CC BY
54
_1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_
VOLODYMYR KRAVETS
[email protected] Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University
Ternopil, Maksyma Kryvonosa 2 St.
THE PROBLEM OF SECXUAL SOCIALIZATION OF PUPILS IN THE NATIONAL
PEDAGOGICS OF THE 20TH CENTURY
In the article the analysis of the national sexual pedagogics formation is done, the difficulties of understanding the term "sexual pedagogics" are shown; sexual pedagogical discourse of the 20th century is generalized. The ideas of the main trends of sexual socialization of the 1920-30's are analyzed; the causes which restrained sexual pedagogics development in 1970-80's are pointed out. In the article the different trends of sexual socialization development are presented, in particular a gender education, sexual education and sexual culture formation. The main problems of national sexual-pedagogical discourse are pointed out: the age in which the gender education and sexual awareness should start was grounded and also the main sources of social socialization were defined, its content and process were analyzed. The main concepts of sexual socialization were analyzed. The main stress was made on the influence of total ideologization of soviet society on sexual socialization of the school youth. The contribution of the prominent pedagogues P. Blonskyi, A. Makarenko, V. Suhomlynskyi and others into the development of the national sexual pedagogics was analyzed. The unsuccessful attempts to implement the course of "Ethics and Pedagogics of Sexual Life" into a soviet school were shown. The perspectives of the development of sexual pedagogics in independent Ukraine were sketched.
Keywords: sex, sexual pedagogics, sexual socialization, sexual education, sublimation. Ставлення до дитячо! сексуальности а отже, й до сексуально! сощалiзащI - одна з найскладшших проблем, яку ХХ ст. залишило нам у спадщину. Ниш шхто не вважае, що такою природньою i фундаментальною функщею, як статева, можна управляти, тримаючи дтей у темной i неуцтвь Статеве виховання, сексуальна просвга, формування сексуально! культури -це рiзнi напрямки сексуально! соцiалiзацiI.
Статеве виховання i сексуальна просвга з труднощами пробивають ra6i дорогу в укра!нському сусшльствь А стосовно формування сексуально! культури, то тут взагалi справжня цшина. Не випадково про актуальшсть дослщження сексуально! соцiалiзацiI сьогодш пишуть дуже багато. З метою усшшного виршення ще! проблеми на сучасному етат розвитку нашого сустльства доцшьно розпочати з дослщження еволюцп розвитку щей сексуально! педагопки в минулому столоть
На початку ХХ ст. у втизняному педагопчному дискурс шд впливом праць З. Фройда науковщ i методисти все ближче тдходять до виршення проблем сексуально! соцiалiзацiI дтей i тдлитав. Цьому сприяли i фемiнiстичнi рухи друго! половини Х1Х ст., i поява перших жiночих журналiв, i поява шкiл та класiв спшьного навчання дiтей рiзноI статi тощо. Проблематика сексуально! соцiалiзацiI дiтей найчаспше включалася в контекст статевого питання, що визнавалося актуальним в педагопчнш думщ багатьма педагогами, хоч далеко не вс знали, як правильно його виршувати. Звiдси й назви педагопчних публiкацiй: «Пояснення статевого питання (чи як на свт вс народжуються)» (Н. Жарiнцева, 1907), «Перевтома i статеве питання в школЬ» (В. 1ль!нський, 1908), «Школа i статеве питання» (I. Сiмонов, 1909), «Дти i статеве питання» (К. Сидорович, 1909), «Статеве питання в житп дiтей» (В. Каннель, 1909) та ш. Велика кiлькiсть статей про сексуальну соцiалiзацiю (Н. Жаршцева, М. Лiшневська, В. Половцева, Г. Ролледер й ш.) з'являеться у багатьох педагопчних журналах початку ХХ ст., що виходили, зрозумшо, росшською мовою («Вiсник виховання», «Педагогiчний вюник» тощо).
Узагальнюючи сексуальний педагогiчний дискурс, що склався на початку ХХ ст., можна виокремити кшька вузлових проблем, а саме: ким, коли i як повинна здШснюватися сексуальна соцгалгзацгя тдростаючого поколiння. Перше коло питань було пов'язане з обгрунтуванням основних агенпв сексуально! соцiалiзацiI: шм'я чи школа, батьки чи вчителц друге - з визначенням вшу, з якого повинш починатися сексуальна просвга та статеве виховання дтей; трете - з розробкою форм i змюту сексуально! соцiалiзацiI дтей (принципiв, пiдходiв, методiв та методик). Основш концепцiI сексуально! соцiалiзацiI, що склалися у вiтчизнянiй педагогiцi, вiдрiзнялись за формою i змiстом залежно вщ вибору вiдповiдi на те чи шше питання.
На початку ХХ ст., як i сьогодш, всi цивiлiзацiйнi процеси в Укра!ш (тодi бiльша И частина входила до Росшсько! iмперп, а Буковина, Галичина i Закарпаття - Австро-Угорськш iмперi!) проходили пiд впливом та у взаемоди iз Заходом, «цившзащя» сприймалася як европе!защя та вестершзащя i викликала прямо протилежнi почуття. Однi бачили в цьому прогресивну iндивiдуалiзацiю i збагачення життевого св^у, а iншi - розклад i деградацiю.
Вiтчизнянi педагоги активно вивчали зарубiжний досвiд вирiшення статевого питання. Були видаш росiйською мовою пращ Дж. Бедлея, I. Блоха, О. Вейншгера, А. Молля, А. Фореля, З. Фройда, С. Штiля та шших вчених, якi вплинули на суспшьну думку того часу. Вщзначалась важливiсть статевого виховання та сексуально! просв^и як запобiжних заходiв, покликаних огородити юнацтво вiд аморальних вчинюв, розвивати у юнакiв i дiвчат почуття соромливостi та охайностi, змщнювати !х волю. Поступово питання статево! поведiнки починають розглядати як складну соцiальну проблему, при цьому сама сексуальшсть та 11 прояви все частше обговорюються поза християнським моральним контекстом.
Незважаючи на рiзнi штерпретацп, сутнiсть сексуально! соцiалiзацi! залишалась незмшною - сексуальна просвiта. Так, педагог К. Житомирський вважав: «Якщо ми бажаемо, щоб нашi дiти були чист й вiльнi вiд помилкових (брудних) уявлень, що стосуються любов^ шлюбу, дiтонародження, материнства, годування, статево! зршосп, то треба дiтей учити iстинi, а не залишати !х наодинцi з собою» [6, с. 128]. Моральнш складовiй питання придшялася мiнiмальна увага. Розроблялись переважно медичш аспекти: вивчались джерела збудження статево! чуттевосп i заходи попередження !! передчасного прояву, статеве утримання, попередження i боротьба зi статевими збоченнями.
Дуже популярним було питання про методи первюного ознайомлення дiтей з фiзiологiею статевих стосункiв людей. Щоправда, з'являлися працi (наприклад, О. Водовозово!), в яких зазначалося, що одним шформуванням проблеми сексуально! соцiалiзацi! виршити неможливо, оскiльки знання основ ппени статi самi собою не забезпечують сощальну статеву поведiнку. Воно мае доповнюватися правильною оргашзащею статевого виховання, спрямованого на формування вол^ розвиток добропорядних звичок i почуття обов'язку.
До безсумтвних успiхiв вiтчизняно! психолого-педагопчно! думки в !! теоретичних розробках проблем сексуально! соцiалiзацi! варто вщнести певнi положення, котрi, навiть за давносп рокiв, продовжують залишатися актуальними i нинi. Ось найважливiшi, на нашу думку, з них:
- сексуальна соцiалiзацiя не може бути прерогативою лише або шм'!, або школи, вона потребуе злагоджено! i систематично! роботи вшх зацiкавлених учасниюв виховного процесу, включаючи державну владу (В. Канель);
- сексуальна соцiалiзацiя повинна бути орiентована на цш пiдготовки молодi до !х майбутшх обов'язкiв подружжя i батькiв (О. Водовозова);
- випереджувальний характер сексуально! просв^и (Г. Зоргенфрей);
- сексуальну просвiту необхiдно здiйснювати вiд раннього вшу дтей i робити це поступово, вщ простого до складного, на прикладах з життя природи, розмежовуючи змiст статево! просвiти хлопщв i дiвчат вiдповiдно до !хтх соцiальних функцiй (Н. Жарiнцева);
- школи не треба заб^ати наперед i давати вiдповiдi на ще не озвученi запитання (В. Половцов);
- доцшьним е введення у викладання природознавства статевого питання (Л. Севрук);
- в оргашзаци сексуально! соцiалiзацi! треба диференщювати бiологiчну i соцiальну стать (Т. Локоть) тощо.
Суттевi змши в поглядах на проблему врахування статево! диференщаци в освiтньому процес вiдбулись у першi роки становлення радянського режиму. Вона продовжуе залишатися у центрi уваги педагогiв у зв'язку з проблемою спшьного навчання. Науково-педагопчний аналiз дав змогу зробити висновок про два шляхи виршення вказано! проблеми. Перший - це лшвщащя вiдкрито! диференцiацi! за ознакою стал системи народно! освiти, яка юнувала у дореволюцiйний час, через запровадження спiльного навчання дiтей обох статей, створення едино! трудово! школи. Другий - вирiшення проблеми врахування статево! диференщаци було пов'язане зi спробами окремих педагопв приховано, всередиш навчально-виховного процесу враховувати статевi особливосп учнiв.
У 1920-тi роки проблеми дитячо! сексуальностi i сексуально! соцiалiзацi! активно розроблялись переважно в рамках педологи. У працях С. Аркша, М. Басова, В. Бехтерева,
К. Веселовсько1, А. Залкiнда, Б. Райкова, М. Серебровсько! та багатьох iнших aBTopiB показана нaявнiсть рaннiх npoHBÎB сексуальносп у здорових i хворих дтей, проaнaлiзовaнi ïï вiковa динaмiкa i Bapia^ï, вивченi вiдхилення в сексуальнш поведiнцi дiтей, сформульовано уявлення про статеве виховання як про сукупшсть оргашзованих педaгогiчних впливiв на особистють, що розвиваеться, з метою вироблення свiдомоï сексуaльноï поведiнки, вказано на необхщшсть тiсного зв'язку статевого виховання з шшими сферами навчально-виховно1' роботи в школ^ pозpобленi методики сексуально!' просв^и i статевого виховання в процес викладання piзних навчальних предметв.
Одним з перших сформулював основш iдеï сексуaльноï соцiaлiзaцiï учнiвськоï молодi педолог А. Залюнд: 1) немае особливого, спещально оpгaнiзовaного статевого виховання, яке вилучене з навчально-виховного процесу, «необхщно добитися, щоб тема стал школи не пiдкpеслювaлaсь особливо, iзольовaно, щоб у всiх заходах вона виступала як часткова серед шших тем» [7, с. 40]; 2) кожна ланка педагопчного процесу повинна мютити елементи статевого виховання; 3) виховання статей мае здшснюватися на кожному вшовому етaпi розвитку; 4) центром статевого виховання повинно бути утвердження здорових, мiцних, повноцiнних сощальних контaктiв; 5) зв'язок сiм'ï i школи; 6) iндивiдуaльний пiдхiд; 7) головне в сексуальнш соцiaлiзaцiï -вщвернути думку молодi вiд неспокою стат i спрямовувати ïï до вiчно живих конкретних iдеaлiв. «Метою нaполегливоï боротьби повинно бути втшення в життя пpинципiв aболiцiонiзму, тобто повного статевого утримання до настання фiзичноï i соцiaльноï зpiлостi (аболщошзм)» [7, с. 42]; 8) вш види людськоï твоpчостi е не що шше, як сублiмовaнa сексуальшсть.
У розробщ педологами проблеми сексуaльноï соцiaлiзaцiï можна виокремити певнi напрямки. Представники сощально-педагопчного напрямку (Д. Азбукш, О. Залужний, С. Моложавий, I. Соколянський) вважали основним завданням виховних зусиль ослаблення статевого потягу. Представники психоанал^ичного напрямку (М. Рубiнштейн й ш.) пропонували створення сприятливих умов, за яких статеве почуття дитини не придушувалось би, а сублiмувaлось завдяки цим умовам. Представники медично-ппешчного напрямку(В. Бехтерев й iн.) на перший план висували фiзiологiчну складову статевих стосункiв. Представники aнтpопологiчного напрямку (А. Бернштейн, А. Вipенiус, I. Мечшков) пiдходили до виpiшення питання з позици людинознавства, вбачаючи основну причину вщхилень у стaтевiй поведiнцi у невщповщносп природи людини i культурних установок в суспшьств^ а саме: у невщповщност мiж пеpiодом статевого дозpiвaння (12-15 pокiв) i вшом вступу у шлюб, вiдсунутим на цше десятилiття.
Культурно-iстоpичну теоpiю розвитку особистосп, що визнае примат сощального над нaтуpaльно-бiологiчним у психiчному розвитку людини, обгрунтував Л. Виготський. У «Педологи шдл^ка» вчений вiдзнaчив, що «немае особливого спещального статевого виховання, вщрваного вiд звичaйноï нaвчaльно-виховноï роботи» [5, с. 138]. Вш вважав, що пiдлiтковий пеpiод е найбшьш сенситивним для статевого виховання, оскшьки в стpуктуpi особистостi пiдлiткa немае шчого стiйкого, непорушного, кiнцевого. Головне завдання сексуaльноï соцiaлiзaцiï, на думку Л. Виготського, - перемогти слшоту статевого iнстинкту, олюднити, ввести його у загальну сферу свщомосп, навчити людину любити.
До кiнця 1920-х роюв тотальна iдеологiзaцiя радянського суспшьства повнiстю негативно позначилась на сексуальнш соцiaлiзaцiï учнiвськоï молодi. Окpемi педологи розглядали статеве життя як перешкоду на шляху будiвництвa «нового сощалютичного суспiльствa», бо начебто iндивiдуaльнi любовш почуття вiдpивaють юнaкiв i дiвчaт вiд цiлей комунiзму. Офiцiйною точкою зору з питань сексуaльноï соцiaлiзaцiï стала вульгapно-соцiологiчнa позицiя, котра декларувала, що статеве мае в усьому шдпорядковуватися класовому. Стосовно власне педагопки i школи, то вже з 1930 р. проблеми статевого виховання й просв^и, стaтевоpолевоï соцiaлiзaцiï вщходять на пеpифеpiю, стають непотpiбними, навт небезпечними, а згодом i взaгaлi забороненими. В кpaïнi «змiнюеться педагопчна парадигма: з досить вiльного й лiбеpaльного пошуку методологiчних засад педaгогiчноï науки на жорстке прив'язування до щеологи мapксизму-ленiнiзму» [9, с. 174].
Исля лiквiдaцiï педологiï в СРСР у 1936 р. дослщження, зокрема з питань стaтевоï соцiaлiзaцiï i статевого дозpiвaння дiтей, були заборонеш, опитування з питань сексуaльноï пол^ики не здiйснювaлися, статева пpосвiтa припинена. Появилась нова радянська педaгогiкa як наука про «комушстичне виховання тдростаючого поколiння». Поступово в кpaïнi
складалася ситуащя, яку А. Петровський назвав «святенницькою десексуалiзацiею». За умов тоталiтарного режиму педагоги бачили свое завдання в тому, щоб «заборонити», «викорiнити» кохання в школi чи просто не помiчати його.
Проблеми сексуально! педагопки вивчалися багатьма укра!нськими педагогами довоенного перюду. Так, Г. Ващенко, розкриваючи сутшсть традицiй народу, акцентував увагу на укра!нському побутi з його вiрнiстю в коханнi, статевою розбiрливiстю i здоровим сiмейним життям. Аналiзуючи iсторiю становлення виховного iдеалу в украшщв, педагог розглядав проблему статево! моралi i здорового побуту. При цьому вш особливу увагу звертав на формування досвщу нестатево! любовь «У юнацтва, - писав вш, - треба виховувати моральну чистоту, свщомють дiвочоI чи юнацько! чести, стримашсть, пiдкорення статевих почувань принципам моралЪ> [3, с. 132].
Цшний внесок у розробку проблем статевого розвитку i сексуального виховання д^ей i пiдлiткiв внiс П. Блонський. Його праця «Нариси дитячо! сексуальности» (1935) стала, з одного боку, узагальненням щей i положень в^чизняно! сексуально! педагогiки, а з другого - вироком радянськш педагогiцi. Оцшюючи стан морально-статевого виховання в радянськш школi 1930-х рокiв, вш вiдзначав, що по сутi шяко! сексуально! соцiалiзацiI в краIнi немае. Педагог звернув увагу на два iснуючi пiдходи i показав, що перший з них, медичний, пропонуе обмежуватися повiдомленням знань бiологiчного i гiгiенiчного характеру, тодi як другий, педагопчний, намагаеться надати сексуальностi щеальний характер.
П. Блонський постiйно вказував, що до настання статевого дозрiвання пiдлiтки мають бути пiдготовленi, адже неуцтво в майбутньому може стати перешкодою в !хньому повноцiнному статевому розвитку. Вш переконував, що сексуальна педагопка повинна не стiльки шформувати, скiльки виховувати, а оскiльки людське сексуальне життя мае багатий сощальний змiст, то i статеве життя повинно бути передовым суспiльно-моральним [1]. При цьому вчений вважав, що головне в справi сексуально! соцiалiзацiI - правильна органiзацiя навчально! i позашкiльноI дiяльностi дитини.
Основними засобами статевого виховання П. Блонський називав: усунення всього, що подразнюе нервовi центри (тертя, свербiж, тепловi подразники, сексуально збуджуючi картини, порнографiя); розвиток моторного контролю (спорт, фiзична праця); розвиток сощального контролю (громадська думка, розвиток сшвчуття i поваги до шшо! статi); розвиток розсудливого контролю (деолопя статево! стриманостi, статева гшена); сублiмацiя, концентрацiя уваги на штелектуальнш, суспiльнiй чи технiчнiй працi; боротьба зi шкщливими звичками [2].
Метою сексуально! соцiалiзацiI, на думку А. Макаренка, е виховати дiтей так, аби вони ставилися до кохання як до серйозного i глибокого почуття, щоб свою насолоду, кохання i щастя реалiзували в им'!. Педагог зазначав: «Статеве виховання не може бути вихованням фiзiологiI. Статевий акт не може бути вщособлений вiд усiх досягнень людсько! культури, вщ умов життя соцiальноI людини, вщ гуманiтарного шляху iсторiI, вщ перемог естетики» [8, т. 5, с. 218].
А. Макаренко справедливо стверджував, що «питання про статеве виховання стае важким лише тод^ коли його розглядають окремо i коли йому надають надто великого значення» [8, т. 4, с. 406]. Правильне статеве виховання дтей, на думку педагога, досягаеться на кожному крощ, якщо в им'! добре оргашзоване життя, якщо склалися правильш стосунки мiж юнаками i дiвчатами. Сили «любовно!» любовi можуть бути знайдеш, вважав А. Макаренко, тшьки в досвiдi нестатево! людсько! симпатп. «Молодий чоловiк нiколи не буде кохати свою наречену i дружину, якщо вш не любив сво!х батьюв, товаришiв, друзiв. I чим ширша сфера ще! нестатево! любов^ тим благороднiшою буде любов статева», - писав педагог [8, т. 5, с. 172].
Велику увагу А. Макаренко придшяв проведенню в школi серйозних бесщ (з хлопцями i дiвчатами окремо) з питань статево! гшени, а в старшому вщ - з проблем небезпеки венеричних захворювань. Таю бесщи повинш торкатися «статево! моралi», а приводом для них мають бути: цишчш розмови, пщвищений iнтерес до чужих пмейних справ, пiдозрiле i не зовим пристойне ставлення до любовних пар, легковажна дружба хлопщв з дiвчатами, неповага до жiнки, надмiрне захоплення вбранням, ранне кокетство, штерес до книг, якi вiдкрито зображають статевi стосунки, тощо.
Аналiзуючи досягнення керованих ним навчальних закладiв у питаннях сексуально! соцiалiзацiI, А. Макаренко писав:
«1. Ми утримуемося на лiнiï морального впливу, не перейшовши на лiнiю зовшшнього придушення.
2. Ми не допустили в комут сюльки-небудь помггно!' розпусти i безладних статевих контактiв, локалiзувавши статевий потяг у межах окремо! пари i поеднавши його з основами дружби.
3. Ми сильно скоротили кшьюсть пар i майже призупинили утворення нових.
4. Ми зробили обов'язковим положення, що кохання завершуеться шлюбом. Це надавало питанням кохання засади вщповщальност i значно збшьшило кiлькiсть гальмуючих стимулiв» [8, т. 1, с. 202].
Повоенний перюд характеризуеться суттевим пiдвищенням штересу до моральних аспектiв взаемин статей. У дослщженнях Л. Верб, В. Каршкова, Е. Костяшкiна й шших науковцiв загалом стверджуеться, що моральний аспект статевого виховання включае в себе встановлення гуманних, колективiстських взаемин чоловшв i жiнок у широкш сферi соцiального життя. «Серцевиною статевого виховання, - пише Л. Верб, - е моральний аспект, оскшьки йдеться передовсiм про формування культури мiжособистiсних стосунюв» [4, с. 78].
У численних працях В. Сухомлинського присутнi iдеï та практичнi рекомендацп щодо виховання статей, якi грунтуються на неупередженому ставленнi до особи та повазi до не! незалежно вiд статево! належностi. Цшними е ще! педагога про необхiднiсть готувати юнаюв i дiвчат в системi стосункiв «чоловiк - жiнка»: «благородство у взаеминах мiж хлопцем i дiвчиною, чоловiком i жiнкою - це дерево, яке зелеше тод^ коли його краса живиться глибоким коршням людсько! гiдностi, честi, поваги до людей i до самого себе, непримиренносп до зла, бруду, приниження людсько! пдносп» [10, т. 3, с. 313].
Видатний укра!нський педагог закликав так оргашзувати дiяльнiсть учнiвського колективу, щоб не було «спещально чоловiчих i спецiально жшочих видiв дiяльностi». Неодноразово вiн повторював: «Як вогню бiйтеся, щоб дiвчатка вiдчули: ми - слабшi, наша доля - шдкорятися» [10, т. 1, с. 574]. Закликаючи до чуйносп i тактовностi, В. Сухомлинський вважав неприпустимим для вихователя пояснювати тi чи iншi позитивн1 або негативт риси дитини приналежнiстю до ridi чи iншоï статi, тим бшьше протиставляти дiвчат хлопцям i навпаки.
Вже пiсля смертi В. Сухомлинського, у 1983 р., вийшов збiрник його праць шд назвою «Книга про кохання», де комплексно представлено авторське бачення проблеми кохання [11]. «Кохання i моральний прогрес людини», «Сдшсть духовно-психолопчних i морально-естетичних стосункiв чоловiка i жшки», «Жiночнiсть i кохання», «Моральна пднють жiнки» -цi й iншi роздiли книги дають можливiсть усвщомити шляхи пiдготовки молодо! людини до кохання, !! прагнення до особистого щастя.
1з запровадженням у втизняну школу навчального курсу «Етика i психолопя сiмейного життя» в 1983 р. появилася надiя на шдготовку молодi до сiмейного життя i правильних мiжстатевих стосункiв. Але непродуманий змют навчального предмета, його методична нешдготовлешсть i вiдiрванiсть вiд шших ланок сексуально! соцiалiзацiï учнiвськоï молод^ вiдсутнiсть державно! пiдтримки, декларативний, абстрагований характер проголошення сексуально-сiмейних цiнностей, низький рiвень викладання, непрофесiйнiсть у робот вчителiв, !х закомплексованiсть й удаване святенництво, несприйняття предмета освiтянськими чиновниками, вчителями i батьками - все це призвело до того, що проблеми сексуально! соцiалiзацiï, формування у дггей i шдл^юв здорового ставлення до питань стаи, сексуальносп i взаемин статей, планування им'! та засобiв запобiгання вагiтностi залишились поза межами цього курсу. Загалом радянська педагопка iз завданнями сексуально! соцiалiзацiï, як i дошлюбно! пiдготовки молодi не впоралась. Педогогiзацiя сексуальностi провалилася.
З початком перебудови й особливо коли радянський режим упав i почалася новiтня iсторiя Укра!нсько! держави, сексуальний дискурс почав вiдроджуватися. Лiбералiзацiя укра!нського суспiльства в питаннях статево! моралi пройшла кiлька етапiв:
1. З початком гласносп (1985 р.) поступово знiмаеться табу iз сексуально! тематики, про секс починають писати, видаються i поширюються твори З. Фройда, Е. Фромма й iнших мислителiв. Продаються посiбники з сексу з непоганими iлюстрацiями, якi, одначе, багатьох шокували.
2. Другий етап сексуально! лiбералiзацiï суспiльства настав iз проголошенням Укра!ни незалежною державою в 1991 р. У мютах масово почали продавати еротично-порнографiчнi видання, рiзноманiтнi плакати, що рекламували вiльнiсть кохання, вщкривати спецiальнi
магазини для тоpгiвлi предметами сексу. Газети замайорши рекламою еротичних клубiв. Масово продукувалися вiдеокaсети з еротичними i поpногpaфiчними фiльмaми.
3. З настанням XXI ст. розпочався наступний етап сексуaльноï свободи. Спостертаеться ще бiльшa комеpцiaлiзaцiя сексу. Еpотичнi фiльми заполонили бшьшють телевiзiйних кaнaлiв. З'явилось кабельне телебачення, де транслюються спещальш нiчнi передача
Разом з тим ставлення до сексуaльноï соцiaлiзaцiï учнiвськоï молодi в Укра1ш було i нинi е суперечливим. Вона до сьогодш мае декларативний характер, з офщшних трибун лунають слова про необхщшсть такого виховання, а реально проблема вщдана на вщкуп аматорам та ентузiaстaм (без економiчних i фiнaнсових субсцщй, оpгaнiзaцiйноï та мaтеpiaльноï допомоги тощо), за сво1м змiстом залишаеться морально-етичною i не зaчiпaе питань розвитку pепpодуктивноï системи людини, ïï сексуальносп, тобто е, з позицiï нинiшньоï теpмiнологiï, гендерною.
Сексуальна pеволюцiя в Украм, на вiдмiну вiд захщних кpaïн, вiдбувaлaся в умовах медичноï та сексуaльноï неосвiченостi не тшьки пiдлiткiв, а й дорослих, нерозвиненосп служб планування сiм'ï, вiдсутностi пiдлiтковоï гiнекологiчноï служби, стала радше револющею iнфоpмaцiйною, нiж за сутнiстю. Оргашзованою сексуальною соцiaлiзaцiею пiдлiткiв не займаеться практично нiхто, бо вона начебто неминуче потягне за собою псиичш i сексуaльнi вiдхилення. Сексуальна безграмотшсть в нашому суспiльствi провокуе безвщповщальну i небезпечну сексуальну поведiнку. Як висловився хтось з вщомих, сексуальна поведшка пiдлiткiв вiдповiдaе XXI ст., a ï^ сексуальна свiдомiсть i знання залишаються на piвнi середини XX ст.
Становлення незaлежноï Украши зaсвiдчило, що, не зважаючи на попередш pепpесiï i соцiaльну iзольовaнiсть вiд Заходу, основнi тенденцiï динамши сексуaльноï поведiнки тут, як i столотя тому, тi ж, що й там: бшьш ранне сексуальне дозpiвaння i пробудження еротичних почутпв у пiдлiткiв; зниження вiку сексуального дебюту; сощальне та моральне прийняття дошлюбноï сексуaльностi i спiвжиття; емансипащя сексуaльноï мотивaцiï вiд мaтpимонiaльноï; зростання кiлькостi розлучень, дошлюбних i позашлюбних зачать i народжень; пiдвищення штересу до еротики, пiдвищення сексуaльноï активносп; звуження сфери забороненого в культуpi й зростання суспiльного iнтеpесу до еротики; зростання терпимосп стосовно девiaнтних форм сексуaльностi, особливо гомосексуaлiзму; еротизащя, сексуaлiзaцiя, поpногpaфiзaцiя зaсобiв мaсовоï шформацп тощо.
Сучасний свiт увiйшов в нову цившзащю - цивiлiзaцiю еросу, для якоï характерна глобальна еротизащя. Невипадково останшм часом aктивiзувaлися дослщження не лише фiзiологiчних, медичних, гендерних проблем сексуaльностi, а й психолопчних i педaгогiчних основ сексуального становлення особистость
Проблеми сексуaльноï соцiaлiзaцiï учнiвськоï молодi вiдобpaженi в дисеpтaцiйних i моногpaфiчних дослiдженнях укpaïнських педaгогiв. Останш вивчали тaкi аспекти зaзнaченоï проблеми: теоретичш основи сексуaльноï соцiaлiзaцiï (I. Петрище, Л. Слинько); статеве виховання в сiм'ï (Т. Говорун, Г. Дейнега, О. Шарган); формування правильних мiжстaтевих стосункiв у шкiльному колективi (М. Боришевський, В. Вечер, I. Мезеря, В Поплужний, В. Чернш); особливосп статеворолевого самовизначення дiвчaт i юнаюв (В. Васютинський, О. Кшнежд^ Ю. Тарнавський, Т. Титаренко); гшешчш питання статевого виховання (I. Юнда); формування культури iнтимних почуттiв (Т. Гурлева, Л. Кульчицька, Л. Мороз); тдготовка вчителя до статевого виховання учшв (В. Бойко, О. Главацька, О. Рибалко). Проблемними зонами сучaсноï сексуaльноï педaгогiки стали понятiйний апарат, вшовий параметр, пpовiднa соцiaльнa шститущя, змiстовий i методичний параметри.
Свросоюз вступае в епоху единих сощальних стандартв. Сексуальна соцiaлiзaцiя на початку XXI ст. вщбуваеться в ушх кpaïнaх, насамперед у тих, що шдписали «Свропейську соцiaльну хapтiю». Враховуючи це, можна впевнено говорити про перспективи розвитку нового напрямку педагопки, а саме сексуaльноï педагопки.
Л1ТЕРАТУРА
1. Блонский П. П. Отношения между полами / П. П. Блонский // Избранные педагогические произведения. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. - С. 521-524.
2. Блонский П. П. Очерки детской сексуальности / П. П. Блонский // Избранные педагогические и психологические произведения. Т. 1. - М.: Педагогика, 1979. - С. 202-277.
3. Ващенко Г. Виховний вдеал. Т. 1: Подручник для педагогов, молода i батьюв. - 3-е вид. / Г. I. Ващенко. -Полтава: Полтавський вюник, 1994. - 191 с.
_1СТОР1Я ПЕДАГОПКИ_
4. Верб Л. Я. Половое воспитание старшеклассников как морально-педагогическая проблема: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Л. Я. Верб. - Л., 1972. - 161 с.
5. Выготский Л. С. Педология подростка / Л. С. Выготский. - М.: Изд-во БЗО при педфаке 2-го МГУ, 1929. - 191 с.
6. Житомирский К. Г. Эмансипация педагогики. Педагогические статьи, главы из книги «Молох XX века (Правописание)» / К. Г. Житомирский. - М.: Янус-К, 2002. - 280 с.
7. Залкинд А. Б. Половое воспитание. - 2-е изд. / А. Б. Залкинд. - М.: Работник просвещения, 1930. - 337 с.
8. Макаренко А. С. Педагогические сочинения: в 8 томах / А. С. Макаренко. - М.: Педагогика, 1985.
9. Сухомлинська О. В. 1сторико-педагопчний процес: новi тдходи до загальних проблем / О. В. Сухомлинська. - К.: А.П.Н., 2003. - 68 с.
10. Сухомлинський В. О. Вибраш твори: в п'яти томах / В. О. Сухомлинський. - К.: Рад. школа, 1976.
11. Сухомлинский В. А. Книга о любви / В. А. Сухомлинский. - М.: Молодая гвардия, 1983. - 191 с.
REFERENCES
1. Blonskii P. P. Otnosheniia mezhdu polamy [The relations between the genders]. Izbrannyie pedahohichieskiie proizvedeniia. - M.: Nzd-vo APN RSFSR, 1961. S. 521-524.
2. Blonskii P. P. Ocherki detskoi seksualnosti [The outline of the children's sexuality]. Izbrannyie pedahohichieskii i psikholohicheskiie proizviedieniia. T. 1. M., Pedahohika, 1979. S. 202-277.
3. Vashchenko G. Vykhovnyi ideal. T. 1. Pidruchnyk dlia pedahohiv, molodi i batkiv. 3-ie vyd. [Educational ideal]. Poltava: Poltavskyi visnyk, 1994. 191 s.
4. Verb L. Ya. Polovoie vospitaniie starsheklassnikov kak moralno-pedahohicheskaia problema. [Verb L. Gender education of the senior pupils as a moral-educational issue] dis. ... kand. ped. nauk: 13.00.01. L. Ya. Verb. L., 1972. 161 s.
5. Vyhotskii L. S. Pedolohiia podrostka. [Pedology of the teenagers]. M., Izd-vo BZO pri pedfake 2-go MGU, 1929. 191 s.
6. Zhitomirskii K. G. Emansipatsiia pedahohiki. Pedahohicheskie stati, hlavy iz knihi «Molox XX veka (Pravopisanie)». [Emancipation of pedagogics ]. M. Yanus-K, 2002. 280 s.
7. Zalkind A. B. Polovoe vospitanie. 2-e izd.[Gender education]. M., Rabotnik prosveshcheniia, 1930. 337 s.
8. Makarenko A. S. Pedahohicheskie sochineniia: v 8 tomax . Makarenko A. Pedagogical works in 8 volumes. M.: Pedahohika, 1985.
9. Sukhomlinska O. V. Istoryko-pedahohichnyi protses: novi pidkhody do zahalnykh problem. [Historical-pedagogical process: the new approaches to the general issues] K., A.P.N., 2003. 68 s.
10. Sukhomlinskii V. O. Vybrani tvory v piat tomax. [Suchomlynsky V. Selected works: in 5 volumes]. K., Rad. shkola, 1976.
11. Suxomlinskii V. A. Knyha o liubvi .[The book about love]. M.: Molodaia hvardiia, 1983. - 191 s.
Стаття надтшла в редакцт 22.08.2017 р
УДК 377.8.091.3(477.44)"19"(091) DOI: 10:25128/2415-3605.17.3.2
ТЕТЯНА ЗУЗЯК
[email protected] кандидат мистецтвознавства, доцент, Вшницький державний педагопчний ушверситет iменi Михайла Коцюбинського
м. Вшниця, вул. Острозького, 32
ОСОБЛИВОСТ1 ФОРМУВАННЯ ПРОФЕС1ЙНИХ УМ1НЬ I НАВИЧОК У ВШНИЦЬКШ УЧИТЕЛЬСЬК1Й СЕМ1НАРП
На основi архгвних джерел розкрито 1стор1ю становленняi дгяльностг В1нницько1 чолов1чо'1 вчительсько'1' семтарИ на початку XX столiття. Охарактеризовано навчальш плани та програми цього навчального закладу, зокрема програму курсу «Педагогжа». Розглянутi процес формування професшних умiнь i навичок у семiнарii. Bid-значено особливостi проведення практичних занять з учнями, що сприяли розвитку у семiнаристiв педагогiчних навичок у викладаннi i вихованнi учнiв початковоi школи. Охарактеризовано теми письмових творiв з мови, та лiтератури, метою яких було навчити вихованцiв по^довнш та зв'язнт розповiдi, вправного описування та логiчно правильного розмiрковування.
_1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_
Показано, що разом з теоретичним навчанням i належним викладанням у Втницькш чолов1чш учительськш семiнарii особливе значення для формування умiнь i навичок мала практична робота учтв у зразковому училищi. Доведено, що вихованцi вчительсько'1' семтарп були найбшьш пiдготовленими до ведення занять в початкових школах, добре знали програми i тдручники та були достатньо компетентними з основних шюльних предметiв. Зазначено, що випускники Вiнницькоi чоловiчоi вчительсько'1' семiнарii добре знали побут альського населення, його духовт та матерiальнi потреби, що сприяло успшнш постановцi навчально-виховно'1' справи. Однак, скрутне матерiальне становище семiнарii, вiдсутнiсть загальноосвiтньоi бази, неусвiдомлення чиновниками ролi вчителя у суспiльствi гальмували розвиток педагогiчноi освiти в Подiллi в розглядуваний nерiод.
Ключовi слова: педагогiчна освта, Втницька чоловiча вчительська семiнарiя, умтня i навички, практична тдготовка.
ТАТЬЯНА ЗУЗЯК
[email protected] кандидат искусствоведения, доцент, Винницкий государственный педагогический ушверситет
имени Михаила Коцюбинского г. Винница, ул. Острожского, 32
ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНЫХ УМЕНИЙ И НАВЫКОВ В ВИННИЦКОЙ УЧИТЕЛЬСКОЙ СЕМИНАРИИ
На основе архивных источников раскрыта история становления Винницкой мужской учительской семинарии в начале XX века. Охарактеризованы учебные планы и программы учебного заведения, в частности программа курса «Педагогика». Рассмотрены особенности формирования профессиональных умений и навыков в семинарии. Рассмотрены особенности проведения практических занятий с учащимися, которые способствовали развитию у семинаристов педагогических навыков в преподавании и воспитании учащихся начальной школы. Охарактеризованы темы письменных произведений по языку и литературе, целью которых было научить воспитанников последовательному и связному рассказу, качественного описания и логически правильного рассуждения. Доказано, что наряду с теоретическим обучением и надлежащим преподаванием в Винницкой мужской учительской семинарии особое значение для формирования умений и навыков имела практическая работа учащихся в образцовом училище. Доказано, что воспитанники учительской семинарии были наиболее подготовленными к ведению занятий в начальных школах, хорошо знали программы и учебники и были достаточно компетентными по основным школьным предметам. Отмечено, что выпускники Винницкой мужской учительской семинарии хорошо знали быт сельского населения, его духовные и материальные потребности, что способствовало успешной постановке учебно-воспитательной дела. Однако тяжелое материальное положение семинарии, отсутствие общеобразовательной базы, непонимание чиновниками роли учителя в развитии общества тормозили развитие педагогического образования в Подолье в рассмотренный период.
Ключевые слова: педагогическое образование, Винницкая мужская учительская семинария, умения и навыки, практическая подготовка.
TATIANA ZUZIAK
[email protected] Candidate of Art Criticism, Associate Professor, Vinnytsia M. Kotsiubynkskyi State Pedagogical University Ostrozkogo street 32, Vinnitsa, Ukraine, 21100
PECULIARITIES OF PROFESSIONAL SKILL FORMATION IN VINNITSA
TEACHERS' SEMINARY
The article reveals the history of the formation of Vinnitsa male seminary in the early 20th century using the archival sources. Educational curriculum and programs of the teachers' seminary have been analyzed, in particular the syllabus of the course «Pedagogy». Peculiarities of the professional skills formation in the seminary are considered. The peculiarities of conducting practical classes for seminary students, which promoted the development of teaching skills in the teaching and education of elementary school students, are analyzed. The acticle characterizes the topics for written works of the course 'Russian language and literature 'which aimed at teaching the students consistent and eloquent story-telling, skillful descriptions and logically correct presentation of their arguments. It has
