CC BY
42Учет записки ТаврШського нацгонального университету \м. В. I. Вернадського Сер1я «Фыолог^я. Сощальт комумкацИ». Том 24 (63), №1 Ч.2. 2011 р. С. 204 - 208.
УДК 821.161.2-2.09
"БЛАКИТНА ТРОЯНДА" ЛЕС1 УКРА1НКИ ТА "БЛАКИТНИЙ РОМАН" ГНАТА МИХАЙЛИЧЕНКА: СПРОБА КОМПАРАТИВ1СТСЬКОГО АНАЛ1ЗУ Гладка I. С.
Тавршський нащональний ушверситет 1м. B.I. Вернадського, Смферополь, Украта
У статп зроблено спробу зютавити та знайти спшьш риси у двох творах укра'шсько! лпературн рiзних перiодiв епохи модершзму: раннього („Блакитна троянда" Леи Укра!нки) та авангардного („Блакитний роман" Гната Михайличенка).
Ключовi слова:модершзм, блакить, щеал, 1м'я, спадковiсть.
Леся Укра!нка та Гнат Михайличенко - письменники, яких на перший погляд шчого не поеднуе, власне як i заявлен у заголовку статп твори. Писалися вони в р1зний час та мали на мет актуалiзувати рiзнi проблеми. Однак, виявилось, можна провести низку паралелей, зумовлених приналежнiстю творiв до едино! мистецько! епохи.
Перше, що вочевидь об'еднуе „Блакитну троянду" Лесi Укра!нки та „Блакитний роман" Гната Михайличенка - це винесена в заголовки блакить. Заголовок мае неабияке значення для попереднього сприйняття твору. Це своерщна одежа, за якою зустрiчають твiр. Блакитний колiр мав особливе значення для лтератури модернiзму. Вiн став символом нових естетичних позицiй мистецтва. Леся Украшка у розвщщ „Писательрусини на Буковиш" писала: „Протест особи проти околу, що конечне викликае за собою поривання ins Blau hinein, становить неминучий момент в ютори лтератури кожного народу" [10, с. 276]. Таке поривання у блакить, яке Леся Украшка вбачала у творчост новочасних укра!нських письменниюв, було характерне й для не! само!.
Означення „блакитний" в заголовках названих творiв сприймаеться по^зному. Якщо у назвi „Блакитний роман" цей колiр видаеться самодостатнiм символом, то в творi Лесi Укра!нки розкриваеться у поеднанш iз назвою квiтки, „...що е втшенням земних розкошiв, кольору неземного" [2, с. 87]. Уже в назвi п'еси ми бачимо зштовхування шднесеного i земного, з чим протягом твору будемо стикатися постшно.
Для головно! геро!ш твору, Любовi Гощинсько!, блакитний - це колiр iдеалу, до якого вона прагнула. Любов „часiв блакитно! троянди" не здаеться !й чимось зовшм неприроднiм, а уявляеться, можливо, единим шляхом до омрiяного щастя.
Проте незвичний колiр квiтки може наштовхнути й на думку про штучшсть. Таким його бачить Орест. Його мри про кохання „земнi" - це прагнення звичайних, хоч i не позбавлених романтики, стосункiв. Це здаеться природшм. Однак, вiн не зробив шчого, щоб мати можливють насолоджуватись бодай яким коханням. Слова
"Блакитна троянда"Лесi Укранки та "Блакитний роман" Гната М.
героя „се непевна, ненормальна любов, ... якась безвихщна" можемо вщнести до його власного кохання. На певному еташ, хоч i справдi складному, вш вщмовився шукати виходу. B^ip за нього зробила мати, яка фактично розлучила закоханих. Не зм^ прийняти самостiйне piшення Орест i шзшше; „я пiду за нею", - говорить вш у кшщ твору. З цього приводу Оксана Забужко висловила таку думку: „По сут^ Любов любить не так Ореста (вона робить враження досить сильно! натури, щоби подолати сво! страхи перед поганою спадковютю, якби спpавдi хотiла стати молодою паш Гру!чевою, - натомiсть вона чинить щось зовсiм протилежне, а саме, цшеспрямовано тi страхи пiдживляe й розворохоблюе, нiби вмисне спороджуючи нездоланну перешкоду до шлюбу з коханим, що !й уpештi-pешт i вдаеться), - нi, вона любить саму любов без розв'язку, i сво!м самогубством на очах у Ореста („Беатpiче твоя... квггка... троянда блакитна ... так треба ...") примусово й незворотно програмуе його, сердешного, акурат на таку „безвихщну" любов (Amor) - якщо не таке саме самогубство („.i ти мусиш... за мною."), то пpинаймнi на мохаммедiвську (у п'есi - Дантову: не забуваймо, що Орест Гру!ч поет!) духовну eipnicmb мертвт" [4, с. 165]. Хоча дослщниця, здаеться, досить piзко висловлюеться i на адресу Любовi (якийсь безпросв^ний прагматизм), видаеться слушною думка, що „остання воля" Ореста не е самостшним piшенням, а лише вiдлунням дш кохано!.
В. Агеева зазначала, що модершсти „.охоче руйнують i перевертають опозищю жшочо! слабкостi / чоловiчо! сили" [1, с. 171], що виявилося i в „Блакитнiй трояндГ' Лесi Укра!нки, i у „Блакитному pоманi" Гната Михайличенка.
Блакитний колip, що з'являеться у заголовку п'еси Леш Укра!нки окремо у твоpi „не знаходить... iлюстpативного пiдтвеpдження" [2, с. 99]. У той час як у „Блакитному ромаш" Гната Михайличенка майже кожна важлива подiя чи деталь „вифарбована" у нього. Однак цей колip протягом твору мае piзне семантичне, часом навиъ антитетичне навантаження. Так, описуючи головного героя Ти, автор говорить про „блакить стоячих вод, оздоблених блщо-зеленою ряскою", „...блакить безмежних глибин холодних океашв", „блакить одвiчно! поpожнечi". Зовим iншим постае блакитний при опии геро!ш 1ни: „В !! душi була блакить свiжого весняного неба, блакить веселих квiтiв сонячно! левади, омитих прозорою росою" [5, с. 198]. Бачимо, що у Ти блакить „тьмава", холодна, бо його душа являла собою „порожню безодню", а у 1ни - свiтла, „ослiпляюче яскрава сонячна блакить", бо душа !! вщзначалась „повнотою осяйного змiсту". Рiзнi вщтшки блакитного кольору спричиняються до piзного його сприйняття. В основному ж блакить цього твору пов'язуеться з блакиттю героя Ти. Biн притягував до себе абсолютно вих людей, поглинав, як безодня, i в цьому помiчницею була особлива блакить. „Вш -блакитний - вбирае в себе уих, i це стае первинним, цшсним i вiчним притягаючим знанням" [6, с. 18]. Якщо Ти перебувае у пошуках чогось незвщаного, прагне до Mpi!, то 1на видаеться бiльш „земною", прагне влаштувати i мати „земне" щастя, бути з коханою людиною. I врешп досягае цього „земним" шляхом - завойовуе Ти цшою вбивства його ворога. На вiдмiну вiд Ореста з „Блакитно! троянди", 1на змогла самостiйно побудувати свое, хоча i недовге, щастя. Однак, чи досяг бажаного щастя головний герой Ти, не зовшм зрозумшо. Адже, шукаючи розраду в
Мавщ-1рю, вш шбито втiкав вiд реалiй кривавого сьогодення, але зовсiм без „кровГ' не обшшлось.
Поеднують обидва твори i промовистi власнi назви, що зустрiчаються в них. Дослiдники „Блакитно! троянди" вказують на невипадковiсть iменi головно! геро!ш, адже тема любовi, кохання наскрiзно проходить усiею п'есою, iм'я ж головно! геро!нi посилюе !! звучання. Цiкавi для розумiння художнього полотна п'еси прiзвища Крашева та Милевський. Вони наче акцентують увагу на зовшшнш привабливостi геро!в. Такими ж зовшшшми, поверховими видаються стосунки мiж цими героями.
Для бiльшостi творiв Гната Михайличенка характерна вiдсутнiсть власних назв. У них з'являеться безiменний я-герой, який звертаеться до такого ж безiменного, невiдомого чи невiдомо! Ти (ти). Проте кожен з цих Я та Ти не е безликим, вони шдивщуальш та неповторш.
Щодо iменi героя Ти „Блакитного роману" дослiдники висувають рiзнi думки. В. Гадзшський, наприклад, вбачав у ньому узагальнений образ укра!нського народу. За 1нною Приходько, вибiр iмен Я, Ти - це просто данина часу: „Згадаймо i поширенють усiх тих „Я", i „Ти", i „Син Мiста", i „Син Села" i т. iн. в укра!нськш (та й не лише в укра!нськш) лiтературi перших пожовтневих рокiв" [7, с. 93]. Те ж читаемо i у Св^лани Журби: „Тенденцiя до змалювання безiменних геро!в була поширеною у 20-х роках, що, зокрема, спостер^аемо у повютях А. Головка та Г. Михайличенка" [3].
У будь-якому випадку письменник обирае саме займенник "ти", що дало йому можливють показати читачевi близьюсть героя-оповщача з героем Ти, iнтимiзувати !хнi стосунки. Ця близькiсть наче допомагае краще зрозум^и, достовiрнiше передати вчинки й почуття головного героя.
Андрiй Пiдпалий тлумачить образи Я й Ти як розчленування головного образу твору: „Ти" - це стан трансу, де не юнуе почутпв (точшше вони настшьки великi, що зливаються з чимось надзагальним i надреальним (блакить), а „Я" - це той же образ, але в сташ ращо)" [6, с. 18].
Промовиста етимолопя жшочих iмен, представлених у твор^ Жiноче iм'я 1нна у своему повному варiантi пишеться з подвшною „н". Це iм'я, найiмовiрнiше латинського походження: гппо - плаваю. Гнат Михайличенко обрав для свое! геро!ш „водне" iм'я, а вода у цьому творi е досить промовистим символом смерти Саме поруч з 1ною помирае головний герой Ти. 1м'я 1на можемо прочитати i в iншому ключi як „ша", тобто iнша, не така, як уи, як людина, в якш за позiрною слабкiстю приховуеться неабияка сила та вмшня досягати бажаного.
В усiх жшочих iменах „Блакитного роману" присутня якась „чоловiчiсть". 1нна - первiсно чоловiче iм'я, Яся, Ярослава - жшочий вiдповiдник до знову ж таки чоловiчого, чоловiчий рiд виявляеться i в тлумаченш iменi Ганна, у творi Г. Михайличенка Ганка була позбавлена свое! статевост, оскшьки носила чоловiчий одяг.
Здаеться, вш наведенi iмена протиставляються дiйсно жiночому Мавка-Iрiс, адже у „Блакитному романi" тiльки ця геро!ня приваблювала Ти саме як жшка. В iменi Мавка-Iрiс поеднано легенди рiзних народiв. Мавки - за укра!нськими
"Блакитна троянда"Лес'! Укранки та "Блакитний роман" Гната М.
народними уявленнями, водяш божества, жшки та д^и, що померли неприродною смертю, мають довге волосся, заманюють юнакiв вродою i чарами. Надзвичайно красивою е i геро!ня твору Гната Михайличенка, що не втрачае свое! краси навггь померши, „з жахливою посиншою красою роздутого тша". Вiд укра!нських мавок навчилась вона погрозi „залоскотати до смертГ'. Грецька богиня 1рю (Iрiда) -вiсниця - сприяла зв'язку трьох свiтiв: богiв, земних мешканцiв i пiдземного царства мертвих. У творi Гната Михайличенка Мавка-1рю також е своерiдною посередницею мiж минулим i майбутнiм. Звернення до рiзних мiфологiй не видаеться штучним (варто згадати також звернення до египетсько! мiфологи на початку твору i згадки про батька-англшця). Таким чином письменник наче стирае затисненють подiй у межах часу i простору.
Отже в 11 iменi Iрiс немае нiчого чоловiчого, але постiйний 11 атрибут - лотос (до реч^ iнструмент египетсько! богиш зi спiвзвучним iменем 1пда (грец. Iсiс) -„символ андрогша, як чоловiча брунька в жшочш квiтцi. Вiн уособлюе еднiсть протирiч" [8, с. 273].
Людина, з якою герой „Блакитного роману" Ти дшсно почував себе добре, мала iм'я Чоловiк (вже не прихована „чоловiчiсть"). Гнат Михайличенко впродовж усього твору наголошував саме на мужносп цього героя: „У весь зрют поруч з Мавкою став Чоловш з засмаглими зарослими грудьми i мужнiм станом", „Ти пригорнувся до його могутшх зарослих грудей", „Великий, вилитий з тша-крищ, зарослий фавн". З шшого боку, чоловiк - те саме, що людина, тобто револющю творять звичайш люди.
Предметом постшно! уваги при дослiдженнi „Блакитно! троянди" Лесi Укра!нки е „сцена божевшля" головно! геро!нi Любовi, яку називають невиправданою, схематичною. Проте, навряд чи зображення божевшля було самоцшлю для письменнищ, „.в творi Леи Укра!нки бiологiчнi вимiри безпосередньо поеднаш з вимiрами духовними" [2, с. 97]. Проблема спадковост стае щкавою не сама по собi, а у сприйнятп !! геро!нею та у !! спробах знайти вихщ з ситуацi!, не нею створено!.
До проблеми спадковост певним чином звертаеться i Гнат Михайличенко. Вщсторонешсть вiд свiту, поринання подумками в минуле головний герой неначе успадкував вщ матера що захоплювалась давшми легендами. Навiть з життя вони тшли однаково - „смерть дггей - вiддзеркалення смертi батькiв" [6, с. 18]. Iмовiрно, життя Любовi Гощинсько! могло б закiнчитись так само, як i в !! матерi, але вона власноруч виршила змiнити плин подiй.
Отже, не дивлячись на вщмшносп у творах, вони все ж об'еднаш певними стильовими особливостями, характерними для лтератури доби модершзму. Спiльною в них виявилась i центральна iдея - мрiя про iдеал та подолання перешкод у !! досягненнi.
Список л^ератури
1. АгееваЫра. Жшочий проспр: Фемтютичний дискурс укра!нського модершзму. - К.: Факт, 2003.
2. Гуменюк Вктор. Шлях до „Одержимо!". Творче становлення Лес Укра!нки - драматурга.
Монограф1я. - Омферополь: Тавр1я, 2002
3. Журба С.С. Художшй св1т укра!исько! iмпресiоиiстнчио! повют 20-х роюв ХХ ст. - Автореф. дис.
.канд. фшол. наук. - К., 1999.
4. Забужко О. Nôtre Dame d'Ukraine: Укра'шка в конфлжт мiфологiй. - К.: Факт, 2007.
5. Михайличенко Г. Художш твори. - Одеса: Державне видавництво Украши, 1929. - Т. 1.
6. Пщпалий А. Про деяю особливост поетики „Блакитного роману" Гната Михайличенка // Укра'шська мова та лпература. - 2001. - № 12.
7. Приходько 1нна. Гнат Михайличенко // Письменники радянсько'1 Украши. Збiрник: 20-30 роки: Нариси творчост / Упор. С.А. Крижанiвський. - К.: Радянський письменник, 1989.
Гладкая И.С'Голубая роза" Леси Украинки и "Голубой роман" Игнатия Михайличенко: попытка компаративистского анализа /И.С.Гладкая// Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2011. - Т. 24 (63), №1 Ч.2. - С. 206-210
В статье сделана попытка сопоставить и найти общие черты в двух произведениях украинской литературы разных периодов эпохи модернизма: раннего ("Голубая роза" Леси Украинки) и зрелого ("Голубой роман" Игнатия Михайличенко).
Ключевые слова:модернизм, голубизна, идеал, имя, наследственность.
Hladka I.S. The Diseurs of Modernism in Lessia Ukrainka's "The Blue Rose" and Hnat Mychaylychenko's "The Blue Novel" / I.S. Hladka// Scientific Notes of Taurida National V.I.Vernadsky University. - Series: Phylology. Social communications.- 2011. - V.24 (63), №1 P.2. - P. 206-210
This article is attempt of comparative analysis of two Ukrainian literature's works of different periods of modernism epoch: Lessia Ukrainka's "The Blue Rose" and Hnat Mychaylychenko's "The Blue Novel". Key words:modernism, blue, ideal, name, heredity.
Стаття надшшла доредакци 13 вересня 2010року
