CC BY
1
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 2 (34), 2022
УДК 347.123
Римма Римарчук
Нацюнальний ушверситет "Львiвська полтехшка", кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цившьного права та процесу Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно! освiти
rimma2@ukr.net ОЯСГО: 0000-0002-4411-6860
науково-теоретичн1 обГрунтування становлення принципу сп1впрац1 i партнерства в цив1льних
правов1дносинах
http://doi.org/10.23939/law2022.34.118
© Римарчук Р., 2022
Зазначено, що одним iз основних елеменлв цивiльного права е його принципи. Система принцишв цивiльного права зазнае постшних змiн. Його кiлькiсть, як i кшь-кiсть 1нших цившьно-правових iнститутiв, стае ширшою та розширеною. Можна знайти науково-теоретичну дискусiю про формування принципу сшвроб^ництва та принципу партнерства в цившьних та шших видах вiдносин. Правов1 форми взаемодп суб'ектiв суспiльних в1дносин рiзнi i вони вiдомi в усiх галузях права. Це може бути пщприемни-цька дiяльнiсть у межах певноТ юридичнот особи, рiзнi види договорiв, а також фщущар-н1 вщносини.
Цiлi принципу партнерства також слугують зобов'язання кредитора. Цившьний кодекс Укратни встановлюе правила взаемодп та взаемодп сторш договору пiдряду та договору будiвництва. Один iз моментiв судовот практики представлено у статтi.
Крiм того, враховуючи те, що в законодавствi щодо всiх цив1льних вщносин немае единого прямого визначення та окреслення принципу товариства, iмперативний принцип товариства можливий серед норм Цившьного кодексу Укратни.
Питання легашзацп принципу партнерства в нащональному законодавствц як правило, не розглядаеться поряд iз зарубiжним досвiдом 1нших кратн щодо встановлення та розвитку принцишв сощального партнерства.
Наприклад, у всьому свт iснуе проблема дрiбних крад1жок на роботi, якi здiйсню-ють особи в державних i приватних установах. Наприклад, у США щорiчний розмiр таких крадiжок становить приблизно 100 мiльярдiв долар1в США. У деяких державах пщ час виршення цiет проблеми, зокрема, трудовi пiдроздiли отримали право безпосередньо керувати свотми пiдприемствами, аж до права визначати розмiр коштiв, що спрямову-ються на виплату заробiтнот плати, i право замiщувати кер1вник1в пщприемств. Це за-провадило поняття громадського контролю за управлшням пiдприемствами, а, з шшого боку, працiвник защкавлений у зб1льшен1 прибутку та пщвищенш ефективностi самого пiдприемства. Пiдстав для масового зловживання матерiальними ресурсами та шшими цiнностями не було.
Ниш трудовi пiдроздiли позбавленi будь-яких прав на участь в управлшш пщпри-емствами. Багато пiдприемств нав1ть не мають профспшок. Мiсцева законотворчiсть i
Науково-теоретичш обгрунтування становления принципу ствпрацг г партнерства...
правозастосування не враховують той факт, що саме в рамках такоТ реальност та права
щеТ соцiального партнерства отримали належне наукове обгрунтування в правовш сферi.
Ключовi слова: партнерство, партнерськi зв'язки, дiловi контакти, конкурентнi
переваги, взаeмодiя, договiр.
Постановка проблеми. Стаття присвячена проблемам дотримання принципу сшвпращ та партнерства в цившьних правовiдносинах. Розглядаються основи сощального партнерства, взаемодп держави та бiзнесу, закрiплення принципу партнерства для вшх цивiльних правовiдносин на приклащ рiшення Мiжнародного третейського суду.
Аналiз дослiдження проблеми. Теоретико-методичнi засади анатзу партнерських зв'язкiв е предметом дослщження вiтчизняних та зарубiжних вчених, серед яких: М. В. Вилисова, Б. О. Вин-ницький, I. В. Запатрша, Т. Б. Лебеда, Я. О. Криворучко, О. О. Солодовшк, Р. Патора, Н. I. Хотей, Н. I. Чухрай, Л. О. Шарингер, О. О. Шубш, П. Друкер, Ф. Котлер, Ф. Хайек, Й. Шумпетер, В. I. Якунш та ш.
Мета статт полягае у дослщженш та об'ективному аналiзi дотримання принципу сшвпращ та партнерства в цившьних правовщносинах, побудови правовщносин, заснованих на таких принципах мiж суб'ектами господарювання та забезпечення його в договорах коопераци та спшьно! дiяльностi.
Виклад основного матерiалу. Важливою основою цивiльного права е його принципи. Система принцишв цившьного права також постшно змiнюеться. 1х число, як i число iнших цившьно-правових шститу^в, стае дедалi бiльшим. Так, трапляються науково-теоретичнi обгрунтування ста-новлення принципу сшвпращ i партнерства в цившьних та шших правовiд носинах.
Сутнiсть партнерства зумовлена природою суспшьства. Як справедливо описував це явище К. Маркс, суспшьство - це продукт взаемодп людей. Основою правового регулювання сощального партнерства i взаемодп держави, бiзнесу та iнших осiб i суб'екпв е принципи, якi е основою Основного закону держави, 11 Конституций норми яко! джерелом влади визнають народ, а закон -вищою формою управлiння соцiальними вiдносинами в суспшьства Загалом, держава забезпечуе координащю державно! i приватно! економiчно! дiяльностi в соцiальних цiлях [1].
Правовi форми взаемодi! суб'ектiв суспiльних правовщносин рiзноманiтнi, вони вiдомi всiм галузям права. Це i пiдприемницька дiяльнiсть у складi юридично! особи, i рiзнi договори, а також вс правовiдносини, якi мають фiдуцiарне спрямування.
Цiлями партнерства е i кредиторсью зобов'язання. Сюди ж належать мировi процедури в про-цесуальному законодавсга та iн. ЦК Укра!ни встановлюе правила взаемодп та сшвпращ учасниюв договору шдряду та договору бущвельного пiдряду [2].
Ще характернее партнерство сторiн у договорах коопераци та спшьно! дiяльностi. Креди-торсью зобов'язання визначенi в цивiльному законодавсга в частинi зобов'язального права як фактор, що вимагае сшвпращ кредитора з боржником, а не простого пред'явлення до боржника претен-зн щодо необхiдностi виконання ним сво!х обов'язкiв перед кредитором. Тому можна впевнено ска-зати, що ствпраця i взаемодiя притаманнi вшм цивiльними договорами. А отже, можна говорити про те, що кредитор не тшьки мае право вимагати вщ боржника виконання зобов'язання, але й сам повинен сприяти боржнику в цьому.
Крiм того, оскшьки прямого нормативного закрiплення принципу партнерства для вшх цив> льних правовщносин немае, то iмперативне партнерство можливе серед норм ЦК Укра!ни.
Щодо питання про узаконення партнерства в нащональному законодавсга, то не завжди вра-хованi приклади з досвщу зарубiжних держав щодо побудови та розвитку основ сощального партнерства.
Для прикладу, у всьому свт е проблема дрiбних розкрадань за мюцем роботи осiб у держав-них i приватних структурах. Наприклад, у США рiчний розмiр таких розкрадань становить прибли-зно 100 млрд доларiв. Вирiшуючи, зокрема, цю проблему законодавчо, в деяких державах трудовим колективам було надано право безпосереднього управлшня сво!ми пiдприемствами, аж до права ви-значення розмiру кош^в, що спрямовуються на виплату зароб^но! плати, i права замiни керiвникiв пiдприемств. Цим вводилося таке поняття, як контроль громадськостi за керiвництвом пiдприемств, а, з iншого боку, пращвник ставав зацiкавленим у збшьшенш прибуткiв та пiдвищеннi ефективностi самого шдприемства. Пiдстав для масового зловживання матерiальними засобами та iншими цшно-стями уже не було.
На сьогодш трудовi колективи позбавленi вшх прав щодо участi в управлшш пiдприемствами. У багатьох комерцiйних структурах немае навт профспiлкових органiзацiй. У втизнянш пра-вотворчостi та правозастосуванш не врахований той факт, що саме в рамках тако! описано! дшсносп i права ще! сощального партнерства були адекватно науково обгрунтоваш в юридичнiй сферi [4].
Так, ЮНЕСКО на XVIII сесп в Париж 19 листопада 1974 р. прийняла Рекомендацiю про ви-ховання в дусi мiжнародного взаеморозумшня, спiвробiтництва й миру i виховання в дусi поваги прав людини i основних свобод, в яких державам-членам рекомендовано вжити юридичнi та iншi заходи щодо реатзацп принцишв, визначених у цьому документа Як зазначено в цш рекомендаций !х ухвалення обумовлене усвiдомленням глобально! взаемозалежност людей, наявнiстю не тiльки прав, а й обов'язюв, покладених на окремих ошб, !х груп i держави по вiдношенню один до одного, розумшням необхiдностi мiжнародно! солщарносп i спiвробiтництва, готовностi окремих ошб бра-ти участь у виршенш проблем свое! громади, свое! кра!ни i свiту загалом [5].
Так, вщповщно до цивiльного законодавства, метою дiяльностi комерцiйних органiзацiй е ви-нятково отримання прибутку i розподш його мiж сво!ми засновниками. Шяких соцiальних цiлей за цього не проголошуеться. Можна лише припускати, що таю цш будуть досягатися самими засновниками шсля отримання вщповщного доходу. Але у само! держави правосуб'ектшсть iнша, нiж у комерцшних структур.
Соцiальнi завдання, зокрема визначення особистих потреб непрацездатних, iнвалiдiв, дтей та iнших категорiй населення для держави мають настiльки ж важливе значення, як i комерцiйнi ште-реси. Крiм того, державним структурам дозволено тшьки те, що передбачено напряму законодавст-вом. А осюльки законодавчого припису щодо можливостi створення спшьно! дiяльностi комерцш-них оргашзацш та держави немае, то об'еднання держави i приватного капiталу для цшей отримання прибутку суперечить закону. Тим бшьше, що за межами такого об'еднання залишаються ус некомерцiйнi органiзацi!, не кажучи вже про населення, завдяки якому i отримуватиметься прибу-ток. 1нших суб'екпв таких правовiдносин просто не юнуе. Громадянин вважаеться найслабшою стороною у взаемовщносинах iз професiйними виробниками та суб'ектами тдприемницько! дiяль-ностi. Зрозумшо, що громадянин стае абсолютно безсилим, коли на боцi пiдприемцiв стае i держава [6].
Слщ врахувати i ту обставину, що приватних шдприемщв i комерцiйних оргашзацш у кожнш державi мае бути не менше нiж 12 % вщ загально! чисельностi населення. Зрозумшо, що на цю кшьюсть тдприемницьких одиниць однiе! держави не вистачить. А отже, держава дiстанетьс я в ролi партнера тiльки окремим iз них. Тим самим може бути порушено правовий принцип рiвних можливостей для усiх осiб та суб'екпв комерцiйно! дiяльностi. Наслiдки такого зрощування катта-лу держави i окремих приватних осiб явно е негативними i навiть кримiнальними [7].
У такому розрiзi ч^ко бачимо як закладаеться основа для корупцп, хабарництва та iнших по-садових злочинiв. Проте партнерство держави i приватного капiталу в економiчнiй сферi зовсiм не виключаеться. Воно можливе i навiть необх1дне, проте, переважно, за допомогою представництва штерешв приватного капiталу його громадськими об'еднаннями перед державою або шляхом створення шших державно-приватних некомерцшних об'еднань. Однак таю громадсью об'еднання по-ки не демонструють свое! сощально! зрiлостi. 1х участь у виршенш державних завдань обмежена.
Водночас деяю спроби розширити сферу участi громадськоси в соцiальному партнерствi не були законодавчо закршлеш.
Науково-теоретичш обгрунтування становлення принципу ствпращ i партнерства...
Практична ре^защя нових цившзованих форм взаeмодiï держави i 6i3Hecy в зарубiжних крашах почалася тшьки в 90-х рр. ХХ ст., починаючи з Великобритани. Цьому сприяло те, що в англо-саксонському правi широке застосування мають такi правовi форми, як товариство, а також можливо кшька видiв права власност рiзних осiб на одну рiч. На цiй основi, зокрема, став можли-вим розподiл мiж державою i приватними особами прав власност на iнфрастрyктyрнi об'екти пiд час здшснення залiзничних пасажирських перевезень та ш. [8].
Висновки. Отже, взаeмодiя, партнерство i спiвробiтництво в сучасному сyспiльствi i правi -це не данина моднш щеь Партнерство повинно охоплювати всiх учасниюв сyспiльних вiдносин i пронизувати вс сфери соцiально-економiчного розвитку сyспiльства. Проте, в цьому контекст ви-никае питання про те, якi форми i способи такого партнерства допустим для рiзних осiб, ï^ оргаш-зацiй та груп.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Леже Раймон. (2009). Великие правовые системы современности: сравнительно-правовой подход. М. : Волтерс Клувер. 584 с.
2. Майданик Р. А. (2012). Цив1льне право: Загальна частина / Т. 1: Вступ у цив1льне право. К. : Алерта. С. 336-351.
3. Hartkamp A. (1992). Judicial Discretion under the New Civil Code of Netherlands. The American Journal of Comparative Law. Vol. XL. No. 3. C. 554-557.
4. Бичкова С. С. (2018). Правовий статус учаснишв цив№но1 справи (у контексп новел процесуального законодавства Украши). Право Укра'ти. № 10. С. 114-128.
5. Про загальнодержавну програму адаптаци законодавства Украши до законодавства Свропейського Союзу : Закон Украши ввд 18 березня 2004 р. № 1629-1У. ВВР. 2004. № 29. Ст. 367.
6. Чучков О., Чучкова Н. (2012). Участь держави у цившьному процес в Украшг Юридична наука. № 1. С. 81-85.
7. Карабань В. (2000). Спонукання до укладення цившьно-правового договору: правозастосовний та правотворчий аспекти. Право Украши. № 10. С. 26.
8. Мiжнародне приватне право. (2000). Мiжнароднi договори Украши : у 2 т. / ввдп. ред. та упорядн. А. Довгерт та В. Крохмаль. К. : Видавничо-полiграфiчний центр "Кшвський ушверситет". Т. 1. 992 с.; Т. 2. 1312 с.
REFERENCES
1. Raymon Lezhe. (2009). Vely'ky'e pravovye sy'stemy sovremennosty': sravny'tel'no-pravovoj podxod [On the great legal systems of nowadays: comparative legal approach]. М.: Walters Kluwer. 584 р. [in Russian].
2. Maydanyk R. А. (2012). Cy'vil'ne pravo: Zagal'na chasty'na / T. 1. Vstup u cy'vil'ne pravo. [Civil law: General part. Introduction to civil law] К.: Alerta. pp. 336-351 [in Ukrainian].
3. Hartkamp A. (1992). Judicial Discretion under the New Civil Code of Netherlands. The American Journal of Comparative Law. 1992. Vol. XL. No. 3. pp. 554-557 [in English].
4. Bychkova S. S. (2018). Pravovy'j status uchasny'kiv cy'vil'noyi spravy' (u konteksti novel procesual'nogo zakonodavstva Ukrayiny'). [On the legal status of the participants in the civil case trial (in the context of the novels of procedural law of Ukraine)]. Law of Ukraine. No. 10. pp. 114-128 [in Ukrainian].
5. Pro zagal'noderzhavnu programu adaptaciyi zakonodavstva Ukrayiny' do zakonodavstva Yevropejs'kogo Soyuzu. (2004) [On the national program of adaptation of the legislation of Ukraine to the legislation of the European Union]: Law of Ukraine from 18 of March No. 1629-1У. VVR. No. 29. p. 367 [in Ukrainian].
6. Chuchkov О., Chuchkova N. (2012). Uchast' derzhavy' u cy'vil'nomu procesi v Ukrayini. [The participation of a state in the civil procedure in Ukraine]. Legal science. No. 1. pp. 81-85 [in Ukrainian].
7. Karaban' V. (2000). Sponukannya do ukladennya cy'vil'no-pravovogo dogovoru: pravozastosovny'j ta pravotvorchy'j aspekty' [Enticement to enter into a civil law contract: law enforcement and law-making aspects]. Law of Ukraine. No. 10. p. 26 [in Ukrainian].
8. Mizhnarodne pry'vatne pravo. Mizhnarodni dogovory' Ukrayiny'. (2000). [International private law. International treaties of Ukraine] in two Vol. / vidpov. red. ta uporyadny'ky' A. Dovgert ta V. Kroxmal'. К.: editor "Kyiv University". Vol. 1. 992 p.; Vol. 2. 1312 p.
Дата надходження: 04.04.2022р.
Rimma Rymarchuk
Lviv Polytechnic National University, PhD in Law, Associate proffesor Institute of Law, Psychology and Innovative education Department of Civil Law and Procedure rimma2@ukr. net ORCID: 0000-0002-4411-6860
SCIENTIFIC AND THEORETICAL RATIONALE FOR THE FORMATION OF THE PRINCIPLE OF COOPERATION AND PARTNERSHIP IN CIVIL LEGAL RELATIONS
One of the core elements of civil law are its principles. The system of civil law principles is subject to a constant change. Its number, as well as the number of other civil legal institutes, becomes broader and extensive. One may find scientific theoretical discussion about the formation of cooperation principle and principle of partnership in civil and other types of relations. The legal forms of interaction between the subjects of social relations are different and they are known in all branches of law. It can be an entrepreneurship activity within certain legal entity, different types of agreements, also fiduciary relations.
Creditor obligations also serve the goal of partnership principle. The civil code of Ukraine sets the rules for cooperation and interaction between the parties to the subcontracting agreement and construction agreement. One of the case law highlights is presented in the article.
In addition, taking into account that there is no single direct definition and outline of the partnership principle in the legislation for all civil relations, imperative partnership principle may have its place among the norms of the Civil Code of Ukraine.
The question of the legalization of the partnership principle in the national legislation usually is not considered along with the foreign experience of other countries in regard to the establishing and development of social partnership principles.
For example, all over the world there is a problem of petty theft at work committed by persons in public and private agencies. For instance, in the United States, the annual size of such thefts is about USD 100 billion. In some states while solving this problem in particular, labor units have been given the right to directly manage their enterprises, up to the right to determine the amount of funds allocated for the payment of wages, and the right to replace the heads of enterprises. This introduced the concept of public control over the management of enterprises, and, on the other hand, the employee became interested in increasing profits and improving the efficiency of the enterprise itself. There were no grounds for mass abuse of material resources and other values.
Nowadays, labor units are deprived of all rights to participate in the management of enterprises. Many businesses do not even have trade unions. Local lawmaking and law enforcement do not take into account the fact that it is within the framework of such reality and law that the ideas of social partnership have received adequate scientific justification in the legal field.
Key words: partnership, partnership connections, business contacts, competitive advantages, interaction, contract.
