CC BY
8
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 2 (30), 2021
ТЕОР1Я ТА Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВА
УДК 340.1
Павло Бшик
астрант спецiальностi 081 "Право" Навчально-наукового 1нституту права, психологи та шновацшно! осв^и Нацiонального унiверситету "Львiвська полтехшка",
bilyk.lviv@gmail.com
НАУКОВ1 П1ДХОДИ ДО РОЗУМ1ННЯ МЕДИЧНОГО ПРАВА ЯК ОКРЕМО1 НОВО1 ГАЛУЗ1
http://doi.org/10.23939/law2021.30.036 © Бшик П., 2021
Проаналiзовано науковi погляди на галузеву самостшшсть медичного права та зроблено авторськ висновки. Вважаемо, що правовщносини, якi входять до предмета медичного права, доцшьно виокремити у двi групи. Перша група представлена тими вщносинами, що виникають пiд час здшснення медичнот дiяльностi задля надання медичноТ допомоги, тобто це вщносини мiж лiкарем i пацiентом пщ час здiйснення першим дiагностичних, лжувальних й профiлактичних заходiв. На наше переконання, вони е основою вщносин у сфер1 медицини. До другот групи вiдносин належать вщно-сини, пов'язаш iз наданням медичнот допомоги, зокрема, у сферi внутршньот оргашзацп надання медичних послуг, обов'язкового медичного страхування, зi здiйснення контролю та нагляду у сфер1 охорони здоров'я, лiцензування та акредитацн медичних оргашзацш тощо. Пропонуемо такi вщносини назвати оргашзацшно-правовими у сфер1 медицини, позаяк вони е основою виникнення вщносин пщ час реалiзацiт медичнот дiяльностi щодо надання медичнот допомоги та забезпечують т"т якiсне надання.
Доведено, що медичне право е самостшною комплексною галуззю права, що сфор-мувалася на меж1 профшюючих галузей права (якими, на нашу думку, е цившьне, адмiнiстративне право, право сощального забезпечення), предметом якот е суспiльнi вiдносини, якi постають у процеа реалiзацiТ■ медичнот дiяльностi щодо надання медичнот допомоги, та органiзацiйно-правовi в1дносини у сферi медицини. В основу тх правового регулювання покладено комбiнований (iмперативно-диспозитивний метод). Отже, усв^ домлення самостiйноТ■ галузевот належност медичного права сприятиме його подаль-шому розвитку, вдосконаленню правового регулювання окремих галузевих шститу^в, запровадженню нових механiзмiв охорони та захисту прав та штереав суб'ектiв у сфер1 охорони здоров'я.
Ключовi слова: галузь права; медичне право; правове регулювання; правовщносини; медична допомога; лжувально-профшактична установа; пащент; система охорона здоров'я.
Постановка проблеми. У контекст нових назрших проблем, зокрема пандеми соу1^19, акту^зуетъся формування медичного права як окремо! галузi та визначально! складово! правничо! науки. Попри важливiсть ще! проблематики та жвавi науковi дискуси щодо доцiльностi виокрем-лення медичного права як самостшно! галузi права, залишаються актуальними питання !х ролi в системi медично! та правово! науки та практики. Розвиток та ускладнення медично! дiяльностi, проблеми !! законодавчого регулювання, низький державний контроль якост медично! допомоги, негативнi наслщки медичного втручання, а також шдвищення правово! культури соцiуму в сферi забезпечення сво!х прав у сферi медицини, зумовлюють необхiднiсть розвитку медичного права як окремо! галузi.
Проблеми правового регулювання медично! дiяльностi здебшьшого дослiджували представ-ники медично! спшьноти, тому нинi практично вiдсутнi науковi розвiдки щодо сутностi самого медичного права, ч^ка правова регламентацiя якого визначае його подальший розвиток. Сощум розумiе медицину у двох аспектах: як зашб допомоги людинi, яка потребуе лшування, i як потенцшно агресивний чинник, що може викликати захворювання у здорово! людини чи попршити стан хворо! (алергiчнi прояви на введення лшарського препарату, шфшування пiд час переливання кровi тощо).
Аналiз дослiдження проблеми. Проблеми медичного права дослщжували такi вченi, як В. Акопов, С. Багненко, Н. Болотша, Ю. Вороненко, З. Гладун, О. Губанова, Л. Дешко, О. Козо-даева, Б. Логвиненко, О. Леонтьев, М. Мале!на, Я. Радиш, I. Сенюта, С. Стеценко, В. Стеценко та ш. Втiм, сьогодш iснують рiзнi науковi погляди на галузеву самостiйнiсть медичного права, тому основш з них спробуемо проаналiзувати. Новизна дослiдження полягае у висв^ленш предмета i методу правового регулювання суспшьних вiдносин у сферi медицини та аргументаци належностi медичного права до самостшно! галузi права.
Мета статт - проаналiзувати науковi погляди на галузеву самостшшсть медичного права та висновувати авторсью твердження.
Виклад основного матерiалу. Розумiючи медичне право як комплексне утворення, М. Мале!на зазначае, що вщносини у сферi охорони здоров'я регулюються нормами рiзно! юридич-но! сили всяких галузей права. Вiдповiдно до позицi! вчено!, неправильно зараховувати такi комп-лексш утворення до галузей права, позаяк у них виражена не диференщащя однорiдних норм, а iнтеграцiя норм рiзних галузей в однiй за сутшстю й соцiальними цiлями сферi дiяльностi [1, с. 26].
Вчений В. Акопов визначае медичне право як "сукупшсть нормативно-правових актiв, що регулюють вщносини мiж пацiентом й медичним пращвником у сферi надання медично! допомоги, мiж громадянином i лiкувально-профiлактичних закладом, а також прав, обов'язюв та вщпов> дальностi у зв'язку iз проведенням дiагностичних, лшувальних, санiтарно-гiгiенiчних заходiв" [2, с. 12].
Дослщник О. Леонтьев медичне право розглядае як сукупшсть нормативно-правових акпв, що визначають загальноправов^ органiзацiйнi та структурш вiдносини у процесi надання медично!, лшувально-профшактично! допомоги людям, проведення санiтарно-протиепiдемiчних заходiв та iнших дш, що пов'язанi з дiяльнiстю стосовно охорони здоров'я громадян [3, с. 44].
Звщси можемо стверджувати, що зазначеш вченi не виокремлюють медичне право у само-стiйну галузь, а лише розглядають як комплексну галузь законодавства.
Опозицiйними е положення наукових розвщок низки дослiдникiв, Н. Болотшо!, В. Волкова, З. Гладуна, Л. Дешко, В. Заболоцького, М. Клика, А. Максимова, I. Сенюти, I. Полякова, В. Со-ловйова, С. Стеценко, як вцщляють медичне право в окрему галузь права.
Зпдно iз позицiею Н. Болотшо!, медичне право е системою правових норм, що регулюють особливi суспшьш вщносини, змiстом яких е вплив медичних працiвникiв за допомогою медичних
засобiв на фiзичне та психiчне здоров'я людини. На переконання вчено!, концепцiя медичного права виникла iз практичних потреб, оскiльки кожна людина рано чи пiзно стае суб'ектом вiдносин щодо надання медично! допомоги. Тому недостатньо лише досконалих засобiв дiагностування, лiкування чи профшактики, постае гостра необхiднiсть у виробленш ефективного правового меха-нiзму забезпечення кожнiй людинi права на медичну допомогу, щоб вона могла цими засобами надежно скористатися [4, с. 117].
Медичне право як окрему галузь укра!нського права розглядае правознавиця О. Беденко-Зваридчук, яка розумiе пiд ним сукупнiсть правових норм, що регулюють суспiльнi вiдносини, пов'язаш iз реадiзацiею прав людини на здоров'я. Вони являють собою вщносини мiж грома-дянином й лшувадьно-профшактичною установою, пацiентом i медичним пращвником щодо надання медично! допомоги, зокрема, права, обов'язки та вщповщадьшсть щодо проведення дiаг-ностичних, лiкувадьних й саштарно-гшешчних заходiв [5, с. 22].
У цьому контекст заслуговуе на увагу позищя I. Полякова та А. Максимова. Ц дослiдники вважають, що медичне право - окрема галузь права е сукупшстю правових норм, як регулюють вiдносини, що виникають у процес надання медичних послуг та з метою забезпечення штерешв людини та держави. Аналiз предмета, принцишв, джерел, якi врегульовують вщносини у системi охорони здоров'я та пол^ику держави у цш сферi, дае змогу, на думку зазначених дослiдникiв, сформулювати науково обгрунтовану дефiнiцiю медичного права як комплексно! спецiадiзовано! iнтегровано! гадузi права, що являе собою гармоншну еднiсть правових норм, яю регулюють суспiльнi вщносини у системi охорони здоров'я (оргашзацшно-управлшсью, матерiадьнi, трудовi та iн.) [6, с. 26].
Вказуючи на комплексний характер галузi медичного права, дослщник В. Рудий зазначае, що "право у сферi охорони здоров'я - це сукупшсть загальнообов'язкових офiцiйно визначених правових норм, якi безпосередньо торкаються сфери охорони здоров'я та пов'язаш iз використанням загадьного цившьного, адмiнiстративного та кримiнадьного задля забезпечення належних умов охорони системи здоров'я [7, с. 76].
Вчений З Гладун вважае медичне право комплексною спецiадiзованою галуззю права, яка являе собою внутршньо зв'язану едшсть правових норм щодо регулювання суспiльних вщносин у системi охорони здоров'я та медико-саштарно! допомоги як кожнiй окремш людинi, так i соцiуму загалом [8, с. 66].
Дослiдниця I. Сенюта визначае, що медичне право - це комплексна галузь права, що являе собою сукупшсть правових норм, яю регулюють суспшьш вщносини у процес здшснення медично! дiяльностi та контроль якостi медичних послуг. Щд медичною дiяльнiстю вона розумiе комп-лексну систему, що являе собою надання людиш медично! допомоги у межах дiагностичних, лшувальних, реабiлiтацiйно-вiдновних та профiлактичних заходiв. Зауважимо, що I. Сенюта твердо переконана у необхвдност ухвалення Медичного кодексу Укра!ни [9].
Деякi науковщ, зокрема Н. 1кла та В. Соловйова, вважають, що право охорони здоров'я е комплексною галуззю права, основою яко! постають вщносини iз медичного обслуговування. На !хню думку, "е спрощеними та необгрунтованими тдходи щодо вирiшення дано! проблеми шляхом вщнесення медичних вiдносин до предмету те! чи iншо! узвичаено! галузi права (цивiльного, адмiнiстративного), або конструювання ново! гадузi - медичного права" [10, с. 23].
На переконання А Хлапова, розумшня специфши галузi медичного права грунтуеться на визначенш понять "охорона здоров'я" та "медицини". Перше е системою соцiадьно-економiчних й медичних заходiв, цiль яких - зберегти та шдвищити рiвень здоров'я кожно! окремо! людини та всього сощуму загалом, а друге - галузь науково! та практично! дiяльностi, визначальними зав-даннями яко! е шзнання процесiв, якi вiдбуваються в органiзмi здорово! та хворо! людини, задля збереження й змщнення !! здоров'я, а також розроблення методiв з'ясування, застереження та лiкування хвороб. Влм, одне й iнше слугують однш метi - зберегти, змщнити та пiдвищити рiвень здоров'я сощуму, що е об'ектом правового регулювання у сферi охорони здоров'я [11, с. 119].
Зважаючи на вищенаведеш теоретичш положення та рiзнi методолопчш шдходи щодо класи-фiкацi! галузей права, спробуемо зробити певш висновки у контекстi медичного права. Передуем необхiдно визначити предмет та метод його правового регулювання.
На переконання В. Стеценка, предметом медичного права е суспшьш вщносини, що вини-кають у процес реалiзацi! медично! дiяльностi [12, с. 298]. Дослщниця I. Сенюта шд предметом медичного права розумiе вс суспiльнi вiдносини, якi постають в ходi надання медично! допомоги, що реалiзовуеться у межах дiагностично!, лшувально!, реабiлiтацiйно-вiдновно! та профiлактично! дiяльностi задля забезпечення права людини на охорону здоров'я [9].
Вчена Н. Болотша визначае предмет медичного права як своерщний комплекс суспшьних вiдносин, що виникають внаслщок безпосереднього впливу рiзного роду медичних засобiв (щаг-ностичних, медикаментах, психолопчних, бiомедичних тощо) на людину. Вс iншi вiдносини, що стосуються медицини (примiром, медичного страхування, промислово! санiтарi!, санiтарного на-гляду, оргашзацп медичних закладiв чи сшввщношення компетенцiй мiж окремими !х струк-турними ланками) до предмета цього права не входять [8].
Л. Дешко предметом медичного права вважае суспшьш вщносини, що постають у процес здiйснення не тшьки медично!, але й фармацевтично! дiяльностi [13, с. 122].
Вiдтак, наведеш вище пiдходи щодо визначення предмета медичного права засвщчують !х рiзнорiднiсть. Правове регулювання вiдносин, якi воно регулюе, торкаеться або права особи на охорону здоров'я та надання !й медично! допомоги, або ж розширюються до медичного страхування та фармацевтично! дiяльностi. Разом з тим, зауважити, що науковщ доволi по^зному визначають такi поняття, як "охорона здоров'я", "медична допомога", "медична дiяльнiсть".
Б. Логвиненко слушно зазначае, що предмет медичного права не може зводитися лише до здiйснення медично! дiяльностi [14, с. 77], посилаючись на нормативне визначення медично! дiяльностi, закршлене Ыструкщею про порядок надання Комiтетом iз питань народно! та нетрадицiйно! медицини при Мiнiстерствi охорони здоров'я спещального дозволу для провадження медично! дiяльностi у галузi народно! та нетрадицшно! медицини, що затверджена наказом Мш> стерства охорони здоров'я Укра!ни вщ 10 серпня 2000 р. № 195. Згщно iз п. 1.2.1 зазначено! iнструкцi!, медична дiяльнiсть визначаеться як регламентована Основами законодавства Укра!ни про охорону здоров'я, iншими актами законодавства iз питань охорони здоров'я, нормативно-право-вими актами Мiнiстерства охорони здоров'я Укра!ни дiяльнiсть щодо надання громадянам лiкувально-профiлактично! допомоги. Зважаючи на це, використання дефiнiцi! "медична дiяль-шсть" iстотно обмежуе як предмет медичного права, так i саме розумшня медичного права як окремо! галузi нацiонального права.
Згiдно iз позицiею Б. Логвиненко, особливостями предмета медичного права е те, що до нього входять суспшьш вщносини, об'еднувальним елементом яких е саме сфера медицини. Аргументу-ючи це, дослщник вказуе, що медицина охоплюе науковi знання та медичну дiяльнiсть [14, с. 78]. Вщтак, намагаючись спростити та унiфiкувати предмет медичного права, вчений пропонуе включити до нього суспшьш вщносини, як виникають у сферi медицини.
Зважаючи на вищеозначене, вважаемо, що правовщносини, як входять до предмета медичного права, доцшьно виокремити у двi групи. Перша група представлена тими вщносинами, що виникають пiд час здшснення медично! дiяльностi у процеш надання медично! допомоги. Тобто це вщносини мiж лiкарем i пащентом пiд час здiйснення першим дiагностичних, лiкувальних й профiлактичних заходiв. На наше переконання, вони е основою вщносин у сферi медицини. До друго! групи вiдносин належать вщносини, що пов'язаш iз наданням медично! допомоги, зокрема, у сферi внутршньо! органiзацi! надання медичних послуг, обов'язкового медичного страхування, зi здiйснення контролю та нагляду у сферi охорони здоров'я, лщензування та акредитацi! медичних оргашзацш тощо. Пропонуемо такi вщносини називати оргашзацшно-правовими у сферi медицини, позаяк вони е основою виникнення вщносин у процеш реалiзацi! медично! дiяльностi щодо надання медично! допомоги та забезпечують !! якiсне надання. Отже, вважаемо, що предметом медичного
права е суспшьш вщносини, якi виникають пiд час здшснення медично! дiяльностi щодо надання медично! допомоги, а також органiзацiйно-правовi вщносини у сферi медицини.
Аргументацiя щодо самостшносп гадузi медичного права не може основуватися лише на визначенш предмета галуз^ адже не менш вагомою складовою будь-яко! гадузi права е, звюно, метод правового регулювання, що являе собою сукупнiсть прийомiв й способiв, за допомогою яких здшснюеться регулювання суспiльних вiдносин.
Так, метод галузi права являе собою сукупшсть прийомiв й способiв, за допомогою яких здшснюеться регулювання суспшьних вщносин, що входять до !! предмета. Вчена В. Стеценко вщзначае:зважаючи на те, що для iмперативного методу характернi вiдносини влади - внаслщок пiдпорядкування як сторони правовщносин уповноваженого органу держави, а диспозитивному методу притаманна рiвнiсть сторiн правовщносин, слiд наголосити на комплексному застосуванш методiв правового регулювання у медичному правi. Як приклад використання iмперативного методу в правовому регулюваннi суспшьних вщносин у сферi медицини авторка наводить орга-нiзацiю та управлшня усистемi охорони здоров'я, коли керiвники вищих органiв взаемодiють iз пщпорядкованими !м представниками лiкувадьно-профiлактичних установ. Водночас, правовi вiдносини мiж лiкарем i пацiентом, на переконання дослiдницi, регулюються за допомогою диспо-зитивного методу, виявом чого слугуе рiвнiсть суб'екпв правовiдносин й можливiсть самостiйного визначення власно! поведiнки [12, с.299].
На необхщносп комплексного використання iмперативного та диспозитивного методiв у медичному правi наголошуе й О. Козодаева. Вщповщно до позицi! вчено! iмперативний метод у медичному правi застосовуеться у процес правового регулювання виконання владних розпо-ряджень медичними органiзацiями, що скероваш на забезпечення якостi, заборони, недопуску не-компетентних осiб до здшснення медично! практики (лщензування, стандартизащя, сертифiкацiя) тощо, тодi як диспозитивний метод передбачае юридичну рiвнiсть вшх учасникiв правовiдносин. Так, вiдносини медично! дiяльностi е правовiдносинами, що виникають мiж суб'ектами щодо надання медичних послуг та в особливих обставинах шших [15, с. 250].
Позаяк iсторично державна система охорони здоров'я в Укра!ш була сформована як моно-польна, iз доволi жорсткими адмшютративними методами управлiння всiма сощально-еконо-мiчними процесами, що пов'язанi iз вiдносинами у сферi охорони здоров'я, щ вiдносини були i дотепер, в окремих випадках, задишаються за природою адмшютративними. Як вщомо, для адмшютративного права характерний iмперативний метод правового регулювання суспшьних вщносин, проте, з шшого боку, розвиток медичного страхування, приватно! медицини та й самi правовiдносини в ретязi "лшар-пащент" потребують бiльшо! свободи вибору евентуального варь анта поведiнки учасникiв таких вщносин, а вщтак, !м властивий диспозитивний метод правового регулювання.
Ми пщтримуемо позищю щодо використання комплексного, iмперативно-диспозитивного методу правового регулювання у медичному правi та вважаемо, що для вщносин, яю виникають пiд час здшснення медично! дiяльностi щодо надання медично! допомоги, характеролопчним е диспозитивний метод правового регулювання, натомють для оргашзацшно-правових вiдносин у сферi медицини - iмперативний метод правового регулювання.
Висновки. Пщсумовуючи вищевикладенi теоретичш положення стосовно можливостей класифiкацi! галузей права, висновуемо, що медичне право е самостшною комплексною галуззю права, що сформувалася на межi профшюючих гадузей права (якими, на нашу думку, е цившьне, адмiнiстративне право, право сощального забезпечення), предметом яко! е суспiльнi вiдносини, якi постають у процеш реадiзацi! медично! дiяльностi щодо надання медично! допомоги та орга-нiзацiйно-правовi вiдносини у сферi медицини. В основу !х правового регулювання покладено комбiнований (iмперативно-диспозитивний метод). Отже, усвiдомлення самостiйно! галузево! належносп медичного права сприятиме його подальшому розвитку, вдосконаленню правового
регулювання окремих галузевих шститупв, запровадженню нових мехашзм1в охорони та захисту прав та штереав суб'eктiв у сферi охорони здоров'я
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Малеина М. Н. (1995). Человек и медицина в современном праве: учеб. и практ. пособ. Москва: БЕК.
260 с.
2. Акопов В. И. (2016). Медицинское право в вопросах и ответах. Москва: Феникс. 512 с.
3. Леонтьев О. В. (2013). Правовое обеспечение медицинской деятельности: учебник для средних медицинских учебных заведений. СПб.: СпецЛит. 142 с.
4. Болотша Н. Б. (1999). Медичне право в систем! права Украши. Право Украгни. № 1. С. 116-121.
5. Беденко-Зваридчук О. (2012). Правовий статус пащента та його представника. Практика управлтня медичним закладом. № 5. С. 19-28.
6. Поляков И. В., Максимов А. В. (2001). Об особенностях медицинского права. Проблемы социальной гигиены и организации здравоохранения. № 1. С. 25-27.
7. Рудий В. М. З. (2005). Законодавче забезпечення реформи системи охорони здоров'я в Укрш'ш. К.: Сфера, 272 с.
8. Гладун З. С. (2005). Проблеми формування медичного права в Укрш'ш. Вiсник Львiвського нацiонального медичного унiверситету. № 3. С. 66-70.
9. Сенюта I. Вважаю за необхвдне розробити й прийняти Медичний кодекс Украши Юридична газета. № 13 (719). URL: https://yur-gazeta.com/interview/vvazhayu-za-neobhidne-rozrobiti-y-priynyati-medichniy-kodeks-ukrayini.html (дата звернення: 04.03.2021).
10. Клык Н., Соловьев В. (2000). Медицинский кодекс России: каким ему быть? Российская юстиция. № 9. С. 21-24.
11. Хлапов А. Л. (2010). Обоснование правовых категорий применительно к медицинскому праву. Дальневосточный медицинский журнал. № 4. С. 118-121.
12. Стеценко В. Ю. (2007). Предмет, метод i система медичного права. Медичне право Украши: проблеми становлення та розвитку: матерiали I Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Львiв, 19-20 квггня 2007 р.). Львiв: ЛОБФ "Медицина i право". С. 297-301.
13. Дешко Л. (2006). Про галузеву належшсть медичного права Украши. Право Украши. № 1. С. 120124.
14. Логвиненко Б. О. (2012). До питання про предмет медичного права Украши. Свропейсью перспективи. № 4. Ч. 1. С. 74-78.
15. Козодаева О. Н. (2011). Медицинское право: особенности правового регулирования. Вестник ТГУ. Вып. 6 (98). С. 247-251.
REFERENCES
1. Maleyna M. N. (1995). Cheloveky medytsyna v sovremennom prave: uchebnoe y prakt. posob. [Man and medicine in modern law: educational and practical allowance]. M.: BEK. 260 p.
2. Akopov V. Y. (2016). Medytsynskoepravo v voprosakh y otvetakh [Medical law in questions and answers]. M.: Fenyks. 512 p.
3. Leontev O. V. (2013). Pravovoe obespechenye medytsynskoi deiatelnosty: uchebnyk dlia srednykh medytsynskykh uchebnukh zavedenyi [Legal support of medical activity: a textbook for secondary medical schools]. SPb.: SpetsLyt. 142 p.
4. Bolotina N. B. (1999). Medychne pravo v systemi prava Ukrainy [Medical law in the legal system of Ukraine]. Pravo Ukrainy. No. 1. S. 116-121.
5. Bedenko-Zvarydchuk O. (2012). Pravovyi status patsiienta ta yoho predstavnyka. Praktyka upravlinnia medychnym zakladom [Legal status of the patient and his representative. The practice of managing a medical institution]. No. 5. P. 19-28.
6. Poliakov Y. V., Maksymov A. V. (2001). Ob osobennostiakh medytsynskohoprava. Problemu sotsyalnoi hyhyenbi y orhanyzatsyy zdravookhranenyia About features of medical law [Problems of social hygiene and health care organization]. No. 1. P. 25-27.
7. Rudyi V. M. Z. (2005). Akonodavche zabezpechennia reformy systemy okhorony zdorovia v Ukraini [Legislative support for health care reform in Ukraine]. K.: Sfera. 272 p.
8. Hladun Z. S. (2005). Problemy formuvannia medychnoho prava v Ukraini Problems of formation of medical law in Ukraine]. Visnyk Lvivskoho natsionalnoho medychnoho universytetu. No. 3. P. 66-70.
9. Seniuta I. Vvazhaiu za neobkhidne rozrobyty y pryiniaty Medychnyi kodeks Ukrainy. Yurydychna hazeta. [I consider it necessary to develop and adopt the Medical Code of Ukraine. Legal newspaper] No. 13 (719). URL: https://yur-gazeta.com/interview/vvazhayu-za-neobhidne-rozrobiti-y-priynyati-medichniy-kodeks-ukrayini.html (data zvernennia: 04.03.2021).
10. Klbik N., Solovev V. (2000). Medytsynskyi kodeks Rossyy: kakym emu bbit? Rossyiskaia yustytsyia [Russian Medical Code: what should it be like? Russian justice]. No. 9. P. 21-24.
11. Khlapov A. L. (2010). Obosnovanye pravovbikh katehoryi prymenytelno k medytsynskomu pravu [Substantiation of legal categories in relation to medical law]. Dalnevostochnbii medytsynskyi zhurnal. No. 4. P. 118121.
12. Stetsenko V. Yu. (2007). Predmet, metod i systema medychnoho prava. Medychne pravo Ukrainy: problemy stanovlennia ta rozvytku: materialy I Vseukr. nauk.-prakt. konf. (m. Lviv, 19-20 kvitnia 2007 r.) [Subject, method and system of medical law. Medical law of Ukraine: problems of formation and development: materials I All-Ukrainian. scientific-practical conf.]. Lviv: LOBF "Medytsyna i pravo". P. 297-301.
13. Deshko L. (2006). Pro haluzevu nalezhnist medychnoho prava Ukrainy. Pravo Ukrainy [About branch affiliation of medical law of Ukraine. Law of Ukraine]. No. 1. P. 120-124.
14. Lohvynenko B. O. (2012). Do pytannia pro predmet medychnoho prava Ukrainy [n the subject of medical law of Ukraine. European perspectives]. Yevropeiski perspektyvy. No. 4. Ch. 1. P. 74-78.
15. Kozodaeva O. N. (2011). Medytsynskoe pravo: osobennosty pravovoho rehulyrovanyia [Medical law: features of legal regulation]. Vestnyk THU. Vbip. 6 (98). P. 247-251.
Дата надходження: 09.04.2021 р.
Pavlo Bilyk
Institute law, psychology and innovative education Lviv Polytechnic National University
SCIENTIFIC APPROACHES TO UNDERSTANDING MEDICAL LAW AS A SEPARATE NEW FIELD
The article analyzes the scientific views on the sectoral independence of medical law and concludes the author's statements. We believe that legal relations, which are part of the subject of medical law, it is advisable to separate into two groups. The first group is represented by the relationships that arise in the implementation of medical activities in the process of providing medical care. That is, the relationship between doctor and patient in the implementation of the first diagnostic, therapeutic and preventive measures. In our opinion, they are the basis of relations in the field of medicine. The second group of relations includes relations related to the provision of medical care, in particular, in the field of internal organization of medical services, compulsory health insurance, control and supervision in the field of health care, licensing and accreditation of medical organizations, etc. We propose to call such relations organizational and legal in the field of medicine, as they are the basis for the emergence of relations in the implementation of medical activities for the provision of medical care and ensure its quality.
It is proved that medical law is an independent complex branch of law, formed on the border of the relevant branches of law (which, in our opinion, are civil, administrative law, social security law), the subject of which are public relations that arise in the implementation of medical provision of medical care and organizational and legal relations in the field of medicine. Their legal regulation is based on a combined (imperative-dispositive method). Thus, the awareness of the independent sectoral affiliation of medical law will contribute to its further development, improvement of legal regulation of certain sectoral institutions, the introduction of new mechanisms to protect and defend the rights and interests of entities in the field of health care
Key words: branch of law; medical law; legal regulation; legal relations; aid; medical and preventive institution; patient; health care system.
