CC BY
23
УДК 796.015
Семешв Б.С., асистент, Стах1в М.М., старший викладач, Якимишин 1.Д., старший викладач, Приставський Т.Г., старший викладач © Лъв\всъкий нацюналънийутеерситет еетеринарногмедицини та бютехнологт
iм.С.З.Гжицъкого
ПРОБЛЕМИ РУХ0В01 П1ДГОТОВКИ У МАСОВ1Й Ф13ИЧН1Й КУЛЬТУР1
Ще в античш часи танщ i ф1зичш вправи пщ музику використовувалися для розвитку гарно! осанки, для пластичност1 pyxiB, виховання сили i витривалостг Пройшли тисячол1ття - i люди сьогодш повернулися до засад антично! ф1зично! культури.
На них побудована ритм1чна пмнастика, що виникла у 80-х роках XX стол1ття. nioHepoM у пропаганд! цього р!зновиду рухами була в!дома американська актриса Джейн Фонда, !! заслуга у популяризаци i розвитку аеробжи (як ще прийнято називати ршадчну г!мнастику) серед широких верств населения - безсумшвна.
Але спочатку дещо з icTopii.
3 розвитком цившзаци i науково-техн!чного прогресу людям почала загрожувати г!подинам!я - брак руху. На рубеж! XIX-XX ст. формуються i набувають популяр ноет! pi3Hi пмнастичш системи: н1мецька, шведська, г1мнастика Шписа, сокол1вська г1мнастика, дихальна г1мнастика Мюллера, атлетична Сандова та iH. Однак в цих системах не брали до уваги ж1нок: вони виконували Ti ж caMi вправи, що й чолов1ки, без урахування ф1зюлопчних особливостей. I лише в 20-30-х роках минул ого столптя Женев'евою СтебшЫ та И посл1довниками (Бес Менсендик) п1д впливом шведсько! функц1онально! пмнастики i системи Ж. Демени були розроблен1 методи, завдяки яким можна набувати добро! осанки, красиво! ходи, виразних pyxiB. Великий вплив на розвиток г!мнастики мала система Франсуа Делсарта, який встановив взаемозв'язок м!ж емоц!йним станом людини та!! жестами i м!м!кою.
Роботи Делсарта та його посл!довник!в лягли в основу Teopi! виразного руху i вплинули на розвиток балету, пантом!ми, ставши фундаментом для створення одного ¿з напрямк!в у г!мнастиц! — ритмопластики.
Теор!я виразного навику руху склала основу г!мнастики А.Н. Алексеево!. Вона зак!нчила одну ¿з студш у Poci! - Московськ! класи пластики. В !! систем! «гармоншно! г!мнастики» прид!лялася велика увага етюднш робот!, ¿мпров!зац!!, спортивно-танцювальним постановкам пщ класичну музику, пантом!м!, танцю.
Серед явищ, що викликали велике защкавлення не лише до балету та пантом!ми, але й до пмнастики, культури pyxiB, до виразно! пластики, належало й мистецтво Айседори Дункан. Особливкть ц1е! танц1вниц1, знаменито! на весь
© Семешв Б.С., CraxiB М.М., Якимишин 1.Д., Приставський Т.Г., 2012
208
свгг, полягала в тому, що вона вщродила класичний античний танок, побудований за законами вшьно! пластики, увела в танець пантом1м1чш елементи, рухи \ засади джазового танцю. II абсолютно нов1 принципи пластичного образу стали сенсащею для Свропи. Айседора Дункан мала значний вплив на формування ритмопластичного напряму, з якого шзшше \ сформувалася сучасна художня пмнастика як вид спорту { ритм1чна пмнастика як масова форма ф1зично! культури.
Поманим явищем у цьому плаш було й виникнення школи ритм1чно! пмнастики - вона почала д1яти 1910 року в мютечку Неперау поблизу Дрездена пщ кер1вництвом Жана Далькроза. Саме вш вперше \ застосував термш «ритм1чна пмнастика». Система занять була складена для розвитку слуху \ чуття ритму в музикант1в. Однак вона згодилася {як зас1б ф1зичного виховання. Оргашчне поеднання рух1в { музики - основа методу Ж. Далькроза.
В середин! минулого стол1ття було зоргашзовано багато спортивно-танцювальних студш, з яких \ вибрунькувалася сучасна художня пмнастика. Продовжували працювати студи А. Н. Алексеево! та И послщовниць, хоча 1х критикували за захоплення театрал1защею та ¿мпров1защею на заняттях. Шсля виходу у св1т книги Мошки Бекман «Джаз-пмнастика» (Стокгольм, 1971 р., Штутгарт, 1975 р.) розпочалося защкавлення танцями як засобом ф1зичного виховання. Джаз-пмнастика швидко стала популярною в Англи, Францп, Дани, Чехи, Шмеччиш. За своею суттю джаз-пмнастика е одним ¿з вид1в ритм1чно! пмнастики, засновано! на джазовому танщ. Годилось би кшькома словами зупинитися на юторп джазового танцю.
Як провщний жанр джазу, танець склався у США на рубеж1 Х1Х-ХХ ст., синтезувавши европейську та африканську культуру. 3 прим1тивних африканських танщв вш узяв полщентрикута ¿золяцш. Якщо европейський спос1б танцю (класичного, бального) потребуе вщ виконавця централ1зованого контролю за тшом, яке ч1тко виконуе оберти, утримуе р1вновагу, то в африканських танцях рухи шбито координуються в р1зних рухових центрах, \ тому рухи р1зних частин тша незалежш один вщ одного, можуть вщр1знятися за швидюстю, мати р1зну ампл1туду, бути аритм1чними. Власне такий принцип, характерний для джазового танцю, називаеться полщентрикою. Склад незалежних ¿зольованих рух1в окремих ланок тша та 1х взаемна специф1чна координащя - ось що таке полщентрика. Руховими центрами у джаз1 е голова, плеч1, руки, грудна кл1тка, таз, ноги.
В багатьох сучасних напрямках спостер1гаеться синтез техшки арха!чних негритянських танщв з европейськими, що заснований на ¿зольованих рухах р1зних частин тша одночасно з контролем усього тша.
Ознаками джазового танцю е мультиплжащя та опозищя. Мультиплжащя - це розкладання одного простого руху в середин! одше! ритм1чно! одинищ. Типовим прикладом цього е р1зш види джазово! ходи, при якш вага переноситься поступово, в бшьшост1 випадюв з акцентом на неударну долю такту - синкопу. (Синкопування - це термш, який застосовуеться до окремих звуюв або ритм1чних ф1гур, що починаються м1ж долями або
209
побудоваш так, що !х головш тони приходяться на пром1жки м1ж долями. Якщо ви при ходьб! м1ж кожним кроком плескатимете в долош, то це значить, що ви синкопу ете).
Опозищя - це протид1я т1е! частини тша, яка потребуе рух1в шшо!. Наприклад, трудна кл1тка рухаеться в одному напрямку до тазу, голова - в зворотному. Отже, щ частини тша порушують пряму лшш.
3 20-х роюв минулого стол1ття джазовий танець розвивався як бальний { як сцешчний. 3 його появою на сцеш пщвищуються вимоги до техшчно! пщготовки актор1в, що й потребувало розробки джазово! танцювально! системи. Ще 1915 року в США Р. Дешс та Т. Шейн заснували школу, в якш навчали сучасних танщв. Випускниця ще! школи Марта Грехем мала особливо велику популяршсть, бо створила синтезовану техшку, яка поеднувала моноцентричний принцип европейських танц1в з принципом ¿золяц11. Разом ¿з сво1м творчим колективом Марта Грехем у 50-60-1 роки XX ст. здшснила гастрольне турне. Систему танц1вниц1 поцшував ц1лий св1т, вона мала багато посл1довник1в, як1 вт1лювали И ще! в класичних танцях, в пантом1м1, в модерн-танц1, в модерн-пмнастищ та джаз-г1мнастиц1.
Ознайомившись ¿з становлениям джазового танцю та проанал1зувавши його особливост1, ми в стан1 зрозум1ти засади ритмопластично! танцювально! г1мнастики та !! р1зних стильових р1шень - джаз-пмнастики, диско-г1мнастики, аероб1чних танц1в.
Мета джаз-пмнастики — позбутися вад тшобудови, осанки, п1двищити функц!ональн1 можливост! оргашзму, удосконалити здатн1сть до сприйнятгя музики та!! образу в рус1, виховати грац!озн1сть у танц1.
Чеський фах1вець Р.Смолик визначив так! характерш риси джаз-г1мнастики:
- висока щ1льн1сть занять за рахунок використання показу ! м!н1мальних втрат часу на пояснения;
- використання мистецьких засоб1в у модиф!кован1й форм!, що дозволяе вир1шувати завдання ф1зичного виховання;
- поеднання рух1в ! музики;
- колективний методичний п1дх1д;
- незмагальний напрямок занять: основне завдання;
- досягнення ! п1дтримка функцюнального розвитку аматор1в.
Як ! шш1 фах1вц1 ц1е! справи (К. Шаберт, У. Ф1шер-Мюнстерман, Ж. Нрека), Смолик зазначав, що не вс1 вправи в супровод! джазово! музики можна вважати джаз-г1мнастикою: вони повинн! розкривати зм1ст музики ! мати належну лексику, тобто бути побудованими на пластищ джазових сучасних рух1в, для яких характерна ритм1чна незалежн1сть рух1в окремих частин т1ла.
Джаз-г1мнастику накрила хвиля популярност! аероб1ки - вперше цей терм1н запровадив доктор Кенет Купер, видатний американський фах1вець в галуз! масово! ф1зично! культури. Свою оздоровчу систему для вс1х вжових категор1й, яка, до реч1, у першому виданн! була адресована вшськовим., а пот1м ус1м охочим, вш назвав аероб1кою (в1д слова «аеробний» - кисневий) .
210
У передмов1 до книги Купера «Нова аеробка» професор Коробков ч1тко виокремив И досягнення i практично передбачив аеробну пмнастику: «Аеробжа - це новий вид спорту за аналопею до пмнастики чи атлетики. Не будучи спещалктами з лшгвютики, ми не будемо вдаватися до доцшьност1 тако! словобудови. 3 точки зору медика, це слово достатньо мктке i розкривае сутн1сть оздоровчих тренувань. Кожнш людиш перш за все необхщш вправи аеробного характеру, яю розвивають здатшсть оргашзму до засвоення кисню. У цьому процес1 провщну роль вадграють системи кровооб1гу, дихання i тканинного обмшу. Саме аеробний характер таких вправ, як 6ir, плавания, лиж1 надае 1м особливу оздоровчу щншсть».
Пройде юлька роюв, i Купер у свош новш книз1 «Аеробжа корисна вс!м» розширить д1апазон засоб1в i помютить в нш пмнастичну аероб1ку.
В середин! 70-х роюв двадцятого стол1ття аеробжа Купера стала популярною не лише в Америщ, але й у Сврот. В цей же час щея Купера була тдхоплена його ствв1тчизником Д. Соренсеном i поширена в танцювальнш пмнастищ. Доки джаз-пмнастика панувала в GBponi, в Америщ бурхливо розвивався напрямок, який назвали «аероб1чш танщ», «аероб1чна пмнастика», «пмнастична аеробжа». Не останню роль в популяризаци вдаграла i комерщал1защя ще! системи.
На арену масово! ф1зкультури вийшли не лише фах1вщ ще! справи, але й вщом1 актори — Джейн Фонда, Сшд1 Ром, Марлен Шерель та ш. Висока акторська майстершсть ведучих телев1зшних передач, ix рухова культура посприяли популяризаци аеробжи.
Один ¿з видатних спещалют1в у галуз1 пмнастики 30-40-х роюв минулого стол1ття Г. Зурен писав: «Будь-яка система ритм1чно! пмнастики повинна бути побудована на функщональнш анатом1чнш пмнастищ... Ми хочемо i повинш приеднати до наших ф1зичних вправ i душевну радшть».
Саме це i е в аеробщг Хоча вона по-р1зному називаеться у Bcix крашах i нав1ть клубах (тошзуюча пмнастика, поп-пмнастика та ш.), але И суть -атлетична форма ритм1чно! пмнастики. Недаремно Д. Фонда i С.Ром рекомендували жшкам скористатися i гантелями (вщ 0,5 до 2,5 кг).
Дотична до аеробжи i система дитячо! пмнастики Карла Орфа, який, окр!м штелектуал1заци занять, застосовуе одночасний розвиток ф1зичних якостей i творчих зд1бностей за допомогою ¿грових засад.
В ритм1чнш пмнастищ вщчутний вплив схвдно! системи ф1зичних вправ, особливо йоги. Пмнастична система йопв була в свш час високо пощнована 1.М.Сарюзовим-Серазш1, а тзшше й академжом П.К. Анохшим. Вона знайшла широке застосування у так званш психоф1зичнш пмнастищ, яка р1зко пщвищила оздоровчий ефект вщ вправ за рахунок «вмикання» потужних резерв1в психжи.
Прюритет у розробщ системи психоф1зичного тренування належить Каролюу Динейка - «чар1внику i3 Друнскиненкаю». Багато елеменлв з йоги широко застосовуються в ритм1чнш пмнастищ, головним чином наприюнщ занять, щоб посилити оздоровчий ефект i зняти збудження.
211
Серед оздоровчих напрям1в пмнастики, яю устшно культивуються в нашш держав!, особливо! уваги заслуговуе система естонських фах!вц!в Е. 1дла, Х.Тидрихсар, Е.Куду та Л. Яансон-Мартк. За своею сутн!стю вона е звичайною художньою г!мнастикою, яка увшшла в нашу систему ф!зичного виховання п!д назвою «жшоча пмнастика». С.В.Крам!на з Москви створила свою систему жшочо! г!мнастики, наповнивши !! сучасною музикою i танцями.
Bei щ г!мнастичн! школи збагатили пал!тру засоб!в ритм!чно! г!мнастики, розширили !! можливост! за рахунок застосування р!зних атрибут!в та специф!чних елемент!в. Сучасний ритмопластичний напрям в г!мнастиц! - це ушкальний сплав юнуючих пмнастичних систем, де можна пом!тити i елементи джаз-г!мнастики, i ритм!чн! рухи африканських танц!в, i прийоми схщно! ф!зкультури.
Л1тература
1. Ананьев Б.Г. К психофизиологии студенческого возраста //Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. Л., 1974.-С.3-15.
2. Беликович В.В. Вопросы организации физического воспитания учащихся профтехучилищ с учетом профессиональной подготовки. -М., 1967.
3. Ильинич В.И., Виленский. Физическая культура работников умственного труда. М., 1987.
4. Наумов В.А. Физическое воспитание в высшей школе: Методическое пособие для студентов и преподавателей. - Л., 1962.
5. Романенко В.А. Двигательные способности человека. Донецк 1999.
212
