CC BY
22
УДК 159.9: 340.65
I. М. Савка
кандидат психолопчних наук, доцент кафедри теоретично! та практично! психологи Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно! осв^и Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка"
НЕОБХ1ДН1СТЬ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛ1ДЖЕННЯ КУМУЛЯТИВНОГО Ф1З1ОЛОГ1ЧНОГО АФЕКТУ
© Савка I. М., 2019
Розглянуто проблему нехтування поняттям кумулятивного фiзiологiчного афекту як обставини, яка пом'якшуе провину, у вггчизнянш правозастостовнш практицi, незважаючи на те, що в чинному Кримiнальному кодека УкраТни передбачено таку можливiсть. Автор доводить необхщшсть призначення експертизи, щоб встановити наявн1сть у пiдсудного на момент вчинення злочину стану афекту, та наводить перелж обставин, як е пiдставою для призначення такоТ експертизи i якi, в1дпов1дно, необхщно з'ясувати пiд час ведення справи, визначае компетенщю спецiалiстiв iз встановлення наявност стану афекту в судово-експертних дослщженнях певного виду.
Ключовi слова: патолопчний афект; фiзiологiчний афект; кумулятивний фiзiо-логiчний афект; судово-експертне дослщження; психологiчна експертиза; психiатрична експертиза; комплексна психолого-психiатрична експертиза.
И. М. Савка
НЕОБХОДИМОСТЬ СУДЕБНО-ЭКСПЕРТНОГО ИССЛЕДОВАНИЯ КУМУЛЯТИВНОГО ФИЗИОЛОГИЧЕСКОГО АФФЕКТА
Статья посвящена проблеме игнорирования понятия кумулятивного физиологического аффекта как смягчающего вину обстоятельства в отечественной правоприменительной практике, несмотря на то, что в действующем Криминальном кодексе Украины предусмотрена такая возможность. Автор доказывает необходимость назначения экспертизы с целью установления на момент совершения преступления состояния аффекта и перечисляет обстоятельства, которые составляют причину назначения такой экспертизы и которые, соответственно, необходимо выяснить в процессе ведения дела, определяет компетенцию специалистов по установлению наличия состояния аффекта в определенных видах судебно-експертного исследования.
Ключевые слова: патологический аффект; физиологический аффект; кумулятивный физиологический аффект; судебно-экпертное исследование; судебно-психологи-ческая экспертиза; судебно-психиатрическая экспертиза; комплексная психолого-психиатрическая экспертиза.
I. M. Savka
Department of Theoretical and Practical Psychology Institute of Law, Psychology and Innovative Education Lviv Polytechnic National University, Assoc. Prof., Ph. D.
THE NEED FOR A LEGAL EXPERT RESEARCH FOR A CUMULATIVE PHYSIOLOGICAL FACT
Annotation: This paper is dedicated to a problem of cumulative neglect the concept of physiological affect of guilt-soften circumstances in a law usage domestic practice, despite the fact that the current Criminal Code of Ukraine provides for this possibility. The author argues the need for an examination to determine the presence of the defendant at the time of
committing a crime of passion and lists the circumstances which warrant the appointment of such expertise and which, therefore, necessary to find out in the course of doing business, defines the competence of experts to determine whether the state passion takes place in a certain kind of forensic investigations.
Key words: pathological affect; physiological affect; physiological cumulative affect; forensic expert study; psychological examination; psychiatric examination; complex psychological and psychiatric examination.
Постановка проблеми. В сучасних умовах Украши, коли найменше довiри в украшщв викликае судова система, одшею 3i складових психолопчного благополуччя особистостi е впев-ненють у справедливостi покарання за злочини. Для дотримання такого головного принципу, як iндивiдуалiзацiя покарання, афективш злочини завжди необхiдно вiдмежовувати вщ навмисних. В украшськш правозастосовчiй практищ найбiльш неоднозначним е розумiння та визнання стану сильного душевного хвилювання у раз^ коли перша фаза фiзiологiчного афекту реалiзуеться за розтягнутою у часi кумулятивною схемою. Це пов'язано, з одного боку, iз тим, що призначення експертизи для встановлення стану сильного душевного хвилювання не е законодавчо обов'язковим, з шшого - з тим, що судщ та слiдчi мають усталене хибне переконання, що стан афекту можна однозначно встановити лише у випадку, коли злочин скоша неосудна за результатами судово-психiатричноl експертизи особа або осудна одразу тсля надзвичайно сильних негативних обставин, без необхщносп додаткових експертиз, на розсуд судщ, а в шшому випадку винт у злочиш можуть легко симулювати таку обставину, як афект, що пом'якшуе провину, i жодш експертизи не здатнi цьому запобэти. Крiм того, суддi та представники правоохоронних органiв мало поiнформованi стосовно обставин, яю провокують кумуляцiю афекту, та психолопчних особливостей осiб, схильних до кумуляци фiзiологiчного афекту, а наявшсть рiзних видiв судових експертиз, 1х специфiки та нерозумiння вщмшностей компетенци психолога та психiатра ще бiльше схиляють суддiв до спрощеного рiшення, а саме вiдмови вщ призначення експертного дослiдження взагалi. Вищезгадаш обставини призводять не тiльки до несправедливого вироку, а й до того, що в законодавчш баз^ яку створюють найчастiше без консультаци з психологами, може бути закршлена некоректна процедура встановлення кумулятивного фiзiологiчного афекту.
Аналiз дослiдження проблеми. Незважаючи на численнiсть спроб фахiвцiв у галузях юриспруденции патопсихологи та юридично! психологи теоретично дослiдити зазначену проблему [16], ми не виявили даних щодо комплексного експериментального дослщження можливостей застосування потенщалу судово-психологiчних експертиз для визначення iмовiрностi виникнення пiд час вчинення злочину саме кумулятивного афекту в правозастосовчш практищ. Це зумовлено не лише неопрацьовашстю оргашзацшних умов та вщповщних технологiй дослiдження кумулятивного афекту, але й нехтуванням самим цим поняттям у правозастосовнш практищ. З шшого боку, через колiзil у правовш базi це може призвести i до некоректного визнання наявносп стану афекту у ситуацп, коли, з погляду юридично1 психологи, такого стану не могло бути. Ми довели правомiрнiсть використання стану кумулятивного фiзiологiчного афекту як пом'якшуючо1 провину обставини з погляду юридично1 психологи [17]. У результат теоретичного аналiзу та експериментального дослiдження ми дшшли висновку, що для встановлення психолопчних особливостей, яю визначають схильнють до кумуляцil фiзiологiчного афекту i можуть бути зафiксованi тсля виходу iз цього тимчасового стану на момент проведення судово1 експерти, необхщно комплексно вивчати настановну сферу особистост^ зокрема, визначити iндивiдуальнi емоцшш, когнiтивнi та поведiнковi настанови, !х iерархiю та рiвень взаемоузгодженостi; визначити сощальш стримувальнi настанови контролю, !х силу та мiру виснаженостi залежно вщ психотравматично1 ситуацil; спiввiднести конкретну шкримшовану ситуацiю з рiвнем активносп вiдповiдних диспозицiйних настанов (оцiнки ситуацп, настановно1 поведiнковоl реакцil, соцiальних стримувальних настанов та безпосередньо1 форми афективно1 розрядки) на тлi iндивiдуально-
психолопчних особливостей (зокрема показниюв штрапуштивносп-екстрапуштивносп) та шдивь дуальних характеристик формування елементарно! первинно! настановно! активностi за методикою, яку розробив Д. М. Узнадзе [18]. Проте обгрунтування, з погляду ще! шформаци, необхiдностi призначення судово-експертного дослщження залишаеться невизначеною в науковш лiтературi часткою проблеми, яко! стосуеться ця стаття.
Мета статтi. На пiдставi висновкiв теоретичного аналiзу та результата нашого порiвняльного дослiдження психолопчних особливостей людей, схильних до кумуляци напруги першо! фази у разi виникнення фiзiологiчного афекту, i людей, що схильнi до класичного переб^у фiзiологiчного афекту, й психологiчного портрета ошб, схильних до кумуляцi! афекту, який ми розробили рашше, обгрунтувати необхiднiсть судово-експертного дослiдження кумулятивного фiзiологiчного афекту.
Сьогоднi в бiльшостi кримшальних кодексiв кра!н свiту передбачено, що будь-яка особа тдлягае кримiнальнiй вщповщальносп та покаранню за шкоду, завдану !! суспiльно небезпечними дiями, тшьки у тому випадку, якщо вона усвщомлювала соцiальний змiст i значущють вчиненого дiяння та могла регулювати свою поведiнку, тобто якщо у вчиненому вщображет свiдомiсть та воля особи. З цього лопчно випливае необхщшсть обов'язкового квалiфiкованого врахування тд час призначення покарання таких сташв, як фiзiологiчний афект та "сильне душевне хвилювання", що згадуються у законодавсга рiзних кра!н у квалiфiкацi! злочинного дiяння i, на нашу думку, позначають такi феномени [16].
Проблема психолого-юридично! характеристики фiзiологiчного афекту як обставини, що пом'якшуе провину, мае певну юторда у свгговш та вiтчизнянiй юриспруденцi!. Ми довели, що поняття "афект" входить до прийнятого в укра!нському законодавствi поняття "сильне душевне хвилювання", що е тдставою для пом'якшення провини. Проте дотепер в Укра!ш визнання тако! форми фiзiологiчного афекту, як кумулятивна, серед обставин, що пом'якшують провину, в право-застосовнiй практицi доволi проблематичне. Спостерiгаеться доволi скептичне ставлення до право-мiрностi самого цього поняття. Поряд iз тим, сама можливють поступового накопичення афекту передбачена в формулюванш ст. 116 КК Укра!ни, в якiй серед обставин "сильного душевного хвилювання" ф^уруе поняття "систематичних знущань". Аналiз кримiнальних справ свщчить про невизнання судом наявносп обставин, якi пом'якшують провину, в тих справах, де очевидна кумулятивна (накопичувальна) форма фiзiологiчного афекту. Отже, юридично передбачено можливють юнування й використання накопиченого (кумулятивного) афекту, хоча на практищ уникають його визнання.
Поняття "афект" та "сильне душевне хвилювання" трапляються у законодавствах рiзних кра!н. Щцкреслювали значущють та актуальнють всебiчного розгляду феномену афекту та вивчали його у рiзних формах прояву багато науковщв: специфшу самого феномену та рiвень усвщом-леностi у станi афект аналiзував Ф. С. Сафуанов, фазовють перебiгу I. А. Кудрявцев, особливосп патологiчно! форми афекту Ю. В. Баулш, В. I. Борисов, С. Б. Гавриш, аналiз фiзiологiчного афекту виконали В. Б. Сидоров, Г. Рггзер i I. А. Кудрявцев, Г. В. Морозов, критери вщмежування патоло-гiчного i фiзiологiчного афекту визначали Т. П. Печерникова, В. В. Гульдан, В. Ю. Остришко.
У загальнш психологи афект визначаеться як стрiмкий i бурхливий емоцшний процес вибухового характеру, що може дати таку, що не тдлягае свщомому вольовому контролю, розрядку в ди [15]. Вщповщно до шшого формулювання афектами називають сильнi й порiвняно короткочаснi емоцiйнi переживання, що супроводжуються рiзко вираженими руховими i вiсцеральними проявами [8]. Як бачимо, вщмшнють наведених тлумачень полягае лише в мiрi виразностi афекту; коли в першому бшьш окресленi характерш ознаки, що мiстять вказiвку на порушення свщомого вольового контролю дш, то в другому така конкретизащя вiдсутня. Тим не менше, разом щ обидва визначення охоплюють уш рiзновиди афективних реакцiй, зокрема класичний та кумулятивний його варiанти.
Безпосередньо афект е критичною фазою почуття, переживання. Афективш стани харак-теризують як стани знижено! правоздатностi. Варто мати на уваз^ що юнуе декiлька видiв афекту. Серед них видшяють два основнi - патолопчний i фiзiологiчний афект.
Патолопчний афект - короткочасне, надштенсивне переживання, що досягае такого рiвня, за якого настае повне затьмарення свщомосп й паратзащя волi, та е наслщком стiйкого психотичного розладу. Патолопчний афект - такий вид афекту, що цшком виключае осуднiсть, а отже, i кримiнальну вiдповiдальнiсть за вчинене дiяння [7; 13].
Зазвичай вважають, що патологiчний афект е виражешшим, виникае раптово, як реакщя на несподiваний психогенний подразник, i характеризуеться неадекватнiстю афективно! реакци щодо значущостi 11 приводу, рiзким психомоторним порушенням, розладом свiдомостi сутiнкового типу, порушенням мотивування, автоматизмом дiй i стадiйнiстю перебiгу [11; 22]. Тому в наукових джерелах вщсутш ютотш розбiжностi щодо клiнiки патологiчного афекту, адже на пiдставi цих характеристик сьогодш вже можна вiдмежувати вщ патологiчного варiанта всiх iнших афективних реакцш, зокрема фiзiологiчного афекту, який повторюе у сво!й динамiцi фази патолопчного афекту [5]. Вiдтак визначення фiзiологiчного афекту формулювалось через його вщмежування вiд патологiчного афекту та протиставлення йому.
Фiзiологiчний афект - це такий емоцшний стан iндивiда, за якого вiн е осудним, однак його свщомють iстотно обмежена, вщбуваеться короткочасний хворобливий розлад психiчно! дiяльностi непсихотичного рiвня, що виникае раптово тд впливом зовнiшнiх факторiв та виявляеться емоцiями гнiву або страху, звуженням свщомосп, руховим збудженням i дiями, спрямованими на знищення подразника [20]. I. А. Кудрявцев наголошуе, що за клiнiкою фiзiологiчний афект вiдповiдае критерiям психiчно! аномалп й значно ближчий до патолопчного афекту, шж до нор-мальних афективних реакцш. Його вияви свщчать про ютотну обмеженiсть здатностi особи свщомо контролювати сво! ди. Отже, вивчення клшки фiзiологiчного афекту дае пщстави розглядати його як гострий реактивний афективний примежовий (непсихотичний) короткотривалий стан [8].
Юридично фiзiологiчний афект визнано одним iз компонента сильного душевного хвилю-вання, оскшьки вiн вiдрiзняеться вiд нехворобливих сташв саме дезорганiзацiею свiдомостi, що позначаеться на мiрi провини [8].
Незважаючи на це, дотепер у деяких юриспв зберiгаеться хибна думка, що, на вщмшу вiд патолопчного афекту, за фiзiологiчного афекту особа усвщомлюе сво! ди, може ними керувати або мае змогу усвщомлювати сво! ди. Саме тому традицшно вважають, що особа, яка вчинила злочин у сташ фiзiологiчного афекту (чи в деяких шших емоцшних станах), пiдлягае кримiнальнiй вiдповiдальностi [25].
Юридична психологiя видiляе так званий класичний фiзiологiчний афект, коли перша фаза мшмальна за часом i розрядка настае майже миттево. Класичному фiзiологiчному афекту не передують ш тривалi конфлiкти, нi розтягнута у чаш психотравматична ситуащя. Розрядка настае внаслщок конкретно! ситуацi!, яку людина суб'ективно оцiнюе як надпотужно афектогенну. Традищя квалiфiкацi! тако! форми фiзiологiчного афекту в правозастосовнiй практицi укра!нських судiв уже сформована. Поряд iз класичною видiляють кумулятивну форму фiзiологiчного афекту.
Класична та кумулятивна форми фiзiологiчного афекту вiдрiзняються тiльки переб^ом першо! фази. За проявом i класичний, i кумулятивний афекти у фазi розрядки повнiстю iдентичнi: емоцшно забарвлене звуження свiдомостi та самоконтролю, бурхливi руйнiвнi поведiнковi реакцi! тощо. В обох видах провiдною ознакою фiзiологiчного афекту в фазi розрядки е раптовють !! виник-нення як для самого суб'екта, так i для стороннього спостертача. Варто зауважити, що в юридич-ному визначенш раптовостi законодавець звертае увагу саме на фазу активних дш, а тому перша фаза (довготривала вона чи короткочасна) юридичного значення не мае. Тому не мае значення тривалють першо! фази, а провщного значення набувае лише раптовють (суб'ективна та об'ективна несподiванiсть) самого вибуху, що повнютю вщповщае юридичному визначенню сильного душевного хвилювання [16].
Отже, необхщно наголосити, що кумулятивний фiзiологiчний афект, як i класична форма фiзiологiчного афекту, можуть бути пщставою для пом'якшення покарання [17].
Поряд iз цим залишаеться вщкритим питання про вiдмiннiсть фiзiологiчного афекту вщ iнших емоцiйних станiв, таких як, наприклад, емоцшна напруга, стрес, фрустращя тощо. 1накше виникае тенденщя ставити знак рiвностi мiж станом сильного душевного хвилювання i такими станами.
Ми довели, що некоректно вважати безпосередньо стрес, фрустращю, емоцшне порушення, емоцшну напругу чи психiчне напруження тдставою для визнання сильного душевного хвилювання. Ц стани можуть бути рiзними варiантами (чи етапами) переб^у першо! фази накопичення афекту, внаслщок яких настае афективний спалах, i неконтрольованою реакцieю розрядки. Тому в експертнш практицi ïx необхiдно враховувати як передумови подальшо! розрядки, що автоматично передбачають, залежно вiд часу накопичення, визнання кумулятивного характеру афекту [16].
1нколи обвинувачуваний вчиняе злочин у стат алкогольного сп'яншня й водночас виявляе ознаки афективного стану. Власне фiзiологiчний афект у стат алкогольного сп'яншня виникнути принципово не може. Доросла людина знае про можливий вплив алкоголю на псиxiчний стан люди-ни i свщомо його вживае, тому законодавець квалiфiкуе вчинення злочину в станi алкогольного сп'яншня як обставину, яка обтяжуе провину.
Починаючи розгляд проблеми експертного встановлення кумулятивного афекту, потрiбно передуем проаналiзувати тi об'ективнi обставини, що можуть схилити слщство, суд чи адвоката до ршення про необхщшсть призначення такоï експертизи.
У кримшальному законодавствi Украïни, згiдно iз ч. 2 та 3 ст. 12 КК, злочини, вчинеш в стат сильного душевного хвилювання, зараховано до злочитв невелик' та середньоï тяжкосп, адже максимальна санкцiя за найтяжчий злочин, а саме - вбивство в стат сильного душевного хвилювання передбачае покарання до п'яти роюв позбавлення волi (ч. 2 ст. 116 КК). На думку юриста, це продиктовано такими обставинами:
1. Сильне душевне хвилювання (афект) виникае не саме собою, а е прямим наслщком проти-законного насильства, систематичного знущання або тяжкоï образи з боку самого потерпшого. В такому випадку поведшка потерпшого явно провокацшна, а вщтак вш сам частково винен у заподiяннi йому шкодг 1накше кажучи, провину за заподiяну шкоду роздшено на обидвi сторони.
2. Злочини в стат афекту не мютять навмисноси, адже умисел у суб'екта е спонтанним внаслщок афективного звуження свщомосп через гальмування кори головного мозку i розгаль-мування пщюркових центрiв. У цьому станi шдивщ нечiтко усвiдомлюе характер вчинюваного i майже не здатний передбачити можливих наслщюв. Ц ознаки частково виключають заздалегщь спланований прямий умисел (згщно iз ч. 2 ст. 24 КК) i набувають ознак порiвняно непрямого умислу. За вшх цих обставин й зроблено висновок, що афективш злочини принципово не можуть бути тяжкими через вщсутшсть свщомого посягання на правоохоронюваш цiнностi й тому не становлять пiдвищеноï суспiльноï небезпеки в майбутньому [21].
Отже, iз зазначеного випливае необxiднiсть вимоги обов'язкового проведення судових псиxолого-псиxiатричниx експертиз у вшх випадках, коли можна вважати, що злочин вчинений не у звичайному псиxiчному стат, щоб не пропустити обставини, яка пом'якшуе провину, i не покарати надмiрно особу, що не могла контролювати сво1х дiй. Адже у такому випадку особа не становить великоï суспiльноï небезпеки у майбутньому.
Аналiзувати необxiднiсть призначення та проведення судово-експертного дослщження кумулятивного афекту можна i з мiркувань недопущення помилкового пом'якшення покарання у випадках, коли стану афекту з погляду юридичноï психологи бути не може.
Тому наступним кроком буде аналiз обставин у матерiалаx справи, як повиннi стати критерiями обов'язкового призначення судово-експертного дослщження на предмет наявносп в обвинуваченого на момент вчинення злочину сильного душевного хвилювання як обставини, що пом'якшуе провину.
Як ми вже довели, кумулятивний афект мае таку саму природу, як i класичний фiзiологiчний афект. Йому притаманш ri самi фази переб^у, такi ж ознаки: раптовють та неконтрольований характер дш. Сдиною вiдмiннiстю е розтягнутiсть у чаш першоï фази, пiд час якоï пiд впливом стримувальних установок не виникае миттева розрядка, а вщбуваеться кумуляцiя афекту. Сама ж афективна розрядка залишаеться стандартною (раптовою, експлозивною, руйшвною, неконтрольованою, емоцшно забарвленою та порiвняно короткочасною). Тому, розпочинаючи розгляд проблеми необхщносп експертного визначення кумулятивного афекту, зупинимось на загальному опиш тих поведiнковиx складових, яю вказують саме на афективну природу шкримшованого вчинку.
Зазвичай перше, що вказуе на афективнють вчинку, е характер 3a3ÎxaHHH. Будучи Гмпуль-сивним, воно не може бути продуманим, умотивованим та пщготовленим i мусить бути в прямому причинному зв'язку i3 неправомiрними чи аморальними дiями потерпiлого [20]. Вщсутнють хоча б однiеï i3 цих двох провщних ознак унеможливлюе стан афекту. Навпъ наявнiсть екпертного дослщження у матерiалах справи, у раз^ коли воно не враховуе вищезгаданих характеристик зазiхання, може призвести до помилкових висновюв.
Показовою вважаемо кримшальну справу 1-13/2008 вiд 10.09.2008 р. (Роменський мюьк-районний суд). 18.01.2007 р. ОСОБА_4, разом зi своею ствмешканкою, ïхали на кiннiй пiдводi та зустрiли автомобiль пiд керуванням ратше судимого ОСОБА_1, з яким була його знайома. ОСОБА_1, побачивши ОСОБУ_4, помилково вирiшив, що це саме вш ранiше не надав йому допомоги, коли його автомобшь застряг у коли. ОСОБА_1 почав переслщувати пiдводу. ОСОБА_4, злякавшись незнайомого переслщувача, втiк з пiдводи, залишивши свою спiвмешканку. ОСОБА_1 почав вимагати вщ не1, щоб вона показала, де мешкае ОСОБА_4. Коли ж вона не погодилась, нападник ОСОБА_1 декшька разiв ударив ïï по обличчю i пiд тиском примусив зовшм роздягтися. В цей час ОСОБА_4 зателефонував до своеï матерi ОСОБА_3 та до чоловiка сестри, прохаючи ï^ про допомогу. Мати, почувши, що на ïï сина та його ствмешканку напали з погрозами невiдомi особи, разом з чоловшом i зятем приïхали у зазначене мюце. Побачивши, як над ствмешканкою сина познущався ОСОБА_1 i не знайшовши сина, мати пщшшла до автомобiля ОСОБА_1, розбила скло та викрала майно, належне ОСОБ1_1. Поим, щоб помститись за протиправт дiï, ОСОБА_3, пiд погрозою застосування фiзичноï сили та побиття, помютила знайому нападника до багажника автомобшя зятя. Не доïжджаючи до села, ОСОБА_3 випустила знайому нападника, тсля чого, iз застосуванням фiзичноï сили, завдаючи ударiв руками i ногами по рiзних частинах тiла, роздягла ïï та вщкрито заволодiла ïï майном.
Згщно iз висновками судово-психiатричноï експертизи, ОСОБА_3 психiчних розладiв, як належать до медичних та юридичних критерiïв неосудностi, не виявила. Разом з тим, тд час скоення шкримшованого ш дiяння була в стат значноï емоцiйноï напруги, яка як фiзiологiчний афект iстотно вплинула на свщомють та поведшку пщекспертно].', обмежувала ïï здатнiсть прогнозувати наслщки своеï поведiнки, що може бути передумовою для квалiфiкацiï в сущ "сильного душевного хвилювання".
З цього прикладу видно, що мати потерпшого справдi могла перебувати в стат емоцшного напруження, дiзнавшись про напад на сина та побачивши наслщки знущання над його ствмешканкою. Однак подальшi ïï ди були явно не афективними, адже це кшька епiзодiв, розтягнутих у час^ вони були бiльш-менш логiчними, спрямованими не на джерело конфлшту, а, передуем, на його майно, а по^м - на знайому нападника та ïï майно. В стат афекту особа через звуження свщомосп просто не здатна до багатоетапного планування. Тому в цьому прикладi вбачаемо некоректнють експертного висновку щодо прирiвнювання та^ емоцiйноï напруги до фГзюлопч-ного афекту, i тим паче, визнання його передумовою можливосп квалiфiкацiï судом як сильного душевного хвилювання.
Справд^ здебiльшого афект е наслiдком насильства чи образи, але спричинитити його може й шформащя про суспшьно небезпечт або аморальнi дiяння, яю вчиненi ранiше, що i враховують у судовiй практицi. Подразником, що викликае афект, може слугувати також усвщомлення результата насильства. Ще афект може виникнути i вщ спогаду про насильство, знущання чи образи. Але у будь-якому разi доказом наявносп афекту завжди е така його оргатчна властивiсть, як раптовють та неконтрольованють [21].
Вщтак, цi первиннi ознаки й повинт стати приводом для обов'язкового проведення експертного дослiдження на предмет афекту. На це можуть вказувати не лише об'ективт обставини, але i навггь зовтшт прояви поведшкових реакцiй особи та ïï фiзiологiчнi змiни. Наприклад, якщо винний у момент здшснення злочину через поранення чи iнакше втратив кров, бюлопчна експертиза може визначити пiдвищення рГвня адреналiну, що е однозначним показником переживання сильноï емоцiï. На афект також можуть вказувати показання свщюв чи потерпшого про незвичайний зовтшнш
вигляд суб'екта чи неадекватнють його поведшки. Важливо оцiнити iндивiдуально-псиxологiчнi риси характеру суб'екта, його темперамент, драпвливють, емоцшнють тощо.
У xодi розслiдування кримiнальноï справи необxiдно встановити обставини i фактори, що могли передувати протиправним дiям чи спровокувати виникнення афекту. До них можна зара-хувати попередню психотравматичну обстановку, конфлшти, неприязш стосунки тощо. Особливого значення щ обставини, що передували подiï та вплинули на переб^ першоï (тдготовчо1) фази афекту, набувають у кумулятивних афектах. Адже, як ми вже продемонстрували, саме внаслщок тривалоï та систематичноï протиправноï чи аморальноï поведшки потерпшого може виникнути емоцшне напруження як передумова подальшоï афективноï розрядки. У таких умовах вщбуваеться кумулящя афекту, що може привести до афективного спалаху у вщповщь навггь на незначний, з погляду стороннього спостертача, привiд. Особливо на цю обставину необхщно звернути увагу пщ час розгляду кримiнальноï справи, коли об'ективно не надто значний привщ призводить до неадекватного агресивного спалаху, адже це може бути ознакою саме кумулятивного афекту. В таких ситуащях безпосередшм приводом для виникнення афекту може стати чергове чи повторне насильство, знущання, образа, яка зi сторони не видаеться значною, але суб'ективно сприймаеться як остання крапля в цшш низщ попередшх виснажливих конфлшив. Особливо це стосуеться правослухняних людей зi стiйкими соцiальними установками, яю й були тiею силою, що тривалий час утримувала шдивща вщ злочинноï розрядки. На думку науковщв, саме такi тривалi псиxотравматичнi ситуацп здатнi вивести з ладу будь-яку цшком здорову нервову систему, зокрема й сильного типу [14]. У таких випадках, коли неправомiрнi дп потерпшого продовжувалися впро-довж тривалого промiжку часу, оцiнити характер i серйознють безпосереднього приводу, що викликав афективну розрядку, неможливо без урахування попередньоï поведiнки потерпiлого.
У контекст нашого дослiдження кумулятивного афекту на цш обставинi варто наголосити, адже в правозастосовнш практицi й дос прийнято вважати, що злочин у сташ афекту скоюеться раптово, як безпосередня реакщя на ситуацiю неправомiрниx дiй потерпiлого [23]. Ще з радянських чашв слiдчi та судщ традицiйно вважають, що тривалий промiжок у часi мiж психотравматичною ситуащею i самим злочином виключае його афективну природу [3]. Однак, як ми довели, на практищ доволi част й ситуацiï кумулятивного афекту. Вщтак наголосимо, що сама розрядка справдi е раптовою, а причина може бути й вщдалена в час^ що й необхщно з'ясувати пщ час досудового слщства та судового розгляду обставин, що передували злочину.
Раптовють настання другоï фази афекту визначаеться стосовно його остаточноï таки обмеженост в часi, хоча тривалють афекту залежить вiд багатьох факторiв, зокрема вiд психофь зичних якостей людини, гостроти конфлiктноï ситуацп, суб'ективноï ваги для пiдсудного прово-кацiï з боку потерпiлого. Але безперечно одне - безпосередня афективна розрядка може тривати секунди чи хвилини, але не години, i повинна закшчитися до моменту виснаження, шакше злочинне зазixання не може бути квалiфiковане як вчинене в сташ афекту. Це положення ми дуже чггко продемонстрували вище на прикладi кримiнальноï справи 1-13/2008 вщ 10.09.2008 р.
Аналiзуючи пщ час розгляду справи таку якюну ознаку афекту, як раптовють його виникнення, треба зазначити, що таку раптовють можна розглядати лише безпосередньо в контексп другоï фази, а саме - афективноï розрядки. Раптовють при виникненш афекту не слщ розглядати тшьки як негайну вщповщну реакщю на конкретно ситуативний вчинок потерпшого. Нетривалий розрив у чаш мiж виникненням афекту i моментом злочину можливий, але за неодмiнноï умови -збереження в цей перюд стану афекту у винного, адже раптовють е ознакою афекту, а не безпосереднього початку здшснення злочинних дш. Аналiз кримшальних справ дослiджуваноï категори показуе, що близько 30 % - це випадки, коли винний, безпосередньо пщ впливом афекту, перед убивством щось робить. Наприклад, бiжить в шшу юмнату, щоб узяти знаряддя злочину, переслщуе потерпшого, проникае у будинок тощо [19].
Окремою ознакою афекту, яка повинна привернути увагу пщ час анатзу кримiнальноï справи, е хаотичнють множинних заподiяниx травм та поранень. За даними проведених статистичних дослщжень, у 15 % випадюв афективш дп винного були пов'язанi iз нанесенням потерпiлому безлiчi ударiв i поранень, що були особливо жорстокими i вщображали його надзвичайно сильне
емоцшне порушення i крайне озлоблення [4; 20.]. Часто суб'ект використовуе як знаряддя шдручш предмети (молоток, сокиру тощо), що також може нагадувати жорстоюсть. Але у таких випадках, якщо ди винного щодо потерпшого вщзначались особливою жорстоюстю, але безпосередньо в сташ афекту, то таю ди варто розглядати як вчинеш в станi афекту, а не як заподiянi з особливою жорстоюстю.
I останне, що треба враховувати, вивчаючи кримшальну справу, - це подальша поведiнка суб'екта, оскiльки третя фаза афекту також мае характерш особливосп. За даними багатьох нау-кових дослiджень, винний незабаром тсля вчинення злочину швидко переходить вщ гнiву до глибокого каяття, жалосп до потерпiлого (30 %), прагне йому допомогти (26 %), повщомляе про подда мiлiцiю (29 %) або, не тямлячи себе вщ розпачу, тшае з мiсця поди (понад 50 %) [1; 6; 10; 20]. У випадках особливо сильного афекту тсля завершення злочину в особи, як правило, спосте-ртаеться "нестандартна" поведшка, вона нерщко засинае внаслщок остаточного афективного виснаження, iнодi безпосередньо на мiсцi злочину чи неподалш. У не! спостертаеться дезоргат-зованiсть рухiв та поведшкових реакцiй, на що можуть звернути увагу свщки. Зi слiв самих обвинувачуваних, нерщко у них спостертаеться порушення сприйняття часу (об'ективний час тсля злочину вони суб'ективно сприймають скорочено чи розтягнуто). Можливi змши й просторового сприйняття, коли об'екти викривлюються чи затуманюються.
Ц спостереження повинт привернути увагу слiдчого, адвоката чи суддi та одразу ж зумовити подання запиту на проведення експертизи. Причому, з урахуванням вищезгаданого, необхщно, щоб за наявносп таких обставин судово-експертне дослщження було законодавчо обов'язковим.
У судовш практицi для виршення питання про наявнiсть афекту у винного в момент здшс-нення злочину часпше впроваджуеться проведення комплексно! психолого-психiатрично! експертизи (далi КСППЕ), iнколи - судово-психологiчно!. Психолопчна частина експертизи на пiдставi психiчного статусу пiдекспертного (темпераменту, характеру тощо), наявносп обставин, що впливають на виникнення сильно! емоцп, даних про зовтшнш !хнiй вигляд i особливосп поведшки i результатiв бiохiмiчного дослщження речовинних доказiв дае висновок про те, чи переживав дослщжуваний афект (який саме i якого рiвня). Психiатрична ж частина експертизи, на пiдставi тих самих даних, а також з урахуванням можливо! патологи обстежуваного, здшснюе диференцiальну дiагностику на наявтсть патологiчного афекту. Разом експерти роблять висновок про наявтсть фiзiологiчного афекту. Основне ж завдання як судово-психiатрично!, так i судово-психолопчно! експертизи полягае у встановленнi двох основних груп обставин, що щкавлять слщчого чи суд: характер психiчного стану та оцiнка його впливу на поведшку пiдекспертного [24].
Висновки. Ми довели необхщнють обов'язкового проведення судових психолого-пси-хiатричних експертиз у вшх випадках, коли можна вважати, що злочин вчинено не у звичайному психiчному стат, щоб не пропустити обставини, яка пом'якшуе провину, i не покарати надмiрно особу, що не могла контролювати сво!х дш. Адже у такому випадку особа не становить велико! суспшьно! небезпеки у майбутньому.
Варто зазначити, що обов'язковють призначення судово-експертного дослщження обставин справи та особистосп обвинуваченого виникае, коли в слщчого чи суду е припущення, що щ стани могли вплинути на обмеження здатносп суб'екта злочину повною мiрою усвщомлювати значення сво!х дш або керувати ними.
Пщставою для обов'язкового призначення у таких випадках е неадекватна поведшка обвинувачуваного в момент вчинення шкримшованих дiянь, велика кшьюсть ушкоджень у жертви, наявтсть тривалого конфлшту з нею ^ разом з тим, раптовють самого кримшогенного дiяння, посилання обвинувачуваного на змшу в усвiдомленнi ситуацi!, неповноту осмислення та сприйняття в момент вчинення злочину, висловлювання про неможливють у той час володгги собою, витюнення з пам'ятi окремих епiзодiв вчиненого тощо. Така необхiднiсть зумовлена тим, що в цьому випадку йдеться про юридичний критерш визнання фiзiологiчного афекту, ^ зокрема кумулятивного його варiанта, як пiдстави подальшо! квалiфiкацi! дiяння.
Аналiзувати необхщшсть призначення та проведення судово-експертного дослщження кумулятивного афекту можна i з мiркувань недопущення помилкового пом'якшення покарання у випадках, коли стану афекту з погляду юридично! психологи бути не може.
Незалежно вщ виду фiзiологiчного афекту, безпосередня афективна розрядка може тривати секунди чи хвилини, але не години, i повинна закшчитися до моменту виснаження, шакше злочинне зазiхання не можна квалiфiкувати як вчинене в сташ афекту. Вказуе на афективнють вчинку i характер зазiхання. Воно не може бути продуманим, вмотивованим та тдготовленим i мусить бути в прямому причинному зв'язку iз неправомiрними чи аморальними дiями потерпiлого. Здебшьшого афект е наслiдком насильства чи образи, але спричинити його може й шформащя про вчинеш рашше суспiльно небезпечнi або аморальнi дiяння. Подразником, що викликае афект, може слугувати також усвщомлення результатiв насильства, афект може виникнути i унаслщок спогаду про насильство, знущання чи образи. Ознакою можливого афекту може бути i значна втрата кровi перед шкримшованими дiями. Але у будь-якому разi доказом наявностi афекту завжди е така його оргашчна властивiсть, як раптовiсть та неконтрольованють.
Для того, щоб визначити, чи стан обвинувачуваного на момент вчинення злочину був не звичайним, у ходi розслiдування кримшально! справи також необхiдно встановити обставини i фактори, що могли передувати афекту. До них можна зарахувати попередню психотравматичну обстановку, конфлiкти, неприязнi стосунки тощо. Особливо на цю обставину необхщно звернути увагу тд час розгляду кримшально! справи, коли об'ективно не надто значний привщ призводить до неадекватного агресивного спалаху, адже це може бути ознакою саме кумулятивного афекту.
Повинна враховуватися тд час вивчення кримшально! справи i подальша поведшка суб'екта. Зокрема, якщо винний незабаром тсля вчинення злочину швидко переходить вщ гнiву до глибокого каяття, жалостi до потерпiлого, прагне йому допомогти, повщомляе про подiю мшщю, не тямлячи себе вiд розпачу, тшае з мiсця подi!, або ж засинае безпосередньо на мющ злочину чи неподалш.
1нколи обвинувачуваний вчиняе злочин у сташ алкогольного сп'яншня й водночас виявляе ознаки афективного стану. Але власне фiзiологiчний афект у сташ алкогольного сп'яншня виникнути принципово не може. Доросла людина знае про можливий вплив алкоголю на психiчний стан людини i свщомо його вживае, тому законодавець квалiфiкуе вчинення злочину в сташ алкогольного сп'яншня як обставину, яка обтяжуе провину.
КСППЕ ютотно розширюе можливосп ощнки афективних сташв, зараховуючи до не! не тшьки дiагностику патологiчного афекту, але й визначення глибини нормальних психолопчних реакцш, зокрема виразностi емоцiйного порушення, що виникло в момент злочину. Останне дае змогу квалiфiкувати стан обвинувачуваного як "афект", що входить до поняття "сильного душевного хвилювання", прийнятого в укра!нському законодавствг
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Антонян Ю. М., Бородин С. В. Преступное поведение и психические аномалии. М.: Спарк, 1998. 214 с. 2. Бюллетень Верховного Суда СССР, 1968. № 2. С. 6. 3. Бюллетень Верховного Суда СССР, 1974. № 1. С. 9. 4. Дмитриева Т. Б., Сафуанов Ф. С. Критерии ограниченной способности к осознанию и регуляции криминально-агрессивных действий обвиняемых (по материалам комплексной судебной психолого-психиатрической экспертизы). Российский психиатрический журнал. 2001. № 3. С. 48-57. 5. Доброгаева М. С. Патоморфоз исключительных состояний. Патоморфоз психических заболеваний в судебно-психиатрической клинике: сб. научн. трудов. М.: [б. и.], 1985. С. 51-59. 6. Иванов Н. Г. Аномальный субъект преступления: проблемы уголовной ответственности. М.: Закон и право: ЮНИТИ, 1998. 224 с. 7. Кримшальний кодекс Укра!ни: науково-практичний коментар / Ю. В. Баулш, В. I. Борисов, С. Б. Гавриш та ш.; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тащя. К.: !н Юре 2003. 1196 с. 8. Кудрявцев И. А. Судебная психолого-психиатрическая экспертиза / Игорь Александрович Кудрявцев. М.: Юридическая литература, 1988. 224 с. 9. Леонтьев А. Н. Потребности, мотивы, эмоции / Алексей Николаевич Леонтьев. М.: [б. и.], 1971. 39 с. 10. Лысков В. Д. Проблема психических состояний в практике судебно-психологической
экспертизы. Экспериментальная и прикладная психология. Л., 1981. Вып. 10. 11. Лунц Д. Р. Су-дебно-психиатрическая экспертиза исключительных состояний. Вопросы судебно-психиатрической экспертизы. М., 1955. С. 94-103. 12. Морозов Г. В. Исключительные состояния / Судебная психиатрия: руководство для врачей. М., 1988. С. 340-353. 13. Науково-практичний коментар Кримшального кодексу Укра!ни / [за ред. М. I. Мельника, М. I. Хавронюка]. Вид. 3-те, переробл. та доповн. К.: Атша, 2004. 1056 с. 14. Ольшевская О. Роль и значение эмоций / Ольга Ольшевская. Минск: Беларусь, 1968. 115 с. 15. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / Сергей Леонидович Рубинштейн. Изд. 2-е. М.: [б. и.], 1946. 781 с. 16. Савка I. М. Феномен психолопчного афекту у психолопчних теорiях та юриспруденции Науковий вгсник Львгвського державного утверситету внутрштх справ: зб. наук. праць. Львiв: ЛьвДУВС, 2010. Вип. 1. С. 176-219. (Серiя "Психолопчна"). 17. Савка I. М. Кумулятивний фiзiлогiчний афект як пом'якшуюча провину обставина. Науковий в1сник Льв1вського державного утверситету внутрШтх справ: зб. наук. праць. Львiв: ЛьвДУВС, 2011. Вип. 2. С. 71-85. (Серiя "Психолопчна"). 18. Савка I. М. Особливосп настановно! сфери ошб, схильних до кумуляцн фiзiологiчного афекту. Проблеми екстремальног та кризовог психологИ': зб. наук. праць. Вип. 14. Ч. II. Х.: НУЦЗУ, 2013. 432 с. С. 303-314. 19. Сафуанов Ф. С. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза обвиняемых в криминально-агрессивных действиях: диагностические и экспертные оценки: аналитический обзор. М., 2003. 64 с. 20. Сидоров Б. В. Аффект. Его уголовно-правовое и криминологическое значение: социально-психологическое и правовое исследование / Борис Васильевич Сидоров. Казань: КГУ, 1978. 248 с. 21. Ткаченко В. И. Квалификация убийств и телесных повреждений в состоянии сильного душевного волнения. Вопросы криминалистики. 1964. № 12. С. 42-47. 22. Фелинская Н. И. Реактивные состояния в судебно-психиатрической клинике / Нина Игнатьевна Фелинская. М.: [б. и.], 1968. 292 с. 23. Шаргородский М. Д. Ответственность за преступления против личности / Михаил Давидович Шаргородский. Л.: Изд-во ЛГУ, 1953. 108 с. 24. Шляхов А. Р. Судебная експертиза: организация и проведение / Александр Романович Шляхов. М.: Юрид. лит., 1979. 166 с. 25. Ritzel G. Forensisch-psychiatrische Beurteilung der Affekttat. МьпЛепег Medizinische Wochenschrift. 1980. 122 ; № 17. S. 623-627.
REFERENCES
1. Antonian Yu. M., Borodyn S. V. Prestupnoe povedenye y psykhycheskye anomaly [Criminal behavior and mental anomalies]. M.: Spark, 1998. 214 p. 2. Biulleten Verkhov-noho Suda SSSR [Bulletin of the Supreme Court of the USSR], 1968. Ко. 2. P. 6. 3. Biulleten Verkhovnoho Suda SSSR [Bulletin of the Supreme Court of the USSR], 1974. Ко. 1. P. 9. 4. Dmytryeva T. B., Safuanov F. S. Kryteryy ohranychennoi sposobnosty k osoznanyiu y rehuliatsyy krymynalno-ahressyvnbikh deistvyi obvyniaembikh (po materyalam kompleksnoi sudebnoi psykholoho-psykhyatrycheskoi эkspertyzы) [Criteria of limited ability to realize and regulate criminal-aggressive actions of the accused (based on materials of complex forensic psycho-psychiatric examination)]. Rossyiskyi psykhyatrycheskyi zhurnal. 2001. No. 3. P. 48-57. 5. Dobrohaeva M. S. Patomorfozyskliuchytelnbkh sostoianyi/M. S. Dobrohaeva [Pathomorphosis of exceptional states]. Patomorfoz psykhycheskykh zabolevanyi v sudebno-psykhyatrycheskoi klynyke: sbornyk nauchnbikh trudov. M.: [b. y.], 1985. P. 51-59. 6. Yvanov N. H. Anomalnbi subbekt prestuplenyia: problemb uholovnoi otvetstvennosty [Anomalous subject of crime: problems of criminal liability]. M.: Zakon y pravo: YuNYTY, 1998. 224 p. 7. Kryminalnyi kodeks Ukrainy: Naukovo-praktychnyi komentar Criminal Code of Ukraine: Scientific and Practical Commentary] / Yu. V. Baulin, V. I. Borysov, S. B. Havrysh ta in.; za zah. red. V. V. Stashysa, V. Ia. Tat-siia. K.: In Yure, 2003. 1196 p. 8. Kudriavtsev Y. A. Sudebnaia psykholoho-psykhyatrycheskaia эkspertyza [Forensic Psychological-Psychiatric Expertise] / Yhor Aleksandrovych Kudriavtsev. M.: Yurydycheskaia lyteratura, 1988. 224 p. 9. Leontev A. N. Potrebnosty, motyvb, эmotsyy [Needs, motives, emotions] / Aleksei Nykolaevych Leontev. M.: [b. y.], 1971. 39 p. 10. Lыskov V. D. Problema psykhycheskykh sostoianyi v praktyke sudebno-psykholohycheskoi эkspertyzы [The problem of mental states in the practice of forensic psychological examination]. Эksperymentalnaia y prykladnaia psykholohyia. L., 1981. Vыp. 10. 11. Lunts D. R. Sudebno-psykhyatrycheskaia эkspertyza
yskliuchytelnbikh sostoianyi [Forensic psychiatric examination of exceptional states]. Voprosbi sudebno-psykhyatrycheskoi эkspertyzы. M., 1955. P. 94-103. 12. Morozov H. V. Yskliuchytelnbie sostoianyia [Exceptional states]. Sudebnaia psykhyatryia: Rukovodstvo dlia vrachei. M., 1988. P. 340-353. 13. Nau-kovo-praktychnyi komentar Kryminalnoho kodeksu Ukrainy [Scientific and Practical Commentary of the Criminal Code of Ukraine] / [za red. M. I. Melnyka, M. I. Khavroniuka]. Vyd. 3-e, pererobl. ta dopovn. K.: Atika, 2004. 1056 p. 14. Olshevskaia O. Rol y znachenye эmotsyi [The role and meaning of emotions] / Olha Olshevskaia. Mynsk: Belarus, 1968. 115 p. 15. Rubynshtein S. L. Osnovu obshchei psykholohyy[Fundamentals of General Psychology] / Serhei Leonydovych Rubynshtein. Yzd. 2-e. M.: [b. y ], 1946. 781 p. 16. Savka I. M. Fenomen psykholohichnoho afektu u psykholohichnykh teoriiakh ta yurysprudentsii [The phenomenon of psychological affect in psychological theories and jurisprudence]. Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav: zb. nauk. prats. Lviv: LvDUVS, 2010. Vyp. 1. P. 176-219. (Seriia "Psykholohichna"). 17. Savka I. M. Kumuliatyvnyi fizilohichnyi afekt yak pomiakshuiucha provynu obstavyna [Cumulative physiological affect as a mitigating circumstance]. Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav: zb. nauk. prats. Lviv : LvDUVS, 2011. Vyp. 2. P. 71-85. (Seriia "Psykholohichna"). 18. Savka I. M. Osoblyvosti nastanovnoi sfery osib, skhylnykh do kumuliatsii fiziolohichnoho afektu [Peculiarities of the setting sphere of persons prone to cumulation of physiological affect]. Problemy ekstremalnoi ta kryzovoi psykholohii: zbirnyk naukovykh prats. Vyp. 14. Ch. II. Kh.: NUTsZU, 2013. 432 p. S. 303-314. 19. Safuanov F. S. Kompleksnaia sudebnaiapsykholoho-psykhyatrycheskaia эkspertyza obvyniaemukh v krymynalno-ahressyvnukh deistvyiakh: dyahnostycheskye y эkspertnыe otsenky. Analytycheskyi obzor [Complex forensic psycho-psychiatric examination of defendants in criminal-aggressive actions: diagnostic and expert assessments. Analytical review]. M., 2003. 64 p. 20. Sydorov B. V. Affekt. Eho uholovno-pravovoe y krymynolohycheskoe znachenye: sotsyalno-psykholohycheskoe y pravovoe yssledovanye [Its criminal-legal and criminological significance: social-psychological and legal research] / Borys Vasylevych Sydorov. Kazan: KHU, 1978. 248 p. 21. Tkachenko V. Y. Kvalyfykatsyia ubyistvy telesnbikh povrezhdenyi v sostoianyy sylnoho dushevnoho volnenyia [Qualification of murders and personal injuries in a state of intense emotional excitement] / Vasylyi Yvanovych Tkachenko. Voprosbi krymynalystyky. 1964. No. 12. P. 42-47. 22. Felynskaia N. Y. Reaktyvnbe sostoianyia v sudebno-psykhyatrycheskoi klynyke [Reactive states in forensic psychiatric clinic] / Nyna Yhnatevna Felynskaia. M.: [b. y.], 1968. 292 p. 23. Sharhorodskyi M. D. Otvetstvennost za prestuplenyia protyv lychnosty [Responsibility for crimes against the individual] / Mykhayl Davydovych Sharhorodskyi. L.: Yzd-vo LHU, 1953. 108 p. 24. Shliakhov A. R Sudebnaia ekspertyza: orhanyzatsyia y provedenye [Judicial expertise: organization and carrying out] / Aleksandr Romanovych Shliakhov. M.: Yuryd. lyt., 1979. 166 p. 25. Ritzel G. Forensisch-psychiatrische Beurteilung der Affekttat [Forensic Psychiatrist s Beurteilung der Affekttat]. Mnchener Medizinische Wochenschrift. 1980. 122; No. 17. P. 623-627.
Дата надходження: 15.07.2019р.
