CC BY
23Учет записки ТаврШського нащонального утверситету ím. В. I. Вернадського Серiя «Фiлологiя. Сощальм комуткацп». Том 24 (öS), №1 Ч.2. 2011 р. С. 199 - 203.
УДК 821.161.2-09
ДО ПИТАННЯ ПРО ПСИХОЛОГ1ЗМ ПРОЗИ ЛЕС1 УКРАШКИ
Bicu4 О. А.
Музей Лес1 УкраХнки, Ялта, Украта
У стата poзглядaeтьcя cвoepiднicть oбpaзiв чoлoвiкiв y пpoзi Лей У^ашки та евoлюцiя ïx xapaктеpiв. Ocнoвнa yвaгa пpидiляeтьcя пcиxoлoгiï чoлoвiкiв-iнтелiгентiв y мoдеpниx oпoвiдaнняx пиcьменницi. Ключов1 слова: тип, rендеpнi poлi, пcиxoлoгiзм.
Твopчicть Леci Укpaïнки неoднopaзoвoгo cтaвaлa oб'eктoм лiтеpaтypoзнaвчиx дocлiджень, пpoте пеpевaжнa бшьшють нayкoвцiв oбиpaли пpедметoм cвoïx студш пoетичний та дpaмaтичний дopoбoк, oœ^m caме вoни ввaжaютьcя нaйвaгoмiшoю частную твopчocтi пиcьменницi. Анaлiзy пpoзи ^давячевд вcьoгo кiлькa нayкoвиx poзвiдoк: «Леcя Укpaïнкa - пpoзaïк» О. Бабишкша, «npo3a Леci У^ашки» Л. Култ^т].', «Хyдoжня пpoзa Леci Укpaïнкн. Твopчa icтopiя» Т. Тpетяченкo та ш. Вaжкo визначити, щo зyмoвлюe бpaк уваги дo oднieï з iпocтacей твopчoгo генiя Леci Укpaïнкн. Вггчизняне лiтеpaтypoзнaвcтвo внpoбнлo низку cтеpеoтнпiв щoдo мicця пpoзн aвтopкн в лiтеpaтypнoмy пpoцеci кiн. Х1Х - гоч. ХХ cт. Дoci пoшнpенoю е думка, щo oпoвiдaння пнcьменннцi значш cлaбшi як за ïï влаету дpaмaтypгiю, так i за набуток пpoзaïкiв тoгo чacy взaгaлi. Однак ^и^тливший пoгляд на oпoвiдaння пдаьменнищ дае пiдcтaви cтвеpджyвaти, щo i в пpoзoвiй мaнеpi Леcя У^ашка дocяглa мaйcтеpнocтi, зaпpoпoнyвaлa вельми цiкaвi нoвaцiï, а xyдoжнiй кoд пpoзoвoï cпaдщини aвтopки пoтpебye бiльш pетельнoï дешифpoвки.
У cyчacниx нечиcленниx cтyдiяx, щo тopкaютьcя пpoзи Леci У^ашки (В. Агеева, Т. Гyндopoвa, M. Kpyma тoщo), пеpевaжae фемiнicтичнa ^шика. Внyтpiшнiй cвiт жiнки та ïï шщальне oтoчення дiйcнo пocтiйнo пеpебyвaли у центpi уваги пиcьменницi, щo пpaцювaлa в piзниx жaнpax. Не стала виключенням ïï пpoзa, де чoлoвiки пеpевaжнo займають мapгiнaльне мюце, неpiдкo виcтyпaючи пacивним aтpибyтoм жiнoчoгo cвiтy. Пpoте дpyгopяднi чoлoвiчi гостат в твopax пиcьменницi зoбpaженi caмoбyтньo та зacлyгoвyють на oкpеме вивчення, щo i е завданням ^eï cтaттi.
Як вiдoмo, cтиль Леш У^ашки - пpoзaïкa евoлюцioнyвaв, щo cвoгo чacy вiдзнaчив ще Олег Бабишкш. Це не мoглo не ^значити^ на певнiй cтpoкaтocтi oбpaзнoï cиcтеми. Зaгaлoм oпoвiдaння пиcьменницi мoжнa yмoвнo пoдiлити на 2 ^упи:
1) нapoдницькa iмiтaцiя;
2) iмпpoвiзaцiйнa пpoзa, щo cклaдae мoдеpнicтcькi гошуки aвтopки. Пеpшy гpyпy cклaдaють oпoвiдaння «Така ïï дoля», «Святий вечip», «Вoлинcькi
oбpaзки», «Одинак». У твopi «Така ïï дoля» poзкpивaeтьcя пpoблемa шлюбу та aбcypднoï пacивнocтi жшки пеpед нав'язаними мycкyлiнним cycпiльcтвoм cтеpеoтипaми. Пyнктиpний oбpaз чoлoвiкa-п'янички icнye татож лише як
стереотипний знак у творь Народницький стиль та на!вна прямота висв^лення провщно! ще! твору свщчать про незрiлiсть авторського почерку. Проте вже в цьому текст Леся Укра!нка окреслюе одне з основних гендерних питань, над яким мiркуватиме протягом всього творчого шляху.
Оповщання «Одинак» так само мае народницьке забарвлення. Проте на сей раз в центрi уваги - трапчна доля молодого рекрута, якого силою вщправляють до вiйська. Оповщання мае символiчну назву, що вщдзеркалюе соцiальний статус героя (Корнiй - единий син у матер^, його психолопчний стан та прогнозуе недалеке майбутне. Адже пiсля шести роюв рекрутсько! служби вiн може залишитись без матерi, яку нема кому доглядати у чужш им'1. Не дочекаеться його i кохана, що вповш залежна вiд свое! матерь
Напруга зображення досягаеться завдяки прийому трапчного мовчання, що з роками у драматурги Леш Укра!нки набуде особливого значення, скажiмо, у драматичному дiалозi «Айша та Мохаммед». Образ Коршя втiлюе водночас мовчазну приреченють та латентну непокору, що готова вибухнути потужною енергiею проти гнобителiв. Риси, притаманнi Корнiю, вiдтвореннi у шзшших творах письменницi при зображенш лицарiв за духом, а не за статусом. Зокрема певна еволющя цього типу спостертаетъся у лiро-епiчному творi „Роберт Брюс, король шотландський".
Друга, бiльш об'емна, група оповщань Лесi Укра!нки багатша нюансами у зображеш чоловiчих образiв. Талант письменнищ-модершста виявляеться у поглибленнi психологiзму характерiв, витонченостi художньо! деталi та семютичнш щiльностi тексту.
Одним з кращих оповiдань Лесi Укра!нки вважаеться «Над морем», що було написане за мотивами кримських спогадiв. Серед його персонажв образ Анатоля скорше е ешзодичним i маркуеться як типовий гульвюа, дон-жуан. Насправдi не лише вш полюе за легковажними панночками, але i вони задивляються на пом^них франтiв, шукаючи «пошлого романсу з бульварним французьким романом» [1, с. 270]. Письменниця ретельно змальовуе зовшшнш вигляд Анатоля, що е цшком промовистим: «Оддалiк показався панич у ясному англiйському костюмi, в жокейськш шапочцi i з хлистом у рущ. Вiн iшов иею самою модною походою, що паничi в отелi «Россия» [3, с. 171]. Маловиразним залишаеться обличчя чоловша: спочатку оповiдачка його не змогла розглед^и, а пiзнiше воно справляе на не! таке враження: «Звичайне прилизане обличчя... Коли ми бачимо на картинах таю обличчя, то кажемо, що вони намальоваш погано, по-ремюницькому, немов з картону вирiзанi i лаком наведенi» [3, с. 173]. Почувши з вуст кавалера реплши типового ловеласа, оповщачка остаточно збайдужiла до нього. Незабаром «картонно-лакованого» Анатоля бiля шукачки розваг Алли Михайлiвнi замiнюе молодий офщер, що також звертае на себе увагу лише «ясними гудзиками та еполетами». Вiн також, очевидно, належав до дон-жуашвського списку курортно! Ялти; про його перемогу над Аллою Михайтвною свiдчить «бiла пелеринка» у його рущ. Отже, в оповщанш «Над морем» авторка обмежуеться поверховим зображенням чоловшв, якi е лише узагальненими емблематичними типами. Поряд
До питання про психологiзм прози Лес'! Укранки
зi схематичними образами молодих ловелашв запам'ятовуеться також роб^ник з вщром зелено! фарби, якого вщкрито зневажае багата курортна публiка.
В оповщанш «Розмова» в'януча, хвора актриса розказуе закоханому молодому поетовi юторда свое! фатально! любовi. Леся Укра!нка створила крiзь суб'ективну призму спогадiв актриси опосередкований образ чоловiка: «Вш був - i тепер есть -лгтератор [...] звичайний, «рядовий», пише театральнi рецензi! i провадить який-небудь вiддiл у провшщальнш газетi [...]. 1скри божо! у нього в писаннях нема, сього навт менi не здавалось школи, але менi здавалось, нi, я в тому певна, що в ньому самому юкра божа, що вона св^иться в його очах, i що в голосi його е те, чого бракуе його фразЬ> [3, с. 261]. Бездарний журналют знаходиться у полош патрiархальних цiнностей i втрачае через це свое кохання. Сильне пристрасне почуття геро!в стае жертвою забобонiв та гордиш, адже журналiст вiдмовляеться жити за рахунок жшки - популярно! актриси, волдачи краще приректи !! на злиденне життя без сцени, з мертвим тягарем вмираючого хисту. Однак письменниця не ставить за мету однобоке викриття залежносп вщ фальшивих гендерних ролей, що диктуе заскорузлий сощум. Момент важко! останньо! зустрiчi з актрисою е кульмшацшним у цьому творi й насичений особливою похмурiстю: убогий побут, жшка, чужа по сутi, тотальна нереалiзованiсть - таким постае колишнiй коханий перед очима знаменито! акторки. Проте Леся Укра!нка все ж таки не впадае в крайнощi карикатури або сентиментального ствчуття. I серед шрих буднiв журналiст не втратив „божо! юкри" в очах, за яку його так любила головна геро!ня. Мотив чоловiчо! нереалiзованостi письменниця бшьш рельефно студiюватиме у драматурги.
В оповщанш «Пiзно» розкрито два чоловiчi образи. Обидва з них безiменнi й умовно позначаються «перший чоловш» та «теперiшнiй чоловiк». Леся Укра!нка пропонуе двi моделi подружшх стосункiв, в центрi яких одна жшка. Перший чоловш - слабка, неяскрава особистють, що до нестями кохае дружину та потурае вшм !! забаганкам: «Вона позволяла йому любити себе i вважала се за велику ласку» [3, с. 103].
Другий обранець - молодий доцент, а згодом професор, потребував чогось бшьшого шж бальне виблискування свое! жiнки. Його спроби налагодити душевний та iнтелектуальний зв'язок з дружиною потерпши поразку: «.йому хотшось, щоб вона укупi з ним сидша над полiтичною економiею, робила переклади для нього, вона школи не могла зрозум^и, навщо йому се, коли найшлось би багато далеко кращих перекладачiв, аби тшьки вш захотiв» [3, с. 103]. Вщтак вiн вiднаходить свободу i дае право дружинi жити так, як !й заманеться, не вщмовляючи собi у втiсi постiйно кепкувати над зовшшнютю, розвагами та вщданютю жiнки. Б. Якубський, високо оцшюючи оповiдання «Пiзно», проводить паралелi з драматичним дiалогом «Айша та Мохаммед», вбачаючи спiльнi мотиви у цих творах, що дае пiдстави говорити про спадкоемшсть текстiв [4]. Отож, в першому i другому випадку коло комунiкацi! подружжя розiрване, але вщповщальшсть за це Леся Укра!нка не покладала виключно на чоловтв, радше вони виглядають жертвами жшочого егоцентризму. Вiдзначимо, що в черговий раз письменниця змальовуе чоловiчi характери опосередковано, ^зь призму спогадiв сво!х геро!нь. Однак з часом
aвтopкy вте бшьше цiкaвить внyтpiшнiй cвiт чoлoвiкa-iнтелiгентa, щo пiдтвеpджye oпoвiдaння «Пoмилкa (Думки apештoвaнoгo)».
Oбpaзи цьoгo твopy мoжнa пopiвняти з гoлoвними пеpcoнaжaми дpaмaтичнoï гоеми «Рyфiн i Пpicцiллa». ïx cпopiднюe cитyaцiя, у якiй чoлoвiки пoтеpпaють вiд iдеoлoгiчниx пpiopитетiв, oбpaниx ïxнiми кoxaними, щo пocтaють цiлicними ocoбиcтocтями, здатними на жеpтвy зapaди гpoмaдянcькиx iнтеpеciв. Слiд зазначити, щo repoïra oпoвiдaння «Пoмилкa» Галя мае в^азну чoлoвiчy cтpyктypy xapaктеpy, в той чac як геpoй, вiд iменi якoгo ведетьcя poзпoвiдь, «вiдзнaчaeтьcя певвдю фемiннicтю, яка пpoявляeтьcя як здатшсть дo caмopефлекciï, емoцiйнicть, тoнкicть неpвoвoï бyдoви. Вiн cтoïть вище бyдь-якиx rендеpниx cтеpеoтипiв, 6o вiн людина iншoгo cклaдy - вiн митець-пиcьменник» [2, c. 254]. Неpiдкo геpoй «Пoмилки» лoвить cебе на тому, щo вiн oдягae мacкy, маотуе вiн i cвoe пo-жiнoчoмy вpaзливе ecтвo: «Як я зaздpю жшкам, щo в ниx завжди cльoзи гoтoвi!.. А ще cя вiчнa кoмедiя пеpед caмим coбoю, тей cтpaз «cентиментaльнocтi», «бaбcтвo», як œ безглyздo! Епiчнi геpoï плакали, не copoмлячиcь, i пpoте були cпpaвжнiми, щиpим геpoями, а ми? тшьто над cльoзaми i мaeмo владу, бiльш нi над чим...» [3, c. 312]. Пpиpoджений тaлaнoвитий лipик, зaкoxaвшиcь у Галину, людину дп зi cфopмoвaними пеpекoнaннями, пoет пеpеcтae пиcaти вipшi. А згoдoм задля raxaroï беpетьcя за гpoмaдянcькi теми i навт пpинизливi для moro oбoв'язки кopектopa пpoпaгaндиcтcькoï лiтеpaтypи. Наступним кpoкoм йoгo гpи cтae участь у pизикoвaниx cпpaвax пiдпiльникiв, щo i пpивoдить йoгo дo в'язнищ, «кaмiннoï cкpинi». Саме там apештoвaний пiддae жopcткoмy aнaлiзy пеpедicтopiю cвoгo aбcypднoгo геpoïзмy. На жаль, oпoвiдaння «Пoмилкa» зaлишилocь незaвеpшеним, лoгiчний x^ дyмoк oбpивaeтьcя, тoмy poбити ocтaтoчний виcнoвoк щoдo xapaктеpy чoлoвiкa дocить cклaднo. Вoднoчac, це нaйбiльший за oбcягoм твip, де в ^rnpi уваги пиcьменницi oпиняeтьcя влacне чoлoвiчa душа.
Таким чинoм, в пpoзi Леci Укpaïнки чoлoвiки викoнyють пеpевaжнo мapгiнaльнi poлi. Однак пиcьменницi вдaлocь пpoникнyти у таши чoлoвiчoï пcиxoлoгiï та cтвopити низку opигiнaльниx xapaктеpiв, пpичoмy в ocтaннix твopax вoни cтaють дедaлi виpaзнiшими та змютовшшими. Умoвнo пpoзoвий дopoбoк Леci У^ашки мoжнa назвати тpенyвaльним мaйдaнчикoм, де вoнa тiльки пoчaлa poзpoбляти oбpaзи, щo yвiчненi в дpaмaтypгiï aвтopки. З певнicтю мoжнa cтвеpджyвaти, щo caме з oпoвiдaнь пиcьменницi встали aмбiвaлентнi чoлoвiчi xapaктеpи Кopoля Бpюca, Рyфiнa, Moxaммедa, Дoн Жуана та шшж.
Список лiтератури
1. Бабишюн О. Леcя Укpaïнкa - пpoзaïк // Леcя Укpaïнкa. Пyблiкaцiï. Статп. Дocлiдження. - К., 1954.
- С 256 - 279.
2. Kpyrna M. ^идеи^я ocoбнcтocтi жшки в пpoзi Лей Укpaïнкн // Леcя Укpaïнкa i cyHacnicib: Зб.
наук. Hp. - Т. 3. - Луцьк, 2006. - С. 160 - 245.
3. У^ашка Леcя. Зiбpaння твopiв: У 12 т. - Т. 7. - 566 c.
4. Якуб^кий Б. Белетpиcтикa Леи Укpaïнкн // У^ашка Леcя. Твopн: У 10 т. - Т. 9. - Нью-Й^к. -
1954. - С. 5 - 27.
До питання про психологiзм прози Лесi Укранки
Висыч А.А. К вопросу о психологизме прозы Леси Украинки/А.А. Висыч// Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2011. - Т. 24 (63), №1 Ч.2. - С. 201-205
В статье рассматривается своеобразие образов мужчин в прозе Леси Украинки и эволюция их характеров. Основное внимание уделяется психологии мужчин-интеллигентов в модерных рассказах писательницы.
Ключевые слова: тип, гендерные роли, психологизм.
Visych O.A. Men characters in Lessia Ukrainka's prose/ O.A. Visych// Scientific Notes of Taurida National V.I.Vernadsky University. - Series: Phylology. Social communications. - 2011. - V.24 (63), №1 P.2. - P. 201-205
The article deals with the specific of men's images in prose of Lessia Ukrainka and their characters' evolution. The main attention is spared to psychology of men-intellectuals in the modern stories of authoress. Key words:type, gender roles, phychologic.
Стаття надшшла до редакци 30 жовтня 2010року
