CC BY
13УДК: 821.512.19(477.75-25)
Сеферова Есма Енверiвна1 E-mail: seferova.esma@bk.ru
Жшоча проза в кримськотарському та украУнському постмодершзму
Аннотация. Магiя кримськотатрсько)' та укра/нсько/ ж/ночо/ прозi виявляеться в pi3HOMaHimHux аспектах: ком-позицi), характерах, образах, конфлктах, художшх засобах, природних, оргaнiчних зв'язках насамперед з фольклором, живою, усною народною мовою. Найменш досл'дженою длян-кою лiтерaтурознaвствi е проблема постмодернютсько)' л'/тератури.
Ключевi слова: плюрал'зм, децентрован'ють, культуролог'чна проблематика, фгура-тивность,бiогрaфiчний аспект.
Жодне дослщження постмодернютськоТ прози не обходиться без згадки про жЫочу лте-ратуру. Постмодерызм в украТнсьюй i фмськотарськоТ л^ератури не виняток, але жЫоча творчють мае тут своТ вщмшностк
Так, за твердженням Н.П. Бедзiра «постмодернютське бачення св^у базуеться на лте-ратурно-критичнiй практик деконструктивiзму, одним з напрямкiв якого е фем^зм. Сфор-мувався на хвилi боротьби за емансипацiю жшки в кiнцi XX столiття, вЫ проявляе себе як соцiальна, фтософська, правозахисна, естетична альтернатива логоцентризма в значены «фаллологоцентризма» [1, с. 196]. В украТнсьюй лiтературi обидвi перехщы епохи (XIX-XX i XX-XXI ст.) висунули яскраву плеяду талановитих письменниць (Марко Вовчок, О. Коби-лянська, Леся УкраТнка, О. Кобринська - О. Забужко, Р. Пагутяк, О. Кононенко та Ы.). Крим-ськотатарськ письменники жшочо'Т прози 80-90 рр. ХХст. (С. Сеутова, С. Меджитова та Ы.) намагалися «оживити корЫня нацiонального мистецтва» через запозичення естетичних принцитв постмодернiзму, що розкриваються у сприйнятт навколишнього свiту, як знаковоТ системи мови. Вiдтак «через л^ературу, основним компонентом якоТ е мова, тзнаеться свiт, роман iз певноТ художньоТ структури перетворюеться на лЫгвютичну знакову культуру, в якiй процес розкриття коду (а точнше, Щфв, оскiльки знак, символ пiддаеться рiзним тлумачен-ням) е визначальним» [3, с. 48].
Сучасна украТнська критика i лiтературознавство не перенасиченi фемЫютичними пра-цями в гуманiтарнiй сфер^ як це простежуеться у свтовм практицi. У дослiдженнi Л. Таран «ЖЫка як текст» розглядаеться своерщнють жiночого письма письменницi О. Забужко, поетеси Е. АндiевськоТ, дослiдницi С. Павличко. Також простежуеться у кримськотатарсь-км сучаснiй лiтературi дослiдження, в яких вщзначаеться характернi особливостi постмо-дернiських творiв: плюралiзм, децентрованiсть, увага до культуролопчноТ проблематики, iнтерес до ф^уративностк Бiографiчний аспект постмодернiстських творiв е суттевим. Так, письменниця Сабрiе Сеутова в повiстi «Умют нагъмеси» («Мелодiя надiТ») вочевидь вико-ристовуе бiографiчний елемент. Автор звертаеться у творi до читача, залучаючи його до текстовоТ гри: «Урьметли окъуйыджы! О куньлерни хатырамызда джанландырмакъ ичюн Суриенинъ рухсети иле, сизнен берабер онынъ куньделик дефтерлерининъ бутюн саи-фелерини олмаса да, бир къач ерини ачып бакъайыкъ. Лякин башта сизге шу къыскъа
1 Сеферова Эсма Энверовна, лаборант кафедры крымскотатарской литературы и журналистики ГБОУВО РК КИПУ (Симферополь).
Литературоведение / Эдебиятшынаслыкъ I 141
малюматны бер мекни зарур деп таныйым» (досл. Шановний читач! Щоб оживити mi дн в пам'ят'1 ми з дозволу Сурiе перегорнемо клька сmорiнок з його щоденника, але спо-чатку ми вважаемо за необх'дне познайомити вас з короткою iнформацieю) [4, с. 65]. У noBiCTi С. Сеутово!' особливе мюце займають описи внутршнього життя людини, з яких перед читачем постають Bi4Hi «фтософсью проблеми»: сенс людського буття, проблема вибору, рацюнального та пщсвщомого, штутивного, спiввiднoшення почуття та штелекту, роль мистецтва.
Наприклад, украшсью мoдернiстськi письменницi показали нових oсвiчених жiнoк евро-пейського типу, створили <^îho4î характери, пoзбавленi романтики, властиво!' жiнoчим образам у чoлoвiчiй народницько!' лiтератури» [5, с. 80]. Украшсьюй мoдернiстськiй лтера-турi властива опози^я жшочо1 сили й чoлoвiчoï слабкостк Це проявляеться в емoцiйнoстi жшок. Чoлoвiки проявляють безхарактернiсть, слабкiсть вол^ патрiархальний консерватизм. Жiнки - сильы, як амазонки, покладають на себе чoлoвiчi функцп: справу боротьби, протесту, свободи со^ального i етичного вибору. Таю, наприклад, геро!ш О. Кобринсько!' (Н.Озаркевич) в oпoвiданнях «Ядзя i Катруся», «Перша вчителька», «Виборець», збiрнику «Казки». Також, в оповщаннях «Вiн i Вона», «Царiвна» «Некультурна», «Битва», у нове-лах «Impromptu phantasie», «Valse melancolique», в повютях «Нioба», «Через кладку», «За ситуа^ями», «У недiлю рано зiлля копала...».
Украшську пoстмoдернiстську лiтературу в ïï другому, найбiльш яскравому перioдi, почи-нае жiнка Оксана Забужко, - фтософ, учений, публiцист, письменник. Як визнають С. Пав-личко, В. Скура^вський, украïнська жiнка традицiйнo починае нову парадигму нацюнально!' самoсвiдoмoстi. «Коли украшський пейзаж залишався без «героя», там неодмшно з'явля-лася «геро'ня» [5, с. 7]. Все, що пише О. Забужко, пoезiю, прозу, мае яскраво виражений фемшютичний пафос, який вщображае нацioнальну проблематику, звернення до украшсь-ко' культури та юторп.
Укра'нська постмодерна лiтература заявлена, насамперед, прозою i пoезiею жшок: О. Забужко, О. Кононенко, В. Роздобудько, Р. Пагутяк, Н. Сняданко та ш О. Забужко долу-чаеться до течи укра'нського фемшютичного мoдернiзму, але в пoстмoдернiстськiй штер-претацiï. Вона бачить свое завдання в деконструкцп мoдернiстськoï патрiархальнoстi, зачтае ключoвi питання украïнськoï ментальнoстi. Украшська нацioнальна амoрфнiсть, не прояв нацюнального архетипу в украïнських параметрах. Письменниця усвiдoмлюе потребу патрioтизму. Герoïнi О. Забужко вщчувають виклик глoбальнoстi. 1нтертекстуальнють назви пoвiстi служить поетичне образи Т. Шевченка до сестри, життя яко1 симвoлiзуе украïнську нацioнальну долю (вiршi Т. Шевченка «Якби ви знали, паничЬ>, «Сестрi»). Ненароджена сестра героМ в пoвiстi О. Забужко продовжуе украшський мартиролог, перелiк «пораненого украïнськoгo речовини» [2, с. 8].
Протиставлення жшочо1 сили й чoлoвiчoï слабкoстi тривае в прoзi О. Забужко властиве украшському мoдернiзмoвi протиставлення жшочо1 сили i чoлoвiчoï слабкостк Жiнoча сила, перевага вiдoбражаеться в «Казка про калинову сoпiлку», яку В.Скура^вський вважае «завершенням i дiалектичним зняттям нарoдницькoï традицiï» [5, с. 86 ]. «Казка» О. Забужко показуе найбтьш сильний украшський нацюнальний комплекс - дочки / матерi i дочки / батька, розкривае психолопчну поневолення дочки ам'ею.
Зрозумто, що для пoстмoдернiстики О. Забужко украшський модерызм не е завершенням. Самоцшнють авторського голосу, автобюграфизм, спoвiдувальнi iнтoнацiï, психoлoгiзм герoïв, потреба дiалoгу з нацioнальним мoдернiстським фемшютським лiтературнoю спад-щиною - все це ознаки модернютсько! худoжньoï практики. В стильовм манерi О. Забужко вони узгоджуються з пoстмoдернiстськими прийомами письма: нетрадицмних синтаксисом, новою мовою, еклектикою стилiв, елементами декoнструкцiï i штертекстуальностк Таким чином, об'еднуються модернютсью й пoстмoдернiстськi тендецiï. До перших належать есте-тика внутрiшньoгo голосу i мовчання, фiлoсoфiчнiсть, авторська особистюна неповтор-нiсть, симвoлiчна поетика. До других вщносяться вiдмoва вiд велико1 рoзпoвiдi, плиннiсть
знака i означае, вщкритють i еклектика жанрових форм, прагнення до фемЫютського само-ствердження.
Як вщомо, постмодернiзму притаманнi психологiзм, нав^ь психоаналiтизм жiночого письма, виразна експреая, ритмiчна насиченiсть, сповiдальнiсть. Цьому сприяють жанровi рамки щоденника, автобiографiT, найбтьш поширен в постмодернiзмi жiночiй проз^ звер-нення до читача вщ першоТ особи. У прозi С. Сеутовой i О. Забужко проявилася фрагмен-тарнiсть щоденника як дiалогу з собою. «У багатьох випадках це - щоденник комп'ютерний, який пишеться для читача, перетворюючи жанр твору в «реалт-шоу» для подальшоТ вiзу-алiзацiT або тиражування» [1, с. 204].
«Постмодернютське жiноче письмо абсолютно природно сприймае фрагментарнють св^у в пост-фiлософських вимiрах сучасностi» [6, с. 226]. Фрагментарнють близька сутност жЫки, тому уривчасте жiноче письмо характерно вам вищеназваним творiв. Поеднуеться фрагментарнють, стихмнють i еклектика, при цьому стики пограниччя невеликих уривюв, поеднання реальност i iрреальностi мимоволi утворюють новий i несподiваний сенс.
ЖЫоча постмодерна проза це со^ально-культурний конструкт до утвердження значу-щост тобто пiдкресленим риси природностi i тiлесностi. Вимальовуеться постiйний мотив жЫочоТ прози останнього десятилiття - мотив творчосД листи, жiночоT самопрезентацiT.
Висновок: ЖЫоча постмодернiстська проза в кримськотарсьюй i украTнськiй лтера-турi продовжуе залишатися нацiонально орiентованоT прозою, при цьому значення жЫки, зберiгае i передае нацiональнi архетипи, не зменшуеться, а посилюеться. Також актуаль-ним залишаються загострена жiноча чутливiсть, ствчуття, спiвпереживання, натхненнiсть жiночих персонажiв. Поеднання ттесност i фiзичноT височини створюють особливий худож-ньо-стильовий колорит кримськотарсько'|' та украTнськоT постмодернiстськоT жiночоT прози.
Seferova Esma Enverovna
Women's prose in Crimean and Ukrainian postmodernism
Abstarct. The magic of Crimean Tatars and Ukrainian women's prose is manifested in various aspects: compositions, characters, images, conflicts, artistic means, natural and organic connections, first of all with folklore, lively, verbal folk language. The least investigated area of literary criticism is the problem of postmodern literature.
Keywords: pluralism, decentralization, culturological issues, figurative, biographical aspect.
Лггература:
1. Бедзир Н. Русская постмодернистская проза в восточно- и западнославянском литературном контексте / Н. Бедзир. - Ужгород: Изд-во Олександри Гаркушi - 2007. - 471 с.
2. Павличко С. Теорiя л^ератури / Павличко С.; передмова М. Зубрицькок - К.: Вид.-во Соломп Павличко «Основи», 2002. - 679 с.
3. Репенкова М. Некоторiе тенденции в турецкой романистике 80-начала 90-х годов / М. Репенкова // Вестник Московского университета. Серия 13. Востоковеденье. - 1997. -№ 1. - С. 41-62.
4. Сеутова С. Умют нагъмеси. Повесть / С. Сеутова // Йылдыз. - 2011. - №1. - С. 59-77.
5. Скура^вський В. Нельотна погода. Замють передмови i замють монографп / В. Ску-ра^вський; передмова: О. Забужко. - К.: Факт, 2005. - 214 с.
6. Эпштейн М. Постмодерн в русской литературе: Учеб.пособие для вузов / М. Эпштейн. -М.: Высш. шк., 2005. - 495 с.
