CC BY
136
УДК 316.022.4:340.611.4
М. Е. Кругляк, кандидат юторичних наук, доцент
ГОМОСЕКСУАЛ1ЗМ У РОСШСЬКШ 1МПЕР11 НА ПОЧАТКУ ХХ ст.: ПРИЧИНИ ПОЯВИ, ФОРМИ ВИЯВУ
У статт1 розглянуто причини появи й форми вияву гомосексуал1зму в Роайсьюй ¡мперп на початку ХХ ст. Автор придыяе значну увагу сощальнш детерм1нацИ' го-мосексуал1зму, показуючи суттевий вплив на його поширення традищй насл1дування зах1дноевропейських зразюв повед1нки, популярност1 психоанал1зу, атмосфери «ср1б-ного в1ку», а також загального розчарування населення тсля придушення владою революцИ' 1905-1907рр. Гомосексуал1зм показано, з одного боку, як модний тренд, що особливо мало м1сце в середовищ1 роайськог богеми й авангарду, а з другого -як один /з найпрост1ших способ1в зароб1тку для незаможних верств населення 1 молодо.
Ключовi слова: гомосексуал1зм, «сексуальна революция», урмнг, «ср1бний в!к», психоанал1з, богема.
Постановка проблеми. Гомосексуальшсть (вщ грец. Оцо^ - той же, од-наковий i лат. sexus - стать) - надання переваги представникам власно'1' стат як об'екта любовних стосунмв, еротичного потягу чи сексуальних взаемин [1]. Напевне, у суспшьста початку ХХ1 ст. немае бшьшо! дискусп, яка б настшьки поляризувала суспшьство, як легалiзацiя гомосексуальних вщносин, дозвш на одруження й всиновлення д^ей одностатевими парами. Украшщв у черговий раз вщсилають до досвщу «розвиненого» Заходу, де одностатевi стосунки в бшьшосп краш легалiзованi, нам прагнуть довести, що гомосексуалiзм - явище природне й поширене як серед людей в уах крашах свiту, так i серед тварин. Не вдаючись до пошуку аргументiв «за» i «проти», варто проаналiзувати досвiд минулого, коли проблема односта-тевих сексуальних стосунюв уперше набула гучного резонансу в суспшьста. Мова йде про Росшську iмперiю (й пiдросiйську Украшу, зокрема) початку ХХ ст., суспшьство яко'1 здавна було сфокусоване на активному запозиченш норм i цiнностей захщно'1' культури.
Мета статтi - на прикладi з юторп Росшсько'1' iмперii початку ХХ ст. показати причини появи i популярностi гомосексуалiзму, визначити форми його вияву в суспшьнш практищ, проаналiзувати наслiдки подiбноi пове-дiнки.
Розроблетсть проблеми в науковш лШератури Вивчення «проблем статЬ> тривалий час було табуйовано як через щеолопчш мiркування в Ра-
164 © Кругляк М. Е., 2016
дянському Союз^ так i через вщсутшсть достатнiх джерел для аналiзу. На-прикiнцi ХХ - на початку ХХ1 ст., коли св^ переживае нову хвилю «сексуально! революцп», у тому числi й пов'язано! з активним рухом ЛГБТ-спшьноти за рiвноправ'я, iнтерес до «гомосексуального минулого» свое! кра!ни значно зрю, а це спричинило й публшацп першоджерел, зокрема «Щоденника» росiйського письменника-модершста Михайла Кузмiна (2000) [2]. На жаль, украшсью iсторики i сощологи до сих пiр оминають у сво!х дослiдженнях сексуальну сторону життя молодi на початку ХХ ст. Згадки про сексуальш практики студентства ушверсшепв Росшсько! iмперii Х1Х - початку ХХ ст. е в монографп харювського iсторика I. С. Посохова [3]. По суп, революцш-ним стало видання збiрника статей росшського iсторика i соцiолога О. Маркова «Що значить бути студентом» [4], де серед шшого е архiвний документ-донесення полщмейстера Петербурга про стеження за гомосексуалютами мiста. I все ж, найбшьш грунтовно простежена «проблема статi» у працях зарубiжних дослiдникiв - С. Бернштейна [5; 6], Дж. Малмстада [7], Л. Ен-гельштейн [8], яю аналiзують сексуальнi практики росшсько! штел^енцп крiзь призму лiтератури початку ХХ ст. Зарубiжнi науковцi простежують вплив захщно! культурно! традицп на росшську, придiляють значну увагу судовому процесовi над О. Уайльдом i показують М. Кузмiна як «росшського Уайльда». У той же час в !'хшх дослщженнях гомосексуалiзм постае як явище, притаманне богем^ натомiсть соцiально-економiчний бiк його появи авторами оминаеться.
Виклад основних положень. В англомовному свт Оскар Уайльд вщ-давна став культурним символом, що уособлюе ексцентричний виклик гендерним нормам вiкторiанськоi епохи й характерний для того часу тип гомосексуальность Вщомо, що 1895 р. Уайльда було засуджено до двох роюв каторги саме за «образу сустльно! моральности» (так рашше назива-ли гомосексуалiзм). Жахiття тюремного утримання завдали непоправно! шкоди здоров'ю письменника, й невдовзi пiсля виходу на волю, 1900 р., Уайльд помер у бщносп тсля трирiчного добровiльного вигнання у Фран-цп. До свое! катастрофи Уайльд був улюбленцем англшсько! публiки, ета-лоном артистично! моди; тсля ж суду його п'еси було знято з репертуару, а саме його iм'я стало непристойно згадувати у прес [5, с. 26-28]. Ось таким стало падшня з вершини Парнасу за користування платними сексуальними послугами пролетарських юнаюв.
Гомосексуалiзм як явище не був новиною ш для европейського, ш для росшського суспшьства. Однак наприкшщ Х1Х - на початку ХХ ст. вш став актуальним як школи. У Росп - насамперед через бажання наслщувати Заходу, хоч i на певнiй часовiй вiдстанi. Так, на початку ХХ ст. велико! попу-
лярност набула книга австршського фшософа Отто Вейншгера «Стать i характер. Принципове дослщження» (1903). Свого роду бестселером вона стала для штел^ентно! молодi в перюд мiж двома революцiями (за словами О. С. 1згоева, «предмет таемно! науки» та «вiнець тзнання» [9, с. 104]). Основнi ще! О. Вейнiнгера: 1) всi люди бюексуальш як у бiологiчному пла-нi, так i в психiчному (найсильнiшим статевий потяг е в парах, в яких чоло-вiче й жiноче перебувають у стввщношенш перевернутого вiдображення, наприклад, якщо в чоловша 90% чоловiчого й 10% жшочого, а в жiнки 90% жшочого й 10% чоловiчого. Гомосексуалiзм виникае тодi, коли в особи по-рiвну чоловiчого й жшочого, вщповщно така людина шукатиме собi подiб-ного партнера); 2) чоловiче й жiноче начала перебувають у сташ неприми-ренного конфлiкту; жшоче начало повнiстю визначаеться статевим потягом, статевим актом i цiлями статевого розмноження. Природш ролi жiнки - по-вп та матерi. У жшки немае особистостi, адже вона цшком занурена у про-цес вщтворення, а тому всi сфери штелектуально! дiяльностi, творчостi й гешальносп закритi для жiнок. Жiнка без чоловша - Нiщо; 3) антисем^изм (еврейськi чоловiки жiночнi, вiдповiдно !хне життя протiкае в амейно-ста-тевому свт, генiальнiсть та громадянськiсть !м недоступнi). Сучасна цивь лiзацiя - на межi смертi, адже в нш мае мiсце трiумф жшочого та еврейсько-го начал i вiдмирання мужностi й духовного життя [6, с. 64-69].
Своерщним вщгуком на бестселер О. Вейнiнгера в Росп стала книга В. Розанова «Люди мюячного свггла. Метафiзика християнства» (1911). За росiйським фiлософом, гермафродитизм такий же природний для людини, як i гетеросексуальнiсть. Розанiвський «Содом» означае бшьше не грiхов-шсть, а ворожiсть до гетеросексуальностi та д^онародження. «Содомiт» переносить свiй часто неусвщомлений одностатевий iмпульс в аскезу, твор-чiсть i духовне життя. «Урншг» та «третя стать» - так назвав В. Розанов гомосексуалюпв [6, с. 78].
О. Павло Флоренський, випускник Московсько! духовно! академп та один з !! викладачiв (у другому виданнi книги В. Розанова 1913 р. автор додатка «Поправки й доповнення Аношма»), будучи сам гомосексуалютом, розвивае теорiю Вейншгера про одностатевий потяг. Поряд iз патолопчним станом еффемiнiзацii, одностатевий потяг може викликатися й станом тдвищено! мужносп (для гiпермаскулiнних чоловiкiв жшоче е «надто слабким»). Отже, чоловши-гомосексуалюти е двох типiв: 1) жшочш об'екти, типу О. Уайльда, яю приреченi на вiчне нещастя; та 2) гшермаскулшш (хоч i двостатев^ типу Платона, Сократа, Гете, самого Флоренського, - обдароваш надзвичайною повнотою внутршнього життя й генiальнiстю. Гшермаскулшш чоловши транслюють свою сексуальнiсть у платошчну одностатеву дружбу-кохання [6, с. 81, 88].
Найактившше вщгукнулася на дискусiю про витоки гомосексуалiзму росiйська богема. З травня до листопада 1906 р. на квартирi В'ячеслава 1ванова стали збиратися представники петербурзького бомонду, серед них гомосексуалюти М. Кузмш, К. Сомов, В. Нувель, а також талановит дiячi культури фiлософ М. Бердяев, поет С. Городецький, проза'1'к А. Ауслендер, письменниця Л. Зшов'ева-Аншбал. Цей гурток називався «Друзi Газiфа». На зустрiчах учасники пили вино, наряджалися, грали на флейтах, флiрту-вали, цшувалися, читали власнi вiршi та щоденниковi записи. В. 1ванов у своему щоденнику зазначав, що в новому столiттi зi зростанням гомосек-суальностi людство не буде розхитане сучасною естетикою («естетика ди-кунiв») й етикою статей («бюлопчна етика»), якi «заслiплюють кожного з "нормальних" людей на цiлу половину людства й вiдсiкають цiлу половину його шдивщуальносп на користь продовження роду». Гомосексуальшсть вiн порiвнюе з гуманiзмом. Невдовзi В. 1ванов прагнутиме пiзнати явище гомосексуалiзму на практищ, зав'язавши роман iз поетом Серпем Горо-децьким, вiрячи, що подiбнi стосунки вiдкриють для коханщв шлях до над-людського [5, с. 46]. Ще далi шшов один з учасникiв зiбрання Михайло Кузмш. Вш теж вiв щоденник, в якому описував власнi гомосексуальш «пригоди», а у вереснi 1906 р. навт зробив запис про сексуальну близькють iз двома чоловшами одночасно [2, с. 222-223].
Однак якщо про «Друзiв Газiфа» знали лише учасники зiбрання, то про л^ературну неординарнiсть i революцiйнiсть М. Кузмша невдовзi дiзналася вся громадсьмсть Росшсько! iмперii. У 1906 р. М. Кузмш став вщомим в естетичних л^ературно-артистичних колах Петербурга завдяки романовi «Крила», що являв собою аполопю одностатевого кохання. Твiр отримав в основному негативш вiдгуки критиюв («порнографiчний елемент в росш-ськш лiтературi», автор - «сексуальний провокатор» i «психопат», що поставив «патолопчний» бруд на «п'едестал» - Г. С. Новополш) [7, с. 128-129]. Невдовзi «справу Кузмiна» продовжила його колега по цеху Л. Зшов'ева-Аншбал. 1907 р. з'явилася п повють «33 уроди», написана у формi щоден-ника жшки й присвячена апологп лесбiйського кохання. Книга вийшла з друку 16 ачня, а вже 27 ачня 1907 р. 11 було арештовано за звинуваченням в аморальностi, тзшше арешт було знято [10, с. 445]. У своему щоденнику М. Кузмш згадуе деякого студента Бшуна, письменника-дилетанта, автора написаного вслщ за ним «гомосексуального роману» [2, с. 400, 403].
У 1908 р. в Росп вийшов альманах «Люди середньо! статЬ», по су^ - перший росшський збiрник на гомосексуальш теми. Вш мiстив есе про суди над О. Уайльдом, перекладене з французько! мови. Iсторiя Уайльда розрос-лася в Росп у мiфологiчний наратив, через який гомосексуальшсть - загаль-на тема европейського модерну - отримала свою росшську штерпреташю.
О. Уайльд для дiячiв «срiбного вшу» став еталоном жертовносп. Геро! творiв росшських письменникiв початку ХХ ст. мали багато схожого з образом письменника: Штруп з «Крил» Михайла Кузмша та Едгар Штарк з «Гшву Дiонiса» Свдокп Нагродсько! - це естети-дендi й напiванглiйцi. Близько 1910 р. Г. Устшов написав кшосценарш «Король життя», присвя-чений еротичнш сторонi життя Оскара Уайльда [5, с. 43].
Американська дослщниця Лора Енгельштейн знаходить ще одну причину популярносп «питання статi» в Росп на початку ХХ ст. У сво'ш монографп «Ключi щастя» вона зазначае: «Коли жалюгiднi пол^ичш результати рево-люцп 1905 року породили загальне розчарування в крш'ш, штел^енщя, спе-цiалiсти й вся публша, що читае, сконцентрували свою увагу на питаннях сексу, прагнучи компенсувати цим утрату надш на здшснення реформ в сус-пшьста й кидаючи цим виклик пуританському антиiндивiдуалiзмовi лiвих радикалiв» [8, с. 10]. 1907 року набув величезно! популярносп в Росп роман М. Арцибашева «Санiн», дещо пiзнiше - твiр А. Вербицько! «Ключi щастя» (1910-1913). Вщдушиною для читачiв став пропагований авторами гедошс-тичний споаб утечi вiд буденностi - звшьнення своХх статевих iнстинктiв i насолоди життям. Серед творiв, в яких тдшмалося «питання статi», видь лимо оповщання Л. Андреева («У тумаш», «Безодня», 1902) про венеричнi хвороби, самогубство, проституцiю, групове згвалтування; повють О. I. Куп-рiна «Яма» (1909-1915), замальовку з повсякденного життя будинку розпус-ти; оповщання М. Арцибашева «Жах» (1905), що пропонувало читачам фантаз^ про багаторазове згвалтування, а також дещо призабуту повють Л. М. Толстого «Крейцерова соната» (1890), в якш показано кризу шлюбу як суспшьного iнституту [8, с. 363]. Один iз росшських педагопв початку ХХ ст. так писав про сучасну йому л^ературу: «1деал статевого кохання зведений нею на мiру вiльних стосункiв мiж "жеребцем" i "кобилою" (див. "Санша") або ще того гiрше (див. твори Кузмша, Рукавишникова та ш). Мораль цнот-ливостi пояснена як лицемiрний забобон^ Влада тiла i його iнстинктiв оголошенi першим i останнiм законом у стосунках статей» [11, с. 77].
Отже, тсля поразки революцп 1905-1907 рр. дискурс про сексуальшсть у Росii «завойовував» все новi дискурсивнi територii, що було пов'язано iз поширенням психоаналiзу, творчiстю В. Розанова, «атмосферою» «срiбного вiку». Росiйський дослiдник О. Марков стверджуе, що в цей час можна вести мову про «сексуалiзацiю» освiченого росшського суспiльства. Тема сексуальноi свободи та ХХ меж була в модi й серед студентства до кшця 1920-х рр., в той же час, продовжуе О. Марков, студентство показало себе бшьш консервативною групою, ашж артистична богема: зокрема, немае вказiвок про толерантне ставлення до товаришiв iз гей-спiльноти. «Легалi-зацiя культури сексуальних меншин обмежилася вузьким богемним колом
i була короткочасною: ця культура не змогла реалiзувати себе шляхом кон-струювання групово! свiдомостi з ч^кими "кордонами", але залишилася на рiвнi допустимого в богемному ствтоварисга експерименту, що не завжди детермшував в очах й самих його учасниюв, i богемно! "громадськосп" статус "тих, хто експериментуе"» [4, с. 84-86].
Гомосексуальна культура в Петербурзi поширювалася далеко за межi квартири В. 1ванова. Вiдомими «точками» - мюцями зустрiчi представникiв богеми зi сво!ми одноденними коханцями були Тавршський сад («Таврида»), [2, с. 155, 158], Зоосад, район Аничкова мосту [4, с. 87], а також лазш, та-верни й кафе, спецiалiзованi виключно для подiбних вщвщувань [7, с. 124].
Медицина 1880-1890-х рр. розглядала гомосексуалiзм як сощальну ваду. Наприклад, В. М. Тарновський придшив значну увагу «набутiй педераста» [4, с. 190]. Подiбних поглядiв дотримувалися й представники полщп, яю слiдкували за гомосексуалiстами Петербурга у 1890-т рр. Гомосексуалiсти, читаемо у донесен полiцмейстера, - в основному заможш люди, для яких стосунки iз жiнками стали «ненависними», натомють !хш «жертви» - моло-дi й незаможнi люди, якi ненавидять подiбний вид дiяльностi, але вдаються до нього заради отримання засобiв для веселого й легкого юнування. «Жертви» - це солдати, юнкери, полковi твч^ кадети, пмназисти, якi приходять у вихiднi до Зоолопчного саду, через систему жеспв знаходять там гомосек-суалiстiв-аристократiв, так званих <тток», а потiм тсля вiдвiдин ватерклозету вiдправляються з ними до лазень. Одностатевий секс приносив 3-5 руб. за сеанс, що було доволi солщною сумою. Заможш гомосексуалюти влашто-вували бали, куди приходили зi сво!ми коханцями, iнодi - в жiночому одязь Наприкiнцi рауту часто були сексуальш оргп [4, с. 192-195].
З таемного донесення полщейського видно, що у 1890-т рр. в Петербур-зi було не менше як 65 гомосексуалюпв. Бiльшiсть iз них - заможш люди аристократичного походження: член Англшського клубу, син сенатора, княз^ прашвник Дирекцii iмператорських театрiв, банкiри, державнi служ-бовцi, помщики, актори, солдати. Серед «тiток» е чимало одружених чоло-вiкiв [4, с. 196-205]. Про значну кшьюсть гомосексуалюпв при дворi iмпе-ратора Миколи II свщчить i вщомий росiйський iсторик Едвард Радзинський, який у своему фундаментальному дослщженш доводить, що вбивство Распутша здiйснили князь Фелшс Юсупов зi сво!м коханцем [12].
Вщомим гомосексуалiстом був князь В. П. Мещерський, видавець газе-ти «Гражданин» - аристократ i проанглiець, критик вищо! жiночоi осв^и, консерватор i монархiст, впливова особа в колах iмператора Олександра III. Мемуаристи сходяться на тому, що важко було знайти освiченого петербурж-ця того часу, який би не знав про пристрасть князя до молодих чоловтв. 1887 р. Мещерський нав^ь став героем скандалу через зв'язок iз молодим
трубачем лейб-стршецького полку. Однак гомосексуалiзм у Росп межi Х1Х-ХХ ст. розглядався як «аристократична вада», а скандали, пов'язаш з князем Мещерським, не набували значного розголошення через волю iмператора (на противагу судовим процесам i висв^ленню у прес на Заход^. Так, 1903 року газета «Знамя» опублшувала фейлетон, в якому був натяк на гомосек-суалiзм князя Мещерського. Невдовзi iмператор наказав, аби Департамент полщп заборонив дане видання [5, с. 31-34].
У той же час Джон Малмстад зауважуе, що гомосексуалiзм у Росшськш iмперii не аф^ували й прагнули будь-що приховати. У Кримшальному кодека за статевi вiдносини мiж чоловшами були визначенi доволi суворi покарання (термш «мужолозтво», який використовували в судах, передбачав безпосереднш iнтимний контакт мiж чоловiками). Гомосексуалiсти, якi працювали в державних установах, боялися, що 1хш схильносп можуть бути викрип, адже суспiльство ставилося до одностатевого кохання з презир-ством, як до ^ха, що засуджувався церквою i державою. Отже, можна було таемно займатися гомосексуалiзмом (до цього сустльство ставилося терп-ляче й байдуже), але заборонялося робити його предметом мистецтва, як це зробив М. Кузмш [7, с. 123-124]. Газета «Русское слово» 26 жовтня 1911 р. повщомляла про висилку з Петербурга 47 оаб, яю обвинувачувалися в го-мосексуалiзмi [13]. Яким же все-таки було покарання за гомосексуалiзм (педераспю, мужолозтво) у Росшськш iмперii? Вщповщно до Нового кар-ного уложення, Височайше затвердженого 22 березня 1903 р., винний у му-жолозтвi карався ув'язненням у тюрмi не менше шж на 3 мюящ. Якщо ж мужолозтво було вчинене 1) з неповнол^шм вщ 14 до 16 роюв, без його згоди або нав^ь i зi згодою, але «по употреблению во зло его невинности»; 2) у несвщомому сташ, сташ розумового недорозвинення; 3) з позбавленням можливосп чинити винному отр, тодi злочинець карався ув'язненням у ви-правному будинку на термш не менше шж 3 роки. Якщо ж мужолозтво скоене з 1) дитиною, що не досягла 14 роюв; 2) з особою, що перебувае тд владою чи откою винного; 3) з особою, яку змусили до того шляхом на-сильства над особистютю чи загрозою вбивством, дуже важким або важким тшесним ушкодженням жертвi чи члену його родини; 4) з особою, яку винний привiв до непритомного стану, тодi злочинець карався каторгою на строк не бшьше 8 роюв [14, ст. 516, с. 164-165].
Отже, гомосексуалiзм був найчаспше «забавкою» богеми. У той же час зауважимо, що подiбне явище зус^чалося в закритих установах, де чоловь ки були позбавлеш можливосп мати стосунки з жшками, наприклад в армп [15], осв^шх установах iнтернатного типу. Зокрема, до 1858 р. при росшських ушверситетах функцюнували так зваш «iнститути казеннокоштних студентiв» - закрип установи, в яких проживали студенти по декшька в кiм-
натц кожен крок юнаюв контролювався шспектором, а для простiшого на-гляду було встановлено суворий режим дня. Професор Франц Йосип Броннер, перебуваючи на посадi шспектора студенев Казанського унiверситету з 1814 по 1817 р., час вщ часу вщзначав випадки гомосексуалiзму у своему щоден-нику: «До велико! мое! прикросп помiтив я Чхейзе в обшмах його товариша Дероберти. Я зробив !м сувору догану й видалив Чхейзе зi спальнi Деробер-ти»; «Оглядаючи спальнi й увшшовши до камери будинку Тенишева, застав я !вана Базилева й Ардашева, яю лежали разом у л1жку... на очах iнших студентiв. Уам зробив я сувору догану» [3, с. 139]. С свщчення про поши-ренiсть гомосексуалiзму серед студентства ще одше! закрито! установи -Ки!всько! духовно! академп. Студент Ки!всько! духовно! академп 1890-х рр. Володимир Базарянинов у своему щоденнику зiзнавався, що був закоханий у свого сокурсника й «ствкамерника», «вродливого й симпатичного, бшя-вого, блакитноокого 21^чного хлопця». У той же час у самого Базарянино-ва був закоханий шший студент академп [16, арк. 12 зв., 18-18 зв.].
Однак педерастiя мала мiсце й серед студенев звичайних закладiв освь ти. Росiйський iсторик О. Марков стверджуе про наявшсть в Петербурзi початку ХХ ст. гомосексуальних ствтовариств студентiв з особливим смаком до «зовшшньо!» саморепрезентацп [4, с. 81], а проведений 1903 р. у Мос^ статевий перепис студентства фшсуе 2,7% гомосексуалю^в. З приписок до вщповщей студентiв зрозумiло, що мова йшла найчаспше про пасивну пе-дерастiю: два студенти були жертвами пмназшних учителiв, один - монаха. Одна приписка свщчить про активну педераспю «через боязнь зараження й з економiчних мотивiв, iз товаришем у лазш» [17, с. 63, 66].
Смiемо припустити, що для деяких молодиюв одностатевий потяг став даниною мод^ для певного кола - можливютю швидко заробити грошь Аби мати уявлення про кутвельну спроможнiсть юнакiв, наведемо цiни на голов-нi продукти харчування та промисловi товари на початку ХХ ст. Так, кшограм свинини коштував 32 коп., яловичини - 34 коп., солоно! риби - 45 коп., сала - 60 коп., ковбаси з шинки - 62 коп., вершкового масла - 1 руб. 27 коп., сиру - 22 коп., цибуш - 5 коп., тома^в - 14 коп., яблук, помаранчiв - 1 коп., житнього хлiба - 2 коп., булок - 17 коп., сотню курячих яець продавали за 4 коп. [18, с. 169-171]. З промислових товарiв: чоботи коштували 4-10 руб., парусиновi брюки та сорочка - 1 руб., пошив костюму - 16 руб. 75 коп., 10 кг вугшля - 15 коп., 1 л гасу - 25 коп., 10 свiчок - 2 коп. [19]. Отже, зароблеш за шч 3-5 руб. могли суттево наповнити бюджет студента, а для вихщщв iз незаможних верств сустльства взагалi служили чи не единим джерелом швидкого зароб^ку. На тдтвердження цих ^в додамо, що 85% повш Петербурга були вихщцями саме з бщних родин. На думку А. Стежки та В. Шпаковського, повiями ставали в основному селянки, ям вирушали
в мюта через попршення матерiального становища в сель За свщченням П. Обозненко, наприкшщ Х1Х ст. у повп через матерiальну скруту йшло близько 40% дiвчат, що офiцiйно заробляли розпустою; 18% - свщомо, «за бажанням»; 8% - через «лшощЬ»; 7% - наслiдували приклад подруг. Анкетш опитування, проведенi 1910 р. серед повш, що потрапили в Санкт-Петербурзький Будинок милосердя, дали таю результати: через «лшощЬ» стали повiями 40% опитаних, 19% вважали цей рщ дiяльностi бiльш легким порiвняно з iншою працею, 20% сказали, що 1м подобаеться таке життя, 10% зiзналися, що змушеш були обрати цей шлях через матерiальну скруту [20].
Безперечно, не слщ вiдкидати й такого факту, що навчання в середнш школi в Росiйськiй iмперii було роздшьним (окремо iснували чоловiчi й жiночi пмназп), а вища жiноча освгга офiцiйно була заборонена. I нав^ь у бiльшостi неурядових вищих навчальних закладiв типу вищих жiночих курав, медичних iнститутiв тощо, якi стали з'являтися наприкшщ Х1Х - на початку ХХ ст., тривалий час домшувало роздшьне навчання.
Висновки. Отже, на початку ХХ ст. гомосексуалiзм у Росшськш iмперii став свого роду модним трендом, ще одним прикладом наслщування захщ-ним нормам i цiнностям. Сприятливими умовами до його поширення на росiйському грунт стали популярнiсть психоаналiзу, фiлософських поглядiв В. Розанова, атмосфера «срiбного вшу», а також загальне розчарування молодого поколшня тсля придушення революцп 1905-1907 рр. Сексуаль зацiя життя росшського суспiльства вiдбувалася на рiвнi зi зростанням його аполiтичностi, iнтересом до художньо! лiтератури, зануренням у дiяльнiсть спортивних гурткiв, популярнiстю наркотичних речовин, iндивiдуалiзацiею буття й «епiдемiею самогубств». Не заперечуючи природного характеру гомосексуалiзму для певного прошарку росiйського сустльства, у статтi наводимо докази того, що в Росшськш iмперii на початку ХХ ст. мав мюце й гомосексуалiзм набутий, соцiально детермшований, який був для однiеi частини сустльства (богеми й авангарду) - шляхом пошуку нових вражень i вiри у свою надлюдськiсть, а для шшо'1 (простий люд) - найпроспшим способом заробiтку на повсякденне юнування.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гомосексуальн1сть. Словник гендерних терм1н1в [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://a-z-gender.net/ua/gomoseksualnist.html.
2. Кузмин М. А. Дневник 1905-1907 / М. А. Кузмин ; [предисл., подгот. текста и коммент. Н. А. Богомолова и С. В. Шумихина]. - СПб. : Изд-во Ивана Лимбаха, 2000. - 608 с.
3. Посохов I. Студентство ушверсите^в Росшсько! iмперii Х1Х - початку ХХ ст.: становления та еволющя субкультури / I. Посохов ; наук. ред. В. М. Духопель-ников. - Х. : Раритети Укра!ни, 2013. - 276 с.
4. Марков А. Р. Что значит быть студентом: работы 1995-2002 годов / А. Р. Марков ; [предисл. А. Дмитриева]. - М. : Новое лит. обозрение, 2005. - 264 с.
5. Бернштейн Е. Русский миф об Оскаре Уайльде / Евгений Бернштейн // Эротизм без берегов : сб. ст. и материалов / [сост. М. М. Павлова]. - М. : Новое лит. обозрение, 2004. - С. 26-49.
6. Бернштейн Е. Трагедия пола: две заметки о русском вейнингерианстве / Евгений Бернштейн // Эротизм без берегов : сб. ст. и материалов / [сост. М. М. Павлова]. -М. : Новое лит. обозрение, 2004. - С. 64-89.
7. Малмстад Дж. Бани, проститутки и секс-клуб: восприятие «Крыльев» М. Куз-мина / Джон Малмстад // Эротизм без берегов : сб. ст. и материалов / [сост. М. М. Павлова]. - М. : Новое лит. обозрение, 2004. - С. 122-144.
8. Энгельштейн Л. Ключи счастья. Секс и поиски путей обновления России на рубеже ХК и ХХ веков / Лора Энгельштейн. - М. : ТЕРРА, 1996. - 572 с.
9. Изгоев А. С. Об интеллигентной молодежи (Заметки об ея быте и настроениях) / А. С. Изгоев // Вехи : сб. ст. - М., 1909. - С. 97-124.
10. Из дневников Т. Н. Гиппиус 1906-1908 годов // Эротизм без берегов : сб. ст. и материалов / [сост. М. М. Павлова]. - М. : Новое лит. обозрение, 2004. -С. 407-455.
11. Г. Р. О «недугах» современной молодежи / Г. Р. // Вестн. воспитания. - 1908. -№ 8.- С. 64-84.
12. Радзинский Э. Распутин / Эдвард Радзинский. - М. : АСТ : АСТ МОСКВА, 2007. -560 с.
13. Высылка за порочное поведение // Рус. слово. - 1911. - 8 нояб. (26 окт.).
14. Новое уголовное уложение, Высочайше утвержденное 22 марта 1903 года. -СПб. : Изд. В. П. Анисимова, 1903. - 250 с.
15. Гомосексуализм в австрийской армии // Раннее утро. - 1913. - 27 (14) июня.
16. Центральний державний юторичний арх1в Укра!ни, м. Ки!в, ф. 711, оп. 3, спр. 4931, 38 арк.
17. Половая перепись московского студенчества и ея общественное значение. - М. : Изд. студенческой изд. комиссии, 1909. - 104 с.
18. Молчанов В. Б. Матер1альне становище населення губернських ценгр1в Право-бережно! Укра!ни напередодш Першо! св1тово! вшни / В. Б. Молчанов // Проб-леми юторп Укра!ни ХК - початку ХХ ст. - К., 2005. - Вип. 9. - С. 165-174.
19. Зарплаты и цены в Российской империи [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.liveinternet.ru/users/2021656/post93586818/.
20. Стежка А. Проститутки 19 века в Российской империи: лень, интерес и нужда [Електронний ресурс] / А. Стежка, В. Шпаковский. - Режим доступу: http://web.archive.Org/web/20131230235624/http://koltovskiy.word-press.com/ 2013/09/19/.
ГОМОСЕКСУАЛИЗМ В РОССИЙСКОЙ ИМПЕРИИ В НАЧАЛЕ ХХ в.: ПРИЧИНЫ ПОЯВЛЕНИЯ, ФОРМЫ ПРОЯВЛЕНИЯ
Кругляк М. Э.
В статье рассматриваются причины появления и формы проявления гомосексуализма в Российской империи в начале ХХ в. Автор уделяет значительное внимание социальной детерминации гомосексуализма, показывая существенное влияние на его распространение традиций наследования западноевропейских образцов поведения, популярности психоанализа, атмосферы «серебряного века», а также общего разочарования населения после подавления властью революции 1905-1907 гг. Гомосексуализм показан, с одной стороны, как модный тренд, что имело особенное место в среде российской богемы и авангарда, а с другой стороны - как самый простой способ заработка для бедных слоев населения и молодежи.
Ключевые слова: гомосексуализм, «сексуальнаяреволюция», урнинг, «серебряный век», психоанализ, богема.
HOMOSEXUALITY IN THE RUSSIA EMPIRE IN THE BEGINNING OF THE 20th CENTURY: REASONS FOR APPEARACNE AND FORMS OF MANIFESTATION
Krugliak M. E.
The article discusses the reasons for appearance and the forms of manifestation of homosexuality in the Russian Empire in the early 20th century. The author uses a wide range of sources, including the press materials and diaries of the Russian modernist writers, the students of the Kyiv Theological Academy. A considerable information layer is provided by the works of the American and Canadian literary historians, who give an evaluation in their articles on both the phenomenon of «sexual revolution» in Russia in the early 20th century and homosexuality as its component.
Homosexuality in Russia had become some kind of a fashion trend, another example of following the western norms and values. Its spread was also driven by the «cult of vic-timhood», which was brought to the Russian Bohemia by the English writer Oscar Wilde who was imprisoned for same-sex sexual relations. The image of Wilde as the martyr is evident in erotic works of many Russian writers-modernists, particularly in the works of Mikhail Kuzmin. The favorable conditions for the spread of homosexuality in Russia were the popularity of psychoanalysis, the philosophical views of V. Rozanov, the atmosphere of the «Silver Age», and the general frustration of the young generation after the suppression of the revolution of1905-1907. The sexualization of life of the Russian society took place at the growth of its apolitical mood, the interest in literature, the dipping into the activities of sports clubs, the popularity of drugs, and the individualization of life and «suicide epidemic».
Without denying the natural character of homosexuality to a certain stratum of society, the article collects a number of arguments stating that in the Russian Empire in the early 20th century homosexuality was of the acquired nature as well. It was socially determined and for a certain part of society (the Bohemia and avant-garde) it was a path to new experiences and belief in their superhuman abilities. For another part of society (ordinary people) it was the easiest way of earning money for existence.
The author emphasizes the moral rejection of homosexuality at the level of both moral conviction and criminality. For various forms of expressing homosexuality there would be an imprisonment from 3 months to 8 years. However, this did not prevent intellectuals from seeking new pleasures in the circle of same-sex partners.
Key words: homosexuality, «sexual revolution», urning, «silver age», psychoanalysis, bohema.
