CC BY
115. Реалiзацiя амбггаих проекта у ствтворчо-CTi тих, хто навчае, i тих, хто навчаеться, чи то со-цiальних пращвнишв i клiентiв сощально! роботи вимагае створення вiдповiдних умов у спещальнш педагогiчнiй системi. Цi умови визначаються штег-рацiею властивостей управлшня та синергетики в моделi педагопчно! системи формування проектно! компетентностi майбутнiх бакалаврiв сощально! роботи. При чому якщо в досвiдi С.Т. Шацького 6i-льшою мiрою реалiзовано синергетичнi властиво-стi, то у А.С. Макаренка на певних етапах явно й доволi потужно проглядаються властивостi управ-л1ння.
Перспектива подальших дослiджень. В дос-вiдi С.Т. Шацького та А.С. Макаренка на рiвнi цшей спостерiгаемо взаемодоповнюючi акценти на роз-виток дитячих/молод1жних спiльнот i на розвиток шдиввдуально! особистостi. На рiвнi ж засобiв оби-два педагоги ввддають перевагу засобам колектив-но! дiяльностi. Це залишае перспективою подальших дослщжень щодо опрацювання компоненту педагопчно! системи, пов'язаного iз засобами шди-вiдуального саморозвитку.
Лiтература
1. Д'ю! Дж. Досвiд i освгга. - Львiв: Кальва-рiя, 2003. - 84 с.
2. Дiчек Н.П. Спадщина А.С. Макаренка у контексп свiтового iсторико-педагогiчного про-цесу ХХ ст. (на матерiалах англомовних джерел): Автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.01; 1н-т педа-гопки АПН Укра!ни. - К., 2005. - 36 с.
3. 1нновацшшсть щей А.С. Макаренка в педа-гогщ ХХ1 столiтгя / за ред. О.А. Дубасенюк: моно-графш. - Житомир: Вид-во ЖДУ iм. I. Франка,
2013. - 304 с. URL: http://eprints.zu.edu.ua/ (дата зве-рнення: 16.07.2020)
4. Макаренко А.С. Максим Горький в моей жизни. - М.: Директ-Медиа, 2014. - 527 с. URL: https://books.google.com.ua/ (дата звернення: 16.07.2020)
5. Мельникова О.В. Проблеми економiчного виховання в педагопчнш спадщинi А.С. Макаренка: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01; Харк. нац. пед. ун-т iм. Г.С. Сковороди. - Х., 2005. - 19 с.
6. Опенко O.I. Тенденци розвитку проектно! технологи у зарубiжнiй педагогiцi XX столитя. URL: http://khnu.km.ua/ (дата звернення: 16.07.2020)
7. Постановление ЦК ВКП(б) о начальной и средней школе. Приложение № 5 к п. 31 пр. ПБ № 58 от 25.VIII.1931 г. URL: http://istmat.info/ (дата звернення: 16.07.2020)
8. Рижанова А.О., С.Т. Шацький - засновник впчизняно! сощально! педагопки // Вiсник ХДАК. - 2010. - Випуск 31. / URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/ (дата звернення: 16.07.2020)
9. Шацкий С.Т. Педагогические сочинения: в 4 т. - Том 1. - М.: Издательство Академии педагогических наук РСФСР, 1962. - 502 с.
10. Шацкий С.Т. Педагогические сочинения: в 4 т. - Том 2. - М.: Просвещение, 1964. - 476 с.
11. Шацкий С.Т. Педагогические сочинения: в 4 т. - Том 4. - М.: Просвещение, 1962 - 1965. - 328с.
12. Шимановський М.М. Дитяче самовряду-вання в педагопчнш системi Сташслава Теофшо-вича Шацького. URL: http://lib.iitta.gov.ua/ (дата звернення: 16.07.2020)
НАВЧАЛЬН1 КОМУН1КАТИВН1 МГЖКУЛЬТУРШ ТРЕН1НГИ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАС1Б ФОРМУВАННЯ ЛШГВОКУЛЫУРНО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 СТУДЕНТ1В ЗВО
Л1 Вейхуа
Луганський нацюнальний унгверситет 1мет Тараса Шевченка,
Астрант кафедри педагогжи навчально-наукового тституту педагогжи i психологИ
EDUCATIONAL COMMUNICATIVE INTERCULTURAL TRAININGS AS AN EFFICIENT METHOD OF FORMATION OF LINGUO-CULTURAL COMPETENCE OF STUDENTS OF HIGHER
EDUCATIONAL ESTABLISHMENTS
Li Weihua
Luhansk Taras Shevchenko National University, Post-graduate student of the department ofpedagogy of the educational and research institute ofpedagogy and psychology
АНОТАЦ1Я
У статп проаналiзовано особливосп використання навчального комушкативного мiжкультурного треншгу у процеа формування лшгвокультурно! компетентносп студента закладiв вищо! освiти.
Наголошено, що навчального комунiкативного мiжкультурного треншг мае на метi формувати й удо-сконалювати необхiднi компоненти комушкативно! та культуролопчно! пiдготовки студентiв: вмшня ро-зумiти й виражати свою власну позицiю й позицiю партнерiв по спiлкуванню, умiння розбиратися в особ-ливостях комушкативно! ситуаци, умшня говорити й слухати, умiння емоцшного самовираження, емпа-тичнi вмiння в сшлкуванш тощо.
Автор доходить висновку, що навчальний комунiкативний м1жкультурний треншг не е единою формою оргашзащ! освггнього процесу у контекст формування лшгвокультурно! компетентностi студентiв
ЗВО, осшльки bíh повинен супроводжуватися використанням шших технологш i метод1в, виб1р яких обу-мовлений характером навчального матер1алу, специфшою навчального процесу у ЗВО, i тшьки у сукупно-ctí з найбшьш продуктивними формами роботи навчальний комушкативний м1жкультурний треншг ви-явиться корисним i дозволить отримати висок1 результата за подсумками освоения навчальних дисциплш в освгтньому процеа ЗВО.
ABSTRACT
The article deals with the analysis of the peculiarities of usage of the educational communicative intercultural trainings in the process of the formation of linguo-cultural competence of students at higher educational establishments.
It has been stressed that an educational communicative intercultural training is aimed at forming and perfecting the necessary components of the communicative and culturological training of students, namely: their skills to understand and express their own personal position and the positions of the interlocutors, their skills to manage the peculiarities of the communicative situation, their ability to speak up and to hear, to express themselves emotionally, their empathic skills in communication, etc.
The author arrives at the conclusion that an educational communicative intercultural training is not the only form of the organization of the educational process in the context of the formation of linguo-cultural competence of students of higher educational establishments because it must be accompanied by the use of other technologies and methods the choice of which is preconditioned by the character of the educational material, the specificity of the educational process of a university, etc. It is only in a combination with other most productive forms that an educational communicative intercultural training can become efficient and make it possible to receive high results in the educational process of higher educational establishments.
Ключовi слова: навчальш комушкативш мгжкультурш треншги; лшгвокультурна компетентшсть студенпв; освггнш процес; заклади вищо! освгги.
Keywords: educational communicative intercultural trainings; linguo-cultural competence of students; educational process; higher educational establishments.
Беззаперечно, перед закладами вищо! освгги у сучасних умовах глобального свпу постае завдання не лише сформувати професшну особистють май-бутнього фахiвця, але й тдготувати його до життя й професшно! дiяльностi у мультилшгвальному та полшультурному середовищ^ тобто йдеться не лише про необхвдшсть формування його вузькоп-рофесшно! компетентностi, але й про розвиток по-л1культурно1, комушкативно!, шшомовно1' компете-нтностi майбутнього фахiвця тощо.
У цьому зв'язку важко переоцiнити роль формування лшгвокультурно! компетентностi студен-тiв пвд час 1хнього навчання у ЗВО, адже на вiдмiну вiд суто комушкативно! (шшомовно!) компетент-ностi, лiнгвокультурна компетентнють передбачае не лише наявшсть у студенпв знань з iноземних мов та сформованих вмшь та навичок 1х викорис-тання у ситуа^х комушкацп, але й розумiння ними особливостей категоризацп та концептуалiза-ци унiверсальних та нацiонально-специфiчних понять та явищ, притаманних пе1' чи шшо! лшгвоку-льтурi. 1ншими словами, шоземна мова засвою-еться у нерозривному зв'язку iз вивченням менталiтегу народу, що 11 використовуе, з урахуван-ням нацiонально-культурних та юторичних особливостей 11 розвитку, лшгвокультурних традицiй вжи-вання рiзноманiтних мовних та мовленневих оди-ниць тощо.
Треншг як сучасна технологiя активного навчання сощально-педагопчним навичкам активно використовуеться в освiтньому процесi ЗВО бага-тьох кран свiту приблизно iз середини ХХ сто-рiччя. Сферою 11 застосування, безумовно, стали дисциплши психолого-педагопчно1' спрямованостi (педагогiка, методика викладання, психологiя спш-кування, сощальна педагогiка та психологiя, конф-
лштолопя, сiмейна психологiя i т.i.). Однак переваги ще1 технологи дозволили перенести и й у практику викладання мовних навчальних предмепв. На-самперед, тренiнг стали застосовувати в рамках освоення iноземних мов ( у тому чи^ рвдно! мови як шоземно1) i рiзних лiнгвiстичних курсiв комуш-кативно! спрямованосп (мовна комунiкацiя, кому-нiкативна лшгвютика i т.i.).
Першi мiжкультурнi треншги виникли в США в 60^ роки минулого сторiччя, поступово поширю-ючись i отримуючи визнання в £врош [11, с. 181]. Споконвiчно мiжкультурнi тренiнги застосовува-лися з метою тдготовки до м1жкультурних контак-тiв з мiгрантами, але згодом галузь 1х застосування суттево розширилася. У цей час м1жкультурний треншг е одним iз центральних засобiв лшгвокуль-турного навчання на рiвнях вищо1 освiти й шдви-щення квалiфiкацil фахiвцiв у багатьо! кранах £в-ропи та свiту [11, с. 181].
Навчальний комушкативний мiжкульгурний треншг являе собою особливий рiзновид треншгу. Пiд тренiнгом прийнято розумгга „посередницький зах1д", спрямований на шдвищення рiвня знань i навичок шдивщв, щоб вони змогли краще справля-тися iз проблемними ситуацiями, ефектившше вза-емодiяти з навколишнiми, а також щдвищита вла-снi шанси на успiх [9, с. 8]. Ключовою вiдмiннiстю мiжкультурного тренiнгу ввд звичайного е присут-нiсть мiжкульгурного компонента.
1снуе чимало дефiнiцiй поняття ,^жкультур-ний тренiнг". Провiдний шмецький учений у галузi мiжкультурноl комушкацп А. Томас розглядае м1ж-культурний тренiнг як сукупнiсть усiх засобiв, як1 пропонуе мiжкультурне навчання й виховання з метою розвитку мiжкультурноl компетенцп [14, с. 150]. Е. Боссе, шмецький дослвдник у галузi розвитку мiжкультурноl дшово! компетенцп, вважае, що
мiжкультурний тренiнг слiд розумгги як застосу-вання науково обгрунтованих концепцiй м1жкуль-турно! комушкаци на рiвнi практики [7, с. 422]. Один з найвщомших учених у галузi мiжкультур-но! комушкаци Ю. Больтен розглядае м1жкультур-ний треншг як засiб мiжкультурного навчання й ви-ховання, який застосовуеться залежно вiд мети навчання, змюту навчання, конкретно! цiльово! групи й „навчального контексту", що передбачае викори-стання рiзних компонентiв тренiнгу й титв вправ [4, с. 130]. Як тдкреслюе експерт з питань мiжку-льтурного навчання й виховання на рiвнi вищо! школи С. Ратье, м1жкультурш тренiнги все частше являють собою альтернативу звичайним навчаль-ним семiнарам у рамках розвитку мiжкультурних навичок [13, с. 215]. На думку Ратье, м1жкультур-ний треншг на рiвнi вищо! школи мае певш харак-тернi риси, що в1,^зняють його вiд треншпв, на-приклад, менеджерiв. До таких рис належать:
- комплексшсть (навчальна мета тренiнгу не обмежена одним конкретним аспектом);
- дiяльнiсть (студенти повиннi проявляти само-стiйнiсть i активнiсть при навчаннi);
- систематика (окремi тренiнговi вправи по-винш бути погодженi м1ж собою й з темою ви-вчення);
- опора на реалютичшсть (вправи повинш бути спрямоваш на отримання знань й досввду дiй у кон-кретних ситуащях).
На основi даних характеристик С. Ратье дае ви-значення навчальному мiжкультурному тренiнгу як методу навчання, який переслщуе спрямовану на розвиток мiжкультурно! компетенцi! освiтню мету за допомогою погоджених вправ, нащлених на щд-готовку до ситуацш м1жкультурно! взаемодi! [13, с. 217].
Мiжкультурнi тренiнги умовно можна роздь лити на два види - загальнокультурш й культурно-спецiфичнi мiжкультурнi тренiнги. Загальнокуль-турнi тренiнги спрямоваш не на конкретну культуру, а на розумшня феномена „культура" у цшому. На цих треншгах роз'ясняються особливостi культурно обумовлених манер поведшки й дiй людини, що призводять до мiжкультурних вщмшностей [6, с. 68]. Культурно-специфiчнi треншги спрямованi на конкретну культуру: даеться докладна шформа-цiя про дану культуру й проводиться аналiз и куль-турних стандартiв у порiвняннi iз власною культурою, що дозволяе глибоко втзнати особливостi ць льово! культури й у майбутньому уникати мiжкультурних конфлiктiв при взаемодi! з и пред-ставниками [8, с. 121].
У свою чергу, кожний iз цих видiв може бути шдроздшений на iнформативнi й штерактивно-орь ентованi мiжкультурнi тренiнги [5, с. 13]. На шфо-рмативних м1жкультурних тренiнгах ключове зна-чення дютае когнiтивний аспект: ввдбуваеться ви-вчення й обмiн iнформацiею.
Так тренiнги нервдко здiйснюються у формат! семiнару або воркшопу. Iнтерактивно-орiентованi треншги спрямоваш не тшьки на одержання шфор-мацi!, але й на взаемодш. Основний упор робиться
на групову роботу й на виконання рiзного роду ш-терактивних вправ, що дозволяють краще закрь пити теоретичнi знання або отримати !х у процесi штерактивно! взаемодi! [5, с. 15].
Наприклад, нiмецькi вченi видiляють низку ос-новних методiв i пiдходiв, як застосовують у рамках мiжкультурного тренiнгу, у тому числi навчального:
- контрастивний метод, у якому за основу приймаеться власна культура й здшснюеться l! по-рiвняння з iншими, „чужими" культурами на основi культурних стандартiв або полттичних i соцiальних норм поведшки [10, с. 66];
- дистрибутивний або шструктивний шдхвд, у якому провщну роль вiдiграе доповiдач (викладач, студент), виступаючи „посередником" у процеа оволодiння знаннями [4, с. 132];
- штерактивний метод, в основi якого лежить необхiднiсть виконання тих або шших дiй студентами. 1нтерактивний метод дозволяе студентам краще доввдатися й осмислити вплив власних i „чужих" культурних зразшв поведiнки, сприйняття, дiй на пропкання ситуацiй мiжкультурного спшку-вання. При цьому аналiзуються можливi нерозу-мшня й проблеми, а також спрацьовуються страте-гi! для !хнього подолання [10, с. 66];
- колаборативний метод на основi вiдкритих, проектно-орiентованих навчальних сценарi!в.
До колаборативного методу насамперед, зп-дно Ю. Больтену, вiдносяться мiжкультурнi спiльнi проекти, а також спшьна робота в рамках м1жкуль-турних зустрiчей [4, с. 132-133].
Кожний iз зазначених методiв мае набiр тих або шших вправ, яш щонайкраще шдходять шд конкретний вид мiжкультурного тренiнгу, наприклад, для загальнокультурного iнформативного треншгу найбiльш вiдповiдними вважаються аналiз загальнокультурних асимiляторiв, семiнари з теорi! мiжкультурно! комунiкацi! й м1жкультурно! психологи, навчальнi вiдео i !х аналiз, аналiз одиничних випадк1в [5, с. 14].
Участь студенпв у навчальних комушкатив-них мiжкультурних тренiнгах дозволяе розширити поле професiйно! пiдготовки, сприяе оптимшци поведiнки в конфлiктних, проблемних ситуащях, пiдвищуе стресостiйкiсть i емоцшну стабiльнiсть, знижуе дискомфорт, непевнiсть, коректуе Я-конце-пцiю кожного учасника, формуе !! адекватнiсть.
Визначально! в треншгу е цшьова спрямова-нiсть. Саме цш тренiнгу в значнiй мiрi визначають змiст i методи конкретно! треншгово! програми.
На сьогоднiшнiй день можна видшити два погляди на роль треншгу в розвитку й удосконалю-ванш лiнгвокультурно! компетентносп студентiв. Представники першо! точки зору вважають, що тренiнг покликано заповнити дефщит умiнь i навичок, яш не завжди забезпечуються сучасною системою освгги й соцiалiзацi!, а з шшого - не можуть бути освоенi або придбанi в процеа „стихшно!", со-цiaльно! й професшно! адаптацi!. 1нша точка зору полягае в тому, що треншг - це насамперед робота
з осмислення комунiкaтивного досвщу, розши-ренню свiдомостi, вибудовуванню водносин зi сво1м оточенням.
Вiдповiдно, Оснують й двi моделi процесiв на-рощування компетентностi в результaтi комушка-тивного тренiнгу. Згiдно з першою моделлю тре-нiнг - це форма придбання й удосконалювання знань, умшь i установок. 1нша модель - у трешнгу опановують новими, бшьш досконалими способами роботи зi сво1м досвiдом. У практищ проведения тренiнгiв обидва подходи сшвюнують, iнодi в рамках одще!, цшсно! треншгово! програми.
У якосл iдейних основ тренiнгу Оснують рОзш подходи, концепци й теори. Це гумашстична психо-лопя К. Роджерса й А. Маслоу, гештальттераи1я Ф. Перлза, школа групово! динамши К. Левша, соцю-драма й психодрама Дж. Морено, педaгогiчнi погляди Д. Дью! й он. Вплив цих напрямшв водчува-еться у треншговш д1яльносп й сьогодш.
Анaлiзуючи сучасну практику тренiнгу, Т. Зайцева тдкреслюе, що увесь процес треншгу розпа-даеться на три фази: „виявлення й виведення в зов-шшнш план неефективних елеменпв поведiнки, створення нового синтетичного еталона ефективно! поведшки в зовшшньому плаш, штерюршцш змь нено! форми поведшки усередину" [3].
Ю. Емельянов видшяе три основш третнговО технологи: дресура навичок, здшснення особиспс-них реконструкций О поглиблення розумшня соща-льних ситуацш [2]. I. Вачков видОляе 4 види треш-нгу: треншг як форма дресури, де формуються ба-жаш поведшковО патерни, треншг як тренування, у якому водбуваеться формування й водпрацьову-вання поведшкових О комушкативних навичок О вмшь, треншг як активне нaвчaиия, де вОдбуваеться передача знань О розвиток навичок О вмшь, треншг як метод створення умов для саморозкриття учас-ник1в О самостшного пошуку ними виршення влас-них проблем [1].
Важливою методичною стороною сучасного треншгу е компетенщарне навчання, тобто фокусо-ване на компетенщях. под компетенщями розумь ються вмшня й готовнОсть на водповщному рОвш справлятися з колом завдань, обумовлених профе-аею. Як приклад ушверсальних компетенцш для майбутшх фахОвщв розглядаються комушкатив-шсть, здатшсть до рефлексп, аналггачш здатносп, саме вони можуть усшшно формуватися через ко-мушкативш треншги. Привабливють компетенща-рного подходу можна пояснити тим, що його реаль защя пов'язана з життевими реалОями сучасного су-спшьства.
На основО компетенщарного подходу вибудо-вуеться технолопчний ланцюжок у проведенш трешнгу: перший крок - робота з визначення потреби у трешнгу. На другому крощ розробляеться змОст треншгу, призначений для лОкводацп виявленого де-фщиту знань О вмшь. Третш крок - проведення самого треншгу.
Альтернатива компетенщарному подходу - навчання, засноване на досвщ. На думку багатьох фа-х1вщв у галузО треншгу тепершне навчання водбу-ваеться при зОткненш рОзного досвщу, рОзних точок зору й при обмш ними.
Основш положення цього подходу можна сфо-рмулювати в такий спосОб: досвщ як головний стимул навчання; на треншгах студенти активно конс-труюють свш власний досвщ; через досвщ змОню-еться вщношення людини до свого оточення й оточення до людини.
Треншг як форма штерактивного навчання е гарним тому, що вш е оптимОзований для одер-жання результатов у досить стислий термш. Вш на-цшений на те, що швидко змшюеться в часО Робота ведеться головним чином з тим, що подлягае змш, корекцп або модифжаци „тут - О - тепер", а це, на-самперед, зовшшня поведшка й способи 11 штерп-ретацп.
Якщо подсумувати дефшщп, наявш в лггера-турО, то навчальний комуткативний м1жкультур-ний треншг можна визначити як використання ак-тивних (штерактивних) методОв навчання лшгвоку-льтурно! компетентносп з метою бшьш усшшного функцюнування у сощальному й професшному се-редовищО. Навчальний комушкативний м1жкульту-рний треншг у цей час Оснуе як самостшна форма навчання або е частиною шших, рОзномаштних видОв тренОнгу.
Основним рОзновидом навчального комушка-тивного м1жкультурного тренОнгу е треншг базових комушкативних та м1жкультурних умшь. Даний вид треншгу мае на метО формувати й удосконалю-вати необхщш компоненти комунОкативно! та куль-турологОчно! пОдготовки студентОв. Це вмшня розу-мОти й виражати свою власну позицОю й позицОю партнерОв по спшкуванню, умОння розбиратися в особливостях комушкативно! ситуацО!, умОння говорит й слухати, умОння емоцшного самовира-ження, емпатичнО вмОння в спшкуванш тощо.
Однак ОснуючО освгтш технологО! не завжди ставлять на метО використовувати тренОнг базових комунОкативних умшь як необходну складову час-тину освОтнОх програм.
Недостатньо проробленою проблемою тренО-нгу е питання про його ефективнОсть, але в той же час у розвитку лОнгвокультурно! компетентностО йому, на наш погляд, немае альтернативи. У якосп компонентов лОнговкультурно! компетентносп ви-ступае сукупнОсть певних знань про норми й правила спОлкування в рОзних соцОальних ситуацОях; во-лодОння рОзними технОками спОлкування; комунОка-тивнО установки на вОдкрите або закрите спОлкування.
1снують рОзш подходи до оцОнки ефективностО тренОнгу. НайбОльш прийнята оцОнка ефективностО запропонована Д. КОркпатриком. ВОн пропонуе оцО-нювати ефективнОсть тренОнгу за чотирма критерО-ями: 1) рОвень реакцОй, вОдгукОв; 2) рОвень засвоення нових знань О вмшь; 3) життевО знання й умОння у професшних О соцОальних ситуац1ях; 4) оцшка ко-ристО тренОнгу [12].
СлОд сказати й про ефекти навчального кому-нОкативного мОжкультурного тренОнгу. До компонентОв компетентностО, на якО тренОнг впливае й у яких можуть водбутися змОни водносять: 1) знання; 2) умшня; 3) установки; 4) формування думок про тре-нОнг у цшому або про його частини. Важливе зна-чення для результативностО тренОнгу мае такий компонент, як формування думок про нього. Думки -це суб'ективш враження про треншг у цшому або
його окремих сторонах, що е дуже значущим для того, хто проводить треншг. Схильшсть тренерiв збирати думки можна пояснити тим, що ця процедура служить джерелом важливо! iнформацi! для вдосконалювання практики треншгу, а також думки можуть використовуватися для поточного ко-ректування програм тренiнгу. Успiшнiсть тренiнгу дозволяе вщстежити експрес-аналiз. Звичайно для нього використовуються питания типу: Що ви довь далися на заияттi? Як почували себе? Що особисто ви дали для групи? Що одержали ввд групи? Насш-льки ефективним було заняття? Вiдповiдi дозволять оцшити якiсть знань, отриманих на треншговому заияттi.
У вiдповiдностi зi специфшою тренiнгу в основу побудови його програми й розробки окремих вправ нами були покладеш наступш принципи:
1. Розвиток розумiння шшо! культури через краще усввдомлення свое! культурно! приналежно-стi, особливостей свое! культури.
2. Розвиток не стшьки знання про якусь конк-ретну культуру, ск1льки уваги й позитивного ште-ресу до всього нового, незнайомого, що можна ви-явити в шшш культурi, - до ввдмшних вiд власних традицiйних норм, звича!в, особливостей вербаль-но! й невербально! поведшки тощо.
3. Розвиток якостей, властивих мультикульту-рнiй особистосп, формування вiдкритостi й готов-носп до прийняття мiжкультурних вiдмiнностей, розвиток толерантносп до представник1в iнших культур.
Використання тренiнгово! технологi! й тренш-гових завдань i вправ дозволяе оптимiзувати процес навчання: за невелику к1льк1сть навчальних аудито-рних занять оргашзувати роботу з удосконалю-вання мовних навичок i лiнгвокультурно! компете-нтностi у рамках майбутньо! професшно! дiяльно-стi студентiв ЗВО.
Варто додати, що навчальний комунiкативний мiжкультурний тренiнг не е единою формою орга-нiзацi! освiтнього процесу у контексп формування лшгвокультурно! компетентностi студенпв ЗВО. Вiн повинен супроводжуватися використанням ш-ших технологiй i методiв, вибiр яких обумовлений характером навчального матерiалу, специфiкою на-вчального процесу у ЗВО i т.i. Т№ки у сукупностi з найбiльш продуктивними формами роботи навчальний комушкативний мiжкультурний тренiнг ви-явиться корисним i дозволить отримати висок1 результата за тдсумками освоення навчальних дис-циплiн в освiтньому процеа ЗВО.
Лiтература
1. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Учеб. пособие. Москва: Изд-во "Ось-89", 1999. 176 с.
2. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1985. 166 с.
3. Зайцева Т.В. Теория психологического тренинга. Психологический тренинг как инструментальное действие. Спб.: «Питер», 2002. 352 с.
4. Bolten J. Interkulturelle Kompetenz. Erfurt: Landeszentrale für politische Bildung. 2012. 187 S.
5. Bolten J. Interkulturelle Personalentwicklungsmaßnahmen: Training, Coaching und Mediation. Innovative Ansätze im Personalmanagement. München. 2005. URL: http://www2.uni-jena.de/philoso-phie/IWK-
neu/typo3/fileadmin/team/juergen.bolten/interkultu-relle_personalentwicklung_bolten.pdf.
6. Bolten J. Interkultureller Trainingsbedarf aus der Perspektive der Problemerfahrungen entsandter Führungskräfte. Interkulturelles Lernen. Interkulturelles Training. Mering. 2006. S. 57-76.
7. Bosse E. Qualifizierung für interkulturelle Kommunikation: Trainingskonzeption und Evaluation. München: Iudicium. 2011. 467 S.
8. Dadder R. Interkulturelle Orientierung. Analyse ausgewählter interkultureller Trainingsprogramme. Saarbrücken: Breitenbach. 1987. 162 S.
9. Ehnert I. Die Effektivität von Interkulturellen Trainings. Hamburg: Dr. Kovac, 2004. 276 S.
10. Heller B. Angewandte interkulturelle Kommunikation im Hochschulbereich «Comparative cultural studies in different media» am Beispiel eines projektorientierten Seminars für internationale Studierende der Wirtschafts- und Ingenieurwissenschaften. Hamburg: Dr. Kovac. 2000. 240 S.
11. Kinast E.-U. Interkulturelles Training. Handbuch Interkulturelle Kommunikation und Kooperation. Bd1: Grundlagen und Praxisfelder. Göttingen: Vanden-hoeck & Ruprecht. 2005. S. 181-203.
12. Kirkpatrick D.L. Evaluating training programs: the four levels. San Francisco: Berrett-Koehler, 1994. 229 p.
13. Rathje S. Training/Lerntraining. Wie lehrt man interkulturelle Kompetenz? Theorien, Methoden und Praxis in der Hochschulausbildung. Ein Handbuch. Bielefeld. 2010. S. 215-240.
14. Thomas A. Interkulturelles Handlungstraining als Personalentwicklungsmaßnahme. Zeitschrift für Arbeits und Organisationspsychologie. 1990. No. 34 (3). S. 149-154.
ФОРМИРОВАНИЕ ЭКОЛОГИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ У ДОШКОЛЬНИКОВ, ИСПОЛЬЗУЯ
ИГРОВУЮ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ
Машарипов А.А.,
Доцент кафедры Ургенческого государственного университета,
г. Ургенч
Махмудова Д.И.,
Старший преподаватель Ургенческого государственного университета,
г. Ургенч
Махмудова М.М.
Студентка Ургенческого государственного университета,
г. Ургенч
