CC BY
57
16. Зв^и ООН щодо ситуацп з повенями у Захщнш Укршш [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.un.org.ua/en/floods.
17. Про стан реaлiзaщi зaходiв з лшвщацп нaслiдкiв повенi, що сталася у Вiнницькiй, Зaкaрпaтськiй, 1вано-Франювськш, Львiвськiй, Тернопiльськiй та Чернiвецькiй областях : мaтерiaли вшзного розширеного засщання колегл Мiнприроди Украши, 3 жовт. 2008 р.- 1вано-Франювськ : [б.в.], 2008. - 24 с.
18. Коваль I. Потяг спещального призначення / I. Коваль // Пожежна безпека. -2011. - № 9 (144). - С. 25.
19. Балябас В. Участь пращвниюв оперативно-рятувально1 служби у лшвщацп наслщюв аварп на станцп Ожидiв / В. Балябас // 1сторичш пам'ятки Галичини. - Львiв, 2011. - С. 355-359.
20. Про результати роботи Мшютерства у 2011 рощ та прюритетш завдання на 2012 рш [Електронний ресурс] : ршення колегл МНС Украши вiд 26 ач. 2012 р., № 1. -Режим доступу: www.mns.gov.ua.
Стаття надшшла до редакцл 12.05.2013.
V. Baliabas
PARTICIPATING OF FIRE AND RESCUE SERVICE UKRAINE TO PREVENTION
AND EMERGENCY RESPONSE AT ALL
The role and importance of the Fire and Rescue Service of Ukraine in the prevention and liquidation of consequences emergency situations in modern terms, analyzes the main directions of its activities to provide fire safety in towns and villages in preventing and extinguishing fires in forestry, the interaction of fire and rescue squads together of pyrotechnic service for the disposal of ammunition and explosives, participation in eliminating negative effects of floods and flooding, working with the elimination of technological accidents with consequences of chemical and biological hazards, the essence of urgent tasks facing the fire and rescue departments, and outlines ways to improve forces to respond to emergencies.
Key words: emergency situations, fire safety, fire and rescue service, Ukraine.
УДК 94(477)"185/190":355.1(47) В. Б. Молчанов
СОЩАЛЬНО-ЕКОНОМ1ЧН1 УМОВИ ЖИТТЯ РОС1ЙСЬКИХ В1ЙСЬКОВИХ В ГУБЕРНИЯХ УКРА1НИ В ДРУГ1Й ПОЛОВИН1 Х1Х СТ.
У cmammi досл1джуються соц1ально-економ1чн1 умови життя ростських втськових в yKpaiHi в другт половит Х1Хст. Аналiзуються: nepexid до системи загального призову на втськову службу, зайняттть втськових, грошове забезпечення офiцepiв i нижчих читв, харчування та забезпечення одностроями, умови проживання та т.
Ключовi слова: ростськ втськовi, украшсьт губерни, умови життя, друга половина Х1Х ст.
Проблеми соцiaльно-економiчних умов життя населення тдросшських губернш Украши в другш половиш XIX ст. здавна привертали увагу юториюв i не лише ix. Слщ вказати, що втизняш автори радянсько1 доби в сво'х роботах прагнули вщтворити виключно занепад добробуту украшських роб^ниюв i селян, адже тим самим вони обгрунтовували неминучють «Велико1 Жовтнево1 Сощалютично1 революцл 1917 р.», як того вимагала пануюча в т часи всеохоплююча людиноненависницька комунiстичнa iдеологiя. Питання соцiaльно-економiчниx умов життя солдатсв i офiцерiв армл
Романових у другш половинi Х1Х ст. на теренах Правобережжя, зазвичай, залишались висв^леними у вiтчизнянiй iсторичнiй наущ недостатньо.
Необхiднiсть грунтовного ретельного наукового вивчення динамши сощально-економiчних умов життя росшських вiйськових у губершях Украши в другiй половинi Х1Х ст. за нинiшнiх умов зумовлена реформуванням сучасних украшських збройних сил, яке здшснюеться вже трете десяташття. Зважаючи на вищесказане, метою нашого дослiдження е грунтовний науковий аналiз соцiально-економiчних умов котрi визначали життевий рiвень солдатiв та офiцерiв тих частин Росшсько! армп, котрi дислокувались на територп Правобережно'1 Украши протягом друго'1 половини Х1Х ст. Враховуючи досить значну обширнiсть дослiджуваноi нами проблеми, ми зосередимо увагу на вивченш динамши матерiального становища солдатсв i офiцерiв сухопутних вiйськ iмперii Романових, а саме на таких головних параметрах, як змши строюв дшсно'1 стройово'1 вшськово'1 служби нижчих чишв армп, зайнятiсть офiцерiв i солдатiв та учшвсько'1 вшськово'1 молодо ix матерiальне утримання котре включало в себе грошове винагородження, харчування та забезпечення продовольством (або грошима на придбання вщповщних харчових продуктiв), надання для вшськовослужбовщв iнтендантським вiдомством однострою та ш., використання транспорту, забезпечення житлом та побутовими вигодами, саштарну сферу ix життя та медичне обслуговування, пенсiйне забезпечення та благодiйнiсть вiйськовиx чишв та члешв ix сiмей, задоволення шформацшних потреб, дозвiлля i вщпочинку тощо.
Аналiзуючи iсторiографiю проблеми необхщно звернути увагу на ii значний евристичний потенщал. Так, з дореволюцшних авторiв необxiдно згадати роботи
A.А. Титова [1], Г. Бланка [2] та ш. [3]. Серед робгт радянського перюду необxiдно видiлити пращ П. Зайончковського [4; 5; 6; 7] та Л. Бескровного [8].
Окремим рядком слщ згадати про сучасних украшських дослщниюв царсько'1 армп друго'1 половини Х1Х ст. Так, примiром, дослiдження В. Цубенко [9] та О.Шармар [10] присвяченi вшськовим поселенням на теренах украшських земель Росшсько! iмперii.
З росiйськиx юториюв, котрi торкалися дослiджуваноi нами проблеми слщ згадати роботи Б. Миронова [11], В. Ашшкша i Л. Шманево! [12], С. Карпущенко [13],
B. Веременко [14], А. Аранович [15], Р. Арсланова та В. Шептури [16], П. Щербшша [17], В. Яременко [18], Ю. Сухарева [19], та ш.
Серед друкованих джерел у дослщженш проблеми велике значення мають багатотомнi видання «Полное собрание законов Российской империи 12 декабря 182528 февраля 1881 гг.: в 55 т.» [20] та «Столетие Военного министерства. 1802-1902» [21]. З дореволюцшних перюдичних видань у розкритп проблеми допомагають часопис «Русская военная сила» [22], та публшацп у перюдичному виданш «Разведчик» [23].
Велике значення для всебiчного аналiзу проблеми мае мемуарна л^ература. 3i споминiв вiдомого росiйського генерала А.1. Денiкiна дiзнаемося про життезабезпечення та особливостi навчання та побуту вшськово! учшвсько'1 молодi за чаав його навчання у Кшвському юнкерському училищi [24]. Не менш щкавими е спомини про Сумський кадетський корпус [25].
Розпочинаючи вивчення життезабезпечення росшських вшськових на територп Украши, перш за все, слщ звернути увагу на змши у принципах комплектування царськох армп в другш половиш Х1Х ст. Так, залучення новобранщв до збройних сил Росшсько!' iмперii у дореформений перюд мало досить складну систему. Зокрема, вщ рекрут^^ повинностi були звшьнеш спадковi i особистi дворяни [22, с. 168]. 1снували запровадженi вшськовим мшютром О.А. Аракчеевим вiйськовi поселення, котрих на Укршш нараховувалося близько 20, яю дiяли з 1817 р. до 1859 р. та розташовувалися в Правобережнш Укршш на Кшвщиш, Подiллi та в м. Умаш [26, с.369].
Докоршним чином на комплектування вiйськ вплинула Схщна вiйна 1853— 1856 рр., пiд час яко'1 було здшснено ряд мобiлiзацiйних заходiв. Пiсля п завершення середнiй вiк рекрутiв становив вщ 20 до 30 роюв [22, с.170].
Як стверджуе А. Титов, з 1863 р. окремими машфестами потроху важка солдатчина та рекрутчина полегшуеться: строк служби зменшуеться з 25 до 15 роюв, вщмшяеться вiддання у солдати за злочини, покращуеться утримання солдатiв, знищуються деяю види тiлесних покарань, забороняеться кулачна розправа, вводиться навчання грамот та ш. [1, с. 134].
Одним iз ключових моментiв военних реформ Д.О. Мшютша, котрий докорiнним чином вплинув на життевий рiвень солдатв i офiцерiв строково'1 служби, було запровадження 1 ачня 1874 р. нового «Статуту про вшськову повиншсть». Аналiзуючи окремi його статтi, можна дiзнатися, що завдяки военнiй реформi в Росп було радикально змшено принцип комплектування вiйськ. Пiсля багаторiчноi розробки та багатократних обговорень 1 ачня 1874 року - i це е головним ! - замють рекрутського набору було введено загальну вшськову повиншсть (яка давно вже була запроваджена у Францп, Имеччиш та шших европейських державах) [27, С.9].
За переконанням вщомого юторика П. Зайончковського, в той перюд: «Призову пiдлягали особи яким виповнився 21 рш, (до цього з 20). Якщо за статутом 1874 р. загальний строк служби визначався в 15 роюв (6 роюв дшсно! служби i 9 роюв запасу), то з 1881 р. загальний строк служби становив 18 роюв (5 роюв дшсно! служби i 13 рокiв запасу) тсля чого осiб зараховували в ополчення до якого зараховували i оаб звiльнених вiд дшсно! вшськово! служби» [4, с. 114].
На думку дореволюцшного лiберального автора А. Титова, самим важливим у новому закон було зрiвняння в правах вах станiв при вiдбуваннi повинность Дослщник вказуе, що - «14 червня 1888 року до статуту були внесет змши окремими правилами, котрi скорочували строкову службу на рш, збшьшуючи строк перебування в запас на 3 роки; таким чином вас! служби - дшсно! i в запасi - складалось 18 роюв, [...] замiсть 15, як було за статутом 1874 р.» [1, с. 142].
Пюля впровадження системи загального призову у 1874 р. вщбувалось неухильне зростання наборiв новобранщв з украшських губернш iмперii Романових [21, с. 177]. Обсяги призовниюв напряму залежали вщ територiальноi величини та густоти заселення губернш.
Аналiзуючи нову призивну систему сучасник вшськових реформ Г. Бланк стверджував; <^ропдно, через небезпеку неминучого поглинання у нас освiченого елементу у темних масах, як краплини в мор^ передбачаеться: а) жеребова система призивiв; б) контингент «вольноопределяющихся» з 17 рiчного вшу; в) «збереження на певний час», у виглядi «перехщного заходу», «замш чи вщкутв вiд служби», котрi «суперечили б обов'язку загально'1 особисто'1 повинносп i тому не повиннi бути допущеш», як говорить вiйськовий мшютр; г) тимчасовi звiльнення, подiбно тому, як то юнувало у вах iноземних державах, «у виглядi пщтримання сiмей, забезпечення народно! совiти, а також штереав народного господарства» [2, с. 157].
Заслуговуе на увагу динамша рiвня писемностi призовникiв до армп iмперii Романових. Змiни в освiченостi новобранцiв у пореформений перюд засвщчують, що як рiвень писемносп так i чисельнiсть новобранцiв котрi закiнчили навчальнi заклади неухильно зростали [21, с. 174]. Крiм того, якщо притримуватися методики вщомого росшського юторика Б. Миронова [11], котрий сво'1'х працях прив'язуе добробут населення до його середнього зросту, побачимо, що середнш зрют новобранцiв у першi пiвтора десятилiття пiсля введення загально'1 вшськово! повинностi в Росшськш iмперii неухильно зростав.
Важливим аспектом соцiально-економiчних умов життя росiйських вiйськовослужбовцiв була 1х зайнятiсть. Необхiдно визнати, що зайнятють вiйськових
залежала вщ таких факторiв, як стан вшни чи миру, перебування в гаршзош чи на вiйськових навчаннях на пол^ош, несення служби в караул^ перебування на чергуваннi або в наряд^ виконання планового навчання стройово! чи бойово! пiдготовки та ш.
Особливо насиченою була зайнятють серед вiйськових поселенцiв. На думку О. Шармар, специфiкою таких поселень було те, що всi жшеш виконували сiльськогосподарськi роботи i несли вшськову службу. Весною, з початком польових робiт i до 16 вересня, вiйськовi поселенцi 2 дш на тиждень навчалися вiйськовiй справ^ а 4 днi - працювали в полi. В iншi пори року 3 дш вiдводилось для вшськових i 3 днi -для господарських справ. У недшю було обов'язкове вiдвiдування церкви. Вiйськовi навчання припинялись на час сшокоав i збирання врожаю. Але, навт при виконаннi сiльськогосподарських робiт, поселенщ зберiгали солдатське обмундирування, до !х обов'язку входило: дотримання чистоти в будинках, дворах i конюшнях, здшснення ремонту дорiг i мостiв. Сшьськогосподарсью роботи i вiйськовi тренування зовам не залишали вiльного часу у поселян. Кожна година була розписана основними й додатковими роботами та муштрою. До того ж, за вама дiями жшешв поселень постшно слщкували офiцери i жорстоко карали за найдрiб'язковiше порушення дисциплiни. Весною i влiтку не дозволялось палити в домiвках, хлiб i харчi готувалися на вулицi. Життя людей було оповите постшною тривогою, напруженням i страхом. Робочий день тривав вщ 11 до 13 годин (вiйськовi тренування починалися о 6 годиш i продовжувалися до 22 години з перервою на общ з 11 до 14 години). Обсяг роб^ не с^зь був однаковий. Вш залежав вiд вказiвок полкового i дивiзiйного командування, враховувалися умови мюцевосп i характер вшськових тренувань. Лише 7 серпня 1842 року Микола I затвердив едиш правила - «Урочное положение для общественных и казенних работ военних поселян» в яких, зокрема, офщшно закршлювався й денний режим роботи поселян. Весною i вл^ку робочий час досягав 15-16 годин. За недотримання режиму застосовувались жорстою покарання, одне з них - вщправлення на випробування в арештантсью роти. "Урочное положение..." зобов'язувало мюцевих начальниюв включати до господарських робгт жшок, а також !х дiтей, починаючи з чотирнадцятирiчного вiку. Встановлювалися норми денних робiт i для чоловтв [10, с. 92].
Слiд вщзначити, що через ряд причин (надмiрне зубожiння поселян, зростання виступiв проти влади та ш.) уряд змушений був вiйськовi поселення частково лшвщувати або реорганiзувати. На думку В.Л. Цубенко, в украшських губершях Росшсько! iмперii процес реоргашзацп вiйськових поселень тривав з 1857 р. до 1867 р. i мав три етапи: 1) з 4 червня 1857 р. до 1 ачня 1858 р.; 2) з 1 ачня 1858 р. до 1 ачня 1859 р.; 3) з 1 ачня 1859 до 1 ачня 1867 р. [9, с.17].
Не менше завантаження заняттями мали i звичайш стройовi солдати. Так, вщомий сучасний росiйський дослiдник П. Щербшш дослiджуючи життя та побут амейних росiйських солдатiв у XIX ст. вказуе, що: «У солдата було зовам не багато часу, щоб проводити його у сво!й ам'!. З ранку вiн був зайнятий навчанням, стройовими заняттями i лише на общ отримував можливють прийти на квартиру до свое! ам'!. Побувши там години двi - три, вiн знову повинен був стшити в роту на заняття, котрi продовжувались майже до вечерь Повечерявши вдома, солдат знову стшив у полк до восьмо! години вечора на вечiрню перевiрку. Лише пiсля цього вiн м^ звернутися до командира за дозволом звшьнитися з роти для ночiвлi зi сво!м сiмейством» [17, с. 79].
Представляе штерес зайнятiсть молод^ котра навчалась у вiйськових навчальних закладах iмперii Романових на територп украшських земель. 3i споминiв випускника Ки!вського юнкерського училища вiдомого генерала A.I. Денiкiна дiзнаемося, що: «Предмети були, переважно, спецiальнi, котрi давали знання, але не пщвищували загально! освiти, яка вважалась завершеною у середньому навчальному закладь 1з загальних предметiв проходили: Закон Божий, двi iноземнi мови, хiмiю, механiку,
анал^ику i росiйську лiтературу. Проте, очевидно, через острах впливу „шкщливих щей" - лише давню, котра нас у будь-якому випадку не щкавила» [21, с. 246].
Надзвичайно насичений режим зайнятосп мали кшвсью кадети. Сучасник тих чаав, офiцер-вихователь Володимирського Кшвського кадетського корпусу пiдполковник Завадський засвщчуе: «Навчальний курс кадетських корпуав за сво'м обсягом був не набагато меншим курсiв нинiшнiх середшх навчальних закладiв, а за числом предметв - навiть дещо бшьшим, тому що в старших класах були таю предмети, як топографiя, ситуащя i законодавство.
Стосовно ж побуту кадетв i устрою життя корпусу, то ми можемо торкнутися тут цих сторш життя лише в самих загальних рисах. Суворий режим кадетських корпуав того часу обумовлювався з одного боку - причинами суспшьного характеру, -недостатньою культуршстю сучасного суспiльства, з шшо! - особливими вимогами вшськово!' служби з п строгою дисциплiною. Але не можливо не визнати, що цей простий, суворий i товарисько-згуртований режим кадетського життя встигав виробляти не мало цшьних i стшких характерiв; вiн же ж мщно пов'язував однокашникiв духом безкорисливо! дружби, котра збер^алася далеко за стшами закладу» [3, с. 6].
Про зайнятють та побут учшвськох молодi Сумського кадетського корпусу у дослщжуваний нами перiод засвiдчують наступнi рядки кадетськох лiрики:
«^Трескучей дробью барабана Наш начинался каждый день. Вставать ужасно не хотелось:
Сковала утренняя лень... День начинали мы с молитвы; Затем в столовую - чай пить;
Потом уроков повторенье, Прилежным счастие - зубрить. Предметов масса. Приходилось Их изучать нам каждый день, Пока над Суммами спускалась
Ко сну зовущая нас сень. Конечно, спортом увлекались
Не без азарта меж собой, Недурно все мы фехтовались, И был жесток рапирный бой.. - Нам закаляли дух и тело, Внушали прелесть красоты: Театр, концерты и прогулки,
А также чудные балы. Кормили сытно и обильно. Не распускали теплотой И в спальнях нам под одеялом
Было прохладно, а зимой Ходили мы в шинелях легких, Хотя и был жесток мороз. И тер перчаткой шерстяною Кадет с стараньем уши, нос. Надеть башлык или наушник Считалось стыдно и смешно. И растворяли мы зимою Заиндевевшее окно.» [25, с.49].
Слщ звернути увагу, що на стан зайнятосп вiйськових безпосередньо впливала наявшсть в росiйськiй армп вiйськових свят, яких було досить багато. Так, дослщник Ю. Сухарев вказуе: «.у кожно! частини, вiд прославленого гвардшського полку i до останнього дисциплшарного батальйону, було свое свято, котре вщповщало храмовому святу полково! церкви i було вiдоме всiй армп, а в бiльшостi навчальних закладiв було два свята - корпусне (училищне, академiчне) i храмове. Крiм того, iснували свята окремих родiв вiйськ, багато днiв пам'ятi, шанованих церквою видатних князiв-полководцiв, знаменних вшськово-юторичних дат, роковин битв, у яких приймав участь той чи шший полк та ш.» [19, с. 80]
У вшськових навчальних закладах святкували з особливим розмахом. Так, С Кремер вказуе, що на вс свята до Сумського кадетського корпусу при!жджали гост! котрi дивились святковий парад кадетсв. Вш зазначае, що: «...Пюля параду кадети йшли по ротах, а для гостей та службовщв влаштовувалась закуска у фундаментальнш бiблiотецi. Потiм загальний з кадетами общ у щальш, при чому гост сидiли у цешр щальш. Всього з кадетами було 800 чоловш. Обiд у цей день був традицшний: суп з м'ясом, смачний пир^ з капустою та яйцями, смажеш качки з картоплею, тютечка, виноград, яблука, кожному кадету - пляшка меду. Ввечерi великий танцювальний вечiр у обох залах, чудово прибраних руками кадетв» [25, с. 9].
Головною сферою життезабезпечення росiйських вiйськових на територп Укра!ни по праву вважаеться матерiальне утримання. Воно включае в себе: надання грошового жалування та шших виплат у грошовш формц забезпечення продовольством та харчуванням; надання одягу, бшизни та взуття для пщтримання едино! форми однострою.
Оскiльки головним критерiем життезабезпечення армп необхiдними благами було асигнування витрат на вiйськовi потреби з бюджету, слщ звернути увагу на той факт, що фшансування вшськово! сфери в iмперii Романових неухильно зростало. Так, якщо у 1881 р. на вiйськовi потреби було витрачено 253,6 млн. руб., то в 1900 р. - 324 млн. руб. [4, с. 81].
Аналiз грошового утримання особового складу малоросшських козачих полюв засвщчуе, що коли молодший штаб-офщер отримував на рш 980 руб., то фельдшер -333,6, сотник - 138, а звичайний козак - 3,7 [20, с.50]. Загалом рiчне грошове утримання рядових козаюв було незначним. Разом з тим, наведеш даш про жалування фельдшера та штаб-офщера наштовхують на думку, що обсяги !х окладiв та шших грошових винагород з казни перевищували в десятки, а то й у сотш разiв матерiальне утримання рядових козаюв. Однак, необхщно враховувати, що рядовi нижчi чини не рщко обiймали зразу декшька посад. Саме тому !х жалування могло бути дещо вищим. Крiм того, необхщно звернути увагу на той факт, що стройовими кшьми забезпечувалися лише нижчi чини. Офщерський склад мав купувати стройових офщерських коней власним коштом. Крiм того, вищi офiцери мали казенну прислугу у виглядi драбантiв та iншi переваги у службi.
Представляе науковий штерес грошове утримання особового складу Володимирсько-Ки!вського кадетського корпусу. Аналiз штату цього корпусу засвщчуе що коли директор корпусу за чином генерал-майора щорiчно отримував 838,5 руб., то ротний командир - 195, а звичайний рядовий - 6,9 [20, с. 233].
Слщ сказати, що самi кадети, як i юнкери мали мiзерне грошове утримання майже на рiвнi солдатського жалування. Ось як про це пише у сво!х споминах А.Г. Дешкш: «Бшьшють юнкерiв отримувала з дому невелику суму грошей на дрiбнi витрати. Багатих, здаеться, у нас не було; у всякому випадку, у стшах училища рiзниця сощального чи майнового походження не кидалась в очi i школи нас не роздшяла. Проте, були юнкери безхатченки, чи з дуже бщних родин, котрi для задоволення сво!х потреб повинш були задовольнятися одним казенним жалуванням, яке становило тодi
22,5-33,5 коп. у мiсяць. Такi рщко ходили у звiльнення i не 1'здили на канiкули, залишаючись круглих два роки у стшах училища, спустошених i надзвичайно невлаштованих у дш ви'1'зду. Не було на що, траплялось, придбати тютюну, зубну щ^ку, навт вiдiслати листа... Проте переносили вони свое становище сто'1'чно: я не пам'ятаю ш нитиюв, нi нахлiбникiв» [24, с. 243].
Торкаючись питання грошового утримання царських офiцерiв слщ сказати, що воно мало досить складний порядок нарахувань i залежало не лише вщ чину, посади, роду вшськ, вислуги роюв та iн., а й вщ того чи належав той, хто отримував кошти до iмператорськоi династп. Так, за свiдченнями П. Зайончковського, пщ час польових навчань «кожного разу великий князь Михайло Миколайович за виконання обов'язюв головного посередника отримував (за 8-10 дшв) одноразово по 7500 руб. «на покриття неминучих посилених витрат, спричинених маневрами». В той же час командуючий армiею (командуючий вшськами округу) за те ж саме отримував 3 тис. руб., командир корпусу i начальник дивiзii - по 500 руб. окремi категорп командного складу отримували добовк генерали - по 10 руб., штаб офщери - по 7, а обер-офщери - по 4 руб.» [4, с. 51].
Одним iз головних момешив вiйськових реформ Д.О. Мшютша стало збiльшення грошового утримання офщерського складу армп. Так, наказом по Вшськовому вiдомству у Санкт-Петербурзi 1 ачня 1872 р. за №1-м проголошувалося, що у 1859 р. iмператор велiв збiльшити оклади жалування вам генералам, штабс- i обер-офщерам гвардп i армп.
Крiм того, цей наказ передбачав збшьшення похщного добового «довольствия», та добових грошей на час табiрних зборiв та при виконанш караульно'1 служби. Наказ проголошував про збшьшення виплат столових грошей, додаткового грошового утримання для вищих офщерських чишв та збшьшення окладiв одноразово'! грошово'1 допомоги[28, арк.1]. Разом з тим, цi додата^ виплати у випадку надходження офщера в госпiталь, або при звшьненш у вiдпустку, хоча б i зi збереженням утримання, припинялися. Загалом, обсяги пщвищених виплат для генерал^ету та офiцерського складу були рiзнi i напряму залежали вiд обшмано'! посади. Так, коли начальникам мюцевих вiйськ i начальникам артилерп в округах призначалось столових - 2400 та додаткових - 1500 руб. на рш, то офщшним завщуючим навчальними командами в полках i батальйонах та завiдуючим школами i помiчникам у фортечних полках та батальйонах - 180 [28, арк.7].
За переконанням П. Зайончковського, матерiальне становище офiцерiв протягом 80-90-х роюв Х1Х ст. залишалось скрутним. Оклади грошового утримання були визначеш ще в 1859 р. ^ не дивлячись не безперервне зростання щн, залишались майже незмшними. Питання про необхщшсть збiльшення офiцерського жалування ставилося майже в кожнш щорiчнiй доповвд вiйськового мiнiстра. Однак, обмеженi кошти Вшськового мiнiстерства не давали можливосп здiйснити цi заходи. Протягом 80-х роюв Вiйськовому мiнiстерству вдалося досягти небагато. У 1881 р. були збшьшеш столовi оклади офiцерам, котрi служили у стройових частинах. У 1886 р. було збшьшено жалування на 10% командирам батальйошв i приблизно на 40% ротним командирам. Ияю iншi категорii офiцерiв пщвищення окладiв утримання не отримали. Таким чином, пщвищення утримання торкнулося лише окремих груп стройових офiцерiв [4, с. 220].
Розглядаючи грошове утримання росшських вшськових у другш половиш Х1Х ст., слiд згадати i про кошти заробленi нижчими чинами на вшьних роботах. Так, журнал «Розвщник» 9 вересня 1892 р. у зам^щ «Розподiл грошей, зароблених нижчими чинами на вiльних роботах» повщомляв: «У ст.120 «Положення про господарство в ротЬ>, стосовно розподшу грошей, зароблених нижчими чинами, говорилося, що: а) «не бшьше
1/3 частини вае'1 зароблено'1 суми вкладасться до артшьно'1 суми, для п посилення»; б) не менше 1/3 частини зароб^ку кожного нижчого чину видасться йому на руки»; в) згодом решта, до 1/3 частини зароб^ку, розподiляeться помiж нижчими чинами роти, як тими, хто працював, так i тими, хто не був на роботах, а виконував службовi обов'язки, i видаеться для них на руки» [23, с. 349]. Таким чином, завдяки участ нижчих чишв у виконанш вшьних робiт солдати i унтер-офiцери могли заробляти до 50-60 коп. на день. Офщери, котрi керували цими роботами зазвичай отримували по 5-6 руб. на день. До реч^ те ж видання тдшмало питання про моральне право офщерам брати з тдрядниюв плату за виконаш нижчими чинами роботи.
Загалом, обсяги повного грошового утримання росшських офiцерiв з друго! половини 80-х роюв можна показати такою таблицею.
Таблиця 1 - С >бсяги грошового утримання росiйських оф1це рiв з 1886 р. [4, с. 220]
Види утримання Командир корпусу Начальник дивiзii Командир полку Командир батальйону Командир роти Молодшi офщери, тдпоручики
Жалування 1695 1356 687 531 366 294
Столовi 3000 2400 1824 849 666 —
Додатковi 2400 1500 1200 — — 183
Всього 7095 5256 3711 1380 1032 477
На думку П. Зайончковського, слщ звернути увагу на неможливють спiвставлення офщерського утримання - надзвичайно низький його рiвень до командира батальйону включно. Молодший офiцер отримував щомiсяця 39 руб. 75 коп., командир роти -96 руб., а командир батальйону - 115 руб. Командир полку отримував майже в три рази бшьше командиру батальйону - 309 руб., начальник дивiзii - 436 руб., а командир корпусу - 591 руб. Вщповщно, утримання обер-офiцерiв, включаючи i перший штаб-офщерський чин, було мiзерним. 1сторик звертае увагу на те, що артилершсью офiцери отримували дещо бшьше. В артилерп 64% всiх офiцерiв отримували столовi грошi, у тхоп - лише 38%, починаючи з командирiв рот. На початку 90-х роюв пiдпоручики артилерп отримували жалування в обсязi 51 руб. на мюяць. Гвардiйськi офiцери отримували дещо вище армiйських (рiзниця в окладi на один чин, маючи на увазi спiввiдношення чинiв гвардп i армп) [4, с. 220].
Наступним важливим аспектом життевого рiвня росшських вшськових в губернiях Правобережно'1 Украши у другiй половинi Х1Х ст. було забезпечення продовольством. До вшськових реформ мюцеве населення, котре несло постшну повиншсть, було зобов'язане годувати постояльщв гарячою стравою. Як засвщчуе видання «Русская военная сила»: «Приварочное довольствие» солдата, встановлене ще при iмператорi Олександрi I, залишалось без змш до кiнця Схiдноi вшни i на купiвлю м'ясних i винних
порцiй вiйська отримували грошi. М'ясна порщя становила 84 фунти1 яловичини на стройового солдата i 42 фунти на нестройового на рш; до м'ясно'1 ж порцп вiдносилось i надання 20 фунтiв солi на рш на людину. Винна порщя складалась iз 3 чарок2 на тиждень, але п надання вщбувалось лише пiд час зборiв. .Крiм вказаного, вiйська отримували провiант - борошно i крупу, при чому на кожного солдата вщпускалось по 3 фунти печеного хлiба i по 24 золотники крупи на день. Провiант та «приварочные» грошi вiйська отримували з розрахунку 360 дшв на рiк, а не за дшсним 1х числом [22, с. 209].
Подiбнi норми забезпечення нижчих чишв продовольством наводить у сво'й статтi П. Леновський: «За положенням, складеним князем М.Д. Горчаковим, для свое'! Кримсько'1 армп, стройовий солдат отримував на день: звичайну видачу хлiба, тобто 3 фунти печеного, коли булла можливють його пекти, або 1 % фунту сухарiв; % фунта крупи (1 У гарнця3 на мiсяць), % фунти м'яса; близько 6-ти золотниюв солi (20 фунтiв на рш), чарку пiнного вина; 1 У чарки оцту на тиждень i 7 У золотникiв4 перцю на мюяць» [29, с. 465].
У 1871 р. було затверджено «Положение о провиантском, приварочном и фуражном довольствии». Визначений цим положенням «Приварочный» оклад складався з двох частин: змшно!', котра дорiвнювала вартост У м'яса у данш мiсцевостi, i постшно'!, призначено'! для купiвлi решти припаав (капусти, овочiв i т.п.). Обсяг ще'! частини визначався вщ У до 1 коп. i iнодi дещо бiльше на людину. Крiм того, встановлено ще особливий вщпуск на дрiбнi, так би мовити господарсью потреби частин вшськ. До введення «Положення» цi потреби покривались також iз «приварочных» окладiв. Новим «Положенням» збiльшено видачу крупи з 24 золотниюв до 32 в армп i до 40 в гвардп. З 1872 р. «приварочный» оклад став вщпускатися за дшсним числом дшв у рощ.
При «довольствии» на широких квартирах вщ мешканщв, вшська, котрi квартирували у великоросшських губернiях, нiколи не скаржились на страву тому, що солдати отримували п ситною i в достатнiй кiлькостi, i лише у бщних господарiв солдата годували прше, але вiн завжди общав з господарями i 1в те, що й вони самь На свята солдату навт перепадало не мало пиропв i м'яса, котре давали йому господарi i сусщи. Нерiдко, даючи що-небудь смачне солдату, жалюлива хазяйка прямо заявляла, що може бути про п сина, брата чи чоловiка хто-небудь також потурбуеться. Солдати, з свого боку, завжди з радютю допомагали квартирним хазяям у 1х важкш домашнш роботi - частково тому, що вимушеш були шукати 1х сприяння, живучи на 1'х хлiбi, а частково - просто по добрш вол^ без усякого розрахунку.
Але не так було у тих частинах вшськ, яю квартирували у бшоруських чи польських губершях. Зубожш жителi перших годували солдатiв своею вбогою стравою, але претендувати на щось краще солдатам не доводилось тому, що самим хазяям не вистачало не лише картопш, а й хлiба. Стоянки у польських мютечках i мютах, населених переважно евреями були ще бшьш незручними. Солдат вимушений був виносити щлий ряд рiзноманiтних незручностей на квартир^ а 1'жу отримував з окремого посуду (який евре'1 називали - трефним), спещально для солдата заведеним, при чому евре! уникаючи зайвих витрат, давали солдату самi найгiршi страви, що нерщко ставало приводом рiзноманiтних непорозумiнь» [22, с. 211].
1 1 фунт=0,40951241 кг= 1/40 пуда=32 лоти=96 золотников/Советский энциклопедический словарь. - М., 1981. - С.1449.
2 1 чарка = 1/10 штофу = 2 шкаликам = 0,123 л//Ьйр://епс-&с.сот/епс_Ы§/СНагка-67045.Мт1
3 1 гранець=3,27984 дм.кв.=3.28 л//Советский энциклопедический словарь. - М., 1981. - С.1502.
4 1 золотник = 1/96 фунти ~ 4,26575417 г//ЬИр://ги.-тИре&а.ог§^к1/
Про допомогу, котру надавали мiсцевi жшеш вiйськовим засвiдчують i архiвнi документи. Так, примiром, жителi м. Бердичева з 22 жовтня 1859 р. по 7 липня 1860 р. пожертвували 140 пудiв яловичини для солдатв Полтавського тхотного полку котрий дислокувався у мют [30].
За переконанням П. Зайончковського, харчування нижчих чишв було далеким вщ досконалостк «...до 12 годин дня, а iнодi i пiзнiше, солдат залишався без тепло'1 1жь... Зважаючи на звичку селянина юти вранщ, перед тим, як розпочати роботу, а також те, що з 6 вечора, тобто вщ вечерi i до 12 годин наступного дня солдат шчого не 1'сть, тобто пiдлягае 18-годинному голодуванню, ми легко побачимо, наскшьки важким i недосконалим е такий спосiб харчування солдата» [4, с. 85].
На його думку, солдатський ращон полягав у наступному. На день ^м „приварка" (крупа, картопля), выпускалось 3 фунти (1,2 кг) хлiба, 0,5 фунта (200 г) м'яса чи риби i деяка кшьюсть жирiв. Вiйськова преса iнколи друкувала рецепти страв для солдатсько'1 кухнi, способи приготування у походi та iн. [31, с. 107]
Оскшьки солдатське харчування не завжди було достатшм та за недогляду командування нижчi чини нерiдко вiдлучались iз вiйськових частин i вiдвiдували заклади громадського харчування, де зловживали алкоголем i вступали в конфлшти з мюцевим населенням. Саме тому з 18 кв^ня 1863 р. окремим циркуляром кшвського губернатора за №5336 утримувачi «питейных» закладiв у м. Киевi зобов'язувались не впускати у щ заклади нижчих чинiв i не продавати 1'м напо'1 без пред'явлення записки ротного командира з вщповщною печаткою. Крiм того, документ забороняв влаштовувати «питейные» будинки на вщсташ вщ вiйськових казарм та вщ госпiталiв ближче нiж за 150 сажшв5 та забороняв вiйськовим вщвщувати заклади, де здiйснювалася розливна торпвля спиртним. У1868 р. окремим наказом нижчим чинам вшськового вiдомства було заборонено вщвщувати трактири, кухмютерсью та iншi подiбнi заклади [32].
Вшськове командування дбало про покращання харчування вшськових строково'1 служби. Так, 15 серпня 1893 р. окремою постановою вшськово'1 ради за № 230 було визначено: а) Вщпускати грошi на «довольствие» чаем i цукром щоденно, по 2 рази на добу, i здiйснювати в обсязi, визначеному 10 ст. IV кн. III розр. Зв. Вiйськ. Пост. 1888 р., а саме: по 78 золотниюв чаю i по 2 фун. 42 зол. цукру на 100 чоловш [33, с.2]. Для ефективного виконання ще'1 постанови було розроблено спещальш «Правила про влаштування полкових чайних» [34, с. 7].
Цiкавi свiдчення про забезпечення продовольством та харчування кшвських юнкерiв залишив генерал А.Г. Денiкiн: «... утримання юнкерiв юнкерських училищ у мш час було поставлено неважно: оклад прирiвнювався солдатському пайку, збшьшеному на 10 коп. ... З 1891 р. нам прибавили по ... 5 копшок в день на чоловша; i лише згодом, (1899) Московське та Кшвське училища зрiвняли з вiйськовими.
Харчувались ми тому дуже скромно, у порiвняннi, звичайно, з домашшм столом бшьшость Незабутнiй вiнегрет, прiснопам'ятний форшмак i в особливостi клецки з м'ясом, котрi лягали важким згустком у шлунку i мiцно склеювали увесь стравохщ, пам'ятнi донинi ... Хоча у цш галузi здiйснювався „громадський контроль" виборними юнкерами — „^хшбним" i „продуктовим" артiльниками, проте поголос приписував уа недолiки утримання — не завжди справедливо — зловживанням господарських офiцерiв. Це були самi непопулярш люди в училищi.
Врештьрешт, молодi зуби та шлунки могли, здавалось, гризти i перетравлювати навт камiння. I питання утримання не викликало серйозних непорозумiнь, знаходячи
5 1 сажшь = 7 англшських фут1в = 84 дюйми = 2,1336 метри//ЬИр://ги.'тк1ре&а.ог§^й/
вiдбиток лише в юнкерському епосi: у тсш дiставалось i училищнiй кухш, i поiменно пiдозрюваним „винуватцям":
«Там дадут нам по яичку, Жидким чаем обнесут, На закуску-перекличку, Нам с поверкой поднесут».
i кожний куплет закiнчувався перефразою приспiвом вщомо'! юнкерсько'1 пiснi:
«Взвейтесь соколы, орлами. Полно горе горевать. Уж недолго нам осталось В поле лагерем стоять» [24, с. 241].
На вщмшу вщ ки'вських юнкерiв харчування сумських кадетв було дещо кращим. С. Кремер у сво'1х споминах згадуе: «Годували кадетiв пречудово - насмшюсь думати, що бiльшiсть i вдома так не 1'ли: вранцi був чай з французькою булкою; сшданок -завжди м'ясна страва, а потм чай, молоко або какао; общ - суп або борщ, рiзноманiтна м'ясна страва, тютечко; кожному пляшка (закоркована) чудового квасу; ввечерi -котлета, чай, булка; у табельш дш ще й пакет цукерок. Економу Петровичу (чудова, енергшна, найчесшша людина) легко було справлятися з харчування невеликого числа кадетв (59) - двое було приходящих (Касаткш i Гладишевський)» [25, с. 4]. Вартють харчування ки'вських кадетiв становила 14 коп. срiблом в день на кожного[20, с. 233]. У святковi днi передбачалось бшьш покращене харчування кадетiв.
Один iз випускникiв Сумського кадетського корпусу згадував: «Годували кадетв чудово. Вранщ чай з бiлою булкою та маслом; сшданок з одше'! страви, чаю i половиною бшо'1 булки; общ з трьох страв з чудовим квасом; i вечiрнiй чай: бша булка з маслом, або котлети, або твсклянки молока. Житнього хлiбу давали вдосталь - скшьки з'1си. Чудовi високi i свiтлi примiщення; частi прогулянки та екскурсп доповнювали картину нашого прекрасного юнування в Корпусi» [25, с. 40].
Харчування офщерського складу Росшсько'! армп здiйснювалось згiдно статуту про офщерсью зiбрання. При зiбраннях зазвичай влаштовувалися щальш у яких офiцери користувались столом за можливо дешевими цшами, бiблiотеки, гiмнастичнi та фехтувальнi зали i т.п. Офiцерськi зiбрання пщтримувались щомiсячними внесками офiцерiв, котрi вс були зобов'язаними перебувати !х членами. Крiм того, уряд надавав у цьому вщношенш частинам вiйськ ютотну допомогу: щорiчно вiд казни вщпускаеться на покращання суспiльного становища офiцерiв на кожний пiхотний полк по 1000 руб. i на кавалершський по 5 000 руб. % ще'1 суми призначенi на утримання зiбрання з громадською ''дальнею i бiблiотекою, а % - на збiльшення коштiв позичкових офiцерських капiталiв [22, с. 207].
Слщ звернути увагу на той факт, що царсью офiцери винаймали житло, зазвичай, зi столом, та користувалися послугами особистих куховарок котрi готували страви для них вщповщно до смаку та платоспроможностi офщерських чинiв. 1стотною пiдмогою для фшансово'! стабiльностi i забезпечення всiм необхщним офiцерського складу були 1х економiчнi товариства, котрi створювались за зразком «Економiчного товариства офiцерiв Гвардiйського корпусу». Вшськова преса повiдомляла, що: «.Мета товариства е двоякою: 1) доставляти сво'м членам необхщш споживчi продукти, а головним чином - предмети однострою, спорядження, взуття та бшизну досить гарно'! якосп, за самими низькими торговими цшами i 2) дати можливють з прибуткiв товариства робити накопичення.. Членами товариства можуть бути лише гвардшсью офiцери, звичайно - за власним бажанням. Вони платять при встут по 1 руб. безповоротно у запасний каттал товариства i зобов'язанi взяти для утворення оборотного катталу хоча б один пай у 10 руб., котрий залишаеться власшстю учасника. Крiм того члени, вщповщно до здшснених у складах товариства покупок, по
завершенню року, будуть отримувати грошову прем^. Вс iншi офiцери нашо'1 армп, а також вiйськовi лiкарi, чиновники вшськового вiдомства, вiйськове духовенство та вдови офiцерiв гвардп можуть перебувати у товарисга, але не членами, а так би мовити ргчними тдписантами» [с.37].
Подiбне економiчне товариство офiцерiв було i в м. Киевь Газети повiдомляли: «.1-го жовтня 1896 року виповнився перший рш юнування нашого офiцерського економiчного товариства i настав другий рiк його юнування. За цей час товариство вщкрило чотири винно-гастрономiчних бакалiйних магазини: на Олександрiвськiй вул. (центральний), на Трощькому базарi, на Лук'янiвцi i в Старому мiстi, та також склади мануфактурних товарiв i офщерських речей та майстернi по виготовленню офщерського однострою та взуття. Восени поточного року, центральний магазин, разом зi складами, майстернями i правлшням товариства, перейшов у будинок Тваницького, який знаходиться на Михайлiвськiй вул., поблизу вщ Мюько'1 думи. Цей будинок, недавно вщбудований, мае вс пристосування для зручностей товариства, величезш комори i погреби, i осв^люеться електрикою.
У дiйсний час число вах членiв економiчного товариства доходить до 1500 чол. Валовий оборот товариства за перший рш його юнування (1-го жовтня 1895 р. - 1-го жовтня 1896 р.) вщобразився у солщнш цифрi 900,000 руб., завдяки чому стввласники повинш будуть отримати 9% дивiденду.
З осеш 1896 року число майстерень товариства збшьшилось ще на одну-майстерню офiцерських речей, передбачаеться завести також майстерню бi лизни.
До всього сказаного ми повинш висловити жаль, що економiчне товариство до цих тр не вщкрило бакалшних магазишв на Печерську (центр вiйськових) i на Галицькому базарi. Кшв настшьки широкий i так розкиданий, що це е нагальною необхщшстю» [36, с. 41].
Окремим рядком слщ згадати про забезпечення вшськовослужбовщв бiлизною, одностроем, взуттям та амунiцiею. Про кiлькiсть i вартiсть казенного забезпечення солдатiв одностроем та взуттям можна дiзнатися з наступно'1 таблицi:
Таблиця 2 - Варткть утримання рос1йського солдата на рж в другiй половин!
_Х1Х ст. [13, с. 362]_
Рядовий армшсько!' шхоти Рiк Мкяць День
Жалування (в кавалершських, 2 р. 70 к. 22 к. 0,75 к.
армiйських полках - 3 р. 75 коп., у
гвардп: тхота - 4 р. 95 к., кавалера -
7 р. 35 к., артилерiя - 5 р. 55 к.
На заведення третьо'1 сорочки 25 к. 2,08 к. 0,06 к.
На пошиття 2 сорочок i 2 пщштаниюв 30 к. 2,05 к. 0,08 к.
i на дрiбний прибор
На пошиття пари чоб^ та пари 55 к. 4,58 к. 0,17 к.
головок, чорншня, рiчний ремонт
взуття
На навчання грамотност 10 к. 0,83 к. 0,02 к.
«Приварочнi» (у середньому) 15 р. 1 р. 25 к. 4,16 к.
Провiант 20 пудiв муки (у середньому) 15 р. 1 р. 25 к. 4,16 к.
Провiант 3 пуди крупи (бшьше) 3 р. 60 к. 30 к. 1 к.
На господарство 1 р. 80 к. 15 к. 0,05 к.
Наймання примщення з дровами та 15 р. 1 р. 25 к. 4,16 к.
осв^ленням, варiнням страви та
витканням хлiба
Соломи на сшник (1 пуд 25 фушив) 20 к. 1,66 к. 0,05 к.
Рядно на сшник по 6 У к. 9 аршин 57 к. 4,75 к. 0,15 к.
Шинель 3 р. 85 к. на 2 роки 1 р. 92 к. 16 к. 0,53 к.
Однострш на два роки 1 р. 75 к. 13 к. 0,43 к.
Шаровари 1 р. 73 к. 14,04 к. 0,53 к.
Фуражка 60 к. 5 к. 0,16 к.
Краватка 5 к. 0,4 к. 0,01 к.
Башлик один на 6 роюв, цша 1 р. 20 к. 20 к. 1,66 к. 0,05 к.
Пояс з безстроковою бляхою на 6 4 к. 0,3 к. 0,01 к.
роюв
Товар для чоб^ 2 р. 16,6 к. 0,53 к.
Рядна тдкладочного до шинел^ 71 к. 5,9 к. 0,15 к.
однострою, на пояс тд шаровари i тд
краватку
На пошиття шинелi 7 к., однострою 9 30 к. 2,5 к. 0,08 к.
к., шароварiв 3 к., краватки 0,5 к., на
ремонт Гудзиюв, друкування поготв,
сукна випушки, нитки, гачки
Чай вщпускаеться лише в окремих
мюцевостях
Все утримання росшського солдата 64 р. 19 к. 5 р. 35 к. 18 к.
З вищенаведених даних видно, що вартють однострою, взуття та постшьно'! бшизни солдатiв булла незначною. П.Зайончковський вiдмiчае, що: «Побут солдатiв був також не влаштований. До 1901 р. коли в казармах вводяться окремi тапчани солдати спали на цшьних нарах. На нарах - розповщае Дешкш, - солом'яш сiнники i такi ж подушки без наволочок, бшьше нiчого.... Це вбоге обладнання на казеннш мовi носило назву не постшьних а «подстилочных приналежностей». Вкривались солдати шинелями.... Шинелi були короткими, тсля навчань бруднi, смердши прiлою вовною. ... у деяких частинах за рахунок економп господарських сум, а також коштiв, отриманих на так званих „вшьних роботах" ковдри та простирадла юнували вже у аналiзований перiод, i це, було не рщким виключенням. Постшьна бiлизнаприналежностi та ковдри були повсюдно введет лише з 1905 р.» [4, с. 84].
Загалом вищенаведеш факти дають можливють стверджувати, що утримання вшськовослужбовщв строково'! служби в iмперii Романових здiйснювалось, насправдi, за спартанським принципом.
Дещо кращим було забезпечення одягом, взуттям предметами першо'1 необхiдностi та широкого вжитку серед кадетв. Так, у ки'вських кадетiв крiм шинелей були ще й каптани та куртки. З предметв бшизни вони користувались казенними рушниками, наволочками та простирадлами. Матраци кадетв набивалися кшським волосом, а подушки пухом та ш С. Кремер у споминах про Сумський кадетський корпус вказуе: «Одягали кадетв вщмшно, але не балували. Взимку, тд л^ню шинель, тдшивалась на грудях та спинi тонка байка; шяких фуфайок, теплих шкарпеток та ш. ми не носили» .[25, с. 40].
Забезпечення офщерського складу Росшсько'! армп одностроем та взуттям здшснювалось за рахунок виплати для офщерських чинiв спецiальних сум грошей для купiвлi матерiалiв i пошиття вiдповiдних предметiв. Так, якщо на однострш гусара витрачалось близько 280 руб., то на забезпечення одягом та взуттям драгуна - 317 [38, с. 583]. Разом з тим, вартють однострою будь-якого офщера була набагато вищою шж у
кадета або рядового солдата. Постшьну бшизну офiцери купували собi самостiйно, а для
11 прання користувались послугами професшних праль.
Важливим фактором життевого рiвня е забезпечення житлом, побутовими вигодами та транспортними послугами. Як свщчать джерела: «Вшська квартирували або в казармах, спещально для цього збудованих за казенний рахунок, або у мешканщв на пiдставi правил постшно! повинностi. У казармах перебувало досить незначне число вшськ (гвардiя, частини внутр^ньо!' варти i небагато iншi вiйська). Всi iншi квартирували у мюцевих мешканцiв. Вiд постшно! повинностi звiльнялась значна кiлькiсть оаб, переважно заможних класiв. Найбiльш важко було нести цю повиншсть мешканцям захщних губернiй, в яких завжди концентрувалось багато вiйськ, тодi як твшчш i схiднi губернп майже не знали постою.
Постшна повиншсть зобов'язувала не лише вщводити квартири для солдатв i офiцерiв, але ще й вщводити ряд примщень пщ лазарети, штаби та ш., опалювати та освiтлювати примiщення, надавати мюця для навчань i стршьби та iн. Крiм того, повиншсть зобов'язувала вшськове вiдомство платити квартирш грошi офiцерам та здiйснювати рiзнi витрати з утримання казарм.» [22, с. 208]. У цшому квартирна повиншсть була неефективною. Саме тому, пщ час реформ Д.О. Мшютша було прийнято «Положение о преобразовании воинской повинности» за яким надання вшськам квартир натурою допускалося у виключних випадках, переважно у военний час. У мирний час воно дозволявся лише на нетривалi строки, не бшьше 3-х дшв, за виключенням крайшх випадкiв, коли вс заходи по забезпеченню казарменими примщеннями виявляться безуспiшними [22, с. 204]. Для устшного забезпечення дп цього положення державною скарбницею у 1876 р. було затверджено особливий каштал у обсязi 30 000 000 руб. для найшвидшого влаштування казарм. Крiм того, у 1872 р. було збшьшено оклади столових грошей для офiцерiв, яких було роздшеного на
12 розрядiв [22, с. 206].
Величина казенних житлових та допомiжних помешкань офiцерського складу царсько'].' армп залежала вiд обшмано'].' посади та звання офiцера. Так, якщо розмiр казенного житла генерала становив вщ 50 до 80 кв. сажшв (при наданнi: 1 юмнати для прислуги, 1 кухш з погребом, 2 саршв та конюшш на 5-8 коней), то площа житла обер-офiцера буда вщ 17 до 7,5 (при наданш 1 кухнi та стшла на 1 коня) [38, с. 516].
Вихованщ вiйськових навчальних закладiв забезпечувалися казенним казарменим житлом. Про проживання та побутовi вигоди кадетв Сумського корпусу можна дiзнатися зi споминiв його вихованцiв: «Потiм вечеря та вечiрнiй чай. Пiсля чаю молитва i в молодшiй ротi вкладання, пiд час якого, ^м чергового вихователя присутнiй ще й пщ черговий вихователь, спостерiгаючи, щоб кадети добре почистились, помились; у кого пр^ть чи брудш ноги - помили 1'х у вмивальнiй кiмнатi де була ванна для шг i тепла вода. Коли кадети вкладуться, зменшувалось осв^лення, у спальнях запалювались сиш маленькi лампочки. Через годину вихователь м^ лягати спати у черговш кiмнатi поряд зi спальнею кадетiв, котра вщдшена аркою. Вночi у молодшiй рот чергуе надiйний служитель, котрий з вечора оглядае вах, у кого брудш шкарпетки, замшюе чистими, мщно сплячих та потребуючих, щоб не обмочилися, будить, i дивиться, щоб вш одягнув запасну шинель, щоб не простудився, вкривае тих кадетв котрi розкрилися i, якщо що не будь, будить чергового вихователя. Крiм щотижневих повщомлень батькам про устхи та поведiнку кадетiв, вихователi посилають четвертнi та перевiднi атестацп. Деннi сорочки та кальсони змшюються двiчi на тиждень, нiчнi сорочки один раз на тиждень, шкарпетки можна i щоденно, також i носовi хустинки (у кожного по 12 штук)» [25, с. 7].
Крiм житлового забезпечення офщерам iмперii Романових наддавались у користування ще й казенш меблi. Забезпечення меблями офiцерiв було наступним. Генерал отримував у користування: 1 лiжко, 1 шафу, 2 столи, 12 стшьщв, 1 диван,
1 комод, 1 скриню, 2 лавки, 1 вшалку. Обер-офiцер отримував: 1 лiжко, 1 стiл, 4 стшьщ, 1 комод, 1 лавку, 1 вшалку [38, с. 516].
Представляе науковий штерес i забезпечення офщерського складу армп Росшсько!' iмперii казенно'! прислугою. Так, якщо командир полку, завщуючий господарством, батальйонш командири та молодшi штаб-офiцерськi чини мали по 2 денщики, то старшi та молодшi лiкарi, обер-офiцери, капельмейстер та тдпрапорщики лише по одному [39, с. 753].
Аналiзуючи транспортне забезпечення росшських вiйськових в губернiях Правобережно'! Укра'ни слiд вiдзначити, що друга половина Х1Х ст. у сферi широкого запровадження нових видiв транспортного сполучення була переломною в зв'язку з масовим застосуванням залiзничного та пароплавного транспорту. Росшсью вiйськовi мали пшьги на користування залiзницею, адже вартють 1'х про'1'зду сплачувала держава. Як особистий транспорт зазвичай використовували коней. Офщери, зазвичай, купували коней власним коштом тодi як нижчi чини користувалися казенними кшьми безкоштовно. Все бшьшо!' популярностi серед платоспроможних вiйськових набував велосипедний транспорт [41, с. 43]. У сферi мюького транспортного сполучення на замiну традицшним вiзникам [42] та мiськiй конщ [43, с. 14] поступово запроваджувалося трамвайне сполучення [44, с. 13].
Учш вшськових навчальних закладiв забезпечувались транспортними послугами безкоштовно. С. Кремер у спогадах про Сумський кадетський корпус згадуе: «Кадетв, котрi 1'хали додому, забезпечили 1'жею на весь час 1'х по'1'здки, бiлети були придбаш вихователями; потiм 1'х провели на вокзал, посадили у вагони, а на зворотному шляху тсля Рiздвяних свят, вихователь зус^чав кадетв на найближчiй вузловiй станцп» [25, с. 4].
Окрему увагу необхщно придшити таким аспектам життевого рiвня як санiтарний стан, медичне обслуговування та пенсшне забезпечення росiйських вшськових в губершях Укра'ни в другш половинi Х1Х ст. Аналiзуючи саштарний стан вiйськових слiд звернути увагу на той факт, що загалом вш залишався недосконалим. Про це свщчать архiвнi документи про поширення шфекцшних хвороб серед вiйськовослужбовцiв. Так, примiром, архiвнi данi засвiдчують поширення у 1861 р. венеричних хвороб серед солдатв вiйськових частин м. Киева та м. Кам'янця-Подшьського[45].
У вiйськових навчальних закладах значна увага присвячувалась саштарп. Так, у Сумському кадетському корпус саштарний стан кадетв контролювали наступним чином: «Черговий вихователь спостерiгае не лише за сво!'м вiддiленням, а й за вама кадетами роти; в цей день йому не дозволяеться бути присутшм у своему вщдшенш на уроках викладачiв, - вш повинен перебувати в залi. Черговий вихователь повинен встати вранщ в 5 год., щоб в 6 год. бути готовим тдшмати кадетв. Вш слiдкуе, щоб кадети почистили одяг, взуття, вмились, для чого у кожного на поличщ мильниця з милом, коробочка з порошком та зубна щ^очка» [25, с. 7].
Загалом саштарний стан вшськових частин був дещо кращим порiвняно з загальною картиною саштарного становища населених цеш^в Укра'ни. Так, за даними МВС у 1863 р. загальне забезпечення лшарями та аптеками у Волинськш та Подшьськш губершях було мiзерним. Зокрема, один лшар припадав на 10000 оаб мюцевого населення [46, с. 52]. Саме тому саштарний стан у цей перюд шякою мiрою не можна вважати задовшьним, а медичне обслуговування достатшм.
Однак, росiйськi вiйськовi перебували у дещо випдшшому становищi порiвняно з основною масою населення. Рiч у тiм, що вiйськовi частини забезпечувались штатними лшарями, санiтарними частинами та лазаретами. У той же час звичайш мешканщ укра'нських губернш не мали такого забезпечення.
С. Кремер у споминах про Сумський кадетський корпус наводить таю свщчення про саштарний стан кадетв: «Щоденно вранцi нас виганяли не дивлячись на погоду, на твгодинну прогулянку в одних бушлатах. У спальнях, не дивлячись на наявшсть парового опалення, було не бшьше 12 градуав, i спали ми тд одним однiею ковдрою, на правому бощ, поклавши руки тд голову.
Гiмнастицi та спорту придшялось також багато уваги. Щомiсячно здшснювався медичний огляд. Ретельно також слщкували за зубами кадетiв, котрих зубний лшар викликав перiодично на огляд. У Корпус був чудовий лазарет. Бшизна змiнювалась двiчi на тиждень, а шкарпетки та носовi хустинки можна було мшяти щодня. Нарешт, щотижнева лазня, а лiтом купальш, спецiально споруджена на р. Псел» [25, с. 40].
Варто звернути увагу на той факт, що вшськовослужбовщ росшсько!' армп та члени 1'х сiмей забезпечувались лiками та медичними послугами за рахунок вшськового вщомства. Навiть пiсля звiльнення в запас або виходу вщставку 1'х лiкування оплачувалось за рахунок державно!' скарбнищ. Вартiсть утримання хворих вщставних чинiв у лiкарнях приказу громадсько! опiки в губернiях Пiвденно-Захiдного краю Росшсько!' iмперii коливалась вiд 34,25 до 37,25 коп. на добу [47, арк. 52]. Разом з тим, вона була вищою шж у середньому по Росшськш iмперii. За даними, котрi наводить М.М. Лев^, в iмперii Романових мюячна плата за лiкування в лшарнях Приказу громадсько'! опiки в цей перюд коливалась вiд 4 руб. 30 коп. до 7 руб. 95 коп., або на день вщ 12,5 до 26,5 коп. [46, с. 175].
Необхщно визнати, що плата за лшування не вщображалась серйозно на добробут росшських вшськових, адже вiйськове вiдомство, оплачувало лшування навiть арештованих вiйськовослужбовцiв та члешв 1'х сiмей [48, арк. 86]. Однак, це не покращувало загальну незадовшьну ситуащю у справi охорони народного здоров'я тому, що загальна рiчна смертнiсть населення в Росшсью iмперii в цей перюд становила 3,12% або, шшими словами, на 1000 жшешв щороку помирало 31,21 особи [46, с. 45].
Слщ звернути увагу i на обсяги пенсшного забезпечення росiйських вшськових у випадку виходу 1'х в запас чи звшьнення у вщставку. За виявленими нами архiвними документами на територп Правобережжя з 26 травня 1859 р. дiяло положення «Про затвердження нових табелiв окладам жалування i пенсiй Генералам, Штаб i Обер-офiцерам Вiйськово-Сухопутного вщомства, Артилершським та 1нженерним чиновникам». Цей документ визначав наступш обсяги рiчних пенсiй для царських офiцерiв, котрi виплачувались iз державного казначейства: полковник i ротмiстр - 336430; штабс-каттан i штаб-ротмiстр - 307-345; поручик - 282 - 315; пщпоручик - 238290; прапорщик, корнет - 224-245; надвiрний радник - 430; колезький асесор - 345; титулярний радник - 315; колезький секретар - 290; губернський секретар - 245; колезький реестратор - 215 [47, арк. 196-198].
О^м основного пенсшного забезпечення, росшсью вiйськовi чиновники сво'ми грошовими внесками з жалування набували право на отримання додаткових окремих емеритальних пенсш обсяг яких залежав вщ посад та строюв служби i учасп в емеритальних касах. Загалом повний емеритальний оклад рiчноi пенсii у рiзних офiцерських чинiв був таким: генерали - 860-1430; полковник - 515-975; каштан i ротмютр - 430; штабс-каттан i штаб-ротмiстр - 345; поручик - 315; пщпоручик - 290; прапорщик i корнет - 245 [47, арк. 218-219].
Значна увага придшялася i влаштуванню вщставних вшськових строково! служби. Так, у звт Волинського губернатора за 1870 р. вказуеться, що: «...вщставних нижчих чишв в губернп було 10865. З них помщено до закладiв громадсько!' опiки - 24, залишилось у складi тих громад до яких належали - 6776, приписано до стороншх громад - 795, переселилось на заново вщведеш земельш дшянки - 193, не приписано i не влаштовано 3083. З загального числа вщставних скористалось: одночасною
допомогою вiд казни при влаштуваннi - 785 i додатковою допомогою у випадку влаштування особливих MaeTKÏB та окремих господарств - 216 чоловш» [49, арк. 10].
Про немiчних вщставних вiйськових проявляли турботу як державш так i громадськi установи. Необхщно вiдзначити, що справа громадсько'1 опiки та благодiйностi в Росшськш iмперiï в цiлому i на теренах Правобережжя зокрема, була поставлена досить широко. У цш цариш активно працювали рiзноманiтнi благодiйнi товариства, котрi нерiдко спецiалiзувалися на отщ над немiчними вiдставними вiйськовими. Таким, примiром, було «Товариство турботи про нужденш сiмейства во1шв, котрi втратили здоров'я на службЬ> [50, с. 246].
Не менш важливою сферою життевого рiвня росiйських вiйськових на територп Украши було забезпечення шформацшних, естетичних i духовних потреб та вщпочинку i дозвiлля. Так, офщери i солдати могли постiйно користуватися послугами бiблiотеки таким чином пщвищуючи свiй iнтелектуальний рiвень. Солдати нерщко займалися хоровими спiвами, постановками свого аматорського театру [51, с. 233]. У л^ш мюящ з дозволу командування влаштовували купання у рiчних водоймах [52] та iн.
Дозвшля та розваги кшвських юнкерiв у 1890 р. описуе А.1. Дешкш: «До послуг небагатьох, загалом, безталанних гульвiс була тут таки тд боком квартира училищного лампiвника 1вана, який влаштовував застiлля prix fixe - по 3 руб. з персони, включаючи i „iншi задоволення".
По четвергам, коли часу було обмаль, любили заходити до готелю сусщньо!.' Киево-Печер^^ лаври, в палати для „чистих богомольцiв", де було повно народу з уах кшщв Русi, де стовпом стояв пар вщ чайникiв i змiшувались у щшьному гулi спiвочий i окаючий говори. Туди ж ходили ми на масляну - поюти млинщв на економiчних засадах. Монастирськi служки радо зус^чали юнкерiв; якийсь ïx старший, батько Gвтиxiй, „у миру прапорщик запасу", як вiн рекомендувався, вiв iз нами безкiнечнi бесщи на вiйськовi теми. А шод^ маючи добрий гумор, дiставав з тд пiдрясника „незаконний додаток" до млинщв, пщливаючи у чайнi кружки.
- Не влетшо б ...
- Не сумшвайтесь ! Я тут - начальник, так би мовити, комендант.
Повертаючись iз вщпустки - до вечiрньоï переклички, а „вщпущеш до пiзна" -
тсля закiнчення спектаклiв. Запiзнитися - Боже збережи! У мюько!.' Думи у вщпускш днi чекали два вiзники - Антон та Фiлiп - з особливо!.' симпати до юнкерiв доставляли ïx „одним духом" на Печерськ - у кредит, iнодi достроковий - до самого випуску. А у кого не було m грошей, ш кредиту, той летв до „Собачого спуску" - стежки, яка починалась за жшочим шститутом, i безлюдними мiсцями виводила напряму до училища» [24, с. 234].
А.1. Дешкш вказуе, що: «Лише раз на рш - у день училищного свята - керiвництво закривало очi на ва нашi грixи. За тиждень чи за два, звшьнеш вiд уах нарядiв i навчань, декiлька юнкерiв-любителiв прикрашали похмуру 1дальню пiд танцювальну залу: малювали плафони, клеши ламтони, в'язали прлянди, влаштовували передпокiй, „куточки" i т.д.
Вдень був парад i святковий общ - з тютечками i твпляшкою вина. Помiж юнкерськими столами розташовувався довгий стш для керiвництва та запрошених -однокласниюв, киян. Сам ^зний командуючий, генерал Драгомиров був одного разу на свят, у рш освячення пожалуваного училищу прапора (1898). Розповщають, як за общом М.1., не зважаючи на зшяковшня училищного начальства, захопив з центрального столу пляшок - скшьки м^ - i понiс ïx першому взводу 1-ï роти.
- Меш лiкарi заборонили пити. Випийте за мене ...
А ввечерi, повертаючись додому, бшя самого палацу побачив вiдпущеного в мюто, „пообщавшого" юнкера, котрий мирно спав на тумбь.. М.1. доставив його на своему екiпажi в училище ^ здаючи черговому горшсту, сказав:
- Ти мене знаеш ? Обережно доведи пана юнкера в роту. Та не говори черговому офщеру ... Зрозумiв ? Веди!
Увечерi бал. У цей день, о^м „винного духу", допускався i лакований пояс, i дiагональнi штани, i „коваш галуни". Не можна ж було, насправд^ вдарити обличчям в грязюку перед яким-небудь за'жджим юнкером Слисаветградського кавалерiйського училища, який сво'ми запаморочливими рейтузами привертав увагу дам i збуджував чорну заздрють у серцях пiхотних кавалерiв...
Танцювали до знемоги, веселились до ранку, гуляли без усшяких формальностей всю шч, привозячи i вщвозячи сво!'х бiлявих i чорнобрових знайомих. I юнкерськi каземати могли б повщати багато про що... Декшька днiв потiм юнкери жили споминами про свято» [24, с. 238].
Подiбним чином вщбувалися свята i в Сумському кадетському корпусi: «Попм парад, на якому ми продефшювали перед Великим Князем i дружно йому вщповщали, потiм парадний сшданок, вiдпочинок до обiду; обiд також був «особливим»: бульйон з пирiжком, смажена телятина, морозиво i торбинка цукерок - наша велика радють. О 7 год. вечора розпочався л^ературний вечiр i струнний оркестр виконав декшька мелодш, потiм бал; грав духовий оркестр драг. Нижньогородського полку. Чай ми ходили пити з запрошеними. Столи були обставлеш бутербродами вах сортсв, солодощами з прохолодними напоями» [25, с. 89].
Про регламентащю дозвшля офiцерiв засвщчуе вiйськова преса тих рокiв. Так, «Разведчик» у 1892 р. на запитання читача за №660, чи мають право офщери приймати участь у аматорських виставах i концертах (у яких саме випадках i за яких умов)? Вщповщав так: «У юнуючих законоположеннях немае з цього приводу вказiвок. У Гвардшському корпус питання виршене так. Рiзнi види участi офiцерiв у любительських виставах та концертах зосереджено в чотири категорп.
1) Вистави i концерти у приватних будинках, у тiсному колi родичiв i знайомих, без будь-яко!' плати за вхщ; взагалi збори мають характер приватно!' вечiрки.
2) Рiзного роду вистави у приватних будинках, з благодшною чи шшою метою, з правом входу за квитком, без публiчного продажу квитюв у касi.
3) Музичш вечори i вистави в оргашзованих гуртках i товариствах, котрi мають замкнутий i приватний характер, з правом входу на зiбрання по квитку, котрий отримуеться не шакше, як вщ членiв цього товариства.
4) Вистави, концерти, л^ературш вечори, котрi здiйснюються рiзними товариствами i приватними особами з благодшними цiлями, у театрах, у залах, котрi мають абсолютно публiчний характер, при чому вхщ на щ вечори допускаеться за квитком, який продаеться в кась
Участь у виставах по 1-му допускаеться без запитування на те особливого дозволу. Для учасп в концертах i виставах, вказаних у 2-му i в 3-му пунктах, офщеру необхщно отримати дозвш свого полкового командира ^ нарешт, участь офiцерiв у виставах загалом публiчних (4-й пункт) взагалi не допускаеться.
У такому ж дус дозволяеться у Гвардп i участь офiцерiв у костюмованих балах. Якщо для учасп у таких балах офщерам необхiдно про'жджати по мiсту в костюмах, то на це запитуеться кожного разу дозвш начальства» [53, с. 12].
Однак, необхщно визнати, що офщери росшсько'! армп, зазвичай, влаштовували свш вщпочинок, розваги i дозвiлля не зважаючи на будь-яю циркуляри та вказiвки начальства. Так, вiдомий дослщник В.В. Похльобкiн про це повщомляв так: «Це був час, коли гусари, котрi стояли в мютечках на захiдному нашому кордонi, ще 1'здили один до одного в госп по грязюцi верхи на обивателях з евре'1'в, стрiляли в них клюквою,
упшманому ними статському мастили обличчя прчицею або заставляли випити сумiш вина з пивом, оцтом i елеем. Бенкетували щ пани з розмахом, а тому не завжди були придатш до вщвщування балiв i вечор1в» [54, с. 165].
Подiбним чином описуе дозвiлля i розваги офiцерiв лейб-гвардп гусарського полку вщомий радянський iсторик П.А. Зайончковский: «Пили нерщко цiлими днями, допиваючись надвечiр до галюцинацiй. Декотрi з них ставали здавалось би звичними, так що прислуга офщерського зiбрання (клубу) починала пристосовуватися до дивно'1' поведшки панiв. Так, нерiдко великому князю, командиру полку i подшяючим з ним компашю гусарам починало здаватися, що вони не люди вже, а вовки. Вс роздягались наголо i виб^али на вулицю. [...] Там сiдали вони на заднi ноги (переднi замiнювались руками) пщшмали до неба сво'1' п'янi голови i починали голосно вити. Старий буфетник вже знав, що необхщно робити. Вш виносив на призьбу велике корито, наповнював його горшкою або шампанським, i вся зграя спрямовувалась навкарачки до тазу, хлебтала язиками вино, вищала i кусалася» [4, с. 47].
Узагальнюючи даш по соцiально-економiчних умовах життя росшських вiйськових в Укршш у якост висновку необхiдно видiлити наступне;
1. Добробут, як солдатв строково'1' служби так i офщерського складу армп Романових цшком i повнiстю залежав вщ фiнансування державою вшськово'1' сфери. Ми робимо припущення, що вш був дещо вищим порiвняно з шшими верствами населення тому, що централiзоване фiнансування не залежало вщ примх природно'1' стихи або коливань попиту i пропозицп на ринку.
2. Позитивно вплинула на покращання життевого рiвня вiйськовослужбовцiв мала вшськова реформа Д.О. Мiлютiна. Завдяки здшсненим заходам було змiнено систему мобшзацп до збройних сил iмперiï Романових, що виразилося у запровадженш загальностаново'1' призовно'1' системи та iстотному скороченш строкiв служби нижчих чинiв. Крiм того, покращилося матерiальне забезпечення офщерського складу у виглядi запровадження рiзного роду доплат (за посаду та ш.) для стройових офiцерiв.
3. На полшшення життезабезпечення росiйських вшськ в Укршш вплинула поступова вщмова вiйськового вiдомства вiд постшно'1' повинносп та запровадження масового будiвництва казарм та шших споруд вiйськового призначення. Сприяло зростанню добробуту, як вах верств населення так i вшськових зокрема, масове застосування таких мехашчних видiв транспорту як залiзничний, трамвайний та велосипедний.
4. 1стотну роль у вдосконаленш добробуту солдатiв строковоï служби та офiцерiв вiдiгравала наявнiсть вшьних робiт на яких вони заробляли грош^ котрi використовували частково на власне споживання та частково на ведення артшьного господарства. Крiм того, позитивно впливали на сферу споживання офiцерiв ïx економiчнi товариства котрi надавали ïx учасникам можливiсть отримувати товари та послуги за помiрними цшами та кращоï' якостi.
5. На покращення соцiально-економiчниx умов життя росшських вшськових позитивно впливало державне пенсшне забезпечення вщставних вiйськовиx. Крiм того, полiпшенню ïx життя сприяло бшьш квалiфiковане медичне обслуговування як самих военних так i члешв ïx амей, котре здiйснювалось як вшськовими лiкарями безкоштовно так i в лшарнях приказу громадсько'1' отки за рахунок казни.
Список використаноУ л1тератури
1. Титов А. А. Реформы Александра II и их судьба. (В общедоступном изложении). С 26 портретами. Историческая Комиссия Отд.О.Р.Т.З. / А. А. Титов. - М. : Тип. Т-ва И.Д. Сытина, Пятницкая ул., свой дом, 1910. - 199 с.
2. Бланк Г. Об отношении воинской реформы к экономическому быту России / Г. Бланк. - М. : Тип. Мамонтова и К°. Большая Дмитровка, №7, 1871. - 24 с.
3. Завадский Н. П. Владимирский Киевский кадетський корпус 1851-1901. Краткая историческая записка / Н. П. Завадский. - К. : Тип. Р.К. Лубковского, Б.Владимирская, 49, 1901. - 22 с.
4. Зайончковский П.А. Самодержавие и русская армия на рубеже Х1Х-ХХ столетий / П. А. Зайончковский. - М. : Мысль, 1973. - 349 с.
5. Зайончковский П. А. Высшее военное управление. Император и царствующий дом / П. А. Зайончковский (1904-1983 гг.) : ст., публикации и воспоминания о нем. - М., 1998. - С. 70-98.
6. Зайончковский П. А. Российское самодержавие в конце XIX столетия / П.А. Зайончковский. - М. : Мысль, 1970. - 442 с.
7. Зайончковский П.А. Военные реформы 1860-1870 годов в России / П.А. Зайончковский. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1952. - 371 с.
8. Бескровный Л.Г. Русская армия и флот в XIX в. / Л.Г. Бескровный. - М. : Наука, 1972. - 615 с.
9. Цубенко В.Л. Вiйськовi поселення кавалерп на територп Укра'ни. 18171867 рр. (формування, соцiально-економiчний розвиток, побут) : автореф. дис. ... д-ра ют. наук: 07.00.01 / В.Л. Цубенко ; Одес. нац. ун-т iм. И.Мечникова. - Одеса, 2010. -30 с.
10. Шармар О. Вiйськовi поселення в Укрш'ш (1817-1857 рр.): юторико-правовий аспект / О. Шармар // Военна iсторiя. - 2003. - № 2.
11. Миронов Б.Н. Благосостояние населения и революции в имперской России: XVIII - начало XX века / Б.Н. Миронов. - М. : Новый хронограф, 2010. - 911 с.
12. Анишкин В.Г. Быт и нравы цар ской России / В.Г. Анишкин, Л.В. Шманева. -Ростов н/Д.: Феникс, 2010. - 464 с.
13. Карпущенко С.В. Быт русской армии XVIII - начала XX века / С.В. Карпущенко. - М. : Воениздат, 1999. - 366 с., ил.
14. Веременко В.А. Семья в обход закона: брачная практика российских офицеров во второй половине XIX - начале XX века / В.А. Веременко // ВИЖ. - 2006. - № 3. -С. 55-59.
15. Аранович А.В. Интенданство русской армии во второй половине XIX - начале XX века / А. В. Аранович // ВИЖ. - 2006. - № 10. - С. 15-17.
16. Арсланов Р.Ф. Проведение мобилизации и мобилизационная работа в русской армии. Вторая половина XIX века / Р. Ф. Арсланов, В.Н. Шептура // ВИЖ. - 2007. -№ 1. - С. 3-10.
17. Щербинин П.П. Жизнь русской солдатки в XVIII-XIX веках / П.П. Щербинин // Вопросы истории. - 2005. - № 1. - С. 79-92.
18. Яременко В.А. Социальная защищенность военных чинов: от Ивана III до Николая II / В.А. Яременко // ВИЖ. - 2005. - № 6. - С. 53-59.
19. Сухарев Ю.В. Праздники русской армии / Ю.В. Сухарев // Военно-исторический журнал. - 1993. - № 1. - С. 80.
20. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Второе. 12 декабря 1825 - 28 февраля 1881 гг. : в 55 т. - СПб. : Тип. II Отд. Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830-1885 гг.
21. Столетие Военного министерства. 1802-1902 / гл. ред., ген. от кавалерии Д.А. Скалон .- СПб. : Тип. т-ва М.О. Вольф, 1902-1914. Главный штаб. Ч. III. Кн. I. Отд. II. Исторический очерк комплектования войск с 1855 по 1902 г. - СПб., 1914. - 324 с.
22. Русская военная сила. Очерк развития выдающихся военных событий от начала Руси до наших дней. Составлено группою офицеров Генерального Штаба в Москве. С рисунками, картами и планами. Издание И.Н.Кушнерева. Вып. X. Период
царствования императоров Николая 1-го и Александра II -го - до всеобщей воинской повинности. - М. : Типо-литография Высочайше утвержденного т-ва И.Н. Кушнерев и К°, Пименовская ул. Собственны дом, 1889. - 233 с.+указ. 2 с.+3 карты.
23. Разведчик. - 1892. - № 82. - 116; 1893. - № 117. - 168; 1894. - № 169. - 220; 1895. - № 221. - 272; 1896. - № 273. - 324; 1897. - № 325 - 338.
24. Деникин А.И. Старая армия. Офицеры / А. И. Деникин; предисл. А.С.Кручинина. - М. : Айрис-пресс, 2006. - 512 с.: ил.+вкл. 8 с.
25. Кремер С. Сумской кадетский корпус. 1900-1950 / С. Кремер. - С.-Франциско, 1955. - 125 с.
26. Аркас М. Iсторiя Укршни-Руси / М. Аркас. - К. : Вища шк., 1993. - 414 с.
27. Сборник правительственных распоряжений по введению общей воинской повинности [Электронный ресурс]. - СПб., 1874. - Т. 1. - С.9-63. - Режим доступа: http://www.hrono.ru/dokum/1800dok/18740101.php.
28. Дело о назначении столовых и квартрных денег воинским чинам состоящим при Генерал-Губернаторе. 16 марта 1873 г. - 21 июня 1873 г. // ЦД1АУК, ф.442, оп.52, спр.74., 1л. вн. оп. + 19 =20 л.
29. Леновский П. Очерки из быта войск в военное время / П. Леновский / /Военный сборник. - 1859. - № 4. - С. 465.
30. Дело о пожертвовании жителями г.Бердичева 140 пудов говядины ежемесячно для солдат Полтавского пехотного полка, квартирующего в городе. 22 октября 1859 г. -7 июля 1860 г. // ЦД1АУК, ф.442, оп.36, спр.1491, 22 л.
31. Разведчик. - 1893. - № 121. - С.107.
32. ЦД1АУК, ф.442, оп.47, спр.272. Дело о распространении на г.Киев приказа Санкт-Петербургского полицмейстера о запрещении нижним чинам Военного ведомства посещать «Питейные дома, кухмистерские и т.п. заведения». 22 июня 1868 г - 27 августа 1869 г. Арк. 1 - 7.
33. Разведчик. - 1893. - №17.
34. Разведчик. - 1897. - №325.
35. Разведчик. - 1892. - №84.
36. Разведчик. - 1897. - №326.
37. Разведчик. - 1894. - №195.
38. Разведчик. - 1894. - №192.
39. Разведчик. - 1894. - №204 - 205.
40. Богатчук С.С. Роль залiзничного транспорту у формуванш нацюнального ринку Укршни / С.С. Богатчук // Iсторiографiчнi дослщження в Укршш. - К. : 1н-т юторп Укршни НАН Укршни, 1998. - Вип. 9. - С. 50.
41. Сборник действующих в г. Каменец-Подольске обязательных постановлений городской думы (изданных за время действия в Каменец-Подольске Городового Положения 1870 и 1892 гг. по 1 июля 1915 года) / сост. Л.А. Езерницкий. - КПд. : Тип. Св. Троицкого Братства, 1915. - С. 43-44.
42. ЦД1АУК, ф.493, оп.35, спр.151, арк.9-13.
43. Мокрицький Г. Житомирське ТТУ: 100 роюв трамвайному руху / Г. Мокрицький. - Житомир : Волинь, 1999. - 144 с.
44. История Украинской ССР : в 10 т. / Ю.Ю. Кондуфор и др. - К. : Наук. думка, 1983. - Т. 4. - 332 с.
45. Дело о распространении сифилиса среди солдат в гг.Киеве и Каменец-Подольске. 24 декабря 1861 г. - 5 июля 1863 г. // ЦД1АУК, ф. 442, оп. 39, спр.65, арк.1-24.
46. Левит М.М. Становление общественной медицины в России / М.М. Левит. -М. : Медицина, 1974. - 232 с.
47. ЦД1АУК, ф.442, оп.770, спр.131. Указы Сената за 1859 г. - 342 л.
48. Канцелярия Киевского, Подольского и Волынского генерал-губернатора. Распорядительная часть. Циркуляры МВД // ЦД1АУК, ф. 442, оп.770, спр.142. - 274 арк.
49. Дело по предоставлению Волынского губернатора с нашим всеподданейшим отчетом о губернии за 1870 г. Начато 8 марта 1872 года. По первому отделению // ЦД1АУК, ф. 442, оп. 51, спр. 377.
50. Разведчик. - 1895. - № 604.
51. Разведчик. - 1896. - № 282.
52. Переписка начальника штаба Киевской крепости о сообщении сведений о месте на р. Днепре с неглубоким песчаным дном без ям и водоворотов в районе Николаевского цепного моста, удобном для купания солдат // ЦД1АУК, ф.692, оп.19 (1897), спр.1. 13 мая 1897 г. - 18 июня 1897 г.
53. Разведчик. - 1892. - № 14.
54. Похлебкин В.В. История водки / В.В. Похлебкин. - М. : Интер-Версо, 1991. -
288 с.
Стаття надшшла до редакцп 03. 05.2013.
V. Molchanov
SOCIAL AND ECONOMIC LIVING CONDITIONS OF RUSSIAN MILITARY IN UKRAINIAN GUBERNIAS IN THE SECOND HALF OF THE 19TH CENTURY
In article century is investigated social and economic living conditions of Russian military men in Ukraine in second half Х1Х Is analyzed: transition to system of the general appeal on military service, employment of military men, cash security of officers and the bottom ranks, a food contentment and maintenance with uniforms, residing conditions, etc.
Key words: Russian military, Ukrainian gubernias, living conditions, second half of the 19th century.
УДК 94:329.15(477.82)"1988/1991"
В. И. Чура
ФИНАНСОВОЕ ПОЛОЖЕНИЕ ОБЛАСТНЫХ КОМИТЕТОВ КПСС ГАЛИЧИНЫ В КОНЦЕ 80-Х - В НАЧАЛЕ 90-Х ГГ. ХХ ВЕКА
Научная статья исследует причины и последствия нисходящей динамики финансово-экономического состояния областных комитетов КПСС Галичины на стыке 80-х-90-х гг. ХХ в. как результат антикоммунистического национально-освободительного движения жителей региона за восстановление государственной независимости Украины.
Ключевые слова: КПСС, партийный аппарат, финансовое состояние, национально-демократическое движение, сокращение ассигнований.
В конце 1980-х г. Коммунистическая партия Советского Союза насчитывала 19.468.786 членов [1]. Одним из основных источников пополнения партийной казны были ежемесячные взносы ее членов. Размер оплаты устанавливал партийный устав: при доходах до 70 руб. - 10 коп., от 71 руб. до 100 руб. - 20 коп., соответственно 101 руб. -150 руб. - 30 коп., 190 руб. -250 руб. - 1% от среднемесячного заработка, более 250 руб. - 2%, свыше 300 руб. - 3% [2, арк. 15]. Кроме того, фонды партии формировали издательская деятельность и добровольные пожертвования коммунистов Советского Союза и других стран. Таким образом, бюджет КПСС в конце 1980-х годов составлял около пяти млрд. руб., обеспечивая устойчивое финансовое положение партии [3]. Коммунистическая партия Украины - второй (после РСФСР) по величине и
