CC BY
137
О. G.Turchenko
RESPONSIBILITY OF THE STATE IS FOR THE SECURITY
In the article it is grounded, that consideration of safety through the prism of analysis of its separate elements with next extrapolation on all of the system incorrectly. Accordingly, except for the guided, organizational processes (ideology, strategy, tactic, technologies of safety) a necessity is research and such processes as formation of structures, chaos, order.
Present day problems occurred in international legal relation ships are being discussed the problems arise in the process offormation and development of safety system as well as in law-making and law-implementing activity of the states treated as basic international public law subjects.
The mentioned activity is being realized by the states in the bounds of world society and international organizations in the sphere of safety system creation.
Scientific research is devoted to the methodological problems of responsibility of the state is for the security from positions of systems approach in the conditions of modern European geopolitical transformations, development of new categories, their concordance with the generally accepted constructions, international documents, monitoring of modern calls and threats to national interests, counteractions to the transnational calls - the organized crime, illegal migration, trade by people, terrorism.
Has been analyzed the narrow and wide going is considered near the study of safety, sovereignty, different methods of research of the system of safety.
This article provides an analysis of the different scientific approaches to understanding the category of «national interest», to authentication of categories «interest» and «national interest» as objects ofproviding safety, the results of which prompted the author's concept of national interests, revealed their essence.
In addition, drawn conclusion about the necessity of consideration of state sovereignty as a measure of responsibility in an internal plan for the peoples and each, for their safety, in an external plan - for international peace and safety.
Keywords: security, safety, responsibility for security, sovereignty.
УДК 342.7(477)(045)
Ю. C. Xo66i
УДОСКОНАЛЕННЯ РЕГЛАМЕНТ АЦП ПРАВ ЛЮДИНИ ЯК НЕОБХ1ДНИЙ ЕЛЕМЕНТ К0НСТИТУЦ1ЙН01 РЕФОРМИ
3 метою кращого захисту прав людини в Украш, пропонуетъся розширити перелт прав, свобод та обов'язтв людини i громадянина закртлених у Роздш II Конституци Украши. Особливо актуальною ця проблема е в nepiod роботи Конституцтног Асамблег, яка покликана розробити текст новог Конституци.
Проведений анал'п дтчих м1жнародно-правових Оокуменпив в ccpepi захисту прав людини дозволяе зробити пропозици щодо ix peei3ii з урахуванням розширення перелту прав людини та досягнення науки та техтки. На ocHoei чого внести eidnoeidm пропозици щодо змш до Роздшу прав, свобод та обов'язтв людини i громадянина Конституци Украши.
Ключом слова: Конститущя, Конституцтна асамблея, права людини, поколшня прав людини, м1жнародт документи в ccpepi захисту прав людини.
Постановка проблеми. Проблема юридичного закршлення та дотримання прав людини залишаеться актуальною завжди. Захист порушених прав нав1ть може
використовуватися як привщ для втручання у внутр1шш справи краши-порушнищ цих прав пщ епдою Оргашзацп Об'еднаних Нащй в рамках так званих «гумаштарних штервенцш». Актуальным це питания е 1 для Украши, яку перюдично звинувачують у недостатньому захисп прав та свобод людини та громадянина. По даним Свропейського суду з прав людини Украша входить в п'ят1рку лщер1в з числа звернень громадян [1]. Найбшып розповсюдженими е скарги украшщв щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, невиконання судових ршень, затягування судового розгляду, побиття в правоохоронних органах або С130, нелюдсьи матер1ально-побутов1 умови в мюцях примусового утримання тощо [2]. Як ми бачимо, права людини 1 громадянина в Укрш'ш не реал1зуються на належному р1вш, не дивлячись на закршлення в Основному закош держави. Особливо актуальною проблема доопрацювання та розширення роздшу стосовно прав, свобод та обов'язюв людини та громадянина постае в перюд робота Конституцшно1 АсамблеТ.
Метою даного дослщження е внесения пропозищй щодо розширення перелжу прав, свобод та обов'язюв людини 1 громадянина закршлених у Роздш II Конституцп Украши.
Лиспа останшх дослгдженъ / публгкацт. Проблемами дотримання прав та свобод людини 1 громадянина займалися таю дослщники, як О. О. Лукашова, М. О. Баймуратов, С. П. Добрянський, Т. I. Дудаш, П. М. Рабшович, О. М. Руднева, А. М. Колодш та ш.
Викладення основного матергалу. Конституцшна асамблея була утворена Наказом Президента Украши № 328/2012 вщ 17 травня 2012 року [3]. Вона е спещальним допо1упжним органом при Президент! Украши, яка створена з метою пщготовки законопроекту про внесения змш до Конституци Украши. У свош д1яльност1 вона керуеться Конститущею, законами Украши, актами Президента Украши, шшими нормативно-правовими актами, м1жнародними договорами, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою Украши, а також загальновизнаними принципами м1жнародного права.
Враховуючи структуру Конституцп Украши та виходячи з необхщносп вдосконалення Основного Закону Украши, Конституцшна Асамблея створюе комюп з питань: конститущиного ладу та порядку прийняття 1 введения в дш змш до Конституцп Украши; прав, свобод 1 обов'язюв людини 1 громадянина; здшснення народовладдя; оргашзаци державно! влади; правосуддя правоохоронно! д1яльносп; адм1н1стративно-територ1ального устрою та м1сцевого самоврядування [3].
На нашу думку при доопрацюванш вщповщного роздшу слщ враховувати основш м1жнародш документа в сфер1 захисту прав людини. До них вщносяться: Загальна декларащя прав людини 1948 року, яка стала першим м1жнародним стандартом у сфер1 прав людини. Але цей документ мав форму резолюци Генерально! Асамбле'1 ООН, а тому 1 рекомендащйний характер 1 не м1г визнаватися як юридично обов'язковий, але змют Деклараци не в1дповщав духу рекомендац1йних норм, тому що деяи п положения викладеш у наказов1й форм1 (наприклад у статп 30 заявляеться в ¡мперативнш форм1, що жодна держава або окрема особа не можуть «чинити дш, спрямованих до знищення прав 1 свобод, викладених у Деклараци».
Також були прийнят1 Мтнародш пакти про громадсыа та пол1тичн1 права, про економ1чн1, соц1альн1 та культурш права 1966 роюв (ратифковаш УРСР 19.10.73 р.), яю закршили право на життя, на свободу вщ катувань та жорстокого поводження, право на свободу вщ рабства, на особисту недоторканнють, на повагу особистосп, на недоторканшсть житла 1 таемницю листування, на свободу думки, совют1, рел1ги 1 переконань, на мирш з1брання, на участь у виборах, на участь у веденш державних справ та ¡и. Факультативний протокол до М1жнародного пакту про громадянсьи та
полггичш права 1966 року (Укра'ша приедналася 25.12.1990 р.).
Ще одним документом ООН, який закршлюе важлив1 м1жнародш стандарти захисту прав 1 свобод людини, е МЪкнародна конвенщя про лквщащю вах форм расово! дискримшацп 1966 року (ратифкована Украшою 21.01.1969 р.), Конвенщя ООН про полггичш права жшок 1952 р. (ратифкована УСРС 15.11.1954 р.), Конвенщя ООН про права дитини 1989 р. (ратифкована Украшою 28.02.1991р.). Також рядом 1УПжнародних оргашзацш були прийшт Свропейська конвенщя про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. (ратифкована Украшою 17.07.1997 р.), переглянута Свропейська конвенщя про усиновлення дггей 2008 р. (ратифкована Украшою 15.02.2011 р.), Американська конвенщя про права людини 1969 р., Африканська Харт1я прав людини [ народу 1981 р., Арабська харт1я прав людини 2004 р., Конвенщя ЮНЕСКО про лквщащю дискримшацп в обласп освгги 1960 р. (ратифкована Украшою 30.06.1961 р.), Конвенщя МОТ про зловживання у сфер1 1упграцп 1 забезпечення трудящим м1 грантам р1вносп можливостей 1 ставлення 1975 р. (ратифкована Украшою ) та шип.
Кр1м того, слщ згадати 1 документ НБСС - Хельсшкський Заключний акт 1975 р., що закршив принцип поваги основних прав 1 свобод людини в якосп принципу м1жнародного права, встановив баланс р1вноТ взаемодп м1жнародного-правового 1 нащонального регулювання прав людини. Держави повинш «заохочувати 1 розвивати ефективне здшснення громадянських, полггичних, економ1чних, сощальних 1 культурних 1 шших прав 1 свобод... Спшьно 1 самостшно д1яти вщповщно до умов 1 принцишв Статуту ООН 1 ЗагальноТ декларацп прав людини» [4].
В даний час е бшя 70 конвенщй в обласп прав людини. Новащею договор1в по правах людини на вщмшу вщ ЗагальноТ декларацп е детальне трактування прав людини, закршлення гарант!й ТхньоТ реал1зацп державою, видшення особовоТ категорп фундаментальних прав людини, що не пщлягають обмеженню з боку держав ш за яких обставин (право на життя, неприпустимють катувань, свобода думки 1 переконань, право на судовий захист). 3 огляду на юридичну обов'язковють конвенщйних норм, для держав, що ратифжують м1жнародш угоди, кодифкацшна д1яльшсть в обласп прав людини не тшьки сприяла збшыпенню кшькост1 м1жнародних стандарте, але й актив1зувала нащональну нормотворчють по Тхньому закршленню в законодавст держав.
Прийняття цих акпв внесло характерш змши у правосуб'ектшсть людини, що стала суб'ектом не лише внутршньодержавного, а й м1жнародного права. Держави, що приедналися до пакпв, зобов'язаш привести свое нащональне законодавство у вщповщнють з 1х вимогами. Таким чином, м1жнародно-правов1 акти мають верховенство над внутршшм законодавством. А це надае можливють громадянину, права якого порушеш, звернутися за захистом безпосередньо до Комггету з прав людини при ООН, якщо вш вичерпав можливосп захисту, надаш нащональним законодавством. Якщо певне право людини не отримало конститущиного закршлення з боку держави, воно визнаеться таким на основ1 м1жнародних акпв, оскшьки прюритет м1жнародного права щодо внутршньодержавного у сфер1 прав людини е загальновизнаним принципом м1жнародного сшвтовариства [5]. Але, нажаль, судов1 установи Украши в свош практищ та при винесенш судових ршень дуже рщко використовують м1жнародш правов1 акти в сфер1 прав людини, тому конституцшне закршлення цих прав пщвищить р1вень Тх захисту та зменшить кшькють звернень до Свропейського суду з прав людини.
Зпдно прийнятоТ в м1жнародних документах класифкаци, права людини под1ляються на громадянсьи, полггичш, економ1чш, сощальш 1 культурш, останшм часом виокремлюють еколопчш. Можлив1 й шип вар1анти класифкаци. Приблизно на
початку 70-х рою в в м1жнароднш практищ отримала розповсюдження концепцш «трьох поколшь» прав людини.
Пщ впливом Велико! французько! революци сформувалося перше поколтня прав -громадянсью \ полггичш права. Дал1, пщ впливом СРСР та його союзников до поняття прав людини стали вщносити, починаючи з «Загально! декларацп прав людини», сощально-економ1чш \ культурш права - друге поколгння. I на завершения, пропонуеться розглядати право на мир, право на роззброення, право на розвиток, право на здорове навколишне середовище, як вклад кра!н, що розвиваються, так зване трете поколтня, або права «солщарносп». В 1981 рощ Оргашзащя африкансько! едносп прийняла «Африканську хартш прав людини ! народ1в», в якш знайшла мюце низка прав народ1в: право на самовизначення; право вшьно розпоряджатися сво!ми природними багатствами \ ресурсами; право на розвиток та ш. Також була прийнята «Декларащя про право на розвиток» 1986 року [6].
Останшм часом у сучаснш юридичнш л ¡тер ату р1 з'явилися ще! щодо можливосп видшення в окрему групу прав четвертого поколтня — прав людства. Серед них називають право на мир, еколопчш, шформацшш права, право на ядерну безпеку тощо. Основним призначенням названих прав е забезпечення процесу виживання людства як бюлопчного виду, збереження цившзаци та подалыпо! сощал1зацп людства [5].
Як зазначае А. Головютшова, четверте поколшня прав людини почало формуватися в 1990-х роках XX ст. На думку Ф. М. Рудинського, щ права повинш захищати людини вщ загроз, пов'язаних з експериментами в сфер1 генетики, тобто права, пов'язаш з клонуванням та шшими вщкриттями в галуз1 бюлоги [7].
Однак, як зазначае автор, юнують \ ¡нш1 точки зору. Наприклад, А. Дмитр1ев до четвертого поколтня вщносить лише ¿нформащйн! права та технологи [8]. Хоча на нашу думку, шформацшш права е невщ'емними правами людини, а тому можуть вщноситися до особистих прав людини.
С. I. 1вент'ев, наприклад, до четвертого тап'ятого поколтня вщносить духовно-моральш права \ свободи людини \ громадянина, яю проголосили \ проголошують духовно-моральш цшносп особистостг До четвертого поколшня прав вщносяться право на життя, повагу духовно! \ морально! гщносп людини, заборона катувань \ нелюдського поводження, право на творчють, право вибору, свобода совют1 та в1росповщання, право на духовну освггу \ виховання та ш. П'яте поколтня прав -Божественш права \ свободи, основу яких складають Любов, шформащя та енерпя. До п'ятого покол1ння прав належать таи права, як право на Любов, В1ра \ любов до Бога, еднють з Творцем, право на народження в Любов1, право на шформащю ! управл1ння енерпею, право на Сшвтворч1сть ! вдосконалення навколишнього св1ту ! ¿нш! права, яи випливають з любов1 \ Божественно! енерги [9]. На нашу думку щ права \ так випливають з особистих прав людини, а тому !х не слщ видшяти в окреме покол1ння прав. Хоча вважаючи на поширення гомосексуал1зму, надання пред ставникам цього руху не лише права на шлюб, а й права мати або всиновлювати дитину, що на нашу думку може негативно вплинути на психжу та розвиток дитини ¡, тим самим, може розглядатися порушенням !"! особистих прав, розвитку та захисту духовно-моральних прав слщ придшяти бшыпе уваги.
Також деяю автори (Т. В. Кашанша) виокремлюють корпоративне право, як систему правил поведшки, що вироблеш в оргашзацп, засновашй на об'еднанш ос1б та капггашв, яи виражають волю й колективна та регулюють р\зн'\ сторони д1яльност1 ц1е! орган1зацй. 1накше кажучи, це внутршньооргашзацшне право, тобто корпоративне право в широкому розумшш. 1снуе ! вузьке розум1ння корпоративного права. В США, Канад1 та деяких англомовних крашах воно дор1внюеться праву акцюнерному, тобто систем! правил повед1нки, якп регулюють в1дносини, що складаються всередин!
акцюнерного товариства - пщприемства, уставний капггал якого подшений на акцп
[Ю].
Кр1м того, науковщ окремо виокремлюють медичт права (право на евтаназш, аборт, тощо), яи здебшыпого вщносять до основних прав людини, притаманш ш вщ народження. Хоча деяю науковщ пропонують розглядати право на життя не з моменту народження, а з моменту зачаття, але тут ¡снуе декшька важливих нюанав психолопчного, етичного, с]мзичного та матер1ального характеру.
Таким чином у XXI ст. можна говорити про становления четвертого поколтня прав людини, котре пов'язане з науковими вщкриттями в галуз! мшробюлоги, медицини, генетики тощо. Ц1 права е результатом втручання у психос|лзюлопчну сферу життя людини (наприклад, право людини на штучну смерть (евтаназпо); право жшки на штучне заплщнення 1 виношування дитини для ¡ншоТ ам'Т (сурогатне материнство), вирощування оргашв людини з п стовбурових клггин та ш.), яке, однак, не е безмежним (заборона клонування людини та встановлення шших правових меж) [11].
До перелшу прав людини можна включити: змшу статц трансплантацш оргашв; клонування (заборонено); використання в1ртуально! реальности одностатев! шлюби (повнютю юридично визнаш у 15 крашах, деяких штатах США, столиц! та деяких штатах Мексики, Англи та Уельа Великобританп в Укра!ш офщшно не визнаються); штучне заплщнення; евтаназш (станом на 2009 рис евтаназ1я легал1зована у 4 крашах Свропи та деяких штатах США, в Укра!ш вона заборонена); вшьну вщ дитини с1м'ю; незалежне вщ державного втручання життя за релЫйними, моральними поглядами; на доступ до 1нтернету. Останне право закр1плено навпъ на р1вн1 ООН, яка визнала це право одним з невщ'емних прав людини 1 з 3 червня 2011 року вщключення вщ всесвггньо! мережп вважаеться порушенням прав людини [12]. Ц1 права не закршлеш у м1жнародних конвенщях, а мютяться або у внутр1шньому законодавста кра!н, або у рекомендащйних документах м1жнародних оргашзащй. Але не слщ беззастережно ¡мплементувати щ права до нащонального законодавства, оскшьки необх1дно враховувати суспшьну думку, звича! та менталггет того чи ¡ншого народу. Так, наприклад, не дивлячись на пщтримку парламентарий, населен^ Хорват!!, яка е членом СС, не пщтримало легал1зацш одностатевих шлюб1в [13].
Можна погодитися з пропозищями Лаборатори дослщження теоретичних проблем прав людини, створешй на баз1 юридичного факультету Льв1вського нащонального ушверситету ¡м. 1вана Франка, завщувач - к.ю.н., доцент С. П. Добрянський. У свош колектившй монографй вони пропонують привести Конституц1ю до бшып повно! в1дпов1дност1 з 1УПжнародними «праволюдинними» стандартами через доповнення конституц1 иного тексту новими правами, заф1ксованими у новггшх актах Орган1зац1! Об'еднаних Нацш ! Ради Свропи (передуем у тих договорах, яю ратиф1коваш Украшою), а також через в1дображення на конститущиному р1вн1 положена про пр1оритетну юридичну силу таких м1жнародних договор1в у систем! джерел права Украши; у в!дпов1дних статтях Конституц!! не обмежуватися лише самими назвами прав ! свобод людини та громадянина, а в уах випадках зазначати, «розшифровувати» основш складов!, елементи змюту в!дпов!дного права, при закр1пленн! уах прав подавати вказ1вку ! на вщповщш позитивш обов'язки держави щодо забезпечення прав. Пропонуеться також шдстави обмеження прав людини ! громадянина скоректувати у такий спос1б, аби вони не були ширшими, шж т1, що зазначен! у ратифшованих Укра!ною м1жнародних договорах, а у певних статтях Конституцп уточнити назви носив прав: «людина», «особа», «громадянин», «об'еднання» [14].
Висновки. Проанал!зувавши м!жнародно-правов1 документа в сфер! захисту та гарантування прав людини можна прийти до висновюв, що треба провести !х рев1зш стосовно в!дпов!дност! потребам та вимогам сучасност!, р1вню розвитку науки та
техшки. На ochobî цього внести необхщш змши до нацюнального законодавства, зокрема до hoboï Конституцп Украши. Тут необхщно звернутися до досвщу не лише европейських краш, а й держав Американського та Африканського континенте. Так, Укра'1'ш слщ звернути увагу на положения Американсько'1 конвенци з прав людини 1969 р., яка закршлюе свободу вщ закошв, яи не дшть та до перелжу обов'язив вщносить обов'язок брати участь у голосуваннях, утримуватися вщ полггично'1 д1яльност1 в шших кршнах тощо. Це дозволить виршити проблеми неявки на вибори, коли результата цих Bnoopiß не вщображають думки бшыпосп населения краши та обмежить втручання у BHyrpiniHi справи краши.
Також доречним буде застосувати деяю положения Африкансько'1 харти прав людини та народ1в 1981 р., яка закршила право на свободу та особисту безпеку, включаючи свободу вщ свавшьного арешту або затримання, бо ця проблема е вельми актуальною в УкраТ'ш. KpiM того, зважаючи на розширення перелжу прав людини, можна закршити у Конституцп право на захист моральних i традищйних цш ноете й, що визначаються сусп1льством.
Укра'1'ш можливо сл1д переглянути статус oci6 з обмеженими можливостями (у захщних крашах ïx визнають особами з особливими потребами) та окремо закршити деяк-i права для ще'1 категори oci6, нажаль, найб1льш обмеженою в реал1зацп cboïx прав.
Список використано'1 л1тератури
1. Украинцы зачастили в Европейский суд по правам человека [Электронный ресурс]. -Режим доступа:
http ://dengi.ua/ news/84123_ukraincy_zachastili_v_evropej skij_sud_po_pravam_cheloveka. ht ml
2. Как и от чего защитит украинца Европейский суд по правам человека [Электронный ресурс]. - Режим доступа:
http://sevbat.com.ua/2012/ll/kak-i-ot-chego-zashhitit-ukrainca-evropejskij-sud-po-pravam-cheloveka.html
3. Про Конституцшну асамблею: Наказ Президента Украши № 328/2012 вщ 17 травня 2012 року [Елеткронний ресурс]. - Режим доступу:
http://cau.in.ua/ua/about/legal-framework/id/ukaz-prezidenta-ukrajini-3282012-pro-konstitucij nu-asambleju-124/
4. Действующее международное право. - М.: Московский независимый институт международного права, 1996. - Т. 1. - С. 77
5. Зайчук О. В. Teopifl держави i права [Елеткронний ресурс]: пщруч. / О. В. Зайчук, H. М. Ошщенко. - К.: Юршком 1нтер, 2006. - Режим доступу: http://ukrlibrary.com.Ua/books/20/6/2/408.html
6. Права людини: витоки, сутшсть, класифжащя [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http ://geneza. itgo. com/Vytoky. htm
7. Рудинский Ф. M. Гражданские права человека: общетеоретические вопросы / Ф.М. Рудинский // Право и жизнь. - 2000. - № 31. - С 42-80; Рудинский Ф. М. Права человека в современном мире (марксистская оценка ситуации) / Ф.М. Рудинский // Марксизм и современность. - 2000. - № 1. - С. 154-160
8. Головистикова А. Классификация прав человека [Электронный ресурс] / А. Головистикова- Режим доступа: www.law-n-life.ru/arch/106_Golovistikova.doc
9. Ивентьев С. И. Общечеловеческие ценности: четвёртое и пятое поколение прав человека [Электронный ресурс] / С. И. Ивентьев. - Режим доступа: http://samlib.ru/i/iwentxew_s_i/prava. shtml
10. Кашанина Т. В. Корпоративное право. - М.: НОРМА-ИНФРА М, 1999. - С. 60-61 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.pravo.vuzlib.org/book_zl025.html.
11. Поколшня прав людини [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Ьйр://ик^1к1рес11а.ог§^к1/Покол1ння_прав_людини
12. ООН признала доступ в интернет базовым правом человека : [Электронный ресурс]. - Режим доступа:
http://lenta.ru/news/2011/06/07/basicright/
13. Воробьев В. Однополые браки забраковали [Электронный ресурс] / В. Воробьев // Российская газета. - 3 декабря 2013. - Режим доступа: http://www.rg.ru/2013/12/02/braki-site.html
14. Права людини й оновлення Конституцп Украши [Електронний ресурс] : пр. лаборатори дослщження теоретичних проблем прав людини юрид. фак.. Льв1вського нац. ун-ту ¿меш 1вана Франка. - Льв1в: Малий видавн. центр юрид. фак. Льв1вського нац.. ун-ту ¿меш 1вана Франка, 2011. - Вип. 5. — Режим доступу: http://law.lnu.edu.ua/uploads/media/Vipusk_5.pdf - лаборатор1я прав людини
Стаття надшшла до редакци 12.12.2013 р.
Y. S. Khobbi
IMPROVING THE REGULATION OF HUMAN RIGHTS AS A NECESSARY ELEMENT OF THE CONSTITUTIONAL REFORM
In order to better protect human rights in Ukraine, it is proposed to expand the list of rights, freedoms and duties of man and citizen enshrined in Chapter II of the Constitution of Ukraine. This problem is particularly acute in the period of the Constitutional Assembly activity, which aims to develop into the new Constitution.
According to the accepted international classification of documents, human rights are divided into civil, political, economic, social and cultural, recently singled out environmental. There are other options for classification. Around the early 70s received internationally spreading the concept of «three generations» of human rights. The first generation of rights -civil and political rights, the second generation - the socio- economic and cultural rights, and the third - the right «solidarity». Since the end of the twentieth century formedfourth, in some interpretations and fifth generation of human rights, which is associated with scientific discoveries in microbiology, medicine, genetics and so on. For example, the human right to an artificial death (euthanasia), a woman's right to artificial insemination and bearing a child for another family (surrogacy), cultivation of human stem cells from it and so on), which, however, is not unlimited (prohibition human cloning and the establishment of other legal limits).
So the list of rights can include: gender reassignment, organ transplantation, cloning (prohibited), the use of virtual reality, same sex marriage, artificial insemination, euthanasia, child -free family, regardless of the intervention life for religious and moral views; access to the Internet. But these rights are not enshrined in any international convention.
The analysis of existing international instruments on human rights allows us to make proposals for their revision considering expanding the list of human rights and the achievements of science and technology. On the basis of which to make appropriate proposals for amending Chapter of rights, freedoms and duties of man and citizen of the Constitution of Ukraine.
Keywords: Constitution, Constitutional Assembly, human rights, the generation of human rights, international instruments on human righ .
