CC BY
23Учет записки Таершського национального университету шет В. I. Вернадського. Сер\я: ФЫологгя. Сощалът комунтацп. — 2014. — Т. 27(66), № 4. — С. 7—12.
УДК 811.161.2
НАЦЮНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ КОД НАЗВ НАРОДНИХ ТАНЦ1В У ПОЕМ1 «ГАЙДАМАКИ» ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Коба А. А.
Тавршський нацюнальний ymeepcumem iмет В. I. Вернадського, Сшферополь
E-mail: anastasia.koba(a>vandex.ru
Статтю присвячено дослщженню нацюнально-культурного коду назв народних украшських та польських тангцв (на MaTepiani поеми «Гайдамаки» Т. Шевченка). Визначено роль хореограф1чних ohímíb у зображенш нацюнального характеру, свтэбачення та культури украшського народу. Ключовi слова: нацюнально-культурний код, народш танщ, мова TBopiB Т. Шевченка.
Micuc Т. Шевченка в украшському сусшльств! i в украшськш культу pi особливе. За р1зних час i в. в залсжносп Б1д полипчних та сусп1льних под1й, зм1нювалось i ставлення до митця та його творчост. ГКзнання постал Шевченка, його творчо! спадщини, mícuíi в украшськш i cbitobííí культур i - процес пост1йний i необх1дний.
Проблема вивчення мови художн1х твор1в Т. Шевченка мае тривалу 1Стор1Ю. 1ван OrieHKO, квал|ф!куючи роль Кобзаря в icTopii' украшсько! л1тературно! мови як ц творця, тдкреслював: «Шевченко перший з нас глибоко зрозум1в вагу л1тературно! мови в письменств1, й тому творив и, иильнуючи, щоб вона була найкращою» [16, с. 140]. У грунтовнш пращ «IcTopiíi украшсько! л1тературно! мови» bíh один Í3 перших окреслив ochobhí особливосл л1тературно! мови поета — в основному на píbhí лексики (в1дсутн1сть полонпупв. русиз\пв. арха!зм1в, запозичень, уникання опрощения, тобто простор1чного мовлення та íh.).
Мова TBopÍB Шевченка досл1джувалась у рпних аспектах. Так, наприклад, лексичний р1вснь TBopiB Кобзаря у cboix працях вивчали Слчкар С. А. [19], Карпенко Ю. О. [9]. Грамат и ico-ст ил i ст и ч н и й аскпект досл1джували Скляренко В. Г. [20], Ленець К. В. [1] та íh. Останшм часом активно розвиваеться такий напрямок у в1тчизняному мовознавст1в, як етнолшгвютика. Ц1 питания розглядали зокрема Н. Молотаева [15], В. В. Жайворонок [7].
G науков1 роботи, в яких простудшоват \ю в но -ст и л i ст и ч н i особливост1 окремих TBopÍB Шевченка. Наприклад, у noeMÍ «Гайдамаки» G. Ткаченко розглядае деяю питания функщонування топон1м1чних noeTOHÍMÍB [22], а О. I. Приймачок дослщжуе у цьому TBopi бсзсквжалснтну лексику та проблеми II перекладу [18].
Актуальность нашого дослщження базуеться на недостатньому висгитленш проблеми на Ц1 о на л ь но - ку л ьту р но го коду в творах Т. Г. Шевченка. Mema cmammi: дослщити нащонально-культурний код назв народних танщв у noeMÍ Т. Г. Шевченка «Гайдамаки».
Хореограф 1ч на складова почптно вир!зняеться в ш с в ч с н к i вс ь ко м\ творчому
малюнку, що надае йому особливо! пластичность Танець i теня у митця доповнюють i утверджують таю риси його поезп, як правдивють, народнють тощо. I якщо зв язки поетично! творчост1 Т. Г. Шевченка з музичним фольклором привертали увагу багатьох дослщниюв [11; 13; 17], то проблема впливу народного танцювального мистецтва на творчють поета ще й доел залишаеться малодослщженою. Попри чималу юльюсть дослщжень шевченклани в р1зних видах мистецтва, майже вщеутне вивчення творчост1 Кобзаря в галуз1 хореографа. Вт1м у його поетичних, драматичних та прозових творах присутня значна кшьюсть яскравих танцювальних сцен та юторично! ¡нформацп про хореограф1чне мистецтво.
Поема «Гайдамаки» е одним ¿з найвизначшших ¡сторичних твор1в Т. Шевченка раннього романтичного перюду, що змальовуе картину селянського повстання 1768 року, в ¡до мо го в icTopii' шд назвою Колпвщина. приводом до якого були знущання конфедерата над населениям Правобережно! Украши. Поема була написана у 1839 -1841 роках у Петербурзг Сам поет говорив, що основним джерелом «Гайдамаюв» була усна народна творчють (nicm, перекази й легенди) та юторичш пращ росшських, польських автор1в про Колпвщину. При тiм у поем1 «Гайдамаки» по\птнс прагнення автора подати картину епохи. Вщповщно до цього, в «Гайдамаках», Kpivi авторсько! оцшки, використовуються фольклорш мотиви, фольклорна образнють.
Для зображення традищй, колориту того часу, Т. Шевченко використовуе назви украшських, а також польських та старовинних танщв. Народний танець побутуе у своему природному середовипц i мае певш традиц1йн1 для певно! viicucBOCTi рухи, ритми, костюми тощо; це стихшний вияв почутав, настрою, cviouiii. Вш виконуеться в першу чергу для себе, а штм - для глядача (товариства, гурту, громад и).
У поем1 «Гайдамаки» нами було виявлено п ять назв танщв: метелщя, гопак, краков як, мазур, вальс, серед яких до украшських народних належать метелиця та гопак, до польських - краков'як, мазур, до бальних - вальс. Звернемо увагу на нацюнально-культурний код найменувань цих танщв.
Народившись у глибиш вi кi в. утверджуючись, розвиваючись, украшський народний танець ув1брав у себе локальш, лексичш, структурно-композищйш особливост1, манеру i форму виконання, де в1н побутував, що вир1зняе його нав1ть в1д однойменних б1лоруських та рослйських танщв. Шевченков1 рядки м1стять ц1нну ¡сторичну шформащю про украУнськл народн1 танц1 «Метелиця», «Горлиця», «Гопак». Цим самим автор шдтверджуе, що зазначеш танщ були популярними не т1льки за його час ¡в. а й набагато рашше:
Кобзар ешкеарие, а козаки - Аж Хортиця гнетъея - Метелит та гопака Гуртом оддираютъ [23, с. 70]. Ой гоп, гопака! /Полюбила козака [23, с. 112].
Назва гопак позначае украшський народний танець запор1зького походження. Виконуеться соло, парами або трупами у швидкому темш з використанням в1ртуозних карколомних стрибюв. Назва походить вщ украшського вигука гоп, що вимовлявся шд час танцю. Гопак виник у no6yri Вшська Запорозького й спочатку виконувався лише чоловшами. Тепер його танцюють разом з чоловшами i жшки.
Гопак може виконувати один (обов'язково чоловш), два, три 1 бшыпе танцюржтв. У сцешчнш обробщ вш мае вщповщну композицшну структуру, яка складаеться з окремих танцювальних ф1гур, що, чергуючись, утворюють його орнаментальний малюнок. Проте гопак завжди вщзначаеться нацюнальним, геро!чним забарвленням. У л1тературшй \iOBi це слово багатозначне: позначае назву танцю та музики, шд яку виконуеться. Також зустр1чаеться у фразеолопзмах: «гопака оддирати» (садити / т. ¡а.) - танцювати гопака ¡з запалом. Назва танцю гопак асощюеться з козаками, смшивими людьми, символ1зуе мужшсть, \opo6picTb. молодецьку силу, завзятють, патрютизм [23, с. 18].
У Великому тлумачному словнику украшсько! мови слово «гоп», вщ якого, нашмов1ршше, походить назва танцю, трактуеться як «звуконаслщування, яким супроводжуеться стрибок, притупування в танщ тощо». Водночас, в украшсьюй мов1 фунюцю вщтворення звуку теля удару виконуе вигук «гуп». Тому деяю дослщники припускають, що назвою «Гупал1вщина» одного ¡з роздшв поеми «Гайдамаки», Т. Шевченко увиразнював силу й «гучшсть» народного повстання. «Гопання» в танщ невщ'емне вщ «гупання», що шдкреслюе 1 Т. Шевченко, й шип автори, фшсуючи, що «гопак» танцюють так, аж земля «гнеться», «здригаеться» 1 т. ш.[8].
Назва танцю метелиця позначае народний ¡мпровпацшний танець. Виконання у швидкому темп1, з частими змшами ф1гур та обертаннями створюе враження замет1л1, зав ¡рюх и. Зв1дси й походить найменування танцю. Назва багатозначна, утворилася шляхом метафоризацн. Танець збер1гае близьюсть до хоровод1в, у ньому використовуються елементи гопака. Юльюсть виконавщв необмежена. Уел встають у коло обличчям до центру 1 беруться за руки. Заздалепдь вибирають головну пару виконавщв. Танець супроводжуеться сшвом з текстами жарт1вливого характеру. Поширений вш по вели Укра1ш, а також у Росл! та Бшорусн. Основний змют метелищ в рпних крашах е сшльним, а форма розкриття його - неоднакова. Рашше метелицю, як 1 ¡нш1 побутов1 танщ, танцювали шд шеню, яку виконували сам1 танцюристи [5, с. 18].
Танцювальш рухи, характерш для «Гопака», «Метелищ». становлять основу танщв центрально! Украши, визначають головш нацюнальш риси укра!нсько! народно! хореограф!!. Уел украшсью народш танщ, що збереглися в художньому побуп народу, виконують шд музичний супров1д.
Польсью танщ мають свою багатор1чну ¡стор1ю. В уел часи рпш народш свята завжди супроводжувалися танцями, п1днесеними та емощйними. Польсью танщ жвав1, вссслк гращозш, темпераментш. Змальовуючи сцену веселощ!в конфедерат!в ! лях1в, Т. Шевченко точно зазначив назви найб1льш популярних польських танц1в: краков'як та мазурка:
«Де цимбали? грай, псяв1ро!» / Аж корчма трясетъся - / Краков'яка оддираютъ, /Вальса тамазура [23. с. 78].
Краков'як е назвою вщомого польського народного танцю, що народився у Краювському воеводств!. Танець виконуеться шд жваву мелод1ю, мае швидкий ритм, складаеться майже цшком з невеликих стрибюв ! шдскоюв, яю виконують з легюстю, ледве торкаючись землг У танц1 гарш пластичн! рухи рук, ф1ксован1 пози
спини 1 постави в цшому. Виконують краков'як парами, класична форма танцю мае як чимало сшльних перегрупувань по колу, д1агонал1 тощо, так 1 соло для виконання окремими парами. Чоловши танцюють гордо 1 темпераментно, ¡з окликами 1 притупами, а жшки - витончено, плавно. Назва танцю походить вщ назви мюцевосп, де вш виник. У л1тературнш \iOBi це слово мае декшька значень: назва танцю, музики та шсеньки типу коломийки [3, с. 590].
Назва мазурка (мазур) позначае польський народний танець, що народився у Мазовп. Це легкий гращйний танець ¡з характерними пристукуваннями шдбор1в. 3 XIX ст. набувае популярное^ в Сврош як бальний танець. Назва виникла вщ найменування жител1в провшцн Мазов1я - польске таниг. Мазурка являла собою кульмшащю балу I обо в язково передбачала ¡мпровпащю I чолов1че соло, дама ж, повшетю шдкоряючись кавалеру, рухалася плавно, сво1м спокоем шби закликаючи його до виконання химерних ф1гур, наприклад, антраша. Антраш - основний елемент мазурки - високий стрибок, шд час якого треба встигнути три рази стукнути ногою об ногу. Особливого шарму кавалеру надавало вмшня вправно пристукнута шдборами у потр1бш момента танцю. На основ1 мазурки з явилося безл1ч танщв I вар1ащй, таких як вальс-мазурка, полька-мазурка I па-де-труа. Назва танцю «мазурка» багатозначна: польський нацюнальний танець, що поширився в шших крашах як бальний; музика до цього танцю, музичний тв1р у рит\п цього танцю [3, с. 645].
Бальш танщ - це назва групи парних танщв, що мають народш витоки 1 призначеш для виконання на вечорах, балах, змаганнях тощо. Найменування вальс вказуе на плавний парний танець, що виконуеться шд музику з роз\пром у 3/4 такту. Повшьний вальс народився ще в 70-т1 роки XVIII стол1ття, завдяки синтезу рпних танщв европейц1в. Основою його е танець шд назвою «матен1к» \ його виг ляд «фур1анте», який був популярний в селах на свята. Також предком вальсу вважаються австршський «лшдлер» \ французький «вольт». З'явившись у рпних крашах св1ту, вальс пост1йно трансформувався в нац1ональний танець. Таким чином, з'явилися вальс-мазурка, англшський вальс, угорський вальс та ш., якл дещо в1др1зняються в1д ориг1нального вальсу. Назва вальс - плавного чи швидкого парного танцю - е символом кохання, романтики, надн.
Образи поеми «Гайдамаки» - Ярема, Галайда, Гонта, Залпняк. Оксана - стали беземертними, у тому числк й через танець. Вщомий у д1аспор1 украшський хореограф В. Авраменко, який активно пропагував народний танець як нащональну традиц1ю Украши на американському континент!, видав книжку про украшське народне хореограф1чне мистецтво [2, с. 11]. Поряд ¡з багатьма з1браними ним танцями, автор подае «Гопак парубоцький», «Запорожський герць» \ «Танок Гонти». На Дншропетровщиш та Запор1жжл й доел живе танець «Гонта».
Найменування народних танц1в, якл е важливою складовою нащональних традиц1й украшського етносу, виразно розкривають його обрядовк соц1альш, етн1чш, матер1альн1 та духовш особливост1. Назви танщв поряд ¡з загальновживанним значениям мають ще й символ1чний зм1ст, який е уособленням нацюнального характеру, св1тобачення, культури украшського народу. Саме танщ гопак, метелиця, мазурка, краков'як, вальс допомагають письменнику передати
украшсысий менталитет та краще В1дзсркалити колорит зображено! юторично!
епохи.
Список лггератури
1- «Друже мш единий!»: Початкова формула звертання в листах Т. Шевченка / К. В. Ленець // Культура слова. - К. : 1989. - Вин. 37. - С. 38 - 43;
2. Авраменко В. Укра1нськ1 нацюнальш танщ / В. Авраменко. - Вшншег - К. : 1928. - 60 с.
3. Великий тлумачний словник сучасно! украшсько! мови / [уклад. 1 гол. ред. В. Т. Бусел]. - К. : 1рпшь : Перун, 2005. - 1728 с.
4. Гуменюк А. I. Народне хореограф^ше мистецтво Укра1ни / А. I. Гуменюк. - К. : Наукова думка, 1962.-360 с.
5. Гуменюк А. I. Украшсыа народы танщ / А.1. Гуменюк. - К. : Наукова думка, 1969. - 613 с.
6. Ермоленко С. Я. Сучасш аспекта дослвдження мови Тараса Шевченка / С. Я. Ермоленко // Одеський лштютичний вювдк. - 2014. - Вил. 3. - С. 57-67.
7. Жайворонок В. В. Лшгвостшпстична основа творчосп Т. Г. Шевченка / В. В. Жайворонок // Мовознавство. - 1994. -№ 2-3. - С. 3-15.
8. Камша Л.1. Основы форми украшського народного танцю [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.ciilturalstudies.in.ua/2009_zv_8_3.php
9. Карпенко Ю. О. Сщшшчш функщя власних назв у поез1ях Т. Шевченка / Ю. Карпенко // Штературна ономастика: зб. ст. - Одеса : Астропринт, 2008. - С. 37-39.
10. Кокуленко Б. Мистецтво танцю у творчосп Т. Шевченка / Б. Кокуленко // Народна творчклъ та етаограф1я. -2008. -№. 1. - С. 15-23.
11. Колом1ець В. Народна теня в житл 1 творчосп Тараса Шевченка / В. Колом1ець, О. 1ванова // Шевченкознавч1 студи . - 2013. - Вип. 16. - С. 30-37.
12. Конторчук Г. Творчють Т. Шевченка як об'ект мовознавчих студш / Г. Конторчук // Волинь-Житомиргцина. 1сторико-фшолог1чний зб1рник з регюнальних проблем. - 2010. - Вип. 21. - С. 244-249.
13. Мартинюк М. В. Цштсш аспекта мовно-нацюнально! культури в контексп музично! штерпретаци творчосп Т. Г. Шевченка [Електронний ресурс] / Режим доступу http://www.culttlralstudies.in.ua/knigi_7_53.php
14. МатусевичН.1. Хореограф1чне мистецтво /Н. I. Матусевич. -К.: Мистецтво, 1963. -45 с.
15. Молотаева Н.В. Етном1фологеми у художньому мовленш Т. Шевченка: концепт 1 знак / Н.В. Молотаева//Мовознавство. - 1994. - №2 - 3. - С. 15-20.
16. Опенко I. I. (Митрополит 1ларюн). 1стор1я украшсько! лггературно! мови / II. Опенко. - К. : Либвдь, 1995. -140 с.
17. Пономаренко М. Виховний потенц1ал впчизняно! музично! шевченюани / М. Пономаренко, Г. Шихова//Новапедагопчна думка. -2013.-№2.-С. 160-165.
18. Приймачок О. I. Лексико-граматичш особливосп росшського перекладу поеми Т. Шевченка «Гайдамаки» / О. I. Приймачок // Вюник Дншропетровського yнiвepcитeтy ¿м. Альфреда Нобеля. Фшолопчш науки. - 2014. -№ 1(7). - С. 260-264.
19. СИчкар С. А. 1дюлект Тараса Шевченка [ сучасш мовн1 норми : автореф. дис. к. фшол. Н. : спец. 10.02.01 - Украшська мова / Светлана Анатолпвна С1чкар - К., 2003. - 19 с.
20. Скляренко В.Г. Авторсью наголоси у творах Т. Г. Шевченка / В. Г. Скляренко // Культура слова. -К.: Наук, думка, 1989. -Вип. 37. - С. 22-25.
21. Словник танцювальних термшв I вираз!в [Електронний ресурс] / Режим доступу : ЬНр://8УЙ-tanok.com.ua
22. Ткаченко С. Особливосп функцюнування топошм1чних поетошм!в у поем1 Т. Г.Шевченка «Гайдамаки» [Електронний ресурс] / Режим доступу : .org.ua/?p=19925
23. Шевченко Т. Г. Кобзар / Т. Г. Шевченко. - К. : Дншро, 1985. - 640 с.
Коба А. А. Национально-культурный код названий народных танцев в поэме «Гайдамаки» Тараса Шевченко / А. А. Коба // Ученые записки Таврического национального университета
имени В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2014. - Т. 27(66), № 4. - С. 7-12.
Статья посвящена исследованию национально-культурного кода названий исторических, народных украинских и польских танцев в поэме "Гайдамаки" Т. Шевченко. Рассматривается значение личности поэта, его место в украинской и мировой культуре. Освещена история изучения языка художественных произведений Кобзаря. Указываются основные работы, посвященные этому вопросу. Отдельно рассмотрены аспекты изучения языка поэмы "Гайдамаки". Поднимается проблема отсутствия исследований влияния народного хореографического искусства на творчество поэта. В статье выявлено общее количество названий танцев, употребляемых в поэме «Гайдамаки», классифицировано их за происхождением. Дана характеристика каждого танца, история его возникновения, происхождение названия, особенности исполнения, символическое значение. Прослеживается влияние образов поэмы "Гайдамаки" на народное хореографическое искусство Украины. В заключении говорится о важной роли народных танцев в передаче национального характера, мировозрения, культуры украинского народа. О возможности поэта с помощью названий танцев передать украинский менталитет и колорит изображенной исторической эпохи. Указывается значение танцевального искусства в творческой деятельности Т. Шевченка.
Ключевые слова: национально-культурный код, народные танцы, язык произведений Т. Шевченка.
Koba A. The national-cultural code names of folk dance in the poem «Haydamaky» by Taras Shevchenko // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series: Philology. Social communications. - 2014. - V. 27(66), № 4. - P. 7-12.
This article is devoted to national-cultural code names of historical, Ukrainian and Polish folk dance in the poem «Haydamaky» by Taras Shevchenko. Here the importance of the poets personality is discussed, his place in Ukrainian and world culture. The article shows the history of Kobzar's art works language. The main works on this subject are specified here. The aspects of «Haydamaky» language learning are separately considered. Researches absence problem of folk choreographic art influence upon the poets creative work is raised in the article. The total number of dance names used in the poem "Haydamaky" are published in this article, classified by origin. You can find characteristics of each dance , its origin history, origin of the name, dencing specifics, symbolic meaning. Poems images influence of «Haydamaky» on Ukrainian folk choreographic art is visible. In conclusion says about the important role of folk dances in national character demonstration, worldview, culture of Ukrainian people. It says about poets possibility using dances names to show Ukrainian mentality and peculiarity of historical era that shows. The meaning of dancing art in the creative activity of Taras Shevchenko is showing in the article. Keywords', national cultural code, folk dances, language of Taras Shevchenko works.
Стаття надшшла до редащи 30 жовтня 2014 року
