CC BY
31
Бойчук Дмитро Серпйович,
аспiрант кафедри теорп держави i права, Нацональний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: nigredo111@gmail.com ORCID 0000-0001-7967-4443
doi: 10.21564/2414-990x.136.89444
УДК 340.12:342.7
ЩОДО ПИТАННЯ М1СЦЯ ПРАВА НА ЗАХИСТ У СИСТЕМ1 ПРАВ ЛЮДИНИ
Розглянуто актуальш питання щодо мкця права людини на захист у систем1 прав людини. Проаналгзовано специфжу права на захист як гарантй в1дносно тших основоположник прав i свобод людини (право на життя, право на здоров'я, честь i гiднiсть, безпеку i недоторканшсть тощо). Обгрунтовано особливий характер права на захист, що полягае у наявностi двохргзнови-дiв функцш такого права. Це й детермтуе його особливе мкце в m^eMi прав людини.
Ключовi слова: право на захист; права людини; право людини на захист; осиовоиоложт права людини.
Бойчук Д. С., аспирант кафедры теории государства и права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: nigredo111@gmail.com ; ORCID 0000-0001-7967-4443
К вопросу о месте права на защиту в системе прав человека
Рассмотрены актуальные вопросы о месте права на защиту в системе прав человека. Анализируется специфика права на защиту как гарантия относительно других основоположных прав и свобод человека (право на жизнь, право на здоровье, честь и достоинство, безопасность и неприкасаемость и т.п.). Обоснован особенный характер права на защиту, который заключается в наличии двух разновидностей функций этого права и детерминирует особенное место такого в системе прав человека.
Ключевые слова: право на защиту; права человека; права человека на защиту; основополагающие права человека.
Вступ. Сучасний стан розвитку втизняно! правово! думки i юридично! техшки передбачае закршлення основоположних прав i свобод людини на рiзних рiвнях национального законодавства. Однак найважлившого значення набувае саме !х конституцшна регламентащя, оскшьки права людини виражають правовий
вимiр юнування особи в сусшльств^ визначають i гарантують певну Mipy (норму) ii свободи й вщповщальност як учасника сyспiльних вiдносин [2, с. 39].
З моменту здобуття Укра'ною незалежност й обрання принцишв демократично'', правово'', сощально'' державност як основи ii конститyцiйного ладу людина, i"i життя i здоров'я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визнанi найвищою соцiальною щншстю (ст. 3 Конституцп Укра'ни). Але для втшення цього положення в життя недостатньо лише його проголошення. Саме тому законодавець вдався до його деталiзацii як на рiвнi статей другого роздшу Конституцй' - «Права, свободи та обов'язки людини i громадянина», так i на рiвнi поточного законодавства, що регулюе правовiдносини в цiй сферь
Одним i3 важливих прав е право людини на захист. Визначення його мюця в системi прав людини передбачае насамперед з'ясування взаемозв'языв остан-нього з iншими правами людини.
ÄHaMi3 лтературних даних i постановка 3adani дослгдження. Проблематика прав людини е достатньо розробленою у зарyбiжнiй, насамперед у захщнш, правовш думщ. 1сторичний процес розвитку розумшня та регулювання шсти-туту прав людини в полггико-правовш думщ Укра'ни, як справедливо зазначае С. П. Мороз (S. P. Moroz), проходив у тому ж напрямку, що й розвиток свггово]', зокрема европейсько'], полггако-правово'' думки. Характерною його ознакою е наступшсть та еволющйшсть, коли кожний наступний етап базувався на здобутках i досягненнях попередшх етапiв розвитку, доповнюючи та збагачуючи 'х завдяки постiйномy синтезовi украшсько]' правово'' традицп з досягненнями европейсько'' й свiтовоi правово'] думки [6, с. 43-44]. Саме тому розробки у сферi прав людини i зарyбiжних, i дореволюцiйних вiтчизняних юриспв (В. М. Гессен (V. M. Hessen),
H. М. Коркунов (N. M. Korkunov), Б. А. Юстяывський (B. A. Kistiakivs'kyj), М. П. Драгоманов (M. P. Drahomanov), С. C. Дшстрянський (S. S. Dnistrians'kyj),
I. П. Лисяк-Рудницький (I. P. Lysiak-Rudnyts'kyj), Т. А. Зiнкiвський (T. А. Zinkivs'kyj), В. Я. Старосольський (V. Ya. Starosol's'kyj) та ш.) були сприй-нятi й значною мiрою використанi на сучасному еташ державно-правового розвитку укра'нськими правниками (Т. Г. Андрусяк (T. H. Andrusiak), В. М. Горбаль (V. M. Horbal'), О. Р. Дашковська (O. R. Dashkovs'ka), А. П. Заець (A. P. Zaiets'), О. М. Мироненко (O.M. Myronenko), О. В. Петришин (O.V. Petryshyn), В. Ф. Погоршко (V. F. Pohorilko), С. П. Погребняк (S. P. Pohrebniak), П. М. Раб^ нович (P. M. Rabinovych), С. П. Рабшович (S. P. Rabinovych), Ю. С. Разметаева (Yu. S. Razmietaieva), В. Я. Тацiй (V. Ya. Tatsij), О. О. Уварова (O. O. Uvarova), М. В. Цвк (M. V. Tsvik), Ю. С. Шемшученко (Yu. S. Shemshuchenko) та ш.) Разом з тим це не означае, що вказана проблематика вичерпала себе. Окремi аспекти у сферi прав людини, зокрема питання визначення мюця права на захист в системi прав людини, у втизнянш юридичнш наyцi, досi залишаються недостатньо роз-робленими або принаймш дискyсiйними, що обумовлюе актyальнiсть i практичну значyщiсть таких дослiджень.
На нормативному рiвнi права людини закршлюються як мiжнародними нор-мативними актами (наприклад, Загальна декларащя прав людини 1948 р. (ст. 3),
Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод 1950 р. (ст. 2), так i на рiзних ланках втизняного законодавства (статт 3, 55 Конституцп Украши, ст. 35 Кримшального кодексу Украши та ш.). Щодо конституцшно'1 регламентацп прав людини постае важливим твердження П. М. Рабшовича про те, що саме вони е первинною, вихiдною передумовою життедiяльностi кожно'1 людини. «Консти-туцiя у такий спосiб начеб iерархiзуе потреби людини, а тим самим i ïï права та свободи, як цими потребами зумовлюються та покликан забезпечувати ïx задо-волення. Тому, навт погоджуючись з широковизнаним ниш положенням про те, що всi основш права людини е взаемозалежш, взаемопов'язанi i неподiльнi, не можна заперечувати того, що в першу чергу мають бути забезпечеш права на життя i на здоров'я, ïï недоторкашсть i безпеку, тобто саме ïï фiзичне ¡снування... йдеться про людину як сощальну ютоту, а не про бiологiчний вид» [4, с. 6].
Мета i завдання дослгдження. Саме визначення мкця права людини на захист у системi прав людини та внутршшх зв'языв в середиш ще'1 системи постае важливим завданням при дослвдженш проблематики права людини на захист у щлому.
Основна частина. Право людини на захист закршлюеться ч. 6 ст. 55 Конституцп Украши: «Кожен мае право будь-якими не забороненими законом засо-бами захищати сво'1 права i свободи вщ порушень i протиправних посягань» [5]. Аналiз вказано'1 статтi засвщчуе, що законодавець пiшов шляхом закршлення на конституцiйному рiвнi досить загального визначення цього права, передбачаючи, очевидно, його деталiзацiю на шших рiвняx правового регулювання, вiдповiдно до сусшльно-правових вiдносин, в яких воно безпосередньо реалiзуеться.
Разом з тим аналiз положень зазначено'1 статтi дозволяе нам дшти таких висновкiв:
- втизняна конституцiйна теорiя виходить з того, що шд правом на захист слщ розумiти саме право людини, а не громадянина (про що сввдчить форму-лювання «кожен»);
- реалiзацiя права на захист обмежуеться виключно нормами-заборонами (тобто, дiе принцип «дозволено все, що прямо не заборонено»);
- право на захист передбачае захист сво'1х прав, адже «кожен мае право. захищати сво'1 права i свободи.»;
- це право може реалiзовуватися вщповщно до рiзного роду правовщносин, щодо яких людина мае права та свободи.
Слщ також зазначити, що право людини на захист юнуе на перетиш рiзного роду правових вiдносин i, як наслщок, - на перетинi рiзниx галузей права та законодавства. Воно може розглядатись як основоположне та загальне поруч з шшими правами людини, такими як: право людини на життя, право на здоров'я, право на особисту свободу i недоторканшсть, право на безпеку, право на людську пдшсть (ввдповщно до ст. 3 Конституцп). Ця теза шдтверджуеться також шшими нормами Конституцп: ч. 3 ст. 27 «Кожен мае право захищати свое життя i здоров'я, життя i здоров'я шших людей вщ протиправних посягань» (як право на самозахист чи захист окремого сусшльного блага - життя людини),
ч. 2 ст. 63 «Шдозрюваний, обвинувачений чи шдсудний мае право на захист» (право на захист спещального суб'екта) тощо.
Сам шститут захисту першочергово можливо подшити на юридичний захист (як рiзнi напрями його реалiзацГí, вiдповiдно до галузей права) та на захист фактичний (як вщповщш фактичш дiяння у певних сусшльних вiдносинах).
Юридичний захист можна класифшувати за рiзними критерiями. Так, за суб'ектом захисту вбачаеться необхщним визначити такi категорй: самозахист; захист судом; захист, що здшснюеться Уповноваженим з прав людини; захист Конститущйним судом (на пiдставi конститущйно!' скарги), захист, що здшс-нюеться вiдповiдними мiжнародними суб'ектами (мiжнародними судовими установами чи ввдповщними органами мiжнародних органiзацiй).
Вiдповiдно до статусу суб'екта захисту слвд виокремлювати захист державою (вш здiйснюеться особою, надшеною вiдповiдними державно-владними повноваженнями), або шшими суб'ектами (громадський захист).
Крiм того, постае питання: чи може право на захист юнувати самостшно, без наявност на те пiдстави у виглядi вiдповiдного правопорушення? З цього приводу серед правниюв не юнуе одностайностi у поглядах, що й обумовлюе рiзнi пiдходи до його розв'язання.
Львiвська школа права, представлена насамперед професором П. М. РабЬ новичем i його учнями, передбачае юнування права на захист у трьох формах: як позитивний вплив на формування загальносощальних гарантш; як охорону прав i свобод людини (превентивна функщя), як захист прав i свобод людини (правовщновлююча функщя) [4, с. 9].
Однак такий шдхвд подшяють далеко не вс науковщ. Так, О. М. Похил, погоджуючись з наведеною П. М. Рабшовичем класифiкацiею, наголошуе на вщсутност серед правникiв единого розумiння термшв «захист прав», «охорона прав» та шдтверджуе можливiсть диференцiацiï цих термшв вiдповiдно до здшс-нюваних правом функщй (регулятивних i охоронних): «... оскшьки об'ективно iснують i мають свш власний змiст регулятивнi та охоронш правовiдносини, так само юнують, мають свiй власний змiст i самостшне юридичне значення i правовi категорй' «охорона права» i «захист права». Регулятивш правовiдносини скла-дають при цьому змют охорони права, а охоронш - змют захисту права. Звщси можна зробити ... висновок про те, що охороняються суб'ективш права шляхом встановлення певного режиму правового регулювання, а захищаються тшьки у разi ix порушення або створення загрози порушення» [3, с. 27].
На нашу думку, наявна в науковш лiтературi дискусiя щодо розумiння та спiввiдношення термшв «охорона права» i «захист права» носить здебшьшого фiлологiчний характер. Конститущя Украши мiстить влучне загальне визначення, котре охоплюе максимально широке коло правоввдносин.
Обговорення результатов. У контекст наведених вище роздумiв слщ зау-важити, що саме формулювання «право на захист прав» сввдчить про пов'яза-нiсть його з шшими правами та може свщчити про його юнування як мехашзму попередження i припинення порушень шших прав, так i про його правоввднов-люючу функцiю. Так, П. М. Рабшович стверджуе, що гаранты прав i свобод
людини е явищами, яю забезпечують ïx охорону й захист, при цьому подшяючи ix на загально-сощальш та спещальш [4, с. 7]. Наведене вище можливо проана-лiзувати крiзь призму позицп О. Р. Дашковсько'1, на думку яко'1 поняття шститу-тiв забезпечення та функщонування прав i свобод часто ототожнюють з правами людини, принципами мiжнародного права, зобов'язаннями держав-учасниць тощо [1, с. 73]. Можна дшти висновку, що саме право на захист е яскравим прикладом як самостшного права, так i безпосередньо гарантп забезпечення шших прав з можливктю ототожнення цих двох понять. Таким чином, близь-кими за змктом i правовою сутшстю до права на захист е iншi права-гарантп, наприклад: право на вщшкодування шкоди державою, право знати сво'1 права i обов'язки, право на професшну правничу допомогу (статт 56, 57, 59 Конституцп вщповщно). Так права забезпечують людиш благо у виглядi можливостi здшснювати сво'1 iншi права, гарантуючи ïx.
Повертаючись до поставленого вище питання щодо самостшност права на захист, слвд зауважити, що, на нашу думку, таке право (як й iншi фундамен-тальнi права: право на життя, право на здоров'я, право на свободу думки, право на 1'жу, право на житло, свободу пересування, тощо) визнаеться таким, що нале-жить людиш вщ народження й кнуе протягом всього життя людини, незалежно вщ його практично'1 реалiзацiï. Щодо iснування права на захист, котре одночасно виконуе, наприклад, правовщновлюючу функщю по вщношенню до будь-якого шшого права, неможливо стверджувати про однозначну самостшшсть такого юнування. Отже, це право продовжуе кнувати самостiйно, але у разi практично'1 його реалiзацi'ï при наявност порушень шших прав автоматично «трансфор-муеться» та змiнюе свiй стан, так би мовити, ввд статичного до динамiчного завдяки вiдповiдним чинникам.
Висновки. У загальному розумшш право на захист кнуе постiйно й безпе-рервно поряд з шшими природними неввд'емними правами людини. ^¡м того, можна зробити висновок про певну ушверсальшсть права на захист - як щодо всix людей, так i щодо всix шших прав у всix кнуючих правовщносинах. Право людини на захист характеризуеться особливим характером, оскшьки являе собою одночасно самостшне право i право-гарантш, яка забезпечуе можливiсть реалiзацi'ï шших прав.
Список лггератури:
1. Дашковська О. Р. Ушверсальшсть шститугав забезпечення i функщонування прав i свобод людини i громадянина / О. Р. Дашковська // Правов1 засади гарантування та захисту прав i свобод людини i громадянина : зб. наук. ст. та тез наук. поввдомл. за матер1алами М1жнар. наук.-практ. конф. 23 листоп. 2012 р., м. Полтава. - Харюв : Точка, 2012. - Ч. 1. - С. 73-76.
2. Петришин О. В. Права людини як фундаментальна цштсть правово'1 демократично'1 дер-жавносп / О. В. Петришин // Актуальт проблеми формування правово'1 держави в Украш. До 50-ï р1чнпц1 Конвенц11 про захист прав людини та основних свобод : матер1али М1жнар. наук.-практ. конф. : у 2-х ч., Ч. 1. - Харюв : Нац. юрид. акад. Украши ¡м. Ярослава Мудрого, 2000. - С. 39-42 .
3. Похил О. М. Поняття i змкт конституцшного права на захист сво'1х прав / О. М. Похил // Юридична Украша. - 2009. - № 5. - С. 25-29.
4. Рабшович П. М. Права людини i громадянин у Конституцп Украши (до штерпретацп вихвдних конституцшних положень) / П. М. Рабшович. - Харюв : Право, 1997. - 63 с.
5. Конститущя Украши ввд 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Вщомосл Верховно! Ради Украши. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
6. Мороз С. П. 1дея прав людини у полиико-правовш думщ Укра'1ни (IX - початок ХХ сто-лiття) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / С. П. Мороз. - Харюв : Нац. юрид. акад. Украши iMem Ярослава Мудрого, 2001. - 170 с.
References:
1. Dashkovs'ka, O.R. (2012). Universal'nist' instytutiv zabezpechennia i funktsionuvannia prav i svobod liudyny i hromadianyna [The universality of the institutions of the ensuring and the functioning of the rights and freedoms of human and citizen]. Pravovi zasady harantuvannia ta zakhystu prav i svobod liudyny i hromadianyna - Legal basis to guarantee and defense of rights and freedoms of man and citizen. Kharkiv: Tochka, 73-76 [in Ukrainian].
2. Petryshyn, O.V. (2000). Prava liudyny iak fundamental'na tsinnist' pravovoi demokratychnoi derzhavnosti [Human rights as a fundamental value of the legal democratic state]. Aktual'ni problemy formuvannia pravovoi derzhavy v Ukraini - Actual problems of formation of law in Ukraine. Kharkiv: Nats. iuryd. akad. Ukrainy im. Ya. Mudroho, 39-42 [in Ukrainian].
3. Pokhyl, O.M. (2009). Poniattia i zmist konstytutsijnoho prava na zakhyst svoikh prav [The concept and content of the constitutional right to defense of rights] Yurydychna Ukraina - Legal Ukraine, 5, 25-29 [in Ukrainian].
4. Rabinovych, P.M. (1997). Prava liudyny i hromadianyna u Konstytutsii Ukrainy (do interpretatsii vykhidnykh konstytutsijnykh polozhen') [Human and civil rights in the Constitution of Ukraine (to the interpretation of the original constitutional positions], Kharkiv: Pravo [in Ukrainian]
5. Konstytutsiia Ukrainy vid 28.06.1996 r. № 254k/96-VR [The Constitution of Ukraine of 28.06.1996 p. Number 254k / 96-VR] (1996). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Supreme Council of Ukraine, 30 [in Ukrainian].
6. Moroz, S.P. (2001). Ideia prav liudyny u polityko-pravovij dumtsi Ukrainy (IX - pochatok XX stolittia) [The idea of human rights in the political and legal thought of Ukraine (IX - the beginning of the twentieth century]. Kharkiv: Natsional'na iurydychna akademiia Ukrainy im. Yaroslava Mudroho [in Ukrainian].
Boichuk D. S., Postgraduate Student of the Theory of State and Law Department, Yaroslav Mudriy National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: nigredo111@gmail.com ; ORCID 0000-0001-7967-4443
To the question about the place of the right to defense in the system of human rights
Dedicated to finding out the place of the right to defense in the system of human rights. It is proposed that the right to defense has its own special character: as a right-guarantee. This way the right to defense is not only about this right itself, also it provides the possibility of implementing other rights. Moreover, it is mentioned that this right is universal not only for other human rights, but also for all human. The author emphasizes, that the right to defense is connected with close in meaning other rights-guarantees, like the right to compensation by the state, the right to know their rights and freedoms, the right to professional legal assistance: such rights provide a human benefit in the form of possibilities to use their other rights, guaranteeing them.
Keywords: the right to defense; the human rights; the human right to defense.
Надшшла до редколегп 19.01.2017 р.
