CC BY
8
O. Obersht
THE FEATURES OF RUSSIAN NATIONALISM APPEARANCE IN RUSSIAN SOCIAL AND POLITICAL THOUGHT IN XIX CENTURY
In this article attempted to show own vision of historical background, which developed Russian nationalism. We focus on the duality of the discourse in the Russian Empire on the one hand - social nationalism, on the other - the official, authoritative. The emergence of nationalist discourse in Russian society was caused by the need to give response to the challenges of modern times. In this exploration, we focused on the evolution of ways of interpretation of the Russian nation in the nineteenth century as the effects of specific political and ideological changes.
We tend to believe that the existence of the tradition, which in this case distinguished and consolidated conservative group of Russian society were only factor that facilitates the flow of the appearance of Russian nationalism. Hence, during the analysis of Russian political thought we partly used the Gellner's modernist concept. Our convictions that for the emergence of nationalism was necessary historical tradition in the form of myths that formed the nationalist discourse, forces us to pay attention to the Russian social and political thought in the nineteenth century. At first, it is important to build the paradigm of the Russian idea, which formed the basis of nationalist slogans and practices.
The origins of Russian nationalism we lead since the nineteenth century, which challenges prompted the Russian enlightened community and Russian authorities to focus all efforts on designing its own identity designed to confirm the territorial and political ambitions of Russian ethnos and strengthen social cohesion.
In this article it comes about the formation of the Russian nationalist ideas influenced by specific socio-political conditions and the conservative response to these conditions. The author considered the key elements of this idea in the light of Russian Slavophilism and Panslavism. Also was analyzed impact of these currents of social life on the appearance of Russian nationalism.
Keywords: Slavophilism, Panilavism, Russian imperialism, Russian nationalism, historical narrative.
УДК 778.5[(477)+(470+571)]:303.823.4
М.Б. Парахша
НАЦЮНАЛЬНА К1НЕМАТОГРАФ1Я УКРА1НИ ТА РОС11: ПЕРЕД1СТОР1Я
СП1ВПРАЦ1
У статтi висвтлено ¡сторт ствпращ кiнематографiстiв Украгни та Роси, яка розпочалася ще чаЫв Ростськог ¡мжрП. Автор доходить висновку, що ди ростськог елти в галузi духовног культури е класичним зразком зовншньог експансгг, що мае на метi конкретну цшь - поширити власну культуру, виттнивши нацюнальну.
Ключов'{ слова: Украгна, РоЫя, кiнематографiя, культура, iсторiя.
Двосторонш вщносини мiж кранами завжди становлять собою складний комплекс проблем, що невщ'емно пов'язаний з особливостями !х юторп, сустльно-пол^ичного та економiчного розвитку, особливостями мешаштету титульно'1 нацп. Вщповщно !х розбудова i еволющя потребуе багатостороннього аналiзу вах вищенаведених факторiв, а розвиток стосунюв невщ'емно пов'язаний з особливостями юторичного часу. Проте не лише об'ективш, юторичш передумови визначають рiвень активносп ствроб^ництва
чи напруженiсть протистояння, а й ряд суб'ективних чинникiв: пол^ичш амбщп лiдерiв та опозицп, Bi4He прагнення пошуку прихованого ворога, винного у Bcix бiдах держави, минулi образи. Однак ледь не ключовою ознакою будь яких мiждержавних вщносин е прагнення використати партнера для власного блага чи то як сферу власного поличного впливу, чи як ринки збуту, чи просто як образ для порiвняння з наголошуванням на невдачах сусща.
Саме такими, вищенаведеними ознаками волод^ть в повнш мiрi укра'нсько-росiйськi вщносини. При чому, якщо Укра'на передуам прагнула представити Росiю як юторичного ворога, вiд минулих (а часто i сучасних) дiй якого походять вс невдачi, то росiйське суспшьство продовжуе сприймати Украшу як «блудного сина», що через свою нерозважливють зруйнував все «батьювське» благоденство, i вiдповiдно повернення його - важлива пол^ична мiсiя. I для ii здiйснення не зайвими е жодш заходи: економiчнi, мiжнацiональнi, полiтичнi i навiть культурницькi. Причому дп росшсько'' елiти в галузi духовно'' культури е класичним зразком зовшшньо' експансп, що мае на метi конкретну цшь - поширити власну культуру, витюнивши нацiональну, довести бiльшостi населення сусщньо'' держави меншовартiсть i провшцшшсть всiх ii нацiональних особливостей, i врештi решт спрямувати суспiльну думку у потрiбне русло: Укра'на без Росп нiщо.
Украшщ й роаяни спiвпрацювали в галузi кiнематографу ще за часiв Росшсько'' iмперii - фактично з моменту появи цього синтетичного виду мистецтва. Втсм, не маючи державного суверештету, Укра'на вщ самого початку не могла розраховувати на окремий, самостшний шлях розвитку кшо. Тож i спiльну роботу кшематографютсв-украшщв i кiнематографiстiв-росiян назвати ствпрацею рiвних неможливо: увесь кшематограф Росшсько'' iмперii розвивався в лещатах культури пашвно' нацп, для яко'' укра'нська кiнопродукцiя та ii творщ вiдiгравали лише провiнцiйну, допомiжну й пщпорядковану роль.
Особливiстю iмперського перюду була виражена комерцiйна експлуатацiя нового виду мистецтва. Рухоме зображення в Росшськш iмперii, на вiдмiну вщ СРСР, було недооцiнене владою як зааб впливу на народнi маси. У цю, доейзенштейнiвську, добу режисери й продюсери орiентувалися на ринок, зшмаючи швидко й зрозумiло для масового глядача.
Однак уже в цей перюд можна пом^ити «укра'нське питання» в iмперському росiйському кшематограф^ У 1909 р. фiрма одного з пiонерiв свiтового кiнематографа О. Ханжонкова (уродженця Макпвки; 1877-1945) зняла «Мазепу» (за мотивами поеми «Полтава» О. Пушкша й лiбрето опери П. Чайковського). Того ж року московське вщдшення фiрми «Пате» поставило «Ия» (за М. Гоголем; фшьм не зберiгся). Причому режисером обох цих с^чок був один з пiонерiв росiйського кiнематографа Василь Гончаров (1861-1915; за деякими ощнками, «перший росшський кiнорежисер»). Трохи ранiше уродженець Феодосп Олександр Дранков зняв «Тараса Бульбу» - фiльм вийшов рашше за «Вiя» i був на той час першою екранiзацiею доробку видатного письменника [13]. За сто роюв роаяни знову вiзьмуться за екрашзащю згаданих творiв Гоголя, коли спшьно з укра'нцями знiматимуть блокбастери «Тарас Бульба» (2009, режисер Володимир Бортко) i «Вiй» (2013, режисер Олег Степченко), та про щ мистецью подп йтиметься згодом.
На початку ХХ ст. в Росп почали фшьмувати спекта^ укра'нських театральних колективiв й екранiзувати украшомовш твори втизняних класикiв: «Запорожець за Дунаем» I. Гулака-Артемовського, «Богдан Хмельницький» за М. Старицьким, «Шельменко-Денщик» Г. Квiтки-Основ'яненка. Утiм, Василь 1лляшенко в «1сторп укра'нського кiномистецтва» називае 'х «фiльмами, якi паплюжили укра'нську класику, давали примiтивне, iмперське трактування народного побуту, звича'в, життя в
Укрш'ш» [10, с. 26] (зрештою, традищя саме тако' презентацп в^чизняно' класики й надалi домiнувала у росiйському кiнематографi «союзних», а згодом й пострадянських чаав).
Попри те, що цi с^чки були створенi у перiод, коли кшематограф справедливо називався атракщоном i художньо' цiнностi в ньому було мало, варто звернути увагу на защкавлення росшських кiнематографiстiв (тим бшьше, народжених на нашiй землi) до укра'нських сюжетiв. Зацiкавлення це не згасало й у радянський перюд, а чимало росшських режисерiв експлуатують «укра'нську тему» й досi (вщповщно до власного рiвня компетентностi й художньо' майстерностi).
Пiсля повалення царату 30 березня 1917 р. у ки'вському кiнотеатрi Штремера створюеться оргашзацшний комiтет Спiлки дiячiв кiно пщ головуванням В. Гванова. Одначе невдовзi об'еднання розколюеться навпiл, унаслiдок чого постають два окремих угруповання: спшка прокатниюв, що пiдтримувала iдею державно' незалежносп Укра'ни, й спiлка кшопращвниюв, яка симпатизувала з Радою роб^ничих, солдатських i селянських депутатiв. Спричинена Першою св^овою вiйною розруха, а згодом й перманентш вiйськовi конфлшти, агресiя бшьшовицько' Росп спричиняють украй скрутний стан кшошдустрп: «Кшостудп пуспють, матерiальне устаткування розкрадають, i воно зникае в невщомому напрямку. Багато фiльмiв знищено, заховано по таемних льохах або закопано. Актори й кшематографюти втшають на пiвдень. Мюто Харкiв стае транзитним пунктом для тих [утiкачiв з Росп. - М. П.], хто не визнае бшьшовицько' влади. Тут оргашзуються прем'ери фiльмiв Петра Чардинiна, Чеслава Сабшського i В'ячеслава Висковського» [7, с. 15-16].
Отже, тсля бiльшовицького перевороту у Петроградi у жовтнi 1917 р. росшсью кiнематографiсти доволi масово м^рують до Киева, Одеси, Харкова та Ялти. Росшсью кiнематографiчнi матерiально-технiчнi й кадровi ресурси пожвавлюють кшовиробництво на украшськш територп. За оцшкою В. Скуратiвського, пiсля бiльшовицького перевороту тодшне росiйське кiно - ледь не у повному кадровому й техшчному складi - «евакуюеться на Украшу, де намагаеться вщнайти сприятливiшi умови для свое' подальшо' дiяльностi» [17, с. 85]. Така бодай тимчасова тотальна м^ащя в Украшу росшського дореволюцiйного кiнематографа вплинула згодом, на думку того ж автора, на формування певних аспек^в нащонального укра'нського кiно -«у його своерщнш, вже пiдрадянськiй редакцй» [17, с. 86].
У перюд юнування Укра'нсько' Держави у серпнi 1918 р. гетьман П. Скоропадський видав указ про укршшзащю кшематографа. Вщтак постала перша укра'нська кiноорганiзацiя «Украшфшьм». Завдяки спiвпрацi з нiмецькими кшовиробниками з Нойбабельсбергу й нiмецькiй техшщ «Украiнфiльм» випустив декiлька короткометражних хрошкальних стрiчок: «В резиденц11 Ясновельможного Пана Гетьмана», «Проголошення незалежностi Укра'ни», «Ки'в звiльнений», «Укра'нський комендант Ровiнський» та ш. Тодi ж спiльно з шмецькими виробниками розпочалася праця над фшьмом «Батько Шевченко». Втiм, тсля падшня гетьманського режиму «Украiнфiльм» припинив дiяльнiсть, так i не запустивши у виробництво фшьми В'ячеслава Висковського «Чорна Пантера» й «Брехня» за творами Володимира Винниченка [12, с. 62; 7, с. 16].
Вщ початку 20-их роюв ХХ ст. - з опануванням територп Наддншрянсько' Укра'ни росiйськими бiльшовиками - вггчизняний кiнематограф мусив виконувати важливу мiсiю компартй - завойовувати масового глядача. Для цього треба було опанувати низью жанри - комедш, мелодраму, пригодницький фшьм, детектив. З шшого боку, виникла необхщшсть задовольняти вимоги офщшних iдеологiв щодо агiтацiйно-пропагандистських функцiй кiно (за В. Леншим, «найважливiшого з усiх мистецтв»)
вщповщно до запитiв компарттно'^' доктрини [14, с. 88-92]. Нерщко режисери мусили поеднувати цi два завдання.
Попередня система приватного кшовиробництва за умов бшьшовицького тоталiтарного режиму не мала шанав на юнування. Процес ii лшвщацп вiдбувся надзвичайно с^мко. Постала нова установа - Фотокшоуправлшня при Головполiтосвiтi (Всеукрашський кшоком^ет), що була структурним пiдроздiлом Наркомату осв^и УСРР (нко УСРР).
13 березня 1922 р. Всеукрашський кшокомггет було реорганiзовано на Всеукра'шське фото-кшоуправлшня (ВУФКУ). Структура ВУФКУ складалася з правлшня, органiзацiйного, виробничого, прокатного вщдшв й ревiзiйноi комюп. На момент створення у вщанш ВУФКУ перебувало двi кiнофабрики - Одеська та Ялтинська, Одеський кшотехшкум та майже 500 кiнотеатрiв [16, с. 32-36].
Потужносп Одесько1 та Ялтинсько1 кшофабрик вже не могли задовольнити потреб республши. Й хоча реконструйована 1926 р. Одеська кшофабрика за техшчним рiвнем була однiею з кращих в СРСР, було ухвалено спорудити третю - у Киевi. Фшансування ii будiвництва значною мiрою провадилося за рахунок прибутюв, якi надходили з республшанського кiнопрокату й продажу фiльмiв ВУФКУ для закордонного прокату. За планом арх^ектора Рикова у тодшньому кшвському передмiстi Шулявцi у березш 1927 р. розпочалося спорудження Кшвсько'! кiнофабрики на площi у 27 га. Будiвництво велося швидкими темпами, одначе керiвництво ВУФКУ виршило ще до його завершення розпочати на Кшвськш кiнофабрицi роботу над художшми фiльмами -зйомки перших с^чок тимчасово вiдбувалися «в примщеннях реквiзиторського складу, пщстанцп, Пушкiнському парку» [18]. Того ж 1927 р. ВУФКУ залишило столичний Харюв й розташувалося у Киевi по бульвару Шевченка, 12 [4; 8, с. 98-101].
Розкв^ вiтчизняного нiмого юно припадае на 1928 р. [7, с. 42]*, коли було введено у д^ Кшвську кiнофабрику, побудовану за шмецьким зразком на сорокагектарному вигош з центральним павшьйоном (110 х 40 м; 3 600 м корисно! площi), де одночасно можна було зшмати 24 ^ових фiльми (для порiвняння - на Одеськш кiнофабрицi з ii чотирма павшьйонами одночасно могли працювати 18 режисерiв). Визнана на той час найбшьшою кiностудiею СРСР, Кшвська кiнофабрика забезпечувала близько половини радянського кшовиробництва [7, с. 41-42]. Здшснювалося будiвництво профiльних заводiв i фабрик для забезпечення уах етапiв виробництва кшо. Того ж 1928 р. став до ладу оптико-мехашчний завод К1НАП в Одесi; 1929 р. споруджено завод «Свема» (абревiатура вщ рос. «светочувствiтельние матерiали») у м. Шостка для виробництва кiноплiвки [11, с. 155].
ВУФКУ також оргашзувало невелике кшоателье у Харковi, що спецiалiзувалося на виробництвi мультиплiкацiйних фiльмiв. Утiм, пiсля введення в експлуатащю 1928 р. Кшвсько! кiнофабрики союзна влада того ж року ввдбрала у ВУФКУ Ялтинську студiю, передавши ii у користування «Совкино», «Ленфильму», «Мосфильму» та iн. [6, с. 31]
ВУФКУ прагнула гщно репрезентувати кшопродукщю УСРР на мiжнароднiй ареш, налагоджуючи й пiдтримуючи усталенi зв'язки з закордонними кiноклубами й дiячами кiно з рiзних краш св^у, пропагуючи досягнення республ^^ь^' кшошдустрп у европейськш та американськiй пресi: «Журнали Парижа, Брюсселя, Рима, Праги, Бухареста, Софп публiкували постiйнi двотижневi огляди поточно! дiяльностi ВУФКУ [...]. А мiжнародний альманах «Все Кiно» за 1927 р. мав адреси вах фшй ВУФКУ, iнформацiю та статистику украшсько'х кшематографп. Украшський журнал
* Вщ часу створення й до 1928 р. ВУФКУ випустило 105 ^рових фiльмiв, над якими працювали 73 сценаристи, 35 режисерiв, 23 оператори, 17 декораторiв й 105 акторiв у головних ролях.
«Кшо» дютавали в обмш на сво' видання всi зарубiжнi кiнооргани» [5, с. 99]. У свою чергу, з закордону надходили фшьмоват репортаж^ якi включалися в Укрш'ш до кiнохронiк «Маховик» (1924-1925), «Хрошка ВУФКУ» (1925), «Кiнотиждень» [11, с. 156].
Зокрема, з 1923 р. (тсля повернення з емграцп) на Одеськш кшофабрищ працював росшський режисер Петро Иванович Чардинiн (справжне прiзвище Красавцев або Красавчиков; 27.01/08.02/.1872 - 14.08.1934) [9], який виховав згодом кшькох укра'нських режисерiв та акторiв. Саме вiн поставив перший в Укра'н пригодницький фiльм «Укразiя» (1925). Головну роль у цьому фiльмi зiграв популярний укра'нський актор 1920-х роюв Микола Панов. За словами кшознавця Сергiя Тримбача, ця с^чка на багато рокiв уперед визначила традищю оповiдi про радянського розвщника, якому доводиться дiяти у ворожому оточенн [3, с. 10]. Чардиншу також належить один з перших укра'нських байопiкiв * - двосершний фiльм «Тарас Шевченко» (1926) з видатними укра'нськими акторами Амвроаем Бучмою та Наталiею Ужвiй, а також низка шших «цiкавих у мистецькому i нацiональному вiдношеннi фiльмiв» («Тарас Трясило» /1927/ та ш.) [6, с. 32]. Одначе 1930 р. талановитого режисера було звшьнено з Одесько' кшостудп. Вiн почав думати про повторну ем^ащю, одначе реалiзувати цей задум йому не пощастило - завадила невилiковна недуга й невблаганна смерть.
Поряд з Петром Чардиншим на тш самш Одеськiй кiнофабрицi упродовж кiлькох роюв працював для укра'нського кiнематографа на запрошення ВУФКУ росiйський режисер й сценарист Володимир Гардш (Благонравов Володимир Ростиславович; 18.01.1877 - 28.05.1965), один з перших режисерiв ВУФКУ. За оцшкою Леонща Гальченка, був вш одним iз тих «нечисленних чужинних кiнорежисерiв, який сумлiнно вивчив не лише ютор^ Укра'ни, а й культуру, побут, мову укра'нського народу». Серед багатьох поставлених Володимиром Ростиславовичем фiльмiв «особливо визначалися нацюнальним звучанням «Отаман Хмель» та «Остап Бандура» (1924 р.)» [6, с. 32-33].
«Остап Бандура» був одним з перших фiльмiв ВУФКУ, присвячених суто украшськш тематищ, вщзнятим укра'нською мовою в оригiналi (розмова акторiв й титри). Хоча у с^чщ до певно' мiри тенденцiйно показано смерть укра'нця Остапа Бандури - за радянську владу в Укра'т, проте режисер презентував свого героя як людину-щеалюта, яка щиро вiрила бшьшовицьким обiцянкам щодо прийдешнього суверенного, повнокровного у культурному й справедливого у сощальному вимiрi життя в Укрш'ш. По сутi ж вийшло так, що с^чка стала обвинуваченням росшського бiльшовицького режиму за недотримання його ж «урочистих» обiцянок. Фiльм був цшним й тим, що мютив документальнi iсторичнi епiзоди, зафiльмованi в Укра'т 19181919 рр. (зокрема оператором Е. Тюсе). Мiж цими етзодами були й картини бо'в Армй УНР з Червоною армiею. Втiм, демонстрацiя цих подiй широкш глядацькiй аудиторй була небажаною ат для республiканськоi компартiйноi номенклатури, ат для центрального уряду у Москва Тому, попри надзвичайну популярнiсть, фшьм демонструвався лише до кшця 1925 р., доки не був знятий з прокату з цензурних мiркувань [6, с. 33].
Укра'нське кшо кшця 20-их - початку 30-их роюв поступалося росiйському у рiзноманiтностi стилiв жанрiв, вiдрiзнялося меншою агресивтстю iдеологiчного наступу на глядацьку аудитор^, бiльшою тверезiстю сво'х оцiнок юторичного моменту як «зламу епох» [3, с. 14]. Французький кшознавець Жорж Садуль, який не раз при'здив у СРСР i був свщком становлення радянського кiно, у сво'й «Исторй кiномистецтва» (1957) зауважуе, що Укра'на мала власну, самостiйну школу кшематографу: «Своею чергою
* Байопгк (вщ англ. biopic - biographical picture - бiографiчна стрiчка) -кiнематографiчний жанр, що розповiдае про долю вщомо' особистостi; фiльм-бiографiя.
105
Олександр Довженко, який став вщомим лише в юнщ перiоду нiмого кiно, також рiзко вiдрiзняеться вiд сво'х попередникiв - Дзиги Вертова, Ейзенштейна, Пудовкiна. Довженко - украшець, i це позначаеться на його творчосп. СРСР об'еднуе багато республш, населення яких значно вiдрiзняеться вiд населення центральное' частини колишньо! Росп. Деякi з цих республш, зокрема Украина, мали сво'1 незалежнi й цiлком життездатнi школи кiномистецтва» [15, с. 178].
За деюлька рокiв в Укршш було знято низку етапних стрiчок, яю значно вплинули на подальший розвиток св^ового кiнематографу i увiйшли в ус пiдручники з юторп юно. Йдеться, насамперед, про знамениту трилопю Олександра Довженка («Звенигора», «Арсенал» i «Земля») та украшсью картини росшського радянського режисера еврейського походження Дзиги Вертова. Останнiй протягом трьох роюв (1927-1930) працював на Кшвсьюй юнофабрищ ВУФКУ. Його експериментальна, авангардна «Людина з кiноапаратом» (1929) традицiйно очолюе списки свiтових кiнокритикiв i юнознавщв як найважливiший документальний фiльм уах часiв [1]. Зйомки вiдбувалися в трьох украшських мiстах - Одеа, Киевi та Харковi. Саме тут Дзига Вертов дiстав змогу реалiзувати сво'1 творчi експерименти, якi не схвалювали у радянськiй Росп. В УРСР у 1930-му рощ вш також зняв перший радянський звуковий документальний фшьм - «Симфошя Донбасу» («Ентузiазм»). Як один iз пiонерiв вiтчизняного кiнематографу, Вертов iз захопленням зус^в iдею використання звуку в юно, новаторськи застосувавши не лише мовш й музичш засоби, а й безпосередньо «звуки життя» [3, с. 31].
На Кшвсьюй юнофабрищ ВУФКУ працював також брат Дзиги Вертова - режисер i оператор Михайло Кауфман. У Киевi вш зафiльмував, зокрема, документальну кiнопоему «Навесш» (1929), яку 2011 р. реставрував Центр Довженка: «В ньому (фшьм1 «Навесш») постае ниш майже невщомий Кшв 1929 року. Кадри пробудження мюта, поновлення його життя, перегукуються з лiричними картинами вiдродження природи. Уважна камера Кауфмана надовго зупиняеться на усмiхнених обличчях д^ей, малюючи лiричну картину зiзнання в коханш Киеву. В «Навеснi» Кауфман уперше використав принцип «прихованох камери» [2].
Усвщомлюючи пропагандистську можливостi нового вида мистецтв, яке с^мко прогресувало, росшський бiльшовицький лiдер В. Ленш називав кiно «найважливiшим з уах мистецтв». Його спадкоемець Й. Сталш перетворив кiномистецтво на знаряддя щеолопчно-пропагандистських манiпуляцiй створеного ним тоталiтарного режиму. На Всесоюзнш партiйнiй нарадi з питань юно 15 березня 1928 р. у Мос^ керiвництво ВКП(б) проголосило, що кiно не може бути апол^ичним. Напередоднi цього зiбрання з'явилося iнiцiйоване агiтпропом ЦК ВКП(б) звернення до партiйноi кiнонаради групи вщомих росiйських митцiв (С. Ейзенштейн, В. Пудовюн та iн.), внаслщок якого 29 сiчня 1929 р. був утворений Ком^ет у справах юнематографп та фотографй - перший урядовий орган, який керував кiнобудiвництвом у масштабi усього Радянського Союзу. У подальшому структура галузi вщозмшювалася й удосконалювалася «за постiйного збереження засадничого принципу керiвництва з боку головно'! державноi органiзацii» СРСР [19, арк. 149].
Проблема становлення та розвитку мiждержавного ствроб^ництва у сферi кiнематографii посiдае одне з чшьних мiсць в системi комплексного мiжнародного спiвробiтництва. За сво'м науково-теоретичним та практичним значенням воно не поступаеться таким загальновщомим сферам як пол^ика, економша, спiвробiтництво на рiвнi мiжнародних органiзацii, вiйськове спiвробiтництво тощо. Адже ствроб^ництво у сферi кiноiндустрii, на вщмшу вiд багатьох iнших сфер мiжнародних двостороннiх вiдносин охоплюе не лише стосунки на рiвнi правлячоi елiти двох кра^н, а практично все суспшьство, в тiй чи шшш формi демонструючи наявнiсть контакпв мiж державними,
суспiльними, громадськими органiзацiями, а також мiж окремими творчими особистостями, яю не зважаючи на певн перипетп офщшно" державно!' зовтшньопол^ично!' доктрини здшснюють контакти з колегами сусщньо" держави.
Список використано1 л1тератури
1. Critics' 50 Greatest Documentaries of All Time [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.bfi.org.uk/sight-sound-magazine/greatest-docs.
2. Навест [Електронний ресурс] // Нащональний центр Олександра Довженка. -Режим доступу : http://www.dovzhenkocentre.org/product/24/ ; Navesni [Elektronnyi resurs] // Natsionalnyi tsentr Oleksandra Dovzhenka. - Rezhym dostupu : http://www.dovzhenkocentre.org/product/24/ [Elektron. resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.bfi.org.uk/sight-sound-magazine/greatest-docs.
3. 100 фiльмiв украшського кшо : Анотований каталог за проектом ЮНЕСКО «Нац. кшематогр. спадщина» / упоряд. : Р. Беляева, Р. Прокопенко. - Ки'в : Спалах ЛТД, 1996. - 127 с. ; 100 filmiv ukrainskoho kino : Anotovanyi kataloh za proektom YuNESKO «Nats. kinematohr. spadshchyna» / uporiad. : R. Bieliaieva, R. Prokopenko. - Kyiv : Spalakh LTD, 1996. - 127 s.
4. Брюховецька Л. Вiсiм роюв украшсько" автономп : До 90-рiччя ВУФКУ [Електронний ресурс] / Л. Брюховецька // Кшо-Театр. - 2012. - № 2. - Режим доступу: http://www.ktm.ukma.kiev.ua/show_content.php?id=1331 ; Briukhovetska L. Visim rokiv ukrainskoi avtonomii : Do 90-richchia VUFKU [Elektronnyi resurs] / L. Briukhovetska // Kino-Teatr. - 2012. - № 2. - Rezhym dostupu: http://www.ktm.ukma.kiev.ua/show_content.php?id=1331.
5. Брюховецька Л. Св^овий резонанс украшського кшо (на матерiалi журналу «Кшо». К., 1925-1930) / Л. Брюховецька // Укра'нське мистецтвознавство. - Ки'в : Наук. думка, 1993. - Вип. 1. - С. 97-103 ; Briukhovetska L. Svitovyi rezonans ukrainskoho kino (na materiali zhurnalu «Kino». K., 1925-1930) / L. Briukhovetska // Ukrainske mystetstvoznavstvo. - Kyiv : Nauk. dumka, 1993. - Vyp. 1. - S. 97-103.
6. Гальченко Л. Советське кшо в УССР: до 40^ччя большевицько' влади в Укра'т / Л. Гальченко // Укра'нський збiрник / 1нститут для вивчення СССР. - Мюнхен, 1958. -Кн. 13. - С. 27-41 ; Halchenko L. Sovietske kino v USSR: do 40-richchia bolshevytskoi vlady v Ukraini / L. Halchenko // Ukrainskyi zbirnyk / Instytut dlia vyvchennia SSSR. - Miunkhen, 1958. - Kn. 13. - S. 27-41.
7. Госейко Л. Iсторiя украшського кшематографа. 1896-1995 / Л. Госейко; пер. iз франц. С. Довганюка, Л. Госейка. - Ки'в : KINO-КОЛО, 2005. - 464 с. ; Hoseiko L. Istoriia ukrainskoho kinematohrafa. 1896-1995 / L. Hoseiko; per. iz frants. S. Dovhaniuka, L. Hoseika. - Kyiv : KINO-KOLO, 2005. - 464 s.
8. Грушева Т. В. Основн напрямки дiяльностi Всеукра'нського фотокiноуправлiння (1922-1930 рр.) / Т. В. Грушева, О. В. Сахно // Науковi пращ 1сторичного факультету Запорiзького нацiонального унiверситету. - 2015. - Вип. 42. -С. 98-101 ; Hrusheva T. V. Osnovni napriamky diialnosti Vseukrainskoho fotokinoupravlinnia (1922-1930 rr.) / T. V. Hrusheva, O. V. Sakhno // Naukovi pratsi Istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu. - 2015. - Vyp. 42. - S. 98-101.
9. 1вануха М. Красавцев великого тмого: Петро Чардинш [Електронний ресурс] / М. 1вануха. - Режим доступу: www.kievreport.com/cinema/472 ; Ivanukha M. Krasavtsev velykoho nimoho: Petro Chardynin [Elektronnyi resurs] / M. Ivanukha. - Rezhym dostupu: www.kievreport.com/cinema/472.
10. 1лляшенко В. Iсторiя укра'нського кшомистецтва / В. 1лляшенко. - Ки'в : В1К, 2004. - 412 с. ; Illiashenko V. Istoriia ukrainskoho kinomystetstva / V. Illiashenko. - Kyiv : VIK, 2004. - 412 s.
11. Наумова Л. М. Умови виникнення украшського нацiонального юнематографа i дiяльнiсть ВУФКУ / Л. М. Наумова // Науковий вюник Кшвського нацiонального унiверситету театру, юно i телебачення iменi I. К. Карпенка-Карого. - 2014. - Вип. 15. -С. 152-160 ; Naumova L. M. Umovy vynyknennia ukrainskoho natsionalnoho kinematohrafa i diialnist VUFKU / L. M. Naumova // Naukovyi visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu teatru, kino i telebachennia imeni I. K. Karpenka-Karoho. - 2014. - Vyp. 15. - S. 152-160.
12. Полтава Л. Украшське юно / Л. Полтава // Украшський збiрник / 1нститут для вивчення СССР. - Мюнхен, 1957. - Кн. 10. - С. 62 ; Poltava L. Ukrainske kino / L. Poltava // Ukrainskyi zbirnyk / Instytut dlia vyvchennia SSSR. - Miunkhen, 1957. - Kn. 10. - S. 62.
13. Росляк Р. «Укра'шська одюсея» Олександра Дранкова [Електронний ресурс] / Р. Росляк // Кшо-Театр. - 2003. - № 1. - Режим доступу : www.ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=22; Rosliak R. «Ukrainska odisseia» Oleksandra Drankova [Elektronnyi resurs] / R. Rosliak // Kino-Teatr. - 2003. - № 1. - Rezhym dostupu: www.ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=22
14. Росляк Р. Бшьшовики й украшський юнематограф: деяю аспекти державно! пол^ики в першi роки радянсько! влади / Р. Росляк // Науковий вюник Кшвського нащонального унiверситету театру, юно i телебачення iменi I. К. Карпенка-Карого. -2015. - Вип. 17. - С. 88-92 ; Rosliak R. Bilshovyky y ukrainskyi kinematohraf: deiaki aspekty derzhavnoi polityky v pershi roky radianskoi vlady / R. Rosliak // Naukovyi visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu teatru, kino i telebachennia imeni I. K. Karpenka-Karoho. - 2015. - Vyp. 17. - S. 88-92.
15. Садуль Ж. История киноискусства от его зарождения до наших дней / Ж. Садуль; пер. с 4-го франц. изд. М. К. Левиной; ред., предисл. и примеч. Г. А. Авенариуса. - Москва : Изд-во иностранной л-ры, 1957. - 313 с. ; Садуль Ж. История киноискусства от его зарождения до наших дней / Ж. Садуль; пер. с 4-го франц. изд. М. К. Левиной; ред., предисл. и примеч. Г. А. Авенариуса. - Москва : Изд-во иностранной л-ры, 1957. - 313 с.
16. Самойленко Т. I. Украшське юно в умовах тоталитарного режиму / Т. I. Самойленко // Науковi пращ [Чорноморського державного ушверситету iменi Петра Могили комплексу "Киево-Могилянська академiя"]. - 2010. - Т. 129, Вип. 116. -С. 32-36 ; Samoilenko T. I. Ukrainske kino v umovakh totalitarnoho rezhymu / T.I. Samoilenko // Naukovi pratsi [Chornomorskoho derzhavnoho universytetu imeni Petra Mohyly kompleksu "Kyievo-Mohylianska akademiia"]. - 2010. - T. 129, Vyp. 116. - S. 3236.
17. Скуратсвський В. Украшське тоталгтарне юно / В. Скуратсвський // Нариси з юторп юномистецтва Украши / ред.-упоряд. I. Зубавша; редкол. В. Сидоренко (гол.) та ш. - Кшв : ^тертехнолопя, 2006. - С. 77-116 ; Skurativskyi V. Ukrainske totalitarne kino / V. Skurativskyi // Narysy z istorii kinomystetstva Ukrainy / red.-uporiad. I. Zubavina; redkol. V. Sydorenko (hol.) ta in. - Kyiv : Intertekhnolohiia, 2006. - S. 77-116.
18. Фшькевич М. О. Довженювщ: сторшки юторп / М. О. Фшькевич; авт.-упорядники Г. Фшькевич, Г. Фшькевич. - 2 вид., доп. - Кшв, 2006. - 179 с. : фотош. ; Filkevych M. O. Dovzhenkivtsi: storinky istorii / M. O. Filkevych; avt.-uporiadnyky H. Filkevych, H. Filkevych. - 2 vyd., dop. - Kyiv, 2006. - 179 s. : fotoil.
19. Центральний державний архiв вищих оргашв влади Украши. - Ф. 2. - Оп. 15. -Спр. 857 ; Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady Ukrainy. - F. 2. - Op. 15. -Spr. 857.
Стаття надшшла до редакцп 07.10.2016 р.
M. Parakhina
THE NATIONAL CINEMATOGRAPHY OF UKRAINE AND RUSSIA: BACKGROUND OF COOPERATION
The article spotlights a history of cooperation of Ukrainian and Russian cinematographers that began back in the days of the Russian Empire. The author comes to conclusion that actions of the Russian intellectual culture elite are a classic example of external expansion that has a specific purpose - to spread own culture by squeezing national culture.
The bilateral relations between countries always represent a complicated complex of problems that is integrally associated with peculiarities of their history, social and political and economic development, peculiarities of mental structure of dominant ethnic group. Thus their development and evolution requires multi-parameter analysis of all above-mentioned factors, and relations development is integrally associated with peculiarities of historical time. However, not only objective preconditions determine the level of cooperation activity or tension of confrontation, but also a number of subjective factors: political ambitions of leaders and opposition, endless striving for concealed enemy, guilty in all country's travails, bygones. However, almost key sign of any interstate relations is striving to use partner for own benefit or as a sphere of own political influence or as sales market or just as image to compare with emphasizing neighbour's misfortunes.
The Ukrainian-Russian relations have precisely these above-stated signs to the full extent. Herewith, if Ukraine principally strived to present Russia as a historical enemy, whose past (and often also contemporary) actions bring all misfortunes, then the Russian society continues to perceive Ukraine as the prodigal son who, due to his imprudence, destroyed the whole father's well-being, and accordingly his return is an important political mission. And to conduct it all measures make sense: economic, international, political and even cultural. In addition, the actions of the Russian intellectual culture elite are a classic example of external expansion that has a specific purpose - to spread own culture by squeezing national culture, to convince the popular majority of neighbouring state of inferiority and provincialism of all its national peculiarities, and finally to canalize a public opinion to necessary course: Ukraine is nothing without Russia.
Ukrainians and Russians cooperated in the field of cinematography back in the days of the Russian Empire - actually from the moment of emergence of this synthetic art form. However, as Ukraine did not have national sovereignty, from the very beginning it could not count on a separate, independent way of cinema development. Thus a joint work of Ukrainian cinematographers and Russian cinematographers cannot be called as cooperation of peers: the whole cinematography of the Russian Empire developed in the clutch of dominant nation's culture, for which the Ukrainian cinema products and their authors played just provincial, ancillary and subordinate role.
The problem of formation and development of interstate cooperation in the field of cinematography takes one of the important places in a system of integrated international cooperation. According to its scientific and theoretical and practical importance, it is highly competitive with such well-known fields as politics, economics, cooperation on international organizations' level, military cooperation, etc. After all, the cooperation in the field of cinematography, as opposed to many other fields of international bilateral relations, involves not only relations on a level of ruling elite of two countries, but also the whole society, in one form or another showing the availability of contacts between state, public, non-governmental organizations, as well as between separate creative individuals who, in spite of certain twists and turns of official state foreign affairs conception, keep in touch with colleagues from neighboring state.
Key words: Ukraine, Russia, cinematography, culture, history.
