гощинсько! - це струс, викликаний раптовим "прозршням". З разючою ясшстю вона побачила, що !! коханий Орест належить до милевських, що вш далекий вiд омрiяного iдеалу. Тому божевшля Гощинсько! стае "порятунком" од розчарування в житп, це едина можлива втеча, коли шюзп вже зруйновано, а шти на компромю геро!ня, з !! духовним максиматзмом, не здатна" [11, с. 59]. Як-не-як, а важко не пом^ити передуючий Любиному божевiллю мотив страху, який доволi виразний у творi й тiсно пов'язаний з недугою Гощинсько!. Чи не тут слщ шукати спонуки сплеску божевiлля? Знаменно, божевшлю Любовi передують i згадки прiзвищ европейських учених: психiатра Крафт-Ебшга та бiолога Вейсмана. Поява цих прiзвищ у творi посилюе драматичну напругу завдяки привнесенню до драми асощацш, що iнспiрованi появою згаданих антропонiмiв. Крiм того, названi прiзвища додають, сказати б, певно! реалютичносп, життево! вмотивованостi божевiллю Любовi. Мае ращю Н. Зборовська, що сцена божевшля "з низьким образом Люби, що викидаеться на видиму поверхню божевiльною ситуацiею (адже божевiлля звшьняе душу вiд розуму, вiд свггла свiдомостi), неймовiрно жахае Ореста..." [9, с. 117]. Цей кульмшацшний момент заодно в камуфльованш формi освгглюе образи персонажiв драми, що здшснюеться характерним прийомом прозивання. Звiльнившись, за словами Н. Зборовсько!, вiд "св^ла свiдомостi", Любов надiляе оточуючих промовистими iменами-характеристиками: Колчевська -Ксантiппа, Проценко - Гшпократ, Сократ, Орест - Данте тощо. Ц iмена-характеристики в лакошчнш формi, так би мовити, легкими штрихами домальовують образи. Назви персонагав немов убирають у себе смисли, привнесет появою вщомих юторичних iмен i закрiпленi за ними.
Сцена божевшля проливае свггло й на вибiр iменi центрального персонажа. 1м'я Любов, яке вживаеться письменницею лише в такш форм^ стае тут компонентом каламбуру:
ЛЮБОВ: Як ви казали: любов - се балерина! Значить я балерина" [18, Т. 3, с.
74].
Провщна тема твору - тема любовi - звучить, в такий cnoci6, шби камертоном, протягом yciei' драми, поява iменi Любов щоразу посилюе це звучання.
IV i V ди розгортаються в курортному Криму. Вiдтворенню цього середовища пiдпорядковyеться ряд деталей, серед яких i вживання характерно! поетошми. Примiром, назва готелю, в якому оселився Орест з мапр'ю, е досить типовою для курорпв - "Франщя". Крiм нових персонажiв, до цього простору перенесет майже вс попередш. Поява персонаж1в з новими iменами виправдовуеться змiною оточення (Надежда Петрiвна, Маня, Вiтя), до того ж таю форми iменyвань створюють ефект невимyшеностi ситyацi!.
Стосовно фшалу твору (Люба свiдомо отруюеться лшами), то ряд дослiдникiв уважають його мелодраматичним. Вплив мелодрами вiдчyваеться не тшьки у фiналi, а й у попередшх дiях твору (вкраплення народних пiсень, божевiлля...). "З цього погляду, - зазначае В. Гуменюк, - Леся Укра!нка е спадкоемницею перш за все плiдних традицш нацiонально! драми. При тому вона оргашчно сполучае цi традицi! з осягненнями захщноевропейсько! драми, як класично!, так i ново!" [5, с. 96].
Чи не найбшьше пiдходiв до iнтерпретацi! твору належить представникам фемшютично! критики. Примiром, Р. Веретельник зазначив: "У п'ес Любов кохае Ореста, але не може покоритися власним почуттям, бо вона здае со6! справу, що !! щентичшсть загрожена зносинами з чоловiком у свт мужчини. Вона волiе збожеволгги i шляхом власного божевiлля здобувае контроль над своею долею" [3, с. 31]. Мiркyвання Н. Зборовсько! е шби доповненням до попередшх висловiв дослщника: "Лесина геро!ня бо!ться процесу життя, тому що вона бо!ться... непевно! чоловiчо! любовi..." [9, с. 118]. В. Агеева зi свого боку додае: "Блакитна троянда", попри очевидну ще письменницьку невправшсть драматурга-дебютанта, засвiдчила серйознiсть i зршсть фемiнiстичних переконань авторки..." [1, с. 111]. Думаеться, подiбнi твердження е недоречними вже тому, що ставлення Леш Укра!нки до фемiнiзмy було досить скептичним, а вiдтак - вщшукування свiдомих проявiв фемiнiстичних тенденцш у творчостi письменницi часто е штучним i необ'ективним. Н. Колошук справедливо наголошуе: "...варто продовжити штерпретацп конфлiктy драми як протистояння духовного i плотського начал, iдеально! мри i неможливостi !! реалiзyвати в щоденнш сyетностi та корисливостi, у вiчнiй несвободi духу вiд тша" [11, с. 156]. Цей конфлшт лежить, очевидно, у площинi не так зовшшнш, як внyтрiшнiй. Саме внутршш колiзi! й стають першоосновою трагедi!. Усвiдомлення Любов'ю марноти сподiвань виплекати неземну любов, мрiю всього життя потягнуло за собою втрату сенсу життя. Врешп, смерть Любовг - це й смерть пе! щеально! любовi. Трагедiя посилюеться й тим, що свщома смерть Гощинсько! автоматично тягне за собою вимушену смерть Ореста, яка лише вгадуеться у фшаль "Отже, - слушно пiдкреслюе А. Матюшенко, -глибинну драматичну дилему "Блакитно! троянди" можна визначити як боротьбу кохання-пристраст та вiдповiдальностi перед коханою людиною, i переживають !! обидва центральш персонаж! драми" [12, с. 18].
Попри недосконалють деяких елементiв твору, "Блакитна троянда" - 'тир зршого майстра" [5, с. 121]. Вже в цьому першому драматичному твор! виразно проступають риси шзшших драматичних шедеврiв Лесi Укра!нки. Своею драмою,
на якш гозначилися риси cентиментaлiзмy, нaтypaлiзмy, cимвoлiзмy тoщo, aвтopкa прагнула включитися в mm^cr зaxiднoeвpoпейcькoï дpaмaтypгiï тoгo часу. Вже сама назва твopy iнcпipye мoтив виcoкoгo кoxaння, щo був гопулярний у cеpедньoвiчнiй Gвpoпi. Щoдo poлi цьoгo oбpaзy в cиcтемi гоетики драми, тo Н. Koлoшyк небезгрунтовш пiдкpеcлюe, щo "iнтелектyaльним неpвoм" у poзвиткoвi aвтopcькoï iдеï "виступала щея, yocoбленa метaфopoю "блакитна тpoяндa"..." [11, с. 157] Не тшьки назва твopy, а й iменa, якими сговнена драма, вiдiгpaють неабияку poль у cтpyктypi п'еси. Вaжкo не гомпити, щo манера називань у твopi дечим yпoдiбнюeтьcя дo шмшацш у клacичнiй драматурги. Йдеться, насамперед, ^o тяжшня дo пpoмoвиcтocтi aнтpoпoнiмiв. Як i пoпеpедники, пiд час нoмiнaцiï пеpcoнaжiв Леся Украшка вдаеться дo iмен-xapaктеpиcтик, але назви дiйoвиx ocí6 aвтopки не мають виpaзнoï зaпpoгpaмoвaнocтi на, cкaжiмo так, '"4o6p^" i "злиx", щo чacтo пpocтежyerьcя в пoпеpеднiй тpaдицiï. У "Блакитнш тpoяндi" cтикaeмocь iз зaкaмyфльoвaнoю xapaктеpиcтикoю, яка лише вгадуеться, а вщтак - poзшиpюe acoцiaтивне пoле oбpaзy. Пpимipoм, пpiзвищa Милевський, Крашева, Оcтpoжин та iн. - це, дo певнoï мipи, iмплiцитнi aвтopcькi xapaктеpиcтики, щo будуються cпocoбoм, пoдiбним дo твopення неoлoгiзмiв. Плiднi мipкyвaння щoдo неoлoгiзмiв у лiтеpaтypi виcлoвив Ю. Мiнеpaлoв: "Неoлoгiзм являе coбoю в ^o^ci cвoгo твopення втiлення iндивiдyaльнo-твopчoгo акту; в xyдoжньoмy кoнтекcтi вш ypештi виступае як cвoepiднa "згорнута" метaфopa; з тoчки зopy лекcикo-cинтaкcичнoï вiн е зaмiнникoм певнoï oпиcoвoï, aнaлiтичнoï мoвнoï кoнcтpyкцiï" [13, с. 292]. Таким читом, пoдiбнi нoмiнaцiï пеpcoнaжiв дoзвoляють у лaкoнiчнiй фopмi дати xapaктеpиcтикy oбpaзy. На вщмшу вiд звичaйнoгo неoлoгiзмy, викopиcтaння ятого в твopi е нaйчacтiше oдиничним, екcпpеciя пoiменoвaнoгo пpoмoвиcтoю нaзвoю oбpaзy з кoжнoю йoгo пoявoю увиразнюеться, пoзaяк iм'я-xapaктеpиcтикa, пpoxoдячи кoнтекcтaми твopy, збагачуеться дoдaткoвими смислами. Мoдеpнicтcькa "гра" iменем, така xapaктеpнa для гоетики Леci Украшки, aпpoбyeтьcя вже в цш п'eci. Пoетoнiм для письменнищ чacтo слугуе зacoбoм увиразнення теми твopy (Любoв - любoв) чи xapaктеpy пеpcoнaжa (ця ocoбливicть дocить яcкpaвo вiдтвopенa в cценi бoжевiлля Любoвi). Онoмacтичнa "гра" стае oдним iз дoдaткoвиx зacoбiв yтiлення i^f, завдяки цьoмy твip збагачуеться шдтекстами, щo е дocить xapaктеpним для твopiв cимвoлiзмy.
В poзpoбцi шмшацш "Блaкитнoï тpoянди" aвтopкa знайшла певну фopмy називань, яка викpиcтaлiзyerьcя в газиш^ дpaмax. Образи вже пеpшoï п'еси пиcьменницi - тяжiють дo неoднoзнaчнocтi. Прагнення дo витвopення бaгaтoплaнoвoгo oбpaзy пoзнaчилocя i в oнoмacтичнiй cфеpi. Ця ocoбливicть виpaзнo даеться взнаки у cipyRrypi назв: гоеднання aнтичнoï з вiтчизнянoю фopмaми iменyвaнь cтвopюe певну екзoтичнicть пoзнaчyвaнoгo oбpaзy (Олiмпiaдa Iвaнiвнa, Орест Миxaйлoвич). Очевидш, тут poбитьcя cпpoбa нapaцiï у пiднеcениx, виcoкиx тoнax, пiдкpiпленням чoмy е ряд aнтичниx oнiмiв, яю введенi дo твopy. Античнi мoтиви, щo вiдтaк раз у раз зринають, poзшиpюють дiaпaзoн пpoблемaтики драми, чacoпpocтopoвi кoopдинaти п'еси таким читом cyrтeвo poзшиpюютьcя, а це дoзвoляe вийти пpoблемi з oбмеженoгo xpoнoтoпy. Реaлicтичнi та нaтypaлicтичнi елементи твopy - це лише артефакт, внутршня ж драма poзгopтaeтьcя в cимвoлiчнiй
площиш. Ось як з цього приводу висловилася Т. Гундорова: "Натуралютичний фаталiзм в такий спошб вщхиляеться, i на цiй основi вiдкриваеться властиво модерний комунiкативний прос^р гри, наслiдування, лiтературности, цитатности, статзацп. Драма Лесi Укра!нки ряснiе лтературними, iсторичними iменами, назвами творiв, навт прямими цитатами" [6, с. 244]. Ця прикмета драми дала тдставу деяким критикам, наприклад, О. Бабишкшу, твердити, буцiмто згадки ймень Золя й 1бсена - це свщоме "ствердження зв'язку з !х творчютю" [2, с. 30]. Думаеться, щ ймення фiгурують у творi не стшьки з метою "свiдомого ствердження" зв'язку з !х творчiстю, скшьки зi свiдомим прагненням створити штелектуальну драму европейського зразка, на що спрямована вся поетонiмiя твору (тут навгть персонажi представленi, сказати б, аристократичними, штел^ентними iменами). Подiбнi ймення виконують вагому роль у системi поетики драми: вони впливають не лише на створення шюзи реалютичносп, формування пiдтексту, а й виступають елементом створення, так би мовити, надтексту. Цей "надтекст", привнесений згадками ймень митцiв, i породив ряд критичних тверджень, де йдеться про вплив натуралiзму чи европейсько! "ново! драми", виникнення яко! пов'язують з iм'ям 1бсена. Певно, цi назви вшьно називати культуронiмами, вони й уможливлюють надбудову своерiдного ореолу реалютичност^ а заразом багатоплановостi п'еси.
Список л^ератури
1. Агеева В. Поетеса зламу столт: Творчють ЛеЫ Укра!нки в постмодершй штерпретацп. - К.: Лийдь, 1999. - 263 с.
2. Бабишкш О. Драматурпя ЛеЫ Укра!нки. - К.: Держ. вид-во образотворчого мистецтва 1 музично! л1тератури, 1963. - 407 с.
3. Веретельник Р. Фемшзм у драматурги ЛеЫ Укра!нки // Сучаснiсть. - Ч. 2. - С. 29-37.
4. Гозенпуд А. Поетичний театр: Драматичш твори ЛеЫ Укра!нки. - К.: Мистецтво, 1947. - 302 с.
5. Гуменюк В. Шлях до "Одержимо!": Творче становления ЛеЫ Укра!нки-драматурга. -Омферополь: Тавр!я, 2002. - 232 с.
6. Гундорова Т. Проявлення слова: ДискурЫя раннього укра!нського модершзму. Постмодерна штерпретащя. - Льв1в: Л1топис, 1997. - 297 с.
7. Денисюк Ю. Шекстр!вська етталама в структур! "Блакитио! троянди" ЛеЫ Укра'шки // Укра!иське лтературозиавство. - Випуск 55. - Льв1в, 1990. - С. 18-25.
8. Драй-Хмара М. Леся Укра'шка: Життя ! творчють. - К.: Держвидав. Укра'ши, 1926. - 156 с.
9. Зборовська Н. Моя Леся Укра!нка: Есей. - Тернопшь: Джура, 2002. - 228 с.
10. Зеров М. Леся Укра!нка: Критико-бiографiчний нарис. - Харюв-Ки!в: Киигоспiлка. - 64 с.
11. Колошук Н. 1нтелектуальний конфлжт у драматургiчиiй поетищ ЛеЫ Укра!ики // Леся Укра!нка i сучасиiсть (До 130-р1ччя вщ дия иароджеиия ЛеЫ Укра!ики): Зб1рник иаукових праць. - Луцьк: Вид-во "Волинська обласиа друкария", 2003. - С. 149-158.
12. Матющеико А. Час героя: Укра!нська драматурпя першо! третиии ХХ стол1ття. - К.: ПЦ "Фолiаит", 2004. - 125 с.
13. Минералов Ю. Теория художественной словесности (поэтика и индивидуальность): Учеб. для студ. филол. фак. высш. учеб. заведений. - Москва: ВЛАДОС, 1999. - 360 с.
14. Одарчеико П. Леся Укра!нка: Розвщки р1зиих роюв. - К.: Видавиицтво М.П.Коць, 1994. - 240 с.
15. Ожигова О. Як звати дшових оЫб у сучаснш драмi // Культура слова. - Вип. 62. - К., 2003. - С. 913.
16. Павличко С. Дискурс модершзму в украшсьюй л^ератур^ - К.: Либщь, 1999. - 360 с.
17. Томашевский Б. Теория литературы. Поэтика: Учебное пособие. - Москва.: Аспект Пресс, 2001. -334 с.
18. Укра'шка Леся. Зiбрання TBopiB: У 12 т. - К., 1975-1979.
19. Яценко Н. Проблема свободи особистост в раншх драматичних творах Лесi Укра'шки // Радянське лiтературознавство. - 1983. - № 3. - С. 57-64.
Мержвинский В.В. Ономастическая сфера драмы Леси Украинки "Голубая роза" /В.В. Мержвинский// Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2011. - Т. 24 (63), №1 Ч.2. - С. 292-302
Функционирование имен собственных в драматургии Леси Украинки практически не рассматривалось, что и подчеркивает новизну исследования. В работе использованы, в основном, текстологический и сравнительно-исторический методы. Ключевые слова: имя, поэтика, драма.
Merzhvinsky V.V. The poetics of name in the artistic world of Lessia Ukrainka's drama "The Blue Rose" / V.V. Merzhvinsky// Scientific Notes of Taurida National V.I.Vernadsky University. - Series: Phylology. Social communications. - 2011. - V.24 (63), №1 P.2. - P. 292-302
The function of onomastics units in Lesia Ukrainka's dramas is very interesting for researcher. In the article used textology and comparativistic methods. Key words: name, poetics, drama.
Стаття надшшла до редакци 15 грудня 2010року
