CC BY
741
УДК 342.72/.73 Святослав Юршович Возгрш,
астрант кафедри конституцтного права Украгни Нацюнальний юридичний утверситет ¡мет Ярослава Мудрого, м. Харюв
НЕПРИПУСТИМ1СТЬ ЗВУЖЕННЯ ЗМ1СТУ ТА ОБСЯГУ ПРАВ I СВОБОД ЛЮДИНИ ЯК ГАРАНТ1Я ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ I
ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТИ
Розглядаються теоретичш та практичнi питання неприпустимостi звуження змюту й обсягу прав i свобод людини, закрiплення вказано'1 гаранта на законодавчому рiвнi та п практичне застосування. Окреслюються проблеми, що виникають у суспiльствi та державi в зв'язку iз застосуванням ще'1 гаранта, та а вплив на стан прав i свобод людини в держава Бiльш детально розкривасться поняття змiсту й обсягу прав i свобод.
Ключовг слова: гарантся, змiст та обсяг прав i свобод людини, природнi та невщчужуваш права, неприпустимiсть звуження змiсту та обсягу прав людини.
В умовах економiчноi i пол^ично'! нестабiльностi Укра'ни перед державою сто'ть непросте завдання щодо виконання сво'1х обов'язкiв перед суспшьством, зокрема у сферi охорони та захисту прав i свобод людини та громадянина. Вщповщно до Конституца Укра'ни при прийняттi нових законiв або внесеннi змiн до чинних законiв не допускаеться звуження змюту та обсягу iснуючих прав i свобод. Конституцiя Укра'ни не може бути змшена, якщо змши передбачають скасування чи обмеження прав i свобод людини та громадянина або якщо вони спрямоваш на лшвщащю незалежностi чи на порушення територiальноi цiлiсностi УкраХни. Цi норми е конституцшними гарантiями стабiльностi правового статусу людини. В цьому аспект важливе значення набувае однозначне i повне розумшня поняття як змюту, так i обсягу прав, а також розгляд значення вказано'1 гаранта та проблем, що виникають у процес правотворчостi у зв'язку з неоднозначним розумшням вказаного поняття.
Слiд зазначити, що поняття змюту та обсягу прав i свобод як гаранта захисту прав i свобод людини та громадянина е недостатньо дослщженим. Вщсутш науковi роботи, якi б детально вщображали як теоретичну сутнiсть, так i практичне значення вказано'1 гаранта. Проте деякi питання дослiджувалися, наприклад, у працях А. Головша, В. Кампа, М. Козюбри, Д. Лилака, Т. Пашука, П. Рабшовича, яю в основному займалися проблемами визначення прав i свобод, гарантiями 1х реалiзацii, але поверхово розглядали зм^т та обсяг прав i свобод людини та громадянина. У цш статп ми зробимо спробу дослщити поняття змiсту та обсягу прав i свобод в об'ективному значенш, зробити порiвняльний аналiз застосування вщповщних норм Конституцii Украхни при регулюванш вiдповiдних суспiльних вiдносин в аспекп неприпустимостi звуження змiсту та обсягу прав i свобод людини та громадянина.
Закршлення вiдповiдних норм на рiвнi Основного Закону покликане захистити права i свободи людини вiд домiнування суто полiтичних рiшень державних оргашв. П. Рабiнович зазначав, що права людини - це той абсолютний кордон, який не повинна перетинати жодна держава. Питання забезпечення балансу мiж штересами держави, сусшльства та шдивща, обгрунтованос^ меж та способiв захисту прав i свобод завжди е актуальним для держави, особливо сьогодш, в умовах пол^ично!' та економiчноi кризи, яка мае м^це в Украiнi.
Сучасне вчення про свободу полягае в можливосп робити все, що не завдае шкоди шшим i загальному благу. Свобода не може бути абсолютною, вона обмежена правами i свободами шших осiб, принципами моралi, штересами загального добробуту тощо.
Визначити межi свободи може тшьки закон, який е мiрою свободи; дозволено все, ^м того, що прямо заборонено законом.
Права i свободи людини та громадянина е невщ'емними i невiдчужуваними вiдповiдно до ч. 1 ст. 22 Конституцп Укра!ни. Держава не даруе людинi права, а тому держава не може !х i вiдiбрати. Держава, що порушуе або обмежуе права людини, тим самим не дотримуеться умов суспшьного договору, який знаходить свое закршлення в Конституцп. Видатний теоретик радянського права визначае головну функщю прав людини — обмеження державно! влади: «...уперше за всю юторш людства право стало набувати тако! ново! якосп, яка дозволяе йому пiднестися над владою i зрештою вирiшити одну з головних проблем нашого життя, справжне прокляття людства, - проблему упокорення та «приборкання» пол^ично! державно! влади» [1, с. 613]. Саме зараз, наголошуе С. С. Алексеев, у наш час, право та влада почали мшятися мюцями. Праву як суто силовому утворенню приходить на змшу гумашстичне право - право сучасного громадянського суспiльства, дiевiсть якого грунтуеться в основному на природнш силi природного права, свободи [1, с. 613]. Тобто реалiзацiя i дотримання саме природних прав, прiоритет природно! концепцп прав людини перед правовим позитивiзмом мае вирiшити завдання укра!нського суспшьства i проблеми, що в ньому виникають.
Практичне використання можливостей, передбачених у закршлених правах, е здшсненням прав людини, що безпосередньо пов'язано iз проблемою визначення меж прав людини. Це означае, що людина може реалiзовувати сво! права при умов^ що це не суперечить i не посягае на права шшо! людини, на загальносуспiльний штерес. У зв'язку з цим надзвичайно важливою теоретичною проблемою е визначення поняття меж прав людини.
Межами прав людини е рiзноманiтнi зовнiшнi обставини й явища, якi окреслюють змют i обсяг прав людини. Змютом прав людини е сукупнiсть уах умов та засобiв, з яких складаються можливосп людини, необхiднi для задоволення потреб !! iснування i розвитку. Обсяг прав людини - це кшькюний показник кожного iз прав.
Змiст i обсяг розкриваються через:
1) вказiвку вчиняти ч^ко визначенi дп (наприклад, учасники процесу можуть заявити вщвщ суддi, але не вибирати суддiв);
2) обмеження суб'ек^в реалiзацГi права (специфiчнi права швалвдв, жiнок-матерiв, неповнолiтнiх, бiженцiв);
3) часовi межi здiйснення права (позовна давнють, строки тримання пiд вартою);
4) визначення способiв здiйснення права (явочний, дозвшьний, реестрацiйний).
Обмеження прав i свобод людини можуть бути обгрунтоваш i встановлюватися на
пiдставi закону, а також можуть бути необгрунтоваш, в результатi чого ми можемо говорити про порушення прав людини. Наприклад, тимчасове обмеження прав i свобод людини на пiдставi застосування ч. 2 ст. 64 Конституцп Укра!ни е обгрунтованим, а заборона з боку владного суб'екта здшснити передбачене Конститущею чи законом право з тдстав, не передбачених законодавством, е порушенням вiдповiдного права. До числа виняткових, неприпустимих з точки зору Конституцп слщ вщнести скасування чи звуження змюту та обсягу прав i свобод людини та громадянина вiдповiдним державним органом або посадовими особами.
Слщ зазначити, що важливу роль у забезпеченш непорушносп прав людини, ввдграе Конституцiйний Суд Укра!ни (далi КСУ), який вирiшуе питання про вщповщшсть законiв та шших правових актiв Конституцп Укра!ни i дае офiцiйне тлумачення Конституцii Укра!ни та законiв Укра!ни.
Важливу роль у забезпеченш непорушносп прав людини, зважаючи зокрема на величезну кшьюсть закошв, якi приймае Верховна Рада Укра!ни, вiдiграе Конституцiйний Суд Укра!ни. Рiшення КСУ стосовно того, чи обмежуе вщповщний законопроект права i свободи, а саме, чи звужуе вш змiст та обсяг прав людини мають на ме^ справедливе
врегулювання суспшьних вiдносин, врегулювання суспiльних вщносин у вiдповiдностi з Конституцieю Украши.
Частиною 3 ст. 22 Конституцп Украши передбачено, що при прийнятп нових законiв або внесеннi змши до чинних закошв не допускасться звуження змiсту та обсягу юнуючих прав та свобод. В абзац 3 п. 7.1 Рiшення № 10-рп/2008 вiд 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змюту закону про Державний бюджет Украши) Конституцшний Суд Украши зазначив, що тлумачення словосполучення «звуження змюту та обсягу прав i свобод людини i громадянина», що мютиться в частиш третiй статтi 22 Конституцп Украши, Конституцшний Суд Украши дав у Ршенш вщ 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постшне користування земельними дшянками), згiдно з яким «конституцшш права i свободи гарантуються i не можуть бути скасоваш, при прийнятп нових законiв або внесенш змiн до чинних законiв не допускасться звуження змюту та обсягу юнуючих прав i свобод. Скасування конституцшних прав i свобод - це ix офiцiйна (юридична або фактична) лiквiдацiя. Звуження змiсту та обсягу прав i свобод е ix обмеженням. У традицiйному розумiннi дiяльностi визначальними поняттями змiсту прав людини е умови i засоби, яю становлять можливосп людини, необхщш для задоволення потреб ïï юнування та розвитку. Обсяг прав людини - це ïx сутнiсна властивiсть, виражена кiлькiсними показниками можливостей людини, яю вiдображенi вiдповiдними правами, що не е однорщними i загальними». При цьому Конституцiйний Суд Украши зазначив, що «загальновизнаним е правило, згщно з яким сутнiсть змюту основного права в жодному разi не може бути порушена» [2].
Вщповщно у п. 4 мотивувально'' частини Рiшення КСУ вщ 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005 (справа про рiвень пенсп i щомiсячного довiчного грошового утримання) визначаеться, що змют прав i свобод людини - це умови i засоби, яю визначають матерiальнi та духовш можливостi людини, необхщш для задоволення потреб ïï юнування i розвитку. Обсяг прав людини - це кшьюсш показники вщповщних можливостей, яю характеризують його множиншсть, величину, iнтенсивнiсть i ступшь прояву та вираженi у певних одиницях вимiру.
Звуження змiсту прав i свобод означае зменшення ознак, змютовних характеристик можливостей людини, яю вiдображаються вiдповiдними правами та свободами, тобто яюсних характеристик права. Звуження обсягу прав i свобод - це зменшення кола суб'ектв, розмiру територп, часу, розмiру або кшькосп благ чи будь-яких iншиx кшьюсно вимiрюваниx показникiв використання прав i свобод, тобто ïx кшькюно'' характеристики
[3].
Важливим нормативним документом у сферi забезпечення прав i свобод людини та громадянина е Постанова Верховно'' Ради Украши «Про Засади державно'' пол^ики Украши в сферi прав людини» вiд 17 червня 1999 року № 757-XIV. У цш Постановi визначаються засади державно'1' пол^ики Укра'1'ни, принципи та основш напрями державно'1' полiтики у сферi прав людини. У контекстi проблеми забезпечення прав людини та громадянина насамперед слщ наголосити, що серед принцитв державно'' полгтики в цш галузi е: визнання прав i основних свобод людини та громадянина такими, що даш людиш вщ народження i е невiд'емними; забезпечення верховенства прав i основних свобод людини у вщносинах з державою; забезпечення рiвностi вах людей перед законом i судом; визнання верховенства права, за яким проголошення i реалiзацiя прав i основних свобод людини та громадянина засновано лише на закош; недопущення звуження змюту та обсягу проголошених Конституцiею Украши прав i основних свобод людини та громадянина; визнання презумпцп особисто'' свободи людини вщповщно до принципу, згщно з яким дозволено все, ^м того, що прямо забороняеться законом; визнання обмеженосп свободи держави, ïï оргашв i посадових оаб вщповщно до принципу, згщно з яким дозволено лише те, що прямо передбачаеться законом [4].
У загальнш теорп прав людини виокремлюють зазвичай таю варiанти виршення питання про можливосп правообмеження:
1) принципова недопустимють звуження змюту та обсягу таких прав i свобод при прийнятп нових законiв або внесенш 3mïh до чинних закошв;
2) недопустимiсть звуження змiсту та обсягу юнуючих (у тому чист соцiальних) прав i свобод людини та громадянина при прийнятп нових закошв або внесенш змш до чинних закошв;
3) виключна — строкова (тимчасова) — допустимють звуження змюту та обсягу таких прав i свобод [5].
Аналiз вщповщно!' лiтератури та законодавства дае можливють зробити висновок, що термiн звуження змюту та обсягу прав i свобод та обмеження права е по свош природi схожими. Проте якщо обмеження права зазвичай мае тимчасовий характер i застосовуеться у передбачених Конститущею i законами Украши випадках, то застосування термша «звуження» застосовуеться у Конституцп в аспект впливу на суспшьш вщносини на постшнш основi. Фактично, звуження змюту прав i свобод мае на увазi обмеження прав i свобод людини саме на постшнш основа Тому досить лопчним е розкриття змiсту термiна «обмеження».
Басов А. В., проаналiзувавши погляди багатьох учених вщносно змiсту термiна «обмеження», вивiв таке його визначення: обмеження - це юридичш та фактичнi наслщки дiяльностi уповноважених органiв державно'1 влади, що заснована на закош та направлена на досягнення вщповщних щлей, в результатi яко'1 зменшуються варiанти дозволено'1 нормами права поведiнки фiзичних та юридичних осiб шляхом встановлення рiзного роду меж тако'1 поведшки, що в обов'язковому порядку мають тимчасовий, просторовий та суб'ективний характер. Також вш видiлив основнi ознаки обмеження:
1) обмеження представляють собою певш юридичнi та фактичнi наслщки у виглядi «незручних» умов для здшснення правових iнтересiв вiдповiдних суб'екпв (фiзичних та юридичних осiб), права i свободи яких обмежуються, при одночасному задоволенш «правових iнтересiв» суб'екта владних повноважень, що запровадив даш обмеження, або штереав третьо'1 сторони, що защкавлена у запровадженнi таких обмежень;
2) у будь-якому разi обмеження завжди представляють собою зменшення «вшьно:1» (тобто дозволеноï нормами права) поведшки (дш);
3) обмеження, що запроваджуються у зв'язку з виникненням надзвичайних ситуацш, завжди мають встановлеш нормами права (законом) меж ïx реалiзацiï;
4) правомiрне обмеження в умовах виникнення надзвичайних ситуацiй встановлюеться лише вщповщним уповноваженим суб'ектом, iз дотриманням процедури, що визначена в нормативно-правових актах (законах);
5) обмеження, що застосовуеться в умовах виникнення надзвичайних ситуацш, завжди пов'язане iз розширенням компетенци органiв державно'1' влади, що вщповщальш за лiквiдацiю негативних наслщюв надзвичайноï ситуацiï. Причому, варто зазначити, що таке розширення вiдбуваеться за рахунок зменшення обсягу прав, свобод та законних штереав фiзичниx та юридичних оаб [6].
Такий пщхщ вченого ми вважаемо прийнятним i достатньо аргументованим. Дшсно, до ознак звуження змюту та обсягу прав i свобод можна вщнести першi двi вищевказанi ознаки. Саме на щ ознаки зазвичай посилаються суб'екти конституцшного подання до Конституцiйного Суду Украши з метою перевiрки закону на його вщповщшсть Конституцп.
Дослщжуючи юридичну природу неприпустимосп звуження змюту та обсягу прав i свобод людини, слщ також звернутися до Загально! декларацп прав людини, яка в ст. 29 закршлюе положення, згщно iз яким при здшсненш свохх прав i свобод кожна людина повинна зазнавати тшьки таких обмежень, яю встановлеш законом виключно з метою забезпечення належного визнання i поваги прав i свобод шших людей та забезпечення справедливих вимог морал^ громадського порядку i загального добробуту в демократичному суспшьсга.
За останш роки, по сут з моменту прийняття Конституцп Украши, ми спостер^аемо десятки, якщо не сотш прикладiв того, що держава (ïï органи) порушують ст. 22 Конституцп Украши.
Конституцшний Суд Украши недостатньо захищае непорушшсть прав i свобод людини, займаючи школи досить сумшвш правовi позици. Варто визнати, що нашш державi сьогоднi важко дотримуватися ст. 22 Конституцп Украши, оскшьки, зокрема економiчниx прав, закрiплениx Основним Законом, можуть дотримуватися лише держави з розвиненою ринковою економшою, держави, як рацюнально використовують державний бюджет i де-факто ставлять перед собою завдання забезпечити гщний рiвень життя людини.
Багато держав з розвинутою ринковою економшою, наприклад Сполученi Штати Америки, Канада та деякi шш^ не закрiплюють такох кiлькостi економiчниx прав людини та громадянина i не передбачають у своïx конститущях вiдповiдниx гарантiй. Але в умовах сучасних реалш Украши, де мають мюце порушення не тiльки економiчниx, а й полiтичниx, особистих та шших прав людини та громадянина, виключення вiдповiдноï гаранта з тексту Конституцп Украши, на наш погляд, призведе до ще бшьших проблем у сферi законодавчого регулювання правового статусу особи й попршить ситуащю з реалiзацiею прав людини.
Список л1тератури: 1. Алексеев С. С. Право. Опыт комплексного исследования / C. C. Алексеев. — М. : Статут, 1999. — 816 с. 2. Ршення Конституцшного Суду Украши у справi за конституцшними поданнями Верховного Суду Украши щодо вщповщносп Конституцп Украши (конституцшносп) окремих положень статп 65 роздшу I, пунктв 61, 62, 63, 66 роздшу II, пункту 3 роздшу III Закону Украши «Про Державний бюджет Украши на 2008 рш та про внесення змш до деяких законодавчих акпв Украши» i 101 народного депутата Украши щодо вщповщносп Конституцп Украши (конституцшносп) положень статп 67 роздшу I, пункпв 1-4, 6-22, 24-100 роздшу II Закону Украши «Про Державний бюджет Украши на 2008 рш та про внесення змш до деяких законодавчих акпв Украши» (справа щодо предмета та змюту закону про Державний бюджет Украши): Ршення КСУ вщ 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-08. 3. Ршення Конституцшного Суду Украши у справi за конституцшними поданнями Верховного Суду Украши та 50 народних депутатв Украши щодо вщповщносп Конституцп Украши (конституцшносп) положень абзащв третього, четвертого пункту 13 роздшу XV «Прикiнцевi положення» Закону Украши «Про загальнообов'язкове державне пенсшне страхування» та офщшного тлумачення положення частини третьоï статп 11 Закону Украши «Про статус суддiв» (справа про рiвень пенси i щомюячного довiчного грошового утримання): Ршення КСУ вщ 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v008p710-05. 4. Про Засади державноï полггики Украши в галузi прав людини : Постанова Верxовноï Ради Украши вщ 17 червня 1999 р. № 757-XIV // Вщомосп Верxовноï Ради Украши. - 1999. - № 35. - Ст. 303. 5. Рабшович П. М. Здшснення прав людини: проблеми обмежування (загальнотеоретичш аспекти): пращ Львiвськоï лабораторп прав людини i громадянина Наук. ш -т держ. буд. i м^ц. самовряд. АПрН Украши. Серiя I. Дослщження i реферати / ред. кол. : П. М. Рабшович (гол. ред.), I. М. Панкевич та ш. — Л., 2001. -Вип. 3. - 108 с. 6. Басов А. В. Поняття «обмеження» як юридична категорiя: теоретичний аспект. — Басов А. В. // Адмш^тративне право i процес. - 2013. — № 1. — С. 27-33. - Режим доступу : http://applaw.knu.ua/index.php/holovna/item/62-ponyattya-obmezhennya-yak-yurydychna-katehoriya-teoretychnyy-aspekt-basov-a-v
НЕДОПУСТИМОСТЬ СУЖЕНИЯ СОДЕРЖАНИЯ И ОБЪЁМА ПРАВ И СВОБОД ЧЕЛОВЕКА КАК ГАРАНТИЯ ЗАЩИТЫ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА: ТЕОРЕТИЧЕСКИЙ И
ПРАКТИЧЕСКИЙ АСПЕКТЫ Возгрин С. Ю.
Рассматриваются теоретические и практические вопросы недопустимости сужения содержания и объёма прав и свобод человека, закрепление указанной гарантии на законодательном уровне и её практическое применение. Указывается на проблемы, которые возникают в обществе и государстве в связи с применением этой гарантии, и её влияние на состояние прав и свобод человека в государстве. Более детально раскрывается понятия содержание и объём прав и свобод.
Ключевые слова: гарантия, содержание и объём прав и свобод человека, природные и неотчуждаемые права, недопустимость сужения содержания и объёма прав человека.
NOT ADMIT THE NARROWING NATURE AND SCOPE OF HUMAN RIGHTS AND FREEDOMS AS A GUARANTEE OF HUMAN RIGHTS PROTECTION: THEORETICAL AND PRACTICAL ASPECTS Vozgrin S. Y.
The theoretical and practical issues of inadmissibility narrowing the content and scope of the rights and freedoms enshrined guarantees specified in law and its practical application. Points to the problems that arise in society and state in connectionwith the use ofthis security andits impact on the state of human rights and freedoms in the country. Further details disclosed concepts content and scope of rights and freedoms.
Key words: guarantee, content and scope of human rights and freedoms, natural and inalienable rights, inadmissibility narrowing the content and scope of the rights and freedoms.
Надтшла доредакцИ 01.06.2014р.
