CC BY
36
УДК 349.6
ДЕЯК1 АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬ ВОДНОГО ФОНДУ
НА ТЕРИТОРП УКРА1НИ ЧАС1В РОС1ЙСЬКО1 1МПЕР11
О. М. ДРОВАЛЬ,
здобувач кафедри екологiчного права, Нащональний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого, Украта, м. Хартв е-ша1Ыгоуа1@икг.пе1
Розглянуто формування правового режиму земель водного фонду (в сучасному гх розум1нн1) за чаЫв перебування Украгнських земель у складг Ростсько'г ¡мпери та на основ1 проведеного анал1зу законодавства виокремлено положення, як стосуються правовой регламентаци земель вказаног категори.
Ключов1 слова: землi водного фонду, водне законодавство, еколопчне законодавство, водоохоронш зони, береговi смуги, охорона вод, бечiвник.
Постановка проблеми. У правовш доктрин права Украши сьогодш бракуе надежного анал1зу формування правового режиму земель водного фонду в його юторичному аспект^ Для розкриття сутност ще! категори земель та !х ефективного використання дане питання стае особливо актуальним. У зв'язку з цим виникае необхщнють анал1зу законодавства, що д1яло на сучасних територ1ях Украши в р1зш юторичш перюди, в тому числ1 за час1в перебування Украшських земель у склад1 Росшсько! 1мперн та виокремлення положень, як стосуються правово! регламентаци земель водного фонду (в сучасному !х розумшш).
Анал1з останн1х досл1джень 1 публ1кац1й. Виб1р теми стати визначено актуальшстю порушено! в нш проблеми, деяк аспекти яко! розглядаються в роботах таких представниюв науки земельного права, як Л. И. Дембо, А. П. Гетьмана, I. I. Каракаша, Р. I. Марусенко, А. М. М1рошниченко, А. А. Погребного, М. В. Шульги та ш.
Метою статт е аналiз законодавства 4aciB перебування Украшських земель у склaдi Росiйськоi iMnepii та виокремлення положень, як стосуються правово1 регламентацп земель водного фонду (в сучасному ix розумшш).
Виклад основного матерiалу. Важливим перiодом, який вщчутно вплинув на розвиток правового регулювання земель водного фонду (в сучасному ix розумiннi) е перебування Украши пiд владою Росiйськоi iмперii (Ein. XVII - поч. ХХ ст.).
У другш половинi XVII ст. на територш Укрaiни поступово поширюеться росiйське законодавство. Провiдною пам'яткою того перiоду (з точки зору земельного права в цшому, а також регулювання прaвовiдносин з використання земель водного фонду i водних об'еклв безпосередньо), стае неофiцiйний збiрник кодифiковaниx aктiв «Права, за якими судиться малоросшський народ» 1743 р. (дай - «Права») [1]. Однак його норми так i не були затверджеш царським урядом. Улм завдяки цiнному змiсту цього документа й об'ективнш вiдповiдностi тогочасному суспшьно-полггичному становищу Укрaiни його норми поширювалися на територп держави в рукописних списках i застосовувались у судовш прaктицi [1, с. 7].
Багато норм «Права» дублювали стaттi Литовського статуту 1588 р., наприклад, про порядок установлення власника земель (тд висохлими водними об'ектами чи на «старий острiв, якби вiн знову зробився») [1, с. 330], про охорону прав власника [1, с. 336], про встановлення вщповщальност за тдтоплення своiм ставком або греблею сусщського млина, сшожал чи дороги, або за зниження чи тдвищення рiвня води на зaгaльнiй гребл^ або присипання греблi до чужого берега без дозволу власника [1, с. 332-334] та ш.
У дослщжуваний перюд уже прямо прописуеться публiчний характер судноплавних рiчок i порядок ix загального користування: текуча ржа та ii береги, о^м гирлових занятих озер, мають бути загальш й вiльнi, кожному судами ходити, до берега приставати i для рибноi ловлi iздити, а риболовам береги можна використовувати на один триаршинний сажень, по ньому ходити,
неводи сушити, куреш будувати, човни прив'язувати, але iншi будiвлi зводити забороняеться [1, с. 330]. Крм того, з метою розвитку судноплавства «Правами» встановлювалася заборона займати ставки, робити греблi для перешкоди порту на рiчкax знатних, при яких порт де-небудь е, або може бути, а хто зробив його, той повинен вшьне мюце для проходу залишити» [1, с. 330331]. Як бачимо, наведеш норми вперше зaкрiплювaли певну заборону щодо зведення споруд на прибережних землях i здiйснення дiяльностi, яка обмежувала б експлуaтaцiю водних об'еклв для судноплавства.
Новелою законодавства того часу, що стосувалося використання та охорони земель водного фонду (в сучасному розумшш), стае обов'язок мюцевих мешканшв дбати про береги рiчок для попередження шюдливо!' ди вод. Закршлювалися також норми щодо боротьби з ярами, що утворюються по берегах рiчок тд впливом течи та вщповщальнють населення за своечасне ii усунення або попередження. Зазначалося, що села i хутори, що були розташоваш вздовж рiчок, повинш були сво!' береги укрiпляти насипом, щоб вода ix не псувала. Якщо ж береги будуть псуватися, а мюцевий мешканець (обиватель) села або хутора не бере участ в поправлянш такого насипу (якщо вш мае свiй город або частину землi над цим берегом), то вш ix позбавлявся i ця земля передавалась у громаду того села або така особа за ршенням суду тдлягала штрафу [1, с. 331]. До того ж, у цш нормi наголошувалося на економiчнiй зaцiкaвленостi власника землi укрiплювaти береги вiд пiдтоплення i виникнення ярiв.
У 40-х рр. XIX ст. система права, що функцюнувала в Укра1ш, була остаточно замшена росшським законодавством, пiдгрунтям якого складало «Собрание законов Росийской империи» [2, с. 23].
У царськш Росп землi, зaйнятi рiчкaми, ярами, болотами, ставками, водорошами та шшими незручними мiсцями вiдносили до так званих незручних земель (тобто непридатних для рши й сiнниx покошв) [3, с. 722]. Проте при межуванш земель вони залишались у власносл володiльцiв, до чи1'х
маетюв були вщнесеш, й вщображались у планах i в межових книгах, де зазначалося, скшьки десятин знаходиться пiд кожним i3 цих мiсць.
Як i рашше, озера, рiки й рiчки, як нiколи не пересихали, служили земельними межами [4, с. 44.].
Разом iз тим таку категорш земель, як «землi водного фонду», законодавство того перюду не виокремлювало. Правова регламентащя цих земель у бшьшост випадкiв здiйснювалася нормами водного права, яке теж потерпало вiд неврегульованосп, оскiльки (як у Росп, так i на територiях сучасно! Украши до революцп 1917 р.) не тшьки не iснувало единого водного закону, а й навпъ не вс види водокористування були взагаи унормованi в законодавчому порядку. Окремi галузi водного господарства регламентувалися рiзними законами, поза органiчного зв'язку мiж собою, а вiдповiднi норми були розкидаш по всiх томах «Собрания законов Российской империи». Постанови з водокористування знаходили свое мюце i в цившьних законах, у Положенш про сiльське господарство, Статутi шляхiв i сполучень, Будiвельному статутi та ш. [5, с. 34].
Слщ вiдзначити, що питання необхiдностi проведення впорядкування i розвитку водного законодавства постшно порушувалось у працях таких правниюв, як К. П. Победоносцев [6, с. 461], М. М. Рейнке [7; 10], Д. Флексор [4; 8], Д. С. Шилкш [9] та ш.
Одшею з головних проблем, що юнували у водному господарствi того часу, був незадовшьний стан вод в европейськш частинi Росп (куди входила й територiя Украши), що з'ясувалося тд час спещальнох експедицп (оргашзовано! Мшютерством землеробства i державного майна Росшсько! iмперii в 1894 р.) з дослщження джерел таких найголовнiших рiчок, як Волга, Днiпро, Ока i Сизрань. Експедицiя тривала 6 роюв i зiбрала чимало рiзноманiтноl шформацп стосовно користування водою i прибережними землями в центральних чорноземних губершях iмперil. За час li проведення були встановлеш такi факти, як катастрофiчна нестача вод для потреб
сшьського господарства, промисловост й судноплавства, а в деяких губершях навпъ питно! води; висушування водних об'еклв; забруднення водних ресурсiв (здебшьшого рiчок). У зв'язку з цим гостро постало питання розроблення i запровадження зaxодiв попередження подальшого прогресуючого й у багатьох випадках загрозливого попршення стану вод [10, с. 179, 198].
Виршенням ще1' проблеми, за пропозищею М. М. Рейнке, повинно було стати видання единого спещального закону, який мютив би заходи з охорони вод i прибережних земель, а саме: а) заборона вирубування лiсiв по ярах i лощинах; б) установлення по берегах рiчок зaповiдноi смуги вщповщно1' ширини, на якiй заборонялося б вирубування лiсiв i запровадження оранок; в) закршлення вершин дiючиx ярiв, висадження лiсу в зaповiдниx смугах по берегах рiчок; г) обводнювання луюв за допомогою влаштування загат; д) нормативне врегулювання так званого млинного права [10, с. 180]. Ця авторська щея на практищ була реaлiзовaнa дещо пiзнiше - на початку XX ст.
Водночас низка законодавчих пропозицш щодо охорони вод i прибережних земель, зроблених за результатами згадувано1' експедицп, була впроваджена в чинне законодавство того часу, проте на рiвнi правил. Так, у «Проект тимчасових правил збереження вод» (дай - Правила) вперше було сформульовано визначення вод рiчниx басейшв i рiчок, як потребують захисту [7, с. 190-192]. Також встановлювалися заходи, «ограждающие воды от изсыхания, истощения и загрязнения» (п. 2 ст. 1 Правил), визначався орган контролю за станом водних об'еклв i здшснення водоохоронних зaxодiв та його повноваження [7, с. 191-193]. Вперше обов'язок охороняти водш об'екти пропонувалося покласти не тшьки на осiб, на чшх землях знаходяться воднi об'екти, а й на всх зaцiкaвлениx землеволодшьщв [7, с. 183]. До прийняття Правил на законодавчому рiвнi при виршенш питань, що стосувалися збереження вод, застосовували правила про збереження лiсiв [Там само], що пояснювалося тим, що збереження остaннix сприяе збереженню i вод.
Серед представниюв доктрини права пануе думка, що в основi
дореволюцшного водного законодавства Росп лежить так зване «берегове право» [5, с. 56]. Крiм того, за правом повно! власност на землю ll власник «мае право на вс витвори ll поверхш, на все, що полягае в ll надрах, на води, що знаходяться в ll межах, i взагалi на всi ll приналежностЬ) [11, ст. 424].
Згiдно з роз'ясненнями Сенату касацшного департаменту Росшсько! iмперil, природнi води (рiки й озера) не вважаються самостiйним предметом права власносп. Право на щ води повинно розглядатися лише як наслщок права на берегову землю, яке юнуе лише у зв'язку з правом на цю землю. Предметом же особливого права води стають тшьки з особливих постанов чи аклв або ж за згодою з береговими власниками [5, с. 35]. Даний принцип дореволюцшного водного права стосувався також регулювання вшх сфер водного господарства, а саме рибно! ловл^ мелюрацп, iригацiйних робiт тощо [5, с. 38]. Разом iз тим право власност на води берегових власникiв було не повним, а обмежувалося правом участ загального [11, ст. 433] або правом шших власникiв берегових земель, що знаходяться за течiею тсе! ж рiчки. Так, право проходу i проезду великими дорогами i водними сполученнями являе собою загальне користування вшх без винятку, i що власники земель, через як пролягають велик дороги, не повиннi жодним чином перешкоджати проходу чи пройду ними [11, ст. 434]. Ус води за дореволюцшним законодавством умовно подiлялися на двi категори: а) води, що знаходяться в загальному користуванш в iнтересах судноплавства i сплаву; б) води, як не служать для ще! мети, а тому й не перебувають у загальному використанш. I тшьки морськ води залишалися в загальному, вiльному для вшх користуваннi й не передавались у приватну власнють [5, с. 36].
У законодавствi Росiйськоl iмперil вже бiльш детально регулювалося питання окреслення кола суб'еклв правлiння в цш царинi. Примiром, органом контролю за водним господарством виступало Управлшня землеробства та державного майна. 1снував i спецiальний орган, який наглядав за зрошенням, обводненням, осушенням земель i збереженням запасу вод, - Окружш
Присутносл (4, с. 87), як складалися з 1нженера-пдравлша, Мирового посередника, У1'зного начальника або його TOMi4Hrna i трьох члешв, за вибором населення округу.
На наш погляд, у законодавствi Росшсько!' iмперiï вже в той час юнували норми, спрямованi на охорону прибережних земель та водних об'еклв. Так, у положеннях Люного статуту (1905 р.) вбачаються два види лiсiв: а) захиснi -для збереження вод (статл 713-714) ; б) водоохоронш, до яких належали люи, що охороняють верхiв'я i джерела рiк або ïx приток (ст. 710). У захисних лiсах, кому б вони не належали, заборонялася суцшьна порубка люу, корчування пшв, випас худоби [4, с. 96]. Новелютична норма iснувала в Люовому статутi (ст. 718) щодо викупу приватних лiсiв з метою ïx охорони. Зазначалося, що в тих випадках, коли власник у зв'язку з неможливютю грошових витрат не може здшснювати ïx необxiдне збереження, Головне управлшня землеустрою та землеробства мало право придбати щ люи в казну за оцiнкою, виробленою на пiдставi правил про винагороду за майно, що вводить з приватного володшня за розпорядженням уряду.
Було розроблено систему норм, як встановлювали вiдповiдальнiсть за пошкодження водогосподарських споруд. Низку правових i техшчно оргашзацшних заxодiв охорони водних i земельних ресуршв мiстили рiзнi статути. Так, у Статул будiвельному у зв'язку з розплануванням селянських поселень передбачалися нормативи вщступу цих поселень вщ берегiв «текучих вод», а також нормативи розмщення токiв [13, т. XII, ч. 1]. У Статул шляxiв сполучення передбачалися правила влаштування гребель, загат, канав тощо; у Статул сшьського господарства - правили влаштування осушувальних канав (у тому чи^ на чужих землях); у Статул люовому - правила влаштування на земельних дшянках захисних лiсiв i чагарниюв. Численнi нормативи, яю стосувалися земель бiля вод закршлювалися також в актах цившьного законодавства. Наприклад, «Свод законов гражданских Российской империи» (1914 р.) передбачав нормування земель уздовж водних шляxiв, призначених
для мотузяно! тяги, землi навколо озер, призначено! для причалювання, для проми^в тощо [13, с. 60-61].
Разом iз тим водне законодавство за царсько! Росп не ставило перед собою завдання регулювання вшх галузей водного господарства та узгодження мiж собою окремих його частин. 1нтереси промисловостi ще майже не отримали свого вiдбитку в дореволюцшному водному законодавствi. У ньому, головним чином, йшлося про сшьськогосподарське водокористування, правове регулювання водних вщносин у сферi штучного зрошення [5, с. 58].
Починаючи з 1906 р. активно формуеться земельне законодавство, приймаються закони «Про змшу та доповнення деяких постанов про селянське землеволодшня» вщ 14 червня 1910 р., «Про землевпорядкування» вщ 24 травня 1911 р. та ш [13, с. 63]. У дослщжуваний перюд система джерел права поповнюеться такими новими елементами, як постанови Ради Мiнiстрiв i рiшення («мнешя») Державно! Ради, що мали тдзаконний характер i були обов'язковими для вшх органiв виконавчо! влади. Правове регулювання цього часу мае чимало приклащв вдалого впорядкування водно-земельних вщносин, сприйнятих згодом радянським законодавством, а вже попм - i законодавством Украши.
Таким чином, часи перебування Украшських земель шд владою Росшсько! iмперii характеризувались особливою увагою до охорони вод i прибережних земель, боротьби з руйшвною дiею вод, що вперше закрiплювалося на законодавчому рiвнi. Саме в цей перюд робляться спроби узагальнити водне законодавство, активно розвиваються мелюращя та iригацiя (осушення й обводнення земель), усвщомлюеться необхiднiсть у загальному користуваннi водами i прибережними зонами.
На нашу думку, в цей перюд були закладеш передумови для видшення земель водного фонду в окрему категорш з метою належно! охорони водних об'еклв. Саме тому можна стверджувати, що цей перiод мав суттевий вплив на формування на територп Укра!ни правового регулювання земель водного
фонду в сучасному !х розумшш.
Список лггератури:
1. Права, за якими судиться малоросшський народ. 1743 / редкол. : О. М. Мироненко (голова) [та ш.]. - К., 1997. - 547 с.
2. Земельное право Украины : учеб. пособие / Одес. нац. юрид. акад. ; под ред. : А. А. Погребного, И. И. Каракаша. - К. : Истина,2002. - 496 с.
3. Полное Собрание законов Российской империи. - Спб. : Тип. II Отд-ния Собств. ЕИВ Канцелярии, 1830. - Т. 42. - Ч. 1: Указатель алфавитный. - 1048 с.
4. Действующее законодательство по водному праву. Систематический сборник узаконений об орошении, обводнении, судоходстве, сплаве, пользовании водой для промышленных целей, рыболовстве, минеральных источниках и пр. с разъяснениями Гражданского Кассационного Департамента Правительствующего Сената / сост. Д. Флексор. - Изд. третье, испр. и доп. - Спб. : Изд. юрид. книж. магазина И. И. Зубкова под фирмой «Законоведение», 1912. - 508 с.
5. Дембо Л. И. Основные проблемы советского водного законодательства / Л. И. Дембо. - Л. : Изд-во Ленинград. гос. ун-та, 1948. - 135 с.
6. Победоносцев К. П. Курс гражданского права / К. П. Победоносцев. - Спб. : Синод. тип., 1896. - Ч. 1: Вотчинные права. - 745 с.
7. Рейнке М. М. К вопросу о сохранении водных богатств / М. М. Рейнке // Журнал Министерства юстиции. - 1899. - № 10. - С. 182-206.
8. Право на воды : по разъяснениям Гражд. Кассац. Департамента Правительствующего Сената / сост. Д. Флексор. - Изд. второе, пересмотр. и испр. - Спб. : Тип. М. Ф. Пайкина, 1898. - 150 с.
9. Водное хозяйство / сост. Д. С. Шилкин. - Спб. : Тип. В. Ф. Киршбаума, 1904. -173 с. - (Свод трудов комитетов по 49 губерниям Европейской России).
10. Рейнке М. М. Проект закона об упорядочении водного хазяйства в центральних Черноземных губерниях России / М. М. Рейнке // Журнал Министерства юстиции. - 1903. -№ 1. - С. 179-193.
11. Законы гражданские : свод законов с объяснениями по решениям Гражд. Кассац. Департамента Правительствующего Сената / сост. А. Боровиковский. - Изд. 11-е. - Спб. : Тип. А. С. Суворина, 1904. - Т. 10. Ч. 1. - 966 с.
12. М1рошниченко А. М. Земельне право Украши : навч. пос1б. / А. М. М1рошниченко ; 1н-т законодавства Верхов. Ради Украши. - К., 2007. - 431 с.
13. Свод законов Российской империи, издания 1857 года. - Спб. : Тип. Второго Отд-ния Собств. ЕИВ Канцелярии, 1857. - Т. 12. - Ч. 1: Уставы Путей Сообщения, Почтовый, Телеграфический, Строительный, и Пожарный. - 664 с.
14. Свод законов Российской империи, издания 1857 года. - Спб. : Тип. Второго Отд-ния Собств. ЕИВ Канцелярии, 1857. - Т. 12. - Ч. 2: Уставы о городском и сельском хозяйстве, О благоустройстве в казенных и казачьих селениях, и о колониях иностранцев в империи. - 591 с.
15. Устав о земских повинностях: изд. 1899 г. // Журнал Министерства юстиции. -1900. - № 1/2. - С. 164-178.
Дроваль О. Н. Некоторые аспекты правового регулирования земель водного фонда на территории Украины в период Российской империи.
Рассмотрено формирование правового режима земель водного фонда (в современном их понимании) во время пребывания Украинских земель в составе Российской империи и из проведенного анализа законодательства выделены положения, касающиеся правовой регламентации земель данной категории.
Ключевые слова: земли водного фонда, водное законодательство, экологическое законодательство, водоохранные зоны, береговые полосы, охрана вод, бечивник.
Droval О. М. Some aspects of the legal regulation of the water fund lands in Ukraine during the Russian Empire.
Forming the legal regime of lands of water fund (in their modern sense) at the time of stay of Ukrainian lands in the Russian Empire and the analysis of legislation singles out provisions relating to the legal regulation of this category of land.
Key words: ground water resources, water law, environmental law, protection zones, coastal strips, water protection, bechivnyk.
Надгйшла до редколегИ 20.11.2015 р.
Розширена анотащя статт Дроваль О. М. на тему: «ДеяК аспекти правового регулювання земель водного фонду на територil УкраУни часiв РосшськоУ iMnepii'»
Droval О.М., applicant of the Department of Environmental Law of Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv
An extended abstract of paper on the subject of: SOME ASPECTS OF THE LEGAL REGULATION OF THE WATER FUND LANDS IN UKRAINE DURING THE RUSSIAN EMPIRE TIMES
Problem formulation. Nowadays the Ukrainian legal doctrine of law is lacked of adequate analyzes of the legal regime of lands of water fund in its historical context. This issue becomes more urgent with the necessity to interpret the value of these categories of land and their effective use. In this regard, it is necessary to analyze the legislation that had been in force on the territory of modern Ukraine in different historical periods, including times of staying under the Russian Empire jurisdiction. And it is important to distinguish the issues relating to the legal regulation of the water fund lands (in its modern sense).
Analysis of recent researches and publications. The importance of issues raised in the article influenced on the choice of the subject, some aspects of which being discussed in the works of such representatives of law of the land science as L. I. Dembo, A. P. Hetman, I. I. Karakash, R. I. Marusenko, A. M. Miroshnichenko, A. A. Pogrebnoy, N. V. Shulga and others.
The object of the article is to analyze the legislation of Ukrainian lands during its staying under the Russian Empire jurisdiction, and also to distinguish the issues relating to the legal regulation of the water fund lands (in its modern sense).
The main part. The issue of forming of the legal regime of lands of water fund (in its modern sense) during Ukrainian lands staying under the Russian
1
Empire jurisdiction had been examined and as a result, the provisions relating the legal regulation of this category of land were distinguished. A distinctive feature of that period is focus on coastal waters and land protection, the negative influence of water control that had been fixed in law for the first time ever.
During this period there had been attempts to synthesize water legislation, irrigation and reclamation (drainage and irrigation of land) had actively been developed, the need for common use waters and coastal zones had been recognized. In our opinion, at this time there had been laid the backgrounds for distinguishing of lands of water fund into a separate category for appropriate water bodies' protection.
Conclusions of the research. Based on these considerations, it can be stated that the period of staying under Russian Empire jurisdiction had a significant influence on the formation of legal regulation of land water resources in its modern sense on the territory of Ukraine and it can be distinguished as a separate legal regime of lands of water fund of Ukraine.
