Научная статья на тему 'Літературний діалог Дж. Конрада (на прикладі його новелістики)'

Літературний діалог Дж. Конрада (на прикладі його новелістики) Текст научной статьи по специальности «Языкознание и литературоведение»

CC BY
80
15
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
оповідна манера / оповідач / автобіографічність / літературна традиція / інтертекстуальний діалог / повествовательная манера / повествователь / авто- биографичность / литературная традиция / интертекстуальный диалог

Аннотация научной статьи по языкознанию и литературоведению, автор научной работы — Г. М. Костенко

У статті досліджується вплив польської і російської літератури на особливості оповідної манери і проблематики творів Дж.Конрада і їх трансформація в його творчості на прикладі оповідань «Емі Фостер» і «Дуель». Найчастіше творчість письменника розглядають як результат його польської спадщини і англійської точки зору. Проте, незважаючи на деяку автобіографічність його «польських» творів, Конрад розкрив у них проблеми, що хвилювали його найбільше: нездатність людей подолати культурні відмінності, неефективність мови як засобу спілкування і відносність будь-якої форми об'єднання.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Литературный диалог Дж. Конрада (на примере его новеллистики)

В статье исследуется влияние польской и русской литературы на особенности повествовательной манеры и проблематики произведений Дж.Конрада и их трансформация в его творчестве на примере рассказов «Эми Фостер» и «Дуэль». Чаще всего творчество писателя рассматривают как результат его польского наследия и английской точки зрения. Однако, несмотря на некоторую автобиографичность его «польских» произведений, Конрад раскрыл в них проблемы, волновавшие его больше всего: неспособность людей преодолеть культурные различия, неэффективность языка как средства общения и относительность любой формы объединения.

Текст научной работы на тему «Літературний діалог Дж. Конрада (на прикладі його новелістики)»

6. Pavlovic C. Putovanje, lutanje i bijeg u hrvatskoj knjisevnosti i kazalistu I C. Pavlovic II Dani hvarskoga kazalista. - Zagreb-Split : Knjizevni krug, 2010. - knj. 36. - Р. 139-158. - (Hrvatska akademija znanosti i umjetnosti).

7. Pederin I. Prvi hrvatski putopis ira Jakova Pletikose I I. Pederin. - Zagreb : KaciC 16, 1984. - P. 137-151.

8. Pletikosa J. Putovanje k Jerozolimu god. 1752. I J. Pletikosa. - Sibenik : Gradska knjiznica «Juraj Sizgoric », 2000. - 125 р.

9. Rebic A. Hodocasca Hrvata u Svetu zemlju I A. Rebic II Alojzije Stepinac -hrvatsko todocas^ u Svetu zemlju 1937. - Zagreb : Naklada Zadro, 1995. - P. 20-22.

10. Vidmarovic D. Feljton - Zdrijelo crnih lista [Електронний ресурс] I D. Vidmarovic II Portal Hrvatskoga Kulturnog vijeca. - Режим доступа : http : II www.hkv.hrIizdvojenoIkomentari/dvidmarovicI6127-drijelo-crnih-lista-343.html.

УДК 821.111(73)К-3.09

Г.М. Костенко (Запорiжжя),

кандидат фiлологiчних наук, доцент кафедри теорп та практики перекладу Запорiзького нацiонального техтчного унiверситету

Л1тературний д1алог Дж. Конрада (на приклад1 його новел1стики)

Читаючи твори Конрада, не можна не звернути увагу на той факт, що на перший погляд Польща, за рвдюсним винятком, вiдсутня в його художнь-ому свiтi. На пам'ять приходить лише оповiдання «Князь Роман», присвя-чене польському повстанню 1830 року i його наслвдкам, i оповiдання «Емi Фостер» про долю польського переселения в англшському оточенш. В. Гомулiцький, аналiзуючи роман «Лорд Джим», розчаровано визнае той факт, що неможливо знайти вщгомони польсько! мови у творах Конрада [15, с. 194]. А. Акера!у не може погодитися з щею точкою зору, оск1льки вiн упевнений, що Польща наявна у творах Конрада, а польську лiтературну традищю можна простежити в темах чесп, зради й провини, що виникають у творах письменника [6, с. 49].

Подiбна точка зору ввдповвдае думц1, що склалася в польському лгтера-турознавствi: Конрада часто розглядають як письменника, що поставив польське питання у центр сво!х лгтературних творiв (З. Найдер, А. Пллон, В. Крайка). А. Гiллон назвав Конрада «польським космополiтом», оск1льки на його становлення як письменника й людину вплинуло його польське походження, а також польська мова й польська лiтература в цiлому (не будучи польським письменником, вш не став «сво!м» i в англшськш лгте-ратурi) [14, с. 43]. М. Можинсью бачить певну подвштсть, властиву творчiй манерi Конрада, в чому вона бачить результат злиття його польсько! спад-щини й англшсько! точки зору [18, с. 40].

© Костенко Г. М.

Водночас З. Найдер вiдзначаe у творчосп Конрада вплив трьох культур: польсько!, французы®! й англшсько!. Польський внесок можна вияви-ти в повторенш мотивiв вiрностi й зради, а також моральнiй вщповщаль-носп за сустльство, до якого належить людина. Французький вплив - найо-чевиднiше в iнтересi до мехашзму таких важливих iсторичних подiй, як Французька революцiя й епоха наполеотвських воен. Англiя для Конрада - це море й пов'язаш з морем люди, Шекстр - джерело лiтературних мо-тивiв, Дiккенс - незрiвняне багатство картин життя англшського суспшь-ства, Лондон - архетип сучасного столичного мiста й центру 1мперп, <а, звичайно ж, англiйська мова як цемент, що зв'язуе разом уа компоненти твору» [4, с. 64].

1де! честi й доблесп посiдають одне з ключових мiсць у художньому свiтi Конрада, у чому З. Найдер бачить вщдзеркалення того, як цi понят-тя розкрилися в Польщi через особливий полгтичний розвиток ще! кра!-ни. Велика частина населения кра!ни складалася з дрiбномаетного дворянства (шляхти), що вважала сво!м священним обов'язком боротися за звiльнення кра!ни, i як поляк Конрад належав до ще! традици. Але як пись-менник вiн належав i до шшо! традици - стародавньо! традици в лiтературi, наскрiзь пройнятою iдеею чести: вiд «Ыади» i «Шсш про Роланда» до таких авторГв, як Кальдерон i Сервантес, Шекстр i Тассо, Стендаль, Мщке-вич i де Вшь! [19, с. 109].

Отже, З. Найдер виводить Конрада за меж1 польсько! нацюнально! традицц штерпретацц поняття чесп, ставлячи його в ряд з усесвгтньо вгдомими авторами. Саме необхвдтстъ розглянути вплив польсько! та росшсько! лiтератури на особливосп оповщно! манери Г проблематики творГв Дж. Конрада та !х трансформацiя у них обумовлюе актуальнiсть цiе! роботи та стае головним завданням дослiджения.

Конрад не м!г не цiкавитися долею свое! батьшвщини, дослiдженню проблем яко! вш присвятив два полгтичт нариси: «Нотатки про польську проблему» (1916) Г «Злочин роз'еднання» (1919). Проте Польща, реальна кра!на його дитинства, протягом довгих рок1в розлуки з нею все бшьше набувае рис таемничо! та недосяжно! землГ, що водночас вабить Г вщлякуе. Реальна Польща стае Польщею натвмГфГчною, в якш справжн гсторичт поди й дол! отсчет романтичним ореолом трапчного Г навиъ зловюного. Туга Конрада мимовол! передаеться його героям. Це Каспер Олмейер, який мр!е про переможне повернення до рщно! Голландп; або Джим, що прагне створити рай на Земл Г таким чином компенсувати свш втрачений свгт минулого; або Марлоу, який зважився стати каштаном корабля тсля того, як дГзнався, що корабель прямуе до Бангкоку, в назвГ якого йому здаеться е щось чарГвне й привабливе.

У подабному ставленш до свпу вГдчуваються ввдгомони тем Г мотивГв, знайомих письменников! з дитинства, у першу чергу, з поези А.МГцкевича й Словацького, вщлуння польсько! романтично! традици, яка на початку свого становлення, на думку В. ЧвалевГка, змогла поеднати велик! просто-ри Г велике мовчання, досягти гармошзаци двох неск1нченостей [9, с. 32]. Цшком ГмовГрно, що роздуми про авторство з «Етлогу видавця» до поеми А.Мщкевича «Гражина» могли вплинути на оповгдну манеру Конрада.

Конрад, подабно до А.Мiцкевича, пише лише про те, що бачив i чув, але вiн розвивае далi ще! свого «вчителя» - вш хоче примусити читача побачити все на власш очi, прагнучи не вдаватися ш до яких коментарiв i додатк1в. А поема Ю. Словацького «Ламбро», можливо, пiдказуе Конраду прототип оповщача - спiвака, що згадуе про поди минулого перед слухачами рiзних нацiональностей i вiросповiдань, для якого сенс життя виражаеться у ви-мовленому словi [5, с. 272].

З етчно! поеми А.Мщкевича «Пан Тадеуш» Конрад запозичуе сюжет для свого оповiдання «Князь Роман» про людину, що прославилася сво!м служ1нням батькiвщинi. I Яцек Соплща, герой А.Шикевича, i князь Роман, втративши кохану ж1нку, ва сво! сили вiддають служ1нню батьшвщиш. «Зрiкся я всього! На чужиш волiв Страждати, мучитись, шукаючи покути... У бо! не одшм Нiс для вiтчизни я життя свое.», - говорить герой А. Мщкевича [3, с. 275]. Проте душу Яцека крае провина за мимовшьне вбивство, розплачуватися за яке йому доведеться до само! смерп, що ввдпо-вiдае традицп романтичного героя. Щодо князя Романа, вш вибирае свiй шлях покаяння не за сво! г^хи й злочини, а в iм'я батьк1вщини, приймаючи на себе мiсiю рятiвника.

Це саме «польське» з творiв Конрада збтаеться з поемою А.Мщкевича i в основн1й сюжетнiй 1де!, що виявилася вщгомоном усього життя Конрада:

«Поляк, хоч над усе кохае рвдний край, Щде тинятися, аби-но ^зь одчай На чужинi йому надiя ще зорiла, Що для отчизни вiн кладе останн1 сили»

[3, с. 261].

Оповвдання «Емi Фостер» найчастiше розглядали з точки зору власно! автобюграфп письменника, особистого почуття самотностi й iзоляцi!, що вш ввдчув на власному досвщ, будучи польським емiгрантом i проживаю-чи постшно в Англи (Р. Херндон [16], Ф. Карл [17]). Але доля героя Конрада докоршно вщлзняеться вiд його власно!, що ввдкидае будь-як1 спроби знай-ти в цьому оповiданнi автобiографiчнi моменти. Янко - безграмотний го-рець, що нiколи не подорожував i не бачив н1чого, окрiм рщних Карпат, до свого трагичного ршення пошукати щастя в далекий Америщ. Джозеф Конрад здобув чудову освiту, вiльно розмовляв на трьох мовах i як моряк бага-то чого побачив i випробував.

1снують i iншi варiанти прочитання цього твору Конрада. А. Бжозовсь-ка-Крайка побачила в оповiданнi «Емi Фостер» глибокий роздум про уш-кальне становище бiло! людини в умовах емiграцi! [8, с. 168]. Я. ле Булжо зробив акцент на моралiзаторському характерi iсторi!, представивши Янко своерщним Христом, людиною без минулого, який з'явився нiзвiдки [7, с. 200]. Проте хотшося б звернути увагу на певний штертекстуальний дiалог, в який вступае автор оповщання «Емi Фостер» з п'есою Ю. Коженевського «Карпатськ1 горц1» (1843).

Ц геро! (горцi) увiйшли до польсько! лiтерагури разом з краковчана-ми, мазовчанами, козаками як сввдчення нацiонального минулого, що ра-

зом з фольклором е домiнуючим чинником романтично! лiтератури. Тому, на думку польсько! дослвднищ А. Бжозовсько!-Крайки, карпатський горець як герой нацiонально! мiфологi! стае прекрасним прототипом головного героя Конрада [8, с. 162]. У той же час у п'еа Ю.Коженевського вона поба-чила героя, у першу чергу, типового, а в героевi Конрада наявнi риси й типового, й шдивщуального, якась характерна межа [8, с. 161]. Тому важ-ливiше розглядати це оповщання не в контекстi власного досвщу пись-менника, а як певне «продовження» п'еси Коженевського.

Перша характеристика головного героя Конрада, що з'являеться в опо-вiданнi, виражена в одному словi - «castaway» [10, с. 99]. Це багатозначне слово вщразу пропонуе дек1лька штерпретацш долi Янко. «Castaway» з англшсько! перекладаеться i як «той, що потертв корабельну аварш» (що дшсно стало причиною появи героя в Англи), i як «вигнанець», i як «знедо-лена людина». Наступне слово, що характеризуе героя, - це «strangeness» [10, с. 100], тобто чужорвдтсть, навiть дившсть Янко, що i приводить героя до повно! iзоляцi!.

Але Конрада в долi Янко цiкавить у першу чергу не мшливють життя вимушеного емiгранта, а здатнiсть людей, що належать до рiзних мовних i культурних формацiй, порозумiтися. Саме Янко бере на себе роль под-iбного посередника мiж народами, вкладаючи дивну силу в звучання, зда-валося б, знайомих англiйських слв, таким чином перетворюючи !х на слова яко!сь «неземно! мови», за визначенням доктора Кеннедi [10, с. 103]. Але, о^м доктора, шхто бiльше не чуе цей потаемний сенс у словах Янко, навгть його дружина, що не дозволила чоловiковi вчити !х дитину мовi його предк1в.

Конрад неодноразово показуе, що етично Янко набагато вищий за жителiв села, в якому вiн знайшов притулок. Бож1 слова не сходять з вуст героя. Саме з ними вш звертаеться по допомогу до Смгта, але той вщвер-таеться ввд нього, злякавшись незрозумiло! мови. Янко не розуше под-iбно! поведшки, оск1льки в його кра!нi до жебрашв завжди проявляють спiвчyгтя, а не кидають у них камшня, як у грiшникiв. Вiн постшно осяюе себе хрестом, i не тшьки через звичку, отриману ще в дитинстта, а, можливо, i щдсввдомо вiн звертаеться до Бога як до останньо! сили, здатно! його вряту-вати. Герой дивуеться, чому в буденш дн1 церква зачинена: невже, щоб утри-мати людей ввд частих молитов? I в останню секунду перед смертю Янко знову звертаеться до Творця з одним питаниям: «Чому?» [10, с. 118].

Чому це трапилося з ним; чому його не почули, незважаючи на всi його благання, не тшьки люди, але й Бог? Сдиний його злочин - це вщмшшсть вiд тих, хто його оточуе; вiн ввдчувае себе людиною, «пересадженою («transplanted») на шшу планету, вiдокремленою величезним простором ввд минулого i великим невщанням майбутнього» [10, с. 112]. Геро! Конрада стають символом марпнальносп та yсyнyтостi, як характеризуе !х А. Акера!у [6, 60], побачивши в цьому, зокрема, i вщгомони космополiтично! Укра!ни, в як1й Конрад жив у дитинсга [6, с. 56].

Тема Укра!ни виникае знову в останньому незавершеному романi письменника «Сестрин» (1928), укра!нський переклад уривка якого був опуб-лiкований у жyрналi «Слово i час» (1997). Головний герой Степан

багато в чому нагадуе Янко Гураля. Вiн вiдкриваe свое серце людям, але стикаеться лише з нерозумшням, жорсток1стю, байдуж1стю. Подорожую-чи кранами Заходу, милуючись творами мистецтва, вш намагаеться знай-ти «мову досконалосп» [2, с. 60], але ця досконалiсть насправдi виявляеться бездушною, а люди на !! тл1 здаються маленькими, роз'еднаними й самотн-iми, неначебто вони заблукали в чужому свт [2, с. 63].

Детально мотив чесп досл1джуеться в новел1 Конрада «Дуель», анал1-зуючи яку росшський лiтературознавець М. Амусiн знайшов певнi пара-лелi м1ж цим твором Конрада й повiстю О.С. Путина «Пострт»

I в першому, i в другому творi наявна тема дуел^ що виникла через дрiбницi. Проте О.С. Пушкин, як пише М. Амусiн, робить акцент у «Пострш» на чисто фабульному драматизмi ситуацп [1, с. 231]. Росшський поет у дуй романтично! традищ! загострюе сюжет до меж1, щоб полм вирimити його «ткантним ходом» (у даному випадку втручанням ж1нки).

У Конрада акценти розставленi зовсiм iнакmе. Незважаючи на оче-видне запозичення сюжетно! зав'язки, Конрад намагаеться пiдiйти до теми дуелi з позицi! понять обов'язка й честi, доводячи той факт, що «росшський» сюжет у письменника отримуе розвиток швидше в дуй польсько! лiтературно! традицi!. З ще! точки зору можна розглядати i вибiр епохи, в якш дiють його основнi персонаж!. Це час наполеошвських воен, який мав особливе значения в юторп Польщ! i поляков, що бачили в Наполеонов! визволителя вщ тиранп Рос!!.

Тому Наполеон з оповщання Конрада - це майже «м!фолопчний на-швбог» (як письменник сам називае його в оповщанш), чия кар'ера була схожа на дуель проти вае! Свропи, а вшни !мператора - на епос [13, с. 201]. Таким чином, ! сварка, що сталася м!ж двома прославленими офь церами його армп, набувае ешчно! сили ! стае легендою, про яку гово-рять на обох берегах Дунаю ! в гаршзонах Граца та Лейбаха.

На вщмшу в!д О.С. Пушкина, Конрад детально дослвджуе причини су-перництва, що виникло м1ж двома його головними героями, - Феро ! д'Юбе-ром. Автор щдкреслюе, що подабна ютор!я не могла б статися м1ж тхотни-ми офщерами, чия фантаз!я приборкана тривалими п1шими маршами; що ж до артилериспв, через довп заняття математикою вони завжди залишаються незворушними. Тому лише кавалеристи, вимушет мати справу з високоду-ховною, але вередливою твариною, могли опинитися в подабнш ситуаци.

Конрад знаходить ще одне важливе пояснення того, що вщбулося: геро! вщр!зняються не лише зовш, але ! внутршньо, належачи до р!зних етшчних груп. Феро - гасконець як повщомляе автор, народився вже сп'ятлим в!д сонця земл1, в як1й зр!е виноград. Д'Юбер - мешканець твноч ! народився тверезим п1д водянистим небом Пшардп [13, с. 216]. Саме тве-резкть ! розсудливкть допомагають д'Юберу зробити блискучу кар'еру, яка викликае гостру заздисть Феро.

1з самого початку вся ситуащя здаеться д'Юберу абсурдною не лише з вшськово! точки зору, але й з позицп людини чесп ! в той же час людини свгтсько!. Слово «абсурд» поспйно виникае у мов! героя, але як людина ! офщер вш не може ввдмовитися вщ дуел! оскшьки буде заплямована його власна репутащя й репутащя його полку. Вш опиняеться в безвихщнш ситу-

a^ï, якa лише зaгoстpюeться дo юнця oпoвiдaння, дoсягaючи свoeï кульмь нaцiï в сценi oстaнньoï дyелi м1ж геpoями. Пpoблемa oтpимye цiлкoм «юн-pa^^ra» виpiшення, xoчa в нызму i вiдчyвaетъся poмaнтичний вiдгoмiн у дуа О.С. Пyшкiнa. Д'Юбер зaлишae зa сoбoю пoстpiл, який тaк i не зpoбив, oгoлoшyючи Феpo, щo тепер йoгo життя галежить йoгo сyпеpникoвi.

Пpoте пiсля пеpемoжнoгo зaвеpшення дyелi д'Юбер вiдчyвae, щo жит-тя втpaтилo для ныэго всю свoю чapiвнiсть, oскiльки бшьше йoмy нiщo не зaгpoжye. Чaс вoeн i сyпеpництвa для moro зaлишився в минyлoмy, i, як геpoй «nooipiny», д'Юбер oдpyжyeться i стае сiльським жителем, aле, га згвдку npo минуле, дaе iм'я свoгo вopoгa пеpвiсткy, який нapoдився. Це дoвo-дить, щo життя знaйшлo гapмoнiю i спoкiй, aле те, щo стaлoся, не мин™ для геpoïв мapнo, oскiльки кpoвoжеpливе безyмствo pевoлюцiï зaлишилo свiй ввдбиток нa цiлoмy пoкoлiннi. Дяды® дружини д'Юбеpa, стapий шевaлье, щo недaвнo пoвеpнyвся з емiгpaцiï, нapiкaе, щo якийсь бoсяк (як вiн нaзивaе Феpo) стaе генеpaлoм зaвдяки кopсикaнськoмy aвaнтюpистoвi, щo вирядив-ся iмпеpaтopoм [13, с. 302]. Кoнpaд шгазуе, щo свiт змiнився, aле деяш ш-няття зaлишaються незмiнними, серед ниx честь i гiднiсть людини.

Хoчa xyдoжнiй свiт Кoнpaдa не пoв'язaний з якoюсь певнoю кpaïнoю, aле в ньoмy тaк чи ^кте ввдчутне вiдлyння минyлoгo, у тому чи^ й лiтеpaтypнoгo. Ta^ незвaжaючи нa вкpaй негaтивне сгавлення Кoнpaдa дo уряду Рoсiï, у першу чергу у зв'язку з тaк звaним «пoльським пиган-ням», письменник не мiг не ц^вится poсiйськoю лiтеpaтypoю, вплив якoï га евpoпейський oбpaз дyмoк дoсяг свoгo aпoгею в 1860-70-i poки. Але, гаприктад, npo твopчiсть Л. Тщстого Кoнpaд вислoвлювaвся вельми негaтивнo, звинyвaчyючи «Смерть Iвaнa Iллiчa» у невипpaвдaнiй жopстo-кoстi, a «Кpейцеpoвy штату» - в жaxливiй дypoстi [12, с. 31]. npo «^pa™ Кapaмaзoвиx» Кoнpaд писaв як üpo твip жaxливo пoгaний, aле в той же чaс Здaтний вpaзити й poздpaтyвaти. Дoстoевський для Кoнpaдa в цжму «дуже poсiйський» [12, с. 34].

I лише дo твopчoстi I.C. Typгеневa Кoнpaд стaвився з велиюю теплo-тoю, нaзвaвши шго «дo глибини душ1 нaцioнaльним письменниюм»: якби вiн нaвiть вигaдaв ytix свoïx пеpсoнaжiв i южну галицю, i кaмiнь, i aip^o^ i гагорб, i пoле, пo якм вoни гуляють, «йoгo пеpсoнaжi все oднo були б тaкими ж opa^ma^ i звopyшливими нa rai ïx ^ran^oro життя. Вoни дого влaснi i в тoй же чaс yнiвеpсaльнi. ïx мoжнa прийняти тaк сaмo беззaсте-pежнo, як талшщв Шек^р^» [11, с. 47-48].

Для Кoнpaдa дуже вaжливa ця yнiвеpсaльнiсть xyдoжньoгo свiтy пись-меннига, йoгo здaтнiсть бути зpoзyмiлим людям piзниx нaцioнaльнoстей, щo мoже привести гавиъ дo деякoгo зaпoзичення сюжепв (як свoгo чaсy зpoбив вищезгaдaний Шекспip). Кoнpaд зyмiв yзaгaльниги свш пoльський дoсвiд, гашвнивши йoгo yнiвеpсaльним сенсoм. У тoй же чaс, незвaжaю-чи нa певну aвтoбioгpaфiчнiсть йoгo «пoльськиx» твopiв, у ниx вiн poзкpив пpoблеми, щo xвилювaли йoгo бiльш зa все: нездaтнiсть людей дoлaти куль-тypнi ввдмшюсп, неефективнiсть мoви як зaсoбy спiлкyвaння i вiднoснiсть бyдь-якoï фopми oб'еднaння. Сaме у кoнтекстi мyльтикyльгypнoстi тa штер-тексгyaльнoстi слiд пo-нoвoмy poзглянyти твopчiсть видaтнoгo am^m^ico-гo письменнига з пoльським кopiнням.

Список використаноТ лiтератури

1. Амусин М. «Выстрел» и «Дуэль» / Марк Амусин // Нева. - 2002.

- № 4. - С. 225-232.

2. Конрад Дж. Зруйнована нащя ; [пер. з англ. I. Гришина-Грищука] / Джозеф Конрад // Слово i час. - 1997. - № 9. - С. 59-64.

3. Мiцкевич А. Пан Тадеуш, або Останнш на!зд на Литвi : Шляхет. гстор1я 1811 i 1812 рр. : У 12 кн., писана вiршами : З польсько! / Адам Мщке-вич : Пер. та передмова М. Рильського ; 1люстрацп О.Литвинова. - К. : Дншро, 1989. - 347, [2] с. : кольор. ш.

4. Найдер З. Европа Джозефа Конрада ; [пер. с польского Х. Найдер] / Здзислав Найдер // Европа : журнал Польского института международных дел. - Т. 2. - № 2 (3). - 2002. - С. 63-78.

5. Словацкий Ю. Ламбро, Греческий повстанец ; [пер с польского Е.Полонской] / Юлиуш Словацкий // Словацкий Ю. Избранные сочинения : в 2 т. - Т. 1 [пер.с польского ; общ ред. М. Рыльского]. - М. : Государственное издательство художественной литературы, 1960. - С. 269-305.

6. Acheraiou A. The Shadow ofPoland / Amar Acheraiou // Conrad : Eastern and Western Perspectives. - Vol XIII. - East European Monographs. - No. DCLVIII. - Lublin : Maria Curie-Sklodovska University, 2004. - P. 47-70.

7. Boulicaut Y. le. «Amy Foster» : Yanko's Testament / Yannick le Boulicaut // Conrad : Eastern and Western Perspectives / Ed. by W. Krajka. - Vol. XIII. -Boulder / Lublin : Distributed by Columbia University Press, 2004. - P. 191-208.

8. Brzozowska-Krajka A. Korzeniowski vs. Korzeniowska, or a «Colloquy of Texts» : An Instance of Active Intertextuality ; [tr. by W. Krajka] / Anna Brzozowska-Krajka // Conrad : Eastern and Western Perspectives / Ed. by W. Krajka. - Vol. XIII. - Boulder / Lublin : Distributed by Columbia University Press, 2004. - P. 159-171.

9. Chwalewik W. Conrad and the Literary Tradition / Witold Chwalewik // Kwartalnik neofilologiczny. - Rocznik V - Zeszyt 1-2. - Warszawa : Panstwowe wydawnictwo naukowe, 1958. - P. 29-37.

10. Conrad J. Amy Foster / Joseph Conrad // Conrad J. Selected Short Stories. - Ware (Hertfordshire) : Wordsworth Classics, 1997. - P. 95-119.

11. Conrad J. Notes on Life and Letters ; [with author's note p. v-ix] / Joseph Conrad. - Garden City (N.Y.) : Doubleday, Page & Company, 1923. - 263 p.

12. Conrad J. On Fiction / Joseph Conrad. - Lincoln : the University of Nebraska Press, 1967. - 236 p.

13. Conrad J. The Duel. AMilitary Tale / Joseph Conrad // Conrad J. A Set of Six.

- Garden City (New York) : Doubleday, Page & Company, 1915. - P. 201-329.

14. Gillon A. Joseph Conrad : Polish Cosmopolitan / Adam Gillon // Joseph Conrad : Theory and World Fiction : Proceedings of the Comparative Literature Symposium. - Vol. VII. - Lubbock (Texas) : The Texas Tech Press, 1974. - P. 41-69.

15. Gomulicki W. A Pole or an Englishman? / W. Gomulicki // Conrad Under Familial Eyes / Ed. by Z. Najder ; Tr. by Halina Carroll-Najder. - Cambridge : Cambridge University Press, 1983. - P. 193-196.

16. Herndon R. The Genesis of «Amy Foster» / Richard Herndon // Studies in Philology. - No. 57. - 1960. - P. 549-566.

17. Karl F.R. Joseph Conrad : The Three Lives, a biography / Frederick R. Karl. -N.Y : Farrar, Straus and Giroux, 1979. - xvi, 1008 p., [32] leaves ofplates : ill.

18. Morzinski M. Linguistic Influence of Polish on Joseph Conrad's Style / Mary Morzinski // Conrad : Eastern and Western Perspectives / Ed. by W. Krajka. - Vol. III. - Boulder / Lublin : Distributed by Columbia University Press, 1994. - 148 p. - (East European Monographs No. CDXII).

19. Najder Z. Conrad and the Idea of Honor / Zdzislaw Najder // Joseph Conrad : Theory and World Fiction : Proceedings of the Comparative Literature Symposium. - Vol. VII. - Lubbock (Texas) : Texas Tech Press, 1974. - P. 103-114.

yflK 821.111 (73) - 31. AngaHK.09

O.M. KpaBeub

(XapKB),

KaHgugar ^ijojiorinHux HayK, crapmuu BuKjagau Ka^egpu icropii 3apy6mHoi jiTeparypu Ta KjacuHHoi $ijojorii XapKiBCbKoro HauioHajbHoro yHiBepcuTeTy iM. B. H. Kapa3iHa

KoHuenTH «CBifi/Hy^HH» y poMaHHirt TBopnocri ^^OHa AngaHKa: HeoMi^o^orinHHH acneKT

Ha Me®i XX-XXI ct. (^opMyeTbca hobuu, HeoMi^ojoriuHuu Tun xygo®-Hboro MucjeHHH aK cnpo6a 3HauTu ymBepcajbm BignoBigi Ha rao6agbHi oHTojorinHi nuraHHa, BigKpuBawuu mupoKi MyjibTUKyjibTypHi nepcneKTUBu Ta peTpocneKTUBu 36epe®eHHa jragcbKoi aBTeuraHHocTi b cyuacrnoMy CBrri. AMepuKaHCbKuu BapiaHT HeoMi$ojori3My XX ct. Mae Bjacm butoku Ta Ha-uioнagbнo-icтopuннo 3yMoBjeHi (JiyHKuii. Cepeg hux nopiBHaHo KopoTKa icro-pia «6ijoi» AMepuKu, xucTKa aMepuKaHCbKa caMoigeHra^iKauia, iMMirpauium пpoцeсu, MyjbTuKyjbTypHicTb, BiguyTTa nojiTuHHoi cuju, KyjbTypHa npoBiHuiuHicTb y nopiBHaHHi 3i «cTapora» GBponora, 3arocrpeHHa HauioHajb-hux npo6jeM. 3a цux o6cTaBuH y CfflA gy®e paHo Ta mBugKo HauioHajbHuu Mi$ nouaB 3aMi^yBaTuca KocMonojiTuHHora MacKyjbTypoM, ii crepeoTuna-mu, ToTeMaMu u Ta6y, ^o TaKo® 3yMoBujo зaragbнoнaцioнagbнy noTpe6y y HeoMi^ax, ix MogejMBaHHi u aHaji3i.

BigraK, aKTyajbHicTb Hamoro gocjig®eHHa BroHauaerbca uoro cnpaMoBa-HicTM go BuBHeHHa TBopuoro gocBigy HoBiTHboro aMepuKaHcbKoro mutuh ^®oHa AngauKa (John Updike, 1932-2009), gja aKoro HeoMi^ojoriuHi TeH-geHuii e npoBigHuMu. ,3®. AngauK e ogHuM i3 HauBupa3Himux npegcTaBHuKiB aMepuKaHcbKoi jiTeparypu gpyroi nojoBuHu XX - noHaray XXI ct.

PoMaHHa npo3a ,3®. AngauKa e nocriuHuM o6'eKToM nojeMiKu aK cepeg BiTuu3HaHux (MoHorpa^ii T. H. ^eHucoBoi; cTarri A. O. AcTBauarypoBa, M. A. AHacTacbeBa, B. O. TijeHcoHa, T. H. Mopo3oBoi Ta iH.), TaK i cepeg 3apy6i®-hux jiTepaTypo3HaBuiB (,3®. ge Bejjic, P. Bepuapg, E. Bapro, P. ^eTBeujep, C. Ojcrep). npoTe goTenep BuBHajuca jiume oKpeMi nuraHHa TeMaTuKu Ta Mi^o-noeTuKu ,3®. AngauKa, 6paKyBajo KoMnjeKcHoro po3rjagy HeoMi^ojoriuHux

© KpaBeub O. M.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.